Номер провадження: 11-сс/813/621/26
Справа № 947/43441/25 1-кс/947/2302/26
Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1
Доповідач ОСОБА_2
01.04.2026 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі:
головуючий - суддя ОСОБА_2 ,
судді: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю:
секретаря судового засідання - ОСОБА_5 ,
прокурора - ОСОБА_6 ,
захисників - ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження №12024160000000253 від 20.02.2024 року за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Київського районного суду м.Одеси від 17.02.2026 року про продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою, щодо:
ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця м.Одеси, з вищою освітою, неодруженого, пенсіонера, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , на момент ймовірного вчинення кримінальних правопорушень займаючого посаду заступника командира батальйону (військової частини НОМЕР_1 ), - начальника штаба, раніше не судимого,
підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.191; ч.5 ст.27, ч.2 ст.28, ч.4 ст.409 КК України,
встановив:
СУ ГУНП в Одеській області здійснюється досудове розслідування в кримінальному провадженні №12024160000000253 від 20.02.2024 року, в якому 05.12.2025 року ОСОБА_9 повідомлено про підозру у вчиненні злочинів, передбачених:
- ч. 4 ст.191 КК України, за кваліфікуючими обставинами: заволодіння чужим майном, шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, вчинене повторно, за попередньою змовою групою осіб, у великих розмірах, в умовах воєнного стану;
- ч.5 ст.27, ч.2 ст.28, ч.4 ст.409 КК України, за кваліфікуючими обставинами: пособництво в ухиленні військовослужбовця від несення обов'язків військової служби шляхом підроблення документів, іншого обману, вчинене в умовах воєнного стану, вчинене за попередньою змовою групою осіб.
Ухвалою слідчого судді Київського районного суду м.Одеси від 17.02.2026 року задоволено клопотання слідчого та підозрюваному ОСОБА_9 продовжений строк тримання під вартою до 17.04.2026 року, в межах строку досудового розслідування, із визначенням застави - 496 (чотириста дев'яносто шість) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 1 501 888 (один мільйон п'ятсот одна тисяча вісімсот вісімдесят вісім) гривень.
Не погоджуючись із ухвалою слідчого судді, захисник ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу, просить скасувати ухвалу та постановити нову, якою відмовити в задоволенні клопотання слідчого про продовження строку тримання під вартою та застосувати до ОСОБА_9 більш м'який запобіжний захід у виді цілодобового, або нічного домашнього арешту за адресою: АДРЕСА_2 , з покладанням обов'язків, передбачених ст.194 КПК України. У разі залишення запобіжного заходу у виді тримання під вартою, захисник просить зменшити підозрюваному розмір застави до пропорційного рівня, з урахуванням майнового стану ОСОБА_9 та вимог ст.182 КПК України.
Захисник посилається на необґрунтованість підозри, оскільки клопотання слідчого, яке було покладене в основу оскаржуваної ухвали, побудоване переважно на цитуванні нормативно-правових актів (ЗУ «Про оборону України», «Про правовий режим воєнного стану», «Про військову службу», статутів ЗСУ, інструкцій щодо обліку особового складу та фінансового забезпечення, тощо) та загальному описі злочинного плану командира в/ч НОМЕР_1 ОСОБА_10 та групи невизначеного кола осіб. При цьому, конкретна роль ОСОБА_9 описана лише загальними, декларативними формулюваннями про «вступ у протиправну змову», «дії за попередньою змовою групою осіб», без уточнення які саме дії він учиняв, у який період часу, щодо яких конкретних військовослужбовців, щодо яких саме документів (наказів, списків, рапортів, відомостей нарахування грошового забезпечення), на яку суму коштів він особисто заволодів або сприяв заволодінню.
Захисник вказує, що в клопотанні повністю відсутній перелік конкретних наказів, відомостей чи інших документів, які ОСОБА_9 готував, підписував чи погоджував як заступник командира батальйону - начальник штабу, а також зв'язок цих документів із фіктивним обліком «мертвих душ».
