Номер провадження: 11-кп/813/1218/26
Справа № 502/1596/21
Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1
Доповідач ОСОБА_2
18.03.2026 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ,
секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,
за участі прокурора ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, апеляційну скаргу прокурора Ізмаїльської окружної прокуратури ОСОБА_7 на ухвалу Кілійського районного суду Одеської обл. від 27.10.2025 про звільнення від кримінальної відповідальності та закриття к/п №12020160310000357 від 06.10.2020 відносно:
ОСОБА_8 ,який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Орджонікідзе, рф, громадянина України, не одруженого, не працюючого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
- обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 286 КК України
установив:
Зміст оскаржуваного судового рішення та встановлених судом 1-ої інстанції обставин.
Оскаржуваною ухвалою суду 1-ої інстанції обвинуваченого ОСОБА_8 було звільнено від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, у зв'язку із закінченням строків давності на підставі п. 2 ч. 1 ст. 49 КК України.
Кримінальне провадження №12020160310000357 від 06.10.2020 за обвинуваченням ОСОБА_8 закрите на підставі п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України, у зв'язку із звільненням ОСОБА_8 від кримінальної відповідальності.
Стягнуто з ОСОБА_8 на користь держави судові витрати в розмірі 12 945 грн. 18 коп. за залучення експертів та проведення експертиз
Після набрання ухвалою законної сили речові докази по справі мотоблок «Forte HSDIG-1056», серійний номер 111016005 з причепом «ПВ», номер. знак НОМЕР_1 , свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, мопед марки «Suzuki Lets», номерний знак НОМЕР_2 , тимчасово реєстраційний талон вирішено повернути власникам, або уповноваженим ними особам, скасувавши накладений на них арешт.
Відповідно до ухвали суду 1-ої інстанції, 06.10.2020 о 13 год. ОСОБА_8 допустив грубі порушення вимог п. 12.1 «Правил дорожнього руху» України, які зобов'язують водія: під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху врахувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним.
В зазначений день та час водій ОСОБА_8 , керуючи технічно справним мотоблоком «Forte HSDIG-1056», серійний номер 111016005 та причепом «ПВ», номер. знак НОМЕР_1 , котрі не обладнанні гальмовими системами, здійснював рух по проїжджій частині вул. Ізмаїльській, зі сторони вул. Щасливої в бік вул. Гагаріна в м. Кілія, Ізмаїльського району, не врахувавши дорожню обстановку при здійсненні переїзду перехрестя по вул. Миру та закінчуючи свій маневр, безпосередньо на межі проїзної частини, здійснив наїзд на вибоїну у дорожньому покритті між плитами та втратив керування, у зв'язку із чим мотоблок з причепом змінив траєкторію руху, на перехресті вул. Ізмаїльської та вул. Миру в результаті чого скоїв зіткнення з мопедом марки «Suzuki Lets», номерний знак НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_9 , котрий здійснив зупинку перед вказаним перехрестям, для надання переваги в русі транспортним засобам котрі рухались по головній дорозі вул. Миру та в результаті зіткнення мопед впав на землю та пасажир мопеду ОСОБА_10 , отримав тілесні ушкодження.
У результаті дорожньо-транспортної пригоди пасажиру мопеду «Suzuki Lets», номерний знак НОМЕР_2 ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , були заподіяні тілесні ушкодження у вигляді закритого перелому верхньої третини правої стегнової кістки, які не є небезпечними для життя пошкодженнями та приводить до тривалого розладу здоров'я, строком більше як 21 день та згідно 2.2.2. «Правил судово-медичного визначення ступеню тяжкості тілесних ушкоджень» належать до категорії тілесних ушкоджень середньої тяжкості.
Вимоги наведені в апеляційній скарзі та узагальнення доводів особи яка її подала.
В апеляційній скарзі прокурор Ізмаїльської окружної прокуратури ОСОБА_11 , не оспорюючи правильності рішення про застосування закону України про кримінальну відповідальність у виді застосування ст. 49 КК України стосовно ОСОБА_8 , вказує на те, що оскаржувана ухвала є незаконною та такою, що підлягає зміні з підстав істотного порушення вимог кримінального процесуального закону.
