65618, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
"23" березня 2026 р.м. Одеса Справа № 916/1618/25
Господарський суд Одеської області у складі судді Бездолі Д.О.,
секретар судового засідання Чуйко О.О.
розглянувши справу за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Хімагромаркетинг" (проспект Соборності, 15, м. Київ, 02160)
до відповідачів: 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Фруктус Тім" (вул. Бугаївська, 21, офіс 508/1, м. Одеса, 65005) 2) фізичної особи ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 )
про стягнення 1534414,42 грн,
за участю представників учасників справи:
від позивача: Мацкевич Д.А.;
від відповідача-1: Шевчук В.В.;
від відповідача-2: не з'явився.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Хімагромаркетинг" звернулось до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фруктус Тім" та фізичної особи ОСОБА_1 , в якій, з урахуванням поданої до суду заяви про зменшення розміру позовних вимог, просить суд солідарно стягнути з відповідачів на користь позивача грошові кошти у розмірі 1534414,42 грн, з яких: основний борг в сумі 907402,32 грн; пеня в сумі 160407,66 грн; відсотки річних в сумі 200794,91 грн; штраф в сумі 170137,94 грн; інфляційні втрати в сумі 95671,59 грн.
Позиції сторін по суті спору
В обґрунтування підстав позову позивач посилається на обставину порушення відповідачем-1 умов укладеного з позивачем договору поставки від 19.03.2024 №АП-19-0278, за виконання якого перед позивачем поручився відповідач-2, уклавши договір поруки від 19.03.2024 №АП-19-0278.
23.05.2025 до суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Фруктус Тім" надійшов відзив на позовну заяву, підписаний ОСОБА_1 , який є керівником відповідача-1 (а.с. 121-167, т.1). У відзиві на позовну заяву відповідач-1, визнавши обставину наявності основної заборгованості перед позивачем, а також не заперечуючи щодо арифметичної вірності проведених позивачем розрахунків, просить суд зменшити розмір заявлених до стягнення позивачем пені, штрафу, відсотків річних та інфляційних втрат на 90%, посилаючись на те, що: матеріали справи не містять доказів на підтвердження того, що позивач або інші особи зазнали збитків, у зв'язку із простроченням виконання зобов'язання у спірних відносинах; заборгованість відповідача виникла під час дії в Україні воєнного стану; значний розмір неустойки у порівнянні з сумою основного боргу, адже пеня та штраф разом складають значний відсоток від суми боргу. Також відповідач-1 наголосив на тому, що директор товариства з 24.02.2022 перебуває за межами України, документообіг товариства останній здійснює шляхом використання електронного підпису, а тому останній не підписував власноруч ані договір поставки, ані договір поруки. Разом з цим, як зазначає відповідач-1, договір поставки між сторонами був укладений в електронній формі та є ідентичним за змістом з тим, що долучений позивачем до матеріалів справи.
Також, 23.05.2025 до суду був поданий відзив на позовну заяву відповідачем-2 (а.с. 168-172, т.1), в якому останній заперечив обставину укладення договору поруки 19.03.2024 №АП-19-0278, у зв'язку з чим заявив на розгляд суду клопотання про призначення у справі почеркознавчої експертизи та на вирішення експерта відповідач-2 просив суд поставити питання щодо підпису ОСОБА_1 на договорі поруки.
У відповіді на відзив, яка надійшла до суду 28.05.2025 (а.с. 219-236, т.1), позивач наполягає на тому, що відповідачі діють недобросовісно, при цьому, у зв'язку з заявленим відповідачем-2 клопотанням про призначення почеркознавчої експертизи підпису ОСОБА_1 на договорі поруки, позивач просив суд викликати відповідача-2 особисто у засідання суду для відібрання зразків підпису останнього.
24.09.2025 відповідачем-1 було подано суду промову у судових дебатах у письмовому вигляді (а.с. 119-125, т.2), в якій останній свої заперечення щодо позову мотивує наступним: відповідач-1 вважає безпідставними вимоги позивача щодо нарахування суми інфляційних втрат, оскільки договором передбачено коригування вартості товару еквівалентно зміни курсу іноземної валюти; відповідач-1 наголошує на наявності підстав для зменшення розміру заявлених штрафних санкцій; відповідач-1 вважає, що позивач навмисно протягом тривалого часу не звертався з позовом до суду, з метою збільшення періоду нарахування санкцій за договором; на думку відповідача-1, позов у цій справі підлягає залишенню без розгляду, у зв'язку з поданням представниками позивача неналежних доказів щодо повноважень на представництво інтересів в суді.
13.02.2026 позивачем з дозволу суду були подані письмові пояснення щодо обставин підписання сторонами у справі договору поруки (а.с. 76-89, т.4), в яких останній повідомив наступне: ОСОБА_1 особисто проводив усі переговори та не повідомляв про те, що він перебуває за кордоном, також ним не повідомлялись будь-які обставини, які б перешкоджали укладенню запропонованих позивачем договорів; відповідач-1 з електронної пошти ІНФОРМАЦІЯ_1 (зазначена, як контактна адреса відповідача-1 у реквізитах договору поставки) відправив на електронну адресу представника ТОВ «Хімагромаркетінг» pirkovskaia@himagro.net (зазначена, як контактна електронна адреса ТОВ «Хімагромаркетінг» ) наступні документи : копію паспорта ОСОБА_1 , який є директором та власником ТОВ «Фруктус тім» з часткою у 100% статутного капіталу; довідку про присвоєння ідентифікаційного коду ОСОБА_1 та копію довідки про внесення відомостей до Єдиного державного демографічного реєстру; далі, після отримання цих документів та перевірки їх дійсності, представником позивача було відправлено електронним листом на електронну адресу відповідача-1 ІНФОРМАЦІЯ_1 підготовлені договори поставки та поруки для підписання; 15.03.2024 позивач отримав у відповідь скановану копію договорів, підписаних власноручно директором відповідача-1 та скріплених печаткою товариства; 19.03.2024 відповідач-1 направив на адресу менеджера скановані копії підписаних власноручно директором та скріплених печаткою товариства специфікацій № АП-190278Сп1 від 19.03.2024, 21.03.2024 та 27.03.2024; після актуалізації дати договору 19.03.2024 та з метою підписання оригіналів вищевказаних договорів, менеджером позивача було відправлено зазначені документи на адресу відповідача-1 службою доставки «Нова пошта», ТТН 59001122446043 та 59001125351826, про що було прозвітовано генеральному директору ТОВ «Хімагромаркетинг»; далі, на виконання умов договору, відповідач-1 направляв на електронну адресу менеджера, закріплену в договорі поставки, заявки та розпорядження на відвантаження товару, які також підписані власноручно директором та скріплено печаткою компанії.
В цей же час, у вищевказаних поясненнях позивач наголосив на тому, що під час розгляду даної справи та надання клопотання ОСОБА_1 про проведення почеркознавчої експертизи, 14.07.2025 через канцелярію суду головним бухгалтером відповідача-1, яка діє на підставі довіреності від 01.06.2025 № 5, було подано клопотання про долучення до матеріалів справи документів, які містять вільні та умовно-вільні зразки підпису ОСОБА_1 . Як зазначив позивач, всі документи датовані після 24.02.2022, містять дані про їх особисте підписання відповідачем-2 у місті Одесі, що на переконання позивача, додатково спростовує твердження відповідачів щодо неможливості підписання договору поруки ОСОБА_1 через його знаходження за кордоном України з 24.02.2022.
Відповідачем-1 були подані суду власні письмові пояснення (а.с. 90-97, т.4), в яких останній наголосив, що підставою подання даного позову стала заборгованість за договором поставки від 19.03.2024, натомість, надані позивачем скріншоти містять посилання на договори від 13.03.2024 та від 15.03.2024. Крім того, позивач зазначає, що звіт директора департаменту продажу від 27.03.2024 про відправлення кореспонденції викликає сумніви у позивача не тільки щодо можливості його наявності саме станом на 27.03.2024, оскільки відсутні не тільки дата реєстрації та підпис, але й взагалі щодо його наявності, оскільки він не відповідає звичайним правилам ділового обороту. Відповідач-1 продовжує наполягати на тому, що договір поставки укладений в електронній формі, а договір поруки не укладався взагалі.
ОСОБА_1 також надав суду письмові пояснення щодо обставин підписання договорів (а.с. 98-102, т.4), в яких останній заперечив обставину укладення договору поруки від 19.03.2024 та підписання ним фізично договору поставки від 19.03.2024, наполягаючи на тому, що відповідач-2 знаходиться за кордоном та у господарській діяльності відповідач-1 використовує виключно електронний документообіг.