Крім того, захисник вважає, що слідчий суддя не звернув увагу на недоведеність ризиків, передбачених ст.177 КПК України. Сторона обвинувачення посилається виключно на тяжкість інкримінованих діянь та суворість можливого покарання (до 8 років позбавлення волі). Однак, жодного факту, який би свідчив про наміри ОСОБА_9 ухилятися від слідства чи суду, в клопотанні не наведено, в матеріалах справи відсутні відомості його неявки за викликом, немає згадок про спроби залишити територію України, відсутні дані про зміну місця проживання без повідомлення органу досудового розслідування, не проаналізовані його сталі соціальні зв'язки, сімейний стан та стан здоров'я.
Крім того, на переконання захисника, слідчий суддя визначив підозрюваному завідомо непомірний розмір застави, не взявши до уваги даних про його майновий стан.
Заслухавши суддю-доповідача; захисників, які підтримали апеляційну скаргу та просили її задовольнити; думку прокурора ОСОБА_6 , яка заперечувала проти задоволення апеляційної скарги; дослідивши матеріали провадження за клопотанням слідчого; обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про таке.
Частина 1 ст.404 КПК України (далі - КПК) передбачає, що суд апеляційної інстанції переглядає рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Відповідно до вимог ст.370 КПК, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Згідно з ч.1 ст.183 КПК тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.177 цього Кодексу.
Зі змісту ч.5 ст.199 КПК вбачається, що слідчий суддя зобов'язаний відмовити у продовженні строку тримання під вартою, якщо прокурор, слідчий не доведе, що обставини, зазначені у частині третій цієї статті, виправдовують подальше тримання підозрюваного, обвинуваченого під вартою.
Частиною 4 ст.199 КПК передбачено, що слідчий суддя зобов'язаний розглянути клопотання про продовження строку тримання під вартою до закінчення строку дії попередньої ухвали згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу.
При розгляді даного кримінального провадження відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» апеляційний суд застосовує Конвенцію «Про захист прав людини і основоположних свобод» (далі «Конвенція») та практику Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ), як джерело права.
Згідно з ст.5 Конвенції, кожен має право на свободу та особисту недоторканість. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури встановленої законом: п.с) законний арешт або затримання особи, здійснене з метою допровадження її до компетентного судового органу за наявності обґрунтованої підозри у вчинені нею правопорушення, або обґрунтовано вважається необхідним запобігти вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях (зокрема «Харченко проти України», «Єлоев проти України», «Фельдман проти України») неодноразово акцентував увагу на тому, що доцільність продовження строків тримання під вартою як упродовж досудового розслідування так і судового розгляду, ґрунтується на презумпції, що з перебігом ефективного розслідування справи та її судового розгляду зменшуються ризики, які стали підставою для взяття особи під варту на початковій стадії розслідування. Відповідно, кожне наступне продовження строку тримання під вартою має містити детальне обґрунтування ризиків, що залишаються, та їх аналіз, як підстави для подальшого втручання у право особи на свободу. Таким чином, зі спливом певного часу саме тільки існування обґрунтованої підозри перестає бути підставою для позбавлення свободи, і орган досудового розслідування чи прокурор мають навести інші підстави. До того ж, такі підстави мають бути чітко вказані.
Апеляційний суд вважає, що розглядаючи клопотання слідчого про продовження строку тримання під вартою ОСОБА_9 , слідчий суддя в цілому дотримався вимог ст.199 КПК, взяв до уваги практику Європейського суду з прав людини, врахував їх при постановленні оскарженої ухвали та прийняв законне та обґрунтоване судове рішення щодо продовження строку тримання під вартою підозрбваного.
Так, з матеріалів судової справи вбачається, що 05.12.2025 року ОСОБА_9 повідомлено про підозру у вчиненні злочинів, передбачених ч. 4 ст.191, ч.5 ст.27, ч.2 ст.28, ч.4 ст.409 КК України.
