«01» квітня 2026 року м. Миколаїв
Миколаївський апеляційний суд в складі колегії суддів:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3
за участю секретаря ОСОБА_4
учасника судового провадження
прокурора ОСОБА_5
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу засудженого ОСОБА_6 на ухвалу Казанківського районного суду Миколаївської області від 09 лютого 2026 року щодо
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Виноградівка Одеської області, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , відбуваючого покарання у ДУ «Казанківська виправна колонія №93».
Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції.
Ухвалою Казанківського районного суду Миколаївської області від 09 лютого 2026 року відмовлено у задоволенні подання начальника ДУ «Казанківська виправна колонія №93» про застосування умовно - дострокового звільнення від відбування покарання щодо засудженого ОСОБА_6 .
Короткий зміст вимог апеляційної скарги.
Засуджений ОСОБА_6 просить ухвалу скасувати та постановити нову ухвалу, якою задовольнити клопотання та звільнити його умовно-достроково від відбування покарання.
Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу.
Апелянт вважає рішення суду першої інстанції незаконним та таким, що не відповідає принципам справедливості. Не погоджується з висновком суду про те, що засуджений не довів свого виправлення.
Звертає увагу суду, що єдиною і достатньою підставою умовно-дострокового звільнення є досягнення однієї з цілей покарання - виправлення засудженого, що підтверджується його сумлінною поведінкою і ставленням до праці в процесі відбування покарання.
Зазначає, що відповідно до матеріалів особової справи, за весь період відбування покарання він дійсно вчиняв дрібні порушення, але з 2021 року демонструє відмінну поведінку, отримує систематичні заохочення, бере участь у програмах диференційованого виховного впливу «Освіта» та «Духовне відродження».
Вважає, що він довів своє виправлення сумлінною поведінкою та ставленням до праці, що відображено в змісті подання начальника ДУ «Казанківської ВК №93».
Встановлені судом першої інстанції обставини.
Начальник ДУ «Казанківська виправна колонія №93» звернувся до суду із поданням про застосування умовно - дострокового звільнення від відбування покарання відносно засудженого ОСОБА_6 , вказуючи на ту обставину, що засуджений з 25.10.2018 відбуває покарання в місцях позбавлення волі, характеризується позитивно та довів своє виправлення сумлінною поведінкою та ставленням до праці, у зв'язку з чим заслуговує на умовно дострокове звільнення від відбування покарання.
Судом встановлено, що вироком Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 27 березня 2019 року ОСОБА_6 визнано винними у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України, та призначено покарання у виді 8 років позбавлення волі.
На момент звернення до суду із даним поданням, засуджений ОСОБА_6 відбув 3/4 строку покарання, невідбута частина строку покарання на момент розгляду подання судом складає 8 місяців 15 днів.
В ДУ «Казанківська виправна колонія №93» засуджений прибув 16.05.2024. За час відбування покарання має шість заохочень:
- 14.04.2021 - подяка за дотримання прави трудового розпорядку та вимог безпеки праці;
- 08.07.2022 - подяка за виконання покладених обов'язків та дотримання правил поведінки;
- 25.10.2023 - подяка за дотримання прави трудового розпорядку та вимог безпеки праці;
- 18.10.2024 - подяка за сумлінне ставлення до праці по благоустрою місць позбавлення волі та зразкову поведінку;
- 21.04.2025 - подяку за сумлінне ставлення до праці по благоустрою місць позбавлення волі та зразкову поведінку;
- 21.10.2025 - подяка за добросовісне відношення до праці по благоустрою місць позбавлення волі та зразкову поведінку.
Окрім цього, засуджений ОСОБА_6 має п'ять стягнень:
- 04.04.2019 - попередження за вилучення саморобного зарядного пристрою;
- 05.06.2019 - догана у виді вилучення саморобного зарядного пристрою;
- 28.01.2020 - догана за вилучення гральних карт;
- 26.08.2020 - догана за передачу із тістоміса тіста та передачу його іншому засудженому;
- 12.10.2021 - догана за вилучення мобільного телефону.
До 2021 року включно, засуджений порушував режим утримання. Тобто, більшу частину призначеного строку покарання засуджений характеризувався посередньо та не демонстрував власного бажання до змін свого життя та виправлення. Період позитивних змін засудженого, який прослідковується з квітня 2021 року складає короткий етап перевиховання (виправлення) засудженого який є нетривалим для можливого висновку про доведення засудженим свого виправлення.
Суд першої інстанції дійшов висновку, що наявність зазначених стягнень, хоча вони і погашені у встановленому порядку, свідчать про неналежну поведінку засудженого та злісні порушення ним режиму відбування покарання. Нестабільна поведінка засудженого протягом всього строку відбування покарання не може свідчити про його виправлення, оскільки позитивні зміни повинні прослідковуватися протягом всього строку відбування покарання.
Перевіркою матеріалів справи встановлено, що ОСОБА_6 раніше неодноразово судимий.
Беручи до уваги особу засудженого, його характеристику, оцінивши його поведінку протягом строку відбування покарання, суд дійшов висновку, що подання про умовно-дострокове звільнення від покарання ОСОБА_6 не підлягає задоволенню.
Позиції учасників судового провадження.
Засуджений ОСОБА_6 належним чином повідомлений про дату та час судового розгляду, заяву про бажання брати участь у судовому засіданні не подавав.
Прокурор ОСОБА_5 заперечував проти задоволення апеляційної скарги, просив ухвалу суду залишити без змін.
Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, вивчивши матеріали кримінального провадження та обговоривши викладені в апеляційній скарзі доводи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Встановлені судом апеляційної інстанції обставини. Мотиви, з яких суд апеляційної інстанції виходив при ухваленні рішення, і положення закону, яким він керувався.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 81 КК України, умовно-дострокове звільнення від відбування покарання може бути застосоване, якщо засуджений сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення.
