вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua
"03" квітня 2026 р. Cправа № 902/77/26
Господарський суд Вінницької області у складі судді Шамшуріної Марії Вікторівни, розглянувши без виклику сторін за наявними матеріалами у порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи
за позовом Комунального закладу "Серебрійська спеціальна школа" Вінницької обласної ради (24026, Вінницька обл., Могилів-Подільський р-н, село Серебрія, провулок 8-го Березня, будинок 3, ідентифікаційний код юридичної особи 21723116)
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Армерія Ойл" (21001, Вінницька обл., Вінницький р-н, місто Вінниця, вул. Привокзальна, будинок 3Б, ідентифікаційний код юридичної особи 44618933)
про стягнення 39 957,25 гривень
До Господарського суду Вінницької області 26.01.2026 року надійшла позовна заява № б/н від 22.01.2026 (вх. № 87/26 від 26.01.2026) Комунального закладу "Серебрійська спеціальна школа" Вінницької обласної ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "Армерія Ойл" про стягнення з відповідача на користь позивача грошових коштів у розмірі 39 957,25 гривень за договорами поставки № 135 від 25.11.2024, № 600 від 27.11.2024, № 631 від 18.12.2024 та №172 від 23.12.2024.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.01.2026 справу розподілено судді Шамшуріній М.В.
У зв'язку зі встановленими судом недоліками позовної заяви, що перешкоджали відкриттю провадження у справі, суд ухвалою від 29.01.2026 року постановив позовну заяву № б/н від 22.01.2026 (вх. № 87/26 від 26.01.2026) Комунального закладу "Серебрійська спеціальна школа" Вінницької обласної ради залишити без руху та встановив позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви протягом 10 днів з дня отримання цієї ухвали.
09.02.2026 до суду від позивача надійшла заява про усунення недоліків №б/н від 09.02.2026 (вх. № 01-34/1334/26 від 09.02.2026) із додатками на виконання вимог суду.
Ухвалою від 13.02.2026 судом прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі № 902/77/26 за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами (без проведення судового засідання).
Зазначеною ухвалою встановлено сторонам строки для вчинення процесуальних дій, та запропоновано відповідачу відповідно до частини 2 статті 74 ГПК України до 16.03.2026 року надати суду докази відпуску (поставки) на користь позивача пального на суму 39 957,25 гривень на виконання умов договорів поставки № 135 від 25.11.2024, № 600 від 27.11.2024, № 631 від 18.12.2024 та №172 від 23.12.2024 або повернення позивачу коштів за непоставлений товар у сумі 39 957,25 гривень.
Ухвалу суду від 13.02.2026 року надіслано відповідачу до електронного кабінету у системі ЄСІТС та отримано останнім 16.02.2026 о 10:23, про що свідчить відповідна довідка про доставку електронного листа до електронного кабінету відповідача.
Відзиву на позовну заяву, будь-яких заяв, клопотань від відповідача до суду не надійшло.
За приписами частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи. Аналогічна норма міститься у частині 9 статті 165 ГПК України.
Враховуючи, що відповідача було належним чином повідомлено про відкриття провадження у справі, на засадах відкритості та гласності судового процесу сторонам створено всі необхідні умови для можливості захисту їх прав та охоронюваних законом інтересів, а відповідач, у свою чергу, не скористався наданим йому правом на подання відзиву на позовну заяву, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними матеріалами у відповідності до приписів частини 9 статті 165 та частини 2 статті 178 ГПК України.
Відповідно до вимог частини 13 статті 8, частини 5 статті 252 ГПК України розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Згідно частини 5 статті 240 ГПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Суть спору:
Комунальний заклад "Серебрійська спеціальна школа" Вінницької обласної ради звернувся до Господарського суду Вінницької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Армерія Ойл" про стягнення з відповідача на користь позивача грошових коштів у розмірі 39 957,25 гривень за договорами поставки № 135 від 25.11.2024, № 600 від 27.11.2024, № 631 від 18.12.2024 та №172 від 23.12.2024.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань за договорами поставки за договорами поставки № 135 від 25.11.2024, № 600 від 27.11.2024, № 631 від 18.12.2024 та №172 від 23.12.2024.
