Номер провадження: 11-сс/813/778/26
Справа № 522/2545/26 1-кс/522/1146/26
Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1
Доповідач ОСОБА_2
30.03.2026 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ,
секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси від 24.02.2026 про повернення його скарги на бездіяльність уповноважених посадових осіб ДБР України, яка полягає у невнесенні відомостей до ЄРДР за його заявою від 10.02.2026
установив:
Зміст оскаржуваного судового рішення та встановлених судом 1-ої інстанції обставин.
Зазначеною ухвалою слідчого судді від 24.02.2026 було повернуто ОСОБА_6 його скаргу на бездіяльність уповноважених посадових осіб ДБР України, яка полягає у невнесенні відомостей до ЄРДР за його заявою від 10.02.2026.
Обґрунтовуючи прийняте рішення, слідчий суддя вказувала на те, що юридична адреса ДБР - м. Київ, ТУ ДБР, розташованого в м. Миколаєві - м. Миколаїв, вул. Погранична, буд. 9, при цьому 2 СВ (із дислокацією в м. Одесі) ТУ ДБР, розташованого в м. Миколаєві - м. Одеса, пр-кт Князя Володимира Великого, буд. 106, що знаходиться поза межами територіальної юрисдикції Приморського районного суду м. Одеси.
Вимоги, наведені в апеляційній скарзі та узагальнення доводів особи, яка її подала.
Не погодившись із зазначеною ухвалою заявник ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу, в якій вказує на те, що вона постановлена з порушенням норм КПК України та просить її скасувати, оскільки слідчий суддя розглянула скаргу із порушенням приписів ч. 3 ст. 306 КПК України, окрім того, відповідно до відкритих офіційних відомостей ДБР, знаходиться за адресою: м. Одеса, вул. Велика Арнаутська, що відноситься до територіальної юрисдикції Приморського районного суду м. Одеси.
У судове засідання апеляційного суду заявник ОСОБА_6 та представник прокуратури не з'явилися, були повідомлені про дату судового засідання належним чином, з жодними заявами до суду не зверталися.
Відтак, відповідно до ч. 4 ст. 107 та ст. 405 КПК України розгляд проведено без учасників судового розгляду та без фіксації за допомогою технічних засобів.
Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали судового провадження, апеляційний суд дійшов таких висновків.
Мотиви апеляційного суду.
Відповідно до ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду 1-ої інстанції в межах апеляційної скарги.
Згідно із ч. 1 ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
При цьому, положення ч. 1 ст. 306 КПК України передбачають, що скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого, дізнавача чи прокурора розглядаються слідчим суддею місцевого суду згідно з правилами судового розгляду, передбаченими ст.ст. 318-380 цього Кодексу, з урахуванням положень цієї глави.
Приписами ст. 3 КПК України передбачено, що слідчий суддя - суддя суду першої інстанції, до повноважень якого належить здійснення у порядку, передбаченому цим Кодексом, судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні.
Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.06.2006, апеляційний суд застосовує рішення Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ), як джерело права.
Так ЄСПЛ у справі «Мельник проти України» визначив, що право доступу до суду не є абсолютним, воно може бути обмеженим, особливо щодо умов прийнятності скарги. Ці обмеження повинні мати законну мету та бути пропорційними між використаними засобами та досягнутими цілями.
Згідно із ч. 7 ст. 100, ч. 2 ст. 132, ч. 1 ст. 184, ч. 1 ст. 192, ч. 2 ст. 199, ч. 1 ст. 201, ч. 3 ст. 244, ч. 10 ст. 290 КПК України судовий контроль за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні під час досудового розслідування здійснюється слідчим суддею суду першої інстанції, в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться орган досудового розслідування.
Положеннями ч. 6 ст. 9 КПК України визначено, що у випадках, коли положення цього Кодексу не регулюють або неоднозначно регулюють питання кримінального провадження, застосовуються загальні засади кримінального провадження, визначені частиною першою ст. 7 цього Кодексу.
Виходячи із аналізу норм КПК України, судовий контроль за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні під час досудового розслідування здійснюється слідчим суддею суду першої інстанції, в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться орган досудового розслідування, що здійснює досудове розслідування, а тому, з урахуванням положень ч. 6 ст. 9 КПК України, зазначене правило застосовується й до розгляду скарг, клопотань, територіальна підсудність щодо яких прямо не визначена процесуальним законом (зокрема ч. 1 ст. 306 КПК України).
Апеляційний суд приймає до уваги правовий висновок, викладений в ухвалі колегії суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду (далі - ККС ВС) від 22.04.2020 у справі №487/7605/19 (провадження №51-1901 впс 20), відповідно до якого територіальна підсудність визначається за місцем знаходження (реєстрації) відповідного державного органу, який є юридичною особою та в складі якого знаходиться слідчий підрозділ.
Відтак, місцезнаходженням відповідного органу досудового розслідування у розумінні ч. 2 ст. 132 КПК України, з огляду на сталу судову практику, є місце розташування територіального підрозділу (управління), який має статус юридичної особи публічного права, або розташування його територіального підрозділу (слідчого відділу), який такого статусу не має, до структури якого входить відповідний орган досудового розслідування.
Як вбачається з матеріалів, які надані апеляційному суду, заявник ОСОБА_6 звернувся до Приморського районного суду м. Одеси зі скаргою на бездіяльність посадових осіб ТУ ДБР.
Водночас, згідно відомостей, які містяться на сайті ТУ ДБР розташованого у м. Миколаєві, відповідно до місць розташування органів досудового розслідування визначена територіальна юрисдикція судів, зокрема м. Одеса - Пересипський районний суд м. Одеси.
Що стосується посилання заявника ОСОБА_6 на порушення слідчим суддею приписів ч. 3 ст. 306 КПК України, апеляційний суд зауважує, що його скарга не була розглянута по суті, а вирішення питання про повернення скарги розглядається у порядку підготовки до розгляду та відповідно до вимог КПК України не вимагає виклику сторін у судове засідання.
За приписами п. 1) ч. 3 ст. 407 КПК України, за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвали слідчого судді суд апеляційної інстанції має право залишити ухвалу без змін.
Отже, апеляційний суд вважає, що підстави для задоволення апеляційної скарги заявника ОСОБА_6 та скасування законної ухвали слідчого судді відсутні.
Керуючись ст.ст. 24, 303, 309, 350, 370, 404, 405, 407, 419, 422, 532, 615 КПК України, апеляційний суд
ухвалив:
Апеляційну скаргу заявника ОСОБА_6 - залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого суддіПриморського районного суду м. Одеси від 24.02.2026, про повернення скарги ОСОБА_6 на бездіяльність уповноважених посадових осіб ДБР України, яка полягає у невнесенні відомостей до ЄРДР за його заявою від 10.02.2026 - залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді Одеського апеляційного суду:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4