24.03.2026 м.Дніпро Справа № 904/5674/24
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Демчини Т.Ю. (суддя-доповідач),
суддів: Кучеренко О.І., Стефанів Т.В.,
з участю секретаря судового засідання Старини А.С.,
представника позивача: Закладного Ю.М.,
представника відповідача (апелянта): Індюкової Т.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі судових засідань Центрального апеляційного господарського суду матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «ОЙЛ ГРУП» на додаткове рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 14.01.2026 (головуючий в першій інстанції Золотарьова Я.С., повний текст складений та підписаний 19.01.2026)
у справі за позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «ОЙЛ ГРУП»,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: Дніпропетровська філія Державного підприємства - Українського державного інституту з проєктування об'єктів дорожнього господарства «УКРДІПРОДОР» - «ДНІПРОДІПРОДОР»
про розірвання договору оренди та виселення,
1. Короткий зміст позовних вимог та рішення суду першої інстанції
У грудні 2024 року Регіональне відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях (надалі - РВ ФДМУ) звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ОЙЛ ГРУП» (надалі - ТОВ «Ойл Груп») про розірвання договору оренди та виселення.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 24.03.2025, залишеною без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 04.09.2025, позов РВ ФДМУ до ТОВ «Ойл Груп» за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача Дніпропетровської філії Державного підприємства - Українського державного інституту з проєктування об'єктів дорожнього господарства «УКРДІПРОДОР» - «ДНІПРОДІПРОДОР» (надалі ДФ ДП УДІПОДГ «Укрдіпродор» - «Дніпродіпродор») про розірвання договору та виселення, залишено без розгляду на підставі п.4 ч.1 ст.226 ГПК України.
31.03.2025 до Господарського суду Дніпропетровської області надійшла заява ТОВ «Ойл Груп» про стягнення з позивача витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 33000,00 грн. В подальшому, 15.12.2025 відповідач подав клопотання про стягнення з позивача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 34500,00 грн на підставі ч.5 ст.130 ГПК України. Збільшення суми витрат на професійну правничу допомогу відповідач обґрунтовував тим, що його представник брав участь в судовому засіданні в Центральному апеляційному господарському суді під час розгляду апеляційної скарги позивача на ухвалу суду про залишення позову без розгляду, у зв'язку з чим відповідачем додатково понесені такі витрати у розмірі 1500,00 грн.
В обґрунтування наявності підстав для покладення понесених відповідачем витрат на професійну правничу допомогу на позивача, відповідач, з посиланням на ч.5 ст. 130 ГПК України, зазначав, що такі витрати понесені внаслідок необґрунтованих дій позивача. Відповідач вказував, що ще у відзиві на позов повідомляв суд, що позивач звернувся до суду безпідставно, оскільки на момент подання позову спір був відсутнім, адже відповідач добровільно усунув порушення ще у 2023 році, заборгованість по орендній платі була відсутня, доступ до приміщень надавався. Відповідач вважає, що сам факт звернення з цим позовом був необґрунтований, однак, це змусило відповідача залучати адвоката для надання правничої допомоги. За твердженнями відповідача, суд залишив позов без розгляду через необґрунтовані дії позивача, а враховуючи, що відповідач документально підтвердив понесені витрати на професійну правничу допомогу, на його переконання, ці витрати мають бути покладені на позивача.
Додатковим рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 14.01.2026 заяву ТОВ «Ойл Груп» про розподіл судових витрат залишено без задоволення.
Ухвалюючи вказане додаткове рішення, суд першої інстанції дійшов висновку, що у даній справі, залишаючи позов без розгляду, суд не встановив зловживання позивачем процесуальними правами, безпідставності позовних вимог чи неправильних дій позивача, внаслідок яких виник спір. Суд першої інстанції відзначив, що сам по собі факт залишення позову без розгляду у справі не підтверджує, що спір виник через необґрунтовані дії позивача, не свідчить про свідоме порушення позивачем охоронюваних законом прав та інтересів відповідача, а також не може свідчити про зловживання правом та наявність безумовних підстав для компенсації судових витрат відповідачу. Судом не встановлено, а відповідачем не доведено необґрунтованості дій позивача як необхідної передумови для стягнення з нього на користь відповідача на підставі ч.5 ст.130 ГПК України витрат на професійну правничу допомогу. Суд першої інстанції зауважив, що розгляд цієї справи по суті не відбувався, обставини справи не встановлювались, а після постановлення ухвали про залишення позову без розгляду, позивач звернувся з аналогічним позовом, який на момент ухвалення додаткового рішення перебував на розгляді суду. Суд виснував, що відповідач, у разі відмови судом у позові, не буде позбавлений права заявити відшкодування витрат на правову допомогу у справі № 904/5351/25.