Позивач зазначив, що на умовах укладених договорів поставки позивач виконав свої зобов'язання з оплати пального у повному обсязі, водночас відповідач взяті на себе зобов'язання в частині відпуску позивачу на АЗС постачальника бензину А-95, дизельного палива з використанням скретч-карток оплачених позивачем належним чином не виконав.
За твердженням позивача, на АЗС постачальника за місцем поставки товару бензин А-95, дизпаливо відсутні, скретч-картки на пальне не отоварюються.
З метою врегулювання спору позивач звертався до відповідача з претензією щодо належного виконання умов договорів поставки, проте вимоги позивача не були задоволені.
Зобов'язання перед позивачем відповідачем не виконано.
Позивач зауважив, що загальна заборгованість відповідача перед позивачем з повернення грошових коштів за непоставлений товар становить 39 957,25 гривень.
Невиконання відповідачем взятих на себе зобов'язань стало підставою для звернення позивача з позовом про стягнення з відповідача попередньої оплати.
Відповідач своїм процесуальним правом надання відзиву на позов не скористався, будь-яких заяв, клопотань або заперечень щодо заявлених вимог за час розгляду справи не заявляв, у зв'язку з чим розгляд справи здійснено за наявними матеріалами справи.
Розглянувши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.
25 листопада 2024 року між Комунальним закладом "Серебрійська спеціальна школа" Вінницької обласної ради (далі - покупець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Армерія Ойл" (далі - постачальник, відповідач) укладено договір поставки № 135 (далі - договір № 135 від 25.11.2024) (т. 1 а.с. 7-8).
Згідно з пунктом 1.1. договору постачальник приймає на себе зобов'язання передати покупцю у власність товари, а покупець зобов'язується сплатити і прийняти вказаний товар. Пунктами 3.1., 3.2. договору погоджено, що ціна 1 літра товару: згідно накладних на товар. Загальна сума договору: 9 998,00 гривень, у тому числі ПДВ.
Відповідно до пунктів 10.1., 10.2. договору цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту підписання сторонами, скріплення печатками сторін та діє до 31 грудня 2024 року.
27 листопада 2024 року між Комунальним закладом "Серебрійська спеціальна школа" Вінницької обласної ради (далі - покупець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Армерія Ойл" (далі - постачальник, відповідач) укладено договір поставки № 600 (далі - договір № 600 від 27.11.2024) (т. 1 а.с. 9-10).
Згідно з пунктами 1.1.-1.4. договору постачальник приймає на себе зобов'язання передати покупцю у власність товари, а покупець зобов'язується сплатити і прийняти вказаний товар. Найменування товару: бензин А-95. Одиниця вимірювання: літр. Кількість: 100.
Пунктами 3.1., 3.2. договору погоджено, що ціна 1 літра товару: згідно накладних на товар 51,99. Загальна сума договору: 5199,00 гривень, у тому числі ПДВ.
Відповідно до пунктів 10.1., 10.2. договору цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту підписання сторонами, скріплення печатками сторін та діє до 31 грудня 2024 року.
18 грудня 2024 року між Комунальним закладом "Серебрійська спеціальна школа" Вінницької обласної ради (далі - покупець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Армерія Ойл" (далі - постачальник, відповідач) укладено договір поставки № 631 (далі - договір № 631 від 18.12.2024) (т. 1 а.с. 11-12).
Згідно з пунктом 1.1. договору постачальник приймає на себе зобов'язання передати покупцю у власність товари, а покупець зобов'язується сплатити і прийняти вказаний товар. Пунктами 3.1., 3.2. договору погоджено, що ціна 1 літра товару: згідно накладних на товар. Загальна сума договору: 27 384,65 гривень, у тому числі ПДВ.
