про відмову у задоволенні заяви про відвід
03.04.2026 м. Львів Справа № 914/1875/16(914/130/26)
Західний апеляційний господарський суд в складі колегії: головуючого судді Міліціанова Р.В., суддів Іванчук С.В., Ржепецького В.О., розглянувши без повідомлення учасників справи заяву представника ОСОБА_1 , адвоката Хрипти Ігора Миколайовича (вх. №01-04/2711/26 від 01.04.2026)
про відвід судді Панової Ірини Юріївни
на стадії апеляційного провадження у справі №914/1875/16 (914/130/26)
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю фірми “Гетьман»
до: ОСОБА_1
про: стягнення 6 848 100,00 грн
в межах справи про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю фірми “Гетьман»
12.01.2026 р. на розгляд Господарського суду Львівської області за вх. № 132 надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю фірми «Гетьман» до ОСОБА_1 про стягнення 6 848 100,00 грн вартості безпідставно набутого нерухомого майна.
Ухвалою Господарського суду Львівської області від 15.01.2026 у справі №914/1875/16 (914/130/26) задоволено заяву Товариства з обмеженою відповідальністю фірми “Гетьман» про забезпечення позову. Вжито заходи забезпечення позову у справі № 914/1875/16(914/130/26) шляхом: накладено арешт на грошові кошти/електронні гроші, що містяться на відкритих рахунках/електронних гаманцях, а також на кошти/електронні гроші на рахунках/електронних гаманцях, що будуть відкриті після винесення ухвали про арешт коштів, крім коштів/електронних грошей, що містяться на рахунках/електронних гаманцях, що мають спеціальний режим використання, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, та належать ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) в межах ціни позову у розмірі 6 848 100,00 грн; накладено арешт на майно, що належить ОСОБА_1 в межах ціни позову у розмірі 6 848 100,00 грн.
Не погоджуючись із вказаним судовим рішеннями, ОСОБА_1 подано апеляційну скаргу до Західного апеляційного господарського суду, в якій просить скасувати Ухвалу Господарського суду Львівської області про вжиття заходів забезпечення позову та постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні заяви про забезпечення позову.
Відповідно протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 20.01.2026 справу розподілено колегії суддів Західного апеляційного господарського суду у складі: головуючого судді Панова І.Ю., суддів Зварич О.В., Скрипчук О.С.
Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 26.01.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 б/н від 20.01.2026 (вх. №01-05/193/26 від 20.01.2026) на Ухвалу Господарського суду Львівської області від 15.01.2025 про забезпечення позову у справі №914/1875/16 (914/130/26).
Ухвалою суду від 26.02.2026 призначено розгляд справи на 07.04.2026.
01.04.2026 від представника ОСОБА_1 , адвоката Хрипти Ігора Миколайовича, надійшла заява б/н від 30.03.2026 (вх. №01-05/2711/26) про відвід судді Панової Ірини Юріївни.
Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 02.04.2026 заяву про відвід визнано необґрунтованою, передано справу №914/1875/26 (914/130/26) для вирішення питання про відвід у порядку, встановленому ст. 32 ГПК України.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.04.2026 розгляд заяви про відвід розподілено колегії суддів Західного апеляційного господарського суду у складі: Міліціанова Р.В. - головуючий суддя, судді - Іванчук С.В., Ржепецький В.О.
За загальним правилом, суд вирішує питання про відвід без повідомлення учасників справи (ч. 8 ст. 39 ГПК України). Відповідно до вимог ч. 7 ст. 39 ГПК України, питання про відвід вирішується невідкладно. Вирішення питання про відвід суддею, який не входить до складу суду, здійснюється протягом двох робочих днів, але не пізніше призначеного засідання по справі.
Враховуючи заздалегідь визначену дату розгляду апеляційної скарги, заяву про відвід розглянуто у відповідності до вимог ч. 7 ст. 39 ГПК України.
