вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua
"03" квітня 2026 р. Cправа № 902/82/26
Господарський суд Вінницької області у складі судді Шамшуріної Марії Вікторівни розглянувши без виклику сторін за наявними матеріалами у порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг", 04116, місто Київ, вулиця Шолуденка, будинок 1, ідентифікаційний код юридичної особи 42399676
до Літинської селищної ради Вінницького району Вінницької області, 22300, Вінницька обл., Вінницький р-н, селище Літин, вул. Соборна, будинок 7, ідентифікаційний код юридичної особи 04325963
про стягнення 51 109,45 гривень
До Господарського суду Вінницької області 26.01.2026 надійшла позовна заява № б/н від 26.01.2026 (вх. № 93/26 від 26.01.2026) Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" до Літинської селищної ради Вінницького району Вінницької області про стягнення 51 109,45 гривень заборгованості, у тому числі 42 686,21 гривень основного боргу, 6 670,74 гривень пені, 806,95 гривень 3% річних, 945,55 гривень інфляційних втрат.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.01.2026 справу розподілено судді Шамшуріній М.В.
Ухвалою від 02.02.2026 судом прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі № 902/82/26 за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами (без проведення судового засідання).
Ухвалу суду від 02.02.2026 року надіслано відповідачу до електронного кабінету у системі ЄСІТС та отримано останнім 02.02.2026 17:44, про що свідчить відповідна довідка про доставку електронного листа до електронного кабінету відповідача.
09.02.2026 до суду через підсистему електронний суд та 11.02.2026 у письмовій формі від відповідача надійшов відзив на позовну заяву № 268/09-29 від 09.02.2026 (вх. № 01-34/1345/26 від 09.02.2026, вх. № 01-34/1423/26 від 11.02.2026).
Відповідно до вимог частини 13 статті 8, частини 5 статті 252 ГПК України розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Згідно частини 5 статті 240 ГПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Суть спору:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" звернулося до Господарського суду Вінницької області з позовом до Літинської селищної ради Вінницького району Вінницької області про стягнення 51109,45 гривень заборгованості, у тому числі 42 686,21 гривень основного боргу, 6 670,74 гривень пені, 806,95 гривень 3% річних, 945,55 гривень інфляційних втрат.
На обгрунтування позовних вимог позивач зазначив, що заявлена до стягнення заборгованість виникла внаслідок неналежного виконання відповідачем зобов'язань за договором постачання природного газу № №01-8171/24-БО-Т від 29.11.2024 в частині оплати за поставлений природний газ.
Позивач зазначив, що на підставі укладеного договору за період січень 2025 - березень 2025 передав у власність відповідача природний газ на загальну суму 307 547,19 гривень, що підтверджується відповідними актами приймання-передачі газу.
Відповідач оплатив вартість поставленого природного газу частково в розмірі 264 860,98 гривень, що підтверджується реєстром документів, чим порушив вимоги пункту 5.1 договору.
Станом на момент пред'явлення позову заборгованість відповідача перед позивачем становить 42 686,21 гривень.
З урахуванням наведеного, позивач звернувся із цим позовом до суду та просить стягнути з відповідача 42 686,21 гривень основного боргу та нарахованих у зв'язку із простроченням виконання грошового зобов'язання 6 670,74 гривень пені, 806,95 гривень 3% річних, 945,55 гривень інфляційних втрат у примусовому порядку.
Відповідач у поданому до суду відзиві зазначив про визнання ним у порядку статті 191 ГПК України суми заявленої до стягнення заборгованості у розмір 51 109,45 гривень, у тому числі: основний борг у розмірі 42 686,21 гривень, пеню у розмірі 6 670,74 гривень, три відсотки річних у розмірі 806,95 гривень, інфляційні втрати у розмірі 945,55 гривень, зазначив, що Літинській селищній раді (відповідачу) зрозумілі наслідки визнання позову, передбачені ГПК України та просив при вирішенні питання щодо стягнення судового збору застосувати ч. 1 ст. 130 ГПК України та стягнути з відповідача (Літинська селищна рада) 50 % судового збору, 50 % судового збору повернути позивачу з державного бюджету.
Розглянувши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.
