вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"30" березня 2026 р. Справа№ 910/6626/21
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Козир Т.П.
суддів: Сотнікова С.В.
Пантелієнка В.О.
за участі секретаря Вага В.В.
та за участю представників учасників провадження у даній справі відповідно до протоколу судового засідання
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1
на ухвалу Господарського суду міста Києва від 11.05.2021 про відкриття провадження у справі про банкрутство
у справі №910/6626/21 (суддя Пасько М.В.)
за заявою ОСОБА_2
до Товариства з обмеженою відповідальністю Будівельно-інвестиційна компанія "Київ Житло-Інвест"
про відкриття провадження у справі про банкрутство,
Господарський суд міста Києва своєю ухвалою від 11 травня 2021 року відкрив провадження у справі № 910/6626/21 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю Будівельно-інвестиційна компанія "Київ Житло-Інвест" (далі - боржник, ТОВ БІК "Київ Житло-Інвест").
Ввів мораторій на задоволення вимог кредиторів боржника.
Визнав ОСОБА_2 кредитором товариства з обмеженою відповідальністю Будівельно-інвестиційна компанія "Київ Житло-Інвест" (ідентифікаційний код 32531950) на загальну суму 1.029.340, 00 грн.
Ввів процедуру розпорядження майном боржника.
Призначив розпорядником майна боржника арбітражного керуючого Бандуристого Руслана Сергійовича (свідоцтво про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) № 1793 від 22.06.2017).
Встановив розпоряднику майна боржника оплату послуг у розмірі трьох мінімальних заробітних плат за кожен місяць виконання ним своїх повноважень за рахунок коштів заявника.
Зобов'язав розпорядника майна боржника надати суду не пізніше 25.06.2021 відомості про результати розгляду вимог кредиторів та реєстр вимог кредиторів боржника.
Зобов'язав розпорядника майна боржника у строк до 11.07.2021 організувати та провести інвентаризацію майна боржника та визначити його вартість.
Офіційно оприлюднити повідомлення про відкриття провадження у справі про банкрутство товариства з обмеженою відповідальністю Будівельно-інвестиційна компанія "Київ Житло-Інвест" (ідентифікаційний код 32531950) у встановленому законодавством порядку.
Заборонив боржнику та власнику майна (органу уповноваженому управляти майном) боржника приймати рішення щодо ліквідації боржника, а також відчужувати основні засоби та предмети іпотеки.
Призначив наступне - попереднє засідання суду у справі на 29.06.21 о 10:20 год.
Не погоджуючись з прийнятою ухвалою суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати оскаржувану ухвалу та постановите нове рішення, яким відмовити ОСОБА_2 у відкритті провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю Будівельно-інвестиційна компанія "Київ Житло-Інвест".
Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції при вирішенні питання про відкриття провадження належним чином не було досліджено природу заявлених вимог ініціюючого кредитора, невірно встановлено момент виникнення строку настання обв'язку на повернення відповідних коштів, що призвело до помилкового відкриття провадження та порушення норм матеріального та процесуального права, оскільки на момент звернення ОСОБА_2 до суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство ТОВ БІК "Київ Житло-Інвест" нього існували лише майнові вимоги (не грошові) до боржника, що виражалися у обов'язку боржника збудувати обумовлений договором об'єкт інвестування, а саме квартиру, а тому були відсутні підстави для відкриття провадження у справі про банкрутство ТОВ БІК "Київ Житло-Інвест".
Також у апеляційній скарзі було заявлено клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, яке мотивоване тим, що ухвалою суду від 03.12.2025 ОСОБА_1 визнано кредитором боржника і з цього часу у нього виникло право на оскарження ухвал суду у даній справі.
