03.04.2026м. СумиСправа № 920/227/26
Господарський суд Сумської області у складі:
судді Резніченко О.Ю.,
розглянув без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами у порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “Газорозподільні мережі України» в особі Сумської філії Товариства з обмеженою відповідальністю “Газорозподільні мережі України» (вул. Лебединська, 13, м. Суми, 40021, код ЄДРПОУ 45202808)
до відповідача: Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку “Мрія-3» (вул. Харківська, буд. 3/1, м. Суми, 40035, ЄДРПОУ 37186200)
про стягнення 5 101,00 грн
Стислий виклад позицій сторін по справі. Заяви, які подавались сторонами. Процесуальні дії, які вчинялись судом.
Позивач звернувся з позовом, у якому просить суд стягнути з відповідача 5101,00 грн заборгованості за договором про виконання робіт №СФ/103/1/1-Р-ТД-19723/25 від 31.10.2025. Також, позивач просить суд стягнути з відповідача судовий збір.
Позов обґрунтовано тим, що відповідач у листах №13 від 28.07.2025 та №17 від 04.08.2025 звернувся до позивача з проханням провести роботи з розпломбування та зняття засобів вимірювальної техніки (далі по тексту - ЗВТ), що знаходиться за адресою: м. Суми, вул. Харківська, 3/1.
Працівниками позивача проведено роботи по демонтажу та монтажу вузла обліку газу відповідача, про що складено акт здачі-приймання робіт від 31.10.2025 на загальну суму 5101,00 грн. Акт підписано представниками відповідача без заперечень, але послуги, надані позивачем, відповідачем сплачені не були.
Відповідач заперечує проти позову та зазначає, що відповідно до абз. 1 ч. 4 ст. 17 Закону «Про метрологію та метрологічну діяльність» він є колективним побутовим споживачем, а тому роботи з монтажу (демонтажу) ЗВТ повинні здійснюватися позивачем безплатно. Крім цього, акт від 31.10.2025, незважаючи на те, що він підписаний представником відповідача, не є належною правовою підставою для виникнення грошового зобов'язання, так як такі послуги не підлягають оплаті відповідачем відповідно до закону.
Також у відзиві на позов відповідач просить зупинити провадження у справі до набрання законної сили судовим рішенням у справі №920/122/26 за позовом ОСББ “Мрія-3» до ТОВ “Газорозподільні мережі України» в особі Сумської філії ТОВ “Газорозподільні мережі України» про стягнення безпідставно отриманих коштів. На думку відповідача, рішення у справі №920/122/26 має значення для оцінки прав і обов'язків сторін у справі №920/227/26, так як в іншому разі можливе ухвалення протилежних рішень у подібних правовідносинах між тими ж сторонами.
Рух справи.
Ухвалою суду від 02.03.2026 було відкрито провадження у справі та постановлено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.
16.03.2026 відповідачем подано до суду відзив на позовну заяву (вх.№1157 від 16.03.2026).
24.03.2026 позивачем подано до суду відповідь на відзив (вх.№1459 від 24.03.2026).
Щодо клопотання відповідача про зупинення провадження у справі, яке міститься у відзиві на позовну заяву.
Відповідач просить суд зупинити провадження у справі до набрання законної сили судовим рішенням у справі №920/122/26.
Верховний Суд неодноразово звертав увагу на те, що розумний строк судового розгляду є невід'ємним елементом права на справедливий судовий розгляд, який безпосередньо закріплений в пункті 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. При тлумаченні поняття "розумні строки" Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) визначив момент початку та закінчення цих строків, а також вивів критерії, які повинні враховуватися при оцінці певного строку як розумного, а саме: складність справи, важливість для заявника питання, що розглядається судом, поведінка заявника, поведінка державних органів.
За частиною 1 статті 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Водночас як верховенство права, так і розумність строків розгляду справи судом належать до основних засад (принципів) господарського судочинства за частиною 3 цієї ж статті.
Аналізуючи питання щодо зупинення провадження у господарській справі, суд виходить з того, що цей правовий інструмент процесуального законодавства зумовлює тимчасове припинення судом вчинення процесуальних дій під час судового розгляду із визначених у законі об'єктивних підстав, які перешкоджають подальшому розгляду справи та щодо яких неможливо передбачити їх усунення.
