79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128
02.04.2026 Справа № 914/420/26
За позовом: Львівської міської ради
до відповідача: Приватного підприємства “Капіталпромбуд», м. Львів
про: стягнення заборгованості
Суддя Коссак С.М.
за участі секретаря Полюхович Х.М.
За участю учасників справи: не з'явилися
На розгляд Господарського суду Львівської області через систему “Електронний суд» представником позивача - Львівської міської ради подано позовну заяву до Приватного підприємства “Капіталпромбуд», м. Львів про стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі 66 536,01грн., з якої: 55 000,00грн. - основний борг; 9 210,50грн. - інфляційні втрати; 2 325,51грн. - 3% річних за період прострочення. Також позивач просить стягнути з відповідача на його користь 2662,40грн. сплаченого судового збору, який обраховано із застосуванням коефіцієнту 0,8.
Ухвалою суду від 16.02.2026 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження та розгляд справи по суті призначено на 12.03.2026 року на 10:00 год.
20.02.2026 року представником відповідача подано через систему «Електронний суд» відзив на позовну заяву з документами згідно вказаного додатку.
11.03.2026 року представником відповідача подано клопотання за вх.№ 7022/26 про долучення до матеріалів справи доказів.
У судовому засіданні 12.03.2026 року оголошено перерву до 02.04.2026 до 11:30 год.
25.03.2026 року представником відповідача подано через систему «Електронний суд» клопотання за вх.№ 8583/26 про долучення доказів до справи та 01.04.2026 року представником відповідача подано клопотання за вх.№ 9314/26 про відкладення розгляду справи.
В судове засідання 02.04.2026 року позивач та відповідач явку представників не забезпечили, були повідомлені про дату та час судового засідання, про що представники розписалися у бланку.
Суд зазначає, що справа слухається в спрощеному позовному провадженні, клопотання про відкладення справи не обгрунтоване, не містить підстав відкладення, а відтак задоволенню не підлягає.
В матеріалах справи достатньо доказів для з'ясування обставин справи і прийняття судового рішення.
Суд перейшов до стадії ухвалення рішення.
Аргументи позивача.
Представником позивача зазначено, що на підставі зареєстрованого повідомлення про початок будівельних робіт № ЛВ 061193612497 від 27.12.2019 року відповідачем проводились роботи по реконструкції з розширенням нежитлових будівель та споруд на вул. Конюшинній, 16 за рахунок добудови та будівництва будинку охорони. В Декларації про готовність до експлуатації об'єкта № ЛВ101240605485 від 06.06.2024 року кошторисна вартість будівництва зазначена 1 375 000,00 гривень.
Приватне підприємство “Капіталпромбуд» не зверталось до департаменту економічного розвитку із заявою про визначення розміру пайової участі щодо об'єкта будівництва «Реконструкція з розширенням нежитлових будівель та споруд на вул. Конюшинній,16 за рахунок добудови та будівництво будинку охорони» та не подавали документи, що підтверджують вартість будівництва даного об'єкту, техніко-економічні показники об'єкта.
Департаментом економічного розвитку здійснено розрахунок, відповідно до кошторисної вартості будівництва за затвердженою проектною вартістю будівництва: величина пайового внеску складає: 1 375 000 грн. х 0,04 = 55 000 грн., які просить стягнути з відповідача на користь позивача, як безпідставно збережені кошти. На підставі ст. ст. 612, 625 ЦК України позивачем нараховано відповідачу 9 210,50 грн. - інфляційних витрат за період з 07.06.2024 року по 03.11.2025 рік та 2 325,51 грн.- 3 % річних за період з 07.06.2024 року по 03.11.2025 рік, які просить стягнути з відповідача на користь позивача.
Аргументи відповідача.
У поданому відзиві на позовну заяву, представник відповідача зазначає про відсутність належних і допустимих доказів, які б свідчили про наявність у ПП «Капіталпромбуд» обов'язку зі сплати пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту під час будівництва спірного об'єкта, а відтак про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог про стягнення безпідставно збережених коштів, у зв'язку з тим, що об'єкт згідно наведених доказів, належить до будівель промислових, що є підставою для не сплати пайових внесків.
