Справа № 211/8881/25
Провадження № 2/211/1182/26
27 березня 2026 року Довгинцівський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі:
головуючої судді Рагозіної С.О.,
за участю секретаря судового засідання Мариненко Е.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Кривий Ріг цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до центру надання адміністративних послуг "ВІЗА" Криворізької міської ради, третя особа - орган опіки та піклування виконавчого комітету Довгинцівської районної у місті ради м. Кривого Рогу про надання дозволу на реєстрацію місця проживання неповнолітніх дітей,
позивачка ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, в якому просить надати їй дозвіл на реєстрацію місця проживання неповнолітніх дітей: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 за адресою: АДРЕСА_1 , за місцем реєстрації їх матері ОСОБА_1 . Позовні вимоги обґрунтувала тим, що вона перебуває у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_4 . В шлюбі у них народилися діти: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Чоловік призваний на військову службу 29.08.2023 року за мобілізацією. Оповіщення з військової частини про те що він зник безвісти надійшло 20 грудня 2023 року. Вона також має наказ командира військової частини НОМЕР_1 «Про визнання ОСОБА_4 зниклим безвісти в районі ведення бойових дій під час виконання бойового завдання» від 07.01.2024 № 110/нод. та витяг з Єдиного реєстру зниклих безвісти за особливих обставин від 28.12.2023 року. В лютому вона отримала в дарування квартиру у АДРЕСА_1 . З намірами прописати дітей у цій квартирі, вона звернулась до ЦНАП «ВІЗА» м. Кривий Ріг, де отримала відмову, так як потрібна згода батька на прописку неповнолітніх дітей. У зв'язку з чим вона змушена звернутися до суду з даними позовними вимогами.
Позивач ОСОБА_1 до суду надала клопотання про розгляд справи без її участі, на позовних вимогах наполягає.
Відповідач центр надання адміністративних послуг "ВІЗА" Криворізької міської ради своїм правом на подання відзиву не скористалися.
Орган опіки та піклування виконавчого комітету Довгинцівської районної місті ради до суду надали заяву про розгляд справи без їх участі, проти позовних вимог не заперечують.
Дослідивши письмові докази, наявні в матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини на яких вони ґрунтуються, у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов наступних висновків.
Відповідно до частини 1 статті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до частини 1 статті 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно зі статтею 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Статтею 5 ЦПК України, передбачено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина 1 статті 13 ЦПК України).
Судом встановлено, що ОСОБА_4 та ОСОБА_1 з 08.06.2013 перебувають у зареєстрованому шлюбі. Мають спільних дітей: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
ОСОБА_1 з 25.02.2025 року зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .
ОСОБА_4 згідно Наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 07.01.2024 року визнаний зниклим безвісти в районі ведення бойових ведення бойових дій, під час виконання бойового завдання.
ОСОБА_1 05.08.2025 року звернулась до Департаменту адміністративних послуг виконкому Криворізької міської ради відділу реєстрації місця проживання фізичних осіб у Металургійному районі з заяви про реєстрацію місця проживання малолітніх дітей, однак отримала відмову у реєстрації на підставі п.п. 3 п. 87 Порядку декларування та реєстрації місця проживання ( перебування) затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07.02.2022 № 265, особа не надала або подала не в повному обсязі необхідні документи або відомості, а саме відсутня згода батька.
Згідно статті 160 СК України, місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків. Місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини. Якщо батьки проживають окремо, місце проживання дитини, яка досягла чотирнадцяти років, визначається нею самою.
За приписами частини четвертої статті 29 ЦК України, місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров'я, в якому вона проживає.
Статтею 242 ЦК України, встановлено, що батьки є законними представниками своїх малолітніх та/чи неповнолітніх дітей.
Закон України «Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні» регулює відносини у сфері надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання (перебування) фізичних осіб в Україні, встановлює порядок надання таких послуг та порядок внесення, обробки, обміну відповідними відомостями в електронних реєстрах, базах даних для надання таких послуг (далі - Закон).
Реєстрація місця проживання (перебування) особи - внесення за заявою про реєстрацію місця проживання (перебування), поданою особою в паперовій формі, до реєстру територіальної громади інформації про місце проживання (перебування) особи (пункт 12 частина 1 стаття 2 Закону).