Далі, 23.02.2026 позивачем були подані суду ще одні письмові пояснення (а.с. 108-118, т.4), в яких він відзначив, що при здійсненні відправки договорів за результатом їх підписання у товарно-транспортних накладних, отримувачем і відправником документів відповідачем-1 зазначено підприємство ТОВ «Агрос ТІМ», оскільки на цьому наполягав ОСОБА_1 , який також є власником та директором цього товариства (код ЄДРПОУ 4111231).
У письмових запереченнях, поданих суду 26.02.2026 (а.с. 126-131, т.4), відповідач-1 наголосив на тому, що вказана у поданих позивачем товарно-транспортних накладних вага відправлення не відповідає тій вазі, яка мала бути при здійсненні відправлення договорів. Крім цього відповідач-1 зазначає, що отримання та відправлення документів в один день виключає можливість підписання їх безпосередньо відповідачем-2, який перебував за кордоном.
03.03.2026 та 06.03.2026 позивачем та відповідачем-1 були подані промови у судових дебатах у письмовій формі (а.с. 137-138, 147-150, т.4), згідно з якими позивач просить суд задовольнити позов у повному обсязі, а відповідач-1, у свою чергу, просить суд відмовити позивачу у його задоволенні.
Заяви, клопотання та інші процесуальні дії у справі
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 29.04.2025 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Хімагромаркетинг" було залишено без руху із встановленням позивачу строку для усунення виявлених судом недоліків.
01.05.2025 до суду від позивача надійшла заява, згідно з якою останній недоліки позовної заяви усунув (а.с. 66-83, т.1).
Приймаючи до уваги усунення позивачем недоліків позовної заяви у строк, встановлений судом, ухвалою суду від 06.05.2025 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Хімагромаркетинг" було прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 916/1618/25; постановлено справу розглядати за правилами загального позовного провадження; призначено у справі підготовче засідання на 30.05.2025 об 11:30.
15.05.2025 до суду надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Хімагромаркетинг", в якій позивач просив суд забезпечити його участь у судових засіданнях в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів (а.с. 100-107, т.1). Вказана заява була задоволена судом шляхом постановлення ухвали суду від 19.05.2025. Також, 15.05.2025 представник позивача звернувся до суду із заявою про надання доступу до матеріалів електронної справи (а.с. 92-99, т.1), яка задоволена судом.
21.05.2025 позивач подав суду заяву про те, що кінцевим бенефіціарним власником, членом або учасником (акціонером), що має частку в статутному капіталі позивача 10 і більше відсотків, не є Російська Федерація, громадянин Російської Федерації або юридична особа, створена та зареєстрована відповідно до законодавства Російської Федерації (а.с. 111-120, т.1).
У підготовче засідання 30.05.2025 представники відповідачів не з'явились, 30.05.2025 відповідачами були подані до суду клопотання про відкладення розгляду справи (а.с. 1-6, т.2), які задоволені судом шляхом постановлення протокольної ухвали суду від 30.05.2025 про відкладення підготовчого засідання у справі на 20 червня 2025 року о 10:15. Також протокольною ухвалою від 30.05.2025 суд витребував у позивача оригінали договорів поставки і поруки, які останнім були додані до позову.
05.06.2025 позивач подав до суду заяву (а.с. 14-35, т. 2), до якої долучив на виконання ухвали суду оригінали договору поставки від 19.03.2024 № АП-19-0278, специфікацій від 01.05.2024, 07.05.2024 до цього договору та договору поруки від 19.03.2024 № АП-19-0278.
У підготовче засідання 20.06.2025 відповідачі на виклик суду знову не з'явились, суд, залучивши подані позивачем оригінали документів, протокольною ухвалою від 20.06.2025 продовжив строк підготовчого провадження та відклав підготовче засідання у справі на 15 липня 2025 року об 11:30, викликавши у підготовче засідання відповідачів та визнавши обов'язковою явку відповідачів та особисто ОСОБА_1 , з пропозицією останньому надати до суду вільні та умовно-вільні зразки власних підписів з урахуванням приписів п. 1.3, 1.8. Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 08.10.1998 № 53/5.
10.07.2025 до суду надійшла заява фізичної особи ОСОБА_1 , в якій відповідач-2 просив суд забезпечити його участь у судових засіданнях в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів (а.с. 41-43, т.2). Ухвалою суду від 11.07.2025 у задоволенні цього клопотання відповідача-2 було відмовлено, оскільки особиста явка відповідача-2 в засідання суду була визнана судом обов'язковою.
14.07.2025 від імені Товариства з обмеженою відповідальністю “Фруктус Тім» до суду надійшло клопотання (вх. ГСОО № 22288/25) про долучення до матеріалів справи додаткових доказів (зразків підпису) (а.с. 47-69, т. 2). Це клопотання від відповідача-1 було підписано представником за довіреністю від 01.06.2025 № 5, а саме бухгалтером товариства Кривошеєвою В.С. До вказаного клопотання додано копію довіреності від 01.06.2025 № 5 на представництво інтересів товариства в суді, водночас, вказана копія довіреності не засвідчена належним чином відповідно до вимог процесуального закону. Також, в матеріалах справи відсутні і до клопотання не додані докази або наявності у Кривошеєвої В.С. статусу адвоката або повноважень діяти в інтересах товариства в порядку самопредставництва. Приймаючи до уваги, що ця справа не є малозначною та розглядається судом в порядку загального позовного провадження, натомість в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження того, що подане суду від ТОВ “Фруктус Тім» клопотання від 14.07.2025 за вх. ГСОО № 22288/25 підписано уповноваженим представником відповідача-1, суд, враховуючи заперечення позивача, ухвалою від 15.07.2025 повернув заявнику без розгляду клопотання на підставі ч. 4 ст. 170 ГПК України.
У підготовче засідання 15.07.2025 відповідачі на виклик суду втретє не з'явились, суд постановив протокольну ухвалу від 15.07.2025 про відмову у задоволенні клопотання відповідача-2 про призначення у справі почеркознавчої експертизи з проголошенням мотивів суду відповідно до ч.10 ст. 240 ГПК України. Зокрема, суд з'ясував, що оригінали договорів подані позивачем до суду 05.06.2025, відповідач-2 не з'явився в підготовчі засідання 20.06.2025, 15.07.2025, не надав суду власних зразків підписів (експериментальних, вільних та умовно-вільних), які підлягають відібранню та залученню у порядку, передбаченому Інструкцією про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 08.10.1998 № 53/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України від 26.12.2012 № 1950/5), а отже своїми діями не забезпечив можливості для призначення і проведення експертизи. Крім цього, протокольною ухвалою від 15.07.2025 суд, враховувавши строк перебування справи на стадії підготовчого провадження, кількість проведених підготовчих засідань, враховуючи відсутність передбачених ГПК України підстав для відкладення підготовчого засідання, закрив підготовче провадження та призначив справу до розгляду по суті на 05 вересня 2025 року о 09:40.
04.09.2025 представником відповідача-1 було подано суду заяву про вступ у справу (а.с. 87-89, т.2), яка задоволена судом. Також, 04.09.2025 представником відповідача-1 було подано суду клопотання про відкладення розгляду справи (а.с. 90-94, т.2).
Судове засідання 05.09.2025 о 09:40 не відбулось, у зв'язку з перебуванням судді Бездолі Д.О. на лікарняному. Ухвалою суду від 08.09.2025 підготовче засідання у справі було призначено на 26 вересня 2025 року о 10:45.
24.09.2025 відповідачем-1 були подані суду клопотання про залишення позовної заяви у цій справі без розгляду та про повернення до стадії підготовчого провадження (а.с. 100-115, т.2), щодо яких позивачем були подані письмові заперечення (а.с. 134-140, т.2). Також, в межах розгляду клопотання відповідача-1 та вирішення питання щодо повноважень позивача сторонами подавались додаткові докази та пояснення, з метою з'ясування відповідних обставин (а.с. 147-169, т.2; а.с. 1-7, 13-33, т.3). За результатом розгляду цих клопотань відповідача-1, судом у судовому засіданні 06.11.2025 були постановлені протокольні ухвали про відмову у їх задоволенні з проголошенням мотивів суду відповідно до ч. 10 ст. 240 ГПК України.
25.09.2025 ОСОБА_2 подала до суду клопотання (а.с. 126-133, т.2) про повернення до стадії підготовчого провадження після його закриття, визнання поважними причини пропуску строку для подання заявником позову як третьої особи з самостійними вимогами щодо предмету спору та поновлення цього строку, прийняття позовної заяви ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Хімагромаркетинг", Товариства з обмеженою відповідальністю "Фруктус Тім" та фізичної особи ОСОБА_1 про визнання договору поруки недійсним. При цьому сам вказаний позов ОСОБА_2 на розгляд суду в межах цієї справи не надійшов.
