номер провадження справи 17/23/26
03.04.2026 Справа № 908/189/26
м. Запоріжжя
Господарський суд Запорізької області у складі судді Корсуна В.Л. розглянувши в спрощеному позовному провадженні без повідомлення (виклику) учасників матеріали справи № 908/189/26
за позовною заявою: заступника керівника Вознесенівської окружної прокуратури міста Запоріжжя Запорізької області (69035, м. Запоріжжя, вул. Якова Новицького, буд. 5) в інтересах держави, в особі органу уповноваженого державою, здійснювати відповідні функції в спірних правовідносинах - департаменту комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради, 69105, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 206
до відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю “Роджерс», 69104, м. Запоріжжя, вул. Чумаченка, буд. 41, кв. 13
про стягнення 86 697,16 грн
26.01.26 до Господарського суду Запорізької області в системі “Електронний суд» надійшла позовна заява заступника керівника Вознесенівської окружної прокуратури міста Запоріжжя Запорізької області (за вих. від 26.01.26 № 52-103-567ВИХ-26) в інтересах держави, в особі органу уповноваженого державою, здійснювати відповідні функції в спірних правовідносинах - департаменту комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради до товариства з обмеженою відповідальністю “Роджерс» (надалі ТОВ “Роджерс») про стягнення неустойки за прострочення виконання зобов'язання з повернення об'єкта оренди відповідно до договору оренди нежитлового приміщення від 21.10.05 № 1306 (у новій редакції від 10.11.17 № 3061) в розмірі 86 697,16 грн.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи № 908/189/26 між суддями від 27.01.26, вказану позовну заяву передано на розгляд судді Корсуну В.Л.
Ухвалою від 02.02.26 судом відкрито провадження у справі № 908/189/26 за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
04.02.26 до суду в системі «Електронний суд» надійшов відзив за вих. від 04.02.26 на позовну заяву, в якому представник відповідача заперечує проти позовних вимог та просить суд відмовити в задоволені позову повністю.
13.02.26 до суду в системі «Електронний суд» надійшла заява за вих. від 13.02.26 № 52-103-1192ВИХ-26 (зареєстровано канцелярією суду та передано судді 16.02.26), в якій заступник керівника Вознесенівської окружної прокуратури м. Запоріжжя Запорізької області заперечує проти доводів відповідача викладених у відзиві за вих. від 04.02.26 на позовну заяву та просить суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
16.02.26 до суду в системі «Електронний суд» надійшла заява за вих. від 16.02.26 (зареєстровано канцелярією суду та передано судді 17.02.26), в якій представник відповідача надає додаткові пояснення до відзиву.
24.02.26 до суду в системі «Електронний суд» надійшла заява за вих. від 24.02.26 № 52-103-1456ВИХ-26, в якій заступник керівника Вознесенівської окружної прокуратури м. Запоріжжя заперечує проти доводів відповідача викладених у відзиві за вих. від 04.02.26 на позовну заяву та у заяві (додаткових поясненнях) за вих. від 16.02.26 і просить суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
25.02.26 до суду в системі «Електронний суд» надійшли додаткові пояснення за вих. від 25.02.26 № 908/189/26 (зареєстровано канцелярією суду та передано судді 26.02.26), в яких представник позивача підтримує позовні вимоги прокурора та просить суд задовольнити вказані позовні вимоги в повному обсязі.
Враховуючи положення ч. 1, ч. 4 ст. 116 та ст. 248 ГПК України, граничним строком розгляду цієї справи судом є 03.04.26 включно.
Частиною 1 ст. 251 ГПК України передбачено, що відзив подається протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.
Відповідно до ч. 4 ст. 166 ГПК України, відповідь на відзив подається в строк, встановлений судом. Суд має встановити такий строк подання відповіді на відзив, який дозволить позивачу підготувати свої міркування, аргументи та відповідні докази, іншим учасникам справи - отримати відповідь на відзив завчасно до початку розгляду справи по суті, а відповідачу - надати учасникам справи заперечення завчасно до початку розгляду справи по суті.
Згідно із ч. 4 ст. 167 ГПК України, заперечення подається в строк, встановлений судом. Суд має встановити такий строк подання заперечення, який дозволить іншим учасниками справи отримати заперечення завчасно до початку розгляду справи по суті.
Частинами 1-3 ст. 252 ГПК України визначено, що розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі. Розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через 30 днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом 30 днів з дня відкриття провадження у справі. Підготовче засідання при розгляді справи у порядку спрощеного провадження не проводиться.
Згідно із ч. 5 та ч. 7 ст. 252 ГПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше 5 днів з дня отримання відзиву.
Відповідно до ч. 8 ст. 252 ГПК України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.
Як свідчать наявні матеріали справи, клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін ні прокурор, ні позивач, ні відповідач суду не надали. Докази зворотнього в матеріалах цієї справи відсутні.
Судом прийнято до розгляду: відзив відповідача за вих. від 04.02.26 на позовну заяву, заяву заступник керівника Вознесенівської окружної прокуратури м. Запоріжжя за вих. від 13.02.26 № 52-103-1192ВИХ-26 (по суті відповідь на відзив), заяву відповідача за вих. від 16.02.26 (по суті додаткові поясненн), заяву заступника керівника Вознесенівської окружної прокуратури м. Запоріжжя за вих. від 24.02.26 № 52-103-1456ВИХ-26 (по суті додаткові пояснення) та додаткові пояснення позивача за вих. від 25.02.26 № 908/189/26.
У позовній заяві за вих. від 26.01.26 № 52-103-567ВИХ-26, в заяві за вих. від 13.02.26 № 52-103-1192ВИХ-26 (по суті відповідь на відзив) та в заяві за вих. від 24.02.26 № 52-103-1456ВИХ-26 (по суті додаткові пояснення) позовні вимоги прокурора вмотивовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором оренди нежитлового приміщення від 21.10.05 № 1306 (у новій редакції від 10.11.17 № 3061), а саме щодо неповернення нежитлового приміщення після припинення дії вказаного договору оренди. Договір оренди нежитлового приміщення від 21.10.05 № 1306 (у новій редакції від 10.11.17 № 3061) припинив свою дію 21.08.22 внаслідок закінчення строку, на який його було укладено, що зобов'язувало ТОВ “Роджерс» відповідно до п.п. 2.5., 5.13. договору, повернути об'єкт оренди орендодавцю та балансоутримувачу у строк не пізніше 31.08.22. У зв'язку з невиконанням ТОВ “Роджерс» обов'язку з повернення об'єкту оренди у вищезазначений строк, балансоутримувач надіслав йому претензію за вих. від 01.09.22 № 01-14/1273 щодо звільнення та повернення нежитлового приміщення № № 53,53а першого поверху (літ. Е-7) по вул. Перемоги, 80 у м. Запоріжжі. Указана претензія отримана ТОВ “Роджерс» 06.09.22, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення. У свою чергу, ТОВ “Роджерс», не погоджуючись з припиненням договору оренди внаслідок закінчення строку, на який його укладено, 31.08.22 звернувся до Господарського суду Запорізької області з позовом про визнання договору оренди продовженим, що спонукало балансоутримувача звернутися із зустрічним позовом про його виселення (справа № 908/1586/22) . В ході розгляду справи № 908/1586/22 суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку, що договір оренди нежитлового приміщення від 21.10.05 № 1306 (у новій редакції - від 10.11.17 № 3061) припинився на підставі ч. 1 ст. 24 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» у зв'язку з закінченням строку, на який його було укладено, тобто 21.08.22. Положеннями п. 2.5 договору оренди нежитлового приміщення від 21.10.05 № 1306 (у редакції від 10.11.17 № 3061) встановлено 10-денний строк для передачі майна. Оскільки строк дії договору закінчився 21.08.22, останнім днем повернення орендованого майна є 31.08.22. Після закінчення терміну дії договору оренди орендар не звільнив орендовані приміщення та залишив вимоги балансуотримувача про підписання акту приймання передачі приміщення без задоволення. У зв'язку з цим, рішенням Господарського суду Запорізької області від 10.01.23 у справі № 908/1586/22, залишеним без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 01.06.23, у задоволенні первісного позову ТОВ “Роджерс» до КНП «Міська лікарня екстреної та швидкої медичної допомоги» Запорізької міської ради та департаменту комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради про визнання договору продовженим відмовлено. Зустрічний позов КНП «Міська лікарня екстреної та швидкої медичної допомоги» Запорізької міської ради про виселення задоволено. Виселено ТОВ “Роджерс» з нежитлового приміщення № 53 площею 31,6 кв.м, нежитлового приміщення № 53а площею 1 кв.м першого поверху будівлі (літ. Е-7) загальною площею 32,7 кв.