На обґрунтування своїх вимог прокурор ОСОБА_11 , зазначає, що відповідно до правового висновку, викладеного у постанові об'єднаної палати Верховного Суду від 12.09.2022 у справі №203/241/17, у разі звільнення особи від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК України процесуальні витрати, понесені органом досудового розслідування, зокрема витрати на проведення експертиз, не підлягають стягненню з особи, а відносяться на рахунок держави.
При цьому, як убачається з матеріалів кримінального провадження, проведення транспортно-трасологічної та автотехнічних, судових експертиз, проведених Одеським НДЕКЦ МВС України, було ініційовано органом досудового розслідування, у зв'язку з чим витрати на їх проведення не можуть бути покладені на особу, кримінальне провадження щодо якої закрито.
Проте, суд 1-ої інстанції, всупереч зазначеним вимогам закону, безпідставно вирішив питання про стягнення з ОСОБА_8 на користь держави процесуальних витрат, пов'язаних із залученням експертів та проведенням експертиз, у зв'язку з чим істотно порушив вимоги кримінального процесуального закону.
За таких обставин, прокурор ОСОБА_11 просить ухвалу місцевого суду від 27.10.2025 змінити, в частині стягнення процесуальних витрат та виключити з резолютивної частини оскаржуваної ухвали рішення про стягнення із ОСОБА_8 документально підтверджених витрат на залучення експерта для проведення судових експертиз та віднести судові витрати в сумі 12 945 грн. 18 коп. на рахунок держави, в іншій частині ухвалу залишити без змін.
Обвинувачений ОСОБА_8 та захисник ОСОБА_12 в судове засідання апеляційного суду не з'явились, не зважаючи на належне та своєчасне сповіщення про дату, час та місце апеляційного розгляду, про причини неприбуття не повідомили та жодних клопотань на адресу суду не подавали.
Враховуючи неявку вищезгаданих учасників провадження в судове засідання, колегія суддів, керуючись при цьому вимогами ч. 4 ст. 405 КПК України та з'ясувавши думку прокурора, вважає за можливе апеляційний розгляд провадження здійснювати без участі обвинуваченого та захисника.
Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора ОСОБА_6 , яка підтримала вимоги апеляційної скарги прокурора ОСОБА_7 та просила її задовольнити, проаналізувавши доводи апелянта та перевіривши матеріали кримінального провадження, апеляційний суд доходить висновків про таке.
Мотиви суду апеляційної інстанції.
Відповідно до ч. 1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Згідно із ч. 1 ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Системний аналіз оскаржуваної ухвали дає підстави дійти висновку про те, що вказане судове рішення вищевикладеним вимогам кримінального процесуального закону відповідає не у повному обсязі з огляду на наступне.
Оскільки в апеляційній скарзі прокурора не оспорюється законність закриття провадження та звільнення ОСОБА_8 від кримінальної відповідальності у зв'язку із спливом строків притягнення до кримінальної відповідальності апеляційний суд не переглядає оскаржену ухвалу у цій частині.
Водночас, що стосується доводів прокурора відносно того, що суд 1-ої інстанції прийшов до помилкового висновку щодо стягнення процесуальних витрат з ОСОБА_8 на рахунок держави, апеляційний суд вважає їх обґрунтованими з огляду на наступне.
Згідно із ч. 1 ст. 126 КПК України питання щодо процесуальних витрат суд вирішує у вироку суду або ухвалою.
Частиною 2 ст. 124 КПК України передбачено, що процесуальні витрати, пов'язані із залученням експертів, покладаються на обвинуваченого лише у разі ухвалення обвинувального вироку суду.
Приписами ст. 118 КПК встановлено, що процесуальні витрати складаються із 1) витрат на правову допомогу; 2) витрат, пов'язаних із прибуттям до місця досудового розслідування або судового провадження; 3) витрат, пов'язаних із залученням потерпілих, свідків, спеціалістів, перекладачів та експертів; 4) витрат, пов'язаних із зберіганням і пересиланням речей і документів.
При цьому, п. 3 ч. 1 ст. 118 КПК України встановлено, що процесуальні витрати складаються, зокрема, із витрат, пов'язаних із залученням потерпілих, свідків, спеціалістів, перекладачів та експертів.