Ліквідатор боржника - арбітражний керуючий Чупрун Є.В. у відзиві на апеляційну скаргу заперечив проти її задоволення та просить залишити оскаржувану ухвалу без змін, посилаючись на те, що поведінка ОСОБА_1 щодо подання апеляційної скарги є недобросовісною і зловживанням процесуальними правами, оскільки апелянт звернувся до суду із заявою про визнання кредиторських вимог лише 25.11.2025, тобто на п'ятому році провадження у справі і подавши таку заяву, ОСОБА_1 вчинив активну процесуальну дію, спрямовану на набуття статусу учасника саме в межах даної справи про банкрутство, чим визнав легітимність та законність відкриття цього провадження; статус ОСОБА_1 , як учасника справи, є спірною, оскільки ухвала суду від 03.12.2025, яким визнано його кредиторські вимоги, оскаржена в апеляційному порядку ОСОБА_2 і ліквідатор вважає, що ОСОБА_1 був включений до реєстру вимог кредиторів помилково, без належних на те правових підстав і у разі задоволення скарги ОСОБА_2 , ОСОБА_1 втратить статус кредитора, а отже і право на оскарження будь-яких рішень у цій справі; у відносинах між інвестором ( ОСОБА_2 ) та забудовником (боржником) первинним обов'язком було будівництво та передача об'єкта, однак, системне невиконання Боржником своїх зобов'язань. відсутність збудованого об'єкта та фактичне припинення господарської діяльності забудовника призвели до виникнення у інвестора права на повернення еквіваленту внесених коштів; оскільки термін введення об'єкта в експлуатацію сплив багато років тому, боржник перебуває у стані тривалого дефолту, тому у такому разі право вимоги кредитора на повернення інвестиції стає безумовним і набуває статусу грошової вимоги, що є достатньою підставою для ініціювання справи про банкрутство згідно зі ст. ст. 8, 34 КУзПБ; слід зауважити, що сам ОСОБА_1 у своїй заяві про визнання кредитором від 25.11.2025 також трансформував свої майнові права у грошову суму 533 629,03 грн, таким чином, апелянт застосував ту саму правову логіку, яку він наразі намагається заперечити щодо ініціюючого кредитора, це ще раз підтверджує суперечливість та недобросовісність його правової позиції.
Ініціюючий кредитор ОСОБА_2 у відзиві на апеляційну скаргу заперечив проти її задоволення та просить залишити оскаржувану ухвалу без змін, посилаючись на те, що зобов'язання боржника за договором інвестування не зводяться виключно до обов'язку передати об'єкт нерухомості, оскільки невиконання такого обов'язку у визначений договором строк трансформує зобов'язання у грошове - у формі обов'язку повернути сплачені кошти (інвестицію), відшкодувати збитки, сплатити неустойку або інший грошовий еквівалент порушеного зобов'язання і саме у такому вигляді - як обов'язок боржника сплатити грошову суму - відповідні вимоги набувають ознак грошового зобов'язання у розумінні Кодексу України з процедур банкрутства; апелянт ОСОБА_1 одночасно: звертається до суду із заявою про визнання його кредитором на суму 533 629,03 грн, наполягає, що вимоги інвестора у таких правовідносинах не є грошовими, визнає власні вимоги грошовими, але заперечує грошовий характер вимог ініціюючого кредитора, що мають тотожну правову природу, така позиція є суперечливою та свідчить про вибіркове тлумачення правової природи зобов'язань залежно від власної процесуальної вигоди; апелянт, вже увійшовши до справи як кредитор, намагається змінити її архітектуру під власні інтереси, що не відповідає засадам добросовісності та справедливості судового процесу; апеляційна скарга не є ізольованою реакцією конкретного кредитора на нібито порушення його прав. Її подання відбулося одразу після набуття ОСОБА_1 статусу кредитора та через представника, який тривалий час брав участь у цій же справі як представник інших кредиторів - ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , які були замінені на ТОВ "Дім Мітал Ком".
Учасники процесу належним чином повідомлялись про розгляд апеляційної скарги в порядку, визначеному статтями 6, 120, 242 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), шляхом направлення ухвал суду за допомогою Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, що підтверджується довідками про доставку електронного документа до електронних кабінетів всіх учасників справи.
У судове засідання з'явились: представник апелянта ( ОСОБА_1 ) - Литвиненко М.О., ліквідатор боржника - Чупрун Є.В., представник ініціюючого кредитора ( ОСОБА_2 ) - Сивенко В.М.
Оскільки явка сторін у судове засідання не була визнана обов'язковою, суд, на підставі ч.12 ст. 270 ГПК України, ухвалив здійснювати розгляд апеляційної скарги за відсутності представників інших учасників справи.
За клопотанням ліквідатора боржника судове засідання проводилось в режимі відеоконференції.
Представник апелянта у судовому засіданні підтримав доводи, викладені у апеляційній скарзі, просив її задовольнити.
Ліквідатор боржника у судовому засіданні заперечив проти задоволення апеляційної скарги з підстав, викладених у відзиві.
Представник ініціюючого кредитора у судовому засіданні заперечив проти задоволення апеляційної скарги з підстав, викладених у відзиві.
Заслухавши пояснення присутніх учасників процесу, дослідивши матеріали справи, розглянувши апеляційну скаргу, Північний апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, у квітні 2021 року ОСОБА_2 звернувся у Господарський суд міста Києва із заявою про відкриття провадження про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю Будівельно-інвестиційна компанія "Київ Житло-Інвест".
