справа №759/394/26 головуючий у суді І інстанції Оздоба М.О.
провадження №33/824/1615/2026 суддя-доповідач у суді ІІ інстанції Березовенко Р.В.
31 березня 2026 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі судді Березовенко Р.В., розглянувши справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову судді Святошинського районного суду міста Києва від 20 січня 2026 року, якою:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП,
постановою судді Святошинського районного суду міста Києва від 20 січня 2026 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення (протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №550339 від 25 грудня 2025 року), та застосовано до нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 50 (п'ятдесят) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот п'ятдесят) гривень.
Не погоджуючись з даним судовим рішенням, ОСОБА_1 06 лютого 2026 року подав апеляційну скаргу, у якій просив скасувати постанову судді Святошинського районного суду міста Києва від 20 січня 2026 року в частині визнання ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП та накладення на нього адміністративного стягнення, та прийняти нову постанову, якою закрити провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП за відсутності в діях апелянта складу адміністративного правопорушення.
Апелянт вказав, що висновок суду першої інстанції щодо наявності у його діях порушень вимог п.п. 12.3, 13.1 ПДР України, а відповідно - складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, ґрунтується на неповно з'ясованих обставинах та належним чином не мотивований.
Суд не врахував, що інший учасник ДТП ОСОБА_2 виїхав на вулицю М. Котельникова на зустріч автомобілю, в якому рухався ОСОБА_1 . Проте, дорога на цій вулиці є дорогою з одностороннім рухом. Відповідно саме ОСОБА_2 порушив ПДР, здійснивши рух в зоні дії знаку «в'їзд заборонено», не врахував дорожню обстановку та не дотримався безпечного бокового інтервалу, допустив зіткнення з авто апелянта, який рухався у зустрічному напрямку.
Під час скоєння ДТП вздовж лівої смуги руху по вул. М. Котельникова були припарковані автомобілі. ОСОБА_1 , у свою чергу, рухаючись у своєму автомобілі, наскільки це можливо, та безпечно для інших учасників дорожнього руху прийняв вправо та загальмував, щоб уникнути зіткнення з автомобілем, яким керував ОСОБА_2 . Проте, останній продовжив рух на зустріч, не розрахував безпечну відстань та бокову дистанцію між автомобілями, продовжив рухатися назустріч, зіткнувся лівою стороною свого автомобіля з лівою стороною автомобіля апелянта та проїхав уперед у напрямку вул. Велика Окружна.
Зауважив, що схема ДТП, долучена до протоколу, не відповідає фактичним обставинам скоєння ДТП, оскільки у зв'язку з неможливістю проїзду катери швидкої допомоги у час очікування екіпажу патрульної поліції, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 вимушено від'їхали з місця ДТП.
Вказаних обставин місцевий суд не врахував, а також не надав оцінку відеозаписам ОСОБА_1 з місця вчинення ДТП.
Додатково вказав, що у зв'язку із перебуванням головуючої судді у відпустці, оскаржувану постанову отримав лише 02 лютого 2026 року, що унеможливило подання апеляційної скарги у 10-денний строк з дня її прийняття. На цій підставі просив поновити строк на апеляційне оскарження.
У судовому засіданні ОСОБА_1 доводи апеляційної скарги підтримав та просив її задовольнити.
У судовому засіданні ОСОБА_2 при розгляді апеляційної скарги ОСОБА_1 поклався на розсуд суду.
Перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення, заслухавши пояснення учасників справи, проаналізувавши апеляційні доводи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, зважаючи на таке.
Згідно оскаржуваної постанови ОСОБА_1 25 грудня 2025 року приблизно о 14.03 годин, в м. Києві на вул. М. Котельникова, 82, керуючи транспортним засобом «Фольксваген» д.н.з. НОМЕР_1 , при виникненні небезпеки для руху, яку водій об'єктивно спроможній виявити, не вжив заходів для зменшення швидкості, аж до повної зупинки, не врахував дорожньої обстановки, не дотримався безпечного бокового інтервалу та скоїв зіткнення з автомобілем «Рено», д.н.з. НОМЕР_2 , який рухався у зустрічному напрямку, що призвело до пошкодження транспортних засобів, чим порушив п.п. 12.3, 13.1 ПДР України.
Відповідно до ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Положеннями статей 251 та 252 КУпАП визначено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю.