Фактичні обставини справи.
27.12.2019 року Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у м. Львові зареєстровано повідомлення про початок будівельних робіт № ЛВ 061193612497.
Згідно із Декларацією про готовність до експлуатації об'єкта №ЛВ101240605485 від 06.06.2024 року об'єкт прийнято в експлуатацію.
На підставі зареєстрованого повідомлення про початок будівельних робіт № ЛВ 061193612497 від 27.12.2019 року відповідачем проводились роботи по реконструкції з розширенням нежитлових будівель та споруд на вул. Конюшинній, 16 за рахунок добудови та будівництва будинку охорони.
В Декларації про готовність до експлуатації об'єкта № ЛВ101240605485 від 06.06.2024 року кошторисна вартість будівництва зазначена 1 375 000,00 гривень.
Обов'язок замовника будівництва щодо звернення у 2020 році до відповідного органу місцевого самоврядування із заявою про визначення розміру пайової участі щодо об'єкта будівництва виникає:- для об'єктів, будівництво яких розпочато у попередні роки, якщо станом на 01.01.2020 вони не введені в експлуатацію і договори про сплату пайової участі не були укладені, - протягом 10 робочих днів після 01.01.2020;- для об'єктів, будівництво яких розпочате у 2020 році, - протягом 10 робочих днів після початку такого будівництва.
Судом встановлено, що договір між Приватним підприємством “Капіталпромбуд» та Львівською міською радою не укладався.
Позивач проводив реконструкцію нежитлових будівель, які згідно вищевказаного повідомлення про початок будівельних робіт № ЛВ 061193612497 та декларації про готовність до експлуатації об'єкта №ЛВ101240605485 відносять до об'єктів промисловості.
Згідно наданого Реєстру, такий містить відомості про земельну ділянку, на якій розташований об'єкт: кадастровий номер 4610136300:05:023:0010, площа - 0,4907 га, цільове призначення - 11.02 "Землі промисловості, транспорту, електронних комунікацій, енергетики, оборони та іншого призначення".
Земельна ділянка з кадастровим номером 4610136300:05:023:0010, на якій розташований спірний об'єкт, має цільове призначення 11.02, що передбачає розміщення та експлуатацію будівель і споруд промислових підприємств.
Згідно наданого позивачем Витягу з Реєстру будівельної діяльності Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва, відомості про об'єкт вказано: вид будівництва-реконструкція; назва об'єкту будівництва-реконструкція з розширенням нежитлових будівель та споруд на вул. Конюшинній, 16 за рахунок добудови та будівництво будинку охорони; код ДКБС-1251.1 Будівлі підприємств машинобудування та металообробної промисловості; НК 018:2023 «Класифікатор будівель і спору» - 1251 Промислові будівлі; класифікатор об'єктів містобудування-2003010100 будівлі промислові; клас наслідків СС1
Згідно з відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, відповідно до яких основним видом діяльності ПП «Капіталпромбуд» є 46.73 Оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням та 42.99 Будівництво інших споруд, н.в.і.у., 77.32 Надання в оренду будівельних машин і устаткування, 49.41 Вантажний автомобільний транспорт.
Згідно тверджень відповідача, нежитлові будівлі використовуються Приватним підприємством «Капіталпромбуд» у свої господарській діяльності, оскільки компанія з 2009 року займається будівництвом, наданням в оренду вантажних автомобілів.
Департаментом економічного розвитку здійснено розрахунок, відповідно до кошторисної вартості будівництва за затвердженою проектною вартістю будівництва: величина пайового внеску складає: 1 375 000 грн. х 0,04 = 55 000 грн., які просить стягнути з відповідача на користь позивача, як безпідставно збережені кошти .
На підставі ст. ст. 612, 625 ЦК України позивачем нараховано відповідачу 9 210,50 грн. - інфляційних витрат за період з 07.06.2024 року по 03.11.2025 рік та 2 325,51 грн.- 3 % річних за період з 07.06.2024 року по 03.11.2025 рік, які просить стягнути з відповідача на користь позивача.
Норми права та мотиви суду.