Заява мотивована тим, що 18 лютого 2013 року між ОСОБА_2 , як покупцем, та ТОВ БІК "Київ Житло-Інвест", як продавцем були укладені Договір №96 купівлі-продажу майнових прав на квартиру та Договір №ПМ56 купівлі-продажу майнових прав на машиномісце.
На виконання умов вказаних договорів заявник сплатив ТОВ БІК "Київ Житло-Інвест" грошові кошти в загальній сумі 1 004 640,00 грн, однак станом на 14.04.2021 продавець не виконав своїх зобов'язань та не передав покупцеві об'єкти в строки, передбачені вказаними договорами, а саме: протягом трьох місяців з моменту введення об'єкту в експлуатацію (перший квартал 2015 року).
Внаслідок укладення інвестиційного договору між покупцем та продавцем виникли майнові зобов'язання (вимоги мають речово-правовий характер) та грошові зобов'язання, а заявник, як кредитор, має можливість самостійно обирати спосіб захисту своїх прав (задоволення його кредиторських вимог).
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.04.2021 прийнято заяву до розгляду. Підготовче засідання суду призначено на 11.05.21 о 10:10 год. Викликано для участі у засіданні представників заявника та боржника. Зобов'язано заявника надати у засідання суду оригінали документів, копії яких приєднано до поданої ним заяви, а також додаткові відомості (за їх наявності), необхідні для вирішення питання про відкриття провадження у справі про банкрутство. Зобов'язано боржника надати суду відзив на заяву про відкриття провадження у справі про банкрутство в порядку передбаченому Кодексом України з процедур банкрутства. Належним чином засвідчений примірник ухвали направити сторонам, органу державної виконавчої служби, державному (приватному) виконавцю, державному реєстратору за місцезнаходженням (місцем проживання) боржника та арбітражному керуючому у справі. 07.05.2021 боржником подано відзив на заяву, у якому визнав факт сплати заявником грошових коштів в сумі 1 004 640,00 грн та визнав, що внаслідок укладення договорів між сторонами виникли майнові зобов'язання та грошові зобов'язання, але для виконання вимог у ТОВ БІК "Київ Житло-Інвест" немає достатніх коштів, також відсутнє майно на балансі.
07.05.2021 заявником подано клопотання про уточнення вимог заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство, в якій вказує на допущену описку в частині зазначена розміру вимог, та просить визнати його вимоги до боржника в розмірі 1 027 340,00 грн, з яких віднести до першої черги погашення - сплачені судові збори 22700,00 грн, до четвертої черги погашення - сума боргу із нарахованими процентами та індексом інфляції - 1 004 640,00 грн.
За наслідком підготовчого засідання суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для відкриття провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю Будівельно-інвестиційна компанія "Київ Житло-Інвест", у зв'язку із чим 11 травня 2021 року постановив оскаржувану ухвалу.
Північний апеляційний господарський суд погоджується із вказаним висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Умови та порядок відновлення платоспроможності боржника - юридичної особи або визнання його банкрутом з метою задоволення вимог кредиторів, а також відновлення платоспроможності фізичної особи визначаються нормами Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ), норми якого далі наводяться судом в редакції, чинній на час постановлення оскаржуваної ухвали.
Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 8 КУзПБ, право на звернення до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство мають боржник, кредитор. Провадження у справі про банкрутство відкривається господарським судом за заявою боржника також у разі загрози його неплатоспроможност
Положення статті 1 КУзПБ визначають, що неплатоспроможність - неспроможність боржника виконати після настання встановленого строку грошові зобов'язання перед кредиторами не інакше, як через застосування процедур, передбачених цим Кодексом; грошове зобов'язання - зобов'язання боржника сплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового правочину (договору) та на інших підставах, передбачених законодавством України. До грошових зобов'язань належать також зобов'язання щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів), страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування; зобов'язання, що виникають внаслідок неможливості виконання зобов'язань за договорами зберігання, підряду, найму (оренди), ренти тощо та які мають бути виражені у грошових одиницях. До складу грошових зобов'язань боржника, у тому числі зобов'язань щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів), страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування, не включаються неустойка (штраф, пеня) та інші фінансові санкції, визначені на дату подання заяви до господарського суду, а також зобов'язання, що виникли внаслідок заподіяння шкоди життю і здоров'ю громадян, зобов'язання з виплати авторської винагороди, зобов'язання перед засновниками (учасниками) боржника - юридичної особи, що виникли з такої участі. Склад і розмір грошових зобов'язань, у тому числі розмір заборгованості за передані товари, виконані роботи і надані послуги, сума кредитів з урахуванням відсотків, які зобов'язаний сплатити боржник, визначаються на день подання до господарського суду заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство, якщо інше не встановлено цим Кодексом. При поданні заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство розмір грошових зобов'язань визначається на день подання до господарського суду такої заяви;
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 34 КУзПБ, заява про відкриття провадження у справі про банкрутство подається кредитором або боржником у письмовій формі та повинна містити: найменування господарського суду, до якого подається заява; найменування боржника, його місцезнаходження, ідентифікаційний код юридичної особи; ім'я або найменування кредитора, його місцезнаходження або місце проживання, ідентифікаційний код юридичної особи або реєстраційний номер облікової картки платника податків, або серію та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті); виклад обставин, що є підставою для звернення до суду; перелік документів, що додаються до заяви.