м. по вул. Перемоги, 80 в м. Запоріжжя, шляхом передачі його за актом приймання-передачі КНП «Міська лікарня екстреної та швидкої медичної допомоги» Запорізької міської ради. Вказане рішення суду набрало законної сили 01.06.23 та 30.06.23 за заявою стягувача було звернуто до примусового виконання постановою головного державного виконавця Лівобережного ВДВС у місті Запоріжжі Південного МУ МЮ (м. Одеса) від 13.07.23 відкрито виконавче провадження № 72243716. У подальшому, стягувач КНП «Міська лікарня екстреної та швидкої медичної допомоги» Запорізької міськради звернулось до Лівобережного ВДВС у місті Запоріжжі Південного МУ МЮ (м. Одеса) з заявою від 11.09.23 про повернення без виконання виконавчого документа у зв'язку з взяттям боржником ТОВ “Роджерс» станом на 01.09.23 зобов'язання виконати рішення суду в самостійному порядку. За результатами розгляду заяви стягувача, постановою держвиконавця від 11.10.23 виконавчий документ повернуто стягувачу. Разом з цим, незважаючи на взяття на себе зобов'язання щодо самостійного виконання судового рішення, ТОВ “Роджерс» звернувся до КНП «Міська лікарня екстреної та швидкої медичної допомоги» ЗМР із заявою від 20.09.23 № 20/09/23 щодо надання рахунків на оплату відшкодування комунальних послуг та за фактичне використання майна, яке було предметом договору оренди від 21.10.05 № 1306. У зв'язку з не виконанням вищезазначеного судового рішення про виселення, КНП «Міська лікарня екстреної та швидкої медичної допомоги» Запорізької міськради звернулась до ТОВ “Роджерс» з листом від 23.07.24 № 01-14/2641 в якому просило протягом 5 робочих днів з дня отримання даного листа звільнити нежитлові приміщення, які були предметом договору оренди від 21.10.05 № 1306, шляхом передачі за актом приймання-передачі. Попереджено про звернення до виконавчої служби у випадку його неповернення. Вказаний лист 26.07.24 отримано ТОВ “Роджерс». Не зважаючи на обізнаність про необхідність повернення предмету оренди як в силу закону та умов договору, так і на виконання судового рішення, неодноразові наполягання на цьому балансоутримувача, власні запевнення про вчинення таких дій, на які розраховував стягувач, через що відкликав виконавчий документ, ТОВ “Роджерс» продовжував протиправно його використовувати, фактично повернув майно Орендодавцю та Балансоутримувачу за актом приймання-передачі лише 30.09.24. Відповідно до інформації КНП «Міська лікарня екстреної та швидкої медичної допомоги» Запорізької міськради від 08.01.26 № 6699/01-14, ТОВ “Роджерс» після припинення дії договору (31.08.22) та до повернення майна (30.09.24) самостійно здійснював платежі за його користування у вигляді орендної плати за договором від 21.10.25 № 1306. Вказане у сукупності свідчить про умисне тривале неповернення ТОВ “Роджерс» предмета оренди за договором, строк дії якого закінчився ще у серпні 2022 році, надає підстави для застосування щодо нього майнової відповідальності у виді неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення. Відповідно до довідки КНП «Міська лікарня екстреної та швидкої медичної допомоги» Запорізької міської ради від 23.10.25 № 01-06/3096, розмір неустойки за період з 01.09.22 по 30.09.24 складає 86 697,16 грн. Таким чином, як стверджує прокурор (позивач), ТОВ “Роджерс», всупереч пунктам 2.5., 5.13. договору оренди нежитлового приміщення від 21.10.05 № 1306 (у редакції від 10.11.17 № 3061) та ст. 25 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», майно, яке є предметом оренди, повернуло орендодавцю та балансоутримувачу лише 30.09.24 (тобто після спливу 2 років з часу виникнення обов'язку щодо його повернення). Це надало право прокурору та позивачу, як орендодавцю відповідно до п. 3.11. договору, вимагати від ТОВ “Роджерс» сплати неустойки у розмірі подвійної орендної плати за користування об'єктом оренди за час прострочення в сумі 86 697,16 грн. Посилаючись на приписи законодавства України та договору оренди нежитлового приміщення від 21.10.05 № 1306 (у редакції від 10.11.17 № 3061), прокурор просив суд стягнути неустойку за прострочення виконання зобов'язання з повернення об'єкта оренди відповідно до договору оренди нежитлового приміщення від 21.10.05 № 1306 (у новій редакції від 10.11.17 № 3061) в розмірі 86 697,16 грн.
Департамент комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради підтримав позовні вимоги прокурора з підстав викладених у додаткових поясненнях у справі за вих. від 25.02.26 № 908/189/26. Посилаючись на приписи законодавства України та договору оренди нежитлового приміщення від 21.10.05 № 1306 (у редакції від 10.11.17 № 3061), представник позивача просив суд стягнути неустойку за прострочення виконання зобов'язання з повернення об'єкта оренди відповідно до договору оренди нежитлового приміщення від 21.10.05 № 1306 (у новій редакції від 10.11.17 № 3061) в розмірі 86 697,16 грн.
Відповідач заперечив проти позовних вимог з підстав викладених у відзиві за вих. від 04.02.26 на позовну заяву та в заяві за вих. від 16.02.26 (по суті додаткові поясненн). Просить суд відмовити позивачу в задоволені позовних вимог в повному обсязі та зазначивши при цьому, що:
- у прокурора відсутні повноваження на подання цього позову у спосіб, який обрав прокурор і на захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах;
- по суті, у справі № 908/1586/22 підставою для відмови у задоволенні позовних вимог ТОВ “Роджерс» стало саме посилання відповідача на вимоги ст. 19 ЗУ «Про оренду державного та комунального майна», а у цій справі, прокурор обгрунтовує позов про стягнення неустойки … тим, що як виявляється, у КНП “Міська лікарня екстреної та швидкої медичної допомоги» ЗМР є таки зайва площа для передачі її в оренду іншим товариствам і (як приклад) посилається на те, що у цей же період часу, коли ТОВ “Роджерс» неодноразово зверталось до балансоутримувача з проханням надати іншу площу для оренди підприємству, яке з 2005 року, напротязі 17 років було добросовісним орендарем, нерухоме майно передавалося іншому орендарю;
- ТОВ “Роджерс» зверталось листом від 09.08.23 № 50 до КНП «Міська лікарня швидкої та медичної допомоги» ЗМР з пропозицією про те, що оскільки рішення суду набуло чинності 01.06.23 та підлягає виконанню, але, приймаючи до уваги те, що на теперішній час у зв'язку: зі зміною керівництва, реорганізацією закладу, воєнним станом в Україні, відпала необхідність у використанні цього майна для власних потреб, а також у зв'язку з ти, що у аптечному пункті працевлаштовані дві особи, які отримують заробітну плату, товариством своєчасно сплачуються податки, товариство просило погодити продовження користування орендованим майном (нежитлове приміщення № 53 площею 31,6 кв.м., нежитлове приміщення № 53а площею 1 кв.м. першого поверху будівлі (літ. Е-7) загальною площею 32,7 кв.м. по вул. Перемоги, 80 в м. Запоріжжя), до закінчення воєнного стану в Україні та протягом 4 місяців з дати припинення чи скасування воєнного стану на тих же умовах. Крім того, товариство зов'язувалось своєчасно та у повному обсязі сплачувати плату за фактичне користування майном та комунальні послуги згідно умов раніше укладеного договору оренд. Також, товариство просилоо надати рахунки за період фактичного користування майном та надані комунальні послуги. У відповідь на цей лист КНП «Міська лікарня швидкої та медичної допомоги» ЗМР листом від 31.08.23 № 3441/01-05 повідомлено, що оскільки наразі вирішуються організаційно-технічні питання щодо подальшого використання спірного приміщення для власних потреб, вказаний процес є часомістким та витратним. З огляду на те, що станом на цей час КНП не здійснює заходів щодо примусового виконання рішення суду по справі № 908/1586/22 та ТОВ “Роджерс» продовжує тимчасово використовувати майно для здійснення своєї діяльності за умови відшкодування вартості фактичного користування та комунальних послуг, проте після вирішення організаціних та технічних питань з використання спірного приміщення для дільності лікарні, ТОВ “Роджерс» буде зобов'язано негайно вжити заходів щодо звільнення займаного примішення в строк. Таким чином, за взаємної згоди з балансоутримувачем, а не через протиправні дії відповідача, приміщення було передано балансоутримувачу на першу вимогу за актом від 30.09.24 добровільно, викладене прокурором у позові не відповідає дійсності та протирічить наданим доказам;
- у 2022 році відповідачем було самостійно, без рахунків та актів балансоутримувача проведено оплату оренди у розмірі 64 973,05 грн, яку балансоутримувач повернув товариству на рахунок, як безпідставно сплачену;
- згідно з рахунками та актами балансоутримувача, відповідачем було сплачено всі рахунки, а саме: 52 018,30 грн відшкодування вартості фактичного користування та 130 771,54 грн комунальних послуг (згідно листа від 31.08.23 року № 3441/01-05), а також підписано акт звіряння розрахунків;
