вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua
"31" березня 2026 р. Cправа № 906/1720/25
Господарський суд Вінницької області у складі судді Шамшуріної Марії Вікторівни,
участю секретаря судового засідання Багулової Є.О., за відсутності сторін
розглянувши за правилами загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом Попільнянської селищної ради (13501, Житомирська обл., Житомирський р-н, селище міського типу Попільня(з), вул. Хмельницького Богдана, будинок 7, ідентифікаційний код юридичної особи 04347226)
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Армерія Ойл" (21001, Вінницька обл., Вінницький р-н, місто Вінниця, вул. Привокзальна, будинок 3Б, ідентифікаційний код юридичної особи 44618933)
про розірвання договору та стягнення 42 380,00 гривень
До Господарського суду Житомирської області 29.12.2025 надійшла позовна заява № б/н від 29.12.2025 (вх. № 1840/25) Попільнянської селищної ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "Армерія Ойл" про стягнення з відповідача на користь позивача грошових коштів у розмірі 42 380,00 гривень за договором про закупівлю № СК 2-431 від 10.06.2024 та про розірвання договору про закупівлю № СК 2-431 від 10.06.2024.
05.01.2026 Господарським судом Житомирської області постановлено ухвалу у справі № 906/1720/25 про передання матеріалів позовної заяви у справі № 906/1720/25 за позовом Попільнянської селищної ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "Армерія Ойл" про стягнення 42 380,00 гривень та розірвання договору за підсудністю до Господарського суду Вінницької області.
22.01.2026 позовні матеріали у справі №906/1720/25 надійшли до Господарського суду Вінницької області (вх. № 64/26 від 22.01.2026).
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.01.2026 року справу №906/1720/25 розподілено судді Шамшуріній М.В.
У зв'язку зі встановленими судом недоліками позовної заяви, що перешкоджали відкриттю провадження у справі, суд ухвалою від 27.01.2026 року постановив позовну заяву Попільнянської селищної ради залишити без руху та встановив позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви протягом 10 днів з дня отримання цієї ухвали.
09.02.2026 до суду від позивача надійшла заява про усунення недоліків №б/н від 09.02.2026 (вх. № 01-34/1330/26 від 09.02.2026) із додатками на виконання вимог суду.
Ухвалою від 11.02.2026 судом прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 906/1720/25, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання у справі призначено на 12.03.2026 року о 10:00 год.
Ухвалою суду від 12.03.2026 закрито підготовче провадження у справі № 906/1720/25, призначено справу № 906/1720/25 до судового розгляду по суті у судовому засіданні 31.03.2026 року о 10:30 год.
30.03.2026 року від позивача надійшла заява (вх.№ 01-30/3126/26 від 30.03.2026) про про проведення судового засідання без участі представника позивача. У заяві позивач зазначив, що позовні вимоги підтримує у повному обсязі.
На визначену судом дату у судове засідання представники сторін не з'явилися, про дату, час та місце судового засідання повідомлені ухвалою суду від 12.03.2026, про що свідчать відповідні довідки про доставку електронного листа.
Положеннями пункту 1 частини 3 статті 202 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) передбачено, що якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
Відповідно до пункту 2 частини 6 статті 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.
Відзиву відповідачем до суду не надано, будь-яких заяв, клопотань не надходило.
За приписами частини 2 статті 178 ГГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи. Аналогічна норма міститься у частині 9 статті 165 ГПК України.
Враховуючи, що сторони було належним чином повідомлено про дату, час та місце розгляду справи, на засадах відкритості та гласності судового процесу сторонам створено всі необхідні умови для можливості захисту їх прав та охоронюваних законом інтересів, а позивач та відповідач, у свою чергу, не скористалися правом участі у судовому засіданні, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності представників сторін за наявними матеріалами у відповідності до приписів частини 9 статті 165 та частини 2 статті 178 ГПК України. Судом також враховано заяву позивача від 30.03.2026 про проведення судового засідання без участі представника позивача.
Розгляд справи здійснено за відсутності представників сторін, у зв'язку з чим вступна та резолютивна частина рішення долучена до матеріалів справи без його проголошення.