До заяви кредитора про відкриття провадження у справі про банкрутство додаються: докази сплати судового збору, крім випадків, коли згідно із законом судовий збір не підлягає сплаті; довіреність чи інший документ, що засвідчує повноваження представника, якщо заяву підписано представником; докази авансування винагороди арбітражному керуючому трьох розмірів мінімальної заробітної плати за три місяці виконання повноважень; докази надсилання боржнику копії заяви і доданих до неї документів.
Наявність боргу при ініціюванні справи про банкрутство підтверджується доказами у відповідному обсязі, виходячи з правової природи правовідносин між боржником та кредитором. Доказами на підтвердження наявності боргу можуть бути, зокрема, судові рішення, господарські правочини, первинні бухгалтерські документи, які містять відомості про господарську операцію та підтверджують її здійснення. Такими доказами можуть бути, зокрема, банківські виписки, платіжні доручення, видаткові накладні, довідки, листи, протоколи та будь-які інші докази, що доводять факт невиконання відповідачем своїх зобов'язань.
Порядок відкриття провадження у справі про банкрутство регламентований статтею 39 КУзПБ.
За ч.ч. 1-5 ст. 39 КУзПБ передбачено, що перевірка обґрунтованості вимог заявника, а також з'ясування наявності підстав для відкриття провадження у справі про банкрутство здійснюються господарським судом у підготовчому засіданні, яке проводиться в порядку, передбаченому цим Кодексом. Неявка у підготовче засідання сторін та представника державного органу з питань банкрутства, а також відсутність відзиву боржника не перешкоджають проведенню засідання. У підготовчому засіданні господарський суд розглядає подані документи, заслуховує пояснення сторін, оцінює обґрунтованість заперечень боржника, вирішує інші питання, пов'язані з розглядом справи. Якщо провадження у справі відкривається за заявою кредитора, господарський суд перевіряє можливість боржника виконати майнові зобов'язання, строк яких настав. Боржник може надати підтвердження спроможності виконати свої зобов'язання та погасити заборгованість. У разі якщо до господарського суду до дня підготовчого засідання надійшло кілька заяв і одна з них прийнята судом до розгляду, інші ухвалою господарського суду приєднуються до матеріалів справи і розглядаються одночасно. У разі визнання вимог заявника необґрунтованими господарський суд оцінює обґрунтованість вимог інших заяв кредиторів, приєднаних до матеріалів справи, і вирішує питання про відкриття провадження у справі у порядку, передбаченому цією статтею. За результатами розгляду заяви про відкриття провадження у справі та відзиву боржника господарський суд постановляє ухвалу про: відкриття провадження у справі; відмову у відкритті провадження у справі.
Системний аналіз статей 1, 8, 34, 39 КУзПБ свідчить, що правовими підставами для відкриття провадження у справі про банкрутство є: наявність грошового зобов'язання боржника перед кредитором, строк виконання якого сплив на дату звернення кредитора до суду; відсутність між кредитором та боржником спору про право стосовно заявлених вимог; до підготовчого засідання суду вимоги кредитора (кредиторів) боржником у повному обсязі не задоволені.
Отже, завданням підготовчого засідання господарського суду у розгляді заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство є перевірка обґрунтованості вимог заявника (заявників) на предмет відповідності таких вимог поняттю "грошового зобов'язання" боржника перед ініціюючим кредитором; встановлення наявності спору про право; встановлення обставин задоволення таких вимог до проведення підготовчого засідання у справі (аналогічний висновок викладено в Верховного Суду у від 13.08.2020 у справі № 910/4658/20, від 03.09.2020 у справі № 910/16413/19, від 15.10.2020 у справі № 922/1174/20).
При цьому, однією з підстав для відмови у відкритті провадження у справі положення частини 6 статті 39 КУзПБ визначають те, що вимоги кредитора свідчать про наявність спору про право, який підлягає вирішенню у порядку позовного провадження.