Предметом доказування є встановлення фактів правомірності та підставності стягнення безпідставно збережених коштів.
Предметом позову у даній справі є вимога позивача про стягнення із відповідача на підставі ст.1212 ЦК України коштів пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту у зв'язку зі здійсненням ним об'єкта будівництва, розпочатого у 2019 році, який прийнятий в експлуатацію у 2024 році.
Відповідно до ч.1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Суд зазначає, що правові та організаційні основи містобудівної діяльності в Україні визначені Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності» від 17.02.2011 (надалі - Закон), з наступними змінами та доповненнями.
За статтею 1 названого Закону названого замовником будівництва визначається фізична або юридична особа, яка має намір забудови території (однієї чи декількох земельних ділянок) і подала в установленому законодавством порядку відповідну заяву.
Приписами ч.1 ст.2 Закону передбачено, що плануванням і забудовою територій є діяльність державних органів, органів місцевого самоврядування, юридичних та фізичних осіб, яка передбачає, зокрема, розроблення містобудівної та проектної документації, будівництво об'єктів; реконструкцію існуючої забудови та територій; створення та розвиток інженерно-транспортної інфраструктури.
До 01.01.2020 відносини щодо участі замовника будівництва у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту врегульовувалися приписами статті 40 Закону.
Відповідно до частини другої статті 40 Закону замовник будівництва, який має намір щодо забудови земельної ділянки у відповідному населеному пункті, зобов'язаний взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
Пайова участь у розвитку інфраструктури населеного пункту відповідно до частини третьої статті 40 цього Закону полягає у перерахуванні замовником до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку зазначеної інфраструктури.
Величина пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту визначається у договорі, укладеному з органом місцевого самоврядування (відповідно до встановленого органом місцевого самоврядування розміру пайової участі у розвитку інфраструктури), з урахуванням загальної кошторисної вартості будівництва об'єкта, визначеної згідно з будівельними нормами, державними стандартами і правилами.
Договір про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту укладається не пізніше ніж через 15 робочих днів з дня реєстрації звернення замовника про його укладення, але до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію (ч.ч.5, 9 ст.40 Закону, в редакції, що діяла до 01.01.2020).
У наведених у ст.40 Закону випадках перерахування замовником об'єкта будівництва до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту є обов'язком, а не правом забудовника, який виникає на підставі положень закону, а положення договору лише визначають суму, що належить до перерахування. Тому укладення в таких випадках договору про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту, який опосередковує відповідний платіж, було обов'язковим на підставі закону. Аналогічні за змістом висновки були викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 08.10.2019 у справі №911/594/18, від 22.08.2018 у справі №339/388/16-ц, від 22.09.2021 у справі №904/2258/20.
За змістом зазначених норм, відсутність укладеного договору про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту не усуває зобов'язання забудовника сплатити визначені суми, таке зобов'язання повинне бути виконане до прийняття новозбудованого об'єкта в експлуатацію і спір у правовідносинах щодо сплати таких сум може виникнути лише щодо їх розміру.
Разом із тим, 01.01.2020 набули чинності норми Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні» від 20.09.2019, якими статтю 40 Закону виключено.
Згідно з пунктом 2 Розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» названого вище Закону договори про сплату пайової участі, укладені до 01.01.2020, є дійсними та продовжують свою дію до моменту їх повного виконання. Також передбачено, що з 01.01.2020 у замовників будівництва відсутній обов'язок укладати з органом місцевого самоврядування відповідний договір про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту. Дійсними та такими, що продовжують свою дію до моменту їх виконання, є лише договори про пайову участь, укладені до 01.01.2020.
Отже, відповідно до вимог законодавства, починаючи з 01.01.2020 передбачений до цього статтею 40 Закону обов'язок замовників забудови земельної ділянки у населеному пункті щодо необхідності укладення договору про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту перестав існувати.
