Справа № 750/3570/26 Головуючий у І інстанції ОСОБА_1
Провадження № 11-сс/4823/145/26
Категорія - тримання під вартою. Доповідач ОСОБА_2
03 квітня 2026 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Чернігівського апеляційного суду в складі:
Головуючого-суддіОСОБА_2
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4
секретаря судового засідання ОСОБА_5
за участі сторін кримінального провадження
підозрюваного ОСОБА_6
його захисника - адвоката ОСОБА_7
прокурора ОСОБА_8
Розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Чернігові, одночасно в режимі відео конференції з Бахмацьким районним судом Чернігівської області, апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_8 на ухвалу слідчого судді Деснянського районного суду м. Чернігова від 26 березня 2026 року,
Цією ухвалою до підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 114-1 КК України, ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та мешканця АДРЕСА_1 , громадянина України, з вищою освітою, працюючого лікарем невропатологом позаштатної постійно діючої військово-лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_2 (Бахмач), раніше не судимого, застосований запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 21 травня 2026 року включно, з визначенням застави в розмірі 100 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 332 800 гривень та покладенням обов'язків, передбачених ч. 4 ст. 195 КПК України.
Задовольняючи клопотання в частині обрання запобіжного заходу слідчий суддя вказав на існування ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, що з урахуванням тяжкості можливого покарання в співставленні з характеризуючими даними та процесуальною поведінкою підозрюваного, дають підстави вважати, що жоден з інших більш м'яких запобіжних заходів не забезпечить належного виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків. При цьому, слідчим суддею визначений альтернативний запобіжний захід у виді застави.
В апеляційній скарзі прокурор у кримінальному провадженні ОСОБА_8 просить ухвалу слідчого судді скасувати, постановити нову, якою застосувати ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на шістдесят днів без визначення розміру застави.
Вважає, що ухвала слідчого судді про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою із визначенням застави підозрюваному ОСОБА_6 постановлена із порушенням вимог п. 2 ч. 1 ст. 409 КК України, а саме через невідповідність висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження та не забезпечить виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, а також не зможе запобігти спробам переховуватися від органів досудового розслідування, незаконно впливати на свідків у провадженні, та продовжити протиправну діяльність.
Незважаючи на те, що слідчий суддя під час прийняття рішення про застосування запобіжного заходу погодився з думкою сторони обвинувачення щодо наявності ризиків, передбачених п. 1, 2 та 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, які на момент застосування запобіжного заходу відносно ОСОБА_6 повністю виправдовували необхідність його застосування, проте не прийняв до уваги посилання сторони обвинувачення на те, що ці ризики з високим ступенем імовірності можуть бути реалізовані підозрюваним, у разі застосування до нього запобіжного заходу, не пов'язаного з триманням під вартою.
Враховуючи характер протиправної діяльності ОСОБА_6 , наявність у нього відстрочки від призову, дає йому можливість здійснити перетин державного кордону та реальну можливість покинути територію України. Відсутність у нього родини, неповнолітніх дітей, осіб похилого віку на утриманні тощо, не свідчать про будь-яку міцність соціальних зв'язків. Тому, ризик переховування є актуальним та високим за своїм ступенем реалізації та ймовірності.
Крім того, прокурор вважає, що слідчим суддею у повному обсязі не враховано наведений стороною обвинувачення перелік свідків та інших учасників, які йому особисто добре відомі, з метою зміни їхніх показань або висвітлення таких показань у ракурсі, вигідному для сторони захисту, а також, може попередити невстановлених спільників про його викриття, внаслідок чого це може негативно вплинути на встановлення всіх обставин вчиненого кримінального правопорушення, в тому числі встановлення інших спільників підозрюваного.
Під час визначення обов'язків з урахуванням наведеного слідчим суддею безпідставно не наведено про утримання від спілкування не тільки зі свідком, а також з іншими учасниками, а саме підозрюваними ОСОБА_9 та ОСОБА_10 .
Переконаний, що встановлений слідчим суддею розмір застави, разом з покладенням на підозрюваного мінімального переліку обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, не зможуть в повній мірі забезпечити його належну процесуальну поведінку на даному етапі досудового розслідування. Також слід приймати до уваги аргумент щодо можливого продовження вчинення аналогічних дій тому, за який останньому вручено письмове повідомлення про підозру.