Спір про право - це формально визнана суперечність між суб'єктами цивільного права, що виникла за фактом порушення або оспорювання суб'єктивних прав однією стороною цивільних правовідносин іншою і яка потребує врегулювання самими сторонами або вирішення судом.
Отже під спором про право необхідно розуміти певний стан суб'єктивного права, який за своєю суттю містить елементи суперечності, конфлікту, протиборства сторін.
Разом з тим, поняття "спору про право" має розглядатися не суто технічно, йому слід надавати сутнісного, а не формального значення.
Вирішуючи питання, чи свідчить вимога кредитора (кредиторів) про наявність спору про право, слід враховувати, що спір про право виникає з матеріальних правовідносин і характеризується наявністю розбіжностей (суперечностей) між суб'єктами правовідносин з приводу їх прав та обов'язків та неможливістю їх здійснення без усунення перешкод в судовому порядку. Спір про право може мати місце також у випадку, коли на шляху здійснення особою права виникають перешкоди, які можуть бути усунуті за допомогою суду.
Таким чином спір про право пов'язаний виключно з порушенням, оспоренням або невизнанням, а також не доведенням суб'єктивного права, при якому існують конкретні особи, які перешкоджають в реалізації права.
Здійснюючи розгляд спорів про право, суд встановлює наявність чи відсутність певних обставин (юридичних фактів). За відсутності цих елементів не може бути спору про право.
Юридичні факти - це певні життєві обставини, з якими норми права пов'язують виникнення, зміну або припинення правовідносин.
Якщо у підготовчому засіданні буде з'ясовано, що між ініціюючим кредитором та боржником існують суперечки з приводу їх прав та обов'язків, що вочевидь ставить під сумнів вимогу кредитора, і їх вирішення можливе виключно шляхом встановлення об'єктивної істини, що, у свою чергу, покладає на суд обов'язок вжити всіх визначених законом заходів до всебічного, повного та об'єктивного з'ясування дійсних прав і обов'язків сторін, у тому числі із застосуванням інституту доказів і доказування, що притаманно саме для справ позовного провадження, господарський суд відмовляє у відкриті провадження у справі про банкрутство.
Законодавство не містить переліку будь-яких критеріїв для висновку про існування спору про право, тому в кожному конкретному випадку в залежності від змісту правовідносин суд повинен оцінити форму вираження відповідної незгоди учасників провадження на предмет існування такого спору.
Отже, на дату проведення підготовчого засідання усі суперечності між кредитором та боржником з приводу їх прав та обов'язків мають бути ними усунені самостійно або вирішені в судовому порядку з ухваленням судового рішення. Вимоги ініціюючого кредитора до боржника мають бути безспірними, тобто ґрунтуватися на первинних документах, які беззаперечно підтверджували би дійсний розмір заборгованості, правомірність підстави її виникнення та доводили би прострочення виконання грошового зобов'язання боржника. У такому разі безспірність не слід обов'язково пов'язувати (ототожнювати), ставити в залежність, з наявністю судового рішення.
Так, частиною 6 статті 39 КУзПБ визначено, що господарський суд відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо: вимоги кредитора свідчать про наявність спору про право, який підлягає вирішенню у порядку позовного провадження; вимоги кредитора (кредиторів) задоволені боржником у повному обсязі до підготовчого засідання суду.
Частина 6 статті 39 КУзПБ, згідно якої підставою для відмови у відкритті провадження у справі про банкрутство є наявність спору про право, що підлягає вирішенню у порядку позовного провадження, жодним чином не визначає підставою для такої відмови існування рішень, які набрали законної сили, отже наявність остаточного рішення у цьому спорі не є обов'язковою. У цьому випадку достатнім є сам факт наявності спору про право, результати вирішення якого можуть вплинути на заявлені вимоги кредитора (аналогічної позиції дотримується Касаційний господарський суду у складі Верховного Суду у постанові від 23.06.2020 у справі № 910/1067/19).
Відсутність спору про право, в розрізі процедури банкрутства, полягає у відсутності неоднозначності у частині вирішення питань щодо сторін зобов'язання, суті (предмету) зобов'язання, підстави виникнення зобов'язання, суми зобов'язання та структури заборгованості, а також строку виконання зобов'язання тощо.
Методом встановлення таких фактів є дослідження господарським судом відзиву боржника, заслуховування пояснень представника боржника або дослідження Єдиного реєстру судових рішень, відомості з якого відкритими та загальнодоступними, на предмет наявності на розгляді іншого суду позову боржника до ініціюючого кредитора з питань, що зазначені вище (висновок викладений Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду у пункті 71 постанови від 13.08.2020 у справі № 910/4658/20, пункті 51 постанови від 03.09.2020 у справі № 910/4658/20 та постанові від 16.09.2020 у справі №911/593/20).
