вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49505
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-58, fax (056) 377-38-63
02.04.2026м. ДніпроСправа № 904/353/26
За позовом Фізичної особи-підприємця Іщенко Елли Олександрівни, м. Дніпро
до Державного підприємства "Український інститут по проектуванню металургійних заводів", м. Дніпро
про стягнення 297 958,38грн
Суддя Євстигнеєва Н.М.
Без виклику (повідомлення) учасників
Фізична особа-підприємець Іщенко Елла Олександрівна звернулася до Господарського суду Дніпропетровської області із позовом, яким просить стягнути з Державного підприємства "Український інститут по проектуванню металургійних заводів" заборгованість у розмірі 297 958,38грн, з яких:
- основний борг у розмірі 231 800,00грн;
- пеня у розмірі 40 358,60грн;
- штраф у розмірі 16 226,00грн;
- 3 % річних у розмірі 4 439,13грн;
- втрати від інфляції у розмірі 5 134,65грн.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору №15/02-1 від 15 лютого 2022 року в частині повної та своєчасної оплати за виконані роботи.
Згідно Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.01.2026 справу №904/353/26 передано на розгляд судді Євстигнеєвої Н.М.
Ухвалою суду від 02.02.2026 відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) учасників за наявними в матеріалах справи документами.
Відповідач правом на подання відзиву на позов з викладенням письмових пояснень у межах визначеного законом і судом строків не скористався, клопотань про необхідність витребування доказів чи прийняття від нього додаткових доказів не заявляв, як не заявляв і про бажання надати власні пояснення по суті спору.
Частиною одинадцятою статті 242 ГПК України визначено, що якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи чи її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами.
Ухвалу суду від 02.02.2026 в електронному вигляді доставлено до електронного кабінету відповідача 02.02.2026 (о 18:40год), що підтверджується довідкою про доставку електронного листа (а.с. 24).
Пунктом 2 частини шостої ст. 242 ГПК України встановлено, що днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.
Якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.
Відтак, відповідач мав право подати відзив на позовну заяву не пізніше 18.02.2026. У встановлений законом та ухвалою суду строк відповідач відзиву на позов не надав.
Згідно з частиною дев'ятою статті 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Справа розглядається за наявними в ній матеріалами.
Враховуючи приписи частини четвертої статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у зв'язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, рішення підписано без його проголошення.
Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, господарський суд, -
15 лютого 2022 року між Фізичною особою-підприємцем Іщенко Еллою Олександрівною (виконавець, позивач) та Державним підприємством "Український інститут по проектуванню металургійних заводів" (замовник, відповідач) укладено договір №15/02-1 (а.с. 6-7).
За умовами пункту 1.1 договору виконавець зобов'язується виконати замовникові роботи зі спорудження опорної стіни верхньої тераси пляжу на базі відпочинку "Оріль" ДП "УКРДІПРОМЕЗ", розташованої за адресою: Дніпропетровська область, Дніпровський район, Петриківська ТГ, с. Плавещина, вул. Приорільська, 41.
Виконавець виконує роботи своїми силами, застосовуючи власні будівельні та витратні матеріали, обладнання, техніку та інструменти, або із залученням співвиконавців (субпідрядників) та їх будівельних та витратних матеріалів, обладнання, техніки та інструментів (п. 1.2 договору).
Ціна цього договору становить 231 800,00грн (двісті тридцять одна тисяча вісімсот грн 00 коп.) без ПДВ. Ціна цього договору може бути змінена (без зміни кількості (обсягу) та якості товарів, робіт і послуг) за взаємною згодою сторін (п. 2.1, 2.2 договору).
В пункті 3.1 договору сторони погодили, що розрахунок за виконані роботи здійснюється на підставі підписаного замовником Акту здачі-прийняття виконаних робіт виконавця, протягом 10 (десяти) календарних днів з моменту його підписання.
Прийом та оцінка виконаних робіт здійснюється уповноваженими особами замовника і оформляється підписанням акту виконаних робіт, який є підставою для виплати коштів на користь виконавця. У разі мотивованої відмови замовника прийняти виконані роботи, сторони складають акт з переліком претензій з визначенням необхідних доопрацювань та терміну їх виконання (п. 3.2, 3.3 договору).