Як передбачено п. 3 ч. 3 ст. 81 КК України, умовно-дострокове звільнення від відбування покарання може бути застосоване після фактичного відбуття засудженим не менше трьох чвертей строку покарання, призначеного судом за умисний особливо тяжкий злочин.
При цьому, основним і вирішальним є не факт відбування визначеної частини покарання, а досягнення однієї із цілей покарання - виправлення засудженого.
Згідно з ч. 1 ст. 6 КВК України, виправлення засудженого - процес позитивних змін, які відбуваються в його особистості та створюють у нього готовність до самокерованої правослухняної поведінки.
Головною підставою умовно-дострокового звільнення є виправлення особи, а висновок суду про доведеність виправлення засудженого повинен засновуватись на всебічному врахуванні даних про його поведінку і ставлення до праці за весь період перебування у виправно-трудовій установі.
Вказаних вимог закону суд першої інстанції дотримався та належним чином мотивував своє рішення.
Відмовляючи у задоволенні клопотання, суд першої інстанції виходив з того, що засуджений ОСОБА_6 не довів свого виправлення. З цими висновками суд погоджується, з огляду на таке.
Як вбачається з наданих суду матеріалів, ОСОБА_6 засуджений вироком Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 27 березня 2019 року за ч. 1 ст. 115 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 8 років. Строк відбування покарання судом ухвалено рахувати з 24 жовтня 2018 року. Кінець строку - 24 жовтня 2026 року.
Таким чином, на час розгляду цього клопотання відбута частина покарання становила 7 років 5 місяців 9 днів.
Вивченням даних про особу засудженого встановлено, що 16.05.2024 засуджений ОСОБА_6 прибув до ДУ «Казанківська ВК №93», засуджений бере активну участь у програмах та заходах, не допускає порушень, бажає змінити своє життя на краще та підтверджує це активними вчинками, спальне місце та приліжкову тумбочку утримує у чистоті та порядку, має охайний зовнішній вигляд. Виконує роботи із самообслуговування, має достатній рівень необхідних навичок. У відношенні до оточуючих не конфліктний, товариський, з працівниками адміністрації установи завжди ввічливий та чемний.
Згідно довідки про участь в програмах диференційованого виховного впливу від 16.01.2026 засуджений ОСОБА_6 приймає участь у програмі диференційованого виховного впливу «Освіта» з 10.04.2023 та «Духовне відродження» з 27.11.2025.
Суд також врахував наявну у справі інформацію про те, що засуджений переосмислив своє ставлення до вчиненого злочину, визнає вину і усвідомлює наслідки. Призначене покарання вважає справедливим.
Проаналізувавши наявні у особовій справі засудженого відомості у сукупності, суд дійшов правильного висновку, що на даний час засуджений ОСОБА_6 лише став на шлях виправлення.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що до 2021 року включно засуджений порушував режим утримання. Тобто, більшу частину призначеного строку покарання засуджений характеризувався посередньо та не демонстрував власного бажання до змін свого життя та виправлення. В порівняні із цим, період позитивної поведінки засудженого, що розпочався у 2021 році складає короткий етап перевиховання (виправлення) засудженого, який є нетривалим для можливого висновку про доведення засудженим свого виправлення.
Очевидно наявні позитивні зрушення в його поведінці, так і його ставленні до праці, які, в свою чергу, свідчать про успішне здійснення процесу виправлення. Проте, засуджений ще потребує впливу виховних заходів протягом певного часу з тим, щоб повністю і беззаперечно довести своє виправлення.
На переконання колегії суддів, наявність шести заохочень, участь у реалізації програм диференційованого виховного впливу та в інших заходах соціально-виховного характеру не є достатньою обставиною, щоб дійти висновку про доведеність виправлення засудженого.
Умовно-дострокове звільнення від відбування покарання можливе лише після повного та всебічного вивчення даних про особу засудженого. При цьому, головною умовою прийняття такого рішення є доведеність того, що засуджений сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення. Рішення про умовно-дострокове звільнення засудженого належить до дискреційних повноважень суду та вирішується індивідуально у кожному конкретному випадку. Суд зобов'язаний перевірити сумлінну поведінку та сумлінне ставлення особи за весь період відбування нею покарання, врахувати тяжкість вчиненого злочину та особу засудженого в цілому.
Аналізуючи динаміку поведінки засудженого ОСОБА_6 за весь час відбування покарання, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що позитивні зміни у засудженого дійсно прослідковуються, проте даний процес позитивних змін не закінчено на момент розгляду питання щодо можливості застосування умовно-дострокового звільнення.
Вивчивши відомості про особу засудженого ОСОБА_6 , що наявні у матеріалах особової справи, з огляду на особливу суспільну небезпеку вчиненого ним злочину та ступінь його тяжкості, суд першої інстанції дійшов вмотивованого висновку, що для досягнення мети призначеного покарання, умовно-дострокове звільнення засудженого ОСОБА_6 на даному етапі відбування покарання є недоцільним.
За такого, суд першої інстанції обґрунтовано відмовив у задоволенні подання про застосування умовно - дострокового звільнення від відбування покарання відносно засудженого ОСОБА_6 ..
Враховуючи викладене, доводи апелянта про необґрунтованість оскаржуваної ухвали не знайшли свого підтвердження у ході апеляційного розгляду. Тому апеляційна скарга не підлягає задоволенню, про що просить апелянт.
Керуючись ст. 404, 407, 409, 424, 532 КПК України, -
Апеляційну скаргу засудженого ОСОБА_6 залишити без задоволення, а ухвалу Казанківського районного суду Миколаївської області від 09 лютого 2026 року щодо ОСОБА_6 , - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_7