02 квітня 2026 року
м. Київ
cправа № 902/492/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Кролевець О. А. - головуючий, Баранець О. М., Мамалуй О. О.,
за участю секретаря судового засідання - Грабовського Д. А.
та представників:
позивача - Кріпак О. М.
відповідача - Косунець Д. В.
третьої особи - не з'явився
прокурор - Єреп В. В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Виконавчого комітету Вінницької міської ради
на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 17.12.2025 (головуючий - Бучинська Г. Б., судді Маціщук А. В., Філіпова Т. Л.)
та рішення Господарського суду Вінницької області від 29.09.2025 (суддя - Міліціанов Р. В.)
у справі № 902/492/25
за позовом Виконавчого комітету Вінницької міської ради
до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРА ВІННИЦЯ"
за участю Вінницької обласної прокуратури
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Управління Північного офісу Держаудитслужби у Вінницькій області
про розірвання договору
Виконавчий комітет Вінницької міської ради звернувся до Господарського суду Вінницької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРА ВІННИЦЯ" про розірвання Договору про постачання електричної енергії споживачу № 1318491 від 22.01.2025 зі змінами та додатковими угодами.
Позовні вимоги мотивовані тим, що за результатами проведеної Виконавчим комітетом Вінницької міської ради закупівлі "Електрична енергія" (ідентифікатор - UА-2024-12-24-001517-а) шляхом відкритих торгів з особливостями, ДК 021:2015:09310000-5: Електрична енергія), протоколом щодо прийняття рішення уповноваженою особою від 10.01.2025 № 6 враховуючи абзац 1 частини 15 статті 29, статтю 33 Закону № 922 та відповідно до пунктів 47, 49 Постанови Кабінету Міністрів України "Особливості здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України "Про публічні закупівлі", на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування", затверджених Постановою КМУ від 12.10.2022 № 1178 ТОВ "Енера Вінниця" визначено переможцем.
22.01.2025 між Виконавчим комітетом Вінницької міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю "Енера Вінниця" укладено договір на закупівлю № 1318491.
13.03.2025 на адресу позивача від Територіального управління БЕБ у Вінницькій області надійшов лист за змістом якого повідомлено, що відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 19.01.2025 "Про застосування та скасування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)" уведено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 19.01.2025 та застосовано персональні спеціальні економічні та інші обмежувальні заходи, щодо ОСОБА_1, який є кінцевим бенефіціарним власником ТОВ "Енера Вінниця", а саме п.8 додатку 1 до рішення Ради національної безпеки і оборони України від 19.01.2025: заборона здійснення публічних та оборонних закупівель товарів, робіт і послуг у юридичних осіб - резидентів іноземної держави державної форми власності та юридичних осіб, частка статутного капіталу яких знаходиться у власності іноземної держави, а також публічних та оборонних закупівель у інших суб'єктів господарювання, що здійснюють продаж товарів, робіт, послуг походженням з іноземної держави, до якої застосовано санкції згідно з цим Законом.
Відповідно до наказу Управління Північного офісу Держаудитслужби у Вінницькій області від 24.03.2025 № 22-3 розпочато/проведено моніторинг закупівлі "Електрична енергія" (ідентифікатор - UА-2024-12-24-001517-а), за результатами моніторингу 10.04.2025 опубліковано висновок, згідно якого встановлено, що Замовником укладено Договір на закупівлю електроенергії у ТОВ "Енера Вінниця", кінцевий бенефіціарний власник якого має громадянство російської федерації та до якого застосовано персональні спеціальні економічні та інші обмежу вальні заходи (санкції).
Враховуючи викладене з метою захисту своїх прав Виконавчий комітет Вінницької міської ради звернувся з позовом до суду про розірвання договору постачання електричної енергії № 1318491 від 22.01.2025.
Рішенням Господарського суду Вінницької області від 29.09.2025, залишеним без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 17.12.2025 відмовлено у задоволенні позову Виконавчого комітету Вінницької міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРА ВІННИЦЯ" про розірвання Договору про постачання електричної енергії споживачу №1318491 від 22.01.2025 зі змінами та додатковими угодами.
Місцевий господарський суд, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, зазначив, що станом на дату прийняття замовником рішення про визначення переможця публічної закупівлі (10.01.2025) запроваджені Указом Президента України санкції не діяли та не надавали уповноваженій особі замовника повноважень для відхилення тендерної пропозиції ТОВ "ЕНЕРА ВІННИЦЯ". При цьому зазначене товариство не включене до переліку осіб, до яких застосовано санкції.