Суть спору:
Попільнянська селищна рада звернулася до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Армерія Ойл" про стягнення з відповідача на користь позивача грошових коштів у розмірі 42 380,00 гривень за договором про закупівлю № СК 2-431 від 10.06.2024 та про розірвання договору про закупівлю № СК 2-431 від 10.06.2024 укладеного сторонами.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором про закупівлю № СК 2-431 від 10.06.2024 в частині відпуску позивачу на АЗС постачальника бензину А-95 з використанням скретч-карток оплачених позивачем.
Позивач зазначив, що умови договору в частині оплати товару з боку позивача виконані у повному обсязі, водночас відповідач взяті на себе зобов'язання щодо відпуску на АЗС постачальника за переданими позивачу скретч-картками на бензин А-95 не виконав.
За твердженням позивача на АЗС постачальника за місцем поставки товару бензин А-95 відсутній, скретч-картки на пальне не отоварюються.
З метою досудового врегулювання спору позивач звертався до відповідача з претензією, у якій вимагав протягом десяти календарних днів провести поставку (отоварити оплачені талони) або повернути сплачені за товар кошти, однак відповідач вимогу не виконав.
Позивач повідомив, що загальна заборгованість відповідача перед позивачем з повернення попередньої оплати за непоставлений товар становить 42 380,00 гривень.
Невиконання відповідачем взятих на себе зобов'язань стало підставою для звернення позивача з позовом про стягнення з відповідача попередньої оплати за договором та розірвання договору.
Відповідач своїм процесуальним правом надання відзиву на позов не скористався, будь-яких заяв, клопотань або заперечень щодо заявлених вимог за час розгляду справи не заявляв, у зв'язку з чим розгляд справи здійснено за наявними матеріалами справи.
Розглянувши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.
10.06.2024 року між Попільнянською селищною радою та (далі - замовник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Армерія Ойл" (далі - постачальник, відповідач) укладено договір про закупівлю № СК2 -431 (далі - договір) пунктом 1.1. якого визначено, що постачальник зобов'язується поставити замовникові: Код ДК 021:2015 09130000-9 Нафта і дистилянти (Бензин А-95 по талонах), а замовник прийняти і оплатити такий товар (т. 1 а.с. 11-13).
Згідно пункту 1.2. договору постачальник передає у власність замовнику товар, зазначений в асортименті, кількості за цінами, які зазначені у специфікації (Додаток № 1), що додається до даного договору і є його невід'ємною частиною. Специфікація повинна містити найменування товару, одиницю виміру, ціну за одиницю товару.
За змістом пунктів 2.1.-2.3 договору термін поставки: протягом двох робочих днів з дня отримання заявки на товар, цілодобово. Місце поставки товару: Житомирська обл., селище Попільня, вул. Б. Хмельницького, 7. При передачі товару постачальник повинен передати замовнику наступні документи:
- видаткову накладну (оформлена згідно з умовами діючого законодавства);
- відповідні сертифікати якості (оформлені згідно з умовами діючого законодавства).
Відповідно до пунктів 2.4.-2.6 договору передача-приймання товару здійснюється у присутності представників постачальника та замовника. Датою поставки є дата, коли товар переданий у власність замовника. Право власності на поставлений товар переходить від постачальника до замовника в момент підписання останнім накладної.
Пунктом 3.1. договору визначено, що загальна сума договору становить 78 000,00 гривень, у тому числі ПДВ 13 000,00 гривень.
За змістом пунктів 5.1., 5.2. договору розрахунки за поставлений товар здійснюються за фактом постачання замовнику. Замовник здійснює оплату товару постачальнику на підставі виставлених видаткових накладних.
Умовами пунктів 6.1.1., 6.1.2 договору визначено, що замовник зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати за поставлений товар, приймати поставлений товар згідно видаткової накладної.
Положеннями пункту 6.2.1. договору сторони погодили, що замовник має право достроково в односторонньому порядку розірвати цей договір у разі невиконання зобов'язань постачальником, повідомивши про це його листом замовника.
Згідно пункту 6.3. договору постачальник зобов'язаний забезпечити поставку товару у строки, встановлені цим договором. Забезпечити поставку товару, якість яких відповідає умовам, встановленим розділом 4 цього договору.
За умовами пункту 10.1. договору цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами, скріплення печатками та діє до 31 грудня 2024 року, та в частині отоварення оплачених талонів до повного отоварення талонів (поставки бензину на АЗС).
У специфікації (додаток № 1) до договору сторони погодили предмет закупівлі - бензин А-95 у кількості 1 500 літрів за ціною 52,00 з ПДВ на загальну суму 78 000,00 гривень.