Судове засідання 26.09.2025 не відбулось, у зв'язку з оголошенням системою цивільної оборни м. Одесі та Одеській області повітряної тривоги. Ухвалою суду від 26.09.2025 судом було призначено підготовче засідання у справі на 14 жовтня 2025 року о 14:30.
14.10.2025 суд протокольною ухвалою оголосив перерву у судовому засіданні до 28 жовтня 2025 року о 15:15, 28.10.2025 - до 06 листопада 2025 року о 12:30, 06.11.2025 - до 25 листопада 2025 року об 11:00, 25.11.2025 - до 05 грудня 2025 року об 11:30.
Водночас, 25.11.2025 судом була зареєстрована позовна заява третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмету спору, - фізичної особи ОСОБА_2 (а.с. 43-77, т.3). В позовній заяві, заявленої до ТОВ “Хімагромаркетинг», ОСОБА_1 , ТОВ “Фруктус тім», заявниця просила суд визнати недійсним договір поруки від 19.03.2024 №АП-19-0278, укладений між ТОВ "Хімагромаркетинг", ТОВ "Фруктус Тім" та фізичною особою ОСОБА_1 . В обґрунтування поданого позову третя особа посилалась на те, що ОСОБА_2 є дружиною ОСОБА_1 та не надавала згоди на укладення спірного правочину. Також заявниця посилається на те, що зі слів відповідача-2 їй стало відомо, що ОСОБА_1 заперечує обставину підписання ним договору поруки. Відповідачем-1 27.11.2025 була подана суду заява (а.с. 78-84, т.3), в якій останній просив суд прийняти до розгляду позовну заяву третьої особи з самостійними вимогами. Позивач, у свою чергу, заперечив щодо прийняття судом до розгляду в межах цієї справи позовної заяви третьої особи, подавши суду відповідну заяву (а.с. 94-102, т.3).
Ухвалою суду від 01.12.2025 судом було повернуто фізичній особі ОСОБА_2 позовну заяву від 25.11.2025 за вх. ГСОО № 4874/25, подану у справі № 916/1618/25 та відмовлено у задоволенні клопотання фізичної особи ОСОБА_2 від 25.09.2025 за вх. ГСОО № 29998/25. Вказана ухвала була залишена без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 14.01.2026.
02.12.2025 позивачем було подано до суду заяву (а.с. 103-108, т.3), в якій останній просив суд застосувати до відповідача-2 захід процесуального примусу у вигляді штрафу в дохід держави за неявку в судові засідання особою, явка якої визнана судом обов'язковою, в розмірі 10 розмірів прожиткового мінімумів для працездатних осіб. За результатом розгляду цієї заяви судом у судовому засіданні 05.12.2025 було постановлено протокольну ухвалу про відмову у її задоволенні з проголошенням мотивів суду відповідно до ч. 10 ст. 240 ГПК України.
04.12.2025 до суду від ТОВ “Фруктус тім» надійшло клопотання (а.с. 109-115, т.3), в якому відповідач-1 просив суд поновити йому строк для подання клопотання про проведення судової експертизи у цій справі та призначити у справі почеркознавчу експертизу, на вирішення якої поставити питання щодо обставин підписання чи не підписання ОСОБА_1 договору поруки від 19.03.2024 № АП-19-0278 та щодо проставлення печатки ТОВ “Фруктус тім» на вказаному договорі. 05.12.2025 до суду надійшли письмові заперечення позивача щодо вищевказаного клопотання відповідача-1 (а.с. 116-121, т.3).
Ухвалою суду від 05.12.2025 у задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Фруктус Тім" від 04.12.2025 за вх. ГСОО № 38766/25 про поновлення строку для подання клопотання про призначення експертизи у справі № 916/1618/25 було відмовлено,
клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Фруктус Тім" від 04.12.2025 за вх. ГСОО № 38766/25 про призначення у справі № 916/1618/25 експертизи залишено без розгляду. Вказана ухвала була залишена без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 14.01.2026.
Протокольною ухвалою від 05.12.2025 судом було оголошено перерву в засіданні суду до 18.12.2025 о 14:00.
17.12.2025 відповідачем-1 було подано суду клопотання про відкладення судового засідання (а.с. 137-142, т.3), яке в подальшому було відкликано заявником.
Судове засідання 18.12.2025 не відбулось, у зв'язку з оголошенням системою цивільної оборони м. Одесі та Одеській області повітряної тривоги. Ухвалою суду від 18.12.2025 суд призначив судове засідання у справі на 16 січня 2026 року о 10:30, про що сторін повідомлено шляхом направлення цієї ухвали суду до їх електронних кабінетів.
14.01.2026 відповідач-2 вдруге заявив на розгляд суду клопотання про призначення у справі експертизи та просив суд поновити йому строк для подання цього клопотання (а.с. 148-154, т.3).
Ухвалою суду від 16.01.2026 у задоволенні клопотання фізичної особи ОСОБА_1 від 15.01.2026 за вх. ГСОО № 1401/26 про поновлення строку для подання клопотання про призначення експертизи у справі № 916/1618/25 було відмовлено, клопотання фізичної особи ОСОБА_1 від 15.01.2026 за вх. ГСОО № 1401/26 про призначення у справі № 916/1618/25 експертизи - залишено без розгляду.
У судовому засіданні 16.01.2026 було оголошено протокольну перерву до 23 січня 2026 року о 10:30.
Судове засідання 23.01.2026 о 10:30 не відбулось, у зв'язку з розгерметизацією системи опалення в адміністративній будівлі суду, про що складено відповідний акт. Ухвалою суду від 26.01.2026 судом було призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 06 лютого 2026 року о 10:00.
05.02.2026 відповідачем-1 на стадії розгляду справи по суті було подано суду клопотання про приєднання до матеріалів справи додаткових доказів на підтвердження обставин того, що позивачем здійснювалось коригування вартості поставленого товару у бік збільшення, у зв'язку зі збільшенням іноземної валюти (а.с. 45-71, т.4). У задоволенні вказаного клопотання судом було відмовлено, про що у судовому засіданні 06.02.2026 було постановлено відповідну протокольну ухвалу з проголошенням мотивів суду.
06.02.2026 суд протокольною ухвалою оголосив перерву у судовому засіданні до 19 лютого 2026 року о 15:00.
19.02.2026 суд протокольною ухвалою оголосив перерву у судовому засіданні до 26 лютого 2026 року о 15:30.
26.02.2026 до суду надійшла заява фізичної особи ОСОБА_1 , в якій відповідач-2 просив суд забезпечити його участь у судових засіданнях в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів (а.с. 119-123, т.4). Вказана заява була задоволена судом шляхом постановлення ухвали суду від 26.02.2026.
У судовому засіданні 26.02.2026 судом було оголошено перерву до 06 березня 2026 року о 12:00.
06.03.2026 відповідачем-1 було подано суду клопотання про повернення до стадії з'ясування обставин справи та дослідження доказів (а.с. 155-161, т.4), яке у подальшому було відкликано.
Судове засідання 06.03.2026 о 12:00 не відбулось, у зв'язку з оголошенням системою цивільної оборони у м. Одесі та Одеській області повітряної тривоги. Ухвалою суду від 06.06.2026 судом було призначено судове засідання у справі на 23 березня 2026 року о 16:30.
23.03.2026 судом було проголошено вступну та резолютивну частини рішення у справі.
Обставини справи
Між позивачем, як постачальником, та відповідачем, як покупцем, на підставі договору від 19.03.2024 № АП-19-0278 виникли договірні правовідносини з поставки товару. Даний договір підписаний сторонами у простій письмовій формі шляхом підписання уповноваженими представниками товариств з проставленням печатки (а.с. 9-15, т.1, а.с. 15-28, т. 2) та шляхом накладення електронних підписів за допомогою сервісу електронного документообігу (а.с. 128-134, т.1). Обставина укладення та ідентичності договору поставки сторонами не заперечується, відповідачі наполягають лише на тому, що вказаний договір був підписаний сторонами лише шляхом накладення електронних підписів.
Так, відповідно до п. 1.1. договору постачальник зобов'язується в порядку та на умовах, визначених цим договором, та у відповідності з узгодженими специфікаціями, поставити засоби захисту рослин, мікродобрива, біологічні препарати та/або посівний матеріал ( надалі -товари), а покупець зобов'язується в порядку та на умовах, визначених цим договором, прийняти товари і оплатити їх вартість за цінами, зазначеними в специфікації. Для зручності викладу товари, що поставляються постачальником, далі по тексту іменуються «товар».
Згідно з п. 2.1. договору після підписання цього договору сторонами оформляються і підписуються специфікації на поставку товару, в яких відображається асортимент, кількість, ціна товару, умови і терміни поставки товару. Постачання товару покупцю здійснюється партіями на умовах погоджених сторонами відповідно до укладених Сторонами Специфікацій.
