про передачу справи за підсудністю
30 березня 2026 року Справа № 915/323/26
м. Миколаїв
Господарський суд Миколаївської області у складі судді Олейняш Е. М., розглянувши матеріали позовної заяви
за позовом Військової частини НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 )
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Комерс Еліт Солюшне Груп», вул. Київська, 77, м. Житомир, 10001 (код ЄДРПОУ 45203623)
про стягнення коштів у розмірі 1 163 106, 00 грн.
без повідомлення (виклику) учасників
До Господарського суду Миколаївської області звернулась Військова частина НОМЕР_1 з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Комерс Еліт Солюшне Груп» неустойку в сумі 1 163 106, 00 грн., з якої пеня складає 684 180, 00 грн. та штраф 478 926, 00 грн.
Позивач просить судові витрати покласти на відповідача.
Підставою позову позивачем зазначено обставини щодо неналежного виконання відповідачем умов укладеного між позивачем та відповідачем договору № 3/7 про закупівлю товарів для забезпечення потреб безпеки та оборони від 08.02.2025, а саме зобов'язань щодо поставки товару у передбачені умовами Договору строки, у зв'язку з чим за порушення строків поставки позивачем нараховано відповідачу пеню у розмірі 684 180, 00 грн. та штраф у розмірі 478 926, 00 грн. відповідно до умов п. 7.2 договору.
Позовні вимоги обґрунтовано приписами ст. 529, 549, 629 ЦК України та умовами договору.
У зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України “Про правовий режим воєнного стану» Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 “Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України “Про затвердження Указу Президента України “Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 2102-IX, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
Відповідно до Указів Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" від 14.03.2022 № 133/2022, від 18.04.2022 № 259/2022, від 17.05.2022 № 341/2022, від 12.08.2022 № 573/2022, від 07.11.2022 № 757/2022, від 06.02.2023 № 58/2023, від 01.05.2023 № 254/2023, від 26.07.2023 № 451/2023, від 06.11.2023 № 734/23, від 05.02.2024 № 49/2024, від 06.05.2024 № 271/2024, від 23.07.2024 № 469/2024, від 28.10.2024 №740/2024, № 26/2025 від 14.01.2025, № 235/2025 від 15.04.2025, № 478/2025 від 14.07.2025, № 793/2025 від 20.11.2025, № 40/2026 від 12.01.2026 у зв'язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією Російської Федерації проти України продовжувався строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб, з 05 години 30 хвилин 25 квітня 2022 року строком на 30 діб, з 05 години 30 хвилин 25 травня 2022 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 23 серпня 2022 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 21 листопада 2022 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 19 лютого 2023 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 20 травня 2023 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 18 серпня 2023 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 16 листопада 2023 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 14 лютого 2024 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 14 травня 2024 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 12 серпня 2024 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 10 листопада 2024 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 8 лютого 2025 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 9 травня 2025 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 7 серпня 2025 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 5 листопада 2025 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 3 лютого 2026 року строком на 90 діб.
Відповідно до ст. 12-2 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією України та законами України.
Повноваження судів, органів та установ системи правосуддя, передбачені Конституцією України, в умовах правового режиму воєнного стану не можуть бути обмежені.
Відповідно до ст. 26 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" правосуддя на території, на якій введено воєнний стан, здійснюється лише судами. На цій території діють суди, створені відповідно до Конституції України.
Скорочення чи прискорення будь-яких форм судочинства забороняється.
У разі неможливості здійснювати правосуддя судами, які діють на території, на якій введено воєнний стан, законами України може бути змінена територіальна підсудність судових справ, що розглядаються в цих судах, або в установленому законом порядку змінено місцезнаходження судів.
Створення надзвичайних та особливих судів не допускається.
Розглянувши матеріали позовної заяви, суд дійшов висновку про наявність підстав для передачі справи до іншого суду за територіальною юрисдикцією (підсудністю) з огляду на наступне.
За приписами Глави 2 "Юрисдикція" Розділу І ГПК України юрисдикція справ визначається за предметними і суб'єктними ознаками та за територіальними ознаками. Виняток з цього правила становить виключна підсудність справ (ст. 30 ГПК України).
Так, у параграфі 3 глави 2 "Юрисдикція" розділу І ГПК України сформульовані правила територіальної юрисдикції (підсудності). У вказаному параграфі ГПК України встановлені вимоги щодо визначення підсудності за місцезнаходженням чи місцем проживання відповідача (стаття 27), особливості визначення підсудності справи, у якій однією зі сторін є суд або суддя (стаття 28), правила альтернативної підсудності (стаття 29) та правила виключної підсудності (стаття 30).
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 27 ГПК України позов пред'являється до господарського суду за місцезнаходженням чи місцем проживання відповідача, якщо інше не встановлено цим Кодексом.
Для цілей визначення підсудності відповідно до цього Кодексу місцезнаходження юридичної особи та фізичної особи - підприємця визначається згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.
Відповідно до п. 10 ч. 2 ст. 9 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" місцезнаходження юридичної особи визначається на підставі відомостей, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.