Договір та специфікацію підписано уповноваженими представниками сторін та скріплено печатками сторін.
Відповідно до видаткової накладної № 0002/0000848 від 10.00.2024 до договору № СК 2-431 від 10.06.2024 відповідачем передано, а позивачем прийнято товар - бензин А-95 у кількості 1500 літрів у вигляді скретч-карток на загальну суму 78 000,00 гривень (т. 1 а.с. 44).
У видатковій накладній зазначено, що відпуск товару з АЗС здійснюється за довірчими документами (скетч-картки) на отримання товару відповідно Правил роздрібної торгівлі нафтопродуктами, затверджених Постановою Кабінету Міністрів № 1442 від 20.12.1997. Скретч-картка є підставою для видачі (заправки) з АЗС вказаного у карті об'єму і марки товару, після чого всі обов'язки сторін по погашених скретч-картках вважаються виконаними, при цьому постачальник не може передати одержувачу товар іншої марки чи в іншій кількості, ніж зазначено у сретч-картці.
Видаткова накладна підписана сторонами та скріплена печатками без будь-яких зауважень та заперечень.
Згідно платіжної інструкції № 187 від 11.06.2024 року позивачем сплачено відповідачу 78 000,00 гривень із призначенням платежу "оплата за придбані паливно-мастильні матеріали (бензину); зг. дог № СК 2-431 від 10.06.24, зг. накл. № 0002/0000848 від 10.00.2024 (т. 1 а.с. 44 зворот).
Як убачається зі змісту акту фіксації відмови відпуску палива від 15.04.2025 року складеного комісією позивача станом на 15.04.2025 року на автозаправній станції «ANP», при пред'явленні талонів працівники АЗС відмовились здійснити відпуск пального у зв'язку із його відсутністю на АЗС (т. 1 а.с. 15).
За твердженням позивача неотовареними залишилися талони на 815 літрів бензину А-95 на загальну суму 42 380,00 гривень.
Із матеріалів справи вбачається, що позивач звертався до відповідача із претензією від 12.05.2025 року № 02-13/714, за змістом якої повідомив відповідача, що не має можливості отримати на АЗС продавця бензин А-95 за переданими скретч-картками та просив протягом десяти календарних днів провести поставку (отоварити оплачені талони) або повернути сплачені за товар кошти (т. 1 а.с. 14).
Позивач стверджує, що не може отримати бензин А-95 на підставі довірчих документів (скретч - карток) у зв'язку із відсутністю його в мережі АЗС відповідача.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню частково з огляду на таке.
Предметом позову у цій справі є матеріально - правові вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача грошових коштів у розмірі 42 380,00 гривень за договором про закупівлю № СК 2-431 від 10.06.2024 та про розірвання договору про закупівлю № СК 2-431 від 10.06.2024, укладеного Попільнянською селищною радою та Товариством з обмеженою відповідальністю "Армерія Ойл" .
Відповідно до статті 237 ГПК України при ухваленні рішення суд вирішує, яку правову норму слід застосувати до спірних правовідносин.
Частиною 4 статті 236 ГПК України визначено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Здійснюючи правову кваліфікацію спірних правовідносин та вирішуючи питання про обґрунтованість заявлених позовних вимог, судом враховано таке.
Положеннями статті 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Відповідно до вимог статті 11 ЦК України договір є однією з підстав виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань).
Приписами статті 6 ЦК України встановлено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Положеннями статті 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін (стаття 632 ЦК України).
Відповідно до статті 530 ЦК, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
За своєю правовою природою укладений між сторонами договір про закупівлю є договором поставки, правовідносини за яким врегульовано положеннями ЦК України та ГК України (у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин).
Згідно зі статтею 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Положеннями статті 655 ЦК України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно частини 1 статті 662 ЦК України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.
Продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу (стаття 663 ЦК України).
Відповідно до вимог статті 664 ЦК України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент:
1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар;
2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.
Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов'язку передати товар. Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування.
Якщо з договору купівлі-продажу не випливає обов'язок продавця доставити товар або передати товар у його місцезнаходженні, обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент здачі товару перевізникові або організації зв'язку для доставки покупцеві.
Відповідно до частини 1 статті 693 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі №918/631/19 зазначено, що попередня оплата - це грошова сума, яка не забезпечує виконання договору, а є сумою, що перераховується згідно з договором наперед, у рахунок майбутніх розрахунків, зокрема, за товар, який має бути поставлений, за роботи, які мають бути виконані.
