Справа № 206/25/26
Провадження № 1-кс/206/440/26
02 квітня 2026 року м. Дніпро
слідчий суддя Самарського районного суду міста Дніпра ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Дніпро клопотання старшого слідчого слідчого відділення відділення поліції № 1 ДРУП № 2 ГУНП в Дніпропетровській області майора поліції ОСОБА_3 , погоджене прокурором Лівобережної окружної прокуратури міста Дніпра ОСОБА_4 по кримінальному провадженню № 12026042230000029 від 14.01.2026 про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту відносно:
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки с. Котовка Магдалинівського району Дніпропетровської області, громадянки України, маючої середню освіту, непрацевлаштовану, неодружену, маючу на утриманні неповнолітніх дітей: ОСОБА_6 , 2009 рн., ОСОБА_7 , 2011 р.н., ОСОБА_8 , 2018 р.н., зареєстровану за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючу за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимої,
підозрюваної у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 194 Кримінального кодексу України
за участю:
прокурора ОСОБА_4 ,
підозрюваної ОСОБА_9
01.04.2026 до суду надійшло вищезазначене клопотання.
Клопотання слідчий обґрунтовує тим, що ОСОБА_5 на протязі тривалого часу проживає на території садового товариства « АДРЕСА_3 .
Досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_5 , перебуваючи біля ділянку АДРЕСА_4 на грунті неприязливих відношень з ОСОБА_10 , у останньоїраптово виник злочинний умисел, направлений на умисне пошкодження чужого майна, а саме житлового будинку, належного ОСОБА_10 , шляхом підпалу.
Реалізуючи злочинний умисел, направлений на підпал майна, належний ОСОБА_10 , 13січня 2026 року приблизно о 17:10 год., знаходячись на території земельної ділянки АДРЕСА_4 , усвідомлюючи протиправний характер своїх злочинних дій, передбачаючи суспільно-небезпечні наслідкита бажаючи їх настання, ОСОБА_5 , розбила вікно та через вікно проникла у будинок, розташований на вказаній земельній ділянці та використовуючи сірники, умисно підпалила ганчірку, яка знаходилась у ведрі з полімерного матеріалу та віконну зановіску, яка знаходилась біля вікна. Підпалені ОСОБА_5 речіспричинии займання вогню у будинку, який в подальшому було загашено.
Таким чином, ОСОБА_5 виконала всі дії, які вважала необхідними для умисного пошкодження майна шляхом підпалу, однак злочин не закінчила з причин, що не залежали від її волі
В результаті умисних злочинних дій ОСОБА_5 пошкоджено належне ОСОБА_10 майно, чим завдано останній матеріального збитку, розмір якого встановлюється.
Таким чином, умисні дії ОСОБА_5 , які виразились в замаху на умисне пошкодження чужого майна шляхом підпалу, кваліфікуються за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 194 КК України.
Своє клопотання слідчий обґрунтовує наявністю ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме:
про наявність ризику, передбаченого у п. 1 ч.1 ст.177 КПК України свідчить те, що ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні нею кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 194 КК України, санкція статті, якої передбачає позбавлення волі на строк від трьох до десяти років, у зв'язку тим, що остання вчинила тяжкий злочин проти власності, є підстави вважати, що ОСОБА_5 , усвідомлюючи про покарання, яке їй загрожує, може переховуватись від органу досудового розслідування, прокуратури та суду.
про наявність ризику передбаченого у п. 5 ч.1 ст.177 КПК України свідчить те, що ОСОБА_5 , знаходячись на свободі може продовжувати вчиняти злочин, оскільки їй відомо той факт, що власниця будинку, який розташований за адресою: АДРЕСА_5 , постійного не мешкає у вказаному будинку. А також те, що ОСОБА_5 вчинила вказаний злочин на грунті неприязливих стосунків з потерпілою та те, що злочин не було закінчено з причин, що не належали від її волі. Тобто остання може повторно вчинити вказаний злочин.
