вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49505
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-58, fax (056) 377-38-63
02.04.2026 Справа № 904/2981/25
За позовом: Фізичної особи-підприємця Труш Оксани Юріївни, м. Ніжин
До: Фізичної особи-підприємця Лисака Олександра Ілліча, м. Кривий Ріг
Про: розірвання договору та стягнення 135 000,00грн. (розгляд заяви про заміну сторони її правонаступником)
Суддя Васильєв О.Ю.
Секретар судового засідання Вязовська К.В.
Від позивача: Олексюк Є.А.;
Від відповідача: не з'явився
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 20.08.25р. у справі 904/2981/25 позовні вимоги задоволено: розірвано договір №9 від 06.09.23р., стягнуто з відповідача - ФОП Лисака О.І. на користь позивача - ФОП Труш О.Ю. : 135 000, 00 грн. - заборгованості та 7 570,00грн.- витрат на сплату судового збору. На виконання вказаного рішення видано наказ від 15.09.25р.
25.03.26р. на адресу суду від представника ФОП Труш О.Ю. ( позивача ) надійшла заява про заміну відповідача ( у зв'язку зі смертю ОСОБА_1 ) його правонаступниками : ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ..
Також заявником подане клопотання про витребування у Третьої Криворізької державної нотаріальної контори Дніпропетровської області інформації про наявність або відсутність у Спадковому реєстрі заведеної спадкової справи на гр. ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) та про наявність або відсутність спадкоємців у нього .
Ухвалою господарського суду від 26.03.26р. відмовлено в задоволенні клопотання про витребування доказів; призначено розгляд заяви про заміну сторони її правонаступником на 02.04.26р.
Конституція України визначає, що судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд (стаття 129-1).
Згідно із положеннями статей 18, 326 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.
Виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у Законі України "Про виконавче провадження" органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Під час виконавчого провадження заміна сторони виконавчого провадження відбувається на підставі частин першої - третьої, п'ятої статті 334 ГПК України: у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником. Заяву про заміну сторони її правонаступником може подати сторона (заінтересована особа), державний або приватний виконавець. Суд розглядає заяву про заміну сторони її правонаступником у десятиденний строк з дня її надходження до суду у судовому засіданні з повідомленням учасників справи та заінтересованих осіб. Неявка учасників справи та інших осіб не є перешкодою для вирішення питання про заміну сторони виконавчого провадження. Положення цієї статті застосовуються також у випадку необхідності заміни боржника або стягувача у виконавчому листі до відкриття виконавчого провадження.
Відповідно до ст. 52 ГПК України у разі смерті або оголошення фізичної особи померлою, припинення юридичної особи шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення), заміни кредитора чи боржника в зобов'язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідного учасника справи на будь-якій стадії судового процесу. Усі дії, вчинені в судовому процесі до вступу у справу правонаступника, обов'язкові для нього так само, як вони були обов'язкові для особи, яку правонаступник замінив. Про заміну або про відмову в заміні учасника справи його правонаступником суд постановляє ухвалу.
За правилами ст. 334 ГПК України, у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником. Заяву про заміну сторони її правонаступником може подати сторона (заінтересована особа), державний або приватний виконавець.
За загальним правилом, правонаступництво - це перехід прав і обов'язків від одного суб'єкта до іншого. Правонаступництво є самостійною підставою заміни сторони у зобов'язанні, його слід розглядати як певний юридичний механізм похідного правонабуття, за яким до правонаступника переходять суб'єктивні права та обов'язки попередника. Правонаступництво для юридичних осіб може наставати в разі їх припинення з правонаступництвом.
Відповідно до листа Саксаганського ВДВС у м. Кривому Розі 03.11.25р. державним виконавцем відкрито виконавче провадження № 79496192 з примусового виконання наказу по цій справі. Вказаний наказ станом на момент розгляду заяви не виконаний у повному обсязі, а матеріали справи не містять жодних доказів, що свідчили б про його повне виконання.