Відповідно до пунктів 10.1., 10.2. договору цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту підписання сторонами, скріплення печатками сторін та діє до 31 грудня 2024 року.
23 грудня 2024 року між Комунальним закладом "Серебрійська спеціальна школа" Вінницької обласної ради (далі - покупець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Армерія Ойл" (далі - постачальник, відповідач) укладено договір поставки № 172 (далі - договір № 172 від 23.12.2024) (т. 1 а.с. 13-14).
Згідно з пунктом 1.1. договору постачальник приймає на себе зобов'язання передати покупцю у власність товари, а покупець зобов'язується сплатити і прийняти вказаний товар. Пунктами 3.1., 3.2. договору погоджено, що ціна 1 літра товару: згідно накладних на товар. Загальна сума договору: 5 399,00 гривень, у тому числі ПДВ.
Відповідно до пунктів 10.1., 10.2. договору цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту підписання сторонами, скріплення печатками сторін та діє до 31 грудня 2024 року.
Згідно з пунктами 1.5. договорів поставки, які за змістом є ідентичними (далі - договори поставки) сторони передбачили, що відпуск товару з АЗС здійснюється за довірчими документами (скретч-картки) на отримання товару відповідно до "Правил роздрібної торгівлі нафтопродуктами", затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 1442 від 20.12.1997.
Положеннями пункту 2.1. договорів поставки сторони погодили, що товар вважається переданим постачальником і прийнятим покупцем по кількості і якості з моменту фактичного отримання товару згідно умов договору.
За умовами пункту 4.1. договорів поставки оплата товару здійснюється покупцем в національній валюті України в безготівковій формі, шляхом перерахування коштів на рахунок постачальника в день виписки рахунку-фактури та накладної на товар. Ціна одного літру товару вказується у рахунку-фактурі та накладній і дійсна протягом дня їх виписки.
Відповідно до пункту 4.4. договорів поставки постачальник зобов'язується видати довірчі документи та видаткову накладну на товар представнику покупця, за умови надання представником довіреності на отримання товару із зазначенням: ПІБ довіреної особи, паспортні дані, ідентифікація підпису, номенклатура та кількість ТМЦ, що скріплена підписом керівника покупця та печаткою покупця та при наявності в нього паспорту.
Згідно пункту 5.1. договорів поставки строк поставки товарів - до закінчення терміну дії довірчого документу (скретч-картки).
Пунктами 5.2.1., 5.2.2 договорів поставки передбачено, що передача покупцю товару за цим договором здійснюється на АЗС постачальника (АВІАС, ANP) шляхом заправки автомобілів покупця при пред'явленні довіреними особами покупця скретч-картки. Скретч-картка є підставою для видачі (заправки) з АЗС вказаного у карті об'єму і марки товару, після чого всі обов'язки сторін по погашених скретч-картках вважаються виконаними, при цьому постачальник не може передати покупцю товар іншої марки чи в кількості меншій, ніж зазначено в скретч-картці.
Умови постачання товару - самовивезення. Покупець зобов'язується отримати товар на АЗС до закінчення терміну дії довірчого документу, який зазначений на довірчому документі (пункт 5.3 договору).
Пунктом 6.2. договорів поставки передбачено, що покупець має право достроково розірвати цей договір у разі невиконання постачальником своїх зобов'язань за договором, повідомивши про це постачальника за 5 календарних днів до його розірвання, контролювати поставку товарів у строки, встановлені цим договором.
За умовами пункту 6.3. договорів поставки постачальник зобов'язаний забезпечити поставку товарів у строки, встановлені цим договором; забезпечити поставку товарів, якість яких відповідає умовам, установленим розділом 2 цього договору.
Укладені сторонами договори підписано уповноваженими представниками сторін та скріплено печатками сторін.