Оплата за товар є попередньою, якщо відповідно до договору вона має бути здійснена до моменту виконання продавцем свого обов'язку з передачі товару саме у власність, тобто до моменту переходу права власності на товар від продавця до покупця. Це випливає з визначення договору купівлі-продажу, наведеного у частині першій статті 655 ЦК України, яка встановлює обов'язок продавця передати товар саме у власність покупця.
Двосторонній характер договору купівлі-продажу зумовлює взаємне виникнення у кожної зі сторін прав та обов'язків. Так, з укладенням такого договору продавець приймає на себе обов'язок передати покупцеві певну річ і водночас набуває права вимагати її оплати, а покупець у свою чергу зобов'язаний здійснити оплату придбаної речі та водночас набуває права вимагати від продавця її передачі.
Положеннями пункту 9 "Правил роздрібної торгівлі нафтопродуктами", затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 20 грудня 1997 року № 1442 передбачено, що торгівля нафтопродуктами, призначеними для відпуску споживачам, здійснюється через мережу автозаправних станцій, автогазозаправних станцій та автогазозаправних пунктів. Розрахунки за реалізовані нафтопродукти здійснюються готівкою та/або у безготівковій формі (із використанням електронних платіжних засобів, паливних карток, талонів, відомостей на відпуск пального тощо) в установленому законодавством порядку. Разом із продукцією споживачеві в обов'язковому порядку видається розрахунковий документ установленої форми на повну суму проведеної операції, який підтверджує факт купівлі товару.
Згідно пункту 3 Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затвердженої спільним наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв'язку України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20 травня 2008 року № 281/171/578/155 талон - це спеціальний талон, придбаний за умовами та відпускною ціною обумовленого номіналу, що підтверджує право його власника на отримання на АЗС фіксованої кількості нафтопродукту певного найменування і марки, які позначені на ньому.
Судом установлено, що предметом договору про закупівлю є поставка товару - бензину А-95 шляхом його відпуску на АЗС постачальника при пред'явленні уповноваженою особою покупця виданих продавцем скретч-карток (талонів).
Водночас скретч-картка (талон) за змістом договору та чинного законодавства є документом, який лише підтверджує право його власника/пред'явника отримати паливно-мастильні матеріали на АЗС у кількості та марки, зазначеної у талоні.
Таким чином, підписана сторонами видаткова накладна підтверджує обставину передачі відповідачем позивачу скретч - карток на зазначену у накладній кількість бензину А-95.
Разом з тим, зобов'язання продавця з поставки товару є виконаним належним чином лише після відпуску замовнику (покупцю) пального на підставі скретч - карток на АЗС продавця.
Судом установлено, що позивач виконав свої зобов'язання за договором у повному обсязі, водночас відповідач взяті на себе зобов'язання належним чином не виконав.
Докази спливу строку дії скретч - карток на день звернення з позовом у матеріалах справи відсутні.
Із матеріалів справи вбачається, що позивач звертався до відповідача із претензією від 12.05.2025 року № 02-13/714, за змістом якої повідомив відповідача, що не має можливості отримати на АЗС продавця бензин А-95 за переданими скретч-картками та просив протягом десяти календарних днів провести поставку (отоварити оплачені талони) або повернути сплачені за товар кошти.
Доказів відпуску відповідачем позивачу пального за скретч-картками матеріали справи не містять, водночас у матеріалах справи містяться копії непогашених (неотоварених) скретч-карток відповідного номіналу (т.1 а.с. 15-18).
Обставини, на які посилається позивач у позові, відповідач під час розгляду справи не спростував.
Положеннями частини 2 статті 74 ГПК України передбачено, що у разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.
Ухвалою суду від 11.02.2026 суд запропонував відповідачу відповідно до частини 2 статті 74 ГПК України до 10.03.2026 року надати суду докази відпуску (поставки) на користь позивача пального на суму 42380,00 гривень на виконання умов договору про закупівлю № СК 2-431 від 10.06.2024 або повернення позивачу коштів за непоставлений товар у сумі 42380,00 гривень.
Вимоги ухвали суду відповідачем не виконані та обставини, на які посилається позивач у позові, відповідач під час розгляду справи не спростував.
