Справа № 308/11040/25
1-кс/308/1726/26
31 березня 2026 року м. Ужгород
Слідчий суддя Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , представника власників майна адвоката ОСОБА_4 розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції клопотання прокурора Закарпатської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону ОСОБА_5 про арешт майна, за матеріалами досудового розслідування, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 12025070000000343 від 31 липня 2025 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України, -
встановив:
18 березня 2026 року до Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області надійшло клопотання прокурора у сфері оборони Західного регіону ОСОБА_5 про арешт майна, за матеріалами досудового розслідування, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 12025070000000343 від 31 липня 2025 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 332 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що група осіб за попередньою змовою, з метою власного збагачення, здійснюють незаконне переправлення чоловіків призовного віку через державний кордон України поза пунктами пропуску за грошову винагороду в сумі 11 000 доларів США або 11 000 Євро з однієї особи.
Установлено, що громадяни України ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_9 маючи намір незаконно перетнути державний кордон України в напрямку Угорщини передали невстановленій особі кошти в сумі 11 тис. доларів США кожен, за організацію перетину державного кордону України поза встановленими пунктами пропуску, проте при безпосередній спробі перетину кордону були затримані працівниками ДПС України.
За результатами проведених слідчих дій на даний час з'ясовано, що до даного злочину причетні наступні особи: ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 .
Водночас, після затримання працівниками ДПС України при спробі незаконного перетину державного кордону України громадян України ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та проведення з ними відповідних слідчих дій, установлено, що свідок ОСОБА_9 проходить службу в НОМЕР_1 прикордонному загоні ДПС України на посаді офіцера психологічного супроводу з дислокацією в АДРЕСА_1 .
Органом досудового розслідування 05.08.2025 залучено ОСОБА_9 до конфіденційного співробітництва у цьому кримінальному провадженні.
В подальшому, під час перебування у частині НОМЕР_1 прикордонного загону ДПС України з дислокацією в АДРЕСА_1 , ОСОБА_9 за допомогою мобільного зв'язку зателефонував ОСОБА_17 , який повідомив, що незважаючи на невдалу спробу ОСОБА_9 незаконно перетнути державний кордон України в бік Угорщини, він виконає свої зобов'язання щодо організації незаконного переправлення ОСОБА_9 через державний кордон України, оскільки ОСОБА_9 вже сплатив кошти за ці послуги.
Також, ОСОБА_17 повідомив ОСОБА_9 щоб той діяв за його інструкціями, або інструкціями осіб, які безпосередньо будуть здійснювати його доставку до заздалегідь визначених місць для подальшого незаконного перетину державного кордону України.
Надалі доставку ОСОБА_9 , який діяв під контролем правоохоронних органів, з м. Ковель до м. Мукачево з подальшим поселенням до готелю здійснив ОСОБА_18 на автомобілі «Шкода Октавія» д.н.з. НОМЕР_2 .
При цьому, для безперешкодного проїзду через блок пост «Нижні ворота», здійснювалась пересадка ОСОБА_9 у вантажний автомобіль VOLVO д.н.з. НОМЕР_3 з приховуванням ОСОБА_19 в спальній кабіні зазначеного автомобіля, за кермом якого перебував ОСОБА_20 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Окрім того, установлено, що ОСОБА_18 раніше працював у НОМЕР_4 прикордонному загоні разом із ОСОБА_15 .
В подальшому 14.08.2025, ОСОБА_21 , на автомобілі «Шкода Октавія»д.н.з. НОМЕР_5 забрав ОСОБА_9 від готелю «Еліт», який розташований в смт. Чинадійово, Мукачівського району, після чого забрав ОСОБА_22 від готелю «Червона Гора», що в м. Мукачево, надалі від'їхавши від вказаного готелю де також забрав ОСОБА_23 та ОСОБА_24 , провів інструктаж вказаним особам які мали намір незаконно перетнути державний кордон України, та здійснив доставку вказаних осіб до околиць міста Мукачево, де здійснив їх пересадку в транспортний засіб «Ман» д.н.з. НОМЕР_6 у вантажний відсік серед продуктів харчування з метою приховування вказаних осіб на КПП ДПСУ за кермом якого перебував ОСОБА_25 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
ОСОБА_9 , який діяв під контролем правоохоронних органів, був доставлений до прикордонного району з Румунією, а саме в смт. Солотвино Тячівського району Закарпатської області та поселений до готелю «Едера».
Отримавши від ОСОБА_17 кінцеві інструкції щодо напрямку для безпосереднього перетину державного кордону України поза межами пунктів пропуску, ОСОБА_9 зв'язався з працівниками поліції та повідомив про дані обставини. З метою недопущення безпосереднього перетину державного кордону України ОСОБА_9 , контроль за вчиненням злочину було закінчено.