Відповідно до видаткової накладної № 0001/0001397 від 10.12.2024 до договору № 600 від 27.11.2024 року та специфікації до вказаної видаткової накладної відповідачем передано, а позивачем прийнято товар - бензин А-95 у кількості 100 літрів на загальну суму 5199,00 гривень з ПДВ (т. 1 а.с. 19, 19 зворот).
Згідно платіжної інструкції № 960 від 05.12.2024 року позивачем сплачено відповідачу за придбання бензину (талони); накл. № 1397, за дог. № 600 від 27.11.2024 року 5 199,00 гривень (т. 1 а.с. 15).
На підставі видаткової накладної № 0001/0001387 від 10.12.2024 до договору від 25.11.2024 року та специфікації до вказаної видаткової накладної відповідачем передано, а позивачем прийнято товар - дизпаливо у кількості 100 літрів, бензин А-95 у кількості 100 літрів на загальну суму 9 998,00 гривень з ПДВ (т. 1 а.с. 20, 20 зворот).
Згідно платіжної інструкції № 957 від 05.12.2024 року позивачем сплачено відповідачу за бензин та дизпаливо; накл. № 1387, дог. № 135 від 25.11.2024 року 9 998,00гривень (т. 1 а.с. 16).
За змістом видаткової накладної № 0001/0001461 від 14.01.2025 до договору № 631 від 18.12.2024 та специфікації до вказаної видаткової накладної відповідачем передано, а позивачем прийнято товар - дизпаливо у кількості 290 літрів, бензин А-95 у кількості 235 літрів на загальну суму 27 384,65 гривень з ПДВ (т. 1 а.с. 21, 21 зворот).
Відповідно до платіжної інструкції № 1071 від 26.12.2024 року позивачем сплачено відповідачу за бензин та дизпаливо; накл. № 1461, дог. № 631 від 18.12.2024 року 27 384,65 гривень (т. 1 а.с. 18).
За умовами видаткової накладної № 0001/0001468 від 14.01.2024 до договору від 23.12.2024 та специфікації до вказаної видаткової накладної відповідачем передано, а позивачем прийнято товар бензин А-95 у кількості 100 літрів на загальну суму 5 399,00 гривень з ПДВ (т. 1 а.с. 22, 22 зворот).
Згідно платіжної інструкції № 1096 від 26.12.2024 року позивачем сплачено відповідачу за бензин; накл. № 1468, дог. 172 від 23.12.2024 року 5 399,00 гривень (т. 1 а.с. 17).
Видаткові накладні та специфікації підписані сторонами та скріплені печатками без будь-яких зауважень та заперечень.
У акті використання скретч-карток на бензин А-95 та дизпаливо за період з грудня 2024 по січень 2025 року складеного комісією позивача зазначено, що залишок неотоварених скретч-карток на бензин А-95 складає 455 літрів, залишок неотоварених скретч-карток на дизпаливо складає 310 літрів на загальну суму 39 957,25 гривень, що підтверджується копіями фіскальних чеків долучених до акту (т. 1 а.с. 29-31).
Також позивачем надано оборотно - сальдову відомість від 08.12.2025 щодо обліку боргу відповідача у розмірі 39 957,25 гривень та копії невикористаних скретч-карток на бензин А-95 та дизпаливо (т. 1 а.с. 23-26).
Загальна заборгованість відповідача за непоставлений товар становить 39 957,25 гривень.
За твердженням позивача, починаючи з 10 січня 2025 року позивач не може отримати бензин А-95, дизпаливо на підставі довірчих документів (скретч - карток) у зв'язку із відсутністю його в мережі АЗС відповідача.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з огляду на таке.
Предметом позову у цій справі є матеріально - правова вимога про стягнення з відповідача на користь позивача 39 957,25 гривень заборгованості за договорами поставки № 135 від 25.11.2024, № 600 від 27.11.2024, № 631 від 18.12.2024 та №172 від 23.12.2024.