29 листопада 2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" (далі - постачальник, позивач) та Літинською селищною радою Вінницького району Вінницької області (далі - споживач, відповідач) укладено договір постачання природного газу №01-8171/24-БО-Т (далі - договір) (т. 1 а.с.12-18).
Відповідно до пункту 1.1 договору постачальник зобов'язується поставити споживачу природний газ (далі - газ) за ДК 021:2015 код 09120000-6 "Газове паливо" (природний газ), а споживач зобов'язується прийняти його та оплатити на умовах цього договору.
Згідно з пунктом 2.1. договору постачальник передає споживачу на умовах цього договору замовлений споживачем обсяг (об'єм) природного газу з 01 січня 2025 по 30 квітня 2025 року (включно), в кількості 16,00000 тис.куб.метрів з розбивкою замовленого обсягу по місяцях з січня 2025 по квітень 2025.
Загальний обсяг природного газу, замовлений споживачем за цим договором, складається з сум загальних обсягів природного газу, замовлених споживачем на всі розрахункові періоди протягом строку дії договору (п.п. 2.1.1.).
За умовами пункту 2.4. договору перегляд та коригування замовлених споживачем обсягів природного газу за цим договором може відбуватися шляхом підписання сторонами додаткової угоди, в тому числі протягом відповідного розрахункового періоду.
Споживач зобов'язується самостійно контролювати обсяги використання природного газу і своєчасно обмежувати (припиняти) використання природного газу у разі перевищення замовлених обсягів або своєчасно (до кінця відповідного розрахункового періоду) надавати постачальнику для оформлення відповідну додаткову угоду на коригування замовлених обсягів за цим договором.
В будь-якому випадку, обсяг, визначений в акті приймання-передачі природного газу, оформленого відповідно до пункту 3.5. цього договору, вважається фактично використаним за цим договором обсягом природного газу.
Пунктом 3.5. договору сторони визначили, що приймання-передача газу, переданого постачальником споживачеві у відповідному розрахунковому періоді, оформлюється актом приймання-передачі газу.
Відповідно до пункту 3.5.1. договору споживач зобов'язується надати постачальнику не пізніше 5-го (п'ятого) числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, завірену належним чином копію відповідного акту надання послуг з розподілу/транспортування газу за такий період, що складений між Оператором(ами) ГРМ та/або Оператором ГТС та споживачем, на підставі даних комерційного вузла обліку споживача, відповідно до вимог Кодексу ГТС/Кодексу ГРМ.
Згідно з пунктом 3.5.2. договору на підставі отриманих від споживача даних та даних щодо остаточної алокації відборів споживача на Інформаційній платформі Оператора ГТС постачальник готує та надає споживачу два примірники акту приймання-передачі за відповідний розрахунковий період (далі також - акт), підписані уповноваженим представником постачальника.
За умовами пункту 3.5.3. договору споживач протягом 2-х (двох) робочих днів з дати одержання акту зобов'язується повернути постачальнику один примірник оригіналу акту, підписаний уповноваженим представником споживача, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від його підписання.
Пунктом 4.1. договору визначено, що ціна та порядок зміни ціни на природний газ, який постачається за цим договором, встановлюється наступним чином: ціна природного газу за 1000 куб. м газу без ПДВ -13 658,33 грн., крім того податок на додану вартість за ставкою 20%, ціна природного газу за 1000 куб. м з ПДВ -16 390,00 грн; крім того тариф на послуги транспортування природного газу для внутрішньої точки виходу з газотранспортної системи - 124,16 грн. без ПДВ, коефіцієнт, який застосовується при замовленні потужності на добу наперед у відповідному періоді на рівні 1,10 умовних одиниць, всього з коефіцієнтом - 136,576 грн., крім того ПДВ 20% - 27,315 грн., всього з ПДВ - 163,89 грн. за 1000 куб. м.
Всього ціна газу за 1000 куб. м з ПДВ, з урахуванням тарифу на послуги транспортування та коефіцієнту, який застосовується при замовленні потужності на добу наперед, становить 16 553,89 грн.