Також в ході проведення першої зустрічі з ОСОБА_9 02.09.2025 місті Львів, ОСОБА_17 спілкувався з ОСОБА_9 про незаконне його переправлення через державний кордон України, та причини, з яких це не вдалося зробити. Також, під час розмови із ОСОБА_9 ,ОСОБА_17 зателефонував ОСОБА_26 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який відповідав за незаконне переправлення ОСОБА_9 через державний кордон, та з'ясовував причини з яких не вдалось це зробити.
Крім цього, 02.09.2025 ОСОБА_17 повернув ОСОБА_9 частину коштів у сумі 6 000 доларів США за невдалу спробу перетину кордону. 25.09.2025 ОСОБА_17 повернув ОСОБА_9 другу частину коштів у сумі 5 000 доларів США.
Таким чином до організації незаконного переплавлення через державний кордон України ОСОБА_9 , разом із вказаними вище особами причетний ОСОБА_17 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , фактично проживає за адресою: АДРЕСА_3 , який є діючим адвокатом, свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю № 002148, видане Радою адвокатів Львівської області 05.03.2021, має в користуванні транспортний засіб Volvo XC40 д.н.з. НОМЕР_7 , власником якого є його дружина - ОСОБА_27 .
11.03.2026 проведено обшук на підставі ухвали слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду від 23.02.2026 за місцем проживання ОСОБА_17 за адресою: АДРЕСА_3 , в ході якого виявлено та вилучено:
- мобільний телефон марки iPhone 17 IMEI НОМЕР_8 з сім карткою НОМЕР_9 ;
- мобільний телефон марки iPhone 14 Pro пурпурового (фіолетового) кольору;
- 2 банківські картки «ПриватБанк» НОМЕР_10 , НОМЕР_11 ;
- 1 банківська картка «Монобанк» НОМЕР_12 ;
- свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_13 на автомобіль марки Volvo XC40 д.н.з. НОМЕР_7 ;
- ключі до автомобіля Volvo XC40 д.н.з. НОМЕР_7 .
Крім того, проведено обшук на підставі ухвали слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду від 23.06.2026 транспортного Volvo XC40 д.н.з. НОМЕР_7 , в ході якого виявлено та вилучено:
- транспортний засіб Volvo XC40 д.н.з. НОМЕР_7 .
Приймаючи до уваги викладене, а також з метою всебічного, повного і неупередженого дослідження обставин кримінального провадження та ефективного здійснення досудового розслідування необхідно накласти арешт на речі, вилучені в ході обшуку, з метою збереження речових доказів, прокурор просить клопотання задовольнити.
У судове засідання прокурор з'явився, клопотання про арешт майна просив задовольнити таке в повному обсязі.
Власник майна в судове засідання не з'явився, про дату та час розгляду був повідомлений належним чином про, що свідчить заява слідчого.
Представник власника майна адвоката ОСОБА_4 просив у задоволенні клопотання відмовити, вилучені речі повернути власнику, крім того зазначив, що власник транспортного засобу ОСОБА_27 жодного процесуального статусу у вказаному кримінальному провадженні немає. Крім тогт вважає, що прокурором пропущено строк звернення до суду з вказаним клопотанням.
Дослідивши матеріали клопотання та долучені до нього документи, слідчий суддя прийшов до наступного висновку.
Згідно п.7 ч.2 ст.131 КПК України арешт майна є одним із заходів забезпечення кримінального провадження.
В частині 1 статті 170 КПК України визначено, що арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.
Відповідно до ч.2 цієї ж статті арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
За змістом ч.3 ст.170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Згідно ч.1 ст.98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Згідно ч.10 ст.170 КПК України арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна. Не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів.
Частиною 11 ст.170 КПК України визначено, що заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.
Слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу (ч.1 ст.173 КПК України).
Слідчим суддею з доданого витягу ЄРДР встановлено, що Слідчим управлінням Головного управлінням Національної поліції в Закарпатській області за процесуального керівництва прокурорів Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Офісу Генерального прокурора здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12025070000000343 від 31.07.2025 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України.
З матеріалів клопотання встановлено, що 11.03.2026 проведено обшук на підставі ухвали слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду від 23.02.2026 за місцем проживання ОСОБА_17 за адресою: АДРЕСА_3 , в ході якого виявлено та вилучено:
- мобільний телефон марки iPhone 17 IMEI НОМЕР_8 з сім карткою НОМЕР_9 ;
- мобільний телефон марки iPhone 14 Pro пурпурового (фіолетового) кольору;
- 2 банківські картки «ПриватБанк» НОМЕР_10 , НОМЕР_11 ;
- 1 банківська картка «Монобанк» НОМЕР_12 ;
- свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_13 на автомобіль марки Volvo XC40 д.н.з. НОМЕР_7 ;
- ключі до автомобіля Volvo XC40 д.н.з. НОМЕР_7 .