Суд наголосив, що відповідно до частини 4 статті 3 Закону України "Про публічні закупівлі" саме цей Закон є спеціальним у спірних правовідносинах, а норми законодавства про публічні закупівлі не передбачають припинення чи розірвання укладених договорів виключно з підстав запровадження санкцій до кінцевого бенефіціарного власника переможця закупівлі. Єдиним передбаченим законом заходом є відхилення тендерної пропозиції, однак після визначення учасника переможцем підстави для розширювального тлумачення норм відсутні. Закон України "Про санкції" також не містить приписів щодо розірвання чинних договорів з юридичними особами, засновниками яких є підсанкційні особи. Аналіз пункту 10 частини 1 статті 4 Закону України "Про санкції" свідчить, що обмеження у сфері публічних закупівель стосуються закупівель у юридичних осіб-нерезидентів, осіб з часткою іноземної держави у статутному капіталі або товарів, робіт і послуг походженням з підсанкційної іноземної держави. ТОВ "ЕНЕРА ВІННИЦЯ" під ці критерії не підпадає, оскільки є резидентом України, не має іноземної державної частки у статутному капіталі та не постачає товарів підсанкційного походження.
Суд також зазначив, що хоча застосування санкцій не залежить від волі позивача і може розглядатися як зміна обставин, самого факту їх запровадження у період дії договору недостатньо для застосування частини 2 статті 652 Цивільного кодексу України. Позивачем не доведено, що подальше виконання договору істотно порушує баланс майнових інтересів сторін або позбавляє його того, на що він розраховував при укладенні договору.
Разом з цим суди зазначили, що Указ Президента України про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій) є актом індивідуальної дії, позаяк не містить загальнообов'язкових правил поведінки, а з урахуванням рішення Ради національної безпеки і оборони України, уведеним в дію таким Указом, передбачає індивідуалізовані приписи щодо застосування санкцій до конкретних юридичних і фізичних осіб, тобто він адресований цим особам і спрямований на припинення конкретних правовідносин.
Забезпечення реалізації санкції, види яких прямо не названі у статті 4 Закону України "Про санкції", але зазначені у законах (наприклад Закони України "Про публічні закупівлі", "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення" і т.д.) і підзаконних нормативних актах (наприклад "Особливості 1178", "Про затвердження Положення про реалізацію спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів/санкцій" Постанова 65 Правління Національного банку України від 11.05.2023 і т.д.), підлягають застосуванню до осіб лише у разі їх внесення до переліку видів санкцій у конкретному персональному рішенні суб'єкта за результатами розгляду Радою національної безпеки та оборони України пропозицій внесених суб'єктами подання (стаття 5) та введенням її рішення у дію в установленому законом порядку (стаття 5).
Однак, з досліджених матеріалів справи судами встановлено, що ТОВ "ЕНЕРА ВІННИЦЯ" не включене до переліку осіб, до яких застосовано санкції.
Суди зазначили, що відповідно до частин 1, 3 статті 96 Цивільного кодексу України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями; учасник (засновник) юридичної особи не відповідає за зобов'язаннями юридичної особи, а юридична особа не відповідає за зобов'язаннями її учасника (засновника), крім випадків, встановлених установчими документами та законом.
При цьому суди виснували, що стороною у даній справі є саме юридична особа, а не безпосередньою підсанкційна фізична особа.
Також суди відхили твердження прокурора, зокрема про те, що застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів до ОСОБА_1 автоматично зумовлює поширення таких санкцій на ТОВ "ЕНЕРА ВІННИЦЯ", унеможливлює подальше виконання спірного договору та свідчить про фактичне ухилення від санкційного режиму шляхом використання юридичної особи як посередника, не можуть бути прийняті судом до уваги. Зазначивши, що такі твердження ґрунтуються на розширювальному тлумаченні норм санкційного законодавства.
Суди зауважили, що сам по собі факт застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів до фізичної особи не означає автоматичного поширення таких санкцій на юридичних осіб, у яких ця особа є кінцевим бенефіціарним власником. Статті 2 - 4 Закону України "Про санкції" визначають види санкцій та коло суб'єктів, до яких вони можуть бути застосовані, однак не містять приписів про поширення санкцій, застосованих до фізичної особи, на всі юридичні особи, пов'язані з нею корпоративними відносинами. Застосування санкцій має індивідуальний характер і здійснюється виключно в межах та у спосіб, прямо визначених рішенням РНБО України, введеним у дію указом Президента України, тоді як ТОВ "ЕНЕРА ВІННИЦЯ" до переліку підсанкційних осіб не включено і будь-які санкції щодо нього не запроваджені.