Отже, встановлення відсутності спору про право щодо вимог ініціюючого кредитора є необхідною передумовою для відкриття провадження у справі про банкрутство боржника. Протилежне матиме наслідком відмову у відкритті провадження у справі про банкрутство.
Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти.
Так, з матеріалів справи вбачається, що 18.02.2013 між ОСОБА_2 , як покупцем, та ТОВ БІК "Київ Житло-Інвест", як продавцем, був укладений Договір №96 купівлі-продажу майнових прав на квартиру, за умовами якого на умовах та за ціною, визначеними в цьому Договорі, продавець зобов'язується передати у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти у власність майнові права на квартиру та сплатити продавцю за них грошові кошти в строк та у розмірі, визначеному цим договором.
Згідно п.3.1, 3.2 Договору №96 квартира, яку отримає покупець внаслідок придбання майнових прав на квартиру, складається із житлового приміщення загальною площею 128,70 кв.м. Характеристики квартири: адреса забудови - АДРЕСА_1 , кількість кімнат - 3.
Пунктами 4.1, 4.2 Договору №96 встановлено, що ціна одного квадратного метра загальної площі квартири на момент укладання цього договору без врахування ПДВ складає 6000,00 грн. Зазначена в цьому пункті ціна може змінюватись на умовах цього договору. Загальна вартість майнових прав на квартиру (ціна договору) складає 772 200,00 грн, крім того ПДВ 154 440,00 грн. Загальна вартість майнових прав на квартиру, яку покупець зобов'язаний сплатити продавцю, всього з ПДВ складає 926 640,00 грн. Загальна вартість майнових прав на квартиру підлягає коригуванню відповідно до п.4.3, 4.4, 5.4, 5.10 цього договору.
Пунктом 5.3 Договору №96 встановлено, що повну сплату загальної вартості майнових прав на квартиру покупець повинен здійснити по 15 березня 2013 року.
Пунктом 6.3 Договору №96 встановлено, що продавець зобов'язується передати покупцю квартиру у строки передбачені цим договором.
Згідно пунктів 7.1, 7.2 Договору №96 планове прийняття об'єкту в експлуатацію - у першому кварталі 2015 року. Продавець зобов'язаний передати покупцю квартиру по акту приймання-передачі майнових прав на квартиру протягом трьох місяців з моменту прийняття об'єкта в експлуатацію.
Відповідно до пунктів 11.1 Договору №96 сторони несуть відповідальність за невиконання або неналежне виконання зобов'язань, прийнятих на себе за цим договором. Сторона, що допустила таке невиконання, або неналежне виконання зобов'язань, крім сплати пені, повинна компенсувати і збитки (непокриті сумою отриманих санкцій) постраждалій стороні. За цим договором враховуються тільки фактичні збитки і витрати постраждалої сторони.
Також 18.02.2013 між ОСОБА_2 , як покупцем, та ТОВ БІК "Київ Житло-Інвест", як продавцем, був укладений Договір №ПМ56 купівлі-продажу майнових прав на машиномісце, за умовами якого на умовах та за ціною, визначеними в цьому Договорі, продавець зобов'язується передати у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти у власність майнові права на машиномісце та сплатити продавцю за них грошові кошти в строк та у розмірі, визначеному цим договором.
Згідно п.3.1, 3.2 Договору №ПМ56 машиномісце, яке отримає покупець внаслідок придбання майнових прав на машиномісце, складається із обмеженого розміткою місця в паркінгу для паркування автотранспорту. Характеристики машиномісця: адреса забудови - м.Київ, Печерський район, перетин вулиць Кутузова та Старонаводницької, номер машиномісця - 56.
Пунктом 4.1 Договору №ПМ56 встановлено, що загальна вартість майнових прав на машиномісце (ціна договору) складає 66 666,67 грн, крім того ПДВ 13 333,33 грн. Загальна вартість майнових прав на машиномісце, яку покупець зобов'язаний сплатити продавцю, всього з ПДВ складає 80 000,00 грн. Загальна вартість майнових прав на квартиру підлягає коригуванню відповідно до п.4.3, 4.4, 5.4 цього договору.
Пунктом 5.3 Договору №ПМ56 встановлено, що повну сплату загальної вартості майнових прав на квартиру покупець повинен здійснити по 15 березня 2013 року.
Пунктом 6.3 Договору №ПМ56 встановлено, що продавець зобов'язується передати покупцю машиномісце у строки передбачені цим договором.
