“31» березня 2026 року м. Миколаїв
Миколаївський апеляційний суд в складі колегії суддів:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3
за участю секретаря ОСОБА_4
учасника судового провадження:
прокурора ОСОБА_5
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника третьої особи, щодо майна якого вирішується питання про арешт - адвоката ОСОБА_6 , на ухвалу слідчого судді Інгульського районного суду м. Миколаєва від 03 березня 2026 року про арешт майна.
Короткий зміст рішення слідчого судді.
Ухвалою слідчого судді Інгульського районного суду м. Миколаєва від 03 березня 2026 року клопотання прокурора про арешт майна задоволено частково. Накладено арешт на вилучене в ході проведення обшуку від 26.02.2026 майно, а саме: транспортний засіб KIA Sorento 2017 року випуску д.н.з. НОМЕР_1 (належить ОСОБА_7 ), з позбавленням права на його відчуження та розпорядження, а також права передачі у користування іншим особам. В решті - відмовлено.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу.
Представник третьої особи, щодо майна якої вирішується питання про арешт - адвокат ОСОБА_6 , просить ухвалу слідчого судді скасувати і постановити нову ухвалу, якою відмовити в задоволенні клопотання прокурора про накладення арешту на майно, вилученого 26.02.2026, яке на праві власності належить ОСОБА_7 , - автомобіль КІА SORENTO д.н.з НОМЕР_1 (win: НОМЕР_2 ).
Зазначає, що ОСОБА_7 - власник транспортного засобу KIA Sorento 2017 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1 , не є особою, яку у даному кримінальному провадженні повідомлено про підозру.
26.02.2026 в межах досудового розслідування у кримінальному провадженні №4202415241000032 повідомлено про підозру ОСОБА_8 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 27 ч. 4 ст. 410, ч.3 ст. 27 ч. 4 ст. 410, ч. 1 ст. 366, ч. 3 ст. 27 ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 366 КК України.
Ухвалою слідчого судді Інгульського районного суду м. Миколаєва від 25.02.2026 у справі №489/5959/25 провадження №1- кс/489/1255/26 надано дозвіл на проведення обшуку автомобілю КІА SORENTO д.н.з НОМЕР_1 (win: НОМЕР_2 ), з метою виявлення та фіксації відомостей про обставини вчинення кримінального правопорушення, відшукання та вилучення речей, предметів та документів, а саме:
- документи, в яких відображені відомості щодо руху паливномастильних матеріалів для забезпечення заходів підготовки військ, за період часу 2022-2025 років;
- блокнотів, щоденників, зошитів та окремих аркушів паперу з рукописними записами, інших документів, які містять записи щодо фактичного руху та використання паливно-мастильних матеріалів їх викрадення та збуту;
- носії інформації, ПЕОМ, ноутбуки, мобільні телефони (термінали), планшети, жорсткі диски, флеш-картки, картки - пам'яті (SD), диски для лазерних систем зчитування, програмною-апаратне обладнання та магнітних носіїв інформації, електронних - інформаційних систем або їх частин, комп'ютерне обладнання та магнітних носіїв інформації, на яких можуть міститися листування в сервісах електронної пошти у мобільних додатках (мессенджерах) «Telegram», «Viber», «Messenger Facebook», «WhatsApp», «Signal», «Instagram», щодо отримання, використання та привласнення паливномастильних матеріалів отриманих військовою частиною НОМЕР_3 , за період 2022- 2025 років, викрадення та збуту військового майна;
- грошові кошти, отримані від незаконної діяльності - викрадення та збуту військового майна, інші засоби доступу до рахунків, на які або з яких перераховуються такі грошові кошти, інші грошові кошти, цінності та інше майно, набуте в результаті вчинення розслідуваного кримінального правопорушення, які відповідно до вимог п. 6 ч. 9 ст. 100 КПК України, підлягають передачі в дохід держави.