Процесуальні витрати виникають та пов'язані зі здійсненням кримінального провадження, є матеріальними витратами органів досудового розслідування, прокуратури, суду та інших учасників кримінального провадження.
За приписами ч. 1 ст. 122 КПК передбачено, що витрати, пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів та експертів, несе сторона кримінального провадження, яка заявила клопотання про виклик свідків, залучила спеціаліста, перекладача чи експерта, крім випадків, встановлених цим Кодексом
Відповідно до ч. 6 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.
Судом 1-ої інстанції встановлено, що під час досудового розслідування к/п №12020160310000357 від 06.10.2020 відносно ОСОБА_8 обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, органом досудового розслідування понесені процесуальні витрати, пов'язані із проведенням експертиз на загальну суму 12 945,18 грн.
Як вбачається з матеріалів справи, кримінальне провадження стосовно ОСОБА_8 було закрито за клопотанням його захисника ОСОБА_12 у зв'язку із спливом строків притягнення до кримінальної відповідальності.
Так, відповідно до постанови Великої Палати Верховного Суду від 17.06.2020 у справі №598/1781/17 КПК України не обмежує процесуальну форму вирішення питання щодо розподілу процесуальних витрат виключно обвинувальним вироком.
Суд, ухвалюючи остаточне рішення за результатами розгляду кримінального провадження (вирок або ухвалу), вирішує питання щодо розподілу процесуальних витрат. Суд повинен вирішити питання про розподіл процесуальних витрат у будь-якому рішенні, яким завершується розгляд кримінального провадження по суті, у тому числі й в ухвалі про закриття кримінального провадження у зв'язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності.
Вирішення питання про розподіл процесуальних витрат полягає у висновку суду про стягнення або відмову у стягненні певної грошової суми, яка є процесуальними витратами у розумінні КПК України.
Підсумовуючи викладене, колегія суддів вважає, що, відносячи понесені в даному кримінальному провадженні із ОСОБА_8 процесуальні витрати, пов'язані із залученням експертів, на рахунок держави, суд 1-ої інстанції залишив поза увагою той факт, що кримінальне провадження стосовно обвинуваченого ОСОБА_8 було закрито у зв'язку із спливом строків притягнення до кримінальної відповідальності, внаслідок чого процесуальні витрати необхідно було покласти на рахунок держави, чим допустив неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, що є підставою для внесення відповідних змін до оскаржуваної ухвали.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 407 КПК України за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на вирок або ухвалу суду 1-ої інстанції суд апеляційної інстанції має право змінити вирок або ухвалу.
Пункти 3 та 4 ч. 1 ст. 409 КПК України визначають, що підставами для скасування або зміни судового рішення при розгляді справи в суді апеляційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність.
Згідно із ч. 1 ст. 412 КПК України, істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.
Неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, що тягне за собою скасування або зміну судового рішення, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 413 КПК України, є не застосування закону, який підлягає застосуванню.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 408 КПК України, суд апеляційної інстанції змінює вирок у разі зменшення сум, які підлягають стягненню, або збільшення цих сум, якщо таке збільшення не впливає на обсяг обвинувачення і правову кваліфікацію кримінального правопорушення.
На підставі викладеного, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга прокурора ОСОБА_7 підлягає задоволенню, а оскаржувана ухвала зміні, в частині стягнення процесуальних витрат на проведення експертиз, які необхідно покласти на рахунок держави.
Керуючись ст.ст. 24, 118, 124, 126, 285-288, 370, 404, 405, 407, 409, 412, 413, 419, 424, 532 КПК України, апеляційний суд
ухвалив:
Апеляційну скаргу прокурора Ізмаїльської окружної прокуратури Одеської обл. ОСОБА_7 - задовольнити.
Ухвалу Кілійського районного суду Одеської обл. від 27.10.2025 про звільнення від кримінальної відповідальності та закриття к/п №12020160310000357 від 06.10.2020 відносно ОСОБА_8 - змінити.
Абзац 3 ухвали викласти в наступній редакції:
«Судові витрати на залучення експертів для проведення судових експертиз на суму 12 945 грн. 18 коп. покласти на державу».
В іншій частині ухвалу залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня набрання нею законної сили.
Судді Одеського апеляційного суду:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4