Справа № 211/5626/19
Провадження № 2-ві/211/5/26
іменем України
02 квітня 2026 року
Довгинцівський районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі головуючого судді Костенко Є.К., за участю секретаря судового засідання Гоєнко Т.В., заявника ОСОБА_1 , представника заявника Миць Н.З., розглянувши заяву ОСОБА_1 про відвід судді Грубника О.М. у справі за позовом ОСОБА_1 до АТ "Оператор газорозподільної системи "Криворіжгаз", ТОВ "Дніпропетровськгаз збут", ТОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України", ТОВ "Газорозподільні мережі України", ДП "Кривбасстандартметрологія" про захист прав споживачів, -
У провадженні судді Довгинцівського районного суду міста Кривого рогу Дніпропетровької області Грубника О.М. перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до АТ "Оператор газорозподільної системи "Криворіжгаз", ТОВ "Дніпропетровськгаз збут", ТОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України", ТОВ "Газорозподільні мережі України", ДП "Кривбасстандартметрологія" про захист прав споживачів.
23.03.2026 до суду надійшла заява ОСОБА_1 про відвід судді Грубника О.М., яка подана з підстав грубого порушення суддею процесуального права щодо порядку розгляду справи судом, визначення повноважень представників відповідачів, позбавлення сторони позивача встановленого права на дотримання порядку подання та розгляду клопотань, зокрема, про витребування доказів, які можуть заявлятися та розглядатися судом виключно на стадії підготовчого провадження, усвідомлюючи, що завдання підготовчого провадження не виконані, пішов на свідоме порушення норм ЦПК України, чим проявив свою явну зацікавленість у розгляді даної справи та проявив не об'єктивне та упереджене ставлення до даної справи, з метою унеможливлення процесуальних прав позивача, та явного сприяння позиції відповідачів.
Будучи присутніми у судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та його представник Миць Н.З. заяву про відвід судді Грубника О.М. підтримали, просили її задовольнити з підстав, вказаних у заяві. Додатково у судовому засіданні заявником було надано та оголошено додаткові письмові поснення та надано усні запречення з приводу ухвали судді Грубника від 05.02.2026.
Крім того, у судовому засіданні ОСОБА_1 заявив відвід судді Костенко Є.К. Дана заява була залишена без розгляду відповідно до вимог ч. 3 ст. 40 ЦПК України, яка встановлює, що якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 33 цього Кодексу, а такому судді не може бути заявлений відвід.
Відповідно до частин 1, 2, 3, 7, 8 ст. 40 ЦПК України питання про відвід (самовідвід) судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі. Питання про відвід судді вирішує суд, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість. Якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 33 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід. Якщо заява про відвід судді надійшла до суду пізніше ніж за три робочі дні до наступного засідання, така заява не підлягає передачі на розгляд іншому судді, а питання про відвід судді вирішується судом, що розглядає справу. Питання про відвід вирішується невідкладно. Вирішення питання про відвід суддею, який не входить до складу суду, здійснюється протягом двох робочих днів, але не пізніше призначеного засідання по справі. У разі розгляду заяви про відвід суддею іншого суду - не пізніше десяти днів з дня надходження заяви про відвід. Відвід, який надійшов поза межами судового засідання, розглядається судом у порядку письмового провадження. Суд вирішує питання про відвід судді без повідомлення учасників справи. За ініціативою суду питання про відвід судді може вирішуватися у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неявка учасників справи у судове засідання, в якому вирішується питання про відвід судді, не перешкоджає розгляду судом питання про відвід судді.
Суд, заслухавши думку заявника та його представника, дослідивши матеріали цивільної справи, вивчивши доводи заявленого відводу, приходить до такого висновку.
Відповідно до ч. 1 ст. 34 ЦПК України, цивільні справи у судах першої інстанції розглядаються одноособово суддею, який є головуючим і діє від імені суду, якщо інше не передбачено цим Кодексом.
