25 березня 2026 року
м. Київ
справа № 381/26/20
провадження № 61-15778св24
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючий - Крат В. І.
судді: Гудима Д. А., Дундар І. О. (суддя-доповідач), Краснощоков Є. В., Пархоменко П. І.,
учасники справи:
позивач - керівник Фастівської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Київської обласної державної адміністрації,
відповідачі: Фастівська районна державна адміністрація, ОСОБА_1 ,
особа, яка не брала участь у справі та звернулась з касаційною скаргою, - Томашівська сільська рада,
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційні скарги ОСОБА_1 та Томашівської сільської ради на постанову Київського апеляційного суду від 11 вересня 2024 року у складі колегії суддів: Гаращенка Д. Р., Євграфової Є. П.,
Писаної Т. О.,
Історія справи
Короткий зміст позовних вимог
У січні 2020 року керівник Фастівської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Київської обласної державної адміністрації звернувся з позовом до Фастівської районної державної адміністрації, ОСОБА_1 про усунення перешкод у праві розпорядження держави земельними ділянками водного фонду.
Позов обґрунтований тим, що за результатами аналізу додержання вимог земельного законодавства в адміністративних межах Томашівської сільської ради Фастівського району Київської області, місцевою прокуратурою виявлені порушення вимог земельного законодавства під час передачі земельних ділянок у власність громадянам для ведення особистого селянського господарства.
Рішеннями Фастівської районної державної адміністрації Київської області
від 01 вересня 2009 року за № 955 затверджено проект землеустрою щодо відведення у власність 4 громадянам земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства.
На підставі зазначеного рішення громадянам ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_4 зареєстровано та видано державні акти на право власності на земельні ділянки з кадастровими номерами 3224986200:01:001:0079, 3224986200:01:001:0078, 3224986200:01:001:0077, 3224986200:01:001:0076.
У подальшому зазначені земельні ділянки були відчужені відповідачу ОСОБА_1 .
Відповідно до висновку Державного науково-виробничого об'єднання «Картографія» від 12 листопада 2019 року за № 1117 відчужені відповідачу земельні ділянки частково накладаються на землі водного фонду на прибережну захисну смугу річки Ірпінь, яка відноситься до середніх річок.
Отже, розпорядження Фастівської районної державної адміністрації в частині затвердження проекту землеустрою та надання у власність ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_4 земельних ділянок є недійсними, а земельні ділянки підлягають поверненню у власність держави.
08 липня 2020 Керівник Фастівської місцевої прокуратури подав до суду заяву про зміну предмета спору, у зв'язку з тим, що після відкриття провадження у справі ОСОБА_1 здійснив поділ земельних ділянок з кадастровими номерами 3224986200:01:001:0079, 3224986200:01:001:0078, 3224986200:01:001:0077, 3224986200:01:001:0076, на 8 ділянок з кадастровими номерами 3224986200:01:001:0133, 3224986200:01:001:0134, 3224986200:01:001:0139, 3224986200:01:001:0137; 3224986200:01:001:0136, 3224986200:01:001:0138, 3224986200:01:001:0135, 3224986200:01:001:0132.
Враховуючи викладене, з урахуванням заяви про зміну предмета позову, позивач просив:
усунути перешкоди у праві розпорядження державі в особі Київської обласної державної адміністрації шляхом скасування державної реєстрації права власності ОСОБА_1 на земельні ділянки з кадастровими номерами: 3224986200:01:001:0133; 3224986200:01:001:0134; 3224986200:01:001:0139; 32249866200:01:001:0137; 3224986200:01:001:0136; 3224986200:01:001:0138; 3224986200:01:001:0135; 3224986200:01:001:0132, що розташовані на території Томашівської сільської ради Фастівського району Київської області;
вирішити питання розподілу судових витрат.
Короткий зміст судових рішень у справі
Справа розглядалася в судах неодноразово.
Рішенням Фастівського міськрайонного суду Київської області від 07 липня 2021 року, яке залишене без змін постановою Київського апеляційного суду
від 07 червня 2022 року, позов керівника Фастівської місцевої прокуратури в інтересах Київської обласної державної адміністрації залишено без задоволення.
Рішення обґрунтовано тим, що надані прокуратурою докази на підтвердження позовних вимог не є належними й допустимими та не дають змогу зробити однозначний висновок про належність земельної ділянки до земель водного фонду.
Окрім того, позивачем не надано суду висновку судової земельно-технічної експертизи щодо належності даної земельної ділянки до земель водного фонду.
Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції й в частині того, що відомості, відображені у копії відповіді Державного науково-виробничого об'єднання «Картографія», одержаній на запит прокурора, не можуть бути розцінені як допустимі докази накладення частин земельних ділянок на землі водного фонду.
Звернув увагу на те, що з відповіді Державного агентства водних ресурсів України від 02 березня 2020 року за № 60/21 вбачається, що проекти землеустрою, метою яких було встановлення прибережної захисної смуги річки Ірпінь на погодження до Держводагентства не надходили.
За інформацією Державного науково-виробничого підприємства «Картографія», відповідь якого на запит прокурора фактично покладена в обґрунтування позову вбачається, що воно не є компетентним органом влади у сфері землеустрою, йому не надано право складати проекти землеустрою, містобудівну документацію, технічну документацію на землю, створювати обмінні файли, схеми водоохоронних земель на певній території, вносити дані до Державного земельного кадастру, та створювати інші офіційні документи із землеустрою.
Постановою Верховного Суду від 17 квітня 2024 року касаційну скаргу заступника керівника Київської обласної прокуратури задоволено частково. Постанову Київського апеляційного суду від 07 червня 2022 року скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Верховний Суд мотивував свою постанову тим, що суди залишили поза увагою ту обставину, що 30 червня 2020 року прокурором було долучено до матеріалів справи Інформацію Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку відносно земельних ділянок з кадастровими номерами: 3224986200:01:001:0132; 3224986200:01:001:0135; 3224986200:01:001:0136; 3224986200:01:001:0138, які містять обмеження - прибережна захисна смуга вздовж річок, навколо водойм та на островах. Вказані довідки були сформовані Державною службою України з питань геодезії, картографії та кадастру. Апеляційним судом не надано жодної оцінки цим доказам, складеним центральним органом виконавчої влади, який реалізує державну політику у сфері топографо-геодезичної і картографічної діяльності, земельних відносин та землеустрою, хоча доводи про це містила апеляційна скарга та не з'ясовано належним чином призначення земельної ділянки, яка передана у власність. Крім того суди не врахували те, що прибережні захисні смуги встановлюються на земельних ділянках всіх категорій. Межі такої прибережної захисної смуги встановлюються за окремими проектами землеустрою. Тобто віднесення спірної земельної ділянки до категорії земель сільськогосподарського призначення не спростовує той факт, що ця земля може бути одночасно землею водного фонду, передача якої у приватну власність заборонена. Переглядаючи рішення суду першої інстанції апеляційний суд не встановив у повному обсязі фактичних обставин справи, що мають суттєве значення для її вирішення, не надав належної оцінки поданим сторонами доказам у їх сукупності та передчасно погодився із висновком місцевого суду, який дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог. Крім того місцевий суд не з'ясував чи хтось зі сторін спору ухилявся від проведення експертизи, що могло б бути підставою для застосування наслідків, передбачених статтею 109 ЦПК України, а апеляційний суд на вказану обставину належної уваги не звернув.
Короткий зміст оскарженої постанови апеляційного суду
Постановою Київського апеляційного суду від 11 вересня 2024 року апеляційну скаргу керівника Київської обласної прокуратури задоволено. Рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 07 липня 2021 року скасовано та ухвалено нове судове рішення про задоволення позову. Повернуто державі в особі Київської обласної державної адміністрації земельні ділянки з кадастровими номерами: 3224986200:01:001:0133; 3224986200:01:001:0134; 3224986200:01:001:0139; 32249866200:01:001:0137; 3224986200:01:001:0136; 3224986200:01:001:0138; 3224986200:01:001:0135; 3224986200:01:001:0132, що розташовані на території Томашівської сільської ради Фастівського району Київської області. Скасовано державну реєстрацію права власності на вказані земельні ділянки ОСОБА_1 .
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що ухвалою суду першої інстанції від 20 липня 2020 року було задоволено клопотання представника відповідача адвоката Перегона Ю. О. про призначення судової земельно-технічної експертизи. Проведення експертизи доручено експертам Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України. Оплату за проведення експертизи по 1, 2, 3, 4, 5, 6 питанню покладено на відповідача ОСОБА_1 , по 7 питанню на Фастівську місцеву прокуратуру.
09 вересня 2020 року на адресу суду надійшло клопотання експерта про необхідність здійснення оплати експертизи та надання додаткових матеріалів. Обидві сторони по справі не виконали клопотання експерта, проведення експертизи не сплатили, не надали експерту додаткових документів необхідних для її проведення.