Згідно пунктів 7.1, 7.2 Договору №ПМ56 планове прийняття об'єкту в експлуатацію - у першому кварталі 2015 року. Продавець зобов'язаний передати покупцю машиномісце по акту приймання-передачі майнових прав на машиномісце протягом трьох місяців з моменту прийняття об'єкта в експлуатацію.
Відповідно до пунктів 11.1 Договору №96 сторони несуть відповідальність за невиконання або неналежне виконання зобов'язань, прийнятих на себе за цим договором. Сторона, що допустила таке невиконання, або неналежне виконання зобов'язань, крім сплати пені, повинна компенсувати і збитки (непокриті сумою отриманих санкцій) постраждалій стороні. За цим договором враховуються тільки фактичні збитки і витрати постраждалої сторони.
На виконання умов Договору №96 покупець сплатив продавцю грошові кошти в сумі 924640,00 грн (06.03.2013 - 548788,00 грн та 15.03.2013 - 375852,00 грн), а на виконання Договору №ПМ56 сплатив грошові кошти в сумі 80 000,00 грн (15.03.2013), що підтверджується виписками ПАТ "Укрсоцбанк" по особовому рахунку ТОВ БІК "Київ Житло-Інвест" за 08.03.2013 та 15.03.2013.
Отже, матеріалами справи підтверджується сплата ОСОБА_2 на користь ТОВ БІК "Київ Житло-Інвест", на виконання умов вказаних двох договорів, грошових коштів в загальній сумі 1 004 640,00 грн.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про інвестиційну діяльність" (у редакції, чинній на момент укладання договорів), що визначає загальні правові, економічні та соціальні умови інвестиційної діяльності на території України, інвестиціями є всі види майнових та інтелектуальних цінностей, що вкладаються в об'єкти підприємницької та інших видів діяльності, в результаті якої створюється прибуток (доход) або досягається соціальний ефект.
Статтею 4 Закону України "Про інвестиційну діяльність" було визначено, що об'єктами інвестиційної діяльності можуть бути будь-яке майно, в тому числі основні фонди і оборотні кошти в усіх галузях економіки, цінні папери (крім векселів), цільові грошові вклади, науково-технічна продукція, інтелектуальні цінності, інші об'єкти власності, а також майнові права.
Інвестування та фінансування будівництва об'єктів житлового будівництва з використанням недержавних коштів, залучених від фізичних та юридичних осіб, у тому числі в управління, може здійснюватися виключно через фонди фінансування будівництва, фонди операцій з нерухомістю, інститути спільного інвестування, а також шляхом емісії цільових облігацій підприємств, виконання зобов'язань за якими здійснюється шляхом передачі об'єкта (частини об'єкта) житлового будівництва. Інші способи фінансування будівництва таких об'єктів визначаються виключно законами.
Згідно статті 5 Закону України "Про інвестиційну діяльність" суб'єктами (інвесторами і учасниками) інвестиційної діяльності можуть бути громадяни і юридичні особи України та іноземних держав, а також держави. Недержавні пенсійні фонди, інститути спільного інвестування, страховики та фінансові установи - юридичні особи публічного права здійснюють інвестиційну діяльність відповідно до законодавства, що визначає особливості їх діяльності. Інвестори - суб'єкти інвестиційної діяльності, які приймають рішення про вкладення власних, позичкових і залучених майнових та інтелектуальних цінностей в об'єкти інвестування. Інвестори можуть виступати в ролі вкладників, кредиторів, покупців, а також виконувати функції будь-якого учасника інвестиційної діяльності.
Частинами 1, 2 статті 7 Закону України "Про інвестиційну діяльність" було визначено, що всі суб'єкти інвестиційної діяльності незалежно від форм власності та господарювання мають рівні права щодо здійснення інвестиційної діяльності, якщо інше не передбачено законодавчими актами України. Розміщення інвестицій у будь-яких об'єктах, крім тих, інвестування в які заборонено або обмежено цим Законом, іншими актами законодавства України, визнається невід'ємним правом інвестора і охороняється законом. Інвестор самостійно визначає цілі, напрями, види й обсяги інвестицій, залучає для їх реалізації на договірній основі будь-яких учасників інвестиційної діяльності, у тому числі шляхом організації конкурсів і торгів.
Основним правовим документом, який регулює взаємовідносини між суб'єктами інвестиційної діяльності, є договір (угода) (статті 9 Закону України "Про інвестиційну діяльність").
Відповідно до статті 20 Закону України "Про інвестиційну діяльність" при недодержанні договірних зобов'язань суб'єкти інвестиційної діяльності несуть майнову та іншу відповідальність, передбачену законодавством України і укладеними договорами.