Разом із тим, законодавцем під час внесення змін до Закону (шляхом виключення статті 40) чітко встановлено, що протягом 2020 року замовники будівництва на земельній ділянці у населеному пункті перераховують до відповідного місцевого бюджету кошти для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту (далі пайова участь) (абз.2 п.2 Розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» закону у такому розмірі та порядку:
1) розмір пайової участі становить (якщо менший розмір не встановлено рішенням органу місцевого самоврядування, чинним на день набрання чинності цим Законом):
для нежитлових будівель та споруд - 4 відсотки загальної кошторисної вартості будівництва об'єкта;
для житлових будинків - 2 відсотки вартості будівництва об'єкта, що розраховується відповідно до основних показників опосередкованої вартості спорудження житла за регіонами України, затверджених центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну житлову політику і політику у сфері будівництва, архітектури, містобудування;
2) пайова участь не сплачується у разі будівництва:
об'єктів будь-якого призначення на замовлення державних органів або органів місцевого самоврядування за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів;
будівель навчальних закладів, закладів культури, фізичної культури і спорту, медичного і оздоровчого призначення,
будинків житлового фонду соціального призначення та доступного житла;
індивідуальних (садибних) житлових будинків, садових, дачних будинків загальною площею до 300 квадратних метрів, господарських споруд, розташованих на відповідних земельних ділянках;
об'єктів комплексної забудови територій, що здійснюється за результатами інвестиційних конкурсів або аукціонів;
об'єктів будівництва за умови спорудження на цій земельній ділянці об'єктів соціальної інфраструктури;
об'єктів, що споруджуються замість тих, що пошкоджені або зруйновані внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного або природного характеру;
об'єктів, передбачених Державною цільовою програмою підготовки та проведення в Україні фінальної частини чемпіонату Європи 2012 року з футболу, за рахунок коштів інвесторів;
об'єктів інженерної, транспортної інфраструктури, об'єктів енергетики, зв'язку та дорожнього господарства (крім об'єктів дорожнього сервісу);
об'єктів у межах індустріальних парків на замовлення ініціаторів створення індустріальних парків, керуючих компаній індустріальних парків, учасників індустріальних парків;
об'єктів, які згідно з державним класифікатором будівель та споруд належать до будівель сільськогосподарського призначення, лісництва та рибного господарства;
об'єктів, які згідно з державним класифікатором будівель та споруд належать до будівель промислових;
об'єктів, які згідно з державним класифікатором будівель та споруд належать до силосів для зерна та складських майданчиків (для зберігання сільськогосподарської продукції);
3) замовник будівництва зобов'язаний протягом 10 робочих днів після початку будівництва об'єкта звернутися до відповідного органу місцевого самоврядування із заявою про визначення розміру пайової участі щодо об'єкта будівництва, до якої додаються документи, які підтверджують вартість будівництва об'єкта. Орган місцевого самоврядування протягом 15 робочих днів з дня отримання зазначених документів надає замовнику будівництва розрахунок пайової участі щодо об'єкта будівництва;
4) пайова участь сплачується виключно грошовими коштами до прийняття відповідного об'єкта будівництва в експлуатацію;
5) кошти, отримані як пайова участь, можуть використовуватися виключно для створення і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури відповідного населеного пункту;
6) інформація щодо сплати пайової участі зазначається у декларації про готовність об'єкта до експлуатації або в акті готовності об'єкта до експлуатації.
Суд зазначає, що передбачений прикінцевими та перехідними положеннями Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні» порядок пайової участі замовника будівництва було впроваджено законодавцем для:
- об'єктів будівництва, зведення яких розпочато у попередні роки, однак які станом на 01.01.2020 не були введені в експлуатацію, а договори про сплату пайової участі між замовниками та органами місцевого самоврядування до 01.01.2020 не були укладені;
- об'єктів, будівництво яких розпочате у 2020 році.
Тож у вказаних двох випадках, враховуючи вимоги підпунктів 3, 4 абзацу другого пункту 2 Розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України ««Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні» замовник будівництва зобов'язаний протягом 10 робочих днів після початку будівництва об'єкта звернутися до відповідного органу місцевого самоврядування із заявою про визначення розміру пайової участі щодо об'єкта будівництва, а також сплатити пайову участь грошовими коштами до прийняття цього об'єкта в експлуатацію.