Отже, обставину невиконання відповідачем умов договору про закупівлю № СК 2-431 від 10.06.2024, укладеного між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю "Армерія Ойл" в частині відпуску на користь позивача пального на суму на суму 42380,00 гривень або повернення позивачу коштів за непоставлений товар у сумі 42380,00 гривень суд визнає встановленою.
Приписами статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до статті 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно зі статтею 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Положеннями частини 1 статті 670 ЦК України визначено, якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.
За змістом частини 2 статті 693 ЦК України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
Отже, у розумінні приписів цієї норми покупцю належить право вимагати, крім іншого, повернення передоплати за непоставлений товар.
Згідно з висновками Верховного Суду викладеними у постановах від 15.02.2024 у справі № 910/3611/23, від 09.02.2023 у справі № 910/5041/22, від 07.02.2018 у справі № 910/5444/17, умовою застосування частини 2 статті 693 Цивільного кодексу України є неналежне виконання продавцем свого зобов'язання зі своєчасного передання товару покупцю. У разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати. Можливість обрання певного визначеного варіанта правової поведінки боржника є виключно правом покупця, а не продавця. Отже, волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця.
Оскільки законом не визначено форму пред'явлення такої вимоги покупця, останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред'явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі - формі позову. Аналогічні висновки викладено у постановах Верховного Суду від 19.03.2024 року у cправі № 910/3016/23, від 16.07.2024 у справі № 910/3574/23.
Визначене зазначеною нормою право покупця вимагати від продавця повернення суми попередньої оплати є за своїм змістом правом покупця на односторонню відмову від зобов'язання, внаслідок якої припиняється зобов'язання продавця перед покупцем по поставці товару і виникає нове зобов'язання повернути кошти.
Частиною 3 статті 538 ЦК України визначено, що у разі невиконання однією із сторін у зобов'язанні свого обов'язку або за наявності очевидних підстав вважати, що вона не виконає свого обов'язку у встановлений строк (термін) або виконає його не в повному обсязі, друга сторона має право зупинити виконання свого обов'язку, відмовитися від його виконання частково або в повному обсязі.
Судом установлено, що позивач у претензії направленій відповідачу просив виконати поставку (отоварити талони) або повернути кошти сплачені за товар.
У зв'язку із невиконанням цієї вимоги, позивач надалі звернувся до відповідача із позовом про повернення грошових коштів за непоставлений товар (попередньої оплати) у розмірі 42 380,00 гривень.
Відповідно до статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно пункту 5 частини 1 статті 16 ЦК України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є примусове виконання обов'язку в натурі.
Враховуючи, що відповідач не виконав належним чином взяті на себе зобов'язання за договором щодо поставки товару, а надалі щодо повернення попередньої оплати суд дійшов висновку, що позивач обґрунтовано звернувся з позовом про стягнення з відповідача попередньої оплати за непоставлений товар у сумі 42 380,00 гривень.
Доказів сплати відповідачем вказаної суми боргу на користь позивача матеріали справи не містять.
Здійснивши перевірку заявленої позивачем до стягнення суми боргу, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості (попередньої оплати) за договором у сумі 42380,00 гривень є обгрунтованими та підлягають задоволенню.
Щодо позовної вимоги про розірвання договору про закупівлю № СК 2-431 від 10.06.2024, укладеного між Попільнянською селищною радою та Товариством з обмеженою відповідальністю "Армерія Ойл", суд враховує таке.
Положеннями частини 1 статті 611 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.
Відповідно до частини 1 статті 665 ЦК України, у разі відмови продавця передати проданий товар покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу.
Умовами пункту 6.2.1. договору сторони погодили, що замовник має право достроково в односторонньому порядку розірвати цей договір у разі невиконання зобов'язань постачальником, повідомивши про це його листом замовника.
Як уже було зазначено, згідно частини 2 статті 693 ЦК України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
Визначене зазначеною нормою право покупця вимагати від продавця повернення суми попередньої оплати є за своїм змістом правом покупця на односторонню відмову від зобов'язання, внаслідок якої припиняється зобов'язання продавця перед покупцем по поставці товару і виникає нове зобов'язання повернути кошти.
Із матеріалів справи вбачається, що позивач звертався до відповідача із претензією за змістом якої вимагав, зокрема повернути сплачені за товар кошти, у тому числі і за договором про закупівлю № СК 2-431 від 10.06.2024.