29 січня 2021 року Фастівським міськрайонним судом Київської області було поновлено провадження у справі, оскільки станом на 29 січня 2021 року до суду не надійшли жодні відомості щодо виконання клопотання експерта про оплату вартості експертизи.
Застосування наслідків ухилення від участі в експертизі можливе лише після постановлення ухвали про призначення або зобов'язання участі іншої сторони в експертизі (у разі самостійного замовляння проведення експертизи, стаття 106 ЦПК) та підтвердження факту ухилення особи від участі в експертизі та наявності факту роз'яснення сторонам з боку суду наслідків ухилення від проведення експертизи.
Фактично суд виходить з припущення, що особа ухиляється від участі в експертизі, оскільки побоюється її результатів, а тому визнає факт, який треба було встановити експертизою, доведеним.
Ця норма є винятком із загального правила, сформульованого у частині шостій статті 81 ЦПК про те, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Ухиленням від участі в експертизі є умисні дії особи, яка бере участь у справі, метою яких є неможливість проведення експертизи, яку призначив суд, а саме: ненадання експертам необхідних матеріалів або документів, які є в особи; відмова надати зразки для дослідження; недопущення до приміщень або майна, яке підлягає дослідженню тощо.
В судовому засіданні в апеляційній інстанції адвокат Перегон Ю. О. представник ОСОБА_1 в обґрунтування відмови від проведення експертизи зазначив, що доказування певних фактів лежіть на позивачеві, а сторона відповідача не зацікавлена у проведенні експертизи. Фастівська прокуратура Київській області має доводити в суді заявлені позовні вимоги.
Представник прокуратури вважав не доцільним проведення експертизи з урахуванням наданих позивачем доказів.
Колегія суддів оцінює надані сторонами докази на підтвердження позову та його спростування, ухилення сторін від проведення експертизи, яка була призначена за клопотанням сторони відповідача з метою встановлення обставин на спростування доказів наданих позивачем і вважає за можливе визнати факт того, що розроблена технічна документація на земельні ділянки з кадастровими номерами: 3224986200:01:001:0076, 3224986200:01:001:0077, 3224986200:01:001:0078, 3224986200:01:001:0079 та її затвердження не відповідали вимогам земельного законодавства та іншим нормативним документам з питань землеустрою та землекористування станом на момент її розроблення та затвердження.
Питання поставлене перед експертами в частині яка крутизна схилу в місці розташування земельних ділянок з такими кадастровими номерами: 3224986200:01:001:0136, 3224986200:01:001:0138, 3224986200:01:0010135, 3224986200:01:001:0132 не надає можливості встановити такий факт без певних знань і виконання робіт, що можливо зробити тільки при проведенні експертизи.
У питанні про накладення земельних ділянок з такими кадастровими номерами: 3224986200:01:001:0133, 3224986200:01:001:0134, 3224986200:01:001:0139, 3224986200:01:001:0137; 3224986200:01:001:0136, 3224986200:01:001:0138, 3224986200:01:001:0135, 3224986200:01:001:0132 на прибережну захисну смугу річки Ірпінь та яка площа такого накладання із відображенням такого накладання на відповідній схемі, колегія суддів вважає, за можливе встановити факт накладання спірних земельних ділянок на прибережну захисну смугу річки Ірпінь з урахуванням Інформації Держаного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку і їх віднесення до земель водного фонду, без встановлення площі такого накладання із відображенням такого накладання на відповідній схемі, оскільки зазначене також потребує експертного висновку.
Колегія суддів вважає за можливе встановити факт того, що земельні ділянки з кадастровими номерами: 3224986200:01:001:0076, 3224986200:01:001:0077, 3224986200:01:001:0078, 3224986200:01:001:0079 накладались на землі земель водного фонду на момент розроблення та затвердження технічної документації із землеустрою щодо цих ділянок.
Питання щодо того чи відносяться земельні ділянки з кадастровими номерами: 3224986200:01:001:0133, 3224986200:01:001:0134, 3224986200:01:001:0139, 3224986200:01:001:0137; 3224986200:01:001:0136, 3224986200:01:001:0138, 3224986200:01:001:0135, 3224986200:01:001:0132 до земель водного фонду, доводиться іншими наявними у справі доказами, а саме Інформацією Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку відносно земельних ділянок з кадастровими номерами: 3224986200:01:001:0132; 3224986200:01:001:0135; 3224986200:01:001:0136; 3224986200:01:001:0138, які містять вид обмеження прибережна захисна смуга вздовж річок, навколо водойм та на островах (а. с. 176-190, том 1), то такий факт також підлягає встановленню.