За змістом п. 2.2. договору сторони домовилися про те, що «партією товару» буде вважатися поставлена постачальником і прийнята покупцем кількість товару згідно однієї накладної (видаткової та/або товарно-транспортної), якщо інше не погоджено сторонами в специфікації до цього договору.
Пунктом 2.6. договору передбачено, що кожна партія товару повинна супроводжуватися належно оформленими відповідно до вимог нормативно-правових актів України документами, що передбачені законодавством України при обороті (реалізації) товару, далі - товаросупровідні документи, та які відповідають специфікації, зокрема: накладною на товар, яка повинна бути оформлена відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та містити: номер та дату цього договору; номер специфікації; найменування одиниць товару, його ціну; товарно-транспортною накладною на перевезення товару; при першій поставці, документами або їх належно засвідченими копіями про відповідність якості товару, якщо нормативно-правовими актами України передбачено супровід партії товару такими документами (сертифікати та/або декларації відповідності, або інші офіційні документи, що підтверджують таку відповідність, ветеринарні свідоцтва, карантинні сертифікати, висновки та дозволи СЕС, тощо); рахунок постачальника. Сторони погодили, що у разі оформлення первинних документів шляхом використання сервісів електронного документообігу, фактична передача товару здійснюється тільки після належного їх оформлення (підписання сторонами електронних документів електронним цифровим підписом).
Відповідно до п. 2.8., 2.10., 2.15. договору одержання товару за кількістю та якістю здійснюється покупцем у день поставки товару. При прийманні товару покупець зобов'язаний перевірити кількість, асортимент, цілісність тари, пломб (при їхній наявності), а також відсутність ознак ушкодження та псування товару. Покупець в момент одержання товару, у разі відсутності заперечень, зобов'язаний оформити (підписати) та надавати постачальнику належним чином оформлені видаткові накладні та товарно-транспортні накладні на товар, поставлений за договором та/або на наступний день після отримання товару надіслати вказані документі постачальнику поштою або кур'єрською службою. Право власності на поставлений товар переходить від постачальника до покупця з моменту (дати) одержання товару покупцем і засвідчуються видатковою накладною та/або товарно-транспортною накладною, підписаною уповноваженими представниками сторін. Датою поставки вважається дата передачі постачальником товару покупцю, яка вказана у відповідній видатковій накладній або товарно-транспортній накладній.
Згідно з п. 3.1., 3.2., 3.3. договору ціна товару, що поставляється за договором, визначається та вказується сторонами у специфікації. У погоджену сторонами ціну товару входять усі витрати, що несе постачальник при виготовленні та поставці товару. Постачальник має право, до моменту передачі товару покупцю, приймати рішення про зміну цін на товар, що поставляється, на свій розсуд з обов'язковим письмовим обґрунтуванням причини зміни ціни на товар. Покупець, у разі підвищення цін, має право відмовитись від покупки товару. Ціна товару, на дату складання кожної специфікації, вказується в український гривнях і визначається виходячи з її еквівалента в євро/доларах США, який вказується сторонами в специфікації(ях) відповідно до п. 2 ст. 524 Цивільного кодексу України. Зазначений в специфікації (ях) еквівалент ціни товару в євро/доларах США, не підлягає зміні, за умови повного виконання покупцем своїх зобов'язань за договором і крім як у випадках, передбачених цим договором та його додатками. Оплата товару здійснюється в українських гривнях виходячи з міжбанківського курсу євро/долари США до гривні, в розмірі, зазначеному в специфікації в українських гривнях. У разі збільшення курсу євро/долара США щодо курсу, встановленого на дату складання специфікації, остаточна оплата товару в українських гривнях здійснюється виходячи з еквівалента в євро/долара США, зазначеного в специфікації за міжбанківським курсом гривні за попередній день, що передує даті оплати. Остаточна вартість товару по специфікації в українських гривнях, переданого у власність покупця, визначається на дату повного розрахунку за товар та вказується в розрахунках коригування вартості товару після проведення такого розрахунку. Сторони погодили, що коригування вартості товару відповідно до міжбанківського курсу євро/долари США до гривні не є зміною вартості товару в односторонньому порядку. Сторони домовилися про те, що курс євро/долара США на міжбанківському ринку України відповідно до умов цього договору буде визначатися за даними, що містяться на веб-сайті: https://minfin.com.ua/currency/mb/, як значення курсу закриття міжбанку по євро/долару США (значення курсу продажу) в день, що передує дню оплати (надалі - «джерело курсу іноземних валют»). У разі порушення покупцем строків оплати, постачальник має право в односторонньому порядку змінити ціну товару в євро/доларах США, яка в такому випадку повинна бути оплачена покупцем відповідно до додатково виставлених йому рахунків.
У пункті 3.4. договору сторони дійшли згоди, що у випадку зростання курсу іноземної валюти відносно курсу, визначеного у відповідній специфікації до договору, який встановлений з врахуванням відповідного джерела курсу іноземних валют, вказаного в пункті 3.3. договору, на день, що передує дню проведення покупцем розрахунків (перерахування оплати вартості товару) для визначення суми належної до оплати в національній валюті України сторони використовують таку формулу: С = (А1/А2)*В, де: С - сума вартості товару в гривні належна до оплати; В - вартість товару в гривні (її неоплачена частина), яка визначена у відповідній специфікації до договору; А1 - курс продажу відповідної іноземної валюти, встановлений з врахуванням умов п. 3.3. договору у гривні на день, що передує дню фактичного здійснення оплати за товар покупцем; А2 - курс відповідної іноземної валюти, який встановлений в відповідній специфікації до договору з врахуванням джерела курсу іноземних валют.
За умовами підп. 4.2.1. п. 4.2. договору покупець зобов'язаний, зокрема, оплатити товари, що поставляється з дотриманням порядку і форми розрахунків, передбачених даним договором.
У пункті 8.4. договору сторони дійшли згоди щодо зміни тривалості позовної давності про стягнення неустойки (штрафу, пені), передбаченої ч. 1 ст. 259 Цивільного кодексу України і встановили, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, встановлених розділом 8 цього договору, припиняється через три роки від дня, коли це зобов'язання повинне було бути виконане.
Відповідно до п. 8.5. договору покупець відповідає за несвоєчасну оплату товару (порушення розділу 3 даного договору та умов специфікацій до договору) й оплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день простроченого платежу. При розрахунку пені застосовується ставка НБУ, що діє в період нарахування пені.
Згідно з п. 8.6. договору у випадку прострочення виконання зобов'язань, передбачених розділом 3 даного договору та відповідними специфікаціями до договору, більше, ніж 20 (двадцяти) днів, винна сторона додатково сплачує іншій стороні за даним договором штраф у розмірі п'ятнадцяти відсотків від ціни відповідної специфікації, по якій відбулось порушення строків сплати.
За змістом п. 8.7. договору сторони прийшли до згоди щодо зміни розміру процентної ставки, передбаченої частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України і встановлюють її в розмірі тридцяти відсотків річних від несплаченої загальної вартості товару протягом 50 (п'ятдесяти) календарних днів з дати, коли товар повинен бути сплачений покупцем та тридцяти шести відсотків річних від несплаченої ціни товару до дня повної оплати з дати закінчення п'ятдесяти календарних днів. З дня закінчення строків сплати, передбачених у відповідній специфікації, вважається, що постачальником пред'явлена вимога щодо сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення (минулий та майбутній) та відсотків річних. При затримці платежу постачальник має право виставити рахунок по сплаті відсотків за користування чужими грошовими коштами та інфляційних нарахувань з моменту прострочення до фактичної оплати, а покупець зобов'язаний оплатити його в строк не більше 3 (трьох) банківських днів.
Відповідно до п. 10.2. договору строк цього договору починає свій перебіг у момент, визначений у п. 10.1. цього договору та закінчується 31.12.2024, а в частині розрахунків - до моменту повного їх проведення між сторонами. У випадку, якщо не пізніше ніж за 30 календарних днів жодна із сторін не повідомить іншу про своє бажання розірвати даний договір, він вважається пролонгованим на кожний наступний рік і на тих же умовах. Цей договір вважається також таким що втратив чинність у випадку укладення сторонами нового договору, який регулює аналогічні відносини сторін.