Глава 8 розділу ІІІ ГПК України містить норми, які регулюють залишення позову без розгляду, зупинення і закриття провадження у справі.
Зупинення провадження у справі зупиняє перебіг процесуальних строків (частина 1 статті 117 ГПК України), який продовжується з дня поновлення провадження у справі (частина 2 статті 117 ГПК України), а самі випадки, які регламентують зупинення провадження у справі чітко передбачені статтями 227, 228 ГПК України і є вичерпними.
Положення статті 227 ГПК України передбачають обов'язок суду зупинити провадження у справі.
Пункт 5 частини 1 статті 227 ГПК України визначає, що суд зобов'язаний зупинити провадження у справі у випадках: об'єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об'єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.
Провадження у справі зупиняється у випадку, встановленому пунктом 5 частини 1 статті 227 цього Кодексу, до набрання законної сили судовим рішенням, від якого залежить вирішення справи (пункт 4 частини 1 статті 229 ГПК України).
Досліджуючи питання про дотримання судом під час зупинення провадження норм процесуального права, зокрема пункту 5 частини 1 статті 227 ГПК України, суд виходить із системного аналізу цього пункту через призму завдань та основних засад господарського судочинства, закріплених у частині 1, пунктах 1, 4, 10, 11 частини 3 статті 2 ГПК України, а також умов застосування цього пункту, якими є:
- об'єктивна неможливість розгляду цієї справи до вирішення іншої справи; тобто неможливість для суду самостійно встановити обставини, які встановлюються судом в іншій справі;
- пов'язаність справи з іншою, в якій суд встановлює обставини, що впливають чи можуть вплинути на докази у цій справі, зокрема факти, що мають преюдиційне значення;
- обґрунтованість судового рішення, в якому має бути проаналізовано, чи дійсно від наведених обставин залежить вирішення спору в цій справі, та належно мотивовано, що зупинення провадження у справі до розгляду іншої справи зумовлюється виявленням в ній саме обставин, фактів тощо, які не можуть бути з'ясовані та встановлені в цьому процесі, але мають значення для справи, провадження в якій зупинено і саме це і є першопричиною перешкоди у здійсненні правосуддя в справі, що зупиняється.
Метою зупинення провадження у справі до розгляду іншої справи є виявлення обставин, підстав, фактів тощо, які не можуть бути з'ясовані та встановлені в цьому процесі, але мають значення для справи, провадження в якій зупинено.
Верховний Суд у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 01.03.2024 у справі № 910/17615/20 виснував, що: по-перше, провадження у справі слід зупиняти лише за наявності беззаперечних підстав для цього; по-друге, під неможливістю розгляду справи до вирішення іншої справи необхідно розуміти те, що обставини, які розглядаються в такій справі, не можуть бути встановлені судом самостійно через обмеженість своєї юрисдикції щодо конкретної справи внаслідок непідвідомчості, обмеженості предметом позову, неможливості розгляду тотожної справи, черговості розгляду вимог тощо; по-третє, обов'язкова пов'язаність справи, що зупиняється, з іншою, в якій суд встановлює обставини, що впливають чи можуть вплинути на докази у цій справі, зокрема факти, що мають преюдиційне значення.
Таким чином, для вирішення питання про зупинення провадження у справі з огляду на вимоги пункту 5 частини 1 статті 227 ГПК України суд повинен у кожному конкретному випадку з'ясувати:
- чи існує вмотивований зв'язок між предметом судового розгляду у справі, яка розглядається судом, з предметом доказування в конкретній іншій справі, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства;
- чим обумовлюється об'єктивна неможливість розгляду цієї справи з вказівкою на обставини, які встановлюються судом в іншій справі.
Вказаний висновок узгоджується із постановою Верховного Суду у складі об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 14.02.2022 у справі №357/10397/19.
Водночас, Верховний Суд у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 01.03.2024 у справі № 910/17615/20 вказав, що за приписами пункту 5 частини 1 статті 227 ГПК України суд не може посилатися на об'єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.