Крім того, проведено обшук на підставі ухвали слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду від 23.06.2026 транспортного Volvo XC40 д.н.з. НОМЕР_7 , в ході якого виявлено та вилучено:
- транспортний засіб Volvo XC40 д.н.з. НОМЕР_7 .
11.03.2026 старшим слідчим СУ ГУНП в Закарпатській області капітаном поліції ОСОБА_28 вищеперераховані речі визнано речовими доказами в порядку ст. 98 КПК України, про що винесено відповідну постанову.
Разом з тим, слідчий суддя вважає за необхідне зазначити, що доводи органу досудового розслідування про відповідність речей, критеріям передбаченим ст.98 КПК України та наявність в матеріалах клопотання постанови слідчого про визнання вилученого майна та речей речовими доказами у даному кримінальному провадженні не є безумовною підставою для накладення арешту на майно, оскільки при накладенні арешту на майно з метою збереження речових доказів слідчий суддя самостійно перевіряє відповідність ознак майна критеріям, передбаченимст.98 КПКУ України, при цьому висновки слідчого судді не залежать лише від наявності чи відсутності у кримінальному провадженні постанови про визнання вказаного майна речовим доказом.
Згідно з частиною другою статті 173 КПК при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу), розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини має існувати розумна пропорційність між заходами і метою, заради якої їх застосовано (рішення у справі «Літґоу та інші проти Сполученого Королівства»). Справедливий баланс має бути дотриманий між вимогами загального інтересу суспільства та вимогами захисту основних прав людини. Необхідний баланс не буде дотриманий, якщо особа, про яку йдеться, несе «індивідуальний і надмірний тягар» (рішення у справі «Брумареску, Трегубенко проти України»). Судам належить з'ясувати, чи дотримано справедливої рівноваги між вимогами загального інтересу і вимогами захисту основних прав громадян (рішення у справах «Спорронг і Льонрот проти Швеції», «Іатрідіс проти Греції»).
В свою чергу статтею 1 Першого протоколу доКонвенції про захист прав людини і основоположних свободпередбачено, що кожна фізична особа або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.
Слідчий суддя наголошує, що першим і найголовнішим правилом статті 1 Першого протоколу є те, що будь-яке втручання державних органів у право на мирне володіння майном має бути законним і повинно переслідувати легітимну мету «в інтересах суспільства». Будь-яке втручання також повинно бути пропорційним по відношенню до переслідуваної мети. Іншими словами, має бути забезпечено «справедливий баланс» між загальними інтересами суспільства та обов'язком захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідного балансу не буде досягнуто, якщо на відповідну особу або осіб буде покладено особистий та надмірний тягар (див. наприклад пункт 53 рішення Європейського Суду у справі «Суханов та Ільченко проти України»).
Таким чином, право на володіння речами не є абсолютним і може бути обмежене, але тільки на підставах та в порядку, які чітко визначені в законі.
Важливим в даних правовідносинах є те, що в кримінальному проваджені арешт допускається в тому числі і з метою забезпечення збереження речових доказів.
Разом з тим відповідно до п. 2 ч. 3 ст.132 КПК України застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора.
У зв'язку з наведеним, слідчий суддя приходить до висновку, що даних, що на теперішній час транспортний засіб марки Volvo XC40 д.н.з. НОМЕР_7 та свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_13 потрібні для проведення експертизи чи виконання слідчих (розшукових), процесуальних дій стороною обвинувачення не доведено.
Враховуючи наслідки арешту майна для власника майна, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, слідчий суддя дійшов висновку, що клопотання підлягає до часткового задоволення, слід накласти арешт на автомобіль марки транспортний засіб марки Renault моделі Master д.н.з. НОМЕР_14 та свідоцтво про його реєстрацію серії НОМЕР_15 із забороною відчуження.
Транспортний засіб марки Volvo XC40 д.н.з. НОМЕР_7 та свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_13 передати на відповідальне зберігання володільцю ОСОБА_27 з покладенням на нього обов'язку забезпечити зберігання вказаного транспортного засобу до скасування арешту майна у встановлену КПК України порядку, а також обов'язку щодо представлення транспортного засобу марки Volvo XC40 д.н.з. НОМЕР_7 на вимогу слідчого, прокурора, з метою проведення слідчих, процесуальних дій, експертиз та попередити останнього про кримінальну відповідальність заст. 388 КК України про необхідність збереження арештованого майна.