Пунктом 12.6. договору передбачено, що виконання цього договору передбачає постійне співробітництво між постачальником та покупцем. Сторони підтримують одна з одною оперативний зв'язок за допомогою стаціонарних та мобільних телефонів, електронної пошти тощо та намагаються вирішувати усі питання, пов'язані з виконанням зобов'язань за цим договором, у найкоротші строки. Сторони дійшли згоди, що обмін інформацією в процесі виконання цього договору шляхом листування електронною поштою уповноваженими особами сторін, призначеними з метою координації виконання умов цього договору здійснюються за адресами електронної пошти сторін, які зазначені в 13 розділі цього договору. Сторони дійшли згоди, що листування та обмін документами між сторонами здійснюються шляхом надіслання листів та повідомлень за вказаними електронними адресами сторін. Про зміну уповноважених осіб сторони повідомляють один одного окремим повідомленням. Повідомлення, специфікації, замовлення, підтвердження отримання замовлень, первинні документи (скановані копії) надіслані покупцем або постачальником засобами електронного зв'язку (за допомогою мережі Інтернет), або мобільного зв'язку на робочі телефони представників сторін, мають повну юридичну силу та покладають на сторони відповідні права та зобов'язання, визначені в договорі.
Відповідно до п. 12.7. договору зазначені у пункті 12.6. договору документи, мають повну юридичну силу та покладають на сторони відповідні права та зобов'язання, визначені в договорі та можуть бути представлені в судових інстанціях в якості належних доказів і не можуть заперечуватися сторонами. Належним підтвердженням направлення/отримання документу є звичайне технічне підтвердження відповідного обладнання про відправлення/отримання документу: мобільне листування за допомогою месенджерів, звіт серверу про відправлення електронного повідомлення, тощо. Допускається також використання інших доступних сторонами засобів зв'язку, що дозволяють достовірно визначити, що інформація виходить від уповноваженої особи сторони договору та підтвердити, що вона дійшла до адресата.
За умовами п. 12.8. договору сторони домовились, що будь-які повідомлення з предмету договору можуть бути як направлені на електронну адресу іншої сторони, так і вручені уповноваженому представнику сторони під розпис або за допомогою поштового зв'язку чи кур'єрських служб. Достатнім доказом відправлення та отримання повідомлення за договором є фото монітора комп'ютерної техніки у стані «відправлено» та «отримано» чи паперовий носій з підтвердженням про отримання. Повідомлення спрямоване по поштових або юридичних адресах, зазначених у цьому договорі, вважається направленим за належною адресою. Якщо повідомлення, в т.ч. передбачене п. 2.11., п.3.10. та п.7.3. договору, направлене за належною адресою, не було отримане у зв'язку з відмовою від його прийняття або у зв'язку з неявкою в поштове відділення зв'язку за одержанням листа, моментом отримання повідомлення вважається дата надходження кореспонденції в поштове відділення сторони-одержувача.
Відповідно до розділу 13 договору поставки «Андреса, банківські реквізити та підписи сторін» електронна адреса відповідача-1 вказана як tovagrosteam@gmail.com.
В забезпечення виконання зобов'язань покупця за договором поставки, між сторонами у справі був укладений договір поруки від 19.03.2024 № АП-19-0278 (а.с. 18-19, т.1, а.с. 33-35, т. 2), згідно з п. 1.1. якого в порядку та на умовах, визначених цим договором, поручитель (відповідач-2, який одночасно є директором відповідача-1) поручається перед кредитором (позивачем) за виконання боржником (відповідачем-1) усіх своїх зобов'язань перед кредитором за договором поставки від 19 березня 2024 року № АП-19-0278 та додатками (специфікаціями) до нього, який укладено між кредитором і боржником, (далі іменується «зобов'язання») в повному обсязі.
Відповідно до п. 1.2., 1.3.,1.4. договору поруки поручитель відповідає перед кредитором за виконання зобов'язання боржником в повному обсязі. Поручитель відповідає в тому ж обсязі, що й боржник, включаючи відшкодування вартості втраченої, зіпсованої продукції (засобів захисту рослин або насіннєвого матеріалу, тари) кредитора, сплати штрафних санкцій, відшкодування збитків кредитора та відшкодування судових витрат. У разі порушення боржником зобов'язання, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, що означає право кредитора вимагати виконання зобов'язання в повному обсязі як від боржника і поручителя разом, так і від кожного з них окремо. Сторони погодили, що до моменту отримання оригіналів заяв, письмових повідомлень, претензій та будь-яких документів за цим договором, вказані документи надсилаються сторонами шляхом обміну сканованими копіями підписаних примірників засобами електронної пошти, обміну факсимільними повідомленнями, або підписанням кваліфікованим електронним підписом. Сторони визнають документи, які погоджені обміном повідомленнями електронної пошти або факсимільними повідомленнями, надають їм силу оригінального документу і встановлюють, що такі документи не можуть бути визнані недійсними з підстав підписання їх неналежною особою, або з інших підстав.
Згідно з п. 2.1., 2.2. за цим договором порукою забезпечується виконання зобов'язання боржника перед кредитором, що випливає з договору поставки від 19 березня 2024 року №АП-19-0278 та інших додатків (специфікацій) та/або додаткових договорів (угод) до нього, у разі їх укладення. Поручитель зобов'язується сплатити або компенсувати кредитору у повному обсязі всі та будь-які підтверджені витрати кредитора (незалежно від їх розміру), які кредитор понесе під час та (або) у зв'язку з реалізацією своїх прав кредитора за цим договором та (або) зобов'язанням, зокрема, але не виключно: права на захист (витрати на отримання правової допомоги), права на звернення стягнення на майно, права на задоволення вимог кредитора за рахунок будь-якого майна боржника або поручителя (у випадку його наявності).
Відповідно до п. 3.1., 3.2. договору поруки у разі порушення зобов'язання боржником кредитор направляє поручителю на адресу місцезнаходження або електронну адресу, яка вказана в розділі 8 даного договору, письмову вимогу виконати зобов'язання (або певну його частину). Кредитор не зобов'язаний підтверджувати факт невиконання зобов'язання боржником. Вимога кредитора вважатиметься достатньою для поручителя підставою виконати зобов'язання на суму, вказану в такій вимозі, без будь-яких застережень, умов чи вимог до кредитора про надання додаткової інформації чи документів. Поручитель зобов'язаний виконати пред'явлену йому кредитором вимогу в повному обсязі в строк не пізніше 3 (трьох) банківських днів з моменту отримання такої вимоги.
Пунктом 6.1. договору поруки визначено, що порука за цим договором припиняється з припиненням зобов'язання. Порука також припиняється, якщо кредитор протягом 3 (трьох) років з дня настання строку виконання зобов'язання не звернеться з вимогою до поручителя.
Згідно з п. 7.3., 7.4. договору поруки сторонами узгоджено, що виконання цього договору передбачає постійне співробітництво між кредитором, боржником та поручителем. Сторони підтримують одна з одною оперативний зв'язок за допомогою стаціонарних та мобільних телефонів, електронної пошти тощо та намагаються вирішувати усі питання, пов'язані з виконанням зобов'язань за цим договором, у найкоротші строки. Сторони дійшли згоди, що обмін інформацією в процесі виконання цього договору шляхом листування електронною поштою уповноваженими особами сторін, призначеними з метою координації виконання умов цього договору здійснюються за адресами електронної пошти сторін, які зазначені в 8 розділі цього договору. Сторони дійшли згоди, що листування та обмін документами між сторонами здійснюються шляхом надіслання листів та повідомлень за вказаними електронними адресами сторін. Зазначені у пунктах 1.4. та 7.3. договору документи, мають повну юридичну силу та покладають на сторони відповідні права та зобов'язання, визначені в договорі та можуть бути представлені в судових інстанціях в якості належних доказів і не можуть заперечуватися сторонами. Належним підтвердженням направлення/отримання документу є звичайне технічне підтвердження відповідного обладнання про відправлення/отримання документу: мобільне листування за допомогою месенджерів, звіт серверу про відправлення електронного повідомлення, тощо. Допускається також використання інших доступних сторонами засобів зв'язку, що дозволяють достовірно визначити, що інформація виходить від уповноваженої особи сторони договору та підтвердити, що вона дійшла до адресата.
Відповідно до п. 7.5. договору поруки сторони домовились, що будь-які повідомлення з предмету договору можуть бути як направлені на електронну адресу іншої сторони, так і вручені уповноваженому представнику сторони під розпис або за допомогою поштового зв'язку чи кур'єрських служб. Достатнім доказом відправлення та отримання повідомлення за договором є фото монітора комп'ютерної техніки у стані «відправлено» та «отримано» чи паперовий носій з підтвердженням про отримання. Повідомлення спрямоване по поштових або юридичних адресах, зазначених у цьому договору, вважається направленим за належною адресою. Якщо повідомлення, направлене за належною адресою, не було отримано у зв'язку з відмовою від його прийняття або у зв'язку з неявкою в поштове відділення зв'язку за одержанням листа, моментом отримання повідомлення вважається дата надходження кореспонденції в поштове відділення сторони-одержувача.