Обґрунтованість підозри ОСОБА_9 підтверджується зібраними в ході досудового розслідування доказами, зокрема: протоколом допиту свідків ОСОБА_11 , ОСОБА_12 та інших військовослужбовців ВЧ НОМЕР_1 , які повідомили про обставини відсутності за місцем несення служби військовослужбовців вч НОМЕР_1 та причетності посадових осіб вч НОМЕР_1 до підроблення документів для грошових виплат зазначеним військовослужбовцям; протоколами допиту підозрюваних ОСОБА_13 та ОСОБА_14 ; інформацію з Пенсійного фонду України; інформацію з Головного управління ДПС в Одеській області; протоколом про результати проведення негласних слідчих (розшукових) дій - знаття інформації з електронних комунікаційних мереж від 06.05.2025 року та іншими матеріалами кримінального провадження в їх сукупності.
Європейський суд з прав людини в своєму рішенні у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства», зазначив що факти, які викликають підозру, не обов'язково мають бути встановлені до ступеня, необхідного для засудження або навіть для пред'явлення обвинувачення, що являється завданням наступних етапів кримінального процесу.
При цьому, відповідно до ст.ст. 89, 94 КПК України та Глави 28 КПК України питання про встановлення вини ОСОБА_9 у вчиненні інкримінованих йому злочинів, оцінка зібраних доказів на предмет їх достовірності і допустимості відноситься до компетенції суду за наслідками судового розгляду кримінального провадження по суті обвинувачення, а підстав для визнання доказів недопустимими, відповідно до ст.87 КПК України, в ході апеляційного розгляду не встановлено.
На теперішній час строк досудового розслідування в кримінальному №12024160000000253 продовжений до 10-ти місяців, а саме до 25.04.2026 року.
Для закінчення досудового розслідування в кримінальному провадженні необхідно виконати ряд процесуальних дій, в тому числі виконати вимоги ст.ст. 290 та 291 КПК, надати доступ до матеріалів досудового розслідування підозрюваним та їх захисникам, скласти обвинувальний акт та реєстр матеріалів досудового розслідування.
Оскільки наразі досудове розслідування триває, існуючи в даному кримінальному провадженні ризики (п.п.1, та 3 ч.1 ст.177 КПК), які обґрунтовують необхідність продовження строку тримання під вартою підозрюваного ОСОБА_9 не зменшились.
При прийнятті рішення про продовження строку тримання під вартою слідчий суддя врахував, що ОСОБА_9 обґрунтовано підозрюється у вчиненні тяжкого, умисного, корисливого, службового злочину проти власності в умовах воєнного стану та у вчиненні злочину проти встановленого порядку несення військової служби.
При цьому, слідчий суддя слушно зазначив, що відповідно до примітки до ст.45 КК України, кримінальне правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_9 , передбачене ч.4 ст.191 КК України, відноситься до корупційних, а отже до підозрюваного у разі визнання його винуватим за вказаною кваліфікацією, буде неможливе застосування положень ст.75 КК України та звільнення його від відбування реального покарання з випробуванням.
За таких обставин ризик того, що підозрюваний може переховуватись від органу досудового розслідування та в подальшому від суду не зменшився, дійсно продовжує існувати та є обґрунтованим.
Крім того, апеляційний суд погоджується з продовженням існування ризику, передбаченого п.3 ч.1 ст.177 КПК України, а саме те, що перебуваючи на свободі ОСОБА_9 матиме можливість здійснювати вплив на свідків у даному кримінальному провадженні.
Наразі досудове розслідування триває, а показання свідків у даному кримінальному провадженні, мають істотне значення для проведення повного, всебічного та неупередженого досудового розслідування.
Апеляційний суд звертає увагу на те, що КПК України не вимагає доказів того, що підозрюваний обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому, оскільки під поняттям «ризик» - слід розуміти обґрунтовану ймовірність протидії підозрюваного кримінальному провадженню у формах, передбачених ч.1 ст.177 КПК.
Доводи сторони захисту щодо можливості застосування до підозрюваного запобіжного заходу у виді домашнього арешту апеляційний суд визнає непереконливими.
