"02" квітня 2026 р.м. Одеса Справа № 916/3134/25
Господарський суд Одеської області у складі головуючої судді Демченко Т.І.,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження справу № 916/3134/25
За позовом: Управління розвитку споживчого ринку та захисту прав споживачів Одеської міської ради (вул. Косовська, 2-Д, м. Одеса, 65074, код 25830731)
до відповідача: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )
про стягнення заборгованості в розмірі 7743,75 грн,
обставини справи:
07.08.2025 до Господарського суду Одеської області надійшла позовна заява Управління розвитку споживчого ринку та захисту прав споживачів Одеської міської ради (далі Управління), у якій воно просить суд стягнути з ОСОБА_1 (далі ОСОБА_1 ), статус ФОП якою нині втрачено, заборгованість за договором на право користування місцями для розташування елементів вуличної торгівлі від 19.07.2021 № ВМ-106/21 у загальній сумі 7743,38 грн, з яких: 4377,75 грн основний борг, 714,75 грн - пеня, 2201,84 грн - сума інфляційних втрат, 449,04 грн - 3% річних.
03.09.2025 до суду надійшов лист від Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області, відповідно до якого ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 знята з реєстрації місця проживання: АДРЕСА_2 09.04.2025.
Господарський суд Одеської області ухвалою від 11.09.2025 залишив без руху позовну заяву Управління до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості в розмірі 7743,75 грн із встановленням позивачу десятиденного строку для усунення виявлених судом недоліків.
Господарський суд Одеської області ухвалою від 26.09.2025 вказану позовну заяву повернув позивачу.
Південно-Західний апеляційний господарський суд постановою від 03.12.2025 ухвалу Господарського суду Одеської області від 26.09.2025 скасував, позовну заяву направив до суду першої інстанції для вирішення питання щодо можливості відкриття, повернення, залишення без руху або відмови у відкритті провадження у справі.
Господарський суд Одеської області ухвалою від 17.12.2025: прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі № 916/3134/25; постановив розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання (без виклику учасників справи).
Представник відповідача відзив на позовну заяву та будь-яких інших пояснень по справі не надав. Про розгляд справи повідомлявся належним чином, а саме шляхом розміщення оголошення на офіційному веб-сайті Судової влади України та публікації ухвали в Єдиному державному реєстрі судових рішень.
З урахуванням викладеного та відсутності повідомлення про іншу адресу, відповідач вважається належним чином повідомленим про розгляд справи, що не перешкоджає вирішенню спору.
Щодо строку розгляду справи господарський суд зауважує, що обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи.
Так, при здійсненні правосуддя суд має виходити з необхідності дотримання основних засад господарського судочинства, зазначених ст.2,4 Господарського процесуального кодексу України стосовно забезпечення права сторін на розгляд справ у господарському суді після їх звернення до нього у встановленому порядку, гарантованому чинним законодавством та всебічно забезпечити дотримання справедливого, неупередженого та своєчасного вирішення судом спорів з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Відповідно до ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.
Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі Смірнова проти України).
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини щодо тлумачення поняття розумний строк вбачається, що строк, який можна визначити розумним, не може бути однаковим для всіх справ і було б неприродно встановлювати один і той самий строк для всіх випадків. Таким чином, у кожній справі виникає проблема оцінки розумності строку, яка залежить від певних обставин (рішення у справі Броуган та інші проти Сполученого Королівства).
Європейський суд з прав людини щодо критеріїв оцінки розумності строку розгляду справи визначився, що строк розгляду має формувати суд, який розглядає справу. Саме суддя має визначати тривалість вирішення спору, спираючись на здійснену ним оцінку розумності строку розгляду в кожній конкретній справі, враховуючи її складність, поведінку учасників процесу, можливість надання доказів тощо.
Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним слід вважати строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального та процесуального законів.
При цьому Європейський суд з прав людини в своїй практиці виходить із того, що розумність тривалості судового провадження необхідно оцінювати у світлі обставин конкретної справи, враховуючи критерії, вироблені судом. Такими критеріями є: 1) складність справи, тобто, обставини і факти, що ґрунтуються на праві (законі) і тягнуть певні юридичні наслідки; 2) поведінка заявника; 3) поведінка державних органів; 4) перевантаження судової системи; 5) значущість для заявника питання, яке знаходиться на розгляді суду, або особливе становище сторони у процесі (Рішення Бараона проти Португалії, 1987 рік, Хосце проти Нідерландів, 1998 рік; Бухкольц проти Німеччини, 1981 рік; Бочан проти України, 2007 рік).
