Справа № 515/2088/25
Провадження № 2/515/94/26
Татарбунарський районний суд Одеської області
02 квітня 2026 року м. Татарбунари
Татарбунарський районний суд Одеської області у складі:
головуючого - судді Луцюка В.О.,
секретар судового засідання Чумаченко Д.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Татарбунари Білгород-Дністровського району Одеської області у порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , інтереси якої представляє адвокат Дукін Сергій Васильович, до Товариства з обмеженою відповідальністю «Дакорд Фінанс» (зміна назви на Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Сіті Колект»), треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Остапенко Євген Михайлович; приватний виконавець виконавчого округу Одеської області Парфьонов Георгій Володимирович про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню,
30 грудня 2025 року до суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ТОВ «Дакорд Фінанс» про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Остапенко Є.М.; приватний виконавець виконавчого округу Одеської області Парфьонов Г.Ф., в якій послалася на таке.
Між позивачкою, яка мала прізвище « ОСОБА_2 » та ТОВ «Дакорд Фінанс» був укладений кредитний договір.
28 вересня 2021 року приватним виконавцем виконавчого округу Одеської області Парфьоновим Г.В. відкрито виконавче провадження № 66961201 з примусового виконання виконавчого напису, вчиненого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенком Є.М. 20 травня 2021 року та зареєстрованого за №51995, про стягнення з позивачки заборгованості за кредитним договором у сумі 37 229,17 грн на користь ТОВ «Дакорд Фінанс».
На початку 2024 року позивачці було заблоковано банківську картку, а у подальшому, згідно з постановою приватного виконавця від 26 травня 2025 року, звернуто стягнення на грошові кошти від отримання плати за оренду земельної ділянки.
Через незгоду з сумою нарахованого боргу у лютому 2024 року позивачка звернулася до приватного виконавця з заявою про надання їй копій виконавчого напису та інших документів, що стали підставою для відкриття виконавчого провадження, на що отримала відмову.
Позивачка вважає, що спірний виконавчий напис не підлягає виконанню, оскільки є протиправним, у зв'язку з порушенням приватним нотаріусом вимог Постанови КМУ від 29 червня 1999 року № 1172 «Про затвердження переліку документів, за якими стягнення проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів», та за відсутності доказів безспірності заборгованості за кредитним договором. Крім того, нотаріусом не було перевірено наявність доказів належного направлення та отримання позивачем письмової вимоги про усунення порушень та сплату заборгованості за кредитним договором.
Враховуючи викладене, позивач просить визнати виконавчий напис, вчинений 20 травня 2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенком Є.М. та зареєстрований у реєстрі за № 51995, таким, що не підлягає виконанню.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30 грудня 2025 року, справу передано у провадження судді Луцюка В.О.
Відповідно до ухвали суду від 01 січня 2026 року відкрито провадження у справі у порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін, справу призначено до судового засідання; відповідачу роз'яснено право на подання відзиву на позовну заяву; витребувано у приватного нотаріуса Київської міського нотаріального округу Остапенка Є.М. належним чином завірені матеріали нотаріальної справи, на підставі яких 20 травня 2021 року було видано виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі за № 51995, щодо боржниці ОСОБА_3 (тепер Янцева), а також - опис вкладення документів, які надійшли від ТОВ «Дакорд Фінанс», та у приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Парфьонова Г.В. належним чином завірені матеріали виконавчого провадження № 66961201 від 28 вересня 2021 року щодо боржниці ОСОБА_3 (тепер ОСОБА_4 ), про стягнення боргу за кредитним договором на користь стягувача ТОВ «Дакорд Фінанс».
19 січня 2026 року на виконання вказаної ухвали суду надійшла копія виконавчого провадження № 66961201 (вх. № 363/26-Вх 19.01.2026).
Згідно з ухвалою суду від 01 січня 2026 року у справі забезпечено позов шляхом зупинення стягнення на підставі виконавчого напису, вчиненого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенком Є.М. 20 травня 2021 року та зареєстрованого у реєстрі за № 51995, про стягнення з ОСОБА_5 на користь ТОВ «Дакорд Фінанс» заборгованості за кредитним договором, який перебуває на виконанні у приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Парфьонова Г.В., в рамках виконавчого провадження № 66961201.
У судове засідання учасники справи не з'явилися, про день, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином та своєчасно.
Представник позивачки подав заяву про слухання справи у його та позивачки відсутність, позовні вимоги підтримали та просили їх задовільнити.