Дослідивши заяву представника ОСОБА_1 , адвоката Хрипти Ігора Миколайовича, про відвід від 30.03.2026 (вх. №01-04/2711/26 від 01.04.2026) судом встановлено, що заявник вважає, що суддя Панова І.Ю. не може брати участі у розгляді справи та підлягає відводу на підставі п. 5 ч. 1 ст. 35 ГПК України (інші обставини, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді).
Під час розгляду в жовтні 2025 року Західним апеляційним господарським судом /під головуванням Панової І.Ю./ справ № 914/343/24 та № 914/345/24, судом апеляційної інстанції фактично відмовлено ОСОБА_1 у доступі до правосуддя із очевидним відступленням від висновків Верховного Суду у цій же справі.
Позиція Верховного суду, разом із іншими правовими обґрунтуваннями була базою для обґрунтування ОСОБА_1 для подачі апеляційних скарг у справах №914/345/24 та №914/343/24, проте вона повністю проігнорована Західним апеляційним господарським судом, а відтак можна констатувати, що суддею Пановою І.Ю. допущено порушення ч. 4 ст. 236 ГПК України.
Суддя Західного апеляційного господарського суду Панова І.Ю. під час розгляду справ №914/345/24 та №914/343/24 самовільно відступила від висновків Верховного Суду, не маючи на те повноважень.
Проте під час касаційного розгляду цих справ, суд Касаційної інстанції вказав на помилку суду апеляційної інстанції, фактично визнав право ОСОБА_1 на процесуальний інтерес та участь у даних провадженнях, допустивши його до участі у справах з визначеним процесуальним статусом через очевидне, для суду, порушення його прав.
На думку заявника, прийняття діаметрально протилежних рішень всупереч позиції суду вищої інстанції, створює враження свавілля, що суперечить принципу правової визначеності та ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Отже, заява про відвід мотивована існуванням інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості та об'єктивності судді Панової І.Ю., тому представник ОСОБА_1 , адвокат Хрипта І.М. просить відвести Суддю Західного апеляційного господарського суду Панову Ірину Юріївну від розгляду справи № 914/1875/16 (914/130/26).
Надавши правову оцінку відповідним доводам заяви про відвід, колегія суддів зазначає наступне.
Право на подання заяви про відвід судді є однією з гарантій законності здійснення правосуддя і об'єктивності та неупередженості розгляду справи, оскільки статтею 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини закріплено основні процесуальні гарантії, якими може скористатися особа при розгляді її позову в національному суді і до яких належить розгляд справи незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Відвід - це процесуальний інститут, що містить умови, за яких особа не може брати участь у конкретній справі. Підстави відводу судді - це обставини, за наявності яких суддя не може брати участі в розгляді конкретної справи. Ці обставини можуть бути суб'єктивного характеру і стосуватися особистих зв'язків судді з особами, які беруть участь у справі, або його особистої поведінки щодо розгляду справи, чи об'єктивного характеру і стосуватися процесуального статусу судді у справі, яка розглядалася раніше.
Відповідно до ч.ч. 1-2 ст. 39 ГПК України питання про відвід (самовідвід) судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі. Питання про відвід судді вирішує суд, який розглядає справу.
У Бангалорських принципах поведінки суддів від 19.05.2016, схвалених Резолюцією Економічної та Соціальної Ради ООН від 27 липня 2006 року № 2006/23, визначено, що об'єктивність судді є необхідною умовою для належного виконання ним своїх обов'язків. Вона проявляється не тільки у змісті винесеного рішення, а й в усіх процесуальних діях, що супроводжують його прийняття. Суддя заявляє самовідвід від участі в розгляді справи в тому випадку, якщо для нього не є можливим винесення об'єктивного рішення у справі, або в тому випадку, коли у стороннього спостерігача могли б виникнути сумніви в неупередженості судді (п. 2.5).