2. Короткий зміст вимог та узагальнені доводи апеляційної скарги
Не погодившись із зазначеним додатковим рішенням, відповідач у справі - ТОВ «Ойл Груп» звернулось до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій заявлено вимоги скасувати додаткове рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 14.01.2026 у даній справі та ухвалити нове, яким задовольнити заяву ТОВ «Ойл Груп» про розподіл судових витрат та покласти такі витрати відповідача на позивача.
Апелянт не погоджується з висновками суду першої інстанції, вважає, що додаткове рішення, яким відмовлено у стягненні витрат на правничу допомогу, є незаконним та таким, що підлягає скасуванню у зв'язку з неповним з'ясуванням обставин справи та неправильним застосуванням норм процесуального права. Апелянт зазначає, що позов РВ ФДМУ було залишено без розгляду на підставі п.4 ч.1 ст.226 ГПК України у зв'язку з повторною неявкою представника позивача у підготовче засідання. На переконання апелянта, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відсутність підстав, передбачених ч.5 ст.130 ГПК України, для задоволення поданої заяви. На думку апелянта, необґрунтованість дій позивача підтверджується тим, що останній, знаючи про добровільне усунення відповідачем усіх порушень ще у 2023 році та про відсутність заборгованості, як наслідок, про відсутність спору між сторонами, ініціював безпідставне судове провадження. Додатково апелянт зазначає, що після залишення даного позову без розгляду позивач звернувся з аналогічним позовом до суду, проте 27.01.2026 подав заяву про закриття провадження у вказаній справі у зв'язку з відсутністю предмета спору. Вказане, на думку апелянта, свідчить про системність необґрунтованих та недобросовісних дій позивача.
Апелянт посилається на правові позиції Верховного Суду, викладені у постанові Об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 16.02.2021 у справі № 905/121/19, згідно з якою обов'язковими умовами для застосування наслідків неявки позивача є його належне повідомлення та відсутність заяви про розгляд справи без його участі. Оскільки позивач не скористався правом подати таку заяву, він має нести відповідні процесуальні ризики, включаючи обов'язок компенсувати витрати відповідача. Саме на позивача за таких обставин покладається обов'язок доведення неможливості вчинення ним процесуальних дій.
Апелянт звертає увагу, що понесені витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 34500,00 грн безпосередньо пов'язані з розглядом справи № 904/5674/24, що підтверджується договором про надання правової допомоги, актами виконаних робіт та платіжними інструкціями, а тому не можуть бути розподілені у іншій господарській справі.
На переконання апелянта, наявні усі правові підстави для скасування оскаржуваного додаткового рішення та ухвалення нового рішення про задоволення заяви про стягнення судових витрат.
В судовому засіданні представник відповідача повністю підтримала вимоги апеляційної скарги та з викладених у ній підстав просила апеляційний суд задовольнити її у повному обсязі. Вона пояснила, що на момент подання позову конфлікт ТОВ «Ойл Груп» з РВ ФДМУ був вже вичерпаний, звернення позивача до суду за відсутності правових підстав представник відповідача вважає необґрунтованими діями.
3. Короткий зміст вимог та узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу
Позивач відзив на апеляційну скаргу не подав. Відповідно до ч.3 ст.263 ГПК України його відсутність не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
В судовому засіданні представник позивача проти задоволення апеляційної скарги заперечував, свою позицію обґрунтовував тим, що позов до ТОВ «Ойл Груп» був заявлений за наявності підстав для цього, причиною повторної неявки в судове засідання представника позивача стали об'єктивні обставини, після залишення позову без розгляду та перегляду цього рішення судом апеляційної інстанції, РВ ФДМУ звернулось до суду з аналогічним позовом до ТОВ «Ойл Груп». Заборгованість по орендній платі була погашена відповідачем лише у січні 2026 року, після чого РВ ФДМУ подало до суду заяву про закриття провадження у справі. На переконання представника позивача, місцевий господарський суд ухвалив постановив законну та обґрунтовану ухвалу за заявою ТОВ «Ойл Груп» про ухвалення додаткового рішення, і підстави для її скасування відсутні.
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - ДФ ДП УДІПОДГ «Укрдіпродор» - «Дніпродіпродор» відзив на апеляційну скаргу чи письмові пояснення не подала, про розгляд апеляційної скарги повідомлялась належним чином, явку уповноваженого представника в судове засідання не забезпечила, що з урахуванням ч.12 ст.270 ГПК України не перешкоджає розгляду справи.