Системний аналіз зазначених норм та обставин дає підстави для висновку, що обов'язок замовника будівництва щодо звернення у 2020 році до відповідного органу місцевого самоврядування із заявою про визначення розміру пайової участі щодо об'єкта будівництва виникає:
- для об'єктів, будівництво яких розпочато у попередні роки, якщо станом на 01.01.2020 вони не введені в експлуатацію і договори про сплату пайової участі не були укладені, - протягом 10 робочих днів після 01.01.2020;
- для об'єктів, будівництво яких розпочате у 2020 році, - протягом 10 робочих днів після початку такого будівництва.
Наведене свідчить про те, що норми абзацу першого та другого пункту 2 Розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України ««Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні» не перебувають у взаємозв'язку та не є взаємодоповнюючими.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 20.07.2022 у справі № 910/9548/21, від 13.12.2022 у справі № 910/21307/21, від 20.02.2024 у справі № 910/20216/21, від 23.05.2024 у справі №915/149/23.
У даній справі судом встановлено, що 27.12.2019 року Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у м. Львові зареєстровано повідомлення про початок будівельних робіт № ЛВ 061193612497. Згідно із Декларацією про готовність до експлуатації об'єкта №ЛВ101240605485 від 06.06.2024 року об'єкт прийнято в експлуатацію.
На підставі зареєстрованого повідомлення про початок будівельних робіт № ЛВ 061193612497 від 27.12.2019 року відповідачем проводились роботи по реконструкції з розширенням нежитлових будівель та споруд на вул. Конюшинній, 16 за рахунок добудови та будівництва будинку охорони.
Земельна ділянка з кадастровим номером 4610136300:05:023:0010, на якій розташований спірний об'єкт, має цільове призначення 11.02, що передбачає розміщення та експлуатацію будівель і споруд промислових підприємств.
Згідно наявного Витягу з Реєстру будівельної діяльності Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва, відомості про об'єкт вказано: вид будівництва-реконструкція; назва об'єкту будівництва-реконструкція з розширенням нежитлових будівель та споруд на вул. Конюшинній, 16 за рахунок добудови та будівництво будинку охорони; код ДКБС-1251.1 Будівлі підприємств машинобудування та металообробної промисловості; НК 018:2023 «Класифікатор будівель і спору» - 1251 Промислові будівлі; класифікатор об'єктів містобудування-2003010100 будівлі промислові; клас наслідків СС1.
ПП «Капіталпромбуд» не зверталось до департаменту економічного розвитку із заявою про визначення розміру пайової участі, щодо об'єкта будівництва «Реконструкція з розширенням нежитлових будівель та споруд на вул. Конюшинній,16 за рахунок добудови та будівництво будинку охорони» та не подавали документи, що підтверджують вартість будівництва даного об'єкту, техніко-економічні показники об'єкта.
Суд приймає до уваги посилання відповідача на належність спірного об'єкту будівництва до промислових будівель, а відтак відсутність обов'язку щодо сплати пайової участі, з урахуванням абз.2 п.2 Розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України ««Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні».
Суд зазначає, що, дійсно, пайова участь не сплачується у разі будівництва об'єктів, які згідно з державним класифікатором будівель та споруд належать до будівель промислових.
У Державному класифікаторі будівель і споруд ДК 018-2000 (в редакції чинній станом на момент виникнення спірних правовідносин) вказано, що 1251 - клас будівель промислових включає в себе - криті будівлі промислового призначення, наприклад, фабрики, майстерні, бойні, пивоварні заводи, складальні підприємства та т.ін. за х функціональним призначенням. Цей клас не включає: - резервуари, силоси та склади (1252), - будівлі сільськогосподарського призначення (1271), - комплексні промислові споруди (електростанції, нафтопереробні заводи та т. ін.), які не мають характеристик будівель (230): 1251.1 - Будівлі підприємств машинобудування та металообробної промисловості. 1251.2 - Будівлі підприємств чорної металургії. 1251.3 - Будівлі підприємств хімічної та нафтохімічної промисловості. 1251.4 - Будівлі підприємств легкої промисловості. 1251.5 - Будівлі підприємств харчової промисловості. 1251.6 - Будівлі підприємств медичної та мікробіологічної промисловості. 1251.7 - Будівлі підприємств лісової, деревообробної та целюлозно-паперової промисловості. 1251.8 - Будівлі підприємств будівельної індустрії, будівельних матеріалів та виробів, скляної та фарфоро-фаянсової промисловості. 1251.9 - Будівлі інших промислових виробництв, включаючи поліграфічне.