Як зазначає Європейський суд з прав людини, найголовніше - це довіра, яку в демократичному суспільстві повинні мати суди у громадськості. Наявність безсторонності для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначається за допомогою суб'єктивного критерію, тобто оцінювання особистого переконання конкретного судді у конкретній справі, а також за допомогою об'єктивного критерію, тобто з'ясування того, чи надав цей суддя достатні гарантії для виключення будь-якого законного сумніву з цього приводу (Рішення ЄСПЛ від 24.05.1989 у справі №11/1987/134/188 "Hauschildt v. Denmark", пункт 48).
Відповідно до частини першої статті 35 Господарського процесуального кодексу України, суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо: 1) він є членом сім'ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім'ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; 2) він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання, або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі; 3) він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи; 4) було порушено порядок визначення судді для розгляду справи; 5) є інші обставини, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді.
При вирішенні питання про відвід судді (складу суду) необхідно перевірити додержання як об'єктивного, так і суб'єктивного критеріїв безсторонності суду, а саме формування суду (колегії суддів) для розгляду конкретної справи (об'єктивний критерій) у встановлений законом спосіб та надати оцінку доводам заявника на предмет недодержання вимог щодо особистої безсторонності суду (суб'єктивний критерій).
Суб'єктивний критерій вимагає оцінки реальних дій окремого судді (суддів) під час розгляду конкретної справи і лише після встановлення фактів у поведінці судді (суддів), які можна кваліфікувати як прояв упередженості, можливо поставити під сумнів його (їх) безсторонність.
За висновком Європейського суду з прав людини у контексті суб'єктивного критерію особиста безсторонність судді презюмується, поки не доведено протилежного.
Щодо об'єктивного критерію, окремо від поведінки суддів слід визначити, чи існували переконливі факти, які могли б викликати сумніви щодо їхньої безсторонності. Це означає, що при вирішенні того, чи є у цій справі обґрунтовані причини побоюватися, що певний суддя був небезстороннім, позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною. Вирішальним є те, чи можна вважати такі побоювання об'єктивно обґрунтованими (Рішення ЄСПЛ у справі Газета Україна-Центр проти України, no. 16695/04, від 15.07.2010).
Надаючи оцінку об'єктивності судді під час вчинення ним процесуальних дій, необхідно виходити з таких критеріїв: чи вільний суддя під час виконання ним своїх обов'язків від будь-яких заходів впливу; чи сприяє його поведінка у судовому процесі та за стінами суду підтримці та зростанню довіри суспільства, представників юридичної професії та сторін у справі; чи вчинялись суддею дії, які можуть стати приводом для позбавлення його права брати участь у судовому засіданні та приймати рішення у справах.
Імперативними положеннями частини 4 статті 35 Господарського процесуального кодексу України визначено, що незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.
Суддя, відправляючи правосуддя, самостійно, на власний розсуд визначає, які саме процесуальні дії слід учинити виходячи з конкретних обставин справи, ступеня підготовленості матеріалів самими сторонами, в тому рахунку і вирішує заявлені сторонами клопотання та заяви.
В силу ст. 74 ГПК України, обов'язок доказування обґрунтованості заявленого відводу покладено на відповідну особу, яка заявила відвід судді.
Суд констатує, що усі доводи заяви про відвід мотивовані незгодою з постановленими Суддею Західного апеляційного господарського суду Пановою Іриною Юріївною процесуальним рішенням (ухвалами) у межах розгляду судових справ, зокрема сформованою процесуальною позицією, яка стосується участі заявника у судовому розгляді.
Інших доводів, які свідчили б про наявність у заявника обґрунтованих підстав вважати, що судді є упередженими при розгляді цієї конкретної справи не надано.
Зазначені підстави для відводу підпадають під імперативну заборону, встановлену процесуальним законом, тому не допускають оцінки наявності у діях (бездіяльності) судді ознак, з якими закон пов'язує необхідність задоволення самовідводу або задоволення відводу.
Зокрема, незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу (ч. 4 ст. 35 ГПК України).