Як убачається із матеріалів справи, предметом спору у справі, яка розглядається, є стягнення з відповідача заборгованості за надані послуги (роботи).
Приймаючи рішення у цій справі, суд повинен встановити такі істотні обставини: наявність договірних відносин, зміст обов'язків сторін, в тому числі строки та порядок оплати тощо.
Суд, зважаючи на предмет позову у цій справі, виходить з того, що предметом дослідження у цій справі є встановлення обставин і підстав для стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за надані послуги. Отже, встановленню підлягають саме обставини невиконання (неналежного виконання) відповідачем зобов'язань щодо оплати послуг, які суд в силу приписів статті 86 ГПК України може встановити на підставі наявних у справі і додатково поданих доказів, адже він наділений повноваженнями щодо оцінки доказів у справі та встановлення відповідних обставин/фактів, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, що надає йому можливість самостійно встановити всі обставини справи та ухвалити рішення по суті.
Верховний Суд також неодноразово акцентував увагу на тому, що обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини першої статті 6 Конвенції (рішення ЄСПЛ від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України", від 27.04.2000 у справі "Фрідлендер проти Франції").
Необґрунтоване зупинення провадження у справі призводить до затягування строків її розгляду і перебування в стані невизначеності учасників процесу, що свідчить про порушення положень частини першої статті 6 Конвенції, що покладає на національні суди обов'язок здійснити швидкий та ефективний розгляд справ упродовж розумного строку.
Подібні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 05.03.2019 у справі № 910/5425/18, від 07.05.2018 у справі № 903/351/16 та від 20.06.2019 у справі № 910/12694/18.
Враховуючи викладене, суд вважає клопотання відповідача про зупинення провадження у справі необґрунтованим і відмовляє в його задоволенні.
Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.
22 вересня 2025 року з метою проведення позачергової повірки за зверненням власника вузла обліку газу, встановленого за адресою вул. Харківська буд. 3/1 у м. Суми - місцем реєстрації юридичної особи об'єднання співвласників багатоповерхового будинку «Мрія-3) (далі - ОСББ «Мрія-3»), співробітниками Сумської філії Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» в присутності представника споживача - керівника ОСББ «Мрія-3» Потапової О.Б. було розпломбовано та демонтовано вузол обліку газу, який складається з лічильника газу Курс 01, типорозмір G-160 A1, заводський № 5446 та коректора ОЕ-VPt, заводський № 44160, про що складено Акт розпломбування вузла обліку газу від 29.09.2025.
31 жовтня 2025 року співробітниками Сумської філії Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» в присутності представника споживача - керівника ОСББ «Мрія-3» Потапової О.Б. вузол обліку газу у складі лічильника газу Курс 01, типорозмір G-160 A1, заводський № 5446 та коректора ОЕ-VPt, заводський № 44160 встановлено споживачу ОСББ «Мрія-3», про що складено Акт монтажу вузла обліку газу від 31.10.2025.
Акти розпломбування вузла обліку газу від 29.09.2025 та монтажу вузла обліку газу від 31.10.2025 підписані представником споживача Потаповою О.Б., зауважень не містять.
На підтвердження виконаних робіт з демонтажу та монтажу вузла обліку газу у ОСББ «Мрія-3» за адресою вул. Харківська 3/1 у м. Суми замовником ОСББ «Мрія-3» в особі керівника Потапової О.Б. та виконавцем Сумською філією Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» в особі І.Шинкаренка підписано акт здачі-приймання робіт (наданих послуг) за роботи по демонтажу / монтажу вузла обліку газу на базі промислового лічильника газу та коректора об'єму № 01314 від 31 жовтня 2025 до Договору № СФ/103/1/1-Р-ТД-19723/25 від 31 жовтня 2025 року на суму 5101,00 грн.
Під час підписання акту здачі-приймання № 01314 від 31.10.2025 зауважень від замовника щодо виконаної роботи по монтажу/демонтажу вузла обліку газу за адресою вул. Харківська 3/1 у м. Суми не надходило.
З метою письмового закріплення договірних відносин, Сумська філія Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» підготувала проект Договору № СФ/103/1/1-Р-ТД-19723/25 від 31 жовтня 2025 року.