На підставі наявних у справі доказів колегія суддів встановила факт розміщення в межах земельних ділянок з кадастровими номерами 3224986200:01:001:0077, 3224986200:01:001:0076, 3224986200:01:001:0078, 3224986200:01:001:0079, 3224986200:01:001:0133, 3224986200:01:001:0134, 3224986200:01:001:0139, 3224986200:01:001:0137, 3224986200:01:001:0136, 3224986200:01:001:0138, 3224986200:01:001:0135, 3224986200:01:001:0132 водойми каналу, що підтверджується листом Державного науково-виробничого об'єднання «Картографія» від 12 листопада 2019 року за № 1117, згідно з яким зазначені земельні ділянки перетинають дренажний канал шириною 3 м в межах прибережної 100-метрової водоохоронної смуги річки Ірпінь.
Короткий зміст вимог та доводів касаційних скарг
23 листопада 2024 року ОСОБА_1 засобами поштового зв'язку подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просив скасувати постанову Київського апеляційного суду від 11 вересня 2024 року та передати справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що:
Оскаржувана постанова прийнята щодо неналежних позивачу, а саме - Київській обласній державній адміністрації прав, що є безумовною підставою для відмови у задоволенні позову повністю і незалежно від інших обставин, що були встановлені апеляційним судом під час повторного апеляційного розгляду даної справи, крім того оскаржуване рішення було прийняте в результаті неповного з'ясування обставин справи, а також апеляційним судом було визнано встановленими ті обставини та факти, що не підтверджені доказами, оскільки на їх підтвердження у матеріалах справи взагалі відсутні будь-які докази, а також апеляційним судом було невірно застосовано норми матеріального законодавства та порушено норми процесуального права (зокрема, але не виключно, і щодо порядку доказування), в зв'язку з чим таке рішення апеляційного суду є не вірним по суті та не може залишатися в силі і підлягає скасуванню в повному обсязі з передачею справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
В даній справі суд не дослідив зібрані у справі докази.
Також суд апеляційної інстанції встановив обставини, що мають суттєве значення на підставі недопустимих доказів, а саме на підставі листа Державного науково-виробничого об'єднання «Картографія» від 12 листопада 2019 року за № 1117 та додатків до нього.
Апеляційним судом було невірно застосовані норми матеріального права, а саме: статті 60 ЗК України, статті 88 ВК України, статей 26, 47 Закону України «Про землеустрій», частини першої 1 статті 109 ЦПК України.
Крім того, судом апеляційної інстанції не були враховані висновки Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах.
В силу пункту 24 розділу X «Перехідні положення» ЗК України, в редакції від 01 липня 2021 року Київська обласна державна адміністрація втратила право на розпорядження землями водного фонду, а всі права перейшли до органів місцевого самоврядування, тобто до Томашівської сільської ради, оскільки спірні земельні ділянки вважаються комунальною власністю в силу прямих норм ЗК України з моменту набрання такими нормами, а саме пунктом 24 розділу X «Перехідні положення» ЗК України, чинності, тобто з 27 травня 2021 року.
Виходячи з вищенаведеного відбулось процесуальне правонаступництво щодо заявленого прокурором порушеного права.
Так, прокурор повинен був подати клопотання про заміну позивача в даній справі і замість Київської обласної державної адміністрації в якості позивача по даній справі потрібно було залучити Томашівську сільську раду.
Але цього прокурором не було здійснено, а Київський апеляційний суд при повторному апеляційному розгляді даної справи також не взяв це до уваги, в результаті чого було прийнято оскаржуване рішення щодо неналежних Київській обласній державній адміністрації прав, що є безумовною підставою для відмови у задоволенні позову повністю і не залежно від інших обставин, що були встановлені апеляційним судом під час повторного апеляційного розгляду даної справи.
У березні 2025 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга Томашівської сільської ради, яка не брала участі у справі, у якій просила постанову Київського апеляційного суду від 11 вересня 2024 року скасувати, а справу відправити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що суд прийняв рішення про об'єкти права комунальної власності Томашівської сільської територіальної громади від імені якої діє Томашівська сільська рада без залучення такої до участі у справі.
За обставинами справи прокурор вправі був здійснити представництво інтересів держави, в тому числі, в особі Томашівської сільської ради (з огляду на зміну правового режиму частини спірних земельних ділянок - перехід у комунальну власність із земель державної власності), проте такого не здійснив.
Відповідно, спірні земельні ділянки підлягають поверненню Томашівській сільській територіальній громаді від імені якої діє Томашівська сільська рада.
