вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49505
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
про забезпечення позову
02.04.2026м. ДніпроСправа № 904/1765/26
за заявою Криворізької східної окружної прокуратури про забезпечення позову у справі
за позовом Керівника Криворізької східної окружної прокуратури, м. Кривий Ріг Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Фонду державного майна України, м. Київ
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Промремонт КР", м. Кривий Ріг Дніпропетровської області
про витребування майна з чужого незаконного володіння.
Суддя Колісник І.І.
Керівник Криворізької східної окружної прокуратури через підсистему "Електронний суд" Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи (далі - ЄСІКС) звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Фонду державного майна України до Товариства з обмеженою відповідальністю "Промремонт КР" з позовною вимогою про витребування з чужого незаконного володіння відповідача на користь позивача бази відпочинку "Волна" - нежитлової будівлі загальною площею 1220 кв.м, яка розташована за адресою: Дніпропетровська область, Криворізький район, с/рада Софіївська, Комплекс будівель та споруд, будинок 1 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2140693512218) (далі - спірна нежитлова будівля).
Судові витрати прокурор просить покласти на відповідача.
В обґрунтування позовних вимог прокурор посилається на такі обставини.
03.08.2020 державним реєстратором виконавчого комітету Маломихайлівської сільської ради Покровського району Дніпропетровської області Сучковою Т.Ф. вперше проведено державну реєстрацію права приватної власності за ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_1 ) на базу відпочинку "Волна" - нежитлову будівлю загальною площею 1220 кв.м, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2140693512218).
Підставою для проведення вказаної державної реєстрації стали наступні документи:
- протокол проведення ТОВ "Юнор" аукціону з реалізації нерухомого майна, яке належить Відкритому акціонерному товариству "Науково-дослідний та проектний інститут по збагаченню та агломерації руд чорних металів "Механобрчормет" № 031128/7 від 13.02.2007;
- акт приймання-передачі від 16.02.2007, підписаний ОСОБА_1 та Відкритим акціонерним товариством "Науково-дослідний та проектний інститут по збагаченню та агломерації руд чорних металів "Механобрчормет" в особі ОСОБА_2 ;
- свідоцтво, видане 21.11.2013 у місті Донецьку приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу Ізетовою Н.І. та зареєстровано в реєстрі за № 3502, яким посвідчено право приватної власності ОСОБА_1 на вказане нерухоме майно.
На підставі аналізу й оцінки указаних документів прокурор стверджує, що документи, які стали підставою для державної реєстрації, не створювалися, містять ознаки фальсифікації, а тому не породжують виникнення права власності відповідно до статті 328 ЦК України.
Після цього 06.10.2020 право приватної власності на спірний об'єкт нерухомого майна зареєстровано за ОСОБА_3 на підставі договору іпотеки, у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання ОСОБА_1 за відповідним договором позики та звернення стягнення на предмет іпотеки.
Прокурор зазначає. що на теперішній час право приватної власності на спірну нежитлову будівлю зареєстровано з 29.06.2023 за Товариством з обмеженою відповідальністю "Промремонт КР", директором та засновником якого був ОСОБА_3 , на підставі акта приймання-передачі нерухомого майна та грошової оцінки майна, посвідченого 29.06.2023 приватним нотаріусом Криворізького районного нотаріального округу Нянчур С.М., та зареєстровано в реєстрі за №№ 3477, 3478 (номер відомостей про речове право: 50819673).
Відтак прокурор посилається на обставини вибуття з державної власності Фонду державного майна України спірного об'єкта нерухомого майна на підставі підроблених документів, який на теперішній час перебуває у володінні Товариства з обмеженою відповідальністю "Промремонт КР", яке є останнім недобросовісним набувачем майна та належним відповідачем за віндикаційним позовом.
