справа №369/21122/25 головуючий у суді І інстанції Куценко М.О.
провадження №33/824/1494/2026 суддя-доповідач у суді ІІ інстанції Березовенко Р.В.
31 березня 2026 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі судді Березовенко Р.В., розглянувши справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову судді Києво-Святошинського районного суду Київської області від 04 лютого 2026 року, якою:
закрито провадження по справі про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
до адміністративної відповідальності за ст.124 КУпАП за закінченням строків притягнення до адміністративної відповідальності,
постановою судді Києво-Святошинського районного суду Київської області від 04 лютого 2026 року ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП (протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №493627 від 25 жовтня 2025 року) та провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП закрито у зв'язку з закінченням строків накладення адміністративного стягнення.
Не погоджуючись з даним судовим рішенням, ОСОБА_1 10 лютого 2026 року подав апеляційну скаргу, у якій просив змінити постанову судді Києво-Святошинського районного суду Київської області від 04 лютого 2026 року, виключивши з резолютивної частини вказівку про визнання апелянта винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, провадження у справі закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, в решті постанову залишити без змін.
Апелянт вказав, що суд першої інстанції прийшов до помилкового висновку в частині встановлення його вини у вчиненні адміністративного правопорушення одночасно із закриттям провадження по справі у зв'язку із закінченням строків, передбачених статтею 38 КУпАП.
Також посилався на те, що у матеріалах справи відсутні належні, допустимі та достовірні докази його вини у вчиненні адміністративного правопорушення.
У судовому засіданні потерпілий ОСОБА_2 заперечив проти доводів апеляційної скарги, вважаючи оскаржувану постанову законною, обґрунтованою та вмотивованою.
У судове засідання належним чином повідомлений апелянт ОСОБА_1 не з'явився, клопотань про відкладення розгляду справи або неможливості її розгляду без участі апелянта не подав.
У зв'язку з неявкою належним чином повідомленого апелянта, суд вважає за можливе розглянути справу без його участі.
Перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення, заслухавши пояснення учасника справа, проаналізувавши апеляційні доводи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, зважаючи на таке.
Згідно п.7 ст.247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених статтею 38 цього Кодексу.
Відповідно до ч.2 ст.38 КУпАП, якщо справи про адміністративні правопорушення відповідно до цього Кодексу чи інших законів підвідомчі суду (судді), стягнення може бути накладено не пізніш як через три місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні - не пізніш як через три місяці з дня його виявлення.
Згідно ч. 4 ст. 38 КУпАП адміністративне стягнення за вчинення правопорушення, пов'язаного з корупцією, а також правопорушень, передбачених статтями 51, 212-15, 212-21 цього Кодексу, може бути накладено протягом шести місяців з дня його виявлення, але не пізніше двох років з дня його вчинення.
Суд першої інстанції при винесенні оскаржуваної постанови, дійшов до висновку про те, що оскільки на день розгляду справи про адміністративне правопорушення закінчилися строки передбачені ст. 38 КУпАП, що відповідно до вимог п. 7 ст. 247 є обставиною яка виключає провадження в ній, то дана справа про адміністративне правопорушення підлягає закриттю.
07 листопада 2017 року Науково-консультативна рада при Вищому адміністративному суді України (далі НКР при ВАСУ) на відміну від Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ прийняла Висновок «Щодо встановлення вини особи під час закриття провадження про адміністративні правопорушення у зв'язку із закінченням строків притягнення до адміністративної відповідальності». У Висновку зазначено, що п.7 ч. 1 ст. 247 КУпАП не містить положень про наявність у суду повноважень щодо встановлення обставин вчинення адміністративного правопорушення, наявності вини особи у його вчиненні у разі закриття провадження про адміністративні правопорушення. Окрім того, логічне тлумачення абз. 1 ст. 247 КУпАП дозволяє дійти висновку, що встановлення зазначених у цій статті юридичних фактів це єдина необхідна підстава для припинення будь-яких дій щодо притягнення особи до адміністративної відповідальності незалежно від встановлених будь-яких інших обставин, що підлягають з'ясуванню у процесі розгляду справи про адміністративне правопорушення (ст. 280 КУпАП), у тому числі вини особи у його вчиненні. Таким чином, поєднання закриття справи з одночасним визнанням вини особи у вчиненні адміністративного правопорушення є взаємовиключними рішеннями. Прийняття двох таких взаємовиключних рішень в одній постанові про закриття справи свідчить про порушення права людини на справедливий суд, передбаченого ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Відповідно до ст.284 КУпАП, рішенням, що доводить вину особи, є постанова про накладення адміністративного стягнення або застосування заходів впливу, умовою якої є визначення вини. Таким чином, НКР при ВАСУ зроблено висновок, що під час закриття провадження у справах про адміністративні правопорушення у зв'язку із закінченням строків притягнення до адміністративної відповідальності, передбачених ст.38 КУпАП, вина особи не встановлюється.