Апелянт зазначає, що ухвала слідчого судді не містить відомостей про надання дозволу на вилучення транспортного засобу - автомобілю КІА SORENTO д.н.з НОМЕР_4 (win: НОМЕР_2 ), який на праві власності належить ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , отже, належний ОСОБА_7 автомобіль був вилучений без дозволу суду.
На підставі зазначеного судового рішення, старшим слідчим в ОВС Першого слідчого відділу (з дислокацією у місті Миколаєві) Територіального управління державного бюро розслідувань, розташованого у місті Миколаєві ОСОБА_9 , в межах досудового розслідування у кримінальному провадженні №4202415241000032 від 15.02.2024, за адресою: Київська обл., Києво-Святошинський р-н, с.Святопокровське, вул. Б. Хмельницького, 13, проведено обшук автомобілю КІА SORENTO д.н.з НОМЕР_1 WIN: НОМЕР_2 , який на праві власності належить ОСОБА_7 .
Апелянт зазначила, що все своє життя до виходу на пенсію ОСОБА_7 служив у Збройних Силах України, на керівних посадах, звільнений в запас 17.10.2010 з посади начальника автомобільної служби управління технічного забезпечення логістики Командування Сухопутних військ Збройних сил України. При виході на пенсію - отримав вихідну допомогу, яка сформувала в подальшому частину його майбутніх заощаджень.
Крім цього, на підставі договору довічного утримання, посвідченого 31.02.2002 приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу за реєстровим №1882, в 2011 році ОСОБА_7 набув право власності на квартиру АДРЕСА_1 , яка в подальшому була продана ним у 2018 році. До того ж в 2013 році ОСОБА_7 було отримано виплату грошової допомоги в розмірі 20 000 грн.
Відповідно до договору купівлі-продажу 8046/2023/4007193 транспортного засобу від 20.08.2023, ОСОБА_7 за 60 000 грн проданий належний йому автомобіль Kia Sorento, 2013 року, сірого кольору, д.н.з. НОМЕР_1 , який належав ОСОБА_7 з 15.03.2017. Згідно Довідки/виписки за договором №SAMDN80000729702091, виданої ПАТ «ПриватБанк», сформованої 02.03.2026, протягом часу з 01.01.2012 по 31.12.2024 ОСОБА_7 мав депозитний рахунок у ПАТ «ПриватБанк» на якому знаходились грошові кошти в іноземній валюті в сумі 14 910,18 Євро. Отже, наявність власних заощаджень, отримання стабільної пенсії в розмірі 25950 грн щомісячно, кошти від продажу попереднього автомобілю, забезпечили ОСОБА_7 можливість придбати автомобіль КІА SORENTO д.н.з НОМЕР_1 .
Встановлені слідчим суддею обставини.
Прокурор звернувся до суду з клопотанням про накладення арешту на майно, вилучене 26.02.2026 в ході проведення обшуку, а саме транспортний засіб KIA Sorento 2017 року випуску д.н.з. НОМЕР_1 , з метою забезпечення спеціальної конфіскації (тобто забезпечення виконання в подальшому вироку суду в цій частині), а також відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), крім того є підстави вважати придбання майна за рахунок грошових коштів здобутих злочинним шляхом.
Частково задовольняючи клопотання про арешт майна, слідчий суддя дійшов висновку, що прокурором доведено необхідність накладення арешту на зазначене в клопотанні майно з метою збереження речових доказів, забезпечення спеціальної конфіскації, вважає наявними підстави для накладення арешту на вилучене в ході обшуку майно.
Також, слідчим суддею враховано, що у кримінальному провадженні №42024152410000032 заявлено цивільний позов про стягнення з підозрюваних ОСОБА_8 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 на користь держави в особі військової частини НОМЕР_5 завдану майнову шкоди в розмірі 21701343 грн, яка підтверджена висновком експертизи, проведеної в рамках досудового розслідування.
