Ухвала від 02.04.2026 по справі 18/257

УХВАЛА

02 квітня 2026 року

м. Київ

cправа № 18/257

Верховний Суд у складі суддів Касаційного господарського суду:

Огородніка К.М.- головуючого, Жукова С.В., Пєскова В.Г.

перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1

на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 14.01.2026

у справі №18/257

за заявою Головного управління Державної податкової служби у Полтавській області

до Публічного акціонерного товариства Бурова компанія "Букрос"

про визнання банкрутом,

ВСТАНОВИВ:

15.02.2026 через систему «Електронний суд» до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 з доданими до неї матеріалами на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 14.01.2026 у справі №18/257, в якій просить суд поновити строк подачі апеляційної скарги; скасувати постанову Харківського апеляційного господарського суду від 14.01.2026; залишити в силі ухвалу Господарського суду Полтавської області від 20.11.2025.

Ухвалою Верховного Суду від 05.03.2026 касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 14.01.2026 у справі №18/257, залишено без руху. Надано ОСОБА_1 строк для усунення недоліків, який не може перевищувати 10 днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху, а саме: уточнити касаційні вимоги та надати Касаційному господарському суду у складі Верховного Суду (01016, м. Київ, вул. О. Копиленка, 6) докази надіслання копій відповідних змін до касаційної скарги іншим учасникам справи; виконати вимоги пункту 5 частини другої статті 290 Господарського процесуального кодексу України та зазначити підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав). Роз'яснено скаржнику у справі, що невиконання вимог ухвали є підставою для повернення касаційної скарги.

15.03.2026 та 16.03.2026 від скаржника надійшли заяви про усунення недоліків касаційної скарги з уточненими касаційними вимогами, відповідно до яких скаржник просить поновити строк подачі касаційної скарги; скасувати постанову суду апеляційної інстанції в частинах: щодо залучення до розгляду апеляційних скарг юридичної особи "ПП УСБК-1" та фізичної особи ОСОБА_2 , які не були залучені для участі у справі №18/257; "4 Відмови у задоволенні клопотання ОСОБА_1 (вх.11296 від 02.09.25) про затвердження плану санації, розробленого інвестором ПАТ БК "Букрос" ОСОБА_1 у справі №18/257; "7.Відмови у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про усунення від обов'язків керуючого санацією ПАТ "Бурова компанія "Букрос" Тищенко О.І. та призначенням керуючого санацією ПАБ "Бурова компанія "Букрос" Спєвакова Д.Л. (вх.11439 від 05.09.25); залишити в силі ухвалу Господарського суду Полтавської області від 20.11.2025.

На виконання вимог пункту 5 частини 2 статті 290 цього Кодексу скаржник вказує, ст.287 ГПК України, ч.1 п.4; ч.2 п.1; ч.2, п.4 (ст. 310, ч.1, п.8).

09.03.2026 та 18.03.2026 через систему «Електронний суд» до Верховного Суду від Тищенко О.І. надійшли заперечення проти відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою, з зазначенням зокрема відсутності належного обгрунтування застосування підстав касаційного оскарження, передбачених частиною 2 ст. 287 ГПК України та формальний підхід до усунення недоліків касаційної скарги на виконання вимог ухвали Верховного Суду від 05.03.2026.

Верховний Суд, розглянувши зазначені заяви, взявши до уваги заперечення щодо відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою, дійшов висновку про повернення заяв разом з касаційною скаргою без розгляду з огляду на таке.

Скаржник у заявах про усунення недоліків касаційної скарги на виконання вимог ухвали Верховного Суду від 05.03.2026 чітко не визначає судове рішення, що оскаржується, зазначаючи лише «постанова суду апеляційної інстанції».

Крім того, процесуальний закон (стаття 290 ГПК України) покладає на скаржника обов'язок зазначати у касаційній скарзі про неправильне застосування яких конкретно норм матеріального та / або порушення норм процесуального права припустилися суди нижчих інстанцій при прийнятті оскаржуваних судових рішень та чітко визначити конкретну підставу касаційного оскарження судового рішення, передбачену частиною другою статті 287 ГПК України.