За обставинами справи спосіб захисту застосований судом апеляційної інстанції в частині «повернути державі в особі Київської обласної державної адміністрації земельні ділянки з кадастровими номерами» не є ефективним способом захисту порушеного права.Скасування державної реєстрації права власності на земельні ділянки як спосіб усунення перешкод у здійсненні власником права користування та розпоряджання своїм майном є ефективним способом захисту у цій справі.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 09 грудня 2024 року касаційну скаргу ОСОБА_1 залишено без руху та надано строк для усунення недоліків. Особою, яка подала касаційну скаргу, на виконання ухвали Верховного Суду від 09 грудня 2024 року указані недоліки було усунуто.
Ухвалою Верховного Суду від 01 січня 2025 року поновлено ОСОБА_1 строкна касаційне оскарження постанови Київського апеляційного суду
від 11 вересня 2024 року. Відкрито касаційне провадження у справі
№ 381/26/20. Справу витребувано з суду першої інстанції.
У січні 2025 року матеріали справи № 381/26/20 надійшли до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 25 березня 2025 року касаційну скаргу Томашівської сільської ради залишено без руху та надано строк для усунення недоліків. Особою, яка подала касаційну скаргу, на виконання ухвали Верховного Суду від 25 березня 2025 року указані недоліки було усунуто.
Ухвалою Верховного Суду від 22 квітня 2025 року поновлено Томашівській сільській раді строк на касаційне оскарження постанови Київського апеляційного суду від 11 вересня 2024 року. Відкрито касаційне провадження у справі № 381/26/20.
Ухвалою Верховного Суду від 04 лютого 2026 року справу призначено до судового розгляду.
Межі та підстави касаційного перегляду
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).
В ухвалі Верховного Суду від 01 січня 2025 року зазначено, що касаційна скарга ОСОБА_1 містить передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України підстави для відкриття касаційного провадження (суд апеляційної інстанції в оскарженому судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13, від 02 жовтня 2018 року у справі № 910/18036/17, від 23 жовтня 2019 року у справі № 917/1307/18, від18 листопада 2019 року у справі № 902/761/18, від 04 грудня 2019 року у справі № 917/2101/17, від 20 березня 2019 року у справі № 521/8368/15-ц, від 07 грудня 2021 року у справі № 905/902/20, від 21 вересня 2022 року у справі № 645/5557/16-ц, від 11 вересня 2019 року у справі № 922/393/18, від 27 липня 2022 року у справі № 754/695/20, від 31 травня 2023 року по справі № 515/1315/18, від 02 вересня 2019 року по справі № 500/5291/13-ц та судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частиною третьою статті 411 ЦПК України).
В ухвалі Верховного Суду від 22 квітня 2025 року зазначено, що касаційна скарга Томашівської сільської ради скарга містить передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України підстави для відкриття касаційного провадження (суд апеляційної інстанції в оскарженому судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 28 листопада 2018 року у справі № 504/2864/13-ц, від 22 травня 2018 року у справі № 469/1203/15-ц та судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частиною першою статті 411 ЦПК України).
Фактичні обставини справи
Розпорядженням Фастівської районної державної адміністрації Київської області від 01 вересня 2009 року № 955 було затверджено проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність громадянам України, вирішено передати у власність земельні ділянки громадянам України, зокрема, ОСОБА_4 кадастровий номер: 3224986200:01:001:0079, ОСОБА_4 кадастровий номер: 3224986200:01:001:0078, ОСОБА_3 кадастровий номер: 3224986200:01:001:0077, ОСОБА_2 кадастровий номер: 3224986200:01:001:0076 для ведення особистого селянського господарства в межах Томашівської сільської ради Фастівського району Київської області.
Спірні земельні ділянки на час прийняття рішення про їх відведення у 2007 році відносилися до земель сільськогосподарського призначення для ведення особистого селянського господарства.
Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна вищевказані земельні ділянки 12 жовтня 2018 року на підставі договорів купівлі-продажу були відчужені ОСОБА_1 .
Після відкриття провадження у справі відповідачем ОСОБА_1 здійснено поділ земельних ділянок з кадастровими номерами 3224986200:01:001:0079: 3224986200:01:001:0078: 3224986200:01:001:0077: 3224986200:01:001:0076, на 8 земельних ділянок з кадастровими номерами 3224986200:01:001:0133, 3224986200:01:001:0134, 3224986200:01:001:0139, 3224986200:01:001:0137; 3224986200:01:001:0136, 3224986200:01:001:0138, 3224986200:01:001:0135, 3224986200:01:001:0132, відповідно до публічної кадастрової карти.