Конвенція на відміну від національного законодавства України не запроваджує чітких строків розгляду справи, проте посилання на строк містить ст. 6 Конвенції, яка постулює дефініцію розумного строку розгляду справи.
Отже, враховуючи обставини справи та введення воєнного стану в Україні згідно Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" № 64/2022 від 24.02.2022, суд застосовує принцип розумного строку тривалості провадження відповідно до зазначеної вище практики Європейського суду з прав людини.
Відтак, оскільки судова система має забезпечувати дотримання права на доступ до правосуддя і здійснення такого правосуддя, з метою дотримання прав учасників та забезпечення права на справедливий суд, дотримання принципу пропорційності, реалізації засад змагальності, враховуючи завдання господарського судочинства, з метою всебічного, повного і об'єктивного розгляду справи у розумні строки, судом здійснено розгляд справи у розумний строк, тобто такий, що є об'єктивно необхідним для забезпечення можливості реалізації учасниками справи відповідних процесуальних прав, застосувавши ст. 2, 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. 3 Конституції України та ст. 2, 11 Господарського процесуального кодексу України.
Судове рішення підписано без його проголошення у відповідності до приписів ч.4 ст.240 ГПК України.
установив:
19.07.2021 між Управлінням (Уповноважений орган) та ФОП Щербініною Т.П. (Користувач) укладено договір № ВМ-106/21 (Договір), згідно з п.2.1 якого, Уповноважений орган надає Користувачу право за плату тимчасово використовувати місце під розташування елементу вуличної торгівлі площею 10,00 кв.м за адресою: м. Одеса, вул. Віце-Адмірала Жукова, 2 (згідно прив'язки до місцевості) на територіях, які є комунальною власністю територіальної громади міста Одеси.
Користувач використовує надані йому місця за цільовим призначенням з дня укладення сторонами цього договору та сплачує вартість користування цими місцями в порядку та на умовах, визначених цим Договором (п.2.5 Договору).
Користувач зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати кошти за цим Договором (п.4.2.4 Договору).
Користувач вносить плату за цим Договором щомісячно не пізніше 27 числа місяця, за який вноситься плата, шляхом перерахунку відповідних коштів на зазначений у цьому договорі банківський рахунок (п.5.2 Договору)
За невиконання або неналежне виконання зобов'язань за Договором винна сторона відшкодовує іншій стороні завдані збитки відповідно до чинного законодавства. Відшкодування збитків не звільняє винну сторону від виконання умов Договору (п.6.1 Договору).
Позовна давність щодо стягнення плати за цим Договором та пені, передбачених п.5.1,6.1 Договору встановлюється строком у 4 роки (п.6.4 Договору).
Договір діє з 19.07.2021 по 19.07.2022 (п.8.2 Договору).
У разі виникнення між сторонами суперечок щодо виконання або тлумачення договору, вони намагатимуться вирішити їх шляхом переговорів. При недосягненні порозуміння, спір передається на розгляд до встановленої законом підсудності (п.9.2 Договору).
Додатком № 1 до Договору є лист-рішення від 12.07.2021 № 01-11/417/1вих з фотофіксацією місця розташування елементу торгівлі з прив'язкою до місцевості.
Додатком № 2 до Договору встановлено розмір плати за тимчасове користування місцем для розташування елементу вуличної торгівлі за адресою вул. Віце-Адмірала Жукова, буд.2, площа 10,00 кв.м, місячний розмір плати 390,00 грн.
Договір та додатки до нього містять підписи сторін та скріплені печаткою Управління.
Неоплата ФОП Щербініною Т.П. вартості тимчасового використання місця під розташування елементу вуличної торгівлі за період з 19.07.2021 до 19.07.2022 спричинила звернення Управління з позовом до господарського суду в рамках провадження у цій справі.