Слідчим суддею при прийнятті рішення врахована належність на даний час вказаного майна третій особі, її матеріальний стан, вік та стан здоров'я. За таких обставин, слідчий суддя дійшов висновку про залишення власнику вказаного транспортного засобу - ОСОБА_7 , право користування автомобілем, до з'ясування всіх обставин у вказаному кримінальному провадженні.
Позиції учасників судового розгляду.
Представник третьої особи, щодо майна якого вирішується питання про арешт - адвокат ОСОБА_6 , про дату та час апеляційного розгляду повідомлена належним чином, повідомлення адвокатом отримано на електронну пошту 19.03.2026. Для забезпечення участі адвоката під час апеляційного розгляду прийнято рішення про проведення апеляційного розгляду в режимі відеоконференції.
Колегія суддів зауважує, що відповідно до вимог ч. 2 ст. 422 КПК України апеляційна скарга на ухвалу слідчого судді розглядається не пізніш як через три дні після її надходження до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга надійшла 09.03.2026, та у передбачений законом строк призначена до розгляду на 11.03.2026, але розгляд відкладено через неможливість сформувати колегію суддів. 19.03.2026 розгляд не відбувся через проблеми в роботі підсистеми відеоконференцзв'язку, та розгляд відкладено на 31.03.2026, про що адвокату було відомо. Проте, у призначену дату та час апелянт до суду не з'явилася, та не скористалася можливістю прийняти участь у розгляді справи в режимі відеоконференції, заяв про відкладення розгляду справи не надійшло.
За таких обставин, неявка апелянта до суду 31.03.2026 без поважних причин не перешкоджає апеляційному розгляду.
Прокурор заперечувала проти задоволення апеляційної скарги.
Встановлені судом апеляційної інстанції обставини.
Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, вивчивши матеріали судового провадження, колегія суддів встановив таке.
Першим слідчим відділом (з дислокацією у м. Миколаєві) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Миколаєві, здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42024152410000032 від 15.02.2024, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 366, ч.4 ст.425 та ч. 3, 4 ст. 410 КК України.
В ході досудового розслідування встановлено, що ОСОБА_8 , діючи умисно, в період 2022-2025 років, з корисливих мотивів, за попередньою змовою з начальником відділу розвитку навчальної матеріально-технічної бази та супроводження програм управління доктрин та підготовки військ (сил) Головного управління доктрин та підготовки Генерального штабу Збройних сил України ОСОБА_10 та начальником служби паливно-мастильних матеріалів військової частини НОМЕР_3 ОСОБА_11 , будучи військовою службовою особою, організував та запровадив механізм безпідставного виділення, подальшого привласнення та незаконного збуту військового майна - паливно-мастильних матеріалів, що перебували у державній власності, внаслідок чого в умовах дії правового режиму воєнного стану, під час здійснення Збройними Силами України заходів із відсічі та стримування збройної агресії проти України, заподіяно матеріальну шкоду державі в особі військової частини НОМЕР_3 , істотно підірвало забезпечення заходів бойової підготовки, негативно вплинуло на боєздатність та оперативну готовність підрозділів Збройних Сил України в умовах збройної агресії проти України.
Сума збитків становить 21 701 343 грн.
26.02.2026 у вказаному кримінальному провадженні повідомлено ОСОБА_8 про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст. 27 ч.4 ст. 410, ч.1 ст. 366, ч.3 ст. 27 ч.2 ст. 28 ч. 1 ст. 366 КК України, вчинених за попередньою змовою групою осіб.
Прокурор звернувся до суду з клопотанням про накладення арешту на майно, вилучене в ході проведення обшуку, а саме транспортний засіб KIA, з метою забезпечення спеціальної конфіскації (тобто забезпечення виконання в подальшому вироку суду в цій частині), а також відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов).
Крім того, є підстави вважати придбання майна за рахунок грошових коштів, здобутих злочинним шляхом.
Положення закону, якими керувався суд апеляційної інстанції.