Статтею 36 ЦПК України передбачено, що суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо: він є членом сім'ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім'ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі; він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи; було порушено порядок визначення судді для розгляду справи; є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об'єктивності судді. Суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 37 цього Кодексу. До складу суду не можуть входити особи, які є членами сім'ї, родичами між собою чи родичами подружжя. Незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.
За змістом статті 39 ЦПК України, з підстав, зазначених у статтях 36, 37 і 38 цього Кодексу, суддя, секретар судового засідання, експерт, спеціаліст, перекладач зобов'язані заявити самовідвід. З підстав, зазначених у статтях 36, 37 і 38 цього Кодексу, судді, секретарю судового засідання, експерту, спеціалісту, перекладачу може бути заявлено відвід учасниками справи.
Відвід повинен бути вмотивованим і заявленим протягом десяти днів з дня отримання учасником справи ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження. Самовідвід може бути заявлений не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.
Після спливу вказаного строку заявляти відвід (самовідвід) дозволяється лише у виняткових випадках, коли про підставу відводу (самовідводу) заявнику не могло бути відомо до спливу вказаного строку, але не пізніше двох днів із дня, коли заявник дізнався про таку підставу.
Встановлення обставин, вказаних у пунктах 1-4 частини першої статті 36 цього Кодексу, статті 37 цього Кодексу, звільняє заявника від обов'язку надання інших доказів упередженості судді для цілей відводу. Якщо відвід заявляється повторно з підстав, розглянутих раніше, суд, який розглядає справу, залишає таку заяву без розгляду.
Отже, за умовами ч. 3 ч. 4 ст. 39 ЦПК України відвід повинен бути вмотивованим, а заявник зобов'язаний надати докази упередженості судді у випадку наявності обставин, що викликають сумніви в неупередженості або об'єктивності судді (ч. 5 ст. 36 ЦПК України).
Підстави для відводу судді можуть мати об'єктивний чи суб'єктивний характер.
Пряма чи побічна заінтересованість судді у результаті розгляду справи може бути підставою як для відводу, так і для самовідводу. Заінтересованість може мати юридичний або побутовий характер. Юридична заінтересованість судді має місце, якщо від результату вирішення спору у нього виникнуть, зміняться або припиняться певні права або обов'язки. Побутова або фактична заінтересованість полягає в тому, що рішення суду може мати вплив на особисті стосунки судді з оточуючими.
Якщо заяву про відвід з цих підстав подає особа, яка бере участь у справі, підстави відводу потребують доказування.
Для відведення судді необхідно обґрунтувати наявність обставин, які об'єктивно можуть вказувати на можливу упередженість. Крім того, обставини, які були покладені в основу заяви про відвід, повинні бути доведеними. Відвід повинен бути вмотивований - з наведенням відповідних аргументів, доказів, які підтверджують наявність підстав для відводу. Якщо він не вмотивований, це є підставою для відмови у його задоволенні.
Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» «кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним законом».
Неупереджений та об'єктивний розгляд справи є однією із фундаментальних засад здійснення правосуддя суддею. Проте учасники справи наділені правом спростування цієї «процесуальної теореми» шляхом заявлення відводу судді, тим самим, забезпечуючи його незалежність в кожному окремому провадженні.
Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантовано, що «кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом».