У постанові від 21.02.2024 у справі № 910/1186/23 Верховний Суд зокрема, зазначив, що з моменту надіслання покупцем відмови від договору, у постачальника припиняється обов'язок поставити товар (що виключає нарахування пені за його прострочення) та виникає обов'язок повернути покупцю грошові кошти.
Таким чином, позивач реалізував своє право на односторонню відмову від договору та з урахуванням визначеного позивачем у претензії строку щодо повернення коштів у відповідача замість зобов'язання з поставки товару виникло грошове зобов'язання з повернення грошових коштів.
Наведена обставина виключає необхідність розірвання договору у судовому порядку.
Надаючи оцінку вимозі позивача про розірвання договору суд також звертає увагу на таке.
Положеннями статті 651 ЦК України визначено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.
Частинами 1-3 статті 653 ЦК України передбачено, що у разі зміни договору зобов'язання сторін змінюються відповідно до змінених умов щодо предмета, місця, строків виконання тощо.
У разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються.
У разі зміни або розірвання договору зобов'язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов'язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.
Статтею 631 ЦК України та частиною 7 статті 180 ГК (у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов'язання сторін, що виникли на основі цього договору. Закінчення строку дії господарського договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, що мало місце під час дії договору.
Згідно зі статтями 598, 599 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом; припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом; зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Закінчення строку дії договору не є підставою для припинення визначених ним зобов'язань, оскільки згідно зі статтею 599 ЦК України, частиною 1 статті 202 ГК України такою умовою є виконання, проведене належним чином. Припинення безпосередньо дії договору та припинення зобов'язань не є тотожними поняттями.
Пунктом 10.1. договору сторони погодили, що цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами, скріплення печатками та діє до 31 грудня 2024 року, та в частині отоварення оплачених талонів до повного отоварення талонів (поставки бензину на АЗС).
Відповідно до частини 1 статті 530 ЦК України, якщо в зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін).
Цю норму необхідно застосовувати у взаємозв'язку з загальними положеннями частини 2 статті 251 та частини 2 статті 252 ЦК України.
За статтею 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення, а терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду.
Положеннями статті 252 ЦК України визначено, що строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами, а термін - календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.
Специфіка визначення терміну вказівкою на подію, яка має неминуче настати, полягає в тому, що в момент укладання договору сторони відповідних правовідносин в силу об'єктивних обставин не можуть знати точної дати настання даної події. При цьому, подія про яку йдеться в частині другій статті 252 ЦК України, має неминуче настати.
Відповідно до лексичного значення словосполучення "неминуче має настати" означає як те, що обов'язково та безумовно має відбутися.
За змістом норми частини 1 статті 530 ЦК України у взаємозв'язку з частиною 2 статті 251, частиною 2 статті 252 цього Кодексу, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин, у разі визначення терміну виконання зобов'язання з вказівкою на майбутню подію нею може бути визнана лише та подія, неминучість якої є безумовна. Якщо юридичні наслідки мають певну ступінь вірогідності настання, то має місце не існування часової категорії у вигляді терміну, а умова.
Закінчення строку дії договору означає, що між його сторонами у майбутньому не будуть виникати взаємні права та обов'язки, що випливали із цього договору. Але ті зобов'язання, які вже існують на момент закінчення строку дії договору, будуть існувати і після його закінчення доти, доки вони не будуть припинені на підставах, встановлених договором або законом.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 26.04.2021 у справі №912/1025/20, від 10.02.2021 у справі №908/288/20, від 04.04.2023 № 916/1349/21 та від 26.07.2023 у справі №914/1954/20, від 03 квітня 2024 року у справі № 910/21315/21.
Із системного аналізу вищезазначених норм ЦК України та умов договору, суд дійшов висновку, що строк дії договору встановлено сторонами до 31.12.2024 року, при цьому застереження «в частині отоварення оплачених талонів до повного отоварення талонів (поставки бензину на АЗС)», яке міститься у пункті 10.1. договору не може вважатися ані строком, ані терміном у розумінні статей 251, 252, 253 ЦК України.
Таким чином, строк дії договору встановлено сторонами до 31.12.2024 року. Докази зміни строку дії договору за взаємною згодою сторін у матеріалах справи відсутні.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що розірвано може бути лише чинний договір (тобто такий, що діє на час звернення до суду з позовом про розірвання договору та прийняття відповідного судового рішення).