Відповідно до ч. 3 ст. 211 ЦПК України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.
Представник відповідача ТОВ «Сіті Колект» про причини неявки суду не повідомив, клопотання про відкладення розгляду справи не подав, відзив на позов не подав.
Третя особа приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Остапенко Є.М. не повідомив суд про причини неявки. Витребуваної ухвалою суду від 01 січня 2026 року посвідченої належним чином копії нотаріальної справи щодо вчинення виконавчого напису 20 травня 2021, зареєстрованого за № 51995 про стягнення з ОСОБА_5 на користь ТОВ «Дакорд Фінанс» заборгованості не надав. Згідно з реєстром нотаріусів станом на 16 лютого 2026 року, дані щодо приватного нотаріуса відсутні.
Третя особа приватний виконавець виконавчого округу Одеської області Парфьонов Г.В. також про причини неявки суд не повідомив, клопотання про відкладення розгляду справи не подав. На виконання ухвали суду від 01 січня 2026 року надав копію належним чином засвідченого виконавчого провадження № 66961201.
У відповідності до ч.3 ст.211, ст.223 ЦПК України, суд визнав за можливе розглянути справу за відсутності сторін, належним чином повідомлених про день, місце та час розгляду справи на підставі наявних у справі доказів, оскільки наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та прийняття законного і обґрунтованого рішення.
Такого висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду при розгляді справи № 361/8331/18 від 1 жовтня 2020 року. В зазначеній постанові Верховний Суд виходив з такого: «якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з'явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні».
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Розглянувши наявні у матеріалах справи документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення справи по суті, суд дійшов до висновку, що заявлені позовні вимоги, підлягають задоволенню з огляду таке.
Відповідно до ч. ч. 1-4 ст. 10 ЦПК України, суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно з ч. 3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим кодексом.
Стаття 16 ЦК України визначає, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Вказаною нормою встановлено способи захисту прав та інтересів, і цей перелік не є вичерпним. Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб'єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.
У цивільному судочинстві діє принцип диспозитивності, який покладає на суд обов'язок розглядати лише ті питання, про вирішення яких його просять сторони у справі, та позбавляє можливості ініціювати судове провадження. Формування змісту й обсягу позовних вимог є диспозитивним правом позивача. Отже, кожна сторона сама визначає стратегію свого захисту, зміст своїх вимог і заперечень, а також предмет та підстави позову, тягар доказування лежить на сторонах спору, а суд розглядає справу виключно в межах заявлених ними вимог і наданих доказів (статті 12, 13 ЦПК України).
Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Як слідує зі змісту ч. 10 ст. 84 ЦПК України якщо учасник справи без поважних причин не надає докази для підтвердження обставин, які б спростовували доводи позивача, то суд може здійснити розгляд справи на підставі наявних доказів.
У відповідності до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Судом встановлено та позивачкою не заперечується, що 14 жовтня 2013 року між ПАТ «Дельта Банк» та ОСОБА_3 було укладено кредитний договір № 001-15791-141013.
На підтвердження зміни прізвища з « ОСОБА_2 » на « ОСОБА_4 » позивачкою надано копію свідоцтва про розірвання шлюбу з гр. ОСОБА_6 14 березня 2018 року серії НОМЕР_1 , виданого на підставі актового запису № 6 Татарбунарським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Одеській області (а.с. 12).
20 травня 2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенком Є.М. вчинено виконавчий напис, який зареєстровано за № 51995, відповідно до якого з ОСОБА_3 , яка є боржницею за кредитним договором №001-15791-141013 від 14 жовтня 2013 року, укладеним з ПАТ «Дельта Банк», на користь стягувача ТОВ «Дакорд Фінанс» стягується 37 229,17 грн, з яких: 15 307,70 грн - заборгованість основним зобов'язанням; 21 871,47 грн - заборгованість за нарахованими відсотками, комісіями, а також 50,00 грн - плата за вчинення виконавчого напису нотаріусом. Стягнення проводиться за період з 30 квітня 2021 року по 20 травня 2021 року (а.с. 44).