Європейський суд з прав людини в п. 66 рішення у справі «Бочан проти України» від 03.05.2007 р. (заява № 7577/02) зазначив, що «безсторонність, в сенсі п.1 статті 6, має визначатися відповідно до суб'єктивного критерію, на підставі особистих переконань та поведінки конкретного судді у конкретній справі - тобто, жоден з членів суду не має проявляти будь-якої особистої прихильності або упередження, та об'єктивного критерію - тобто, чи були у судді достатні гарантії для того, щоб виключити будь-які легітимні сумніви з цього приводу. Відповідно до об'єктивного критерію має бути визначено, чи наявні факти, що можуть бути перевірені, які породжують сумніви щодо відсутності безсторонності судів. У цьому зв'язку навіть зовнішні ознаки мають певне значення. Ключовим питанням є питання довіри, яку суди в демократичному суспільстві мають вселяти суспільству і, перш за все, сторонам у процесі». Аналогічна правова позиція закріплена також в п.п. 49, 52 рішення ЄСПЛ у справі «Білуха проти України» від 09.11.2006 р. (заява № 33949/02), п. 28 рішення ЄСПЛ у справі «Газета «Україна-центр» проти України» від 15.07.2010 р. (заява № 16695/04).
Як установлено Бангалорськими принципами поведінки суддів, схваленими резолюцією Економічної і Соціальної Ради ООН № 2006/23 від 27.07.2006 р. «об'єктивність судді є необхідною умовою для належного виконання ним своїх обов'язків. Вона проявляється не тільки у змісті винесеного рішення, а й в усіх процесуальних діях, що супроводжують його прийняття».
Наведе свідчить про те, що підстави для відводу судді можуть бути оціночною категорією, що з одного боку дає змогу реалізувати конституційну засаду незалежного розгляду справи суддею, а з іншого боку, є площиною для зловживань з боку недобросовісних учасників.
Так, Європейський суд з прав людини у своїй практиці виділяє наступні критерії оцінки неупередженості: 1) суб'єктивний - беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у даній справі; 2) об'єктивний - визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності. Не дивлячись на те, що безсторонність зазвичай означає відсутність упередження чи схильності, її відсутність чи, навпаки, наявність може бути перевірена різними способами відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції. У даному контексті можна провести розмежування між суб'єктивним підходом, що відображає особисті переконання конкретного судді з конкретної справи, і об'єктивним підходом, який визначає, чи були достатні гарантії, щоб виключити будь-який сумнів з цього приводу (рішення Європейського суду з прав людини у справах П'єрсак проти Бельгії, Кіпріану проти Кіпру, Грівз проти Сполученого Королівства). Суб'єктивний критерій полягає у з'ясуванні особистих переконань конкретного судді у певній справі. Оскільки доказів протилежного не надано, то по суб'єктивному критерію особиста безсторонність головуючого судді презюмується.
Щодо об'єктивного критерію оцінки неупередженості, то необхідно визначити, поза межами особистої поведінки судді, чи немає підтверджених фактів, які могли б спричинити сумніви щодо неупередженості судді. При вирішенні питання про те, чи існують обґрунтовані причини вважати, що цих вимог не було дотримано, точка зору сторони є важливою, але не є вирішальною. Вирішальним є те, чи таке побоювання може бути об'єктивно виправданим (рішення Європейського суду з прав людини у справі Клейн та інші проти Нідерландів).
Таким чином, не може бути підставою для відводу судді заява, яка містить лише припущення про існування обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді, не підтверджених жодними належними і допустимими доказами.
Аналогічна правова позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду, зокрема, в ухвалах від 10.05.2018 (справа №800/592/17) та від 01.10.2018 (справа №9901/673/18).
Окрім того, згідно роз'яснення Пленуму Верховного Суду України в пункті 10 Постанови «Про незалежність судової влади» №8 від 13 червня 2007 року, процесуальні дії судді, законність і обґрунтованість рішень суду можуть бути предметом розгляду лише в апеляційному та касаційному порядку, визначеному процесуальним законом, відповідно, незгода сторони з винесеним суддею судовим рішенням, а так само прийняття суддею процесуальних рішень, не може бути підставою для відводу судді, а має наслідком право сторони на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення.
Особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного.