- договором оренди сторони не передбачили порядку, який би визначав період нарахування штрафних санкцій, взаємним листування підтверджено домовленість щодо звільнення приміщення на першу вимогу, а тому при розрахунку необхідно застосовувати вимоги ст. 232 ГК України , яка діяла станом на 30.09.24 чи вимоги ст. 256, 257 ЦК;
- основне зобов'язання з оплати неустойки замість орендної плати) виникло після 21.08.22, період нарахування неустойки прокурором перевищує 6 місяців та починається з 01.09.22 по 30.09.24 (25 місяців);
- сплативши всі рахунки, що були надані балансоутримувачем, відповідач компенсував всі можливі збитки за 2 роки, а тому відстуні підстави для додаткового стягнення неустойки;
- суду потрібно встановити обставини, за яких орендар мав можливість передати майно, що було предметом оренди, але умисно цього не зробив. При цьому, варто зауважити, що обставини вчинення орендарем дій з повернення орендованого майна та відсутність у нього умислу на ухилення від повернення об'єкта оренди унеможливлюють застосування орендодавцем до орендаря відповідальності у вигляді неустойки в порядку ч. 2 ст. 785 ЦК України;
- прокурор посилається на довідку КНП «Міська лікарня екстреної та швидкої медичної допомоги» ЗМР за вих. від 23.10.25 № 01-06/3096 щодо розмір неустойки за період з вересня 2022 року по вересень 2024 року у розмірі 86 697,16 грн. Але не приймає до уваги те, що ТОВ “Роджерс» сплачено всі рахунки з орендної плати, які були надані у розмірі 52 018,30 грн3 (за взаємною згодою сторін на підставі листа від 31.08.2023 року № 3441/01-05), а тому борг відсутній;
- залишилось поза увагою прокурора, встановлений судом факт (в рішення суду у справі № 908/1586/22) про те, що балансоутримувач - КНП «Міська лікарня екстреної та швидкої медичної допомоги» Запорізької МР має право оперативного управління зазначеним майном. Право оперативного управління є речовим правом суб'єкта господарювання, що володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим суб'єктом управління об'єктами державної власності, уповноваженим органом місцевого самоврядування) для здійснення не комерційної господарської діяльності, у межах, встановлених законом та власником майна (уповноваженим суб'єктом управління об'єктами державної власності, уповноваженим органом місцевого самоврядування);
- якщо договір оренди, в продовженні якого було відмовлено, підлягав продовженню за результатами аукціону, то орендар, якому було відмовлено в продовженні договору, має переважне право на укладення договору оренди за результатами аукціону, за умови, що він бере участь в такому аукціоні. Реалізація переважного права здійснюється відповідно до положень цього Порядку. У такому разі статус об'єкта в Переліку першого типу зазначається як “вільний». Орендар, що має намір продовжити договір оренди, що підлягає продовженню за результатами проведення аукціону, звертається до орендодавця із заявою про продовження договору оренди не пізніше ніж за 3 місяці до закінчення строку дії договору оренди. Якщо орендар не подав заяву про продовження договору оренди у зазначений строк, то орендодавець не пізніше ніж за 1 місяць до закінчення строку дії договору оренди повідомляє орендаря про те, що договір оренди підлягає припиненню на підставі закінчення строку, на який його було укладено, у зв'язку з тим, що орендар не подав відповідну заяву у визначений Законом строк, та повідомляє про необхідність звільнення орендованого приміщення і підписання акта приймання-передачі (повернення з оренди) орендованого майна;
- балансоутримувач не повідомляв орендаря (відповідача у справі), якому було відмовлено у продовженні договору оренди на такій підставі, що необхідність в такому майні для задоволення власних потреб припинилася (хоча згідно п. 141 Положення повинен був це зробити), не пізніше ніж протягом 10 робочих днів з дня припинення такої необхідності, електронний аукціон провів 16.05.22, уклав договір оренди з ТОВ «Фарма Віта», основним видом діяльності якого є роздрібна торгівля фармацевтичними товарами в спеціалізованих магазинах, з 06.06.22 перебувають нежитлові приміщення № № 123,124 першого поверху будівлі (літ. А-6, А2) загальною площею 27,6 кв.м, розташовані по вул. Перемоги 80 у м. Запоріжжі, тобто саме за місцем розташування цієї ж лікарні, строк дії договору 5 років. Майно передано в оренду за будь яким призначенням, окрім: розміщення ветеринарних лікарень (клінік); казино; інших гральних заходів, гральних автоматів; ресторанів, барів, кафе, закусочних, буфетів, кафетеріїв, що здійснюють продаж товарів підакцизної групи; ритуальних послуг; складів; збору і сортування вторинної сировини; компьютерних клубів та інтернет - кафе; побутових послуг;
- у діях відповідача відсутня вина, як у формі умислу так і необережності, а лист КНП «Міська лікарня екстреної та швидкої медичної допомоги» ЗМР за вих. від 31.08.23 № 3441/01-05 за своїм змістом містить вільне волевиявлення балансоутримувача (ч.1 ст. 207 ЦК) про надання ТОВ “Роджерс» дозволу на подальше користування приміщенням, та бажання отримати оплату у визначеному розмірі, яка є достатньою компенсацією за спірний період часу, враховуючи вимоги ст. 785 та ст. 551 ЦК, тому, відсутні правові підстави для стягнення неустойки;
- щодо, нібито, підміни відповідачем понять та фактичного ототожнення балансоутримувача - КНП «Міська лікарня екстреної та швидкої медичної допомоги» ЗМР з орендодавцем - департаментом комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради, у справі № 908/1586/22 позивачем був саме балансоутримувач і заперечення ТОВ “Роджерс» з приводу того, що орендодавець (департамент) не заперечив щодо продовження договірних відносин до закінчення воєнного стану та надав орендарю лист про те, що договір діє до закінчення воєнного стану;
- із судового рішення у справі № 908/1586/22 вбачається, що «Листом вих. № 931/01-07 від 22.08.2022 балансоутримувач - КНП «Міська лікарня екстреної та швидкої медичної допомоги» ЗМР повідомив орендаря про наявність у балансоутримувача з правом оперативного управління правових підстав без погодження з власником на припинення договору у зв'язку з необхідністю використання майна для власних потреб, а саме: завершення президентської програми «Велике будівництво». Орендодавець (департамент комунальної власності та приватизації) листом вих. №1971/01/01-07 від 26.08.2022 повідомив орендаря про те, що питання продовження договорів оренди комунального майна у період воєнного часу регулюються постановою Кабінету Міністрів України від 27.05.2022 № 634 «Про особливості оренди державного та комунального майна у період воєнного стану» . З урахуванням цього просив орендаря у місячний термін з дати припинення чи скасування воєнного стану надати орендодавцю копії завірених орендарем належним чином документів, що підтверджують виконання зобов'язань за договором оренди.»;
- лист КНП «Міська лікарня екстреної та швидкої медичної допомоги» ЗМР за вих. від 31.08.23 № 3441/01-05 за своїм змістом містить вільне волевиявлення балансоутримувача з правом оперативного управління про надання ТОВ “Роджерс» прав користуватись майном до певного часу і за певних умов, що і є належною компенсацією користування і не може вважатись орендною платою, бо вона має місце лише за умови наявності дійсного укладеного договору оренди, а оскільки питання чинності договору вже було вирішено судом, то сплачені суми і є неустойкою за домовленістю сторін, яка викладена у взаємному листуванні і не має бути обов'язково у формі окремого договору;
- посилання прокурора на те, що лише власник має право визначати юридичну долю свого майна, у т.ч. й шляхом надання майна іншим особам, безпідставне, бо балансоутримувач з правом оперативного управління без погодження з власником прийняв рішення на припинення договору у зв'язку з необхідністю використання майна для власних потреб, а не отримання доходу, як зазначив прокурор;
- прокурор на власний розсуд і користь намагається тлумачити тест договору листа КНП «Міська лікарня екстреної та швидкої медичної допомоги» ЗМР за вих. від 31.08.23 № 3441/01-0, при тому, що він є зрозумілим, містить обумовлені сторонами умови та строки користування нерухомим майном, які, до речі, виконано сторонами у повному обсязі у 2024 році.
А тому, представник відповідача просить суд відмовити прокурору в задоволені позовних вимог в поновму обсязі.
Враховуючи приписи ч. 4 ст. 240 ГПК України, у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення.
З урахуванням дії режиму воєнного стану, повітряними тривогами в м. Запоріжжі, а також наявними випадками відключеннями будівлі суду від електропостачання, в Господарському суді Запорізької області встановлено особливий режим роботи й запроваджено відповідні організаційні заходи. Відтак, з метою забезпечення учасників справи правом на належний судовий захист, справу розглянуто у розумні строки враховуючи вищевказані обставини та факти.