Так, домашній арешт та тримання під вартою є ізоляційними запобіжними заходами, проте рівень ізоляції особи за ними суттєво відрізняється з огляду на умови, пов'язані з позбавленням (обмеженням) волі підозрюваного. У цьому контексті домашній арешт є менш жорсткою формою ізоляції підозрюваного та, зокрема, не запобігає можливості вільного спілкування підозрюваного як особисто, так і за допомогою засобів телекомунікації з іншими підозрюваними, свідками та потерпілими, з метою схилити їх змінити свої показання в суді, для уникнення або мінімізації можливої кримінальної відповідальності за інкриміноване кримінальне правопорушення.
Таким чином, апеляційний суд вважає, що застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, може виявитися недостатнім для запобігання ризику, передбаченому п.3 ч.1 ст.177 КПК.
За наявності існування обґрунтованої підозри та вищевказаних ризиків, передбачених п.п.1,3 ч.1 ст.177 КПК, апеляційний суд вважає обґрунтованим висновок слідчого судді щодо необхідності продовження застосування до ОСОБА_9 запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
При цьому, обставин передбачених ч.2 ст.183 КПК України, що виключають можливість застосування до підозрюваного ОСОБА_9 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, апеляційним судом не встановлено.
Водночас щодо визначеного слідчим суддею розміру застави колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до ч.3 ст.183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
Згідно з ч.4 ст.182 КПК розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
ОСОБА_9 підозрюється вчиненні тяжких злочинів, тому враховуючи положення п.2 ч.5 ст.182 КПК, розмір застави щодо нього за загальним правилом мав би визначатися у межах від 20 до 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Водночас, відповідно до ч.5 вказаної норми процесуального закону, у виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов'язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно.
Оскарженою ухвалою, продовжуючи підозрюваному строк тримання під вартою, в якості альтернативного запобіжного заходу місцевий визначив ОСОБА_9 заставу 496 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 1501888 гривень, що значно перевищує межі встановлені п.2 ч.5 ст.182 КПК щодо осіб, які підозрюються у вчиненні тяжкого злочину.
Апеляційний суд вважає, що при постановленні оскаржуваної ухвали слідчим суддею не було враховано, що визначений раніше розмір застави підозрюваний протягом тривалого періоду часу (більше чотирьох місяців) не сплатив, що може свідчити про непомірність застави для ОСОБА_9 і по суті робить такий альтернативний запобіжний захід фактично безальтернативним та перетворює його на «попереднє покарання», що є неприпустимим у демократичному суспільстві.
Апеляційний суд звертає вагу, що вина підозрюваного у вчиненні інкримінованих йому злочинів ще не доведена і може бути встановлена виключно за результатами розгляду справи судом по суті пред'явленого обвинувачення, у разі звернення прокурора до суду з відповідним обвинувальним актом.
При цьому, прокурором не надано суду будь-яких доказів на підтвердження майнового стану підозрюваного, які б вказували на існування у останнього суттєвих майнових активів, які дають можливість сплатити заставу в визначеному слідчим суддею розмірі.
З врахуванням наведених вище обставин ухвала слідчого судді підлягає скасуванню.
Скасовуючи ухвалу слідчого судді та ухвалюючи нове рішення за результатами розгляду клопотання слідчого, при визначенні розміру застави, апеляційний суд керується вимогами ч.4, п.2 ч.5 ст.182 КПК.
Визначаючи розмір застави, колегія суддів враховує практику ЄСПЛ, відповідно до якої розмір застави має встановлюватися головним чином з огляду на особу обвинуваченого та ступінь впевненості, що можлива перспектива втрати застави у випадку його неявки у судове засідання буде достатнім стримуючий фактором, щоб позбавити його бажання втекти (рішення у справі «Гафа проти Мальти» (Gafа v. Malta), заява №54335/14, пункт 70, від 22 травня 2018 року)
Апеляційний суд вважає, що розмір застави повинен відповідати тяжкості кримінальних правопорушень, у вчиненні яких на даному етапі досудового розслідування підозрюється ОСОБА_9 та тим ступенем довіри щодо належної процесуальної поведінки підозрюваного.