Строк (термін) виконання робіт: з моменту підписання договору до 31.05.2022. Місце виконання робіт: 51804, Україна, Дніпропетровська область, Дніпровський район, Петриківська ТГ, с. Плавещина, вул. Приорільська, 41 (п. 4.1, 4.2 договору).
Замовник зобов'язаний: своєчасно та в повному обсязі сплачувати за виконані роботи (п. 5.1.1); приймати виконані роботи згідно з актами виконаних робіт (п. 5.1.2).
Виконавець має право своєчасно та в повному обсязі отримувати плату за виконані роботи (п. 5.4.1 договору).
Відповідно до пункту 6.1 договору у разі невиконання суб'єктами господарювання договірних зобов'язань протягом вказаного терміну стягується пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від своєчасно не сплаченої суми, що діє на дату розрахунку пені, за кожен день такого прострочення, але не більше суми простроченого зобов'язання.
За порушення виконання договірних зобов'язань за цим договором строком понад 30 (тридцять) календарних днів, з винної сторони додатково стягується штраф у розмірі 7% від суми простроченого зобов'язання (п. 6.2 договору).
При цьому нарахування пені здійснюється протягом усього строку невиконання суб'єктами господарювання договірних зобов'язань протягом по день їх виконання та не припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Строк позовної давності на стягнення пені та штрафу становить три роки (п. 6.3 договору).
У разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов'язань за договором сторони несуть відповідальність, передбачену законами та цим договором (п. 7.1 договору).
Договір діє з моменту підписання договору до 31.12.2022 (п. 10.1 договору).
Закінчення строку дії договору не призводить до припинення виконання сторонами своїх зобов'язань, які виникають за умовами договору, розрахунками, оформленням та наданням документів, стягненням неустойки, передбачених цим договором (п. 10.2 договору).
Договір підписаний сторонами та скріплений печатками без зауважень та заперечень до нього.
В матеріалах справи відсутні докази того, що спірний договір визнавався недійсним в судовому порядку.
В матеріалах справи містяться додатки до договору: Перелік робіт (додаток №1); Протокол погодження договірної ціни (додаток №2) (а.с. 8).
15 квітня 2022 року між Фізичною особою-підприємцем Іщенко Еллою Олександрівною (виконавець, позивач) та Державним підприємством "Український інститут по проектуванню металургійних заводів" (замовник, відповідач) укладено додаткову угоду №1 до договору №15/02-1 від 15.02.2022 (а.с. 9).
Строк (термін) виконання робіт: протягом 60 календарних днів з дня скасування воєнного стану, але у будь-якому випадку не пізніше 31 травня 2025 року (п. 1 додаткової угоди).
Договір діє з моменту підписання договору до 31.12.2025 (п. 2 додаткової угоди).
На виконання умов договору №15/02-1 від 15.02.2022 Фізичною особою-підприємцем Іщенко Еллою Олександрівною виконані, а Державним підприємством "Український інститут по проектуванню металургійних заводів" прийняті обумовлені договором роботи, про що 30.05.2025 складено Акт здачі-прийняття виконаних робіт №1 на суму 231 800,00грн (а.с. 9 на звороті).
Роботи виконавцем виконані якісно і своєчасно. Замовник претензій по об'єму, якості та строкам виконання робіт не має. Цей Акт є підставою для проведення оплати за виконані роботи.
В порушення вимог пункту 3.1 договору, оплату за виконані роботи на суму 231 800,00грн відповідач не здійснив.
Позивач просить стягнути з відповідача основний борг у розмірі 231 800,00грн, пеню у розмірі 40 358,60грн, штраф у розмірі 16 226,00грн, 3% річних у розмірі 4 439,13грн, втрати від інфляції у розмірі 5 134,65грн, що і є причиною виникнення спору.
Предметом доказування у даній справі є встановлення обставин укладення договору, строк дії договору, строк та порядок виконання робіт, розмір та порядок оплати за виконані роботи, наявність заборгованості, наявність/відсутність підстав для застосування відповідальності за порушення зобов'язань за договором.
Вирішуючи питання про правомірність та обґрунтованість заявлених в межах даної справи позовних вимог, суд виходить із наступного.