При цьому, судом враховано, що:
- у відповідності до ст. 26 Закону України «Про правовий режим воєнного стану», правосуддя на території, на якій введено воєнний стан, здійснюється лише судами. На цій території діють суди, створені відповідно до Конституції України. Скорочення чи прискорення будь-яких форм судочинства забороняється. У разі неможливості здійснювати правосуддя судами, які діють на території, на якій введено воєнний стан, законами України може бути змінена територіальна підсудність судових справ, що розглядаються в цих судах, або в установленому законом порядку змінено місцезнаходження судів. Створення надзвичайних та особливих судів не допускається;
- станом на час прийняття та підписання процесуального рішення у цій справі по суті спору бойові дії ведуться на території Запорізької області, а не в місті Запоріжжя;
- прийом документів Господарським судом Запорізької області здійснюється в паперовому та електронному вигляді;
- сторони по справі користуючись правами визначеними ст. ст. 42, 46 ГПК України, вправі клопотати та подавати заяви у справі як в паперовому, так і в електронному вигляді.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
21.10.05 між управлінням комунальної власності Запорізької міської ради, комунальною установою “Міська клінічна лікарня екстреної та швидкої медичної допомоги міста Запоріжжя» (Орендодавець) та товариством з обмеженою відповідальністю фірмою “АСТРОН» (Орендар) укладено договір оренди нежитлового приміщення № 1306 (Договір).
Відповідно до п. 1.1. Договору, Орендодавець на підставі наказу управління комунальної власності Запорізької міської ради від 29.08.05 № 190 передає, а Орендар приймає у строкове платне користування частину нежитлового приміщення, що розташоване на першому поверсі лікувального корпусу літ. Е-7 - аптека № 61 пл. 31,6 кв.м., туалет № 63 пл. 1,1 кв.м., загальною площею 32,73 кв.м. у будинку 80, розташованому на земельній ділянці площею 82066 к.м. по вулиці Перемоги в м. Запоріжжя, що знаходиться на балансі комунальної установи “Міська клінічна лікарня екстреної та швидкої медичної допомоги міста Запоріжжя», вартість якого визначена у Звіті про оцінку і становить за незалежною оцінкою 16 419,00 грн станом на 31.07.05.
Приміщення використовується Орендарем на правах оренди під аптечний пункт (п.1.2. Договору).
Пунктом 1.3. Договору визначено, що приміщення, що орендуються, належать територіальній громаді м. Запоріжжя в особі Запорізької міської ради на праві комунальної власності на підставі рішення сесії Запорізької міської ради № 7 від 29.04.92, що підтверджується витягом з реєстру прав власності на нерухоме майно, виданим Орендним підприємством Запорізьке міжміське бюро технічної інвентаризації 13.10.05 № 8632098.
Згідно із п. 2.1. Договору, Орендар вступає у користування нежитловим приміщенням не раніше дати підписання сторонами цього договору, його нотаріального посвідчення та прийняття рішення, яке оформлюється відповідним актом приймання-передачі. Передача приміщення здійснюється у день нотаріального посвідчення договору.
Пунктом 10.1. Договору встановлено, що цей договір укладено строком на 3 (три) роки. Моментом обчислення строку договору є день його нотаріального посвідчення та передачі приміщення за актом приймання-передачі.
Договір посвідчено нотаріально 21.10.05 та зареєстровано у реєстрі за № 2812.
Договір зареєстровано у Державному реєстрі правочинів, що підтверджується витягом з цього реєстру №1636662 від 21.10.05.
Згідно із актом приймання-передачі від 21.10.05, управління комунальної власності Запорізької міської ради та комунальна установа “Міська клінічна лікарня екстреної та швидкої медичної допомоги міста Запоріжжя» передали, а ТОВ фірма “АСТРОН» прийняла в оренду нежитлове приміщення, що розташоване на першому поверсі лікувального корпусу літ. Е-7 - аптека № 61 пл. 31,6 кв.м., туалет № 63 пл. 1,1 кв.м., загальною площею 32,73 кв.м. у будинку 80, розташованому на земельній ділянці площею 82066 к.м. по вулиці Перемоги в м. Запоріжжя, що знаходиться на балансі комунальної установи “Міська клінічна лікарня екстреної та швидкої медичної допомоги міста Запоріжжя», вартість якого визначена у звіті про оцінку і становить за незалежною оцінкою 16 419,00 грн станом на 31.07.05.
03.08.07 сторонами укладено додаткову угоду до договору в частині зміни розміру та порядку сплати орендної плати.
24.03.08 сторонами укладено додаткову угоду до договору про зміну юридичних реквізитів сторін.
25.01.10 сторонами укладено додаткову угоду до договору про надання пільг в частині сплати орендної плати.
25.10.11 між департаментом комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради (Орендодавець), управлінням комунальної власності Запорізької міської ради (Орендодавець, що вибув), комунальною установою “Міська клінічна лікарня екстреної та швидкої медичної допомоги міста Запоріжжя» (Балансоутримувач) та товариством з обмеженою відповідальністю “Роджерс» (Орендар) укладено договір про внесення змін до договору № 1306 оренди нежитлового приміщення від 21.10.05 (Договір про внесення змін).
Відповідно до п. 1. Договору про внесення змін, на підставі рішень Запорізької міської ради від 18.02.11 № 6 «Про структуру виконавчих органів Запорізької міської ради, загальну чисельність апарату Запорізької міської ради та її виконавчих органів», від 06.04.11 № 20 «Про передачу департаменту комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради окремих повноважень щодо управління об'єктами права комунальної власності територіальної громади м. Запоріжжя» сторони дійшли згоди замінити сторону в договорі № 1306 оренди нежитлового приміщення по вул. Перемоги, буд. 80 в м. Запоріжжі, посвідченого приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Білоусовим О.І. 21.10.05 за реєстровим № 2812 (договір оренди), а саме замінити орендодавця з управління комунальної власності Запорізької міської ради на департамент комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради.
Пунктом 2. Договору про внесення змін визначено, що з дати підписання цього договору департамент комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради (Орендодавець) приймає на себе всі права (в т.ч. права вимоги), обов'язки та відповідальність Орендодавця за договором оренди, що належали управлінню комунальної власності Запорізької міської ради (Орендодавець, що вибув).
Права, обов'язки та відповідальність сторони по договору оренди переходять до Орендодавця в тому обсязі, в якому вони належали Орендодавцю, що вибув, до набуття чинності цього договору (п. 4. Договору про внесення змін).
У відповідності до п. 6. Договору про внесення змін, з моменту набрання чинності цим договором Орендодавець, що вибув, втрачає, а Орендодавець набуває право вимагати виконання від Орендаря своїх обов'язків щодо договору оренди, які виникли до моменту набрання чинності цим договором, а також тих, що виникнуть у майбутньому.
Згідно п. 7. Договору про внесення змін, Орендодавець, Балансоутримувач та Орендар домовились внести наступні зміни та доповнення до договору оренди, а саме:
- у зв'язку з тим що ТОВ “Роджерс» є правонаступником усіх прав та обов'язків товариства з обмеженою відповідальністю «АСТРОН» (державна реєстрація змін до установчих документів проведена 19.02.08 за № 11031050009004478), по тексту договору оренди замість слів «… товариство з обмеженою відповідальністю «АСТРОН» ...» читати «... товариство з обмеженою відповідальністю “Роджерс» ...» у відповідному відмінку (п.п. 7.1.);
- викласти п. 3.1. розділу 3 «ОРЕНДНА ПЛАТА» у наступній редакції: « 3.1. Орендна плата визначається на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 04.10.95 № 786, рішень виконавчого комітету Запорізької міської ради від 28.02.06 № 63, Запорізької міської ради від 06.04.11 № 47 і складає 4 502,32 грн на рік згідно з розрахунком (додаток 3 до договору) (п.п. 7.2.);
- викласти п. 3.3. розділу 3 «ОРЕНДНА ПЛАТА» у наступній редакції: « 3.3. Орендна плата перераховується Орендарем згідно рахунків комунальної установи «Міська клінічна лікарня екстреної та швидкої медичної допомоги міста Запоріжжя» на р/р № 35428002001613 в ГУДКУ в Запорізькій області, МФО 813015, код за ЄДРПОУ 05498677 щомісячно не пізніше 10 числа місяця, наступного за звітним. За перший місяць оренди нежитлового приміщення орендна плата становить 375,19 грн х Іінф. (10/2011) (далі з урахуванням щомісячного індексу інфляції) (п.п. 7.3.);
- додаткок № 2 до договору оренди вважати таким, що втратив чинність (п.п. 7.4.).
Пунктом 8 Договору про внесення змін визначено, що договір № 1306 оренди нежитлового приміщення по вул. Перемоги, буд. 80 в м. Запоріжжі, посвідченого приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Білоусовим О.І. 21.10.05 за реєстровим № 2812, вважати продовженим до 21.10.16.
18.03.16 сторони уклали додаткову угоду № 1 до договору щодо індексації орендної плати.
10.11.17 сторони уклали додаткову угоду до договору, якою продовжили дію договору до 21.09.19 (на 2 роки 11 місяців) та виклали договір у новій редакції.
Відповідно до п. 1.1. Договору в новій редакції, Орендодавець, Балансоутримувач на підставі наказу Управління комунальної власності міської ради від 29.08.05 № 190 передає, а Орендар приймає у строкове платне користування комунальне майно - нежитлове приміщення № 53 площею 31,6 кв.м., нежитлове приміщення № 53а площею 1,1 кв.м. першого поверху будівлі (літ. Е-7) загальною площею 32,7 кв.м. по вул. Перемоги, 80 (майно), яке перебуває в оперативному управлінні комунальної установи “Міська клінічна лікарня екстреної та швидкої медичної допомоги міста Запоріжжя», вартість якого визначена у звіті про незалежну оцінку і становить за висновком про його вартість 131 378,00 грн. без ПДВ станом на 30.09.16 (додаток № 4а).