З огляду на що мотиви та мету злочину у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_6 , не мають кваліфікуючого значення та можуть бути будь-якими, що не впливає на кваліфікацію за ч. 1 ст. 114-1 КК України, оскільки ефективне застосування цієї норми закону про кримінальну відповідальність за перешкоджання законній діяльності Збройних Сил України та інших військових формувань покликане поставити під захист кримінального закону діяльність Збройних Сил України та інших військових формувань, в тому числі й в особливий період, то на теперішній час всі вказані обставини у своїй сукупності вказують на те, що підстави для визначення застави, як альтернативного запобіжного заходу, були відсутні, а зважаючи на те, що досудове розслідування у даному кримінальному провадженні перебуває на початковому етапі, з метою його дієвості та оперативності, найбільш доцільним заходом забезпечення кримінального провадження є запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави.
Виходячи із положень ч. 4 ст. 183 КПК України, зважаючи на дію воєнного стану та те, що ОСОБА_6 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 114-1 КК України, що відноситься до категорії тяжких злочинів, відсутні підстави для визначення розміру застави, з огляду на практику Європейського суду з прав людини в цьому питанні.
Заслухавши доповідача, прокурора, який підтримав доводи апеляційної скарги та наполягав на застосуванні до ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави, з огляду на тяжкість кримінального правопорушення та об'єкт посягання, з урахуванням ризиків, які можуть наступити у разі звільнення особи з-під варти, підозрюваного та його захисника, які не погодились з думкою сторони обвинувачення, просили відмовити у задоволенні апеляційної скарги прокурора, вказуючи на її безпідставність та необгрунтованість, при тому, що жодні дії ОСОБА_6 не вказують на реальну можливість настання заявлених ризиків та неможливість запобігти їх настанню, шляхом визначеного слідчим суддею розміру застави, дослідивши матеріали провадження та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає апеляційну скаргу прокурора залишити без задоволення.
Відповідно до ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів, не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.
Слідчими в ОВС слідчого відділу Управління СБ України в Чернігівській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 26 березня 2026 року за № 22025270000000186, розпочате за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 114-1, ч. 3 ст. 368 КК України, за фактом того, що окремі посадові особи закладів охорони здоров'я Чернігівської області сприяють у зниженні людського мобілізаційного ресурсу та ускладненню належного комплектування Збройних Сил України та інших утворених відповідно до Законів України військових формувань, шляхом оформлення медичних документів із завідомо неправдивими відомостями про стан здоров'я, з виключенням з військового обліку.
Досудовим розслідуванням встановлено, що до вищевказаної протиправної діяльності причетний лікар невропатолог КНП «Бахмацька міська лікарня» та за сумісництвом член Бахмацької ВЛК громадянин України ОСОБА_6 , який за попередньою змовою з громадянкою України ОСОБА_9 , а також із громадянином України ОСОБА_10 , організували протиправний механізм, пов'язаний з перешкоджанням законній діяльності Збройних Сил України, шляхом штучного зменшення мобілізаційного ресурсу з числа військовозобов'язаних осіб під час проходження ВЛК.
ОСОБА_6 , використовуючи своє службове становище за посередництва ОСОБА_9 та ОСОБА_10 за незаконну грошову винагороду у розмірі 1 300 (однієї тисячі триста) доларів США на підставі вже оформлених за його сприянням медичних документів із встановленим фіктивним діагнозом запропонував громадянину України ОСОБА_11 , який підлягає призову за мобілізацією, прийняти рішення про його непридатність до військової служби під час проходження ВЛК в ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Крім того, ОСОБА_6 , використовуючи свої зв'язки серед членів Бахмацького ВЛК, за попередньою змовою із ОСОБА_9 , вступили у змову із лікарем-хірургом, завідуючим поліклінічного відділення КНП «Бахмацька міська лікарня» та за сумісництвом членом Бахмацької ВЛК ОСОБА_12 , який повинен забезпечити проходження Бахмацької ВЛК ОСОБА_13 , а саме без особистої участі останнього провести записи у картці обстеження та медичного огляду військовозобов'язаного ОСОБА_13 лікарів - членів ВЛК.