Згідно з пунктом 4.3 договору загальна вартість цього договору на дату укладання становить 220 718,53 грн, крім того ПДВ - 44 143,71 грн, разом з ПДВ - 264 862,24 грн (двісті шістдесят чотири тисячі вісімсот шістдесят дві грн. 24 коп.).
Пунктом 5.1. договору визначено, що оплата за природний газ за відповідний розрахунковий період (місяць) здійснюється споживачем виключно грошовими коштами в наступному порядку:
- 70% вартості фактично переданого відповідно до акта приймання-передачі природного газу - до останнього числа місяця, наступного за місяцем, в якому було здійснено постачання газу;
- остаточний розрахунок за фактично переданий відповідно до акта приймання-передачі природний газ здійснюється споживачем до 15 числа (включно) місяця, наступного за місяцем, в якому споживач повинен був сплатити 70% грошових коштів за відповідний розрахунковий період.
У разі відсутності акта приймання-передачі, фактична вартість використаного споживачем газу розраховується відповідно до умов підпункту 3.5.4 пункту 3.5 цього договору.
Споживач має право здійснити оплату та/або передоплату за природний газ протягом періоду поставки або до початку розрахункового періоду.
Згідно з пунктом 5.2. договору сторони погоджуються, що під час перерахування коштів у призначенні платежу посилання на номер договору є обов'язковим. Зміна споживачем призначення платежу здійснюється виключно листом, який надається постачальнику, але в будь - якому випадку не пізніше 10 календарних діб з дня надходження відповідних коштів на рахунок постачальника.
За умовами пункту 5.3. договору оплата за природний газ здійснюється споживачем шляхом перерахування коштів на поточний рахунок постачальника, зазначений в розділі 14 цього договору.
Споживач зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі розрахуватися за поставлений природний газ відповідно до пункту 5.1 цього договору.
Кошти, які надійшли від споживача, зараховуються як передоплата за умови оплати споживачем 100% вартості природного газу, замовленого на попередній розрахунковий період, та 100% оплати вартості фактично переданого природного газу у попередні розрахункові періоди.
Згідно з пунктом 7.1. договору за невиконання або неналежне виконання договірних зобов'язань за цим договором сторони несуть відповідальність у випадках, передбачених законодавством і цим договором.
Пунктом 7.2. договору визначено, що у разі прострочення споживачем строків остаточного розрахунку згідно пункту 5.1 та/або строків оплати за пунктом 8.4 цього договору, споживач зобов'язується сплатити постачальнику 3% річних, інфляційні збитки та пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховані від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.
За змістом абзацу першого пункту 13.1. договору, даний договір набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення підписів печаткою (за наявності) та діє в частині постачання газу до "30" квітня 2025 року (включно), а в частині розрахунків - до повного їх виконання. Продовження або припинення договору можливе за взаємною згодою сторін шляхом підписання додаткової угоди до договору.
Договір підписано шляхом накладення електронних підписів уповноваженими представниками сторін, обставина укладення договору сторонами визнається.
28.01.2025 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" та Літинською селищною радою Вінницького району Вінницької області підписано додаткову угоду № 1 до договору постачання природного газу №01-8171/24-БО-Т від 29.11.2024 (т. 1 а.с. 18 зворот - 20).
Згідно з пунктом 1 додаткової угоди сторони дійшли взаємної згоди викласти пункту 2.1. договору у наступній редакції: постачальник передає споживачу на умовах цього договору замовлений споживачем обсяг (об'єм) природного газу з 01 січня 2025 по 30 квітня 2025 (включно), в кількості 15,53200 тис.куб.метрів, у тому числі по місяцях - у січні 2025 - 7,00000 тис.куб.метрів, у лютому 2025 - 5,00000 тис.куб.метрів, у березні 2025 - 3,00000 тис.куб.метрів, у квітні 2025 - 0,53200 тис.куб.метрів.
Відповідно до пункту 2 додаткової угоди сторони погодили викласти пункт 4.1. договору у такій редакції: ціна та порядок зміни ціни на природний газ, який постачається за цим договором, встановлюється наступним чином: ціна природного газу за 1000 куб. м газу без ПДВ -13 658,33 грн., крім того податок на додану вартість за ставкою 20%, ціна природного газу за 1000 куб. м з ПДВ -16 390,00 грн; крім того тариф на послуги транспортування природного газу для внутрішньої точки виходу з газотранспортної системи - 501,97 грн. без ПДВ, коефіцієнт, який застосовується при замовленні потужності на добу наперед у відповідному періоді на рівні 1,10 умовних одиниць, всього з коефіцієнтом - 552,167 грн., крім того ПДВ 20% - 110,433 грн., всього з ПДВ - 662,60 грн. за 1000 куб. м.