З урахуванням того, що ОСОБА_9 вперше притягається до кримінальної відповідальності, має міцні соціальні зв'язки, постійне місце реєстрації та проживання, апеляційний суд вважає за можливе визначити підозрюваному заставу в максимальних межах, визначених п.2 ч.5 ст.182 КПК - 80 розмірів прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 266240 гривень.
На думку апеляційного суду, такий розмір застави буде достатнім для забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, його не можна вважати для нього завідомо непомірним та зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.177 КПК України.
Відповідно до п.3 ч.2 ст.409 КПК України підставою для скасування або зміни судового рішення при розгляді справи в суді апеляційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону.
Згідно до п.2 ч.3 ст.407 КПК України, апеляційний суд, скасувавши ухвалу слідчого судді, постановляє нову ухвалу.
На підставі викладеного, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга захисника ОСОБА_7 підлягає частковому задоволенню, а ухвала слідчого судді - скасуванню з постановленням апеляційним судом нової ухвали.
Керуючись ст.ст. 177, 178, 182, 183, 197, 199, 376, 404, 405, 407, 409, 419, 422, 424, 532 КПК України, апеляційний суд,
постановив:
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 - задовольнити частково.
Ухвалу слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 17.02.2026 року, якою в кримінальному провадженні №12024160000000253 від 20.02.2024 року підозрюваному ОСОБА_9 продовжений строк тримання під вартою до 17.04.2026 року включно, з визначенням застави - скасувати.
Постановити нову ухвалу, якою частково задовольнити клопотання старшого слідчого відділу розслідування злочинів в сфері господарської і службової діяльності СУ ГУНП в Одеській області ОСОБА_15 про продовження строку тримання під вартою підозрюваного ОСОБА_9 в кримінальному провадженні №12024160000000253 від 20.02.2024 року.
Продовжити підозрюваному ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді тримання під вартою в ДУ «Одеський слідчий ізолятор», строком до 17.04.2026 року, в межах строку досудового розслідування.
Визначити підозрюваному ОСОБА_9 розмір застави, як запобіжного заходу, достатнього для забезпечення виконання підозрюваним обов'язків, передбачених КПК України, у розмірі 80 (вісімдесяти) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 266240 (двісті шістдесят шість тисяч двісті сорок) гривень.
Підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу на депозитний рахунок для зарахування заставних сум за наступними реквізитами: отримувач: Одеський апеляційний суд; Код ЄДРПОУ отримувача 42268321; Код банку отримувача (МФО) 820172; розрахунковий рахунок UA308201720355299001001086720; Банк отримувача: ДКСУ м. Київ; Призначення платежу: Згідно ухвали Одеського апеляційного суду від 01.04.2026 року; заставна сума за підозрюваного ОСОБА_9 (номер провадження суду апеляційної інстанції №11-сс/813/621/26; судді: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ).
Підозрюваний ОСОБА_9 звільняється з-під варти після внесення застави.
У разі внесення застави покласти на підозрюваного ОСОБА_9 обов'язки, передбачені ч.5 ст.194 КПК України, а саме:
- прибувати до слідчого, прокурора та суду за кожною вимогою;
- не відлучатися за межі Одеської області без дозволу слідчого, прокурора або суду;
- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи, засобів зв'язку;
- утримуватися від спілкування з іншими учасниками кримінального провадження визначеними слідчим, або прокурором;
- здати на зберігання свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну до ГУ ДМС в Одеській області.
Роз'яснити підозрюваному ОСОБА_9 наслідки невиконання обов'язків, а саме: у разі, якщо підозрюваний, будучи належним чином повідомленим, не з'явиться до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин та не повідомить про причини своєї неявки, або якщо порушить інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов'язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору. У разі звернення застави в дохід держави, слідчий суддя вирішує питання про застосування до підозрюваного запобіжного заходу у виді застави у більшому розмірі або іншого суворого запобіжного заходу
Строк дії ухвали Одеського апеляційного суду в частині продовження застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою та покладених на підозрюваного обов'язків становить до 17.04.2026 року включно.
Копію ухвали невідкладно надіслати до ДУ «Одеський слідчий ізолятор».
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді Одеського апеляційного суду
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4