Дії ОСОБА_6 , ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , призвели до безпідставного визнання ОСОБА_13 непридатним до військової служби за станом здоров'я у зв'язку з неврологічним захворюванням, що зменшило мобілізаційний ресурс та ускладнило належне комплектування ЗС України та інших утворених до Законів України військових формувань і, відповідно, перешкодило законній діяльності Збройних Сил України у вигляді підтримання на належному рівні бойової і мобілізаційної готовності та боєздатності.
24 березня 2026 року ОСОБА_6 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 114-1 КК України.
У цей же день, у порядку п. 6 ч. 1 ст. 615 КПК України, ОСОБА_6 був затриманий за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення.
При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, слідчий суддя відповідно до вимог ст. 178 КПК України, перевіряє вагомість доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення, тяжкість покарання, міцність соціальних зв'язків підозрюваного в місці його постійного проживання, його репутацію, майновий стан, наявність судимостей та інші обставини, які забезпечать належну процесуальну поведінку особи під час досудового розслідування та судового розгляду.
Поняття «обґрунтованість підозри» включає існування фактів чи інформації, які надають підстави суду вважати, що підозрювана особа ймовірно вчинила правопорушення, та оголошення підозри у вчиненні кримінального правопорушення.
На початковій стадії досудового розслідування кримінальний процесуальний закон не вимагає від сторони обвинувачення доведення усіх елементів кримінального правопорушення, як помилково вважає сторона захисту. Факти, які викликають підозру, не обов'язково мають бути одного рівня з тими, які необхідні для засудження особи та ухвалення обвинувального вироку.
Слідчий суддя правильно встановив, що наведені у клопотанні слідчого доводи та долучені копії матеріалів свідчать про обґрунтованість пред'явленої підозри та підтверджуються доказами, достатніми, на етапі досудового розслідування, для застосування запобіжного заходу.
У статті 5 Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи R(80) 11 від 27.06.1980 «Про взяття під варту до суду» зауважується, що при розгляді питання про необхідність тримання під вартою, судовий орган повинен брати до уваги обставини конкретної справи, у тому числі характер та тяжкість інкримінованого кримінального правопорушення.
Водночас, відповідно до практики Європейського Суду з прав людини вагомою підставою для вирішення питання про необхідність попереднього ув'язнення особи є ризик перешкоджання встановленню істини у справі та переховування цієї особи від правосуддя. При цьому зазначено, що небезпека перешкоджання встановленню істини у справі та переховування особи від правосуддя може вимірюватися суворістю можливого покарання в сукупності з наявністю даних про матеріальний, соціальний стан особи, її зв'язками з державою, у якій її переслідують та міжнародними контактами.
Ризик - це ймовірність того, що підозрюваний може ухилитися від кримінальної відповідальності та незаконно впливати на свідків.
Особливість запобіжних заходів полягає в тому, що вони застосовуються не за конкретну недобросовісну поведінку підозрюваного, як помилково вважає сторона захисту, а превентивно, як гарантія настання правосуддя в майбутньому. При цьому слід враховувати, що якась ймовірність того, що підозрюваний зможе спробувати ухилитись від відповідальності, існує завжди.
З матеріалів судового провадження вбачається, що в рамках проведення досудового розслідування у даному кримінальному провадженні ОСОБА_6 підозрюється у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення, за яке, у разі визнання його винуватим, йому загрожує покарання до 8 років позбавлення волі, отже, обґрунтованим є ризик того, що відчуваючи страх та невідворотність можливого покарання, підозрюваний може змінити місце проживання з метою ухилення від органу досудового слідства, тим більше, що підозрюваний має відстрочку від проходження військової служби, а отже має законні підстави для залишення межі країни, що є додатковою обставиною, яка може сприяти ОСОБА_6 в ухиленні від органу досудового розслідування та суду.
У той же час, відсутність родини та осіб похилого віку на утриманні, про що вказує прокурор в апеляційній скарзі, жодним чином не підвищують ступінь настання заявлених у провадженні ризиків. До матеріалів справи додано ряд матеріалів, що підозрюваний ОСОБА_6 активно займається волонтерською діяльністю, за що отримав багато подяк та грамот від військових частин. Має постійне місце роботи в КНП «Бахмацька міська лікарня», де його професіоналізм є необхідним при наданні медичної допомоги хворим при гострому мозковому інсульті.