Відповідно до розділу 8 договору поруки «Юридичні адреси та реквізити» електронна адреса ОСОБА_1 вказана як tovagrosteam@gmail.com.
Договір поруки містить підпис від імені ОСОБА_1 та від імені відповідача-1 з проставленням печатки товариства директора ОСОБА_1 . Під час розгляду справи відповідачі заперечували обставину укладення вищевказаного договору поруки, наголошуючи, що з 24.02.2022 ОСОБА_1 перебуває за межами України та не міг підписати відповідний договір, який датований 19.03.2024. На підтвердження цих обставин відповідачем-2 до матеріалів справи долучено копію трьох сторінок закордонного паспорту ОСОБА_1 (а.с. 171-172, т.1), яка свідчить про наявність штемпеля з датою виїзду відповідача-2 до Республіки Молдова 24.02.2022. Також відповідачем-1 долучені копії договорів та видаткових накладних, які підписувались між сторонами в електронній формі, при цьому частина цих документів не стосується спірних правовідносин сторін (а.с. 135-164, т.1), натомість, за позицією відповідачів, підтверджують обставину укладення сторонами правочинів у електронній формі. В цей же час, як встановлено судом, зміст обох форм договору поставки від 19.03.2024 № АП-19-0278 є ідентичним, що сторонами не заперечується.
Під час розгляду справи позивач пояснив суду, що після підписання договору поруки відповідач-1 направив його скановану копію засобами електронної пошти, а згодом через оператора поштового зв'язку «Нова пошта». На підтвердження цієї обставини позивачем було долучено до матеріалів справи: письмові звіти директора департаменту продажів позивача (без підпису); роздруківку екрану щодо листування сторін, яке здійснювалось через електронні пошти сторін, вказані у договорі поставки від 19.03.2024 № АП-19-0278, зокрема з електронної адреси tovagrosteam@gmail.com (вказана у договорі поставки як реквізит відповідача-1) відсилався скан першої сторінки з підписами договору поруки від 13.03.2024 № АП-19-2078 по забезпеченню зобов'язань перед кредитором по договору поставки від 13.03.2024 № АП-19-0278 (а.с. 79-86, т.4). Далі, позивачем були подані до суду копії товарно-транспортних накладних (а.с. 111-112, 114-115, т.4), з яких вбачається, що через оператора поштового зв'язку «Нова пошта» позивач здійснював відправлення на адресу ТОВ «Агрос ТІМ» 21.03.2024 (отримано одержувачем 26.03.2024), 27.03.2024 (отримано одержувачем 28.03.2024), а ТОВ «Агрос ТІМ» здійснило відправлення на адресу позивача 26.03.2024 (отримано одержувачем 27.03.2024) та 28.03.2024 (отримано одержувачем 29.03.2024). Як пояснив позивач, відправлення здійснено на адресу ТОВ «Агрос ТІМ» на прохання відповідачів, при цьому ОСОБА_1 є співзасновником та директором цього товариства (а.с. 113, т.4), що не заперечується відповідачами.
Відповідач-1, у свою чергу, наполягав на тому, що договір поставки був укладений між сторонами в електронній формі та підписаний електронними підписами, надавши до матеріалів справи протокол руху документа (а.с. 93-94, т.4), який містить дані щодо підписання договору поставки від 20.03.2024 № АП-19-0278, а також дату та час підписання документу директором відповідача-1 - 21.03.2024 об 11:01:26.
Крім вищевикладеного, позивачем, як постачальником, відповідачем-1, як покупцем, та відповідачем-2, як поручителем, були підписані специфікації до договору поставки від 19.03.2024 № АП-19-0278 (а.с. 16-17, т.1, а.с. 29-32, т. 2), а саме:
- специфікація від 01.05.2024, якою погоджено поставку товару на суму 763214,23 грн, при цьому курс продажу іноземної валюти по відношенню до національної валюти України визначається сторонами на підставі умов пункту 3.3. договору. Загальна вартість товару, що поставляється за даною специфікацією, складає еквівалент 20835,68 доларів США, що згідно умов п. 3.3. договору складає 763214,23 грн. Оплата товару здійснюються у наступні строки: не пізніше 09.05.2024 - 152642,85 грн; не пізніше 01.09.2024 - 610571,38 грн;
- специфікація від 07.05.2024, якою погоджено поставку товару на суму 371038,68 грн, при цьому курс продажу іноземної валюти по відношенню до національної валюти України визначається сторонами на підставі умов пункту 3.3. договору. Загальна вартість товару, що поставляється за даною специфікацією, складає еквівалент 9441,12 доларів США, що згідно умов п. 3.3. договору складає 371038,68 грн. Оплата товару здійснюються у наступні строки: не пізніше 13.05.2024 - 74207,74 грн; не пізніше 01.09.2024 - 296830,94 грн.
У вищевказаних специфікаціях біля підпису ОСОБА_1 міститься застереження, що поручитель надає згоду на заключення цих специфікацій до договору поставки від 19.03.2024 № АП-19-0278 на підставі договору поруки від 13.03.2024 № АП-1-0278.
Під час розгляду справи відповідачі не акцентували увагу на обставину підписання/не підписання відповідачем-2 вищевказаних специфікацій, при цьому у відзиві на позовну заяву відповідач-2 не ставив питання щодо необхідності проведення почеркознавчої експертизи підпису ОСОБА_1 на цих специфікаціях.
В цей же час, позивачем на виконання вимог ухвали суду були подані оригінали договору поставки від 19.03.2024 № АП-19-0278, специфікацій від 01.05.2024 та від 07.05.2024, договору поруки від 19.03.2024 № АП-19-0278 (а.с. 15-35, т.2), зміст яких судом був досліджений у судовому засіданні.
Як вбачається з наявних в матеріалах справи видаткових накладних від 02.05.2024, 07.05.2024 та 08.05.2024, підписаних електронними підписами позивача та відповідача-1 (а.с. 20-25, т.1), на підставі договору поставки від 19.03.2024 № АП-19-0278 та за специфікаціями від 01.05.2024 та від 07.05.2024 позивачем було поставлено, а відповідачем-1 прийнято товар на загальну суму 1134252,91 грн.
Для здійснення оплати вартості поставленого товару позивачем були виставлені відповідачу відповідні рахунки (а.с. 32-33, т.1). Відповідач-1 за отриманий товар розрахувався частково, сплативши позивачу кошти у розмірі 226850,59 грн, що підтверджується наявними у справі платіжними документами від 10.05.2024 на суму 152642,85 грн та від 07.06.2024 на суму 74207,74 грн (а.с. 26, т.1)
У зв'язку з допущеним відповідачем-1 простроченням виконання зобов'язання перед позивачем останній звертався до відповідачів з претензіями про погашення суми боргу (а.с. 27-31, т.1), у тому числі, вимога від 18.04.2024 була направлена на адресу tovagrosteam@gmail.com.
Приймаючи до уваги, що відповідачі не задовольнили вимоги позивача, останній звернувся до суду за захистом своїх порушених прав та в межах цієї справи заявив до солідарного стягнення з відповідачів основний борг в сумі 907402,32 грн; пеню в сумі 160407,66 грн; відсотки річних в сумі 200794,91 грн; штраф в сумі 170137,94 грн; інфляційні втрати в сумі 95671,59 грн.
Розрахунок спірних сум позивачем здійснено в межах наступного періоду:
- пеня на суму боргу 296830,94 грн (специфікація від 07.05.2024) за період з 02.09.2024 по 22.04.2025; пеня на суму боргу 610571,38 грн (специфікація від 01.05.2024) за період з 02.09.2024 по 22.04.2025 (а.с. 35-36, т.1);
- відсотки річних у розмірі 30% на суму боргу 610571,38 грн (специфікація від 01.05.2024) за період з 02.09.2024 по 21.10.2024; відсотки річних у розмірі 30% на суму боргу 296830,94 грн (специфікація від 01.05.2024) за період з 02.09.2024 по 21.10.2024; відсотки річних у розмірі 36% на суму боргу 610571,38 грн (специфікація від 01.05.2024) за період з 22.10.2024 по 22.04.2025; відсотки річних у розмірі 36% на суму боргу 296830,94 грн (специфікація від 01.05.2024) за період з 22.10.2024 по 22.04.2025 (а.с. 69-75, 79- т.1);
- штраф у розмірі 20% від ціни специфікацій згідно з п. 8.6. договору (а.с. 3, т.1);
- інфляційні втрати на суму боргу 296830,94 грн (специфікація від 07.05.2024) за період вересень 2024 року - березень 2025 року; інфляційні втрати на суму боргу 610571,38 грн (специфікація від 01.05.2024) за період вересень 2024 року - березень 2025 року (а.с. 37-38, т.1).