Другий примірник зазначеного Договору було вручено представнику замовника послуги - керівнику ОСББ «Мрія-3» Потаповій О.Б. разом з Актом №01314 від 31.10.2026 здачі-приймання робіт по демонтажу/монтажу вузла обліку газу. Підписаний примірник Договору від 31.10.2025 на адресу виконавця робіт не повернувся.
На думку позивача, зазначений договір від 31.10.2025 є укладеним, так як звертаючись до виконавця робіт з пропозицією на виконання робіт, надаючи виконавцю робіт доступ з метою виконання таких робіт та приймаючи виконані роботи, замовник здійснив пропозицію укласти договір на виконання даного виду робіт та своїми конклюдентними діями, які полягають у прийнятті таких робіт, фактично здійснив умови для укладання договору виконання цих робіт.
Статтею 241 Цивільного кодексу України закріплено, що правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення цього правочину.
Зі змісту норми даної статті випливає, що наступним схваленням правочину законодавець не вважає винятково прийняття юридичного рішення про схвалення правочину. Схвалення може відбутися також і в формі мовчазної згоди, і у вигляді певних поведінкових актів (так званих конклюдентних дій) особи - сторони правочину (наприклад, прийняття виконаних робіт підписанням акту здачі- приймання виконаних робіт).
Виконавець виконав визначені Договором роботи у встановлені строки, у належному місці та за встановленою Договором ціною. Підписуючи акт приймання передачі виконаних робіт сторони підтвердили узгодження всіх істотних умов Договору. Договір укладено відповідно до ч.3 ст. 631 Цивільного кодексу України з 22.09.2025 року - з дати початку виконання робіт за даним Договором.
Оскільки відповідач фактично допустив початок виконання виконавцем зобов'язань за даним Договором, такий Договір вважається укладеним з дати початку виконання Договору.
Крім цього, позивач вважає, що відповідач не є побутовим споживачем в розумінні пункту 4 глави 1 розділу І Кодексу ГРМ, оскільки є юридичною особою, зареєстрований в порядку, встановленому законодавством. За таких обставин на відповідача розповсюджується вимога п.1 глави 7 розділу Х Кодексу ГРМ щодо здійснення періодичної повірки ЗВТ за рахунок споживача, що не є побутовим.
Також позивач наголошує про неможливість застосування до спірного питання, яке знайшло своє відображення в даному предметі спору, положення частини четвертої статті 17 ЗУ «Про метрологію та метрологічну діяльність», оскільки наведена відповідачем норма регулює відносини у сфері надання послуг з електро- та газопостачання.
При цьому Оператор ГРМ не є постачальником газу та не надає послуг з газопостачання.
Так, у відповідності до частини першої статті першої ЗУ «Про ринок природного газу», терміни вживаються в такому значенні:
- розподіл природного газу - господарська діяльність, що підлягає ліцензуванню і пов'язана з переміщенням природного газу газорозподільною системою з метою його фізичної доставки споживачам, але що не включає постачання природного газу (п. 35 частини першої статті 1 ЗУ «Про ринок природного газу»);
- постачання природного газу - господарська діяльність, що підлягає ліцензуванню і полягає в реалізації природного газу безпосередньо споживачам на підставі укладених з ними договорів (п. 28 частини першої статті 1 ЗУ «Про ринок природного газу»).
Згідно наведеного розподіл природного газу та постачання природного газу є дві окремі види господарської діяльності, які потребують обов'язкового ліцензування та Оператор ГРМ не має права здійснювати постачання природного газу.
Частина 1 статті 39 ЗУ «Про ринок природного газу» містить вимоги про відокремлення і незалежність оператора газорозподільної системи, а саме, Оператор газорозподільної системи не може провадити діяльність з видобутку, транспортування або постачання природного газу.