30 червня 2020 року прокурором надано інформацію з Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельні ділянки з кадастровими номерами 3224986200:01:001:0136, 3224986200:01:001:0138, 3224986200:01:001:0135, 3224986200:01:001:0132.
За змістом листа Державного науково-виробничого об'єднання «Картографія» від 12 листопада 2019 року за № 1117, який було надано на вимогу Фастівської місцевої прокуратури Київської області, зазначено, що площі земельних ділянок з кадастровими номерами 3224986200:01:001:0076, 3224986200:01:001:0077, 3224986200:01:001:0078, 3224986200:01:001:0079 накладаються на землі водного фонду, а також перетинають дренажний канал шириною 3 м в межах прибережної 100-метрової водоохоронної смуги річки Ірпінь, а також додано схему накладення земельних ділянок на землі водного фонду і викопіювання з топографічної карти масштабу 1:10000 станом місцевості на 1997 рік; схема накладення земельних ділянок на землі водного фонду. Викопіювання з ортофотоплану масштабу 1:10000 станом місцевості на 2011 рік.
За клопотанням адвоката Перегона Ю. О., представника ОСОБА_1 у справі було призначено земельну-технічну експертизу, яка не була проведена у зв'язку з її не оплатою зобов'язаними сторонами та ненаданням за клопотанням експерта необхідних для її проведення документів.
Позиція Верховного Суду
Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).
Порушення права пов'язане з позбавленням його суб'єкта можливості здійснити (реалізувати) своє приватне (цивільне) право повністю або частково. Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду (див., зокрема постанову Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 вересня 2023 року у справа № 582/18/21 (провадження № 61-20968 сво 21)).
Приватно-правовими нормами визначене обмежене коло підстав відмови у судовому захисті цивільного права та інтересу особи, зокрема, до них належать: необґрунтованість позовних вимог (встановлена судом відсутність порушеного права або охоронюваного законом інтересу позивача); зловживання матеріальними правами; обрання позивачем неналежного способу захисту його порушеного права/інтересу; сплив позовної давності (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 листопада 2023 року у справі № 761/42030/21).
По своїй суті процесуальне правонаступництво - це заміна сторони або третьої особи іншою особою (правонаступником) у зв'язку з вибуттям із процесу відповідного суб'єкта, за якої до правонаступника переходять усі процесуальні права та обов'язки правопопередника і він продовжує в цивільному судочинстві участь останнього. Підставами процесуального правонаступництва можуть бути лише юридичні факти, які виникли під час судового провадження у справі, а не до його початку. Процесуальне правонаступництво тісно пов'язане з матеріальним правонаступництвом, оскільки воно може мати місце в тих випадках, коли права та/або обов'язки одного із суб'єктів спірного матеріального правовідношення внаслідок тих чи інших юридичних фактів переходять до правонаступника. При цьому незалежно від підстав матеріального правонаступництва процесуальне правонаступництво допускається лише після заміни сторони в матеріальних правовідносинах.
Відповідно до пункту 24 розділу Х «Перехідні положення» ЗК України у редакції Закону України від 28 квітня 2021 року № 1423-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин» з дня набрання чинності цим пунктом землями комунальної власності територіальних громад вважаються всі землі державної власності, розташовані за межами населених пунктів у межах таких територіальних громад, крім земель:
а) що використовуються органами державної влади, державними підприємствами, установами, організаціями на праві постійного користування (у тому числі земельних ділянок, що перебувають у постійному користуванні державних лісогосподарських підприємств, та земель водного фонду, що перебувають у постійному користуванні державних водогосподарських підприємств, установ, організацій, Національної академії наук України, національних галузевих академій наук);
б) оборони;
в) природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення в межах об'єктів і територій природно-заповідного фонду загальнодержавного значення, лісогосподарського призначення;
г) зони відчуження та зони безумовного (обов'язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи;
ґ) під будівлями, спорудами, іншими об'єктами нерухомого майна державної власності;
д) під об'єктами інженерної інфраструктури загальнодержавних та міжгосподарських меліоративних систем державної власності;
е) визначених у наданих до набрання чинності цим пунктом дозволах на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, наданих органами виконавчої влади з метою передачі земельних ділянок у постійне користування державним установам природно-заповідного фонду, державним лісогосподарським та водогосподарським підприємствам, установам та організаціям, якщо рішення зазначених органів не прийняті.
Земельні ділянки, що вважаються комунальною власністю територіальних громад сіл, селищ, міст відповідно до цього пункту і право державної власності на які зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, переходять у комунальну власність з моменту державної реєстрації права комунальної власності на такі земельні ділянки.