В цей же час, не заперечуючи обставину укладення договору поставки, наявність заборгованості за цим договором та арифметичну вірність проведених позивачем розрахунків, відповідачем-1 заявлено клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій на 90%. Так, посилаючись на наявність підстав у спірних правовідносинах для зменшення розміру штрафних санкцій, відповідач посилається, зокрема, на низьку платоспроможність контрагентів відповідача-1, на підтвердження чого останнім до матеріалів справи долучений гарантійний лист АР ТОВ «Світлий путь» від 29.12.2024 № 27 (а.с. 165, т.1), з якого вбачається наявність заборгованості цього товариства перед відповідачем-1 у розмірі 1642893,36 грн, а також довідка Гідрометеорологічного центру Чорного та Азовського морів від 26.12.2024 № 9914-1-913/9914-09 (а.с. 166, т.1), в якій зазначено, що спекотна суха погода, суховії, ґрунтова посуха, що спостерігались під час цвітіння, запліднення формування насіння могли призвести до зниження врожаю гірчиці на землях АР ТОВ «Світлий путь» Білгород-Дністровського району Одеської області.
Позивач, у свою чергу, заперечував щодо наявності підстав для зменшення судом розміру штрафних санкцій, посилаючись, зокрема, на обставину того, що відповідачі діють недобросовісно, намагаються затягнути розгляд справи та ввести суд в оману. Як зазначив позивач, він намагався врегулювати спір з відповідачами у позасудовому порядку, проте це не призвело до позитивних результатів, навпаки, як вказує позивач, у телефонному режимі відповідач-2 наполягав на тому, щоб позивач відкликав позов, а в іншому випадку відповідачі будуть вживати заходи для затягування розгляду справи, а ці обставини, за переконанням позивача, підтверджуються листом директора департаменту продажів ТОВ «Хімагромаркетинг» від 19.05.2025 на запит адвоката позивача (а.с. 224, т.1) та скріншотом з переписки мобільного застосунку (а.с. 225-233, т.1).
Законодавство, застосоване судом до спірних відносин
Згідно ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Статтею 712 ЦК України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб.
Згідно з ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Згідно з ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.
Частиною 1 статті 530 ЦК України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Частиною 1 ст. 611 ЦК України передбачено можливість настання правових наслідків, встановлених договором або законом, зокрема, у вигляді сплати неустойки.
За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Частиною 6 статті 232 ГК України (в редакції, чинній на час укладення договору поставки) визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Згідно з ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Відповідно до ст. 617 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.
Згідно з ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
За змістом ст. 257, 258 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).
Згідно з ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі. Поручителем може бути одна особа або кілька осіб.
Стаття 554 ЦК України встановлює, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Особи, які за одним чи за декількома договорами поруки поручилися перед кредитором за виконання боржником одного і того самого зобов'язання, є солідарними боржниками і відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.
Відповідно до ст. 543 ЦК України у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо. Солідарні боржники залишаються зобов'язаними доти, доки їхній обов'язок не буде виконаний у повному обсязі.
Частиною 3 статті 13 ГПК України визначено, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Статтею 79 ГПК України визначено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до ч. 4 ст. 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Позиція суду
Як встановлено судом, між сторонами у справі виникли договірні правовідносини з поставки товару на підставі договору від 19.03.2024 № АП-19-0278, що визнається всіма учасниками справи. Судом встановлено, що відповідач-1 за вищевказаним договором не здійснив повної оплати фактично отриманого товару, внаслідок чого, станом на час вирішення спору судом, за відповідачем-1 рахується заборгованість перед позивачем в розмірі 907402,32 грн.
Водночас, в забезпечення виконання зобов'язань відповідача-1 за договором поставки, між сторонами у справі був укладений договір поруки від 19.03.2024 № АП-19-0278, згідно з яким поручитель (відповідач-2) поручився перед кредитором (позивачем) за виконання боржником (відповідачем-1) усіх своїх зобов'язань перед кредитором за договором поставки від 19 березня 2024 року № АП-19-0278 та додатками (специфікаціями) до нього.
Під час розгляду справи відповідачі заперечували обставину укладення договору поруки, наполягали на тому, що підпис від імені ОСОБА_1 на цьому договору виконаний не ним особисто, при цьому саме відповідач-2 не забезпечив на стадії підготовчого провадження можливість призначення і проведення експертизи.
Суд зазначає, що призначення експертизи є правом суду, яким він користується за наявності передбачених на те процесуальним законом вимог, при цьому, у розумінні ГПК України, зокрема, статті 99 цього Кодексу, судова експертиза призначається тільки у разі, коли висновки експерта не можуть замінити інші докази, які знаходяться у матеріалах справи чи неможливо застосувати інші засоби доказування. В цей же час, Верховний Суд неодноразово наголошував на необхідності застосування категорій стандартів доказування та зазначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зазначений принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.
Такий підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), який у рішенні від 23.08.2016 у справі "Дж. К. та інші проти Швеції" зазначив, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом" ("beyond reasonable doubt"). Натомість у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".
Як встановлено судом, відповідачі не заперечують обставини, зокрема, щодо: укладення договору поставки від 19.03.2024 № АП-19-0278; збігу в одній особі директора відповідача-1, який підписав договір поставки, і поручителя за договором поруки; підписання сторонами специфікацій до договору поставки, а саме від 01.05.2025 та від 07.05.2025; здійснення поставки товару на спірну суму саме за вищевказаними специфікаціями та договором поставки; наявності заборгованості відповідача-1 перед позивачем за договором поставки в розмірі 907402,32 грн. В цей же час судом встановлено, що специфікації, за якими здійснювалась поставка товару у спірних правовідносинах, підписані позивачем, відповідачем-1 та відповідачем-2, при цьому статус останнього вказаний як «поручитель».
Щодо посилання відповідачів на те, що відповідач-2 перебуває за кордоном з 24.02.2022, суд зазначає, що засоби зв'язку дозволяють підписувати і передавати документи не лише шляхом особистих зустрічей підписантів. Суд вважає, що за вірогідністю доказів, а саме наявністю в матеріалах справи оригіналів договорів поставки, поруки і специфікацій до договору поставки з неспростованими підписами і печатками сторін, роздруківками екрану щодо листування сторін, яке здійснювалось через електронні пошти сторін, вказані у договорі поставки від 19.03.2024 № АП-19-0278, зокрема з електронної адреси tovagrosteam@gmail.com (вказана у договорі поставки як реквізит відповідача-1) відсилався скан першої сторінки з підписами договору поруки від 13.03.2024 № АП-19-2078 по забезпеченню зобов'язань перед кредитором по договору поставки від 13.03.2024 № АП-19-0278, копій товарно-транспортних накладних, з яких вбачається, що через оператора поштового зв'язку «Нова пошта» здійснювалось відправлення документів між ТОВ «Агрос ТІМ» та позивачем, позивачем доведена, а відповідачами не спростована обставина укладання у спірних правовідносинах договору поруки.
Отже, за результатами дослідження доказів у даній справі, суд вважає, що сукупність вищевикладених обставин дозволяють суду зробити висновок, що договір поруки від 19.03.2024 № АП-19-0278 між сторонами укладався, а тому його умови підлягають застосуванню судом до спірних правовідносин сторін.
Приймаючи до уваги встановлення судом обставини наявності у відповідача заборгованості перед позивачем в розмірі 907402,32 грн, враховуючи, що відповідач-2, як поручитель, обов'язок щодо виконання боргових зобов'язань відповідача-1 перед позивачем також не виконав, суд дійшов висновку, що заборгованість за договором поставки на користь позивача слід стягнути з відповідача-1 солідарно з відповідачем-2.
Водночас, вирішуючи питання щодо вимог позивача про стягнення з відповідачем інфляційних втрат, суд дійшов висновку про таке.
Так, індекс інфляції (індекс споживчих цін) - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, то норма ст. 625 ЦК України щодо сплати заборгованості з урахуванням установленого індексу інфляції поширюється лише на випадки прострочення виконання грошового зобов'язання, яке визначене договором у національній валюті - гривні, а не в іноземній або в еквіваленті до іноземної валюти.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 07 липня 2020 року у справі 296/10217/15-ц виснувала, що у випадку порушення грошового зобов'язання, предметом якого є грошові кошти, виражені в гривнях з визначенням еквівалента в іноземній валюті, втрати від знецінення національної валюти внаслідок інфляції відновлюються саме еквівалентом іноземної валюти.