Відтак посилання відповідача на абзац 1 ч. 4 ст. 17 ЗУ «Про метрологію та метрологічну діяльність» в обґрунтування доводів, що періодична повірка, обслуговування та ремонт (у тому числі демонтаж, транспортування та монтаж) засобів вимірювальної техніки (результати вимірювань яких використовуються для здійснення розрахунків за спожиті для побутових потреб електричну енергію і газ), що є власністю фізичних осіб, спільною власністю співвласників багатоквартирного будинку має бути здійснена за рахунок Оператора ГРМ, не знаходить свого підтвердження, оскільки даною нормою зазначено, що такі роботи здійснюються за рахунок суб'єктів господарювання, що надають послуги з електро- і газопостачання.
Тому позивач вважає, що наявні правові підстави для стягнення з відповідача заборгованості за надані послуги з монтажу (демонтажу) ЗВТ у розмірі 5101,00 грн.
Законодавство, що підлягає застосуванню. Висновки суду.
Відповідно до абз. 1 ч. 4 ст. 17 Закону «Про метрологію та метрологічну діяльність» періодична повірка, обслуговування та ремонт (у тому числі демонтаж, транспортування та монтаж) засобів вимірювальної техніки (результати вимірювань яких використовуються для здійснення розрахунків за спожиті для побутових потреб електричну енергію і газ), що є власністю фізичних осіб, спільною власністю співвласників багатоквартирного будинку, здійснюються за рахунок суб'єктів господарювання, що надають послуги з електро- і газопостачання.
Процедура подання на періодичну повірку, обслуговування та ремонт (у тому числі демонтаж, транспортування та монтаж) засобів вимірювальної техніки, результати вимірювань яких використовуються для здійснення розрахунків за спожитий для побутових потреб газ, що є спільною власністю співвласників багатоквартирного будинку, визначається Порядком подання засобів вимірювальної техніки на періодичну повірку, обслуговування та ремонт, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 8 липня 2015 р. N 474 і зареєстрований в Єдиному реєстрі нормативно-правових актів під реєстраційним кодом 77694/2015 (далі за текстом - «Порядок»).
Дія Порядку поширюється, у тому числі, на суб'єктів господарювання, що надають послуги з газопостачання для побутових потреб, а також споживачів відповідних послуг - фізичних осіб, співвласників багатоквартирного будинку, у власності яких перебувають засоби вимірювальної техніки (пункт 1 Порядку).
Пунктом 6 Порядку встановлено, що оплата періодичної повірки, обслуговування та ремонту (у тому числі демонтажу, транспортування та монтажу) засобів вимірювальної техніки, результати вимірювань яких використовуються для здійснення розрахунків за спожитий для побутових потреб газ здійснюється відповідно до частини четвертої статті 17 Закону України "Про метрологію та метрологічну діяльність".
Відповідно до п.1 глави 8 розділу Х Кодексу газорозподільних систем, затвердженого Постановою НКРЕКП від 06.11.2015 за №1379/27824, періодична повірка (у тому числі демонтаж, транспортування, монтаж, технічне обслуговування та пов'язаний з такою повіркою ремонт) лічильників газу, які встановлені для розрахунків за спожитий природний газ побутовими споживачами (населенням) для їх побутових потреб, здійснюється за рахунок Оператора ГРМ незалежно від того, чи є він власником ЗВТ.
У межах цієї справи суду необхідно з'ясувати чи є відповідач у спірних правовідносинах побутовим споживачем, наявність договірних відносин між сторонами та їх наслідки.
Щодо правового статусу відповідача (чи є відповідач побутовим споживачем).
Положеннями частини першої статті 1 ЗУ «Про ринок природного газу» встановлено, що суб'єктами ринку природного газу є: оператор газотранспортної системи, оператор газорозподільної системи, оператор газосховища, оператор установки LNG, замовник, оптовий продавець, оптовий покупець, постачальник, споживач:
- споживач - фізична особа, фізична особа-підприємець або юридична особа, яка отримує природний газ на підставі договору постачання природного газу з метою використання для власних потреб, а не для перепродажу, або використання в якості сировини (п. 37 частини першої статті 1 ЗУ «Про ринок природного газу»);
- побутовий споживач - фізична особа, яка придбаває природний газ з метою використання для власних побутових потреб, у тому числі для приготування їжі, підігріву води та опалення своїх жилих приміщень, що не включає професійну та комерційну діяльність (п. 23 частини першої статті 1 ЗУ «Про ринок природного газу»).