Інші земельні ділянки та землі, не сформовані у земельні ділянки, переходять у комунальну власність з дня набрання чинності цим пунктом.
У статті 80 ЗК України передбачено, що суб'єктами права власності на землю є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, - на землі комунальної власності.
Згідно з частинами першою, другою статті 83 ЗК України землі, які належать на праві власності територіальним громадам, є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності; земельні ділянки, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об'єкти нерухомого майна комунальної власності незалежно від місця їх розташування; землі та земельні ділянки за межами населених пунктів, що передані або перейшли у комунальну власність із земель державної власності відповідно до закону.
Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (частина друга статті 19 Конституції України).
Верховний Суд у постанові від 27 січня 2022 року у справі № 143/923/19 (провадження № 61-15754св21) зазначив:
«За змістом пункту 24 Розділу Х Перехідні положення ЗК України з дня набрання чинності цим пунктом землями комунальної власності територіальних громад вважаються всі землі державної власності, розташовані за межами населених пунктів у межах таких територіальних громад, крім виключень передбачених цим пунктом.
Земельні ділянки, що вважаються комунальною власністю територіальних громад сіл, селищ, міст відповідно до цього пункту і право державної власності на які зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, переходять у комунальну власність з моменту державної реєстрації права комунальної власності на такі земельні ділянки.
Інші земельні ділянки та землі, не сформовані у земельні ділянки, переходять у комунальну власність з дня набрання чинності цим пунктом.
З дня набрання чинності цим пунктом до державної реєстрації права комунальної власності на земельні ділянки державної власності, що передаються у комунальну власність територіальних громад, органи виконавчої влади, що здійснювали розпорядження такими земельними ділянками, не мають права здійснювати розпорядження ними.
На момент звернення прокурора до суду із розглядуваним позовом земельні ділянки з кадастровими номерами 0523480800:02:003:0025, 0523480800:02:003:0026, 0523480800:03:002:0155; 0523480800:03:002:0162 перебували у державній власності та віданні ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області.
Під час розгляду справи, на виконання Указу Президента України від 15 жовтня 2020 року № 449/2020 «Про деякі заходи щодо прискорення реформ у сфері земельних відносин», постанови Кабінету Міністрів України від 16 листопада 2020 року № 1113 «Деякі заходи щодо прискорення реформ у сфері земельних відносин», ГУ Держгеокадастру в Вінницькій області згідно наказу від 08 грудня 2020 року № 20-ОТГ «Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність» передало Погребищенській міській раді (Погребищенській міській територіальній громаді) у комунальну власність земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності загальною площею 14 328, 7948 га, які розташовані на території Погребищенської міської територіальної громади Вінницького (Погребищенського) району Вінницької області.
Згідно витягів із Державного земельного кадастру про земельні ділянки: площею 4, 9204 з кадастровий номер 0523480800:02:003:0025, площею 3, 8000 га з кадастровий номер 0523480800:02:003:0026, площею 10, 7001 га кадастровий номер 0523480800:03:002:0155 та площею 6, 1973 га з кадастровий номер 0523480800:03:002:0162 право власності на зазначені земельні ділянки зареєстровано за Погребищенською міською радою на підставі наказу ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області № 20-ОТГ
від 08 грудня 2020 року, акту приймання передачі, згоди сторін від 08 грудня 2020 року, рішення Погребищенської міської ради від 22 грудня 2020 року.
Для процесуального правонаступництва юридичної особи, яка є стороною у судовому процесі, необхідне встановлення або правонаступника такої юридичної особи внаслідок її припинення шляхом реорганізації, або правонаступника окремих її прав чи обов'язків внаслідок заміни сторони у відповідному зобов'язанні. В обох випадках для встановлення процесуального правонаступництва юридичної особи суд має визначити підстави такого правонаступництва, а також обсяг прав та обов'язків, який перейшов до правонаступника у спірних правовідносинах.
У разі смерті фізичної особи, припинення юридичної особи, заміни кредитора чи боржника у зобов'язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу (частина перша статті 55 ЦПК України).
Суд будь-якої інстанції зобов'язаний залучити до участі у справі правонаступника сторони, якщо спірні правовідносини допускають правонаступництво прав та обов'язків відповідної особи, а правонаступник існує. Питання процесуальної правосуб'єктності сторони, її правонаступника належать до тих, які суд має вирішити під час розгляду справи незалежно від стадії судового процесу. Не є перешкодами для з'ясування підстав процесуального правонаступництва межі розгляду справи у суді відповідної інстанції, а також предмет доказування за відповідними позовними вимогами.