За таких обставин, з огляду на недоведеність сукупності умов для розірвання договору в судовому порядку, відсутність прямої законодавчої підстави для розірвання договору публічної закупівлі у зв'язку із застосуванням санкцій до кінцевого бенефіціарного власника та неможливість ухилення від укладення договору після визначення переможця, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Виконавчий комітет Вінницької міської ради звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою в якій просить скасувати постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 17.12.2025 і рішення Господарського суду Вінницької області від 29.09.2025 та ухвалити у справі нове рішення, яким позов задовольнити.
У касаційній скарзі скаржник не погоджується з висновками судів першої і апеляційної інстанцій, при цьому, обґрунтовуючи підставу касаційного оскарження, передбачену пунктом 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), зазначає про відсутність висновку Верховного Суду у подібних правовідносинах, а саме щодо застосування статті 188 Господарського кодексу України, в контексті можливості або неможливості односторонньої відмови від виконання договірних зобов'язань, або розірвання договору у випадку, коли кінцевий бенефіціарний власник знаходиться під санкціями згідно з Указом Президента України
Ухвалою Верховного Суду від 23.02.2026 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Виконавчого комітету Вінницької міської ради на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 17.12.2025 і рішення Господарського суду Вінницької області від 29.09.2025, розгляд справи призначено у відкритому судовому засіданні.
Під час розгляду матеріалів справи за касаційною скаргою Виконавчого комітету Вінницької міської ради Судом встановлено, що Верховний Суд, зокрема, у постанові від 20.11.2024 у справі № 927/994/23 викладав правову позицію щодо поширення санкцій на юридичну особу, щодо бенефіціарного власника якої застосовано санкції.
Так, у постанові Верховного Суду від 20.11.2024 у справі № 927/994/23 зазначено:
"48. У контексті питання щодо поширення дії санкцій, застосованих по відношенню до бенефіціарного власника юридичної особи, на саму юридичну особу колегія суддів вважає, що підлягає врахуванню висновок Верховного Суду, сформульований у постанові від 19.03.2020 у справі № 824/146/19, на яку посилається скаржник, відповідно до якого "… ні рішенням РНБО, ні будь-яким іншим нормативно-правовим актом України не передбачена можливість застосування відповідних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій) щодо фізичних та/або юридичних осіб, які тим чи іншим чином є пов'язаними з фізичними чи юридичними особами, включеними до відповідних санаційних списків, затверджених рішенням РНБО.
Таким чином, персональні економічні санкції, які були застосовані до ОСОБА_1 та ОСОБА_2, не застосовуються та не мають застосовуватися до стягувача".
49. Відповідно до статті 1 Закону України "Про санкції" з метою захисту національних інтересів, національної безпеки, суверенітету і територіальної цілісності України, протидії терористичній діяльності, а також запобігання порушенню, відновлення порушених прав, свобод та законних інтересів громадян України, суспільства та держави можуть застосовуватися спеціальні економічні та інші обмежувальні заходи (санкції).
50. Абзацом 1 частини третьої статті 5 Закону України "Про санкції" передбачено, що рішення щодо застосування, скасування та внесення змін до санкцій щодо окремих іноземних юридичних осіб, юридичних осіб, які знаходяться під контролем іноземної юридичної особи чи фізичної особи-нерезидента, іноземців, осіб без громадянства, а також суб'єктів, які здійснюють терористичну діяльність (персональні санкції), передбачених пунктами 1, 2- 21, 23- 25 частини першої статті 4 цього Закону, приймається Радою національної безпеки та оборони України та вводиться в дію указом Президента України. Відповідне рішення набирає чинності з моменту видання указу Президента України і є обов'язковим до виконання.
51. Положеннями частини п'ятої статті 5 Закону України "Про санкції" встановлено, що рішення щодо застосування санкцій повинно містити строк їх застосування, крім випадків застосування санкцій, що призводять до припинення прав, та інших санкцій, які за змістом не можуть застосовуватися тимчасово.
