79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
01.04.2026 Справа № 914/3137/25
за позовом: керівника Франківської окружної прокуратури міста Львова в інтересах держави в особі
позивача: Львівської міської ради
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Амальфі-про», м. Луцьк
третя особа -1, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача: ОСОБА_1 , с. Зелена, Ковельський р-н, Волинська обл.
третя особа-2, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Галтекс -Брухт»
про витребування майна (земельної ділянки) з чужого незаконного володіння
Суддя Коссак С.М.
за участі секретаря Полюхович Х.М.
Від учасників справи:
Від прокуратури: Машталяр Юрій Андрійович - прокурор;
від позивача: Поліщук Ольга Степанівна - представник;
від відповідача: Шегинський Роман Андрійович - представник;
від третьої особи: не з'явився
На розгляд до Господарського суду Львівської області через систему “Електронний суд» надійшла позовна заява керівника Франківської окружної прокуратури міста Львова в інтересах держави в особі позивача Львівської міської ради до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю “Амальфі-про», м. Луцьк, в якій прокурор просить витребувати з чужого незаконного володіння Товариства з обмеженою відповідальністю “Амальфі-про» (ідентифікаційний код - 44522200) у комунальну власність Львівської територіальної громади в особі Львівської міської ради (ідентифікаційний код: 04055896) об'єкт нерухомого майна - земельну ділянку кадастровий номер: 4610136300:06:012:0004, площею 0,4039 га (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 2080943046101).
Щодо клопотання відповідача про залишення позову без руху у зв'язку з несплатою судового збору у повному обсязі.
Відповідачем подано клопотання про залишення позову без руху (вх.№31779/25) про витребування земельної ділянки кадастровий номер 4610136300:06:012:0004, площею 0,4039 га, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 2080943046101, у якому зазначає: встановити керівнику Франківської окружної прокуратури міста Львова спосіб усунення недоліків позовної заяви шляхом надання суду: експертно-грошової оцінки спірної земельної ділянки, здійсненої в порядку, визначеному законом, та чинної на дату подання позовної заяви. Документа, що підтверджує сплату судового збору у розмірі 1,5% від вартості експертно-грошової оцінки земельної ділянки.
В подальшому представником відповідача подано клопотання про долучення (вх.№7202/26) Звіту про експертну грошову оцінку вартості земельної ділянки кадастровий номер 4610136300:06:012:0004, площею 0,4039 га, ринкова вартість об'єкту становить 5 016 400,00 гривень.
З урахуванням наведеного вище сума судового збору, що підлягала сплаті позивачем при поданні позовної заяви складає 75 246,00 гривень, а не 24 935,76 гривень як було сплачено позивачем.
Відмовляючи у клопотанні про залишення позову без руху, суд зазначає таке.
Відповідно до ч. 2 ст. 11 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав і професійну оціночну діяльність в Україні» замовниками оцінки майна можуть бути особи, яким зазначене майно належить на законних підставах або у яких майно перебуває на законних підставах, страховики, Моторне (транспортне) страхове бюро України, а також ті, які замовляють оцінку майна за дорученням зазначених осіб. Замовники оцінки повинні забезпечити доступ суб'єкта оціночної діяльності до майна, що підлягає оцінці на законних підставах, отримання ним необхідної та достовірної інформації про зазначене майно для проведення його оцінки.
Відтак, з урахуванням наведених положень прокурор і Львівська міська рада позбавлені можливості замовлення експертної грошової оцінки спірної земельної ділянки, оскільки це суперечило б вимогам законодавства та ст.19 Конституції України, яка зобов'язує органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст.5 Закону України «Про оцінку земель» грошова оцінка земельних ділянок залежно від призначення та порядку проведення може бути нормативною і експертною. Нормативна грошова оцінка земельних ділянок використовується для визначення розміру земельного податку, державного мита при міні, спадкуванні (крім випадків спадкування спадкоємцями першої та другої черги за законом (як випадків спадкування ними за законом, так і випадків спадкування ними за заповітом) і за правом представлення, а також випадків спадкування власності, вартість якої оподатковується за нульовою ставкою) та даруванні земельних ділянок згідно із законом, орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, плати за суборенду (у разі передачі в суборенду земельних ділянок державної власності, які орендуються акціонерним товариством, товариством з обмеженою відповідальністю, 100 відсотків акцій (часток) у статутному капіталі якого належать державі, що утворилося шляхом перетворення державного підприємства, у постійному користуванні якого перебували такі земельні ділянки), втрат лісогосподарського виробництва, а також при розробці показників та механізмів економічного стимулювання раціонального використання та охорони земель.
При поданні позовної заяви позивачем визначено ціну позову у розмірі 1 662 384,14 гривень та сплачено судовий збір у розмірі 19 948,61 гривень з урахуванням коефіцієнту 0,8 з огляду на подання позовної заяви через підсистему Електронний Суд. Ціна позову (вартість земельної ділянки, яка витребовується) обгрунтована Витягом №НВ-9971159352025 із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок.