Згідно роз'яснень наданих Верховним Судом в постанові від 11 липня 2018 року у справі №308/8763/15-а, провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочате, а розпочате підлягає закриттю у разі закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених статтею 38 КУпАП.
При цьому, наведена норма не містить положень про наявність у суду повноважень щодо встановлення обставин вчинення адміністративного правопорушення, наявності вини особи у його вчиненні у разі закриття провадження про адміністративні правопорушення.
Як зазначив Верховний Суд, логічне тлумачення абзацу першого статті 247 КУпАП дозволяє дійти висновку, що встановлення зазначених у цій статті юридичних фактів є єдиною необхідною підставою для припинення будь-яких дій щодо притягнення особи до адміністративної відповідальності незалежно від встановлених будь-яких інших обставин, що підлягають з'ясуванню при розгляді справи про адміністративне правопорушення, у тому числі й вини особи у його вчиненні.
Таким чином, Верховний Суд прийшов до висновку, що при вирішенні питання про притягнення особи до адміністративної відповідальності, першочерговим є встановлення судом дотримання строку накладення адміністративного стягнення, за умови закінчення якого суд або уповноважений орган взагалі позбавлені можливості досліджувати питання про наявність в діях особи ознак адміністративного проступку.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 14 жовтня 2010 року у справі «Щокін проти України» визначено концепцію якості закону, зокрема з вимогою, щоб він був доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним у своєму застосуванні; відсутність у національному законодавстві необхідної чіткості і точності порушує вимогу «якість закону»; якщо в національному законодавстві допущено неоднозначне або множинне тлумачення прав та обов'язків осіб, то національні органи мають застосувати найбільш сприятливий для осіб підхід, тобто вирішення колізій у законодавстві завжди тлумачиться на користь особи.
Зважаючи на вищевикладене, апеляційний суд не вбачає наявності підстав у суду першої інстанції для встановлення вини ОСОБА_1 одночасно з закриттям провадження у справі через сплив строків притягнення до адміністративної відповідальності, відтак приходить до висновку про необхідність задоволення апеляційної скарги в частині зміни постанови судді Києво-Святошинського районного суду Київської області від 04 лютого 2026 року, з виключенням з неї висновку про визнання ОСОБА_1 винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.
Оскільки апелянтом не оскаржується постанова у частині закриття провадження у зв'язку із закінченням на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків накладення адміністративного стягнення, передбачених ст. 38 КУпАП, відсутні підстави для закриття провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв'язку із відсутністю в діях ОСОБА_1 події і складу адміністративного правопорушення.
У зв'язку з викладеним апеляційну скаргу ОСОБА_1 належить задовольнити частково.
На підставі викладеного, керуючись ст. 294 КУпАП, Київський апеляційний суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову судді Києво-Святошинського районного суду Київської області від 04 лютого 2026 року - задовольнити частково.
Постанову судді Києво-Святошинського районного суду Київської області від 04 лютого 2026 року, якою ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП (протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №493627 від 25 жовтня 2025 року) та провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП закрито у зв'язку з закінченням строків накладення адміністративного стягнення - змінити, виключивши з неї висновок про визнання ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого за ст. 124 КУпАП.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Повний текст постанови складено 03 квітня 2026 року.
Суддя: Р.В. Березовенко