4. Процедура апеляційного провадження
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.01.2026, для розгляду даної апеляційної скарги визначено колегію суддів Центрального апеляційного господарського суду у складі: головуючого судді Демчини Т.Ю. (доповідач), суддів Кучеренко О.І., Стефанів Т.В.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 04.02.2026 відкрите апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ «Ойл Груп» на додаткове рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 14.01.2026 у справі № 904/5674/24 за позовом РВ ФДМУ до ТОВ «Ойл Груп», за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: ДФ ДП УДІПОДГ «Укрдіпродор» - «Дніпродіпродор» про розірвання договору оренди та виселення. Розгляд скарги призначений у судовому засіданні на 24.03.2026 о 15:30 год.
У судовому засіданні 24.03.2026 проголошено вступну та резолютивну частини постанови.
5. Встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини справи та визначені відповідно до них правовідносини
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 24.03.2025, залишеною без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 04.09.2025, позов РВ ФДМУ до ТОВ «Ойл Груп» про розірвання договору та виселення залишено без розгляду на підставі п.4 ч.1 ст.226 ГПК України, у зв'язку з повторною неявкою представника позивача в підготовче засідання 24.03.2025, неповідомленням при цьому про причини неявки та неподанням доказів неявки в попереднє підготовче засідання та заяви про розгляд справи за його відсутності.
Відповідно до ч.ч.5, 6 ст.130 ГПК України, у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов'язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача. У випадках, встановлених ч.ч.3-5 цієї статті, суд може вирішити питання про розподіл судових витрат протягом п'ятнадцяти днів з дня постановлення ухвали про закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду, рішення про задоволення позову у зв'язку з його визнанням, за умови дотримання відповідною стороною вимог цього Кодексу.
31.03.2025 до Господарського суду Дніпропетровської області надійшла заява ТОВ «Ойл Груп» про стягнення з позивача витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 33000,00 грн. В подальшому, 15.12.2025 відповідач подав клопотання, в якому просив суд стягнути з позивача витрати на правничу допомогу у розмірі 34500,00 грн на підставі ч.5 ст.130 ГПК України. Вказане клопотання обґрунтоване тим, що представник відповідача брав участь в судовому засіданні в Центральному апеляційному господарському суді під час розгляду апеляційної скарги позивача на ухвалу суду про залишення позову без розгляду, у зв'язку з чим відповідачем додатково понесені витрати на професійну правничу допомогу в сумі 1500,00 грн.
До заяви про стягнення вищезазначених витрат відповідачем долучено наступні документи.
Між Адвокатським бюро «Адвокатське бюро Індюкової Тетяни» (надалі - адвокатське бюро) та ТОВ «Ойл Груп» (надалі - клієнт) було укладено договір про надання правничої допомоги № 07/01 від 07.01.2025, відповідно до п.1.1 якого клієнт доручає, а адвокатське бюро бере на себе зобов'язання надавати правничу допомогу клієнту в обсязі та на умовах, передбачених цим договором. Пунктом 2.1 договору встановлено, що бюро на підставі звернення клієнта приймає на себе зобов'язання з надання правничої допомоги із захисту його прав та інтересів у судовій справі № 904/5674/24 в Господарському суді Дніпропетровської області. Згідно з п. 3.2 договору, розмір гонорару, який клієнт сплачує бюро за надану в межах цього договору правову допомогу, визначається сторонами Додатковою угодою № 1, яка є невід'ємною частиною цього договору та яка набуває чинності з дня її підписання. Пунктами 4.1, 4.2 договору передбачено, що послуги вважаються наданими з моменту підписання сторонами акту прийому-передачі виконаних робіт. Після виконання своїх зобов'язань за договором бюро направляє на адресу, яка зазначена в цьому Договорі або надає особисто клієнту - акт прийому-передачі виконаних робіт.
07.01.2025 між бюро та клієнтом було укладено Додаткову угоду №1 до договору про надання правничої допомоги № 07/01 від 07.01.2025, відповідно до п.п.1.2, 1.3 якої сторони визначили, що розмір основного гонорару за цим договором становить 30000,00 грн, крім того, клієнт додатково сплачує 1000,00 грн за підготовку до кожного судового засідання. У разі, якщо судове засідання не відбулося не з вини адвокатського бюро, його запланований час вважається простоєм, за який сплачується компенсація у розмірі 1000,00 грн, шляхом зарахування оплати за підготовку до судового засідання, яке не відбулося.