Згідно із п. 2.1. Договору в новій редакції, Орендар вступив у строкове платне користування комунальним майном з моменту підписання сторонами Договору оренди № 1306 від 21.10.05 його нотаріального посвідчення та прийняття приміщення за актом прийому-передачі майна від 21.10.05.
Пунктом 2.3. Договору в новій редакції визначено, що передача комунального майна в оренду не тягне за собою виникнення у Орендаря права власності на це майно. Власником орекенгдованого майна залишається територіальна громада міста Запоріжжя в особі Запорізької міської ради, а Орендар користується ним протягом строку оренди.
У відповідності до п. 2.5. Договору в новій редакції, у разі закінчення строку дії цього договору або його дострокового розірвання Орендар передає комунальне майно Орендодавцю, Балансоутримувачу одночасно із підписанням акту приймання-передачі вказаного майна в 10- ти добовий термін у порядку, передбаченому чинним нормативно-правовими актами з цього питання.
Обов'язок по складанню акта приймання-передачі покладається на сторону, яка передає майно іншій стороні за договором (п. 2.6. Договору в новій редакції).
Згідно із п. 3.2. Договору в новій редакції, орендна плата за повний місяць (жовтень 2016 року) становить 875,85 грн (далі з урахуванням щомісячного індексу інфляції). Розмір платежу за неповний місяць оренди визначається з поденного розрахунку місячної орендної плати.
Відповідно до п. 3.3. Договору в новій редакції, Орендна плата за кожний наступний місяць розраховується Орендарем самостійно і визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції щза наступний місяць.
Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному чинним законодавством України (п. 3.5. Договору в новій редакції).
Пунктом 3.10. Договору в новій редакції визначено, що у випадку закінчення дії цього договороу або його дострокового припинення орендна плата перераховується Орендарем по добу фактичної здачі комунального майна по акту приймання-передачі.
У відповідності до п. 3.11. Договору в новій редакції, якщо Орендар не виконує обов'язку щодо повернення майна в установлений ццим договором строк, Орендодавець має право вимагати від Орендаря сплати неустойки у розмірі подвійної орендної плати за користування об'єктом оренди за час прострочення.
Згідно із п. 3.12. Договору в новій редакції, припинення дії цього договору не тягне за собою припинення зобов'язання Орендаря з погашення заборгованості з орендної плати, штрафів. Припинення даного зобов'язання відбувається лише при його виконанні у повному обсязі.
Орендар зобов'язується у разі припинення, дострокового розірвання цього договору повернути Орендодавцю орендоване майно в належному стані, не гіршому, ніж на час його передачі в оренду з урахуванням нормального фізичного зносу, та відшкодувати Орендодавцеві збитки у разі погіршення стану або втрати (повної або часткової) орендованого майна з вини Орендаря (п. 5.13. Договору в новій редакції).
У разі, якщо (п. 5.16. Договору в новій редакції) на момент продовження дії договору остання оцінка орендованого майна була зроблена більш як три роки тому, для продовження договору оренди проводиться нова оцінка орендованого майна у встановленому нормативно-правовими актами порядку.
Відповідно до п. 7.1. Договору в новій редакції, Орендодавець зобов'язується передати за участю Балансоутримувача Орендарю орендоване майно згідно з умовами цього договору по акту приймання-передачі.
Пунктом 9.10. Договору в новій редакції визначено, що Балансоутримувач має право здійснювати контроль за виконанням Орендарем умов цього договору.
Згідно із п. 10.1. Договору в новій редакції, за невиконання або неналежне виконання зобов'язань за цим договором сторони несуть відповідальність, передбачену чинним законодавством України та умовами цього договору.
У відповідності до п. 10.5. Договору в новій редакції, спори, що виникають у ході виконання умов цього договору, вирішуються за згодою сторін. Якщо згоди не буде досягнуто, спір вирішується в судовому порядку.
Пунктом 11.1. Договору в новій редакції визначено, що цей договір укладено строком на 2 роки 11 місяців та діє до 21.09.19.
Відповідно до п. 11.5. Договору в новій редакції, після закінчення терміну дії цього договору Орендар, який належним чином виконував свої обов'язки за договором, має переважне право, за інших рівних умов, на укладання договору оренди на новий термін, крім випадків, якщо орендоване майно необхідне для потреб власника. У разі якщо власник майна має намір використовувати зазначене майно для власних потребу, Орендодавець повинен письмово попередити про це Орендаря не пізніше ніж за три місяці до закінчення строку дії цього договору.
За умовами п. 11.7. Договору в новій редакції, у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов цього договору після закінчення його строку протягом одного місяця, договір вважається продовженим на той самий термін при умові виконання пункту 5.16. договору на тих самих умовах, які були передбачені цим договором.
06.06.19 сторони підписали додаткову угоду до договору, відповідно до якої (п. 1.) на підставі рішення міської ради від 19.12.18 № 73 “Про припинення юридичної особи - комунальної установи “Міська клінічна лікарня екстреної та швидкої медичної допомоги м. Запоріжжя» шляхом перетворення у комунальне некомерційне підприємство “Міська лікарня екстреної та швидкої медичної допомоги» Запорізької міської ради, сторони дійшли згоди замінити балансоутримувача з комунальної установи “Міська клінічна лікарня екстреної та швидкої медичної допомоги м. Запоріжжя» на комунальне некомерційне підприємство “Міська лікарня екстреної та швидкої медичної допомоги» Запорізької міської ради (Балансоутримувач).
Додатковою угодою від 30.09.19 до договору, продовжено дію договору оренди з 21.09.19 до 21.08.22 (на 2 роки 11 місяців) та погоджено, що дія цієї додаткової угоди поширюється на правові відносини, що виникли до її укладання, а саме: з 21.09.19.
Листом за вих. від 30.03.22 № 39 ТОВ “Роджерс» прохало департамент комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради продовжити термін дії договору оренди від 21.10.05 № 1306 нежитлового приміщення по вул. Перемоги, 80 на 5 років.
Листом за вих. від 26.05.22 № 01-14/825 комунальне некомерційне підприємство “Міська лікарня екстреної та швидкої медичної допомоги» повідомило Орендаря - ТОВ “Роджерс» про припинення дії договору з посиланням на те, що не житлове приміщення буде використовуватися балансоутримувачем під власні потреби, та направив для підписання примірники додаткової угоди про закінчення договору внаслідок закінчення терміну, на який його було укладено.
Листом за вих. від 13.07.22 № 01-14/1044 комунальне не комерційне підприємство “Міська лікарня екстреної та швидкої медичної допомоги» повторно повідомило Орендаря - ТОВ “Роджерс» про припинення дії договору з посиланням на те, що нежитлове приміщення буде використовуватись балансоутримувачем під власні потреби, та направив для підписання примірники додаткової угоди про закінчення договору внаслідок закінчення терміну, на який його було укладено.
Балансоутримувач також надіслав Орендодавцю повідомлення за вих. від 13.07.22 № 01-14/1042 про направлення Орендарю листа про припинення дії договору оренди.
Листом за вих. від 19.08.22 № 68 ТОВ “Роджерс» повідомило комунальне некомерційне підприємство “Міська лікарня екстреної та швидкої медичної допомоги» Запорізької міської ради про відсутність підстав для розірвання договору та залишення без задоволення вимоги про звільнення приміщення.
Листом за вих. від 22.08.22 № 931/01-07 комунальне не комерційне підприємство “Міська лікарня екстреної та швидкої медичної допомоги» Запорізької міської ради повідомило Орендаря про наявність у Балансоутримувача з правом оперативного управління правових підстав без погодження з власником на припинення договору у зв'язку з необхідністю використання майна для власних потреб, а саме: завершення президентської програми “Велике будівництво».
Орендодавець листом за вих. від 26.08.22 № 1971/01/01-07 повідомив ТОВ “Роджерс» про те, що питання продовження договорів оренди комунального майна у період воєнного часу регулюються постановою Кабінету Міністрів України від 27.05.22 № 634 “Про особливості оренди державного та комунального майна у період воєнного стану». З урахуванням цього просив Орендаря у місячний термін з дати припинення чи скасування воєнного стану надати орендодавцю копії завірених орендарем належним чином документів, що підтверджують виконання зобов'язань за договором оренди.
ТОВ “Роджерс» звернулось до Балансоутримувача з листом за вих. від 29.09.22 № 32, в якому повідомило останнього про відсутність підстав для розірвання договору оренди, оскільки орендодавець не повідомляв про необхідність використання майна для потреб Балансоутримувача.
