пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10
E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885
03 квітня 2026 року Справа № 903/321/26
Господарський суд Волинської області у складі судді Шума М. С., розглянувши заяву про забезпечення позову, що подається одночасно із матеріалами позовної заяви
по справі № 903/321/26
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «ФТП», місто Київ
до відповідача: Фізичної особи-підприємця Пашкевича Анатолія Павловича, смт Ратне Волинської області
про стягнення збитків та штрафу в сумі 724 301, 16 грн
встановив: Товариства з обмеженою відповідальністю «ФТП» в позовній заяві від 31.03.2026 до Фізичної особи-підприємця Пашкевича Анатолія Павловича (розприділено судді Шуму М. С. 01.04.2026) просить суд стягнути з відповідача на свою користь суму завданих збитків у розмірі 724 301,16 грн (сімсот двадцять чотири тисячі триста одна гривня 16 копійок), з яких:
- відшкодування вартості пошкодженого вантажу - 306 860,771 грн. (триста шість тисяч вісімсот шістдесят гривень 77 копійок);
- відшкодування суми митних платежів, сплачених за пошкоджений вантаж - 85 307, 30 грн (вісімдесят п'ять тисяч триста сім гривень 30 копійок);
- відшкодування документально підтверджених витрат, понесених у зв'язку з оплатою послуг митного терміналу - 3 750,00 грн (три тисячі сімсот п'ятдесят гривень 00 копійок);
- відшкодування документально підтверджених витрат понесених у зв'язку з проведенням лабораторного дослідження зразків пошкодженого вантажу - 11 941,20 грн (одинадцять тисяч дев'ятсот сорок одна гривня 20 копійок);
- відшкодування документально підтверджених витрат понесених у зв'язку з залученням експерта Торгово-промислової палати України для визначення кількості товару, вибіркової перевірки якості товару, перевірки якості товару з відбором зразків - 36 120,00 грн (тридцять шість тисяч сто двадцять гривень 00 копійок);
- сума штрафу за порушення строків доставки вантажу за Договором перевезення - 280 321,89 грн (двісті вісімдесят тисяч триста двадцять одна гривня 89 копійок).
А також стягнути з Фізичної особи - підприємця Пашкевича Анатолія Павловича на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФТП» 8 691, 62 грн (вісім тисяч шістсот дев'яносто одна гривня 62 копійки) судового збору.
Одночасно, позивач зазначає про попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач очікує понести у зв'язку з розглядом справи складає: 10 355,62 (десять тисяч триста п'ятдесят п'ять гривень 62 копійки), з яких: 8 691, 62 грн (вісім тисяч шістсот дев'яносто одна гривня 62 копійки) - витрати на оплату судового збору за подання позовної заяви; 1 664 ,00 грн (одна тисяча шістсот шістдесят чотири гривні 00 копійок) - витрати на оплату судового збору за подання заяви про забезпечення позову.
Одночасно з позовною заявою від позивача надійшла заява про забезпечення позову, в якій Товариство з обмеженою відповідальністю «ФТП» просить суд вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення заборони відчуження транспортного засобу марки RENAULT, моделі MASTER, 2017 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1 , колір білий, тип транспортного засобу - вантажний, тип кузова - бортовий-тентований VIN-номер: НОМЕР_2 . А також стягнути з Фізичної особи - підприємця Пашкевича Анатолія Павловича на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “ФТП» 1 664,00 (одна тисяча шістсот шістдесят чотири гривні 00 копійок) витрат на оплату судового збору за подання заяви про забезпечення позову
В обґрунтування заяви про забезпечення позову позивач зазначає таке:
20.12.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю «ФТП» як Експедитором та Фізичною особою - підприємцем Пашкевичем Анатолієм Павловичем як Перевізником було укладено договір перевезення вантажів №ФТП/1319, відповідно до якого Перевізник, згідно з умовами заявки, зобов'язується доставити вантаж до пункту призначення і видати уповноваженій на отримання вантажу особі, а Експедитор зобов'язується сплатити вартість перевезення. Згідно з пунктом 2.2. Договору перевезення умови виконання конкретних перевезень, а також перелік операцій, які необхідні для здійснення перевезень, узгоджуються сторонами в Заявках. Заявка є невід'ємною частиною цього договору. У разі виникнення розбіжностей у тлумаченні умов за цим договором пріоритетними є умови, зазначені в Заявці. Заявка вважається підтвердженою, якщо вона підписана уповноваженими Сторонами і скріплена їх печатками.