Вивченням матеріалів справи про адміністративне правопорушення встановлено, що суд першої інстанції, діючи у відповідності до вимог ст.245, 252, 280, 283 КУпАП, всебічно, повно та об'єктивно дослідив обставини вчиненого адміністративного правопорушення на підставі доказів, наявних в матеріалах справи, а його висновок про доведеність винуватості ОСОБА_1 у порушенні п. п. 12.3, 13.1 ПДР, що є складом адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, є законним і обґрунтованим.
Винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП підтверджується матеріалами адміністративної справи, а саме:
протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №550339 від 25 грудня 2025 року,
схемою дорожньо-транспортної пригоди від 25 грудня 2025 року, де зафіксовано механізм та обставини виникнення ДТП, розташування транспортних засобів після ДТП, а також пошкодження автомобілів;
- поясненнями ОСОБА_2 , який зазначив, що рухався по вул. М. Котельникова, 82 в сторону Окружної дороги, тому що внизу ремонт дороги, зачепилися машинами; була повна зупинка і водій в часі руху зачепив машину;
- поясненнями ОСОБА_1 який повідомив, що з вул. Велика Окружна дорога повернув на вул. М. Котельникова в напрямку вул. Живописна по своїй правій полосі руху по вулиці з одностороннім рухом. На зустріч йому на його праву полосу руху виїхав автомобіль Рено Дастер. Вулиця М. Котельникова є вулицею з одностороннім напрямком руху. На лівій полосі по вул. М. Котельникова протягом усієї дороги стояли припарковані автомобілі оскільки на цій вулиці знаходиться лікарня №7. Таким чином рено не міг рухатися по лівій стороні руху. ОСОБА_1 , наскільки це можливо, прийняв вправо та загальмував, щоб уникнути зіткнення з автомобілем рено. Проте зазначений автомобіль рено продовжив рух по центру дороги по вул. М. Котельникова в зустрічному йому напрямку. При цьому, водій рено не розрахував безпечну відстань та не дотримався дистанції між автомобілями. Продовжив рухатися ОСОБА_1 на зустріч та зіткнувся своєю лівою стороною автомобіля із лівою стороною автомобіля ОСОБА_1 і проїхав уперед, а тоді зупинився. Таким чином, ОСОБА_1 водій рено пошкодив ліву сторону автомобіля від заднього бамперу до крила, а саме: вмятини та царапини глибокі по всій лівій поверхні автомобіля. Під час ДТП ОСОБА_1 одразу викликав працівників поліції - о 13-32 25 грудня 2025 року. Своє авто ОСОБА_1 зупинив одразу після ДТП. Його авто стояло на правій стороні по вул. М. Котельникова. По зазначеній вулиці їхала швидка до лікарні №7 з включеною мигалкою синього кольору, яка зупинилася за авто ОСОБА_1 та не могла проїхати до лікарні, водій швидкої включив звуковий сигнал. Розуміючи, що стоячи на місці після ДТП, може спричинити шкоду життю людини, яку транспортувала ця швидка до лікарні, ОСОБА_1 прийняв обґрунтоване рішення від'їхати вбік вліво та дати можливість руху швидкій. Також автомобіль рено змушений був від'їхати з місця ДТП оскільки в подальшому по правій полосі по вул. М. Котельникова є лікарня №7. Вважає, що водій рено винний у скоєнні ДТП, оскільки заїхав на його праву полосу руху на зустріч. Не дотримався безпечної дистанції, продовжував рухатися, чим спричиним ДТП та пошкодив автомобіль ОСОБА_1 . Також схема руху ДТП, складена працівниками поліції, які через 40 хв. прибули на місце ДТП, не відповідає фактичним обставинам скоєння ДТП, оскільки залишення автомобілів на місці ДТП могло завдати реальної шкоди життю і здоров'ю людей, яких транспортували карети швидких (більше 10 карет швидких проїхало за цей час). Наголосив, що водій рено рухався в протилежному напрямку руху, яка дозволена по вул. з одностороннім рухом, а саме М. Котельникова . Односторонній рух позначений дорожнім знаком при заїзді на цю вулицю з Великої Окружної. Свідок ДТП була ОСОБА_4 .
При цьому, суд апеляційної інстанції критично оцінює доводи апелянта щодо відсутності правових підстав для притягнення його до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП, оскільки вважає правильним висновок суду першої інстанції, що наявні фактичні обставини встановлені у справі достовірно підтверджують те, що ОСОБА_1 порушив вимоги п. п. 12.3, 13.1 ПДР, виходячи з наступного.