Згідно Витягу з Реєстру будівельної діяльності Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва, відомості про об'єкт вказано: вид будівництва-реконструкція; назва об'єкту будівництва-реконструкція з розширенням нежитлових будівель та споруд на вул. Конюшинній, 16 за рахунок добудови та будівництво будинку охорони; код ДКБС-1251.1 Будівлі підприємств машинобудування та металообробної промисловості; НК 018:2023 «Класифікатор будівель і спору» - 1251 Промислові будівлі; класифікатор об'єктів містобудування-2003010100 будівлі промислові; клас наслідків СС1.
Судом встановлено, що згідно рішення Виконавчого комітету Львівської міської ради № 14 від 04.01.2019 року , виконавчий комітет вирішив: затвердити містобудівні умови та обмеження для проектування об'єкта будівництва на реконструкцію з розширенням приватним підприємством «Капіталпромбуд» нежитлових будівель та споруд на вул. Конюшинній, 16 за рахунок добудови та будівництво будинку охорони. Згідно наданих містобудівних умов у п.1.3 вказано загальні дані, а саме: відповідність цільового та функціонального призначення земельної ділянки містобудівній документації на місцевому рівні - цільове призначення земельної ділянки площею 0,4907 (кадастровий номер 4610136300:05:023:0010) - 11.02 для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості; категорія земель - землі промисловості, транспорту та зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення.
Згідно із абзацом 2 пункту 2 розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні" визначено, що 2) пайова участь не сплачується у разі будівництва: об'єктів, які згідно з державним класифікатором будівель та споруд належать до будівель промислових.
У рішенні Європейського суду з прав людини Серявін та інші проти України вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v.Spain) від 09.12.1994, серія А, №303-А, п.29).
Відтак, судом встановлено про відсутність належних і допустимих доказів, які б свідчили про наявність у ПП «Капіталпромбуд» обов'язку зі сплати пайового внеску у розвиток інфраструктури населеного пункту під час будівництва спірного об'єкта, оскільки об'єкт згідно наведених доказів, належить до будівель промислових (НК 018:2023 «Класифікатор будівель і спору» - 1251 Промислові будівлі; класифікатор об'єктів містобудування-2003010100 будівлі промислові; клас наслідків СС1), а земельна ділянка, на якій розташований об'єкт: кадастровий номер 4610136300:05:023:0010, площа - 0,4907 га, цільове призначення - 11.02 "Землі промисловості, транспорту, електронних комунікацій, енергетики, оборони та іншого призначення" передбачає розміщення та експлуатацію будівель і споруд промислових підприємств.
Частиною 1 статті 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно до ст.86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 ГПК України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
За таких обставин суд дійшов висновку про те, що відповідач спростував доводи щодо існування обов'язку по сплаті пайового внеску та штрафних санкцій, а суд виявив на підставі наявних документів у справі інші фактичні обставини, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, відтак вважає, що в задоволенні позовних вимог слід відмовити.
Судові витрати.
Відповідно до ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Позивачем сплачено судовий збір у сумі 2662,40грн., який обраховано із застосуванням коефіцієнту 0,8, що підтверджується платіжною інструкцією №56 від 04.02.2026 року.
Відповідно до п.2 ч.1 ст. 129 ГПК України, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи наведене, у зв'язку з відмовою у позовних вимогах, судовий збір залишається за позивачем.
Керуючись статтями 10, 12, 20, 73, 76 - 79, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240 ГПК України, суд -
1. В задоволенні позову відмовити.
2. Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України.
3. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Західного апеляційного господарського суду в порядку, встановленому розділом IV ГПК України.
Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається - http://court.gov.ua/fair/sud5015, а також у Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою - http://reyestr.court.gov.ua.
Суддя Коссак С.М.