52. Із системного аналізу Закону України "Про санкції" та Рішення РНБО також слідує, що спеціальні економічні та інші обмежувальні заходи (санкції) встановлюються по відношенню до конкретно визначених суб'єктів та мають персональний характер.
53. Колегія суддів звертає увагу на те, що встановлені апеляційним судом обставини щодо застосування санкцій, зокрема до фізичної особи, пов'язаної із позивачем відносинами контролю, не є достатньою підставою для застосування наслідків таких санкцій до самого позивача, що свідчить про неправильне застосування відповідних норм матеріального права та є підставою для скасування оскаржуваної постанови апеляційного господарського суду".
Разом з цим Судом встановлено, що Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду ухвалою від 23.10.2025 передав на розгляд об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справу № 927/994/23 для відступу від висновку, викладеного у постановах Верховного Суду від 27.05.2025 у справі № 910/17647/18 та від 15.04.2025 у справі № 910/1418/23.
Передаючи справу № 927/994/23 на розгляд об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, Верховний Суд в ухвалі від 23.10.2025 зазначив, зокрема, таке:
- спірне питання, передане на розгляд касаційного суду, полягає у тому, чи правомірним є стягнення заявлених у позові грошових коштів з відповідача - СТОВ "Батьківщина" на користь позивача - ПрАТ "Украгро НПК", при тому, що: кінцевим бенефіціарним власником позивача є особа, на яку накладені персональні економічні санкції, - ОСОБА_2 , крім того його дружина є громадянкою російської федерації; договір є недійсним, оскільки був укладений під впливом тяжкої обставини та з перевищенням директором відповідача своїх повноважень, а також нікчемним, оскільки порушує публічний порядок і законодавство про захист економічної конкуренції; відсутнє порушене право кредитора і невиконане зобов'язання боржника, оскільки судом у межах справи № 927/730/25 вжито заходи забезпечення позову, якими, зокрема, заборонено позивачу та відповідачу виконувати умови договору;
- Указом Президента України від 24.06.2021 № 266/2021 "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 18.06.2021 "Про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)" уведено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до якого застосовано персональні спеціальні економічні та інші обмежувальні заходи (санкції) до ОСОБА_2 строком на 3 роки; Указом Президента України від 24.06.2024 № 376/2024 "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 24.06.2024 "Про застосування, скасування та внесення змін до персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)" уведено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до якого застосовано (скасовано або змінено) персональні спеціальні економічні та інші обмежувальні заходи (санкції) до означеної вище особи строком на 10 років;
- відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 03.03.2022 № 187 "Про забезпечення захисту національних інтересів за майбутніми позовами держави Україна у зв'язку з військовою агресією російської федерації" (далі - Постанова № 187) до прийняття та набрання чинності Законом щодо врегулювання відносин за участю осіб, пов'язаних з державою-агресором, установлено мораторій (заборону) на: 1) виконання, у тому числі в примусовому порядку, грошових та інших зобов'язань, кредиторами (стягувачами) за якими є російська федерація або такі особи (особи, пов'язані з державою-агресором): (І) громадяни російської федерації, крім тих, що проживають на території України на законних підставах; (ІІ) юридичні особи, створені та зареєстровані відповідно до законодавства російської федерації; (ІІІ) юридичні особи, створені та зареєстровані відповідно до законодавства України, кінцевим бенефіціарним власником, членом або учасником (акціонером), що має частку в статутному капіталі 10 і більше відсотків, якої є російська федерація, громадянин російської федерації, крім того, що проживає на території України на законних підставах, або юридична особа, створена та зареєстрована відповідно до законодавства російської федерації; (IV) юридичні особи, утворені відповідно до законодавства іноземної держави, кінцевим бенефіціарним власником, членом або учасником (акціонером), що має частку в статутному капіталі 10 і більше відсотків, яких є російська федерація, громадянин російської федерації, крім того, що проживає на території України на законних підставах, або юридична особа, створена та зареєстрована відповідно до законодавства російської федерації, - у випадку виконання зобов'язань перед ними за рахунок коштів, передбачених у державному бюджеті;
- якщо застосовувати правову позицію, викладену у постановах від 27.05.2025 у справі № 910/17647/18 та від 15.04.2025 у справі № 910/1418/23, то у разі з'ясування, що позивач підпадає під визначення осіб, зазначених у пункті 1 Постанови № 187 як такі, що "пов'язані з державою-агресором", це є підставою для відмови в позові; за змістом правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 20.11.2024 у справі № 927/994/23, у разі з'ясування, що позивач підпадає під визначення осіб, зазначених у пункті 1 Постанови № 187 як такі, що "пов'язані з державою-агресором", це не впливає на можливість задоволення позову, однак є підставою для зупинення виконання майбутнього судового рішення під час виконавчого провадження;