Додатково суд зауважує, що у пункті 2.6.1 Засад використання автоматизованої системи документообігу суду у Західному апеляційному господарському суді (затверджені зборами суддів Західного апеляційного господарського суду від 11 червня 2020; зі змінами і доповненнями від 21 вересня 2020) передбачено, що передача судової справи раніше визначеному судді, колегії суддів, проводиться модулем автоматизованого розподілу щодо: апеляційних скарг, що надійшли до суду апеляційної інстанції після визначення судді-доповідача у справі про банкрутство, в тому числі, апеляційних скарг про перегляд судових рішень у справах позовного провадження про визнання недійсними результатів аукціону; про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості; про стягнення заробітної плати; про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; інших судових справах із майновими та немайновими вимогами до боржника (банкрута), розгляд яких здійснюється в мажах справи про банкрутство.
Отже, розгляд апеляційних скарг у межах однієї справи про банкрутство відповідає вимогам ст. ст. 32, 36 ГПК України.
При об'єктивному підході до встановлення наявності/відсутності упередженості суду (суддів) повинно бути визначено чи існують очевидні факти, що можуть поставити під сумнів його безсторонність, зважаючи на безпосередню поведінку судді.
Вирішальним є те, чи можна вважати такі побоювання об'єктивно обґрунтованими (Рішення у справі Газета Україна-Центр проти України, № 16695/04 від 15.07.2010 року).
Не є підставами для відводу суддів заяви, які містять лише припущення про існування відповідних обставин, не підтверджених належними і допустимими доказами, а також наявність скарг, поданих на суддю (суддів) у зв'язку з розглядом даної чи іншої справи, обставини, пов'язані з прийняттям суддями рішень з інших справ.
Крім того, посилання заявником на звернення зі скаргою на суддю до дисциплінарного органу не є підставою для задоволення відводу чи самовідводу.
Відповідно до Коментарю до ст. 15 Кодексу суддівської етики, затвердженого Рішенням Ради суддів України від 02 березня 2026 року № 14, не є обставинами, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді, зокрема: розгляд у минулому суддею справи, у якій брали участь ті самі сторони, або спору, який виник з тих самих підстав, якщо це рішення не було скасовано; факт подання особою, яка бере участь у справі, скарги на дії судді, крім випадків, коли сам суддя вважає неможливим у зв'язку із цим об'єктивний розгляд справи; подання учасником справи та реєстрація заяви про вчинення суддею кримінального правопорушення.
У справі «Мушта проти України» (рішення від 18.11.2010 року, заява №8863/06) Європейський суд з прав людини акцентував увагу, що право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ до суду, не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення.
Таким чином, вибір складу суду або необґрунтована вимога про зміну складу суду одним з учасників справи підпадає під нормативні обмеження, котрі узгоджуються з положеннями національного законодавства, змістом Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини.
Отже, викладені у заяві про відвід обставини суперечать вимогам ст. ст. 32-36, 74 ГПК України.
Підсумовуючи викладене вище, суд доходить висновку, що відсутні достатні підстави для задоволення заяви представника ОСОБА_1 , адвоката Хрипти Ігора Миколайовича від 30.03.2026 (вх. №01-04/2711/26 від 01.04.2026), про відвід Судді Західного апеляційного господарського суду Панової Ірини Юріївни від розгляду справи №914/1875/16(914/130/26).
Керуючись ст. ст. 2, 18, 32-40, 232-234, 281 ГПК України, суд
1. Відмовити повністю у задоволенні заяви представника ОСОБА_1 , адвоката Хрипти Ігора Миколайовича від 30.03.2026 (вх. №01-04/2711/26 від 01.04.2026), про відвід Судді Західного апеляційного господарського суду Панової Ірини Юріївни від розгляду справи №914/1875/16 (914/130/26).
2. Матеріали справи №914/1875/16 (914/130/26) повернути попередньо визначеному складу суду.
3. Примірник ухвали надіслати учасникам справи до електронних кабінетів у системі ЄСІТС.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя Р.В. Міліціанов
Суддя С.В. Іванчук
Суддя В.О. Ржепецький