Згідно з приписами ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
За правилами ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Частиною 1 ст.530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін)…
Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно ч.1 ст.901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Відповідно до ч.1 ст.903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Однією з особливостей підстав припинення зобов'язань для ФОП є те, що у випадку припинення суб'єкта підприємницької діяльності фізичної особи (виключення з реєстру суб'єктів підприємницької діяльності) її зобов'язання за укладеними договорами не припиняються, а залишаються за нею як фізичною особою, оскільки фізична особа не перестає існувати (ст. 46 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців», Висновок Верховного Суду України, викладений у постанові від 04.12.2013 у справі № 6-125цс13.). Така правова позиція викладена у п. 70 Постанови Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, що у разі припинення підприємницької діяльності фізичною особою як її права, так і обов'язки за укладеними договорами не припиняються, а залишаються за нею як за фізичною особою. Пунктом 73 цієї ж Постанови зазначено, що з 15 грудня 2017 року господарські суди мають юрисдикцію щодо розгляду за пунктом 1 частини першої статті 20 ГПК України у вказаній редакції спорів, в яких стороною є фізична особа, яка на дату подання позову втратила статус суб'єкта підприємницької діяльності, якщо ці спори пов'язані, зокрема, з підприємницькою діяльністю, що раніше здійснювалася зазначеною фізичною особою, зареєстрованою підприємцем. Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду України від 09.08.2017 у справі № 3-788гс17 та постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2018 у справі № 12-113гс18.
Згідно з ч.4 ст.236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Господарський суд, проаналізувавши наведені вище норми матеріального права в аспекті спірних правовідносин, зазначає, що між сторонами виникли господарські зобов'язання, підставою яких є письмовий договір про надання послуг.
При цьому Управлінням виконано належним чином взяті на себе обов'язки та надано Користувачу у тимчасове використання місце під розташування елементу вуличної торгівлі, що підтверджується дослідженими в описовій частині цього рішення документами.
В свою чергу Щербініною Т.П. 4377,75 грн основного боргу за використання місця під розташування елементу вуличної торгівлі за період дії договору в порушення приписів ст.525,526,610,629,901,903 ЦК України, умов Договору не оплачено, не дивлячись на те, що з урахуванням ч.1 ст.530, ч.1 ст.692 ЦК України та п.5.2 Договору строк виконання грошового зобов'язання настав.
Враховуючи викладене, позовна вимога про стягнення заборгованості в сумі 4377,75 грн підлягає задоволенню.
Відповідно до ч.1 ст.548 ЦК України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.
В силу ч.1 ст.546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою (штраф, пеня).
В ст.549 ЦК України надано визначення неустойки (штрафу, пені), під якою слід розуміти грошову суму або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
За змістом п.3 ч.1 ст.611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Згідно з ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
З огляду на наведене, те, що матеріалами справи підтверджено невиконання відповідачем грошового зобов'язання щодо оплати вартості наданих послуг, господарський суд, перевіривши арифметичну та методологічну правильність наданих позивачем розрахунків, дійшов висновку, що Управління має право на стягнення з Щербініної Т.П. 714,75 грн пені, 2201,84 грн інфляційних втрат, 449,04 грн 3% річних.
Таким чином, господарський суд також задовольняє позовні вимоги про стягнення пені, інфляційних втрат, 3% річних.
Відповідно до пп.1 п.2 ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір» за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру сплачується судовий збір у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Згідно зі ст.7 Закону України ,,Про Державний бюджет України на 2025 рік» …прожитковий мінімум на одну працездатну особу в розрахунку на місяць з 01 січня 2025 року складає 3028,00 грн…
Згідно ч.3 ст.4 Закону України «Про судовий збір» при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Як встановлено судом, при подачі через підсистему ,,Електронний суд» позовної заяви, яка містить вимогу майнового характеру, Управління сплатило 3028,00 грн, натомість, враховуючи зміст названих вище норм, мав сплатити 2422,40 грн, тому позивач не позбавлений можливості клопотати про повернення надмірно сплаченої суми судового збору у розмірі 605,60 грн.
Згідно п.2 ч.1 ст.129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Зважаючи на те, що позов задоволено, витрати по сплаті судового збору за його подачу покладаються на відповідача.
Керуючись ст.129,232,233,238,240,241 ГПК України,
ухвалив:
Позов задовольнити.
Стягнути з Щербініної Тетяни Петрівни ( АДРЕСА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) на користь Управління розвитку споживчого ринку та захисту прав споживачів Одеської міської ради (вул. Косовська, 2-Д, м.Одеса, 65074, код 25830731) 4377/чотири тисячі триста сімдесят сім/грн 75 коп. основного боргу, 714/сімсот чотирнадцять/грн 75 коп. пені, 2201/дві тисячі двісті одну/грн 84 коп. інфляційних втрат, 449/чотириста сорок дев'ять/грн 04 коп. 3% річних, 2422/дві тисячі чотириста двадцять дві/грн 40 коп. судового збору.
Рішення набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дня складання повного його тексту і може бути оскаржено в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Відповідно до ч.5 ст.240 ГПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складання повного судового рішення.
Повне рішення складено 02 квітня 2026 року.
Суддя Т.І. Демченко