Відповідно до ст.163 ГПК України ціна позову визначається у позовах про витребування майна - вартістю майна. Якщо визначена позивачем ціна позову вочевидь не відповідає дійсній вартості спірного майна або на момент пред'явлення позову встановити точну його ціну неможливо, розмір судового збору попередньо визначає суд з наступним стягненням недоплаченого або з поверненням переплаченого судового збору відповідно до ціни позову, встановленої судом при розгляді справи.
За практикою Європейського суду із прав людини вимога про сплату судового збору цивільним судам у зв'язку з позовами, які вони покликані розглянути, не може розглядатись як обмеження права на доступ до суду, що саме собою є несумісним з пунктом 1 статті 6 Конвенції (рішення у справі "Станков проти Болгарії" (Stankov v. Bulgaria), заява № 68490/01, пункт 52, від 12 липня 2007 року).
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначено Законом України "Про судовий збір".
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду в постанові від 24 травня 2022 року по cправі № 910/19980/20 дійшов висновку, що остаточне визначення в процесі розгляду справи ціни позову (дійсної вартості спірного майна), а отже, й суми судового збору здійснюється господарським судом на підставі поданих учасниками судового процесу доказів. Такі обставини є предметом доказування.
Таким чином, Верховний Суд дійшов висновку, що якщо на момент пред'явлення позову встановити точну дійсну ціну позову неможливо, і суддя, встановивши після відкриття провадження у справі, що визначена позивачем ціна позову вочевидь не відповідає дійсній вартості спірного майна, не має права зобов'язувати позивача доплачувати суму судового збору та постановляти ухвалу про залишення позову без руху відповідно до частини 11 статті 176 ГПК України, а має встановити ціну позову при розгляді справи та здійснити розгляд справи по суті, і відповідно до статті 129 цього Кодексу розподілити судові витрати за результатами такого розгляду, зокрема, стягнувши недоплачений судовий збір (аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду у справі від 19.10.2021 у справі № 918/188/21).
Висновок про вартість земельної ділянки кадастровий номер 4610136300:06:012:0004, площею 0,4039 га, відповідач подав до суду після відкриття провадження у справі і станом на 27.02.2026 року, згідно якого ринкова вартість об'єкту, що становить 5 016 400,00 грн,.
Також суд зауважує, що відповідно до ст.80 ГПК України відповідач повинен подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об'єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.
Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.
Представник відповідача подав також клопотання про зупинення провадження (вх.№1127/26) у справі №914/3137/25 за позовом Керівника Франківської окружної прокуратури м. Львова Львівської області в інтересах держави в особі Позивача Львівської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю «Амальфі-Про» про витребування земельної ділянки до набрання законної сили рішенням у справі №640/15962/20 за позовною заявою Рясне-Руської сільської ради Яворівського району Львівської області до Кабінету Міністрів України та інших про визнання протиправними та скасування розпоряджень КМУ в частині Рясне-Руської сільської ради.
Прокурор та позивач заперечили проти зупинення провадження у справі.
Так, у провадженні Київського окружного адміністративного суду перебуває справа №640/15962/20 за позовом Рясне-Руської сільської ради Яворівського району Львівської області до Кабінету Міністрів України та інших про:
- визнання протиправним та скасування розпорядження Кабінету Міністрів України від 27.05.2020 № 624-р "Про затвердження перспективного плану формування територій громад Львівської області" в частині включення Рясне-Руської сільської ради Яворівського району Львівської області до складу Львівської ОТГ;
- визнання протиправним та скасування розпорядження Кабінету Міністрів України від 12.06.2020 №718-р "Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Львівської області" в частині включення Рясне-Руської сільської ради Яворівського району Львівської області до складу Львівської ОТГ з адміністративним центром у м. Львів.
Судом встановлено, що рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 грудня 2021 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 27 травня 2022 року, позов задоволено: визнано протиправним та скасовано розпорядження Кабінету Міністрів України від 27 травня 2020 року № 624-р "Про затвердження перспективного плану формування територій громад Львівської області" в частині включення Рясне-Руської сільської ради Яворівського району Львівської області до складу Львівської ОТГ; визнано протиправним та скасовано розпорядження Кабінету Міністрів України від 12 червня 2020 року № 718-р "Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Львівської області" в частині включення Рясне-Руської сільської ради Яворівського району Львівської області до складу Львівської ОТГ з адміністративним центром у місті Львів.
Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 15 серпня 2023 року Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 грудня 2021 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 27 травня 2022 року скасовано, а справу № 640/15962/20 направлено до Київського окружного адміністративного суду на новий розгляд.
Станом на зараз справа перебуває у провадженні адміністративного суду.
Пункт 5 частини 1 статті 227 ГПК України визначає, що суд зобов'язаний зупинити провадження у справі у випадках: об'єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об'єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.