За змістом статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку (ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, що діяв на час виникнення спірних відносин).
Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України (що діяв на час виникнення спірних відносин) визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Частиною першою статті 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частина перша статті 202 ЦК України визначає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
При цьому за правилами статті 14 Цивільного кодексу України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.
Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Відповідно до частини першої статті 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Укладений між Фізичною особою-підприємцем Іщенко Еллою Олександрівною та Державним підприємством "Український інститут по проектуванню металургійних заводів" договір, який за своєю правовою природою відноситься до договору підряду, є підставою для виникнення у сторін за цим договором підрядних відносин.
Згідно із частиною першою статті 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.
У договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення. Ціна роботи у договорі підряду включає відшкодування витрат підрядника та плату за виконану ним роботу (ч. 1, 3 ст. 843 ЦК України).
Ціна у договорі підряду може бути визначена у кошторисі. Якщо робота виконується відповідно до кошторису, складеного підрядником, кошторис набирає чинності та стає частиною договору підряду з моменту підтвердження його замовником (ч. 1, 2 ст. 844 ЦК України).
Статтею 854 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково. Підрядник має право вимагати виплати йому авансу лише у випадку та в розмірі, встановлених договором
Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України).
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події (ч. 1 ст. 530 ЦК України).
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).
В пункті 3.1 договору сторони погодили, що розрахунок за виконані роботи здійснюється на підставі підписаного замовником Акту здачі-прийняття виконаних робіт виконавця, протягом 10 (десяти) календарних днів з моменту його підписання.
З огляду на положення спірного договору строк оплати вартості виконаних робіт є таким, що настав - 09 червня 2025 року.
Відповідач у встановлені строки свої зобов'язання по оплаті не виконав.
Будь-яких доказів своєчасної оплати заявленої позивачем до стягнення заборгованості у сумі 231 800,00грн відповідачем відповідно до положень статей 13, 74 ГПК України під час розгляду справи не надано, а судом таких обставин не встановлено.
З урахуванням викладеного, вимога позивача про стягнення заборгованості в сумі 231 800,00грн є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.
Порушенням зобов'язання, відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Статтею 599 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Статтею 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.
Виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (ст. 548 Цивільного кодексу України). Виконання зобов'язань може забезпечуватись згідно договору неустойкою (штрафом, пенею). Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми не своєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 Цивільного кодексу України).
Пунктом 6.1 договору встановлено, що у разі невиконання суб'єктами господарювання договірних зобов'язань протягом вказаного терміну стягується пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від своєчасно не сплаченої суми, що діє на дату розрахунку пені, за кожен день такого прострочення, але не більше суми простроченого зобов'язання.
При цьому нарахування пені здійснюється протягом усього строку невиконання суб'єктами господарювання договірних зобов'язань протягом по день їх виконання та не припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Строк позовної давності на стягнення пені та штрафу становить три роки (п. 6.3 договору).
Позивач нарахував та просить стягнути пеню у розмірі 40 358,60грн за загальний період з 10.06.2025 до 31.12.2025 та штраф 7% у розмірі 16 226,00грн (а.с. 10).
Перевіркою наданого позивачем розрахунку пені встановлено, що пеня розрахована відповідно до умов п. 6.2, п. 6.3 договору, не суперечить вимогам наведених вище положень діючого законодавства в частині її нарахування. Розрахунок є арифметично вірним.
Пунктом 6.2 договору визначено, що за порушення виконання договірних зобов'язань за цим договором строком понад 30 (тридцять) календарних днів, з винної сторони додатково стягується штраф у розмірі 7% від суми простроченого зобов'язання.
Розрахунок штрафу у сумі 16 226,00грн є вірним (231 800,00грн * 7%).
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
З аналізу зазначеної норми випливає, що нарахування 3 % річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Вимагати сплати суми боргу, а також 3% річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу.
Позивачем заявлено до стягнення 3% річних у розмірі 4 439,13грн за період з 10.06.2025 до 28.01.2026 та втрати від інфляції за період з червня 2025 року по січень 2026 року у розмірі 5 134,65грн (а.с. 10).
Господарським судом здійснено перевірку наданого позивачем розрахунку 3% річних та встановлено, що розрахунок є вірним.