На виконання умов Договору перевезення Сторонами було укладено Заявку №MAY17359 від 27 травня 2025 року (далі - «Заявка»), відповідно до умов якої Перевізник мав здійснити перевезення вантажу загальною вартістю 9078,10 євро клієнта Експедитора - ТОВ «АРГОС-ТРЕЙД» (код ЄДРПОУ 41456277) з Федеративної Республіки Німеччина в Україну.
Дата завантаження вантажу відповідно до умов Заявки - 28 травня 2025 року, дата вивантаження (доставки) вантажу - 04 червня 2025 року. Однак, у грубе порушення своїх договірних зобов'язань та вимог чинного законодавства Перевізник доставив вантаж із простроченням понад 50 календарних днів та у пошкодженому стані, а саме 28 липня 2025 року. Під час вивантаження товару у порядку передбаченому п. 3.2.14 Договору перевезення, представники Перевізника та Експедитора склали Акт пошкодження вантажу №000280725 від 28 липня 2025 року.
Пунктом 5.2. Договору перевезення передбачено, що Перевізник несе повну матеріальну відповідальність за збереження вантажу з моменту прийняття його до перевезення до моменту передачі вантажу вантажоодержувачу, а згідно з пунктом 5.3. Договору перевезення Перевізник несе повну матеріальну відповідальність за помилки та упущення всіх осіб, що залучаються ним до виконання цього договору, як за свої власні.
Як детально зазначено у позовній заяві, дії Відповідача, що полягали у безпідставному невиконанні інструкцій Експедитора, самовільному перевантаженні вантажу, утриманні вантажу та порушенні строків його доставки, призвели до істотного прострочення виконання перевезення та пошкодження вантажу, внаслідок чого Позивач був змушений компенсувати своєму Клієнту вартість втраченого та пошкодженого товару, а також інші пов'язані витрати на підставі отриманої Позивачем від Клієнта (ТОВ "АРГОС ТРЕЙД") претензії-вимоги за вихідним номером №0707-1 від 07 липня 2025 року. Задоволення Позивачем претензії-вимоги Клієнта підтверджується платіжною інструкцією №1458 від 17 липня 2025 року та відповіддю Позивача на зазначену претензію-вимогу від №/07-25/173 від 17 липня 2025 року.
З метою позасудового врегулювання спору та відновлення свого порушеного права Позивач звертався до Відповідача із Претензією-вимогою (вих. №ФТП/08-25/185 від 05.08.2025) про відшкодування збитків, завданих пошкодженням вантажу з вини Перевізника у розмірі 520 338,15 грн, (копії претензії-вимоги та доказів її направлення відповідачу додаються) Претензійні вимоги до Відповідача складалися з: компенсації вартості втраченого вантажу у розмірі 9078,10 Євро, що склало 443 388,92 грн станом на дату сплати компенсації клієнту склало; компенсації суми сплачених до державного бюджету України митних платежів у розмірі 93 900,69 грн; компенсації понесених Клієнтом витрат на оплату послуг ТОВ «КАТП-13054» з обслуговування та перебування транспортного засобу з вантажем Клієнта у зоні митного контролю у розмірі 3 750,00 грн.
Окрім пошкодження вантажу мав місце факт порушення строків доставки вантажу з вини Перевізника, адже згідно із Заявкою доставка вантажу мала бути здійснена Відповідачем не пізніше 04 червня 2025 року, а фактичне вивантаження вантажу відбулося 28 липня 2025 року. У зв'язку з цим 15 серпня 2025 року Позивач звернувся до Відповідача з Претензією-вимогою (вих. №ФТП/08-25/198) щодо сплати штрафу за порушення строків доставки вантажу у розмірі 280 321,89 грн, що розрахований відповідно до п. 5.4. Договору виходячи з еквіваленту 150,00 дол. США за кожну добу прострочення на території інших держав та 120,00 дол. США - на території України, із застосуванням міжбанківського курсу долара США до гривні на кожну дату прострочення (з урахуванням курсових коливань), що підтверджується розрахунком, наведеним у претензії (копії претензії-вимоги та доказів її направленні Відповідачу додаються).
Незважаючи на направлення Відповідачу вищевказаних претензій-вимог щодо добровільного відшкодування завданих збитків та сплати штрафних санкцій, останній проігнорував зазначені вимоги, не надав жодної відповіді та не вжив жодних дій, спрямованих на врегулювання спору у досудовому порядку.
Як вбачається з наведених обставин, Відповідач систематично ухиляється від виконання своїх зобов'язань, не реагує на пред'явлені претензії, не вживає жодних дій для врегулювання спору у досудовому порядку та фактично ігнорує законні вимоги Позивача. Така поведінка свідчить про відсутність у Відповідача наміру добровільно виконати свої зобов'язання та створює обґрунтовані ризики ускладнення або неможливості виконання майбутнього судового рішення.