Відповідно до статті 237 ГПК України при ухваленні рішення суд вирішує, яку правову норму слід застосувати до спірних правовідносин.
Частиною 4 статті 236 ГПК України визначено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Здійснюючи правову кваліфікацію спірних правовідносин та вирішуючи питання про обґрунтованість заявлених позовних вимог, судом враховано таке.
Положеннями статті 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Відповідно до вимог статті 11 ЦК України договір є однією з підстав виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань).
Приписами статті 6 ЦК України встановлено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Положеннями статті 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін (стаття 632 ЦК України).
Відповідно до статті 530 ЦК, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
За своєю правовою природою укладені між сторонами договори є договорами поставки, правовідносини за якими врегульовано положеннями ЦК України та ГК України (у редакції чинній на час укладення договорів).
Згідно зі статтею 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Положеннями статті 655 ЦК України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно частини 1 статті 662 ЦК України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.
Продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу (стаття 663 ЦК України).
Відповідно до вимог статті 664 ЦК України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент:
1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар;
2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.
Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов'язку передати товар. Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування.
Якщо з договору купівлі-продажу не випливає обов'язок продавця доставити товар або передати товар у його місцезнаходженні, обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент здачі товару перевізникові або організації зв'язку для доставки покупцеві.
Відповідно до частини 1 статті 693 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі №918/631/19 зазначено, що попередня оплата - це грошова сума, яка не забезпечує виконання договору, а є сумою, що перераховується згідно з договором наперед, у рахунок майбутніх розрахунків, зокрема, за товар, який має бути поставлений, за роботи, які мають бути виконані.
Оплата за товар є попередньою, якщо відповідно до договору вона має бути здійснена до моменту виконання продавцем свого обов'язку з передачі товару саме у власність, тобто до моменту переходу права власності на товар від продавця до покупця. Це випливає з визначення договору купівлі-продажу, наведеного у частині першій статті 655 ЦК України, яка встановлює обов'язок продавця передати товар саме у власність покупця.
Двосторонній характер договору купівлі-продажу зумовлює взаємне виникнення у кожної зі сторін прав та обов'язків. Так, з укладенням такого договору продавець приймає на себе обов'язок передати покупцеві певну річ і водночас набуває права вимагати її оплати, а покупець у свою чергу зобов'язаний здійснити оплату придбаної речі та водночас набуває права вимагати від продавця її передачі.
Положеннями пункту 9 "Правил роздрібної торгівлі нафтопродуктами", затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 20 грудня 1997 року № 1442 передбачено, що торгівля нафтопродуктами, призначеними для відпуску споживачам, здійснюється через мережу автозаправних станцій, автогазозаправних станцій та автогазозаправних пунктів. Розрахунки за реалізовані нафтопродукти здійснюються готівкою та/або у безготівковій формі (із використанням електронних платіжних засобів, паливних карток, талонів, відомостей на відпуск пального тощо) в установленому законодавством порядку. Разом із продукцією споживачеві в обов'язковому порядку видається розрахунковий документ установленої форми на повну суму проведеної операції, який підтверджує факт купівлі товару.
Згідно пункту 3 Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затвердженої спільним наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв'язку України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20 травня 2008 року № 281/171/578/155 талон - це спеціальний талон, придбаний за умовами та відпускною ціною обумовленого номіналу, що підтверджує право його власника на отримання на АЗС фіксованої кількості нафтопродукту певного найменування і марки, які позначені на ньому.
Судом установлено, що предметом договорів поставки є поставка товару - бензину А-95, дизпалива шляхом їх відпуску на АЗС постачальника при пред'явленні уповноваженою особою замовника виданих постачальником скретч-карток (талонів).
Водночас скретч-картка (талон) за змістом укладених договорів та чинного законодавства є документом, який лише підтверджує право його власника/пред'явника отримати паливно-мастильні матеріали на АЗС у кількості та марки, зазначеної у талоні.