Платіжною інструкцією № 2296 від 13.01.2025 підтверджується, що клієнтом перераховано на користь бюро грошові кошти у розмірі 25000,00 грн.
Між сторонами підписано акти прийому-передачі виконаних робіт від 26.03.2025 та від 26.09.2025 на загальну суму 34500,00 грн.
Додатковим рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 14.01.2026 заяву ТОВ «Ойл Груп» про розподіл судових витрат залишено без задоволення, оскільки судом не встановлено, а відповідачем не доведено необґрунтованості дій позивача як необхідної передумови стягнення з нього на користь відповідача на підставі ч.5 ст.130 ГПК України витрат на професійну правничу допомогу.
Згідно з ч.1 ст.123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Пунктом 1 ч.3 ст.123 ГПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, віднесено, крім інших видів витрат, витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.126 ГПК України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.
Відповідно ч.5 ст.130 ГПК України, у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов'язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача.
6. Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції
Відповідно до ст.269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Предметом апеляційного оскарження є висновки суду першої інстанції про відсутність підстав для стягнення з позивача судових витрат, понесених відповідачем на професійну правничу допомогу у даній справі.
Апелянт не погоджується з висновками суду першої інстанції, зазначає, що позов було залишено без розгляду на підставі п.4 ч.1 ст.226 ГПК України у зв'язку з повторною неявкою представника позивача у підготовче засідання. На переконання апелянта, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відсутність підстав, передбачених ч.5 ст.130 ГПК України, для задоволення заяви. Необґрунтованість дій позивача, за твердженнями апеляційної скарги, підтверджується тим, що останній, знаючи про добровільне усунення відповідачем усіх порушень ще у 2023 році та про відсутність заборгованості по орендній платі, і, як наслідок, відсутність спору між сторонами, ініціював безпідставне судове провадження. Додатково апелянт зазначив, що після залишення даного позову без розгляду позивач звернувся з аналогічним позовом до суду, проте 27.01.2026 подав заяву про закриття провадження у вказаній справі у зв'язку з відсутністю предмета спору. Вказане, на думку апелянта, свідчить про системність необґрунтованих та недобросовісних дій позивача.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників апелянта та позивача, дослідивши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний господарський суд дійшов наступних висновків.
Згідно приписів ч.4 ст.236 ГПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Надаючи оцінку доводам апеляційної скарги в контексті застосування ч.5 ст.130 ГПК України, колегія суддів враховує правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 16.12.2025 у справі № 914/396/21.
У вказаній постанові Верховний Суд, розглядаючи подібні правовідносини щодо розподілу судових витрат на підставі ч.5 ст.130 ГПК України у зв'язку із залишенням позову без розгляду, звернув увагу на наступне. За змістом наведеної норми, вирішальне значення для покладення на позивача обов'язку компенсувати витрати відповідача має встановлення факту необґрунтованості дій саме позивача, а не сам по собі факт залишення позову без розгляду. Верховний Суд у цій справі погодився з висновками судів попередніх інстанцій про те, що необхідною передумовою для застосування цієї норми є доведеність того, що сам факт звернення з позовом або інші дії позивача під час розгляду справи були необґрунтованими, тобто вчинені без належних правових підстав, з порушенням принципу добросовісності або з метою безпідставного ініціювання судового процесу, що призвело до виникнення спору та, відповідно, до понесення відповідачем витрат.
Колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає, що ключовим критерієм застосування ч.5 ст.130 ГПК України є саме необґрунтованість дій позивача, яка має оцінюватися судом з урахуванням конкретних обставин справи та поведінки сторін, а не лише на підставі формального факту залишення позову без розгляду.
Як вбачається з матеріалів справи, позов у справі № 904/5674/24 було залишено без розгляду з процесуальних підстав, а саме: у зв'язку з повторною неявкою представника позивача у підготовче засідання, на підставі п.4 ч.1 ст.226 ГПК України. При цьому суд першої інстанції в оскаржуваній ухвалі не встановив жодних обставин, які б свідчили про те, що сам факт звернення позивача з позовом був необґрунтованим, або що позов було пред'явлено за відсутності порушеного права чи охоронюваного законом інтересу. Ухвала про залишення позову без розгляду не містить висновків про зловживання позивачем процесуальними правами, недобросовісність його поведінки або наявність ознак завідомо безпідставного ініціювання судового спору.