Всього ціна газу за 1000 куб. м з ПДВ, з урахуванням тарифу на послуги транспортування та коефіцієнту, який застосовується при замовленні потужності на добу наперед, становить 17052,60 грн.
За умовами пункту 3 додаткової угоди сторони дійшли взаємної згоди викласти пункт 4.3. договору у такій редакції: загальна вартість цього договору на дату укладання становить 220 717,48 грн, крім того ПДВ - 44 143,50 грн, разом з ПДВ - 264 860,98 грн (двісті шістдесят чотири тисячі вісімсот шістдесят грн. 98 коп.).
Судом установлено, що на виконання умов укладеного договору за період з січня 2025 по березень 2025 згідно актів приймання-передачі природного газу позивачем поставлено, а відповідачем прийнято природний газ на загальну суму 307 547,19 гривень, у тому числі:
- у січні 2025 - 6,63038 тис.куб.м. на суму 113 065,20 гривень з ПДВ згідно акту приймання-передачі природного газу за січень 2025 від 12.02.2025.
- у лютому 2025 - 6,91654 тис.куб.м. на суму 117 944,98 гривень з ПДВ згідно акту приймання-передачі природного газу за лютий 2025 від 11.03.2025.
- у березні 2025 - 4,48829 тис.куб.м. на суму 76 537,01 гривень з ПДВ згідно акту приймання-передачі природного газу за березень 2025 від 11.04.2025.
Обсяг поставленого позивачем природного газу відповідачу за період з січня 2025 року по березень 2025 року підтверджується витягом з Інформаційної платформи Оператора ГТС стосовно періоду перебування відповідача в Реєстрі споживачів (комерційному потфелі) ТОВ "ГК "Нафтогаз Трейдинг" із зазначенням фактичного обсягу спожитого природного газу за вказаний період та листом ТОВ "Оператор газотранспортної системи України" № ТОВВИХ-25-20959 від 24.12.2024 (т. 1 а.с. 25-29).
Обсяг поставленого та отриманого відповідачем газу відображено у актах приймання-передачі природного газу за період січень 2025 - березень 2025. Акти за січень 2025, лютий 2025 підписані відповідальними особами постачальника та споживача, акт за березень 2025 підписаний відповідальною особою постачальника. Також у матеріалах справи містяться докази направлення акту приймання-передачі природного газу за березень 2025 відповідачу (т. 1 а.с. 21-24).
Як убачається із реєстру платіжних документів, розрахунку суми основного боргу за договором постачання природного газу №01-8171/24-БО-Т від 29.11.2024 відповідачем перераховано на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" грошові кошти у загальній сумі 264 860,98 гривень (т. 1 а.с. 7-9, 32-33 зворот).
Докази сплати решти заборгованості у сумі 42 686,21 гривень у матеріалах справи відсутні.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог з огляду на таке.
Предметом спору у цій справі є матеріально-правова вимога позивача про стягнення з відповідача 51 109,45 гривень заборгованості, у тому числі 42 686,21 гривень основного боргу, 6 670,74 гривень пені, 806,95 гривень 3% річних, 945,55 гривень інфляційних втрат за договором постачання природного газу № 01-8171/24-БО-Т від 29.11.2024 року.
Згідно статті 237 ГПК України при ухваленні рішення суд вирішує, яку правову норму слід застосувати до спірних правовідносин.
Частиною 4 статті 236 ГПК України визначено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Предметом доказування у цій справі є обставини, пов'язані з виконанням умов вказаного договору, а саме поставка газу позивачем, його прийняття та оплата відповідачем.
Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, що склалися між сторонами суд враховує таке.
Згідно положень статті 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно статті 11 ЦК України договір є однією з підстав виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань).