Як вбачається з копії вказаного виконавчого напису, ПАТ «Дельта Банк» на підставі Договору факторингу № 450/К від 11 травня 2018 року відступило ТОВ «ФК «Сіті Фінанс», яке у свою чергу за Договором факторингу № 1/Д від 15 жовтня 2020 року відступило ТОВ «Фінансова компанія управління активами», яке у свою чергу відступило ТОВ «Фінпром Маркет» на підставі Договору факторингу № 18102020-ФК від 18 жовтня 2020 року, та яке у свою чергу на підставі Договору факторингу № 240621-ФК від 30 квітня 2021 року відступило право вимоги за кредитними договорами, у тому числі і за кредитним договором № 001-15791-141013 від 14 жовтня 2013 року.
28 вересня 2021 року приватним виконавцем виконавчого округу Одеської області Гамбаль О.Є. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №66961201, згідно з якою з ОСОБА_3 на користь ТОВ «Дакорд Фінанс» примусово стягується борг в розмірі 37 229,17 грн (а.с. 46).
В рамках виконавчого провадження № 66961201 приватним виконавцем накладено арешт на грошові кошти, що містяться на відкритих рахунках, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім коштів, що містяться на рахунках накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено, що належить боржниці ОСОБА_3 (а.с. 52)
Згідно з постановою приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Парфьонова Г.В. від 08 вересня 2022 року, виконавче провадження прийнято ним для подальшого виконання, у зв'язку з зупиненням діяльності приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Гамбаль О.Є. (а.с. 54-56).
В рамках вказаного виконавчого провадження 26 травня 2025 року приватним виконавцем звернуто стягнення на доходи боржниці ОСОБА_3 та 21 липня 2025 року накладено арешт на її кошти (а.с. 69).
Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами встановлюється Законом України «Про нотаріат» (далі - Закон) та іншими актами законодавства України (ч. 1 ст. 39 Закону «Про нотаріат»), зокрема, Порядком вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України 22 лютого 2012 року №296/5 (далі - Порядок №296/5).
У частині 1 ст. 88 Закону України «Про нотаріат» передбачено, що нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року.
Згідно з підпунктами 3.1, 3.2, 3.3 пункту 3 глави 16 розділу II Порядку №296/5, нотаріус вчиняє виконавчі написи: якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем; за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172 (далі - Перелік).
Згідно з пунктом 1 Переліку (з урахуванням постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14), для одержання виконавчого напису подаються: а) оригінал нотаріально посвідченої угоди; б) документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов'язання.
З урахуванням норм ст. 15, 16, 18 ЦК України, ст. 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат» захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчинення виконавчого напису.
Законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості. Ці обставини встановлюються судом відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів.
Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Позивачка у позові зазначила, що заборгованість, яка була подана відповідачем нотаріусу не була безспірною, процедура вчинення виконавчого напису порушена, оскільки нотаріус не мав права вчиняти виконавчий напис на договорі, який не посвідчено нотаріально.
При цьому, сам по собі факт подання стягувачем відповідних документів нотаріусу з метою вчинення виконавчого напису не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого, а тому, суд бере до уваги те, що позивачка була позбавлена можливості бути вчасно проінформованою про наявність заборгованості, у зв'язку з чим не могла як оспорити вимоги про стягнення заборгованості, що, в свою чергу, не може свідчити про безспірність суми, пред'явленої до стягнення, яку позивачка не визнає та заперечує проти наявності такого розміру заборгованості, що також може свідчити про відсутність безспірності вимог до боржника.
Приватним нотаріусом документи витребуванні ухвалою суду на підтвердження наявності підстав для вчинення виконавчого напису, в тому числі виконавчий напис, та будь-яких пояснень також не надано, а з матеріалів справи не вбачається, що при вчиненні напису у нотаріуса були відсутні підстави вважати, що розмір заборгованості перед ТОВ «Дакорд Фінанс», зазначений у написі є безспірним.
Відповідач у свою чергу на спростування доводів позивачки не надав суду доказів того, що подав приватному нотаріусу вичерпний перелік документів для вчинення виконавчого напису та що дійсно на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем такого розміру, який зазначено у виконавчому написі.
Як встановлено судом з наявних у матеріалах справи доказів, для вчинення виконавчого напису відповідач надав нотаріусу кредитний договір не посвідчений нотаріально. В той же час, приватним нотаріусом при вчиненні оскаржуваного виконавчого напису залишено поза увагою, що норми, які дозволяють вчиняти виконавчі написи по кредитних договорах, укладених у простій письмовій форм, визнані нечинними з дня їх прийняття.