Європейський суд з прав людини за результатами розгляду справ «Мироненко і Мартенко проти України», «Олександр Волков проти України» зазначив, що при визначенні наявності у відповідній справі законних підстав сумніватися в безсторонності певного судді позиція особи, про яку йдеться, має важливе, але не вирішальне значення. Вирішальне значення при цьому матиме можливість вважати такі сумніви об'єктивно обґрунтованими, іншими словами, «має не лише здійснюватися правосуддя - ще має бути видно, що воно здійснюється». Адже йдеться про необхідність забезпечення довіри, яку суди в демократичному суспільстві повинні вселяти у громадськість.
Разом з тим, відповідно до ст. 126 Конституції України незалежність і недоторканність суддів гарантуються Конституцією і законами України, вплив на суддів у будь-який спосіб забороняється.
Положенням статті 126 Конституції України дано офіційне тлумачення у Рішенні Конституційного Суду України від 01.12.2004 р. N 19-рп/2004 (справа про незалежність суддів як складову їхнього статусу).
Згідно зі ст. 14 Закону України «Про судоустрій України» судді при здійсненні правосуддя незалежні від будь-якого впливу, нікому не підзвітні і підкоряються лише закону. Органи та посадові особи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові особи, громадяни та їх об'єднання, а також юридичні особи зобов'язані поважати незалежність суддів і не посягати на неї. Втручання у здійснення правосуддя, вплив на суд або суддів у будь-який спосіб, неповага до суду чи суддів, збирання, зберігання, використання і поширення інформації усно, письмово або в інший спосіб з метою завдати шкоди їх авторитету чи вплинути на неупередженість суду забороняється і тягне передбачену законом відповідальність. Суддям забезпечується свобода неупередженого вирішення судових справ відповідно до їх внутрішнього переконання, що ґрунтується на вимогах закону.
Оцінивши наведені ОСОБА_1 підстави для відводу головуючого у справі судді Грубника О.М., судом було встановлено, що повістка 16.12.2025 позивачу не надсилалася, заявник у судовому засіданні зазначив, що це була технічна описка, яка не може розглядатися як окрема підстава для ігнорування системних порушень судді. Відповідно до ухвали суду від 05.01.2026 справа після задоволення відводу попереднім складом суду була прийнята до провадження судді Грубника О.М. та призначено підготовче судове засідання, що надасть можливість позивачу звернутися до суду з клопотаннями, які повинні будуть розглянуті на стадії підготовчого провадження, а тому суд вважає необгрунтованими заяви Гуля А.Б. про те, що слухання справи не розпочато спочатку, що свідчить про порушення стадійності. Також судом було встановлено, що у справі 211/5626/19 фактично відбулося лише одне судове засідання 05.02.2026, на якому було розглянуто лише заявлений судді Грубнику О.М. відвід, дані обставини підтверджені і заявником у судовому засіданні. З огляду на те, що судові засідання не проводилися, відповідно з об'єктивних підстав і не могли бути розглянуті клопотання позивача, оскільки з врахуванням принципу змагальності та диспозитивності, розгляд заяв і клопотань сторін проводиться у судовому засіданні із забезпеченням участі учасників провадження, які мають право висловлювати свою думку щодо заяв опонентів. Аналізуючи аргументи заявника щодо допуску до участі у судове засідання представників відповідачів та відсутності мотивування в ухвалі про відвід судді від 05.02.2026, суд зазначає, що це є процесуальними діями і рішеннями головуючого, які у подальшому можуть бути покладені в осонову апеляційної скарги, а не обставинами, які б свідчили про упередженість чи необ'єктивність судді Грубника О.М.
Щодо зауважень заявника ОСОБА_1 щодо порушення строків розгляду заяви про відвід суд зазначає, що відповідно до ч. 2, 3 ст. 40 ЦПК України питання про відвід судді вирішує суд, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість. Якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 33 цього Кодексу. Згідно з ч. 7 ст. 40 ЦПК України вирішення питання про відвід суддею, який не входить до складу суду, здійснюється протягом двох робочих днів, але не пізніше призначеного засідання по справі. Крім того, ч. 8 ст. 40 ЦПК України передбачає, що суд вирішує питання про відвід судді без повідомлення учасників справи, але за ініціативою суду питання про відвід судді може вирішуватися у судовому засіданні з повідомленням учасників справи.