Приписами статті 6 ЦК України встановлено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Положеннями статті 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до пункту 28 частини 1 статті 1 Закону України "Про ринок природного газу" постачання природного газу - господарська діяльність, що підлягає ліцензуванню і полягає в реалізації природного газу безпосередньо споживачам на підставі укладених з ними договорів.
Згідно положень частини 1, 2, 3 статті 12 Закону України "Про ринок природного газу" постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов'язується поставити споживачеві природний газ належної якості та кількості у порядку, передбаченому договором, а споживач зобов'язується оплатити вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених договором. Якість та інші фізико-хімічні характеристики природного газу визначаються згідно із нормативно-правовими актами.
Постачання природного газу здійснюється за цінами, що вільно встановлюються між постачальником та споживачем, крім випадків, передбачених цим Законом.
Права та обов'язки постачальників і споживачів визначаються цим Законом, Цивільним і Господарським кодексами України, правилами постачання природного газу, іншими нормативно-правовими актами, а також договором постачання природного газу.
Відповідно до частини 1 статті 714 ЦК України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.
До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін (ч. 2 ст. 714 ЦК України).
Проаналізувавши умови укладеного між сторонами договору, суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою укладений між cторонами договір є договором постачання енергетичного ресурсу (природного газу) через приєднану мережу.
Згідно з частинами 1, 2 статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
За змістом статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до статті 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін (стаття 632 ЦК України).
Предметом спору є вимога про стягнення 42 686,21 гривень основного боргу заборгованості за договором постачання природного газу.
Судом установлено, що позивачем за період дії договору постачання природного газу здійснено на користь відповідача поставку газу на суму 307 547,19 гривень з ПДВ.
Здійснення позивачем поставки на користь відповідача та відповідно прийняття відповідачем газу, фактичний обсяг та вартість поставленого відповідачу газу підтверджують акти приймання-передачі природного газу за період січень 2025 - березень 2025.
Обгрунтованих заперечень відповідача щодо обсягу та вартості поставленого газу матеріали справи не містять.
Обсяг та вартість фактично спожитого відповідачем газу за вказаний період підтверджується матеріалами справи та визнається відповідачем у відзиві на позов.
Таким чином, обставини щодо поставки позивачем на користь відповідача та відповідно прийняття відповідачем газу, фактичний обсяг та вартість поставленого відповідачу газу за період січень 2025 - березень 2025, які входять до предмета доказування у цій справі підтверджуються доказами, що містяться у матеріалах справи та визнаються відповідачем.
Заборгованість відповідача за поставлений природний газ за договором постачання природного газу №01-8171/24-БО-Т від 29.11.2024 року становить 42 686,21 гривень.
Положеннями частини 2 статті 13 Закону України "Про ринок природного газу" визначено, що споживач зобов'язаний забезпечувати своєчасну та повну оплату вартості природного газу згідно з умовами договорів.
Відповідно до підпункту 5.1. договору оплата за природний газ за відповідний розрахунковий період (місяць) здійснюється споживачем виключно грошовими коштами в наступному порядку: 70% вартості фактично переданого відповідно до акту приймання-передачі природного газу - до останнього числа місяця, наступного за місяцем, в якому було здійснено постачання газу.
Остаточний розрахунок за фактично переданий відповідно до акту приймання - передачі природний газ здійснюється споживачем до 15 числа (включно) місяця, наступного за місяцем, в якому споживач повинен був сплатити 70 % грошових коштів за відповідний розрахунковий період. У разі відсутності акту приймання-передачі, фактична вартість використаного споживачем газу розраховується відповідно до умов підпункту 3.5.4 пункту 3.5 цього договору.
Споживач має право здійснити оплату та/або передоплату за природний газ протягом періоду поставки або до початку розрахункового періоду.
Положеннями статті 530 ЦК України визначено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно з вимогами статті 599 ЦК України зобов'язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.
Судом установлено, що відповідачем зобов'язання з оплати поставленого природного газу за договором постачання природного газу №№01-8171/24-БО-Т від 29.11.2024 року у сумі 42 686,21 гривень не виконані.
Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Як убачається з матеріалів справи, позивач свої зобов'язання за договором виконав належним чином, у той же час відповідач свої зустрічні зобов'язання щодо повної та своєчасної оплати за поставлений газ належним чином не виконав, внаслідок чого було допущено прострочення у виконанні грошового зобов'язання.
Доводи відповідача про те, що вартість спожитого природного газу перевищує загальну вартість договору визначену пунктом 4.3. та заборгованість у розмірі 42 686,21 гривень виникла у зв'язку з відсутністю бюджетного фінансування суд відхиляє.
За умовами пункту 2.4. договору споживач зобов'язується самостійно контролювати обсяги використання природного газу і своєчасно обмежувати (припиняти) використання природного газу у разі перевищення замовлених обсягів або своєчасно (до кінця відповідного розрахункового періоду) надавати постачальнику для оформлення відповідну додаткову угоду на коригування замовлених обсягів за цим договором.
В будь-якому випадку, обсяг, визначений в акті приймання-передачі природного газу, оформленого відповідно до пункту 3.5. цього договору, вважається фактично використаним за цим договором обсягом природного газу.
З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що зобов'язання відповідача за договором постачання природного газу №01-8171/24-БО-Т від 29.11.2024 року в частині сплати заборгованості за поставлений природний газ у сумі 42 686,21 гривень є невиконаними та на день розгляду справи доказів здійснення повного розрахунку за поставлений позивачем та спожитий відповідачем газ матеріали справи не містять.
Відповідно до вимог статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Положеннями статті 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно пункту 5 частини 1 статті 16 ЦК України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є примусове виконання обов'язку в натурі.
Враховуючи, що відповідач не виконав належним чином взяті на себе зобов'язання за договором щодо сплати заборгованості за поставлений природний газ, суд дійшов висновку, що відповідачем порушено умови договору постачання природного газу в частині повної та своєчасної оплати поставленого газу, а тому позивач обґрунтовано звернувся з позовом про стягнення несплаченої суми основного боргу.
Здійснивши перевірку заявленої позивачем до стягнення суми основного боргу, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення основного боргу у розмірі 42 686,21 гривень є обгрунтованими та підлягають задоволенню.
Позивачем також заявлено позовні вимоги про стягнення з відповідача 6 670,74 гривень пені, 806,95 гривень 3% річних, 945,55 гривень інфляційних втрат нарахованих у зв'язку із несвоєчасною оплатою за договором.
Щодо позовних вимог про стягнення 3 % річних та інфляційних втрат судом враховано таке.
Згідно частини 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до вимог статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За змістом цієї норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання.
Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (постанова КГС ВС від 14.01.2020 року № 924/532/19).
Подібні правові висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц.
Враховуючи встановлене судом прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання, нараховані позивачем до стягнення 3% річних та інфляційні втрати відповідають вимогам договору, чинного законодавства та заявлені правомірно.
Перевіривши здійснений позивачем розрахунок 3% річних та інфляційних втрат в межах визначеного позивачем періоду прострочення, суд дійшов висновку, що сума 3 % річних та інфляційних втрат нарахована правильно, отже позовні вимоги про стягнення 806,95 гривень 3% річних та 945,55 гривень інфляційних втрат є обгрунтованими та підлягають задоволенню.
Щодо позовних вимог про стягнення пені суд враховує таке.
Приписами статті 611 ЦК України передбачено, що в разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Відповідно до положень статей 546, 548 ЦК України, виконання зобов'язання може забезпечуватися у відповідності до закону або умов договору, зокрема, неустойкою, яку боржник повинен сплатити у разі порушення зобов'язання.
Згідно статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно з частинами 1, 2 статті 551 ЦК України предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Відповідно до вимог частини 1 статті 550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.
За змістом статей 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Положеннями пункту 7.2. договору сторони погодили, що у разі прострочення споживачем строків остаточного розрахунку згідно пункту 5.1 та/або строків оплати за пунктом 8.4 цього договору, споживач зобов'язується сплатити постачальнику 3% річних, інфляційні збитки та пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховані від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.
Зважаючи на встановлене судом прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання, вимога про стягнення пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення відповідає чинному законодавству, положенням договору та заявлена правомірно.