Судом встановлено, що позивачем в позовній заяві зазначено відповідачем Товариство з обмеженою відповідальністю «Комерс Еліт Солюшне Груп» (код ЄДРПОУ 45203623) та зазначено місцезнаходження останнього: вул. Київська, 77, м. Житомир, 10001.
Відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань місцезнаходженням відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Комерс Еліт Солюшне Груп» (код ЄДРПОУ 45203623) є “Україна, 10001, Житомирська обл., місто Житомир, вул. Київська, будинок 77».
В позовній заяві (вх. 3987/26 від 23.03.2026) заявник зазначає, що на підставі п. 5.6 договору № 3/7 від 08.02.2025 місцем поставки (передачі) товару є військова частина НОМЕР_1 , розташована за адресою: ... в м. Миколаєві Миколаївської області, тобто ця адреса є місцем виконання договору.
Заявник, посилаючись на ч. 5 ст. 29 ГПК України, зазначає, що розгляд позовних вимог за цим позовом підсудний Господарському суду Миколаївської області за вибором позивача.
Підвідомчість - це визначена законом сукупність повноважень господарських судів щодо розгляду справ, віднесених до їх компетенції. Підсудність визначається колом справ у спорах, вирішення яких віднесено до підвідомчості певного господарського суду.
Відповідно до ч. 1 ст. 29 ГПК України право вибору між господарськими судами, яким відповідно до цієї статті підсудна справа, належить позивачу, за винятком виключної підсудності, встановленої статтею 30 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 5 ст. 29 ГПК України позови у спорах, що виникають з договорів, в яких визначено місце виконання або виконувати які через їх особливість можна тільки в певному місці, можуть пред'являтися також за місцем виконання цих договорів.
Аналіз ч. 5 ст. 29 ГПК України свідчить про те, що передбачено дві окремі підстави для застосування правил альтернативної територіальної підсудності, а саме: якщо спір виник з договору, в якому визначено місце виконання, або якщо спір виник з договору, в якому не визначено місце його виконання, проте, з огляду на специфіку регламентованих ним договірних правовідносин, виконувати такий договір можливо лише в певному місці.
При цьому, за загальним правилом, місце виконання зобов'язання є договірною умовою та узгоджується сторонами у договорі, та у даному випадку сторони можуть передбачити будь-яке місце виконання, яке буде зручне для сторін. Місце виконання договору, у випадку його визначення сторонами у договорі, є однією з умов договору, що зумовлює обов'язок виконання договору саме у погодженому сторонами місці.
Поняття "місце виконання зобов'язання" за своїм змістом відображає певну просторову характеристику зобов'язальних правовідносин, при цьому таке відображення може відбуватися не тільки за допомогою формулювання "місце виконання зобов'язання", але й іншими словосполученнями.
Тобто, правила цієї статті застосовуються до зобов'язань, виконання яких з урахуванням їх особливостей можливе лише в певному місці. У разі якщо така особливість не визначена і не вбачається зі специфіки спірних відносин, то підсудність справи визначається за загальними правилами підсудності.
Як вбачається з доданого до матеріалів позовної заяви договору № 3/7 про закупівлю товарів для забезпечення потреб безпеки та оборони від 08.02.2025 сторонами не врегульовано питання щодо місця виконання договору.
Відповідно до п. 5.6 договору місцем поставки (передачі) товару є військова частина НОМЕР_1 , розташована за адресою: ... в АДРЕСА_1 .
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що сторонами у договорі не визначено конкретного місця виконання договору. Також із умов даного договору не вбачається, що цей договір можливо виконувати лише у певному місці.
Разом з тим, предметом позову в даному спорі є вимога про стягнення грошових коштів (пені та штрафу) за неналежне виконання договору, а не вимога про виконання умов договору щодо поставки товару.
Стягнення коштів не є таким, який належить через його особливість сплачувати тільки в певному місці.
Враховуючи вищевикладене, в суду відсутні підстави також і для застосування положень ч. 5 ст. 29 ГПК України.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для передачі матеріалів позовної заяви з додатками за територіальною юрисдикцією (підсудністю) до Господарського суду Житомирської області для вирішення питання про відкриття провадження у справі.
Відповідно п. 1 ч. 1 ст. 31 ГПК України суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.
Відповідно до ч. 3 ст. 31 ГПК України передача справи на розгляд іншого суду за встановленою цим Кодексом підсудністю з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої цієї статті, здійснюється на підставі ухвали суду не пізніше п'яти днів після закінчення строку на її оскарження, а в разі подання скарги - не пізніше п'яти днів після залишення її без задоволення.
Керуючись статтями 27, 29-31, 232-235, 254-257 Господарського процесуального кодексу України, суд
Передати позовну заяву з додатками (вх. № 3987/26 від 23.03.2026) за позовом Військової частини НОМЕР_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Комерс Еліт Солюшне Груп» про стягнення коштів у розмірі 1 163 106, 00 грн. за територіальною юрисдикцією (підсудністю) до Господарського суду Житомирської області (Путятинський майдан, 3/65, м. Житомир, Житомирська область, 10002).
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена у порядку та строки, визначені ст. 255, 256 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя Е.М. Олейняш