Так, заява про відвід судді надійшла 23.03.2026, та, оскільки суддя Грубник О.М. у своїй ухвалі від 25.03.2026 визнав необгрунтованим, вона була передана для здійснення авторозподілу для визначення іншого судді, який її розгляне. Після надходження заяви, суддею Костенко Є.К. на підставі п. 8 ст. 40 ЦПК України було прийнято рішення про вирішити заявлений відвід у судовому засіданні з повідомленням сторін. Частиною 5 ст. 128 ЦПК України передбачено, що судова повістка про виклик повинна бути вручена з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи, але не пізніше ніж за п'ять днів до судового засідання, а судова повістка-повідомлення - завчасно. З огляду на необхідність сповіщення сторін і було визначено дату судового засідання 01.04.2026. Частина 7 ст. 40 ЦПК України хоча і предбачає розгляд заяви про відвід негайно, а саме протягом 2 робочих днів, але зазначає ще і те, що така заява повинна бути розглянута не пізніше призначеного засідання по справі. Наступне засідання у справі №211/5626/19 призначено на 08.04.2026. З огляду на зазначене суд вважає, що не було порушено строків розгляду заяви про відвід, оскільки її призначення, сповіщення строрін здійснені в максимально можливі короткі строки, а розгляд проведено до наступної дати судового засідання. Крім того, після отримання сповіщення про призначене судове азсідання позивач був присутній у судовому засіданні, надав розгорнуті пояснення та заперечення в обгрунтування своєї позиції, що призвело до недопущення звуження його процесуальних прав.
Щодо додаткових заперечень з приводу постановлення ухвали про відвід суддею Грубником О.М. 05.02.2026, суд зазначає, що не наділений повноваженнями з оцінки прийнятого іншим суддею рішення, а відносно заявлених ОСОБА_1 вимог у цих запереченях, зокрема, щодо витребування доказів, перевірки повноважень інших сторін, надання вдомостей про вчиненні процсуальні дії у справ тощо, суд повідомляє, що розгляд усіх порушених питань підлягає тим складом суду, який розглядатиме справу №211/5626/19, а не суддею, який розглядає заяву про відвід.
Таким чином, суддя приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення заяви про відвід судді за відсутності доказів, які б підтверджували пряму чи опосередковану заінтересованість судді в результаті розгляду справи або наявність обставин, які викликають сумнів у його неупередженості при розгляді даної справи.
Викладені в заяві про відвід доводи та міркування позивача є суб'єктивними судженнями, не підтвердженими відповідними доказами.
Інших підстав для відводу судді, передбачених статтями 36 та 37 Цивільного процесуального кодексу України, судом не встановлено.
За вказаних обставин, перевіривши наведені представником заявника підстави для відводу головуючого у справі, суд приходить до висновку про необґрунтованість заявленого відводу, у зв'язку з чим у задоволенні заяви про відвід судді слід відмовити.
Відповідно до ч. 11 ст. 40 ЦПК України за результатами вирішення заяви про відвід суд постановляє ухвалу.
Враховуючи викладене та керуючись статтями 33, 36, 38-40, 182, 260, 261, 353 Цивільного процесуального кодексу України, суд
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід судді Грубника О.М. у справі за позовом ОСОБА_1 до АТ "Оператор газорозподільної системи "Криворіжгаз", ТОВ "Дніпропетровськгаз збут", ТОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України", ТОВ "Газорозподільні мережі України", ДП "Кривбасстандартметрологія" про захист прав споживачів - відмовити.
Ухвала оскарженню окремо від рішення суду не підлягає.
Відповідно до положень ч.2 ст.353 Цивільного процесуального кодексу України заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду.
Суддя Є.К. Костенко