Таким чином, підписані сторонами видаткові накладні та специфікації до них підтверджують обставину передачі відповідачем позивачу скретч - карток на зазначену у накладній кількість бензину А-95 та дизпалива.
Разом з тим, зобов'язання постачальника з поставки товару є виконаним належним чином лише після відпуску замовнику пального на підставі скретч - карток на АЗС постачальника.
Із матеріалів справи вбачається, що позивач виконав свої зобов'язання за договорами у повному обсязі, водночас відповідач взяті на себе зобов'язання належним чином не виконав.
Докази спливу строку дії скретч - карток, їх обміну або повернення за них коштів у матеріалах справи відсутні.
Із матеріалів справи вбачається, що позивач звертався до відповідача із претензією № 51 від 29.04.2025 року, за змістом якої позивач повідомив відповідача, що починаючи з 10.01.2025 року не має можливості отримати на АЗС постачальника пальне за переданими скреч-картками на дизпаливо та бензин А-95 та просив здійснити обмін талонів на талони іншого постачальника, або виконати зобов'язання з поставки пального або повернути кошти за невикористані талони на пальне (т. 1 а.с. 27-28).
Відповіді на претензію, доказів відпуску відповідачем позивачу залишку пального за скретч-картками матеріали справи не містять, водночас у матеріалах справи містяться копії непогашених (неотоварених) скретч-карток відповідного номіналу (т. 1 а.с. 24-26).
Обставини, на які посилається позивач у позові, відповідач під час розгляду справи не спростував.
Положеннями частини 2 статті 74 ГПК України передбачено, що у разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.
Ухвалою суду від 13.02.2026 суд запропонував відповідачу відповідно до частини 2 статті 74 ГПК України до 16.03.2026 року надати суду докази відпуску (поставки) на користь позивача пального на суму 39 957,25 гривень на виконання умов договорів поставки № 135 від 25.11.2024, № 600 від 27.11.2024, № 631 від 18.12.2024 та №172 від 23.12.2024 або повернення позивачу коштів за непоставлений товар у сумі 39 957,25 гривень.
Вимоги ухвали суду відповідачем не виконані та обставини, на які посилається позивач у позові, відповідач під час розгляду справи не спростував.
Отже, обставину невиконання відповідачем умов договорів поставки № 135 від 25.11.2024, № 600 від 27.11.2024, № 631 від 18.12.2024 та №172 від 23.12.2024 або повернення позивачу коштів за непоставлений товар у сумі 39 957,25 гривень суд визнає встановленою.
Приписами статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до статті 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно зі статтею 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Положеннями частини 1 статті 670 ЦК України визначено, якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.
За змістом частини 2 статті 693 ЦК України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
У розумінні приписів цієї норми покупцю належить право вимагати, крім іншого, повернення передоплати за непоставлений товар.
Згідно з висновками Верховного Суду викладеними у постановах від 15.02.2024 у справі № 910/3611/23, від 09.02.2023 у справі № 910/5041/22, від 07.02.2018 у справі № 910/5444/17, умовою застосування частини 2 статті 693 Цивільного кодексу України є неналежне виконання продавцем свого зобов'язання зі своєчасного передання товару покупцю. У разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати. Можливість обрання певного визначеного варіанта правової поведінки боржника є виключно правом покупця, а не продавця. Отже, волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця.
Оскільки законом не визначено форму пред'явлення такої вимоги покупця, останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред'явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі - формі позову. Аналогічні висновки викладено у постановах Верховного Суду від 19.03.2024 року у cправі № 910/3016/23, від 16.07.2024 у справі № 910/3574/23.