Кожна фізична особа має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом (стаття 42 Конституції України). Це право закріплено й у статті 50 ЦК України, в якій передбачено, що право на здійснення підприємницької діяльності, яку не заборонено законом, має фізична особа з повною цивільною дієздатністю та за умови її державної реєстрації в порядку, встановленому законом. Тобто фізична особа, яка бажає реалізувати своє конституційне право на підприємницьку діяльність, після проходження відповідних реєстраційних та інших передбачених законодавством процедур за жодних умов не втрачає і не змінює свого статусу фізичної особи, якого вона набула з моменту народження, а лише набуває до нього нової ознаки - підприємця. При цьому правовий статус фізичної особи - підприємця сам по собі не впливає на будь-які правомочності фізичної особи, зумовлені її цивільною право - і дієздатністю, та не обмежує їх.
Фізична особа, яка в установленому законом порядку набула статус підприємця, не втрачає свого статусу фізичної особи.
Натомість згідно із частиною восьмою статті 4 Закону України від 15.05.2003 № 755-IV «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» фізична особа - підприємець позбавляється статусу підприємця з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності цією фізичною особою. Така правова позиція відповідає висновкам, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 920/50/19 (провадження № 12-129гс19).
Фізична особа підприємець відповідає за своїми зобов'язаннями, пов'язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном як фізична особа.
Статтею 1218 ЦК України передбачено, що до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. Звідси наявність у спадкодавця статусу фізичної особи - підприємця не впливає на можливість заміни боржника (як сторони у справі, так і сторони виконавчого провадження) його правонаступником - фізичною особою.
Статтями 1216, 1218 ЦК України визначено, що спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини (стаття 1223 Цивільного кодексу України).
Відповідно до частини першої статті 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.
За частиною першою статті 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Частиною першою статті 1297 ЦК України передбачено, що спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов'язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.
При вирішенні питання про заміну учасника справи та заміну сторони виконавчого провадження судам необхідно встановити коло всіх спадкоємців померлого боржника, які прийняли спадщину (за законом або за заповітом).
Згідно із частиною першою статті 1281 ЦК України спадкоємці зобов'язані повідомити кредитора спадкодавця про відкриття спадщини, якщо їм відомо про його борги.
Кредиторові спадкодавця належить пред'явити свої вимоги до спадкоємця, який прийняв спадщину, не пізніше шести місяців з дня одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину на все або частину спадкового майна незалежно від настання строку вимоги. Якщо кредитор спадкодавця не знав і не міг знати про прийняття спадщини або про одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину, він має право пред'явити свої вимоги до спадкоємця, який прийняв спадщину, протягом шести місяців з дня, коли він дізнався про прийняття спадщини або про одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину (частини друга та третя статті 1281 ЦК України). Кредитор спадкодавця, який не пред'явив вимоги до спадкоємців, що прийняли спадщину, у строки, встановлені частинами другою і третьою цієї статті, позбавляється права вимоги (частина четверта вказаної статті 1281 Кодексу).
Відповідно до положень статті 1282 ЦК України спадкоємці зобов'язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов'язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині. Вимоги кредитора спадкоємці зобов'язані задовольнити шляхом одноразового платежу, якщо домовленістю між спадкоємцями та кредитором інше не встановлено. У разі відмови від одноразового платежу суд за позовом кредитора накладає стягнення на майно, яке було передане спадкоємцям у натурі.
За змістом наведених вище норм права задоволення вимог кредитора спадкоємцями має відбуватись у межах вартості отриманого ними у спадщину майна. Звідси обов'язок спадкоємців боржника перед кредиторами спадкодавця виникає лише у межах, передбачених статтею 1282 ЦК України, тобто в межах вартості майна, одержаного у спадщину. У разі неотримання від спадкодавця у спадщину жодного майна, особа не набуває статусу спадкоємця, і як наслідок у неї відсутній обов'язок задовольнити вимоги кредитора померлої особи.