Як встановлено судом, договором поставки сторони погодили умову щодо коригування вартості товару в залежності від зміни курсу іноземної валюти до гривні, а у специфікаціях вартість товару визначена у гривнях з вказанням еквіваленту у доларах США. Так, судом під час розгляду справи було відмовлено відповідачу-1 у залученні до матеріалів справи доказів щодо виставлення позивачем окремих рахунків за товар у розмірі курсової різниці, проте враховуючи умови договору, укладеного між сторонами та вищевикладені висновки ВП ВС, суд дійшов висновку, що позивачем безпідставно нараховано до стягнення з відповідача інфляційні втрати на суму 95671,59 грн, а тому у цій частині позовних вимог позивача слід відмовити.
Щодо вимог позивача про стягнення з відповідачів відсотків річних, штрафу та пені, суд виснує про таке.
Так, у зв'язку з тим, що бездіяльність відповідача-1 у вигляді несплати коштів за фактично отриманий товар суперечить вищевказаним нормам права та договору, позивачем правомірно нараховані до стягнення з відповідачів пеню, штраф та відсотки річних.
Перевіривши здійснений позивачем розрахунок спірних сум, суд встановив його арифметичну вірність, відповідність умовам договору та нормам законодавства, при цьому відповідачами контррозрахунок спірних сум суду не подано.
В цей же час, вирішуючи питання щодо нарахованої позивачем суми пені, суд враховує, що у пункті 8.4. договору поставки сторони дійшли згоди про зміну тривалості позовної давності про стягнення неустойки (штрафу, пені), передбаченої ч. 1 ст. 259 Цивільного кодексу України, і встановили, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, встановлених розділом 8 цього договору, припиняється через три роки від дня, коли це зобов'язання повинне було бути виконане. Так, дана конструкція пункту договору дозволяє дійти висновку, що сторони збільшили період нарахування пені, який згідно ст. 232 ГПК України передбачав обмеження шістьма місяцями від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, якщо інше не встановлено законом або договором. Тобто, застосовуючи принцип свободи договору сторони на власний розсуд обмежили трирічним строком саме нарахування пені, що свідчить про збільшення у даному випадку саме періоду, за який відповідне нарахування здійснюється. При цьому, зазначивши у цьому пункті договору про збільшення тривалості позовної давності, сторони фактично процитували зміст ч. 6 ст. 232 ГК України, передбачивши коли припиняється нарахування штрафних санкцій.
Водночас, вирішуючи питання щодо можливості зменшення заявлених до стягнення сум за клопотанням відповідача-1, суд, виходячи із загальних засад, встановлених у статті 3 Цивільного кодексу України, а саме: справедливості, добросовісності та розумності, зазначає таке.
Так, при зменшенні розміру неустойки, суд бере до уваги інтереси сторін, що заслуговують на увагу, і оцінює співвідношення розміру заявлених до стягнення штрафних санкцій, зокрема, із розміром збитків позивача. Якщо порушення зобов'язання відповідачем не потягло за собою значні збитки для інших господарюючих суб'єктів, то суд може з урахуванням інтересів сторін зменшити розмір належної до сплати неустойки. При цьому як необхідність використання права на зменшення розміру штрафних санкцій, так і розмір, до якого вони підлягають зменшенню, закон відносить на розсуд суду.
Водночас, за своєю правовою природою штрафні санкції виконують стимулюючу функцію, спонукаючи боржника до належного виконання своїх зобов'язань під загрозою застосування до нього цього виду відповідальності та стягується в разі порушення такого зобов'язання. Отже, питання про зменшення розміру неустойки вирішується судом на підставі аналізу конкретної ситуації, тобто сукупності з'ясованих ним обставин, що свідчать про наявність підстав для вчинення зазначеної дії.
При цьому, наявність у кредитора можливості стягувати із боржника надмірні грошові суми як неустойку змінює її дійсне правове призначення. Оскільки неустойка має на меті, в першу чергу, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов'язання та не може лягати непомірним тягарем для боржника і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.
Велика Палата Верховного Суду, зокрема, у постанові від 02 липня 2025 року у справі № 903/602/24 виснувала, що враховуючи правову природу процентів річних як визначеної законом плати боржника за користування грошовими коштами кредитора, їх розмір може бути зменшено. При цьому, суд при визначенні розміру, до якого можна зменшити проценти річних, обмежений нормою частини другої статті 625 Цивільного кодексу України, яка визначає, що боржник має сплатити кредитору три проценти річних (якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом) від простроченої суми. Отже, саме три проценти річних є законодавчо встановленим розміром процентів річних, які боржник повинен сплатити у разі неналежного виконання грошового зобов'язання. Три проценти річних (якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом) є мінімальним розміром процентів річних, на які може розраховувати кредитор у разі неналежного виконання зобов'язання боржником. Тому зменшення судом процентів річних можливе лише до такого розміру, тобто не менше ніж три проценти річних. Відтак розмір процентів річних, який становить законодавчо встановлений розмір трьох процентів річних (якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом), не підлягає зменшенню судом.
Вирішуючи питання щодо можливості зменшення сум пені, штрафу та відсотків річних у цій справі суд враховує: те, що матеріали справи не містять доказів на підтвердження того, що позивач або інші особи зазнали збитків у зв'язку із простроченням виконання зобов'язання у спірних відносинах; значний сукупний розмір нарахувань, який становить майже 58,6% від суми основного боргу; прострочення виконання зобов'язання мало місце під час дії в Україні воєнного стану; відсутність в матеріалах справи доказів на підтвердження майнового стану позивача. З іншого боку суд також враховує, що: в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження залишку коштів на рахунках відповідача-1 та майнового стану останнього; господарська діяльність відповідачем1- здійснюється на власний ризик; відповідачем-1 не подані докази на підтвердження настання для відповідача безпосередньо у спірних правовідносинах форс-мажорних обставин; відповідач-1 при укладенні договору поставки з позивачем на власний розсуд погодився з умовами, які передбачають застосування санкцій за прострочення виконання зобов'язання.
За цих обставин, суд доходить висновку щодо можливості зменшення розміру заявлених до стягнення з відповідача пені, штрафу та відсотків річних на 50%, при цьому, таке зменшення суд вважає оптимальним балансом інтересів сторін у спорі, що запобігатиме настанню для них негативних наслідків.
З урахуванням вищевикладеного, суд виснує, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Хімагромаркетинг" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фруктус Тім" та фізичної особи ОСОБА_1 слід задовольнити частково, а саме стягнути солідарно з відповідачів на користь позивача основний борг в сумі 907402,32 грн, пеню в сумі 80203,83 грн, відсотки річних в сумі 100397,46 грн та штраф в сумі 85068,87 грн.
Розподіл судових витрат
Згідно з ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до ч. 9 ст. 129 ГПК України у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.
У п. 4.1., 4.3. постанови від 21.02.2013 № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI господарського процесуального кодексу України" пленум Вищого господарського суду України роз'яснив, що у разі коли позов немайнового характеру задоволено повністю стосовно двох і більше відповідачів або якщо позов майнового характеру задоволено солідарно за рахунок двох і більше відповідачів, то судові витрати також розподіляються між відповідачами порівну. Солідарне стягнення суми судових витрат законом не передбачено. У разі коли господарський суд з меншує розмір неустойки (штрафу, пені), витрати позивача, пов'язані зі сплатою судового збору, відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі, сплаченій позивачем за позовною вимогою, яка підлягала б задоволенню, якби зазначений розмір судом не було зменшено.
З врахуванням викладеного, витрати позивача зі сплати судового збору покладаються на відповідачів порівну пропорційно розміру позовних вимог, при цьому зменшення судом штрафних санкцій на відсотків річних не впливає на розподіл судових витрат.
Керуючись ст. 129, 191,232, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "Фруктус Тім" (вул. Бугаївська, 21, офіс 508/1, м. Одеса, 65005, код ЄДРПОУ 40091451) та фізичної особи ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Хімагромаркетинг" (проспект Соборності, 15, м. Київ, 02160, код ЄДРПОУ 30262667) основний борг в сумі 907402 грн 32 коп, пеню в сумі 80203 грн 83 коп, відсотки річних в сумі 100397 грн 46 коп та штраф в сумі 85068 грн 97 коп.
3. В іншій частині позову відмовити.
4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Фруктус Тім" (вул. Бугаївська, 21, офіс 508/1, м. Одеса, 65005, код ЄДРПОУ 40091451) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Хімагромаркетинг" (проспект Соборності, 15, м. Київ, 02160, код ЄДРПОУ 30262667) судовий збір в сумі 8632 грн 46 коп.
5. Стягнути з фізичної особи ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Хімагромаркетинг" (проспект Соборності, 15, м. Київ, 02160, код ЄДРПОУ 30262667) судовий збір в сумі 8632 грн 45 коп.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 241 ГПК України та може бути оскаржено в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги у строки, визначені ст. 256 ГПК України.
Повний текст рішення складено 02 квітня 2026 р.
Суддя Д.О. Бездоля