Обставини справи, характер кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_6 , особливості розслідування такої категорії справ, зважаючи на стадію досудового розслідування та необхідність у здійсненні ряду слідчих та процесуальних дій, вказують на те, що при більш м'якому запобіжному заході не буде забезпечена належна процесуальна поведінка підозрюваного, а заявлені ризики є реальними, на час розгляду клопотання не зменшились та не зникли, і слідчий суддя вірно вказав на це у своєму рішенні.
При цьому, рішення слідчого судді про застосування до підозрюваного ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою узгоджується з вимогами ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, оскільки в справі існують реальні ознаки справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи, а також цілком відповідають практиці Європейського Суду з прав людини, яка свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Таким чином, належне обґрунтування доцільності застосування до підозрюваного ОСОБА_6 саме такого запобіжного заходу відповідає ризикам та обставинам, що передбачені статтями 177 - 178 КПК, у їх зіставленні з конкретними фактами, встановленими під час вирішення клопотання слідчого.
Разом з тим, колегія суддів не може погодитись з твердженням прокурора про безпідставність рішення слідчого судді щодо визначення ОСОБА_6 розміру застави, як альтернативного запобіжного заходу.
Так, згідно з ч. 4 ст. 182 КПК України розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
Відповідно до ч 5 ст. 182 КПК України розмір застави визначається у таких межах: щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
У виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов'язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно.
У рішеннях Європейського Суду з прав людини неодноразово висловлювалася думка про те, що розмір застави повинен встановлюватися головною мірою з урахуванням особи підсудного, належної йому власності, його стосунків з поручителями, іншими словами - з огляду на впевненість у тому, що перспектива втрати застави або заходів проти його поручителів у випадку його неявки до суду буде достатньою для того, щоб стримати його від втечі (Неймайстер проти Австрії, рішення від 27.06.1968 р.; Гафа проти Мальти, рішення від 22.05.2018).
При цьому, 13 січня 2022 року Європейський Суд ухвалив рішення в справі «Істоміна проти України» (Istomina V. Ukraine, заява № 23312/15), у якому зазначив, що застава має на меті передусім забезпечення явки особи на судове засідання. Тому розмір застави повинен оцінюватись залежно від особи, про яку йде мова, із урахуванням його/її матеріального стану та інших релевантних критеріїв, що свідчать на користь чи проти явки особи до суду.
Колегія суддів погоджується з доводами слідчого судді про наявність обґрунтованих ризиків неналежної процесуальної поведінки ОСОБА_6 , передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, проте, вважає, що їх настанню цілком можливо запобігти, шляхом визначення розміру застави з визначенням кола обов'язків, визначених законодавцем.
На даному етапі досудового розслідування, колегія суддів погоджується з рішенням слідчого судді про те, що розмір застави в межах 100 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, буде співмірним та пропорційним щодо конкретної особи, необхідним і достатнім для забезпечення виконання підозрюваним, покладених на нього обов'язків та досягненню завдань кримінального провадження. Визначений слідчим суддею розмір застави здатен досягти цієї мети та зможе запобігти підтвердженим ризикам та об'єктивно встановленим у кримінальному провадженні даним щодо кримінально карної діяльності ОСОБА_6 ..
Колегія суддів вважає, що з огляду на майновий стан підозрюваного та його статус у суспільстві такий розмір застави буде помірним для підозрюваного та достатнім для запобігання ризикам і забезпечення виконання покладених на нього процесуальних обов'язків.
Вказані стороною прокурором в апеляційній скарзі відомості жодним чином не спростовують висновків слідчого судді, а тим більше, не вказують на невідповідність висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження, як про це стверджує сторона обвинувачення.
Враховуючи наведене та керуючись ст. ст. 404-405, 407, 422, 424 КПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_8 залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Деснянського районного суду м. Чернігова від 26 березня 2026 року про застосування до підозрюваного ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з визначенням застави, без змін.
Ухвала набуває законної сили після її проголошення й касаційному оскарженню не підлягає.
ОСОБА_14 ОСОБА_15 ОСОБА_16