Оскільки зі смертю боржника грошові зобов'язання включаються до складу спадщини, строки пред'явлення кредитором вимог до спадкоємців боржника, а також порядок задоволення цих вимог регламентуються статтями 1281 і 1282 ЦК України. Стаття 1281 ЦК України, яка визначає преклюзивні строки пред'явлення таких вимог, застосовується і до боргових зобов'язань. Сплив цих строків має наслідком позбавлення кредитора права вимоги (припинення його цивільного права), а також припинення таких зобов'язань (подібний правовий висновок викладено у пункті 39 постанови Великої Палати Верховного Суду від 01.04.2020 у справі № 520/13067/17 (провадження 14-397цс19)).
Відтак сплив строків, визначених частиною четвертою статті 1281 Цивільного кодексу України, позбавляє особу можливості звернення до суду за захистом відповідного права.
За таких обставин, при вирішенні питання заміни учасника справи правонаступником в порядку статті 52 ГПК України та заміни сторони виконавчого провадження в порядку статті 334 цього ж Кодексу у разі смерті фізичної особи (боржника, відповідача) судам перш за все необхідно з'ясувати коло всіх спадкоємців померлої особи, а також встановити, чи пред'явлено кредитором вимоги до спадкоємців боржника.
На стадії виконавчого провадження як на завершальній стадії судового провадження можлива заміна сторони виконавчого провадження правонаступником за наявності відкритого виконавчого провадження. Після відкриття виконавчого провадження та до його закінчення заміна сторони виконавчого провадження (з одночасною заміною відповідного учасника справи) правонаступником здійснюється у порядку, передбаченому статтею 334 цього Кодексу з урахуванням підстав, визначених статтею 52 ГПК України. У цьому випадку приписи статті 334 ГПК України, що містить процесуальні особливості здійснення правонаступництва на стадії виконання судового рішення, застосовуються разом з положеннями статті 52 цього Кодексу.
Таким чином, відповідно до положень статті 1281 Цивільного кодексу України, заявник (ФОП Труш О.Ю.) повинна пред'явити свої вимоги до спадкоємця, який прийняв спадщину, не пізніше шести місяців з дня одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину або з дня, коли заявнику стало відомо про прийняття спадщини чи про одержання спадкоємцем такого свідоцтва.
Звернення кредитора безпосередньо до суду, зокрема, із заявами про процесуальне правонаступництво та (або) про заміну сторони виконавчого провадження слід розглядати як пред'явлення кредитором вимог до спадкоємця боржника у порядку ст. 1281 ЦК України.
Водночас наявні у матеріалах справи документи не дають можливості встановити, чи дійсно гр. ОСОБА_1 помер ( відсутня копія свідоцтва про смерть чи інші докази ) ,чи є саме гр. ОСОБА_2 , гр. ОСОБА_3 , гр. ОСОБА_4 спадкоємцями ( відсутня копія відповідного свідоцтва про право на спадщину) , чи існують інші спадкоємці, а також визначити обсяг спадкового майна, що перейшло спадкоємцю(ям), а відповідно до ст. 1282 ЦК України суд має визначити розмір боргу, який відповідає частці спадкоємця у спадщині, та вказати, що така заміна здійснюється в межах вартості майна, одержаного у спадщину.
За таких обставин, з огляду на подані представником позивача докази ( лист державного виконавця ), суд не знаходить достатньо правових підстав для задоволення заяви представника ФОП Труш О.Ю. ( позивач ) про заміну сторони ( відповідача її правонаступником, у зв'язку з чим суд відмовляє у її задоволенні.
На підставі вищевикладеного , керуючись ст.ст. 2, 3, 18, 52, 73, 74, 76, 83, 232-236, 242, 255, 326, 334 ГПК України, господарський суд , -
1. Відмовити у задоволенні заяви ФОП Труш О.Ю. про заміну сторони ( відповідача ) її правонаступником у справі № 904/2981/25.
Ухвала набирає законної сили 02.04.2026 та може бути оскаржена в порядку та строки, передбачені статтями 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя Васильєв О.Ю.