Що стосується вимог клопотання прокурора в частині накладення арешту на 2 банківські картки «ПриватБанк» НОМЕР_10 , НОМЕР_11 , 1 банківська картка «Монобанк» НОМЕР_12 зазначаю наступне.
На переконання слідчого судді, у клопотанні не доведено той факт, що вказані предмети та грошові кошти відповідають критеріям, зазначеним у статті 98 КПК України та мають значення речових доказів для кримінального провадження № 12025070000000343 від 31 липня 2025 року.
Таким чином, слідчий суддя, враховуючи зазначені положення закону, виходячи з принципу диспозитивності кримінального провадження, відповідно до якого сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених КПК України, приходить до висновку, що клопотання в цій частині задоволенню не підлягає.
Крім того, відповідно до ч. 3 ст. 173 КПК України відмова у задоволенні або часткове задоволення клопотання про арешт майна тягне за собою негайне повернення особі відповідно всього або частини тимчасово вилученого майна.
2 банківські картки «ПриватБанк» НОМЕР_10 , НОМЕР_11 , 1 банківська картка «Монобанк» НОМЕР_12 слід негайно повернути володільцю.
На виконання вимог ч.1 ст.173 КПК України, слідчому судді доведено необхідність накладення арешту майна на мобільний телефон марки iPhone 17 IMEI НОМЕР_8 з сім карткою НОМЕР_9 , мобільний телефон марки iPhone 14 Pro пурпурового (фіолетового) кольоруз метою збереження речового доказу, а також наявність ризиків, передбачених ч.1 ст.170 КПК України.
Щодо посилання адвоката ОСОБА_29 про пропущення строку звернення із клопотанням, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Обшук на підставі ухвали сілідчого судді було проведено 11.03.2026 року, як вбачається із копії конверту долучченого до матеріалів клопотання , клопотання до суду були направленні засобами поштового звязку 12.03.2026 року на адресу суду, отже слідчий суддя вважає, що строк звернення з таким клопотанням не пропущено.
З урахуванням викладеного, слідчий суддя враховує наслідки арешту майна, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження та приходить до висновку про часткове задоволення клопотання прокурора.
На підставі наведеного та керуючись ст.ст.170-173, 372, 395 КПК України, слідчий суддя, -
постановив:
Клопотання задовольнити частково.
Накласти арешт на майно, яке вилучено 11.03.2026 на підставі ухвали слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області, в ході проведення обшуку за місцем проживання ОСОБА_17 , а саме:
- транспортний засіб Volvo XC40 д.н.з. НОМЕР_7 , який належить дружині ОСОБА_17 - ОСОБА_27 та перебуває у користування ОСОБА_17 - із забороною відчуження та розпорядження;
- мобільний телефон марки iPhone 17 IMEI НОМЕР_8 з сім карткою НОМЕР_9 із забороною відчуження, розпорядження та користування;
- мобільний телефон марки iPhone 14 Pro пурпурового (фіолетового) кольору із забороною відчуження, розпорядження та користування.
У решті вимог клопотання відмовити.
Автомобіль марки Volvo XC40 д.н.з. НОМЕР_7 із ключами до нього, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_13 повернути власнику ОСОБА_27 або її представнику за довіреністю.
Покласти на власника обов'язок забезпечити зберігання вказаного автомобілю марки Volvo XC40 д.н.з. НОМЕР_7 у переданому вигляді до скасування арешту майна у повному обсязі у встановленому КПК України порядку до розгляду кримінального провадження № 12025070000000343, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань від 31 липня 2025 року за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч.3 ст.332 КК України, а також покласти обов'язок щодо представлення транспортного засобу марки Volvo XC40 д.н.з. НОМЕР_7 із ключами до нього на вимогу слідчого, прокурора, з метою проведення слідчих, процесуальних дій, експертизи.
Попередити власника майна про кримінальну відповідальність за ст.388 КК України про необхідність збереження майна.
2 банківські картки «ПриватБанк» НОМЕР_10 , НОМЕР_11 , 1 банківська картка «Монобанк» НОМЕР_12 повернути власнику або його уповноваженому представнику.
Ухвала про арешт майна виконується негайно слідчим, прокурором.
Підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково, яке під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження судом.
Копію ухвали вручити слідчому, а іншим учасникам направити не пізніше наступного робочого дня після її постановлення.
Ухвала може бути оскаржена до Закарпатського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Повний текст ухвали було складено та оголошено 03.04.2026 року о 13 год. 30 хв.
Слідчий суддя ОСОБА_1