Як убачається із розрахунку пені здійсненого позивачем, розрахунок здійснено на залишок суми заборгованості у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення. Загальна сума нарахованої позивачем пені складає 6670,74 гривень.
Перевіривши здійснений позивачем розрахунок пені, що нарахована на заборгованість за договором в межах визначеного позивачем періоду прострочення, суд дійшов висновку, що сума пені є арифметично правильною, тому позовні вимоги про стягнення 6670,74 гривень є обгрунтованими та підлягають задоволенню.
Положеннями частин 1-4 статті 13 ГПК України визначено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно вимог 1 статті 14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Частиною 1 статті 74 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до вимог частини 2 статті 76 ГПК України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (частини 1-2 статті 86 ГПК України).
Під час розгляду справи, судом кожній стороні була надана розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони, у тому числі подати докази на підтвердження своїх вимог та заперечень, обґрунтувати перед судом переконливість поданих доказів та позицій по справі, скористатись іншими процесуальними правами.
Положеннями частини 4 статті 191 ГПК України передбачено, що у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.
Враховуючи викладені фактичні обставини справи, заяву відповідача про визнання позовних вимог у повному обсязі, суд, керуючись своїм внутрішнім переконанням на підставі всебічного, повного, об'єктивного з'ясування усіх обставин справи, дійшов висновку про те, що позовні вимоги про стягнення 51 109,45 гривень заборгованості, у тому числі 42 686,21 гривень основного боргу, 6 670,74 гривень пені, 806,95 гривень 3% річних, 945,55 гривень інфляційних втрат підлягають задоволенню.
Щодо розподілу судових витрат судом враховано таке.
Відповідно до пункту 12 частини третьої статті 2 ГПК України основними засадами (принципами) господарського судочинства, зокрема є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.
Згідно вимог статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
При зверненні до суду позивачем згідно платіжної інструкції № 0000030133 від 21.01.2026 року сплачено судовий збір у розмірі 2662,40 гривень.
Відповідно до вимог пункту 2 частини 1 статті 129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Згідно вимог частини 1 статті 130 ГПК України, частини 3 статті 7 Закону України "Про судовий збір" у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, а в разі якщо домовленості про укладення мирової угоди, відмову позивача від позову або визнання позову відповідачем досягнуто сторонами за результатами проведення медіації - 60 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.
Враховуючи визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті, суд дійшов висновку, що судовий збір у сумі 1331,20 гривень (50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову) підлягає поверненню заявнику з Державного бюджету України відповідно до частини 1 статті 130 ГПК України та частини 3 статті 7 Закону України "Про судовий збір".
Оскільки спір до розгляду суду доведено з вини відповідача, то витрати по сплаті судового збору у сумі 1331,20 гривень (50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову) відповідно до статей 129 - 130 ГПК України покладаються на відповідача.
На підставі викладеного, керуючись статтями 13, 86, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Літинської селищної ради Вінницького району Вінницької області (22300, Вінницька обл., Вінницький р-н, селище Літин, вул. Соборна, будинок 7, ідентифікаційний код юридичної особи 04325963) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" (04116, місто Київ, вулиця Шолуденка, будинок 1, ідентифікаційний код юридичної особи 42399676) за договором постачання природного газу №01-8171/24-БО-Т від 29.11.2024 року 42 686,21 гривень основного боргу, 6 670,74 гривень пені, 806,95 гривень 3% річних, 945,55 гривень інфляційних втрат та 1331,20 гривень cудових витрат зі сплати судового збору.
3. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.
4. Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" (04116, місто Київ, вулиця Шолуденка, будинок 1, ідентифікаційний код юридичної особи 42399676) з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 1331,20 гривень, що становить 50 % судового збору сплаченого ним до Державного бюджету України при поданні позову згідно платіжної інструкції № 0000030133 від 21.01.2026 року.
5. Згідно з приписами статті 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
6. Відповідно до положень частини 1 статті 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північно-західного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
7. Примірник рішення надіслати сторонам до електронних кабінетів у системі ЄСІТС.
Повне рішення складено 03 квітня 2026 р.
Суддя Шамшуріна М.В.
віддрук. прим.:
1 - до справи;
2 - позивачу, відповідачу до електронних кабінетів у системі ЄСІТС.