01.09.22 комісією у складі представників комунального некомерційного підприємства “Міська лікарня екстреної та швидкої медичної допомоги» Запорізької міської ради складено акт про безпідставне знаходження в лікарні, а саме про те, що ТОВ “Роджерс» зі свого боку не надав на адресу Орендодавця та Балансоутримувача в установлені строки ЗУ «Про оренду державного та комунального майна» відповідної заяви про продовження строку договору оренди від 21.10.05 № 1306. … Строк передачі комунального майна Балансоутримувачу у Орендаря сплив 31.08.22, але в супереч умовам договору оренди від 21.10.05 № 1306 та нормам чинного законодавства України, Орендар станом на 31.08.22 не звільняє та не звільнив добровільно незаконно займане комунальне майно, яке знаходиться за адресою: м. Запоріжжя, пр. Перемоги, 80 нежитлового приміщення № 53 площею 31,6 кв.м., № 53а площею 1,1 кв.м. першого поверху будівлі (літ. Е-7) загальною площею 32,7 кв.м.
01.09.22 комунальне некомерційне підприємство “Міська лікарня екстреної та швидкої медичної допомоги» Запорізької міської ради надіслало ТОВ “Роджерс» претензію за вих. від 01.09.22 № 01-14/1273 щодо звільнення та повернення нежитлового приміщення за договором від 21.10.05 № 1306, яка отримана ТОВ “Роджерс» 06.09.22, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.
Рішенням Господарського суду Запорізької області від 10.01.23 у справі № 908/1586/22 (яке залишено в силі постановою Центрального апеляційного господарського суду від 01.06.23), у задоволені первісних позовних вимог ТОВ “Роджерс» до комунального некомерційного підприємства “Міська лікарня екстреної та швидкої медичної допомоги» Запорізької міської ради та до департаменту комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради про визнання договору оренди нежитлового приміщення від 21.10.05 № 1306 продовженим на строк 2 роки 11 місяців на тих самих умовах, які були передбачені цим договором відмовлено. Крім того задоволено зустрічні позовні вимоги щодо виселення ТОВ “Роджерс» з нежитлове приміщення № 53 площею 31,6 кв.м., № 53а площею 1,1 кв.м. першого поверху будівлі (літ. Е-7) загальною площею 32,7 кв.м. по вул. Перемоги, 80 в м. Запоріжжя, шляхом передачі його за актом приймання-передачі комунальному некомерційному підприємству “Міська лікарня екстреної та швидкої медичної допомоги» Запорізької міської ради.
Листом за вих. від 31.08.23 № 3441/01-05 КНП «Міська лікарня екстреної та швидкої медичної допомоги» ЗМР повідомило ТОВ “Роджерс», що (дослівно):
«… Ваші посилання у листі щодо наявності підстав для продовження користування орендованим майном, про що Ви і просите, є неспроможними з огляду на обов'язковість виконання судових рішень, які набрали законної сили.
Поряд з цим, наразі КНП «МЛЕ та ШМД» ЗМР вирішує організаційно-технічні питання щодо подальшого використання спірного приміщення для власних потреб. Вказаний процес є часомістким та витратним, з огляду на що, станом на сьогодні КНП «МЛЕ та ШМД» ЗМР не здійснює заходів щодо примусового виконання рішення суду по справі №908/1586/22 та ТОВ “Роджерс» продовжує тимчасово використовувати спірне приміщення для здійснення своєї діяльності за умови відшкодуванням вартості фактичного користування та наданих комунальних послуг.
Проте, КНП «МЛЕ та ШМД» попереджає ТОВ “Роджерс», що після вирішення організаційних та технічних питань з використання спірного приміщення для діяльності лікарні, ТОВ “Роджерс»» буде зобов'язаний негайно вжити заходів щодо звільнення займаного приміщення в п'ятиденний строк.».
Постановою головного державного виконавця Лівобережного ВДВС у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) від 13.07.23 відкрито виконавче провадження № 72243716, яка скерована учасникам виконавчого провадження.
У подальшому, стягувач КНП «Міська лікарня екстреної та швидкої медичної допомоги» ЗМР звернулось до Лівобережного ВДВС у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) з заявою за вих. від 11.09.23 про повернення без виконання виконавчого документа у зв'язку з взяттям боржником ТОВ “Роджерс» станом на 01.09.23 зобов'язання виконати рішення суду в самостійному порядку.
Постановою головного державного виконавця Лівобережного ВДВС у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) від 11.10.23 ВП № 72243716 виконавчий документ - наказ № 908/1586/22 виданий 16.02.23 повернуто стягувачу.
23.07.24 комунальне некомерційне підприємство “Міська лікарня екстреної та швидкої медичної допомоги» Запорізької міської ради надіслало на адресу відповідача лист за вих. від 23.07.24 № 01-14/2641 щодо самостійного виконання рішення суду про виселення, в якому просило останнього протягом 5 робочих днів з дня отримання даного листа звільнити нежитлове приміщення № 53 площею 31,6 кв.м., № 53а площею 1,1 кв.м. першого поверху будівлі (літ. Е-7) загальною площею 32,7 кв.м. по вул. Перемоги, 80 в м. Запоріжжя, шляхом передачі його за актом приймання-передачі. Вказаний лист відповідач отримав 26.07.24 про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення № 6902000506236
У відповідності до акту прийому-передачі від 30.09.24, ТОВ “Роджерс» передав, а департамент комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради та комунальне некомерційне підприємство “Міська лікарня екстреної та швидкої медичної допомоги» Запорізької міської ради прийняв частину нежитлового приміщенні № 53 площею 31,6 кв.м., № 53а площею 1,1 кв.м. першого поверху будівлі літ. Е-7, загальною площею 32,7 кв.м., вартість якого визначена на підставі звіту про незалежну оцінку майна і становить за висновком про його вартість 131 378,00 грн без ПДВ станом на 30.09.16.
Неналежне та невчасне виконання відповідачем зобов'язання щодо повернення нежитлового приміщення стало підставою для звернення прокурора до суду з вимогами до відповідача за захистом порушених прав та інтересів департамент комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради.
Проаналізувавши фактичні обставини справи, оцінивши наявні у матеріалах справи документи (докази), суд дійшов висновку про наступне.
Відповідно до ч. ч. 1-4 ст. 13 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
Згідно із ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1). Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків (ч. 2).
Відповідно до ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ч. 1). У разі посилання учасника справи на невчинення ін. учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. У справах про невиконання боржником умов договору оренди, суборенди, емфітевзису, суперфіцію, якщо таке порушення може мати наслідком припинення права користування земельною ділянкою, що зазначена в аграрній ноті як місце вирощування, збирання, виробництва, переробки, зберігання та/або утримання майбутньої сільськогосподарської продукції, особа, яка передала в користування боржника за аграрною нотою таку земельну ділянку, повинна надати суду докази здійснення нею заходів досудового врегулювання спору, передбачених Законом України «Про аграрні ноти» (ч. 2). Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ч. 3).
Статтею 76 ГПК України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ч. 1). Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ч. 2).
Згідно із ст. 77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 1). Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються (ч. 2).
Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи (ст. 78 ГПК України).
Відповідно до ст. 79 ГПК України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування (ч. 1). Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ч. 2).
У відповідності до вимог ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1). Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (ч. 2). Суд надає оцінку (ч. 3) як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Згідно із положеннями ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України (далі ЦК України), цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цивільними актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення зобов'язання (правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку), зокрема, є договори та інші правочини.
Частиною 5 ст. 11 ЦК України унормовано, що у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ч. 1 ст. 626, ст. 629 ЦК України).
Згідно із ст.ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших правових актів, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
За змістом ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до положень ст.ст. 610, 611 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Згідно із ч. 1 ст. 549, ч. 1, 2 ст. 551 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Матеріали цієї господарської справи свідчать, що між сторонами виникли відносини на підставі договору оренди нежитлового приміщення від 21.10.05 № 1306, який за своєю правовою природою є договором оренди.
Згідно із п. 10.1. Договору в новій редакції, за невиконання або неналежне виконання зобов'язань за цим договором сторони несуть відповідальність, передбачену чинним законодавством України та умовами цього договору.
Згідно з ч. 1 ст. 759 ЦК України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Частиною 1 ст. 763 ЦК України встановлено, що договір найму укладається на строк, встановлений договором.
Правові наслідки продовження володіння та/або користування майном після закінчення строку договору найму врегульовано ст. 764 ЦК України, в якій визначено: якщо наймач продовжує володіти та/або користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.
Судом у справі № 908/189/29 встановлено, що:
- рішенням Господарського суду Запорізької області від 10.01.23 у справі № 908/1586/22 (яке залишено в силі постановою Центрального апеляційного господарського суду від 01.06.23), у задоволені первісних позовних вимог ТОВ “Роджерс» до комунального некомерційного підприємства “Міська лікарня екстреної та швидкої медичної допомоги» Запорізької міської ради та до департаменту комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради про визнання договору оренди нежитлового приміщення від 21.10.05 № 1306 продовженим на строк 2 роки 11 місяців на тих самих умовах, які були передбачені цим договором відмовлено;
- крім того, задоволено зустрічні позовні вимоги щодо виселення ТОВ “Роджерс» з нежитлове приміщення № 53 площею 31,6 кв.м., № 53а площею 1,1 кв.м. першого поверху будівлі (літ. Е-7) загальною площею 32,7 кв.м. по вул. Перемоги, 80 в м. Запоріжжя, шляхом передачі його за актом приймання-передачі комунальному некомерційному підприємству “Міська лікарня екстреної та швидкої медичної допомоги» Запорізької міської ради.