про наявність ризику передбаченого у п. 3 ч.1 ст.177 КПК України свідчить те, що ОСОБА_5 , проживає в одному садовому товаристві з іншими свідками кримінального правопорушення, у зв'язку з чим може незаконно впливати на них.
В судовому засіданні прокурор клопотання підтримав, посилаючись на те, що більш м'які запобіжні заходи (особисте зобов'язання, порука, застава) не забезпечать виконання обвинуваченим процесуальних обов'язків, тому просив застосувати до обвинуваченої заявлений ним у клопотанні запобіжний захід. Крім цього доповнив, що підозрювана раніше лікувалась від алкогольної залежності.
Підозрювана у судовому засідання не заперечувала проти клопотання прокурора, крім того повідомила, що вона дійсно вчинила кримінальне правопорушення, зазначене в клопотанні, в чому щиро кається, працює не офіційно, а саме в кафе миє посуд, робота в денний час доби, на її утриманні троє неповнолітніх дітей, живе з ними, чоловіка не має, є батьки - мати пенсіонерка, батько військовослужбовець, проживають окремо.
Суд, вислухавши думки учасників судового провадження, дослідивши матеріали клопотання, вважає, що клопотання підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.
Так, згідно приписів частини 1, пункту 9 частини 2 статті 131 КПК України, заходи забезпеченнякримінального провадженнязастосовуються зметою досягненнядієвості цьогопровадження. Запобіжні заходи є окремим видом заходів забезпечення кримінального провадження.
За змістом вимог, передбачених частиною 1 статті 132 КПК України, заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються на підставі ухвали слідчого судді або суду, за винятком випадків, передбачених цим Кодексом.
Згідно приписів частини 3 цієї статті, застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, дізнавач, прокурор не доведе, що:
1) існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження;
2) потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, дізнавача, прокурора;
3) може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, дізнавач, прокурор звертається із клопотанням.
Згідно приписів частини 3 статті 176 КПК України, слідчий суддя, суд відмовляє у застосуванні запобіжного заходу, якщо слідчий, прокурор не доведе, що встановлені під час розгляду клопотання про застосування запобіжних заходів обставини, є достатніми для переконання, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів, передбачених частиною першою цієї статті, не може запобігти доведеним під час розгляду ризику або ризикам.
Згідно приписів частини 1 статті 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам:
1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;
2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;
3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;
4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;
5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Згідно приписів частини 2 цієї статті, підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбаченічастиною першою цієї статті.
В частині 1 статті 178 КПК України наведений перелік обставин, які підлягають правовій оцінці під час вирішення питання обрання запобіжного заходу. Цей перелік не є вичерпним.
Серед вказаних обставин:
1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;
2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується;
3) вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого;
4) міцність соціальних зв'язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців;
5) наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання;
6) репутацію підозрюваного, обвинуваченого;
7) майновий стан підозрюваного, обвинуваченого;
8) наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого;
9) дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше;
10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення;
11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини;
12) ризик продовження чи повторення протиправної поведінки, зокрема ризик летальності, що його створює підозрюваний, обвинувачений, у тому числі у зв'язку з його доступом до зброї.
Зміст процитованих вище правових норм, свідчить про те, що для застосування запобіжного заходу необхідним є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні кримінального правопорушення особою, щодо якої планується застосувати запобіжний захід, існування ризиків незаконного перешкоджання підозрюваним здійсненню кримінального провадження, а також аналізу сукупності обставин, що свідчать про необхідність і пропорційність застосування конкретного виду запобіжного заходу.
При цьому, поняття «обґрунтованої підозри» не розкрито в національному законодавстві, тому для оцінки та аналізу обґрунтованої підозри мають використовуватися висновки, викладені в практиці Європейського суду з прав людини.
Згідно позиції Європейського суду з прав людини, яка відображена у п. 175 рішення від 21.04.2011 у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення, також вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.
Далі, згідно приписів частини 1 статті 181 КПК України, домашній арештполягає взабороні підозрюваному,обвинуваченому залишатижитло цілодобовоабо упевний періоддоби.
Згідно приписів частини 2 цієї статті, домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі.