У цьому контексті колегія суддів апеляційного господарського суду звертає увагу на те, що відповідно до ч.5 ст.130 ГПК України законодавець пов'язує можливість компенсації витрат відповідача за рахунок позивача не з будь-яким випадком залишення позову без розгляду, а лише з тими випадками, де підставою для такого залишення без розгляду є саме необґрунтованість дій позивача. Тобто залишення позову без розгляду за інших умов саме по собі не утворює безумовного обов'язку суду покладати на позивача судові витрати відповідача. Для застосування цієї норми необхідно встановити необґрунтованість дій позивача як додаткову обставину, яка підлягає окремому доказуванню та оцінці.
Колегія суддів апеляційного господарського суду констатує, що у справі, яка переглядається, апелянт не надав суду жодних доказів на підтвердження того, що звернення позивача до суду з цим позовом було завідомо безпідставним, здійсненим за відсутності порушеного права, з метою безпідставного ініціювання судового процесу або за наявності інших ознак необґрунтованості.
У постанові Верховного Суду від 01.12.2022 у справі 922/2017/17 зазначено, що поняття "необґрунтованість дій позивача" не є тотожним таким поняттям, як "зловживання правом", "неправомірність дій" або "встановлення того, що спір виник внаслідок необґрунтованих дій позивача". Верховний Суд виходив з того, що законодавець свідомо визначив підставу саме як дію позивача, а не заяву по суті спору чи позов.
Апеляційний господарський суд погоджується з висновками місцевого суду у даній справі про відсутність достатніх доказів зловживання позивачем процесуальними правами, безпідставності позовних вимог чи неправильних дій позивача, внаслідок яких виник спір. Сам по собі факт залишення позову без розгляду у справі не підтверджує, що спір виник у зв'язку необґрунтованими діями позивача, не свідчить про свідоме порушення позивачем охоронюваних законом прав та інтересів відповідача, про зловживання позивачем правом та про наявність безумовних підстав для компенсації судових витрат відповідачу.
Наведені у апеляційній скарзі доводи не спростовують наявності у позивача підстав для звернення до суду на момент подання позову. Право на судовий захист виникає у позивача у момент виникнення спору, а подальша зміна обставин не свідчить про необґрунтованість такого звернення. Посилання апелянта на наявність іншої судової справи між тими ж сторонами та подання позивачем заяви про її закриття у зв'язку з відмовою позивача від позову також не спростовують зазначених висновків, оскільки предметом розгляду в даній справі є розподіл витрат, понесених саме у справі № 904/5674/24, і ці обставини оцінюються судом на момент її розгляду.
Отже, з матеріалів справи не вбачається, судами не встановлено, а відповідачем не доведено необґрунтованості дій позивача як необхідної передумови для стягнення з нього на користь відповідача на підставі ч.5 ст.130 ГПК України витрат на професійну правничу допомогу.
Таким чином, висновок суду першої інстанції про відсутність підстав для стягнення витрат на правничу допомогу, на переконання колегії суддів, є правильним та повністю узгоджується з усталеною практикою Верховного Суду.
З огляду на правильно встановлені судом першої інстанції обставини справи, правильне застосування норм матеріального і процесуального права, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що підстави для скасування чи зміни додаткового рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 14.01.2026 відсутні.
7.Висновки апеляційного господарського суду за результатами розгляду апеляційної скарги
За змістом ст.236 ГПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.275 ГПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Згідно зі ст.276 ГПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Підсумовуючи вищевикладене, апеляційний господарський суд вважає, що суд першої інстанції дійшов законного та обґрунтованого висновку про залишення без задоволення заяви відповідача про розподіл судових витрат
Доводи апелянта не спростовують правильних висновків суду першої інстанції та не можуть бути підставою для скасування оскаржуваного додаткового рішення.
За таких обставин та з урахуванням меж розгляду апеляційної скарги в порядку ст.269 ГПК України, апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а оскаржуване судове рішення підлягає залишенню без змін.
8. Розподіл судових витрат
Відповідно до приписів ст.129 ГПК України, судові витрати по сплаті судового збору за звернення з цією апеляційною скаргою покладаються на апелянта.
Керуючись ст.ст.227, 269, 270, 271, 275, 276, 282-284, 287 ГПК України, суд
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ОЙЛ ГРУП» на додаткове рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 14.01.2026 у справі № 904/5674/24 - залишити без задоволення.
Додаткове рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 14.01.2026 у справі № 904/5674/24 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення. Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги передбачено ст.ст.286-289 ГПК України.
Повна постанова складена 02 квітня 2026 року.
Головуючий суддя Т.Ю.Демчина
Судді О.І.Кучеренко
Т.В.Стефанів