Порушення нотаріусом порядку вчинення виконавчого напису є самостійною і достатньою підставою для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню. Такий правовий висновок Верховний Суд виклав, зокрема, у постанові від 21 вересня 2021 року у справі №910/10374/17.
Крім того, суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду України від 5 липня 2017 року у справі № 6-887цс17, які також знайшли своє відображення в постанові Великої Палати Верховного Суду по справі № 320/8269/15-ц від 16 травня 2018 року, в якій Великою Палатою Верховного Суду наголошено на тому, що сам по собі факт подання стягувачем відповідних документів нотаріусу не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.
Також матеріалами справи не підтверджено отримання позивачкою будь-яких претензій чи заяв, а також вимог про наявність заборгованості та погашення боргу від стягувачів чи приватного нотаріуса.
Крім того, відповідач у свою чергу на спростування доводів позивачки не надав суду доказів того, що подав приватному нотаріусу вичерпний перелік документів для вчинення виконавчого напису та що дійсно на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржницяч мала безспірну заборгованість перед стягувачем такого розміру, який зазначено у виконавчому написі.
Отже, виконавчий напис від 20 травня 2021 року, який зареєстрований за № 51995, вчинений з порушенням законодавства, оскільки нотаріус не переконався у безспірності заборгованості боржника та не дотримав умов вчинення виконавчого напису щодо подання стягувачем документів відповідно до Переліку.
Крім того, 10 грудня 2014 року набула чинності постанова Кабінету Міністрів України від 26 листопада 2014 року № 662 «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів», якою, зокрема, Перелік був доповнений новим розділом «Стягнення заборгованості з підстав, що виникають з кредитних правовідносин», яким створено можливість вчиняти виконавчі написи на кредитних договорах, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов'язаннями. Згідно вказаного Переліку для одержання виконавчого напису за кредитним договором, за яким боржниками допущено прострочення платежів за зобов'язаннями, додаються: оригінал кредитного договору; засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначення заборгованості.
Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року в справі № 826/20084/14, про визнання нечинним і скасування п. 1 та п. 2 постанови Кабінету Міністрів України від 26 листопада 2014 року № 662 визнано незаконним та нечинним, зокрема розділ «Стягнення заборгованості з підстав, що виникають з кредитних правовідносин», а відтак Перелік діє в попередній редакції, яка не передбачала можливості вчинення виконавчого напису нотаріуса на нотаріально не посвідченому кредитному договорі.
Оспорюваний виконавчий напис було вчинено 20 травня 2021 року, в період часу, коли законодавством не була передбачена можливість вчинення виконавчого напису на підставі кредитного договору, укладеного в простій письмовій формі, тобто після набрання законної сили постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року в справі №826/20084/14.
Кредитний договір № 001-15791-141013 від 14 жовтня 2013 року від 14 жовтня 2013 року, на підставі якого було вчинено спірний виконавчий напис, не був посвідчений нотаріально, тому наявні підстави для визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, у зв'язку з недотриманням умов вчинення виконавчого напису щодо подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду №172/1652/18 від 21.10.2020 року.
Відповідачем не подано до суду належних та достовірних доказів на спростування доводів позивача.
Зазначені вище обставини у сукупності, свідчать про обґрунтованість вимог позивача та підлягають задоволенню.
На підставі ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1211,20 грн за подання позову та 605,60 грн за подання заяви про забезпечення позову.
Керуючись ст. 12, 13, 77, 81, 211, 259, 247, 263-265, 268 ЦПК України,
Позовну заяву ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Дакорд Фінанс» (зміна назви на Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Сіті Колект»), треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Остапенко Євген Михайлович; приватний виконавець виконавчого округу Одеської області Парфьонов Георгій Володимирович про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню - задовольнити.
Визнати виконавчий напис, вчинений 20 травня 2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенком Євгеном Михайловичем, та зареєстрований у реєстрі за № 51995, таким, що не підлягає виконанню.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Дакорд Фінанс» (зміна назви на Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Сіті Колект»), ЄДРПОУ 43950742, адреса місцезнаходження: вул. Василя Сурикова, буд. 3, приміщення 5-69, м. Київ, користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , судові витрати зі сплати судового у розмірі 1816,80 грн (одна тисяча вісімсот шістнадцять грн 80 к.).
Апеляційна скарга на рішення суду подається у строк протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Одеського апеляційного суду, який відраховується з дати складання повного судового рішення.
Дата складення повного судового рішення 02.04.2026 р.
Суддя В.О. Луцюк