Аналогічні правові позиції викладені у постанові Великої палати Верховного Суду від 26.06.2018 у справі №910/9072/17, у постанові Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.09.2022 у справі №913/703/20 та в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.09.2023 №910/97/22, від 20.09.2023 у справі №910/11390/22, від 14.09.2023 у справі №910/4725/22, від 18.11.2019 у справі №910/16750/18, від 07.08.2018 у справі №910/7981/17 від 03 квітня 2024 року у справі № 910/21315/21.
У постанові від 12.09.2023 у справі №910/8413/21 Великою Палатою Верховного Суду зазначено: "задоволення вимоги про розірвання Інвестиційного договору, який вже є припиненим за домовленістю сторін, не тільки не поновить порушені права територіальної громади міста Києва, але є неможливим як таке. Як наслідок, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку щодо відмови у задоволенні вимоги про розірвання Інвестиційного договору».
Тобто Велика Палата Верховного Суду у справі №910/8413/21 виснувала щодо недоцільності розірвання договору, який є припиненим (нечинним) на час звернення до суду з відповідною вимогою.
Відповідно, право сторони розірвати договір, передбачене статтею 651 ЦК України, виникає лише щодо договору, який є чинним.
Із матеріалів справи вбачається, що з позовною заявою про розірвання спірного договору позивач звернувся 29.12.2025 року, тобто після закінчення строку дії цього договору.
Враховуючи, що судом може бути розірвано лише чинний договір, суд дійшов висновку, що позовна вимога про розірвання договору про закупівлю № СК 2-431 від 10.06.2024 укладеного між Попільнянською селищною радою та Товариством з обмеженою відповідальністю "Армерія Ойл" задоволенню не підлягає.
Положеннями частин 1-4 статті 13 ГПК України визначено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно вимог 1 статті 14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Частиною 1 статті 74 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до вимог частини 2 статті 76 ГПК України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (стаття 77 ГПК України).
Згідно статті 78 ГПК України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (частини 1-2 статті 86 ГПК України).
Під час розгляду справи, судом кожній стороні була надана розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони, у тому числі подати докази на підтвердження своїх вимог та заперечень, обґрунтувати перед судом переконливість поданих доказів та позицій по справі, скористатись іншими процесуальними правами.
Дослідивши фактичні обставини справи, що входять до предмету доказування у цій справі та стосуються кваліфікації спірних відносин, суд дійшов висновку, що відповідачем не спростовано позовних вимог, а судом не виявлено на підставі наявних доказів у справі інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, у зв'язку з чим позовні вимоги підлягають задоволенню частково шляхом стягнення з відповідача на користь позивача 42 380,00 гривень попередньої оплати, у задоволенні решти вимог слід відмовити.
Щодо розподілу судових витрат судом враховано таке.
Відповідно до пункту 12 частини 3 статті 2 ГПК України однією з основних засад господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.
Згідно вимог частини 1 статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
При зверненні до суду позивачем згідно платіжних інструкцій № 519 від 12.12.2025, № 529 від 23.12.2025 сплачено судовий збір у розмірі 6056,00 гривень.
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Згідно частини 9 статті 129 ГПК України у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.
Враховуючи, що спір виник внаслідок неправильних дій відповідача, витрати позивача зі сплати судового збору у сумі 6 056,00 гривень покладаються на відповідача.
На підставі викладеного, керуючись статтями 13, 14, 86, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Армерія Ойл" (21001, Вінницька обл., Вінницький р-н, місто Вінниця, вул. Привокзальна, будинок 3Б, ідентифікаційний код юридичної особи 44618933) на користь Попільнянської селищної ради (13501, Житомирська обл., Житомирський р-н, селище міського типу Попільня(з), вул. Хмельницького Богдана, будинок 7, ідентифікаційний код юридичної особи 04347226) 42 380,00 гривень попередньої оплати та 6 056,00 гривень судових витрат зі сплати судового збору.
3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
4. У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
5. Згідно з приписами статті 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
6. Відповідно до положень частини 1 статті 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північно-західного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
7. Примірник судового рішення надіслати сторонам до електронних кабінетів у системі ЄСІТС.
Повне рішення складено 03 квітня 2026 р.
Суддя Шамшуріна М.В.
віддрук. прим.:
1 - до справи;
2,3 - сторонам до електронних кабінетів у системі ЄСІТС.