Велика Палата Верховного Суду постанові від 29.01.2019 у справі №916/4644/15 зазначила:
"- 7.13. Інвестиційний договір, як окремий вид цивільно-правових договорів може містити положення різних видів цивільно-правових договорів залежно від предмету та цілей інвестування (договору про спільну діяльність, капітального будівництва, кредитування, купівлі-продажу, довірчого управління майном). Відтак, зазначений договір передбачає як грошові, так майнові права (обов'язки) сторін договору.
- 7.14. Відповідно до статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, установлених статтею 11 цього Кодексу.
- 7.16. З огляду на викладене Велика Палата Верховного Суду не погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що внаслідок укладення інвестиційного договору між боржником та скаржниками виникли виключно майнові зобов'язання, а їх вимоги мають речовоправовий характер, оскільки це спростовується як змістом заяв про визнання вимог, так і наведеним вище аналізом норм права про правову природу інвестиційного договору, який поєднує положення низки різних договорів, передбачених ЦК України, та може бути підставою виникнення у його сторін також грошових зобов'язань."
Отже, у відносинах між інвестором ( ОСОБА_2 ) та забудовником (ТОВ БІК "Київ Житло-Інвест") первинним обов'язком було будівництво та передача об'єкта, однак, системне невиконання боржником своїх зобов'язань. відсутність збудованого об'єкта та фактичне припинення господарської діяльності забудовника призвели до виникнення у інвестора права на повернення еквіваленту внесених коштів.
Таким чином, є слушними доводи ОСОБА_2 про те, що сам факт невиконання боржником обов'язку передати об'єкт інвестування у погоджений строк породжує у кредитора право грошової вимоги, а від так вимоги ініціюючого кредитора - ОСОБА_5 є грошовими.
Також до заяви ОСОБА_5 були додана роздруківка Повної інформаційної довідки з Єдиного реєстру підприємств, щодо яких порушено провадження у справі про банкрутство, з якої вбачається, що в Господарському суді Запорізької області розглядалась справа №908/1770/17 про банкрутство ТОВ БІК "Київ Житло-Інвест" (стан провадження - припинено, дата винесення ухвали про закриття провадження 09.01.2018) та інформацію про наявність у ТОВ БІК "Київ Житло-Інвест" станом на 13.04.2021 податкового боргу і виникнення права податкової застави на майно боржника.
Крім цього, боржник у відзиві на заяву визнав факт сплати заявником грошових коштів в сумі 1 004 640,00 грн та визнав, що внаслідок укладення договорів між сторонами виникли майнові зобов'язання та грошові зобов'язання, але для виконання вимог у ТОВ БІК "Київ Житло-Інвест" немає достатніх коштів, також відсутнє майно на балансі.
Отже, у даному випадку між ініціюючим кредитором та боржником відсутній спір про право.
Враховуючи наведене, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що суд першої інстанції при постановленні оскаржуваної ухвали не допустив порушень норм процесуального права, повно з'ясував обставини, що мають значення для справи, та зробив юридично правильний висновок про наявність підстав для відкриття провадження у справі про банкрутство ТОВ БІК "Київ Житло-Інвест", за відсутності передбачених законом підстав для відмови у відкритті такого провадження, оскільки термін введення об'єкта в експлуатацію сплив у 2015 року і боржник перебуває у стані тривалого дефолту, право вимоги кредитора на повернення інвестиції стає безумовним і набуває статусу грошової вимоги, а між сторонами відсутній спір про право, що є достатньою підставою для ініціювання справи про банкрутство згідно зі ст. ст. 8, 34 КУзПБ.
Доводи апелянта по суті його скарги в межах заявлених вимог свого підтвердження в судовому засіданні не знайшли, оскільки не спростовують вказаних висновків суду першої інстанції та не можуть бути підставами для скасування ухвали господарського суду першої інстанції.
За таких обставин суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що ухвала суду першої інстанції ґрунтується на фактичних обставинах та прийнята відповідно до норм чинного законодавства, а тому підстави для її скасування відсутні. Отже, відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги.
Оскільки цією постановою суд апеляційної інстанції не змінює рішення та не ухвалює нового, розподіл судових витрат судом апеляційної інстанції не здійснюється, а витрати, пов'язані із поданням апеляційної скарги, покладаються на апелянта.
Керуючись ст. ст. 267-285 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд
1. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Господарського суду міста Києва від 11 травня 2021 року - без змін.
2. Справу повернути до Господарського суду міста Києва.
3. Постанова апеляційного господарського суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений статтею 288 Господарського процесуального кодексу України та статтею 9 Кодексу України з процедур банкрутства.
Повна постанова складена 01.04.2026.
Головуючий суддя Т.П. Козир
Судді С.В. Сотніков
В.О. Пантелієнко