Частиною 3 статті 538 ЦК України визначено, що у разі невиконання однією із сторін у зобов'язанні свого обов'язку або за наявності очевидних підстав вважати, що вона не виконає свого обов'язку у встановлений строк (термін) або виконає його не в повному обсязі, друга сторона має право зупинити виконання свого обов'язку, відмовитися від його виконання частково або в повному обсязі.
Відповідно до частини 1 статті 665 ЦК України, у разі відмови продавця передати проданий товар покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу.
Судом установлено, що позивач у претензії № 51 від 29.04.2025 року просив відповідача, зокрема повернути позивачу кошти за неотоварені талони.
У зв'язку із невиконанням цієї вимоги, позивач надалі звернувся до відповідача із позовом про повернення грошових коштів за непоставлений товар (основного боргу) у розмірі 39 957,25 гривень.
Відповідно до статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно пункту 5 частини 1 статті 16 ЦК України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є примусове виконання обов'язку в натурі.
Враховуючи, що відповідач не виконав належним чином взяті на себе зобов'язання за договором щодо поставки товару, а надалі щодо повернення попередньої оплати суд дійшов висновку, що позивач обґрунтовано звернувся з позовом про стягнення з відповідача попередньої оплати за непоставлений товар у сумі 39 957,25 гривень.
Доказів сплати відповідачем вказаної суми боргу на користь позивача матеріали справи не містять.
Здійснивши перевірку заявленої позивачем до стягнення суми боргу, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за договорами поставки у сумі 39 957,25 гривень є обгрунтованими та підлягають задоволенню.
Положеннями частин 1-4 статті 13 ГПК України визначено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно вимог 1 статті 14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Частиною 1 статті 74 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до вимог частини 2 статті 76 ГПК України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (стаття 77 ГПК України).
Згідно статті 78 ГПК України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (частини 1-2 статті 86 ГПК України).
Під час розгляду справи, судом кожній стороні була надана розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони, у тому числі подати докази на підтвердження своїх вимог та заперечень, обґрунтувати перед судом переконливість поданих доказів та позицій по справі, скористатись іншими процесуальними правами.
Дослідивши фактичні обставини справи, що входять до предмету доказування у цій справі та стосуються кваліфікації спірних відносин, суд дійшов висновку, що відповідачем не спростовано позовних вимог, а судом не виявлено на підставі наявних доказів у справі інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, у зв'язку з чим позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі шляхом стягнення з відповідача на користь позивача 39 957,25 гривень попередньої оплати.
Щодо розподілу судових витрат судом враховано таке.
Відповідно до пункту 12 частини 3 статті 2 ГПК України однією з основних засад господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.
Згідно вимог частини 1 статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
При зверненні до суду позивачем згідно платіжної інструкції № 1081 від 25.12.2025, квитанції № 2888218926 сплачено судовий збір у розмірі 3 328,00 гривень.
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Приймаючи до уваги, що позовні вимоги задоволені у повному обсязі, судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 3 328,00 гривень покладаються на відповідача.
На підставі викладеного, керуючись статтями 13, 86, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Армерія Ойл" (21001, Вінницька обл., Вінницький р-н, місто Вінниця, вул. Привокзальна, будинок 3Б, ідентифікаційний код юридичної особи 44618933) на користь Комунального закладу "Серебрійська спеціальна школа" Вінницької обласної ради (24026, Вінницька обл., Могилів-Подільський р-н, село Серебрія, провулок 8-го Березня, будинок 3, ідентифікаційний код юридичної особи 21723116) 39 957,25 гривень попередньої оплати та 3 328,00 гривень судових витрат зі сплати судового збору.
3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
4. Згідно з приписами статті 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
5. Відповідно до положень частини 1 статті 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північно-західного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
6. Примірник судового рішення надіслати сторонам до електронних кабінетів у системі ЄСІТС.
Повне рішення складено 03 квітня 2026 р.
Суддя Шамшуріна М.В.
віддрук. прим.:
1 - до справи;
2,3 - сторонам до електронних кабінетів у системі ЄСІТС.