Одночасно, згідно пункту 4 глави 1 розділу І Кодексу ГРМ, терміни вживаються у таких значеннях:
- побутовий споживач - споживач, що є фізичною особою та придбаває природний газ з метою використання для власних побутових потреб, у тому числі для приготування їжі, підігріву води та опалення своїх житлових приміщень, що не включає професійну та комерційну діяльність;
- споживач природного газу (споживач) - фізична особа, фізична особа - підприємець або юридична особа, об'єкти якої в установленому порядку підключені до/через ГРМ Оператора ГРМ, яка отримує природний газ на підставі договору постачання природного газу з метою використання для власних потреб, зокрема в якості сировини, а не для перепродажу.
За змістом ст. 4 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» об'єднання створюється для забезпечення і захисту прав співвласників та дотримання їхніх обов'язків, належного утримання та використання спільного майна, забезпечення своєчасного надходження коштів для сплати всіх платежів, передбачених законодавством та статутними документами.
Об'єднання створюється як непідприємницьке товариство для здійснення функцій, визначених законом. Основна діяльність об'єднання полягає у здійсненні функцій, що забезпечують реалізацію прав співвласників на володіння та користування спільним майном співвласників, належне утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території, сприяння співвласникам в отриманні житлово-комунальних та інших послуг належної якості за обгрунтованими цінами та виконання ними своїх зобов'язань, пов'язаних з діяльністю об'єднання.
Об'єднання є неприбутковою організацією і не має на меті одержання прибутку для його розподілу між співвласниками.
Власниками квартир та нежитлових приміщень багатоквартирного будинку, що розташований за адресою: м. Суми, вул. Харківська, 3/1, створено Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку “Мрія-3» з метою належного утримання будинку, забезпечення мешканців будинку (населення) комунальними та іншими послугами.
Закон України від 14.05.2015 № 417-VIII «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» (далі за текстом - «Закон № 417-VIII») визначає особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку, регулює правові, організаційні та економічні відносини, пов'язані з реалізацією прав та виконанням обов'язків співвласників багатоквартирного будинку щодо його утримання та управління. Статтею 4 Закону № 417-VIII встановлено, що власники квартир та нежитлових приміщень є співвласниками спільного майна багатоквартирного будинку. Згідно статті 5 Закону № 417-VIII спільне майно багатоквартирного будинку є спільною сумісною власністю співвласників.
Відповідно до зазначених норм Законів дахова котельня житлового багатоквартирного будинку за адресою місто Суми, вул. Харківська 3/1 належить співвласникам будинку на праві спільної сумісної власності і використовується ними у визначений законом спосіб через непідприємницьке товариство ОСББ «МРІЯ-3» для опалення квартир і приміщень, тобто для забезпечення побутових потреб співвласників. Встановлений за цією ж адресою лічильник газу ультразвуковий «Курс-01», заводський № 5446, та коректор газу ОЕ-VPТ, заводський № 44160, призначені для обліку споживання газу газовою котельнею будинку і також належать співвласникам будинку на праві спільної сумісної власності.
Таким чином, зазначені лічильник і коректор газу відносяться до засобів вимірювальної техніки, результати вимірювань яких використовуються для здійснення розрахунків за спожитий для побутових потреб газ, і не відноситься до комерційних ВОГ.
Згідно з ст. 2 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» предметом регулювання цього Закону є відносини, що виникають у процесі надання споживачам послуг з управління багатоквартирним будинком, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення та управління побутовими відходами, а також відносини, що виникають у процесі надання послуг з постачання та розподілу електричної енергії і природного газу споживачам у житлових, садибних, садових, дачних будинках.
Згідно зі ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» виконавець комунальної послуги - суб'єкт господарювання, що надає комунальну послугу споживачу відповідно до умов договору; житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг; споживач житлово-комунальних послуг (далі - споживач) - індивідуальний або колективний споживач; колективний споживач - юридична особа, що об'єднує споживачів у будівлі та в їхніх інтересах укладає договір про надання комунальної послуги.