Разом із позовом Криворізькою східною окружною прокуратурою подано заяву про забезпечення позову шляхом:
- накладення арешту на нерухоме майно, що є предметом позову, а саме: базу відпочинку "Волна" - нежитлову будівлю загальною площею 1220 кв.м, яка розташована за адресою: Дніпропетровська область, Криворізький район, с/рада Софіївська, Комплекс будівель та споруд, будинок 1 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2140693512218);
- заборони відповідачу - Товариству з обмеженою відповідальністю "Промремонт КР" (код ЄДРПОУ - 44937921) та будь-яким іншим особам, у тому числі суб'єктам державної реєстрації прав (державним реєстраторам, приватним та державним нотаріусам) вчиняти будь-які дії, пов'язані з державною реєстрацією речових прав щодо бази відпочинку "Волна" - нежитлової будівлі загальною площею 1220 кв.м, яка розташована за адресою: Дніпропетровська область, Криворізький район, с/рада Софіївська, Комплекс будівель та споруд, будинок 1 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2140693512218).
Заяву про забезпечення позову обґрунтовано обставинами, зазначеними в обгрунтування поданого позову.
При цьому прокурор стверджує, що з урахуванням характеру та предмета спірних правовідносин, обставин незаконної реєстрації права власності на спірний об'єкт нерухомого майна, який поза волею власника - Фонду державного майна України незаконно вибув із його володіння без відповідних правових підстав, неприйняття заходів забезпечення позову може призвести до повторного відчуження цього майна.
Відтак прокурор вважає, що наявні достатні підстави для забезпечення позову в порядку, визначеному статтями 136 - 140 Господарського процесуального кодексу України.
Метою заходу забезпечення прокурор визначає підтримання status quo, поки суд не визначиться щодо виправданості цього заходу. Тимчасовий захід спрямований на те, щоб протягом судового розгляду справи спору суд мав змогу розглянути позов заявника за звичайною процедурою. Тимчасові забезпечувальні заходи мають на меті забезпечити протягом розгляду продовження існування стану, який є предметом спору (рішення ЄСПЛ у справі "Кюблер проти Німеччини").
Водночас прокурор наголошує на тому, що обраний ним вид забезпечення позову не призведе до невиправданого обмеження майнових прав відповідача, оскільки обтяжене майно фактично перебуває у володінні власника, а обмежується лише можливість розпоряджатися ним.
За загальним правилом, унормованим частиною першою статті 140 Господарського процесуального кодексу України, заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.
ВИСНОВКИ СУДУ, НОРМИ ПРАВА, ЯКІ ЗАСТОСУВАВ СУД ТА МОТИВИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ
Відповідно до статті 136 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.
Згідно з пунктами 1, 2, 4 частини першої статті 137 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов'язання.
Заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (ч. 4 ст. 137 ГПК України).
Співмірність передбачає врахування господарським судом співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Правова позиція Верховного Суду в питаннях забезпечення позову зводиться до того, що господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості й адекватності заявлених вимог щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Під час вирішення питання щодо забезпечення позову, обґрунтованість позову не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову (постанова Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 08.10.2018 у справі № 913/257/18).
У постанові від 24.04.2024 у справі № 754/5683/22 Велика Палата Верховного Суду констатувала, що як характер спору (майновий або немайновий), так і те, чи підлягає судове рішення у конкретній справі примусовому виконанню, не мають вирішального значення при дослідженні судом питання про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову (п. 46).
Ключовим є встановлення судом: 1) наявності спору між сторонами; 2) ризику незабезпечення ефективного захисту порушених прав позивача, який може проявлятися як через вплив на виконуваність рішення суду у конкретній справі, так і шляхом перешкоджання поновленню порушених чи оспорюваних прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду; 3) співмірності обраного позивачем виду забезпечення позову з пред'явленими позовними вимогами та 4) дійсної мети звернення особи до суду з заявою про забезпечення позову, зокрема, чи не є таке звернення спрямованим на зловживання учасником справи своїми правами (п. 47).
Наявність або відсутність підстав для забезпечення позову суд вирішує в кожній конкретній справі з урахуванням установлених фактичних обставин такої справи та загальних передумов для вчинення відповідної процесуальної дії (п. 48).
За змістом статей 2, 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, суть якої зводиться до того, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Частиною першою статті 170 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що будь-яка письмова заява з процесуальних питань повинна містити, окрім іншого, перелік доказів (за наявності), що додаються до заяви.
За змістом частин першої, другої статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Ці дані встановлюються такими засобами:
1) письмовими, речовими і електронними доказами;
2) висновками експертів;
3) показаннями свідків.