- існує неоднакове правозастосування Верховним Судом пункту 1 Постанови № 187 в аспекті того, чи підлягає застосуванню зазначений у цьому пункті мораторій щодо виконання грошових зобов'язань на користь осіб, пов'язаних з державою-агресором, на будь-якій стадії судового процесу, обмежуючи суб'єктивне право осіб-кредиторів (стягувачів) у реалізації ними права вимоги до зобов'язаної сторони, як шляхом звернення за судовим захистом, так і шляхом примусового виконання, чи вказаний мораторій, як такий, що означає відстрочення виконання певних зобов'язань, а не звільнення юридичних осіб України від виконання зобов'язань за укладеними ними угодами, не має бути підставою для припинення зобов'язання та відмови у захисті порушеного права;
- законодавець передбачив певні особливості, пов'язані із примусовим виконанням рішень, якщо стягувачами у виконавчому провадженні є особи, пов'язані з державою-агресором, з метою акумулювання майна для майбутнього звернення стягнення; водночас законодавством не передбачено такої підстави для відмови в позові про стягнення заборгованості як пов'язаність особи з державою-агресором або введення мораторію на виконання грошового зобов'язання.
При цьому в ухвалі Верховного Суду від 23.10.2025 у справі № 927/994/23 зазначено, що відповідач наполягає на тому, що оскільки кінцевий бенефіціарний власник товариства (позивача) є особою, на яку накладені персональні економічні санкції, крім того його дружина є громадянкою російської федерації, позивач є особою, "пов'язаною з державою-агресором" в розумінні пункту 1 Постанови № 187, а тому на нього поширюється мораторій на виконання грошових зобов'язань, за якими позивач є кредитором.
Ураховуючи наведене вище, аналіз підстав передачі справи № 927/994/23 на розгляд об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, за результатами розгляду справи № 927/994/23 може бути сформований висновок щодо застосування санкцій (їх поширення), до юридичної особи, кінцевим бенефіціарним власником якої є особа, на яку накладені персональні санкції та щодо правових наслідків застосування таких санкцій.
Ухвалою об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21.11.2025 прийнято до розгляду справу № 927/994/23.
Верховний Суд враховує те, що елементом верховенства права є принцип правової визначеності, який, зокрема, передбачає, що закон, як і будь-який інший акт держави, повинен характеризуватися якістю, щоб виключити ризик свавілля.
Відповідно до частини четвертої статті 17 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" єдність системи судоустрою забезпечується, зокрема, єдністю судової практики (пункт 4).
Згідно з частиною шостою статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та частиною четвертою статті 236 ГПК України висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.
Відповідно до пункту 7 частини першої та частини третьої статті 228 ГПК України суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадку перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному порядку палатою, об'єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду. З питань, зазначених у цій статті, суд постановляє ухвалу.
Згідно з пунктом 11 частини першої статті 229 ГПК України провадження у справі зупиняється у випадках, встановлених пунктом 7 частини першої статті 228 цього Кодексу - до закінчення перегляду в касаційному порядку.
Враховуючи, що правовий висновок об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі № 927/994/23 може мати суттєве значення для правильного вирішення спірного питання у цій справі, з метою єдності судової практики, а також з огляду на те, що постанова Верховного Суду є остаточною і виступає джерелом формування судової практики, Суд вважає за необхідне зупинити провадження у справі № 902/492/25, відповідно до пункту 7 частини першої статті 228, пункту 11 частини першої статті 229 ГПК України, до закінчення перегляду об'єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справи № 927/994/23
Керуючись статтями 228, 229, 234, 314 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
1. Зупинити касаційне провадження у справі № 902/492/25 за касаційною скаргою Виконавчого комітету Вінницької міської ради на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 17.12.2025 і рішення Господарського суду Вінницької області від 29.09.2025 до закінчення розгляду об'єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справи № 927/994/23, та оприлюднення в установленому законом порядку повного тексту судового рішення, ухваленого за результатами такого розгляду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя О. А. Кролевець
Судді О. М. Баранець
О. О. Мамалуй