Такі висновки викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду
від 30 червня 2020 року у справі № 264/5957/17.
Встановивши, що після звернення прокурора до суду з позовом у розглядуваній справі право власності на спірні земельні ділянки з кадастровими номерами 0523480800:02:003:0025, 0523480800:02:003:0026, 0523480800:03:002:0155; 0523480800:03:002:0162 перейшло до Погребищенської об'єднаної територіальної громади в особі Погребищенської міської ради, апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для залучення останньої до участі у розгляді справи, як нового власника зазначених земельних ділянок та правонаступника ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області у спірних правовідносинах із оренди вказаних земельних ділянок.
Такі висновки апеляційного суду узгоджуються із висновками, викладеними Верховним Судом у постановах від 11 квітня 2019 року у справі № 925/395/18 та від 01 грудня 2021 року у справі № 624/948/19.»
У справі, що переглядається:
у січні 2020 року керівник Фастівської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Київської обласної державної адміністрації звернувся з позовом до Фастівської районної державної адміністрації, ОСОБА_1 , у якому просив усунути перешкоди у праві розпорядження державі в особі Київської обласної державної адміністрації шляхом скасування
державної реєстрації права власності ОСОБА_1 на спірні земельні ділянки;
відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції зазначив, що надані прокуратурою докази на підтвердження позовних вимог не є належними й допустимими та не дають змогу зробити однозначний висновок про належність земельної ділянки до земель водного фонду;
скасовуючи рішення суду першої інстанції, апеляційний суд вказав, що на підставі наявних у справі доказів колегія суддів встановлює факт розміщення в межах спірних земельних ділянок водойми каналу, що підтверджується листом Державного науково-виробничого об'єднання «Картографія» від 12 листопада 2019 року за № 1117, згідно з яким зазначені земельні ділянки перетинають дренажний канал шириною 3 м в межах прибережної 100-метрової водоохоронної смуги річки Ірпінь;
на момент звернення до суду із розглядуваним позовом (09 січня
2020 року) прокурор діяв в інтересах держави в особі Київської обласної держаної адміністрації з володіння якої, на думку позивача, незаконно вибули спірні земельні ділянки;
після набрання чинності Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин» від 28 квітня 2021 року № 1423-ІХ
(27 травня 2021 року), у випадку задоволення позову, спірні земельні ділянки підлягали поверненню з приватної власності в комунальну власність Томашівської сільської ради, оскільки розташовані на території Томашівської сільської територіальної громади і в силу закону відносяться до комунальної власності, а не до державної власності;
враховуючи викладене оскаржуваними судовими рішеннями порушені права Томашівської сільської ради, яка не була залучена до участі у справі;
аналіз матеріалів справи свідчить, що в суді апеляційної інстанції прокурор звертався з клопотанням, у якому просив замінити Київську обласну державну адміністрацію на її процесуального правонаступника - Томашівську сільську раду Фастівського району Київської області(т.3., а. с. 166-170), проте вказане клопотання розглянуте не було;
ухвалюючи оскаржену постанову, суд апеляційної інстанції не розглянув клопотання прокурора про заміну сторони процесуальним правонаступником, як наслідок не залучив до участі у справі Томашівську сільську раду, права якої порушено, а тому постанова суду апеляційної інстанції по суті позовних вимог є передчасною.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Відповідно до частини четвертої статті 411 ЦПК України справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.
Доводи касаційних скарг дають підстави для висновку, що оскаржені судові рішення ухвалені без дотримання норм матеріального та процесуального права. У зв'язку із наведеним, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу ОСОБА_1 належить задовольнити частково; касаційну скаргу Томашівської сільської ради задовольнити; постанову суду апеляційної інстанції скасувати та направити справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Оскільки Верховний Суд направляє справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, відповідно до статті 141 ЦПК розподіл суми судових витрат здійснюється тим судом, який ухвалює остаточне рішення за результатами нового розгляду справи, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.
Керуючись статтями 400, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду від 11 вересня 2024 року задовольнити частково.
Касаційну скаргу Томашівської сільської ради на постанову Київського апеляційного суду від 11 вересня 2024 року задовольнити.
Постанову Київського апеляційного суду від 11 вересня 2024 року скасувати та направити справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
З моменту прийняття постанови суду касаційної інстанції постанова Київського апеляційного суду від 11 вересня 2024 року втрачає законну силу.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий В. І. Крат
Судді: Д. А. Гудима
І. О. Дундар
Є. В. Краснощоков
П. І. Пархоменко