Водночас, відповідно до частини 2 статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, перед-бачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.

Отже, касаційна скарга у даному випадку може бути оскаржена на підставі пунктів 1-4 частини 2 статті 287 ГПК України.

Проте скаржник у касаційній скарзі обґрунтував вказані підстави неналежним чином, а у заявах про усунення недоліків взагалі не обгрунтував підстави касаційного оскарження на які посилається, зазначивши лише перелік номерів статей та пунктів ГПК України.

Згідно з частиною четвертою статті 294 ГПК України в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження.

За змістом частини першої статті 300 ГПК України суд касаційної інстанції обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.

З огляду на викладене, у касаційній скарзі та у заявах про усунення недоліків відсутні обґрунтовані підстави касаційного оскарження, передбачені частиною другою статті 287 цього Кодексу.

Скаржник повинен розуміти, що призначення Верховного Суду як найвищої судової установи в Україні - це, у першу чергу, формування обґрунтованої правової позиції стосовно застосування всіма судами у подальшій роботі конкретної норми матеріального права або дотримання норми процесуального права, що була неправильно використана судом і таким чином спрямувати судову практику в єдине і правильне правозастосування (вказати напрямок у якому слід здійснювати вибір правової норми); на прикладі конкретної справи роз'яснити зміст акта законодавства в аспекті його розуміння та реалізації на практиці в інших справах з вказівкою на обставини, що потрібно враховувати при застосуванні тієї чи іншої правової норми, але не нав'язуючи, при цьому, нижчестоящим судам результат вирішення конкретної судової справи.

Забезпечення єдності судової практики є реалізацією принципу "правової визначеності", що є одним із фундаментальних аспектів верховенства права та гарантує розумну передбачуваність судового рішення. Крім того, саме така діяльність Верховного Суду забезпечує дотримання принципу рівності всіх осіб перед законом, який втілюється шляхом однакового застосування судом тієї самої норми закону в однакових справах щодо різних осіб.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права в Україні (стаття 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини") умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути більш суворими ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: "Levages Prestations Services v. France" від 23 жовтня 1996 року; "Brualla Gomes de la Torre v. Spain" від 19 грудня 1997 року).

Зважаючи на наведене, скаржник повинен усвідомлювати, що зазначення будь-яких із визначених пунктами 1-4 частини другої статті 287 ГПК України випадків потребує належних, вичерпних обґрунтувань, позаяк відкриття касаційного провадження за відсутності або неточності таких обґрунтувань може призвести до порушення принципу "правової визначеності".

За таких обставин вимоги процесуального закону щодо змісту касаційної скарги, викладені у пункті 5 частини другої статті 290 та частини 2 статті 287 ГПК України скаржником виконані не були, а отже відсутні підстави вважати, що недоліки касаційної скарги були усунуті.

Статтею 292 ГПК України передбачено, що у разі якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 290 цього Кодексу, а також подана особою, яка відповідно до частини шостої статті 6 цього Кодексу зобов'язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу, про що суддя постановляє відповідну ухвалу.

Відповідно до ч. 4 ст.174 ГПК України, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із позовною заявою.

Приписами ч.4 ст.13 ГПК України встановлено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Враховуючи викладене, касаційна скарга ОСОБА_1 у справі №18/257 підлягає поверненню на підставі статті 174 та частини 5 статті 292 ГПК України.

При цьому Верховним Судом ураховано принцип рівності сторін перед законом і судом, принцип змагальності судового процесу, з огляду на що належний баланс між забезпеченням реалізації звернення заявника до суду касаційної інстанції (за умови виконання вимог закону щодо форми та змісту касаційної скарги) та принципу res judicata, у даній справі судом касаційної інстанції дотримано.

Керуючись статтями 174, 234, 290, 292 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 14.01.2026 у справі №18/257 повернути скаржнику.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Головуючий, суддя Огороднік К.М.

Судді Жуков С.В.

Пєсков В.Г.