Згідно приписів частини 6 цієї статті, строк дії ухвали слідчого судді про тримання особи під домашнім арештом не може перевищувати двох місяців. У разі необхідності строк тримання особи під домашнім арештом може бути продовжений за клопотанням прокурора.
В аспекті приписів статті 5 Європейської конвенції про захист прав людини, застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту є втручання в гарантовані Конвенцією право на свободу та особисту недоторканість, тому для застосування такого втручання повинна існувати передбачена законом підстава, воно повинно мати легітимну мету та відповідати рівню достатності і пропорційності, що його виправдовує.
При цьому, зміст клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту та додані до нього документи свідчать про те, що існують достатні ознаки вчинення кримінального правопорушення та достатній рівень розумної підозри у причетності особи, до якої має бути застосованим запобіжний захід, до вчинення цього кримінального правопорушення.
Зокрема, досліджені в судовому засіданні письмові матеріали свідчать про те, що вчинено діяння, яке може бути кваліфікованим, як злочин, а також про ймовірну причетність ОСОБА_5 до вчиненого діяння.
На думку слідчого судді, для цілей застосування запобіжного заходу, підозра щодо ОСОБА_5 є обґрунтованою та підтверджується дослідженими в судовому засіданні матеріалами, зокрема, протоколом прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від ОСОБА_10 від 14.01.2026; протоколом допиту потерпілої ОСОБА_10 від 14.01.2026; протоколом огляду місця події від 13.01.2026; висновком про причини виникнення пожежі; протоколом огляду від 14.01.2026; протоколом допиту свідка ОСОБА_11 від 14.01.2026; протоколом пред'явлення особи для впізнання від 16.01.2026; протоколом допиту ОСОБА_12 від 14.01.2026; протоколом пред'явлення особи для впізнання від 16.01.2026; висновком експерта № СЕ-19/104-26/4269-ПТ від 18.03.2026;висновком експерта № СЕ-19/104-26/11000-ТР від 27.03.2026; іншими матеріалами кримінального провадження, що свідчать про існування достатніх підстав для висновку про вчинення злочину та ймовірну причетність ОСОБА_5 до його вчинення.
Щодо заявлених у клопотанні ризиків, слідчий суддя приходить до наступних висновків.
По-перше, ризик переховування від суду (п. 1 ч. 1 ст. 177) є недоведеним. Підозрювана ОСОБА_5 має надміцні соціальні зв'язки: на її утриманні перебуває троє неповнолітніх дітей, вона має постійне місце проживання та стабільну (хоч і неофіційну) роботу. У сукупності це суттєво знижує ймовірність такого ризику.
По-друге, ризик вчинення іншого правопорушення (п. 5 ч. 1 ст. 177) суд вважає передчасним. Підозрювана раніше не судима, до кримінальної відповідальності не притягувалася. Сама по собі наявність конфлікту з потерпілою не свідчить про схильність особи до систематичного вчинення злочинів. Подія, що розглядається, носить характер разового емоційного сплеску на ґрунті особистої неприязні, а щире каяття підозрюваної в судовому засіданні додатково знижує цей ризик.
Разом з тим, суд вважає обґрунтованим ризик незаконного впливу на потерпілу (п. 3 ч. 1 ст. 177). Оскільки підозрювана та потерпіла ОСОБА_10 є сусідами по садовому товариству, існує реальна можливість позапроцесуального спілкування та тиску з метою зміни показань.
Слідчий суддя зазначає, що при обранні міри запобіжного заходу, відповідно до вимог ст. 178 КПК України, враховує особу підозрюваної ОСОБА_5 , яка раніше не судима, має постійне місце проживання, щиро кається у вчиненому та активно сприяє слідству.
Особливу увагу суд приділяє тому факту, що на утриманні підозрюваної перебуває троє неповнолітніх дітей (2009, 2011 та 2018 років народження). Також судом враховано пояснення ОСОБА_5 про те, що вона працює неофіційно (миє посуд у закладі харчування) у денний час, що є єдиним джерелом доходу для забезпечення життєдіяльності її дітей.