Відповідно до положень ч. 2 ст. 64-2 КПК України, права та обов'язки третьої особи, щодо майна якої вирішується питання про арешт, виникають з моменту звернення прокурора до суду із клопотанням про арешт майна.
Положеннями ч. 1 ст. 170 КПК України передбачено, що арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.
Згідно ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Відповідно до положень ч. 3 зазначеної статті, у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Згідно ч. 1 ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Мотиви, з яких суд апеляційної інстанції виходив при постановленні ухвали.
Всупереч доводам апелянта, колегія суддів зазначає, що приймаючи рішення про накладення арешту на майно, слідчий суддя достатньо мотивував рішення, врахувавши мету накладення арешту.
Транспортний засіб KIA Sorento 2017 року випуску VIN: НОМЕР_6 , д.н.з. НОМЕР_1 належить ОСОБА_7 , дата набуття права: 20.08.2023, тобто перебуває у власності батька підозрюваного ОСОБА_8 .
Зазначений транспортний засіб, на який накладено арешт, відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України, та є речовим доказом у кримінальному провадженні.
Всупереч доводам апелянта, колегія суддів зазначає, що хоча ОСОБА_7 підозру не пред'явлено, але арешт на майно накладено з урахуванням вимог положень ч. 3 ст. 170 КПК України, оскільки наявні достатні підстави вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Апелянт вважає безпідставним накладення арешту на майно власника, якому у даному кримінальному провадженні не повідомлено про підозру. Проте, ці доводи також позбавлені підстав. Зазначений автомобіль хоча і зареєстрований на батька підозрюваного ОСОБА_7 , але цей автомобіль придбано 20.08.2023, а ОСОБА_8 у даному кримінальному провадженні повідомлено про підозру.
В свою чергу прокурор, звернувшись із клопотанням про накладення арешту на майно в порядку вимог ч.2 ст. 64-2 КПК України, навів належне обґрунтування, зазначивши мету накладення арешту, та про наявність підстав вважати, що це майно придбано за рахунок коштів, здобутих злочинним шляхом.
Накладення арешту сприятиме досягненню мети щодо швидкого, повного та неупередженого досудового розслідування. Підстав сумніватися в співрозмірності обмеження права власності колегія суддів не вбачає.
Обставини кримінального провадження на час прийняття рішення вимагали вжиття такого методу державного регулювання, як накладення арешту на майно.
Прокурором доведено, що потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права особи, і саме за таких умов може бути виконане завдання, для виконання якого прокурор звернувся з клопотанням про накладення арешту на вказане майно.
Задовольняючи частково клопотання прокурора, слідчий суддя враховував належність на даний час вказаного майна третій особі, її матеріальний стан, вік та стан здоров'я, а тому дійшов висновку про накладення арешту на майно, без позбавлення власника права власнику право користування вказаним авто.
З матеріалів судового провадження вбачається, що автомобіль вилучено під час обшуку 26.02.2026. Клопотання про накладення арешту на майно ініційовано прокурором (щодо майна майно третьої особи), як того вимагають приписи ч.2 ст. 64-2 КПК України. Зазначене клопотання відправлено до суду 28.02.2026, тобто в межах строків, передбачених ч.5 ст.171 КПК України. За таких обставин, доводи апелянта в частині того, що на її думку, порушено зазначені вимоги закону, не відповідають дійсності.
Оскаржуване рішення відповідає вимогам ст. 370 КПК України, є законним, обґрунтованим і вмотивованим. Тому апеляційна скарга захисника задоволенню не підлягає.
Керуючись ст. 407, 422, 424, 532 КПК України, суд, -
Апеляційну скаргу представника третьої особи, щодо майна якого вирішується питання про арешт, - адвоката ОСОБА_6 , залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого Інгульського районного суду м. Миколаєва від 03 березня 2026 року про арешт майна залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та не підлягає оскарженню в касаційному порядку.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3