Поряд із цим, суд не погоджується з визначенням позивачем величини приросту індексу споживчих цін, який має заокруглюватися до десяткового числа після коми (саме так визначаються місячні та річні індекси споживчих цін Державним комітетом статистики України, про що зазначено в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 26.06.2020 у справі № 905/21/19) (аналогічна правова позиція викладена в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.04.2024 у справі №910/4170/23, від 13.08.2025 у справі № 910/11038/24, від 27.01.2026 у справі 910/2840/25).
Сума інфляційних втрат складає, на суму боргу 231 800,00грн * 102,2% (сукупний індекс інфляції за червень 2025 року - січень 2026 року) = 236 899,60грн - 231 800,00грн = 5 099,60грн.
Відповідач доводів позивача не спростував, контррозрахунок заявлених до стягнення сум не надав.
Відповідно до частини першої статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.
Пункт 3 частини другої статті 129 Конституції України визначає одним із принципів судочинства змагальність сторін та свободу в наданні ними своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Згідно з частинами першою, третьою статті 74, частиною першою статті 77 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Отже, обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Враховуючи вищевикладене, надавши відповідну юридичну оцінку всім доказам наявним в матеріалах справи, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позову, стягненню з відповідача підлягає основний борг у розмірі 231 800,00грн, пеня у розмірі 40 358,60грн, штраф у розмірі 16 226,00грн, 3% річних у розмірі 4 439,13грн, втрати від інфляції у розмірі 5 099,60грн, а всього 297 923,33грн.
Щодо розподілу витрат по сплаті судового збору.
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору встановлено Законом України "Про судовий збір".
Відповідно до пунктів 1, 2 частини другої ст. 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору становить 1,5 відсотки ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру ставка судового збору становить 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
При поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору (ч. 3 ст. 4 Закону України "Про судовий збір", п.8.23 Постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 916/228/22).
Ціна позову становить 297 958,38грн, отже, сума судового збору за подання даного позову через систему "Електронний суд" складала 3 575,50грн (297 958,38грн *1,5%* 0,8).
У той же час, позивачем при зверненні до господарського суду сплачено судовий збір у розмірі 3 576,00грн, що підтверджується квитанцією про сплату №1660-4483-3886-4287 від 28.01.2026. Зарахування судового збору до спеціального фонду державного бюджету України підтверджено випискою (а.с. 4, 17).
Згідно зі статтею 129 Господарського процесуального кодексу України, з огляду на те, що позовні вимоги задоволено судом частково, судовий збір покладається на відповідача пропорційно до розміру задоволених вимог у сумі 3 575,08грн (297 923,33грн * 3 575,50грн / 297 958,38грн).
Керуючись статтями 2, 3, 20, 73 - 79, 86, 91, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
Позовні вимоги Фізичної особи-підприємця Іщенко Елли Олександрівни до Державного підприємства "Український інститут по проектуванню металургійних заводів" про стягнення 297 958,38грн - задовольнити частково.
Стягнути з Державного підприємства "Український інститут по проектуванню металургійних заводів" (ідентифікаційний код 00188311; вул. Січеславська Набережна, буд. 17, м. Дніпро, 49000) на користь Фізичної особи-підприємця Іщенко Елли Олександрівни (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ; АДРЕСА_1 ) основний борг у розмірі 231 800,00грн (двісті тридцять одна тисяча вісімсот гривень 00коп.), пеня у розмірі 40 358,60грн (сорок тисяч триста п'ятдесят вісім гривень 60коп.), штраф у розмірі 16 226,00грн (шістнадцять тисяч двісті двадцять шість гривень 00коп.), 3% річних у розмірі 4 439,13грн (чотири тисячі чотириста тридцять дев'ять гривень 13коп.), втрати від інфляції у розмірі 5 099,60грн (п'ять тисяч дев'яносто дев'ять гривень 60коп.) та витрати по сплаті судового збору у розмірі 3 575,08грн (три тисячі п'ятсот сімдесят п'ять гривень 08коп.).
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
У решті позовних вимог - відмовити.
Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення підписано - 02.04.2026
Суддя Н.М. Євстигнеєва