Відповідно до частини 4 статті 5 Закону, задекларованим або зареєстрованим місцем проживання (перебування) дитини віком від 10 до 14 років є задеклароване або зареєстроване місце проживання (перебування) її батьків або інших законних представників чи одного з них, з яким проживає дитина, за згодою іншого з батьків або законних представників, якщо інше місце проживання не встановлено за згодою між дитиною та батьками (усиновлювачами, опікуном) або організацією, яка виконує стосовно дитини функції опікуна.
У пункті 33 Порядку зазначено, що подання заяви про реєстрацію місця проживання (перебування) особи віком до 14 років здійснюється одним з її батьків або інших законних представників за згодою іншого з батьків або законних представників (крім випадків, коли місце проживання дитини визначено відповідним рішенням суду або рішенням органу опіки та піклування). Згода батьків або інших законних представників може бути надана у присутності особи, яка приймає заяву про реєстрацію місця проживання, або засвідчена нотаріально в установленому законодавством порядку.
На підставі п.п. 3 п. 87 Порядку декларування та реєстрації місця проживання ( перебування) затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07.02.2022 № 265, Орган реєстрації відмовляє в декларуванні/реєстрації місця проживання (перебування), знятті із задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування) у разі, коли: особа не надала або подала не в повному обсязі необхідні документи або відомості, а саме відсутня згода батька.
Судом встановлено, що позивачка звернулася з позовом до Центру надання адміністративних послуг про надання дозволу на реєстрацію місця проживання неповнолітніх дітей, за місце реєстрації їх матері.
Відповідно до частини 2 статті 16 ЦК України, способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.
За статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визнається право людини на доступ до правосуддя, а за статтею 13 Конвенції - на ефективний спосіб захисту прав, і це означає, що особа має право пред'явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення. Пряма чи опосередкована заборона законом на захист певного цивільного права чи інтересу не може бути виправданою.
Під способами захисту суб'єктивних прав розуміють закріплені законом матеріально правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав і вплив на правопорушника (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 у справі № 925/1265/16).
В контексті обраного способу захисту, розглядаючи справу, суд має з'ясувати: 1) з яких саме правовідносин сторін виник спір; 2) чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; 3) чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права позивача; 4) чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права у спірних правовідносинах. Якщо суд дійде висновку, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права позивача у цих правовідносинах, позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню (п. 43 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19).
Обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови в позові (пункт 52 постанови Великої Палати Верховного Суду від 02.02.2021 у справі №925/642/19, пункт 99 постанови Великої Палати Верховного Суду від 06.04.2021 у справі №910/10011/19).
Позов заявлено до Центру надання адміністративних послуг «ВІЗА», як до органу, що надає адміністративну послугу. Проте джерелом потенційного обмеження прав позивачки є відсутність згоди батька дітей, спір виникає між батьками, а не з органом надання адміністративних послуг.
Щодо посилання позивачки, що батько безвісти зник, та не може надати згоди, суд відносить критично, оскільки сам факт внесення до реєстру безвісти зниклих осіб не замінює рішення суду про визнання безвісно відсутнім.
Пред'явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача (п. 40 постанови Великої Палати Верховного Суду від 17.04.2018 у справі №523/9076/16-ц).
Крім того, спосіб захисту, обраний позивачкою, не є належним, оскільки обраний спосіб захисту не відповідає характеру правовідносин. Так як, пред'являючи позов до Центру надання адміністративних послуг без оскарження його відмови є неналежним способом захисту.
За наведених обставин підстав для задоволення позову не вбачається, через неналежний спосіб захисту та пред'явлення їх до неналежного відповідача, а також з огляду на відсутність правових підстав зобов'язувати орган реєстрації вчиняти дії поза визначеними законом умовами.
Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних із розглядом справи. Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а інші судові витрати розподіляються судом за правилами цієї статті.
Оскільки у задоволенні позову відмовлено повністю, судовий збір, сплачений при зверненні до суду, залишається за позивачкою (ч. 1, п. 2 ч. 2 ст. 141 ЦПК України).
Керуючись ст. 7, 8, 12, 81, 141, 142, 258-259, 263, 264, 265, 273, 352, 355 ЦПК України, суд
в задоволенні позову ОСОБА_1 до центру надання адміністративних послуг "ВІЗА" Криворізької міської ради, третя особа - орган опіки та піклування виконавчого комітету Довгинцівської районної у місті ради м. Кривого Рогу про надання дозволу на реєстрацію місця проживання неповнолітніх дітей - відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене до Дніпровського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя: С. О. Рагозіна