Статтею 124 КпАП України передбачена відповідальність за порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна.
Отже, суд під час розгляду справи про притягнення до адміністративної відповідальності за ст. 124 КпАП України повинен встановити, чи була дорожньо-транспортна подія, чи були отримані пошкодження транспортними засобами, діями якої особи завдано цієї шкоди, а також, які положення правил дорожнього руху було порушено вказаною особою.
В даному провадженні суд перевіряє: чи мала місце дорожньо-транспортна подія, чи порушила особа, яка притягується до адміністративної відповідальності правила дорожнього руху, та чи є причинно-наслідковий зв'язок між порушенням правил дорожнього руху та дорожньо-транспортною подією.
Згідно з п. 1.1 ПДР України, ці правила відповідно до Закону України «Про дорожній рух», встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України.
Відповідно до п. 1.9 ПДР України, особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Статтею 14 Закону України «Про дорожній рух» встановлено, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримуватися вимог цього закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.
Згідно п. 2.3.б ПДР для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі.
Також, п. 12.3 ПДР України передбачено, що у разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об'єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об'їзду перешкоди.
Відповідно до пункту 13.1 ПДР водій залежно від швидкості руху, дорожньої обстановки, особливостей вантажу, що перевозиться, і стану транспортного засобу повинен дотримувати безпечної дистанції та безпечного інтервалу.
Отже, оцінивши наведені вище докази в їх сукупності, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність в діях ОСОБА_1 порушень вимог п. п. 12.3 та 13.1 ПДР, що утворює склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.
Попри доводи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_1 з метою уникнення зіткнення прийняв вправо та загальмував, у своїх поясненнях, наданих на місці ДТП, апелянт підтвердив, що зупинку автомобіля не здійснив, повільно рухався і зупинив авто вже після ДТП.
Крім того, надані апелянтом до пояснень у суді першої інстанції відеодокази з його мобільного телефону містять інформацію про положення автомобілів після ДТП, а не в момент його вчинення. В той же час, розміщення автомобіля ОСОБА_1 свідчить про те, що від його автомобіля до крайнього правого бардюру є значна відстань, що давало можливість апелянту уникнути зіткнення з автомобілем, яким керував ОСОБА_2 .
Доводи апелянта про те, що схема ДТП не відповідає фактичному положенню автомобілів в момент ДТП на правильність висновків місцевого суду не впливає. До того ж, вони не спростовують обов'язок ОСОБА_1 у разі виникнення небезпеки для руху, яку у даній дорожній обстановці він розумів і усвідомлював, вжити усіх можливих заходів для уникнення зіткнення.
Враховуючи викладене, за результатами апеляційного перегляду справи про адміністративне правопорушення апеляційним судом не встановлено порушення судом першої інстанції норм процесуального права чи неправильного застосування норм матеріального права, висновки суду доводами апеляційної скарги не спростовані.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Відповідно до п. 1 ч. 8 ст. 294 КУпАП за наслідками розгляду апеляційної скарги суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін.
Таким чином, апеляційний суд не встановив підстав для зміни або скасування оскаржуваної постанови суду першої інстанції, оскільки вона є законною, обґрунтованою та вмотивованою, та дійшов висновку, що підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.
В той же час, оскільки апеляційна скарга ОСОБА_1 не містить доводів щодо незаконності, необґрунтованості, невмотивованості оскаржуваної постанови в частині притягнення до адміністративної відповідальності іншого учасника ДТП - ОСОБА_2 , оскаржувана постанова у частині цієї особи не переглядалася.
На підставі викладеного, керуючись ст. 294 КУпАП, Київський апеляційний суд
Поновити ОСОБА_1 строк на подання апеляційної скарги на постанову судді Святошинського районного суду міста Києва від 20 січня 2026 року.
Постанову судді Святошинського районного суду міста Києва від 20 січня 2026 року в частині визнання ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення (протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №550339 від 25 грудня 2025 року), та застосовано до нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 50 (п'ятдесят) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот п'ятдесят) гривень - залишити без змін, а апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову судді Святошинського районного суду міста Києва від 20 січня 2026 року - залишити без задоволення.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Повний текст постанови складено 03 квітня 2025 року.
Суддя: Р.В. Березовенко