Провадження у справі зупиняється у випадку, встановленому пунктом 5 частини 1 статті 227 цього Кодексу, до набрання законної сили судовим рішенням, від якого залежить вирішення справи (пункт 4 частини 1 статті 229 ГПК України).
Досліджуючи питання про дотримання судом під час зупинення провадження норм процесуального права, зокрема пункту 5 частини 1 статті 227 ГПК України, Верховний Суд виходить із системного аналізу цього пункту через призму завдань та основних засад господарського судочинства, закріплених у частині 1, пунктах 1, 4, 10, 11 частини 3 статті 2 ГПК України, а також умов застосування цього пункту, якими є:
- об'єктивна неможливість розгляду цієї справи до вирішення іншої справи; тобто неможливість для суду самостійно встановити обставини, які встановлюються судом в іншій справі;
- пов'язаність справи з іншою, в якій суд встановлює обставини, що впливають чи можуть вплинути на докази у цій справі, зокрема факти, що мають преюдиційне значення;
- обґрунтованість судового рішення, в якому має бути проаналізовано, чи дійсно від наведених обставин залежить вирішення спору в цій справі, та належно мотивовано, що зупинення провадження у справі до розгляду іншої справи зумовлюється виявленням в ній саме обставин, фактів тощо, які не можуть бути з'ясовані та встановлені в цьому процесі, але мають значення для справи, провадження в якій зупинено і саме це і є першопричиною перешкоди у здійсненні правосуддя в справі, що зупиняється.
Метою зупинення провадження у справі до розгляду іншої справи є виявлення обставин, підстав, фактів тощо, які не можуть бути з'ясовані та встановлені в цьому процесі, але мають значення для справи, провадження в якій зупинено.
Верховний Суд у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 01.03.2024 у справі № 910/17615/20, виснував, що:
по-перше, провадження у справі слід зупиняти лише за наявності беззаперечних підстав для цього;
по-друге, під неможливістю розгляду справи до вирішення іншої справи необхідно розуміти те, що обставини, які розглядаються в такій справі, не можуть бути встановлені судом самостійно через обмеженість своєї юрисдикції щодо конкретної справи внаслідок непідвідомчості, обмеженості предметом позову, неможливості розгляду тотожної справи, черговості розгляду вимог тощо;
по-третє, обов'язкова пов'язаність справи, що зупиняється, з іншою, в якій суд встановлює обставини, що впливають чи можуть вплинути на докази у цій справі, зокрема факти, що мають преюдиційне значення.
Таким чином, для вирішення питання про зупинення провадження у справі з огляду на вимоги пункту 5 частини 1 статті 227 ГПК України суд повинен у кожному конкретному випадку з'ясувати:
- чи існує вмотивований зв'язок між предметом судового розгляду у справі, яка розглядається судом, з предметом доказування в конкретній іншій справі, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства;
- чим обумовлюється об'єктивна неможливість розгляду цієї справи з вказівкою на обставини, які встановлюються судом в іншій справі.
Вказаний висновок Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду узгоджується із постановою Верховного Суду у складі об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 14.02.2022 у справі № 357/10397/19.
Водночас Верховний Суд у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 01.03.2024 у справі № 910/17615/20 вказав, що за приписами пункту 5 частини 1 статті 227 ГПК України суд не може посилатися на об'єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.
Підставою для зупинення провадження у справі відповідач обгрунтовує тим, що позов пред'явила особа, якій не належить право вимоги, суд повинен відкрити провадження, становити дійсні обставини і, переконавшись у тому, що вимоги пред'явлено неналежним позивачем, відмовити йому у задоволенні позову, що «Львівська міська рада не є суб'єктом тих прав, законних інтересів та юридичних обов'язків, які становлять зміст спірних правовідносин, і з приводу яких суд повинен ухвалити судове рішення. А нормами ГПК України не передбачено можливості заміни позивача (окрім правонаступництва ст. 52 ГПК)».
Суд констатує, що питання належного позивача, що призводить до наявності чи відсутності спірних правовідносин між сторонами спору і веде до відмови у задоволені позову, можливо з'ясувати під час розгляду справи по суті на підставі тих обставин, які об'єктивно існують на час розгляду справи.
Відтак відмовляючи у задоволені цього клопотання, суд також зазначає, що зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду у справі №914/3137/25.
Керуючись ст. 234, 235 ГПК України, суд -
1. У задоволенні клопотання про залишення позовної заяви без руху (вх.№31779/25) - відмовити.
2. У задоволенні клопотання про зупинення провадження у справі (вх.№1127/26) - відмовити.
Інформацію у справі, яка розглядається можна отримати за такою веб-адресою - http://lv.arbitr.gov.ua/sud5015/, а також у Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою http://reyestr.court.gov.ua.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.
Повний текст ухвали складено та підписано 02.04.2026 року.
Суддя Коссак С.М.