З огляду на вищевказане безпідставне ігнорування Відповідачем пред'явлених йому претензій-вимог, Позивачем на підставі даних відкритих джерел було встановлено, що Відповідачу на праві власності належить транспортний засіб марки RENAULT, моделі MASTER, 2017 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1 , колір білий, тип транспортного засобу - вантажний, тип кузова - бортовий тентований, VIN-номер: НОМЕР_2 , який використовується ним у підприємницькій діяльності з надання послуг з перевезення вантажів (далі - «Транспортний засіб»), що підтверджується витягом з інформаційно-аналітичного (моніторингового) сервісу «Опендатабот» станом на 31.03.2026 із зазначенням транспортних засобів та нерухомості у власності Відповідача, знімком екрана з інформаційно-аналітичного (моніторингового) сервісу «YouControl» станом на 31.03.2026 із зазначенням транспортних засобів у власності Відповідача, а також Витягом з Єдиного державного реєстру Міністерства внутрішніх справ стосовно зареєстрованих транспортних засобів від 31 березня 2026 року.
У зв'язку з тим, що Позивач може позбутися майна або не виконати рішення суду, позивач вважає за потрібне подати заяву про забезпечення позову.
ТОВ «ФТП» зазначає, що заявлений Позивачем захід забезпечення позову є обґрунтованим та адекватним, а його невжиття може істотно ускладнити ефективний захист або поновлення порушених прав або охоронюваних законом інтересів Позивача у разі задоволення його вимог при вчиненні Відповідачем дій з відчуження його майна.
Зважаючи, на висновки Верховного Суду, Позивач вважає, що підстави для зустрічного забезпечення відсутні та просить суд не застосовувати заходи зустрічного забезпечення позову.
ТОВ «ФТП» посилається на приписи ГПК України та висновки Верховного Суду.
Дослідивши матеріали поданої заяви про забезпечення позову, господарський суд вважає її такою, що не підлягає до задоволенню, з огляду на таке:
Забезпечення позову це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача проти несумлінних дій відповідача (який може сховати майно, продати, знищити або знецінити його), що гарантує реальне виконання позитивно прийнятого рішення.
Загальною підставою для вжиття заходів забезпечення позову є наявність обставин, які свідчать або дозволяють достовірно припустити, що невжиття цих заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання майбутнього рішення суду.
Види забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду, а таке рішення може бути постановлено тільки у відповідності до заявлених позовних вимог. Заходи забезпечення позову повинні застосовуватись лише у разі необхідності та бути співмірними із заявленими вимогами, оскільки безпідставне забезпечення позову може привести до порушення прав і законних інтересів інших осіб.
Статтею 136 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст.137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
В силу приписів ч.1 ст.137 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується, сере іншого, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов'язання;
За приписами ч.1 ст.140 Господарського процесуального кодексу України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.
Згідно з ч.5, 6 ст.140 Господарського процесуального кодексу України залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково. Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання та вирішує питання зустрічного забезпечення. Суд може також зазначити порядок виконання ухвали про забезпечення позову.
У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника по забезпеченню позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо).
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії. Обрані заходи до забезпечення позову не повинні мати наслідком повне припинення господарської діяльності суб'єкта господарювання, якщо така діяльність, у свою чергу, не призводитиме до погіршення стану належного відповідачеві майна чи зниження його вартості.
Метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.
Також заходи забезпечення позову не є додатковим засобом відповідальності або стимулювання відповідача до виконання певних дій, а діють виключно як засіб забезпечення ефективного вирішення існуючого спору та реального виконання рішення суду.
Як встановлено судом предметом позову є стягнення з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 суми завданих збитків за неналежне виконання умов договору перевезення вантажу у розмірі 724 301,16 грн.
Під час вирішення питання про необхідність задоволення чи відмови у задоволенні заяви про забезпечення позову суди розглядають вказані заяви із застосуванням судового розсуду (окрім випадків, які передбачені в ч.ч.2, 5, 6, 7 ст. 137 Господарського процесуального кодексу України).
Судовий розсуд - це передбачене законодавством право суду, яке реалізується за правилами передбаченими Господарським процесуальним кодексом України та іншими нормативно-правовими актами, що надає йому можливість під час прийняття судового рішення (вчинення процесуальної дії) обрати з декількох варіантів рішення (дії), встановлені законом, чи визначених на його основі судом (повністю або частково за змістом та/чи обсягом), найбільш оптимальні в правових і фактичних умовах розгляду та вирішення конкретної справи, з метою забезпечення верховенства права, справедливості та ефективного поновлення порушених прав та інтересів учасників судового процесу.
Вищевикладене відповідає правовій позиції Верховного Суду у постанові від 15.05.2019 у справі №910/688/13.
Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод Право на ефективний засіб юридичного захисту встановлено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. Одним з механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту є передбачений національним законодавством України інститут вжиття заходів до забезпечення позову. При цьому, вжиття заходів до забезпечення позову має на меті запобігти утрудненню чи неможливості виконання рішення господарського суду, прийнятого за результатами розгляду справи.
Слід зазначити, що згідно з рішенням Європейського суду з прав людини від 29 червня 2006 року у справі Пантелеєнко проти України засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом. У рішенні Європейського суду з прав людини від 31 липня 2003 року у справі Дорани проти Ірландії, було зазначено що поняття ефективний засіб передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.
При вирішенні справи "Каіч та інші проти Хорватії" (рішення від 17.07.2008 року) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.
Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Частинами 1,2 та 3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
При цьому підстава вжиття заходів забезпечення позову, як ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, також має бути підтверджена відповідними доказами, які б підтверджували обставини, на які посилається заявник, а саме лише посилання в заяві на потенційну можливість того, що невжиття заявленого заходу забезпечення позову може призвести до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, яким суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою.
На сьогодні у праві існують такі основні стандарти доказування: "баланс імовірностей" (balance of probabilities) або "перевага доказів" (preponderance of the evidence); "наявність чітких та переконливих доказів" (clear and convincing evidence); "поза розумним сумнівом" (beyond reasonable doubt).
Слід зауважити, що Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі №917/2101/17).
Позивач просить суд вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення заборони відчуження транспортного засобу марки RENAULT, моделі MASTER, 2017 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1 , колір білий, тип транспортного засобу - вантажний, тип кузова - бортовий-тентований VIN-номер: НОМЕР_2 .
Правова природа арешту майна чи іншого обмеження стосовно майна, вчиненого у зв'язку із провадженням у господарській справі, полягає у обмеженні права розпорядженні ним (продаж, дарування, відчуження в інший спосіб, передання в заставу, іпотеку, укладення інших правочинів чи перероблення майна), при цьому за власником зберігається право користування. Таке обмеження допускається, якщо воно передбачено законом і є обґрунтованим.
Заходи забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвіднесення судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду та майнових наслідків заборони вчиняти певні дії.
Під час вирішення питання щодо забезпечення позову, обґрунтованість позову не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду заяви про забезпечення позову. Суд повинен лише пересвідчитися, що між сторонами виник спір.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) зазначено, що: "співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам".
Як встановлено судом, Позивачем на підставі даних відкритих джерел було встановлено, що Відповідачу на праві власності належить транспортний засіб марки RENAULT, моделі MASTER, 2017 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1 , колір білий, тип транспортного засобу - вантажний, тип кузова - бортовий тентований, VIN-номер: НОМЕР_2 , який використовується ним у підприємницькій діяльності з надання послуг з перевезення вантажів.
З огляду на правовідносини, які виникли між сторонами, відповідач здійснює підприємницьку діяльність у вигляді перевезення вантажів, в тому числі, за кордон. Верховний Суд неодноразово наголошує на тому, що під час вжиття заходів забезпечення позову слід враховувати майнові наслідки заборони відповідачеві вчиняти певні дії, а обрані заходи до забезпечення позову не повинні мати наслідком припинення господарської діяльності суб'єкта господарювання.
Крім того, заходи забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами, а співмірність передбачає співвіднесення судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів.
Враховуючу підприємницьку діяльність відповідача щодо здійснення перевезення за кордон, а також відсутність більш вірогідних доказів на підтвердження необхідності вжиття запропонованих заходів забезпечення позову, зокрема, щодо майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії, наслідки щодо можливості здійснення господарської діяльності суб'єктом господарювання - ФОП ОСОБА_1 , перетину автомобілем перевізника кордону з метою виконання зобов'язань перед третіми особами, суд дійшов висновку про необґрунтованість заяви ТОВ «ФТП» про забезпечення позову шляхом накладення заборони відчуження транспортного засобу. Зокрема, позивачем не зазначено приблизної вартості рухомого майна, обставин використання/невикористання цього рухомого майна в підприємницькій діяльності, а як наслідок не доведено співмірності вжиття заходів забезпечення позову в розрізі майнових наслідків для перевізника.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 120, 136, 137, 138, 139, 140, 182, 232-235 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,
В задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «ФТП» від 31.03.2026 (вх.№01-87/1799/26) про забезпечення позову, що подається одночасно із матеріалами позовної заяви по справі № 903/321/26 відмовити.
Ухвала суду може бути оскаржена до Північно-західного апеляційного суду в порядку та строки, передбачені статтями 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя Микола ШУМ