В мотивувальній частині вказаного рішення суду від 10.01.23 у справі № 908/1586/22 судом, в т.ч., встановлено (дослівно):
«… Строк дії договору оренди згідно з додатковою угодою від 30.09.2019 встановлено до 21.08.2022.
За 30 днів до закінчення строку дії договору балансоутримувач листом вих. №01-14/1044 від 13.07.2022 повідомив орендаря про припинення дії договору з посиланням на те, що нежитлове приміщення буде використовуватися балансоутримувачем під власні потреби, та направив орендарю для підписання примірники додаткової угоди про закінчення договору внаслідок закінчення терміну, на який його було укладено.
15.07.2022 балансоутримувач також надіслав орендодавцю повідомлення вих. №01-14/1042 від 13.07.2022 про направлення орендарю листа про припинення договору.
Отже, у встановлений строк, визначений пунктом 5 постанови Кабінету Міністрів України від 27.05.2022 № 634 “Про особливості оренди державного та комунального майна у період воєнного стану», балансоутримувач повідомив орендодавця і орендаря про непродовження договору оренди з підстав, визначених статтею 19 Закону.
За таких обставин відсутні правові та фактичні підстави для автоматичного продовження договору оренди відповідно до п. 5 постанови Кабінету Міністрів України від 27.05.2022 № 634 “Про особливості оренди державного та комунального майна у період воєнного стану».
Згідно з п. 11.9 договору в новій редакції дія договору припиняється внаслідок закінчення терміну, на який його було укладено.
Крім того, суд зауважує, що відповідно до п. 5 постанови Кабінету Міністрів України від 27.05.2022 № 634 “Про особливості оренди державного та комунального майна у період воєнного стану» договори оренди продовжуються на період дії воєнного стану та протягом чотирьох місяців з дати припинення чи скасування воєнного стану. У первісній позовній заяві позивач просить визнати договір продовженим на строк 2 роки 11 місяців на тих самих умовах, які були передбачені цим договором, що не відповідає змісту наведеної норми, яка регулює спірні правовідносини сторін на період воєнного стану.
Також суд зауважує, що за умовами п. 11.7 договору в новій редакції у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов цього договору після закінчення його строку протягом одного місяця, договір вважається продовженим на той самий термін на тих самих умовах, які були передбачені цим договором, при умові виконання пункту 5.16 договору. Пунктом 5.16 договору передбачено, що в разі, якщо на момент продовження дії договору остання оцінка орендованого майна була зроблена більш як три роки тому, для продовження договору оренди проводиться нова оцінка орендованого майна у встановленому нормативно-правовими актами порядку.
У матеріалах справи наявні відомості про оцінку майна на дату 30.09.2016, яка на час закінчення строку договору 21.08.2022 була зроблена більш як три роки тому. Доказів виконання нової оцінки майна орендар не надав.
Враховуючи викладене, дія договору оренди припинилася 21.08.2022 внаслідок закінчення строку, на який його було укладено. …
… Пунктом 2.5 договору в новій редакції встановлено, що в разі закінчення строку дії договору або його дострокового розірвання орендар передає комунальне майно орендодавцю, балансоутримувачу одночасно з підписанням акту приймання-передачі вказаного приміщення в 10-ти добовий термін у порядку, передбаченому чинними нормативно-правовими актами з цього питання.
За умовами п. 5.13 договору в новій редакції орендар зобов'язується у разі припинення, дострокового розірвання цього договору повернути орендодавцю орендоване майно в належному стані, не гіршому, ніж на час його передачі в оренду, з урахуванням нормального фізичного зносу.
Відповідно до п. 9.1 договору в новій редакції балансоутримувач має право вимагати від орендаря виконання обов'язків, які передбачені цим договором, в тому числі шляхом звернення до суду (виступаючи позивачем).
Враховуючи те, що після закінчення терміну договору оренди орендар не звільнив орендовані приміщення та залишив вимоги балансоутримувача про підписання акту приймання-передачі приміщень без задоволення, суд ухвалив задовольнити зустрічний позов балансоутримувача про виселення орендаря з орендованих приміщень. …».
Відповідно до ч. 4 ст. 75 ГПК України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
У відповідності до акту прийому-передачі від 30.09.24, ТОВ “Роджерс» передано, а департамент комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради та комунальне некомерційне підприємство “Міська лікарня екстреної та швидкої медичної допомоги» Запорізької міської ради прийнято частину нежитлового приміщенні № 53 площею 31,6 кв.м., № 53а площею 1,1 кв.м. першого поверху будівлі літ. Е-7, загальною площею 32,7 кв.м., вартість якого визначена на підставі звіту про незалежну оцінку майна і становить за висновком про його вартість 131 378,00 грн без ПДВ станом на 30.09.16.
Частиною 1 ст. 785 ЦК України унормовано, що у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі (ч. 1 ст. 785 ЦК України).
З положень ч. 2 ст. 795 ЦК України слідує, що повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору.
Згідно із п. 3.12. Договору в новій редакції, припинення дії цього договору не тягне за собою припинення зобов'язання Орендаря з погашення заборгованості з орендної плати, штрафів. Припинення даного зобов'язання відбувається лише при його виконанні у повному обсязі.
Орендар зобов'язується у разі припинення, дострокового розірвання цього договору повернути Орендодавцю орендоване майно в належному стані, не гіршому, ніж на час його передачі в оренду з урахуванням нормального фізичного зносу, та відшкодувати Орендодавцеві збитки у разі погіршення стану або втрати (повної або часткової) орендованого майна з вини Орендаря (п. 5.13. Договору в новій редакції).
Отже, в силу наведеного вище, відповідач (Орендар) після припинення дії договору оренди нежитлового приміщення від 21.10.05 № 1306 повинен був повернути орендоване за договором нежитлове приміщення позивачу (Орендодавцю) негайно.
Згідно з ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Фактично відповідач повернув позивачу нежитлове приміщення з орендного користування 30.09.24 (за Актом приймання-передачі від 30.09.24), тобто з порушенням строку, встановленого договором.
Відповідно до ч. 2 ст. 785 ЦК України, якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за найм речі за час прострочення.
Враховуючи вищезазначене, матеріалами справи підтверджується факт неналежного виконання відповідачем обов'язку щодо повернення орендованого майна позивачу після припинення дії договору оренди нежитлового приміщення від 21.10.05 № 1306. А тому, вимоги прокурора (позивача) про застосування до відповідача санкцій у вигляді стягнення неустойки, передбаченої ч. 2 ст. 785 ЦК України, в цілому є законними та обґрунтованими.
Перевіривши розрахунок неустойки, а також період його нарахування, судом визнано розрахунок прокурора та позивача таким, що виконано вірно.
А тому, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає 86 697,16 грн неустойки за прострочення виконання зобов'язання з повернення обєкта оренди відповідно до договору оренди нежитлового приміщення від 21.10.05 № 1306 (у новій редакції від 10.11.17 № 3061).
Отже, прокурором (позивачем) доведено обґрунтованість та правомірність заявлених позовних вимог.
Відповідач належними, допустимими та достовірними доказами не спростував доводів прокурора щодо порушення відповідачем строку повернення нежитлового приміщення згідно договору оренди нежитлового приміщення від 21.10.05 № 1306 (у новій редакції від 10.11.17 № 3061). Доказів оплати суми заборгованості (неустойки) за договорами оренди нежитлового приміщення від 21.10.05 № 1306 (у новій редакції від 10.11.17 № 3061) відповідач суду не надав.
Посилання відповідача на те, що ним було сплачено рахунок за оренду нежитлового приміщення у сумі 52 018,30 грн за період неповернення вказаного приміщення Орендодавцю, судом до уваги не приймаються та відхиляються, оскільки відповідачем в якості доказу додано до відзиву за вих. від 04.02.26 на позовну заяву акт надання послуг від 01.10.24 № 340 на суму 52 018,30 грн щодо оренди нежитлового приміщення та рахунок виставлений КНК “Міська лікарня екстреної та швидкої медичної допомоги» ЗМР щодо оренди нежитлового приміщення на суму 52 018,30 грн за зовсім іншим договором, а саме: договір № 441 від 13.06.1997р. Більш того, доказів сплати такої суми матеріали справи не містять.
Крім того, судом також не приймаються заперечення представника відповідача щодо того, що КНК “Міська лікарня екстреної та швидкої медичної допомоги» ЗМР має право оперативного управління щодо правових підстав без погодження з власником вирішувати питання щодо подальшого користування нежитловим приміщенням після припинення договору оренди нежитлового приміщення від 21.10.05 № 1306 (у новій редакції від 10.11.17 № 3061), оскільки оспорюваний договір та законодавство України не містять жодних норм щодо вказаних прав та обов'язків Балансоутримувача - КНК “Міська лікарня екстреної та швидкої медичної допомоги» ЗМР.
Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п. 87 рішення Європейського суду з прав людини у справі Салов проти України від 06.09.05).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі Надточий проти України від 15.05.08 зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.
Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.
Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об'єктивного з'ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.
Необхідність доводити обставини, на які учасник справи посилається як на підставу своїх вимог і заперечень в господарському процесі, є складовою обов'язку сприяти всебічному, повному та об'єктивному встановленню усіх обставин справи, що передбачає, зокрема, подання належних доказів, тобто таких, що підтверджують обставини, які входять у предмет доказування у справі, з відповідним посиланням на те, які обставини цей доказ підтверджує.
При цьому, одним з основних принципів господарського судочинства є принцип змагальності.
Названий принцип полягає в тому, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається на підтвердження чи заперечення вимог.
Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (близька за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 18.11.19 у справі № 902/761/18, від 20.08.20 у справі № 914/1680/18).
Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Вимоги, як і заперечення на них, за загальним правилом обґрунтовуються певними обставинами та відповідними доказами, які підлягають дослідженню, зокрема, перевірці та аналізу. Все це має бути проаналізовано судом як у сукупності (в цілому), так і кожен доказ окремо, та відображено у судовому рішенні.
При цьому, в контексті положень ст. 55 Конституції України (кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань), а також вимог ст. 4 ГПК України (право на звернення до суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується …), через надуманість та безпідставність, судом відхиляється викладені у відзиві за вих. від 04.02.26 на позовну заяву та у заяві за вих. від 16.02.26 (яка по суті є додатковими поясненнями).
Суд відзначає, що у розумінні закону суб'єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи скористатися заходами правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.
Крім того, за змістом процесуального законодавства захисту в господарському суді підлягає не лише порушене суб'єктивне право, а й охоронюваний законом інтерес.
При цьому, позивач (в даному випадку прокурор) самостійно визначає та обґрунтовує в позовній заяві, у чому саме полягає порушення його прав та інтересів, а суд перевіряє ці доводи і залежно від встановленого вирішує питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч. 5 ст. 236 ГПК України).
Відповідно до п. 3 ч. 4 ст. 238 ГПК України, у мотивувальній частині рішення зазначається, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.
Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 Європейського суду з прав людини у справі “Руїс Торіха проти Іспанії»). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.
Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Також у рішенні у справі "Серявін та інші проти України" Європейський суд з прав людини в вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Хоча пункт 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).
Судом досліджено усі обставини даної справи та надано оцінку усім наявним у матеріалах справи доказам.
Крім того, враховуючи спірний характер правовідносин між сторонами суд вважає, що наведена міра обґрунтування даного судового процесуального рішення є достатньою у світлі конкретних обставин справи, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті.
Отже, враховуючи предмет та визначені прокурором підстави позову, принципи диспозитивності, змагальності та рівності сторін перед законом і судом, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги є доведеними, підтвердженими матеріалами справи, належними, допустимими, достовірними, достатніми та такими, що підлягають задоволенню.
Наведене вище в тексті цього рішення спростовує всі твердження відповідача щодо правових підстав для відмови у задоволенні позову у цій справі.
Щодо наявності підстав для представництва прокурором інтересів держави суд зазначає наступне.
Статтею 1311 Конституції України передбачено, що прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Згідно з приписами ч.ч. 3, 4 ст. 53 ГПК України, у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених ст. 174 цього Кодексу.
Рішенням Конституційного Суду України від 8 квітня 1999 р. № 3-рп/99 визначено, що прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або ін. інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.
Відповідно до ч. 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб'єктом владних повноважень.
Згідно із ч. 3 даної статті, прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Не допускається здійснення прокурором представництва в суді інтересів держави в особі державних компаній, а також у правовідносинах, пов'язаних із виборчим процесом, проведенням референдумів, діяльністю Верховної Ради України, Президента України, створенням та діяльністю засобів масової інформації, а також політичних партій, релігійних організацій, організацій, що здійснюють професійне самоврядування, та інших громадських об'єднань.
Таким чином, прокурор має право здійснювати в господарському суді представництво законних інтересів держави, втому числі в особі органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи ін. суб'єкта владних повноважень, за виключенням державних компаній.
Нездійснення захисту виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб'єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається. Здійснення захисту неналежним чином виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13.02.19 у справі № 826/13768/16, погоджуючись з висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 25.04.18 у справі № 806/1000/17, зазначила, що за змістом ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження; 2) у разі відсутності такого органу.
Перший виключний випадок передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються.
У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб'єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює його неналежно.
Не здійснення захисту виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб'єкта владних повноважень він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.
Здійснення захисту неналежним чином виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.
Неналежність захисту може бути оцінена з огляду на встановлений
порядок захисту інтересів держави, який, зокрема, включає досудове з'ясування
обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та
ефективне здійснення процесуальних прав позивача.
Верховний Суд звернув увагу на те, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб'єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб'єкта владних повноважень, який усупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно.
Відповідно до вимог ст. ст. 2, 10 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні», Запорізька міська рада є органом, через який територіальною громадою міста Запоріжжя безпосередньо здійснюється місцеве самоврядування.
Судом встановлено, що протягом розумного строку департамент комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради (як виконавчий орган цієї ради в розумінні п. 1.1. Положення про департамент комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради (затв. рішенням цієї ради від 30.09.20 № 33), жодних заходів, спрямованих на захист інтересів держави, зокрема, шляхом звернення до суду з відповідним позовом, не вживав, про що свідчить лист позивача за вих. від 01.10.25 № 83/01/01-07/207.
Таким чином, протягом розумного строку, не зважаючи на повідомлення прокурора, суб'єкт владних повноважень не здійснив заходи, спрямовані на захист інтересів держави, зокрема, шляхом звернення до суду з відповідним позовом.
Вказане свідчить, що не зважаючи на порушення інтересів держави, позивач заходів зі стягнення відповідної суми неустойки в судовому порядку самостійно не здійснив.
У п. 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.05.20 у справі № 912/2385/18 зроблено висновок, згідно з яким прокурору достатньо дотриматись порядку передбаченого ст. 23 Закону України “Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після одержання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого не звернення, він обов'язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з'ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.
З огляду на викладене суд погоджується з доводами прокурора, що внаслідок нездійснення вказаним (ми) органом (нами) належних заходів інтереси держави залишались незахищеними, а тому у прокурора виникло не тільки право, а й обов'язок відреагувати на їх порушення шляхом пред'явлення до суду позову у цій справі.
Аналогічну правову позицію висловлено Верховним Судом у постановах від 04.04.19 у справі № 924/349/18, від 16.04.19 у справі № 910/3486/18 та від 26.05.20 у справі № 912/2385/19.
Таким чином, наявні підстави, передбачені ч. 3 ст. 23 Закону України “Про прокуратуру», для звернення до суду прокурора (та відхилення, через безпідставність, тверджень відповідача щодо правових підстав для подачі прокурором до суду позову у цій справі).
На виконання вимог ч. 4 ст. 23 Закону України “Про прокуратуру» Вознесенівською окружною прокуратурою міста Запоріжжя Запорізької області листом за вих. від 19.01.26 № 52-103-383вих-26 повідомлено департамент комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради про намір звернутись до Господарського суду Запорізької області із вказаним позовом в інтересах держави.
Згідно із вимогами ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається на відповідача.
Керуючись ст. ст. 11, 13, 14, 15, 24, 42, 46, 53, 73, 74, 75, 76-79, 86, 123, 126, 129, 236, 237, 238, 240, 241, 247-252 ГПК України, суд
Позов задовольнити.
Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю “Роджерс» (69104, м. Запоріжжя, вул. Чумаченка, буд. 41, кв. 13, код ЄДРПОУ 23285637) на користь департаменту комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради (69105, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 206, код ЄДРПОУ 37573068) - 86 697 (вісімдесят шість тисяч шістсот дев'яносто сім) грн 16 коп. неустойки за прострочення виконання зобов'язання з повернення об'єкта оренди відповідно до договору оренди нежитлового приміщення від 21.10.05 № 1306 (у новій редакції від 10.11.17 № 3061). Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю “Роджерс» (69104, м. Запоріжжя, вул. Чумаченка, буд. 41, кв. 13, код ЄДРПОУ 23285637) на користь Запорізької обласної прокуратури в особі Вознесенівської окружної прокуратури міста Запоріжжя Запорізької області (69035, м. Запоріжжя, вул. Якова Новицького, буд. 5, код ЄДРПОУ 02909973, р/р UA438201720343180001000000271, відкритий в Державній казначейській службі України, м. Київ, МФО 820172, отримувач: Запорізька обласна прокуратура, код класифікації видатків бюджету - 2800) кошти, витрачені в 2026 році на сплату судового збору при здійсненні представництва інтересів держави в розмірі 2 662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) грн 40 коп. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Відповідно до ч.ч. 1. 2 ст. 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено у апеляційному порядку відповідно до вимог ст.ст. 253-285 ГПК України.
Повний текст рішення складено 03.04.2026.
Суддя В.Л. Корсун