Відповідно до практики ЄСПЛ (рішення у справі «Хайредінов проти України»), заходи забезпечення кримінального провадження не повинні бути надмірними та мають відповідати засадам пропорційності.
Оцінюючи пропорційність втручання, слідчий суддя зазначає, що підозрювана ОСОБА_5 не має офіційного доходу, самостійно виховує дітей та працює найманим працівником (мийницею посуду) у денні зміни. Позбавлення її можливості працювати шляхом обрання цілодобового домашнього арешту призведе до вкрай складного матеріального становища сім'ї та порушить інтереси дітей на належний рівень життя.
Твердження прокурора щодо минулого лікування підозрюваної від залежності приймаються судом до уваги, проте, за відсутності офіційних медичних документів у матеріалах клопотання, не можуть бути покладені в основу суворого запобіжного заходу.
За таких обставин, слідчий суддя вважає за необхідне обрати запобіжний захід у вигляді домашнього арешту в нічний час, що дозволить підозрюваній продовжувати працювати для забезпечення дітей, але одночасно обмежить її пересування у вечірній час, мінімізуючи можливість контактів та нових конфліктів з потерпілою.
Також, слідчий суддя вважає, що в судовому засіданні під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу, встановлено необхідність застосування до підозрюваної ОСОБА_5 наступних процесуальних обов'язків, передбачених частиною 5 статті 194 КПК України, а саме: - не відлучатися із населеного пункту, в якому вонан на даний час проживає без дозволу слідчого, прокурора або суду; - повідомляти слідчого, прокурора або суд про зміну свого місця проживання; - прибувати за першою вимогою до слідчого, прокурора або суду.
Строк дії вказаних процесуальних обов'язків два місяці від дати постановлення ухвали.
Керуючись ст. ст. 7, 9, 176-178, 181, 193, 194, 196, 309, 376 КПК України, слідчий суддя
Клопотання старшого слідчого слідчого відділення відділення поліції № 1 ДРУП № 2 ГУНП в Дніпропетровській області майора поліції ОСОБА_3 , погоджене прокурором Лівобережної окружної прокуратури міста Дніпра ОСОБА_4 про застосування запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту у кримінальному провадженні № 12026042230000029 від 14.01.2026, за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 194 КК України задовольнити частково.
Застосувати в кримінальному провадженні № 12026042230000029 від 14.01.2026 до підозрюваної ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту в нічний час, строком на 2 місяці, до 02 червня 2026 року, заборонивши їй з 22.00 до 6.00 залишати місце проживання за адресою АДРЕСА_5 , крім випадків необхідності отримання невідкладеної медичної допомоги чи для забезпечення заходів особистої безпеки, в тому числі під час повітряних тривог.
Зобов'язати підозрювану ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 прибувати за кожною вимогою слідчого, прокурора, слідчого судді та суду.
Відповідно до частини 5 статті 194 КПК України, покласти на підозрювану ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 наступні процесуальні обов'язки:
- не відлучатися із населеного пункту, в якому вона на даний час проживає, без дозволу слідчого, прокурора або суду;
- повідомляти слідчого, прокурора або суд про зміну свого місця проживання;
- прибувати за першою вимогою до слідчого, прокурора або суду.
Роз'яснити підозрюваній, що в період дії запобіжного заходу працівники органу національної поліції з метою контролю за її поведінкою мають право з'являтися в її житло, вимагати надати усні чи письмові пояснення з питань, пов'язаних із виконанням покладених на неї зобов'язань.
Строк дії процесуальних обов'язків два місяці, до 02.06.2026.
Примірник ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді нічного домашнього арешту передати до ВП № 1 ДРУП № 2 ГУ НП в Дніпропетровській області.
Ухвала слідчого судді про застосування запобіжного заходу може бути оскарженою до Дніпровського апеляційного суду протягом 5 днів з дня оголошення ухвали.
Повний тест ухвали складено та проголошено 02 квітня 2026 року о 16 год. 30 хв.
Слідчий суддя ОСОБА_1