Виходячи з визначених термінів, враховуючи, що Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку “Мрія-3» об'єднує мешканців багатоквартирного будинку та діє в їхніх інтересах для забезпечення комфортних умов проживання у будинку, суд вважає, що відповідач в частині споживання природного газу на побутові потреби підпадає під визначення колективний побутовий споживач природного газу.
Належність ОСББ до категорії колективних побутових споживачів природного газу підтверджується також правовими висновками Верховного Суду, в яких зазначено, що ОСББ, хоч і є юридичною особою, фактично виступає колективним побутовим споживачем, оскільки газ використовується не для господарської діяльності, а виключно для забезпечення побутових потреб співвласників будинку.
Так, у постанові Касаційного господарського суду у справі №914/2380/24 від 16.10.2025 суд, зокрема, дійшов такого висновку:
«Відповідач згідно з нормами чинного законодавства є юридичною особою, яка утворена шляхом об'єднання співвласників багатоквартирних будинків, з метою сприяння в отриманні співвласниками багатоквартирного будинку, зокрема, комунальних послуг, які включають в себе і постачання та розподіл природного газу (теплової енергії). При цьому така теплова енергія постачається у багатоквартирний будинок (будинки) виключно для задоволення побутових (спільно-побутових) потреб співвласників будинків.
Відповідач, як юридична особа, що створена шляхом об'єднання власників квартир, зокрема фізичних осіб, які у розумінні Закону України "Про ринок природного газу" є побутовими споживачами, споживаючи природний газ для вироблення теплової енергії виключно для забезпечення потреб таких осіб, є колективним побутовим споживачем.
Проте Суд звертає увагу, що ОСББ є неприбутковою організацією, створеною мешканцями будинку (населенням) для забезпечення таких мешканців комунальними послугами та оплата таких комунальних платежів здійснюється за рахунок мешканців та за тарифами для населення.
Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку" співвласники зобов'язані разом з іншим забезпечувати належне утримання та належний санітарний, протипожежний і технічний стан спільного майна. Згідно зі статтею 12 вказаного Закону, витрати на управління багатоквартирним будинком включають, зокрема: витрати на утримання, реконструкцію, реставрацію, проведення поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення спільного майна у багатоквартирному будинку, а також витрати на оплату комунальних послуг стосовно спільного майна.».
Чи виникли між сторонами договірні відносини?
Позивач вважає, що між сторонами було укладено договір на виконання робіт від 31.10.2025, проект якого він направляв для підписання відповідачу, але відповідач не підписав договір.
Також, на думку позивача, відповідач схвалив договір шляхом вчинення конклюдентних дій, а саме - підписав акти монтажу, демонтажу та прийняття робіт без зауважень.
Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Також згідно із ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї зі сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Тому підписання відповідачем вищезазначених актів не може свідчити про укладення між сторонами договору СФ/103/1/1-Р-ТД-19723/25 від 31.10.2025.
Факт підписання без зауважень відповідачем акту здачі-приймання робіт (надання послуг) з демонтажу/монтажу вузла обліку газу на суму 5101,00 грн матеріалами справи підтверджується.
Однак, судом установлено, що у даному випадку повірка газового лічильника, який належить співвласникам багатоквартирного будинку і використовується ними для розрахунків за спожитий для побутових потреб природний газ, здійснюється за рахунок Оператора ГРМ. Тому позивач не має права вимагати від відповідача оплати за повірку лічильника і коректора газу та підстав отримувати таку оплату.
На підставі вищевикладеного, суд дійшов висновку про безпідставність позову та відмову у його задоволенні у повному обсязі.
Розподіл судових витрат між сторонам.
Приймаючи до уваги відмову судом у позові, судові витрати відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, відшкодуванню не підлягають та покладаються на позивача.
Керуючись ст. ст.123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241 ГПК України, суд
1. У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю “Газорозподільні мережі України» в особі Сумської філії Товариства з обмеженою відповідальністю “Газорозподільні мережі України» до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку “Мрія-3» про стягнення 5 101,00 грн - відмовити повністю.
2. Витрати по сплаті судового збору в розмірі 2662 грн 40 коп. покласти на позивача.
3. Відповідно до ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
4. Згідно з ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 03.04.2026.
СуддяО.Ю. Резніченко