Оцінюючи наведені прокурором обставини в обґрунтування заяви про забезпечення позову та надані докази, суд доходить висновку про наявність правових підстав для її часткового задоволення.
Згідно з приписами статті 3, 509 Цивільного кодексу України добросовісність є основою господарських взаємовідносин сторін як на етапі його укладення, так і на етапі подальших змін до нього чи припинення.
Частиною третьою статті 13 Цивільного кодексу України визначено, що не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.
Формулювання "зловживання правом" необхідно розуміти як суперечність, оскільки якщо особа користується власним правом, то його дія дозволена, а якщо вона не дозволена, то саме тому відбувається вихід за межі свого права та дію без права. Сутність зловживання правом полягає у вчиненні уповноваженою особою дій, які складають зміст відповідного суб'єктивного цивільного права, недобросовісно, в тому числі всупереч меті такого права.
Отже, учасники цивільних відносин при здійсненні своїх прав зобов'язані діяти добросовісно, утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб; не допускаються дії, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.
Зважаючи на викладені прокурором обгрунтування заяви про забезпечення позову, суд вважає їх такими, що заслуговують на увагу.
Враховуючи загальний обсяг право- та дієздатності юридичної особи-відповідача, а відтак і можливість вільного розпорядження ним майном чи майновими правами, що не потребує доведення, неприйняття заходів забезпечення позову (за наявності високого рівня ризику такого відчуження) може у подальшому ускладнити/унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист права в межах заявленого предмета позову.
Зазначений висновок узгоджується з правовою позицією, викладеною у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 11 грудня 2023 року у справі № 904/1934/23 (право відповідача в будь-який момент розпорядитися своїм майном).
Отже, суд не може покладатися на ймовірність добросовісної поведінки учасників справи за наявного між ними спору та з урахуванням історії вибуття спірного об'єкта нерухомості з державної власності у приватну власність відповідача.
Тому запропонований прокурором захід забезпечення позову у вигляді накладення арешту на спірне нерухоме майно є співмірним, адекватним й розумним.
Разом з тим господарський суд зауважує, що арешт майна, як спосіб забезпечення позову, передбачає накладання заборони на право розпоряджатися майном з метою його збереження до визначення подальшої долі цього майна (див., зокрема, постанови Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 17 червня 2022 року у cправі № 908/2382/21, Верховного Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 лютого 2024 року у справі № 504/3408/22 (провадження № 61-18041св23)).
Отже, арешт, як заборона на право розпоряджатися майном, включає і обмеження на розпорядження таким майном. Тому при накладенні арешту на майно вжиття додаткових заходів забезпечення, направлених на обмеження розпорядження таким майном, не є необхідним.
За таких обставин не є необхідним і співмірним додатково забороняти відповідачу та будь-яким іншим особам, у тому числі суб'єктам державної реєстрації прав (державним реєстраторам, приватним та державним нотаріусам) вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо об'єкта спірного нерухомого майна.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 24.07.2024 у справі № № 567/459/23 (провадження № 61-10214св23).
Керуючись ст.ст. 136, 137, 140, 233 - 235 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
Заяву Криворізької східної окружної прокуратури - задовольнити частково.
Накласти арешт на нерухоме майно, базу відпочинку "Волна" - нежитлову будівлю загальною площею 1220 кв.м, яка розташована за адресою: Дніпропетровська область, Криворізький район, с/рада Софіївська, Комплекс будівель та споруд, будинок 1 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2140693512218).
У решті вимог, викладених в заяві, - відмовити.
Стягувач: Криворізька східна окружна прокуратура (ідентифікаційний код/умовний код 0290993830; місцезнаходження: 50086, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Леоніда Бородича, буд. 3).
Боржник: Товариство з обмеженою відповідальністю "Промремонт КР" (ідентифікаційний код 44937921; місцезнаходження: 50027, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, пр. Металургів, буд. 36/1).
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання - 02.04.2026 та може бути оскаржена до Центрального апеляційного господарського суду в порядку та строки, передбачені статтями 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.
Ухвала, як виконавчий документ, може бути пред'явлена до примусового виконання до 03.07.2026 включно.
Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.
Суддя І.І. Колісник