Справа № 496/2127/26
Провадження № 1-кс/496/451/26
повний текст
20 березня 2026 року Біляївський районний суд Одеської області в складі:
слідчого судді - ОСОБА_1 ,
за участю секретаря - ОСОБА_2 ,
прокурора - ОСОБА_3 ,
підозрюваного - ОСОБА_4 ,
захисника - адвоката ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання ст. слідчого СВ Одеського районного управління поліції № 2 ГУНП в Одеській області капітана поліції ОСОБА_6 , погоджене прокурором Біляївської окружної прокуратури ОСОБА_3 про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою із визначенням застави відносно підозрюваного:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Маяки Біляївського району Одеської області, громадянина України, особи з інвалідністю III групи внаслідок війни, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючий за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,
у кримінальному провадженні № 12026162250000284 від 19.03.2026 року, за ч. 2 ст. 286-1 КК України,-
Слідчий звернувся з зазначеним клопотанням, про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_4 строком на 60 днів із визначенням розміру застави 150 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 499 200 гривень.
Свої вимоги мотивує тим, що ОСОБА_4 обґрунтовано підозрюється в скоєнні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286-1 КК України, що відноситься до категорії тяжких злочинів, за який законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі строком до восьми років.
При вирішенні питання про наявність підстав для обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою просить враховувати у своїй сукупності доведеність обґрунтованої підозри у вчиненні кримінального правопорушення, тяжкість інкримінованого злочину, тяжкість можливого покарання, яке загрожує підозрюваному за інкримінований злочин, а також наявність ризиків визначених:
- п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України - переховуватись від органу досудового розслідування та суду. По-перше, безпосередньо після вчинення дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_4 , усвідомлюючи факт її настання та свою причетність до неї, залишив місце події, не зупинивши транспортний засіб, що вже саме по собі свідчить про свідоме ухилення від відповідальності та небажання постати перед органами правопорядку. По-друге, санкція ч. 2 ст. 286-1 КК України передбачає покарання у вигляді позбавлення волі від трьох до восьми років без альтернативи іншого виду покарання та без можливості звільнення від відбування покарання з випробуванням відповідно до ст. 75 КК України, що формує для підозрюваного потужний особистий мотив до ухилення від кримінальної відповідальності. По-третє, ОСОБА_4 є офіційно непрацюючим, не має постійного місця роботи в Україні, а отже позбавлений стабільних соціальних зав'язків, які б утримували його від втечі. По-четверте, наявність у підозрюваного статусу особи з інвалідністю III групи внаслідок війни надає йому спрощений доступ до відповідних пільг та переміщення, що у поєднанні із відсутністю зайнятості створює реальні передумови для виїзду за межі України з метою ухилення від кримінальної відповідальності. Наведена сукупність обставин свідчить про реальність та обґрунтованість ризику переховування.
- п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України - незаконно впливати на потерпілого та свідків по вказаному кримінальному провадженню. Підозрюваний ОСОБА_4 є уродженцем с. Маяки Одеського району, постійно проживає у цьому населеному пункті та є добре відомим у відповідній громаді. Потерпілий ОСОБА_7 та свідки - ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 - також проживають та/або здійснюють діяльність на території Біляївської територіальної громади, що забезпечує підозрюваному безпосередній доступ до вказаних осіб та можливість здійснення на них незаконного впливу. Показання зазначених осіб є ключовими для встановлення обставин вчиненого кримінального правопорушення, у зв'язку з чим підозрюваний має особистий інтерес у схиленні їх до зміни або відмови від показань. При перебуванні на волі підозрюваний має реальну можливість особисто або через третіх осіб вдаватись до погроз, залякування, підкупу або будь-якого іншого незаконного впливу на учасників провадження з метою перешкоджання встановленню істини.
- п. 4 ч. 1 ст. 177 КПК України - наявний ризик перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином обумовлений особистісними характеристиками підозрюваного та обставинами вчинення злочину. ОСОБА_4 не має постійного місця роботи, не пов'язаний зобов'язаннями трудового характеру, що позбавляє його соціальних важелів відповідальної поведінки. Факт вчинення кримінального правопорушення у стані алкогольного сп'яніння при рівні 2,29 ‰ - що майже вп'ятеро перевищує гранично допустимий рівень - свідчить про стійку схильність підозрюваного до нехтування правовими нормами, правами та інтересами інших осіб, а також громадською безпекою. Така поведінкова модель дає підстави вважати, що підозрюваний і в подальшому не виконуватиме покладених на нього процесуальних обов'язків у разі застосування більш м'якого запобіжного заходу.
У зв'язку з вищенаведеними обставинами, враховуючи всі ризики в їх сукупності та взаємозв'язку, запобіжний захід не пов'язаний з позбавленням волі у подальшому може вплинути на проведення повного та неупередженого розслідування кримінального провадження та не забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків.
Застосування більш м'якого запобіжного заходу не забезпечить виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, запобіганню спробам переховуватися від органів досудового розслідування та суду, знищенню, переховуванню або спотворенню доказів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконного впливу на свідків, перешкоджанню кримінальному провадженню іншим чином.
Враховуючи вищевикладене, а також той факт, що ОСОБА_4 вчинив злочин у стані алкогольного сп'яніння, який призвів до спричинення потерпілому тяжких тілесних ушкоджень, вважаю за доцільне обрати підозрюваному запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на 60 діб, в межах строків досудового розслідування.
Відомостей, які б вказували про неможливість перебування підозрюваного в місцях затримання, зокрема, за станом здоров'я не здобуто, а тому вважаю, що заявлені ризики виправдовують тримання особи під вартою.
Застосування застави у розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб не відповідало б суспільному інтересу у цьому провадженні. Держава проводить послідовну та принципову політику щодо нетерпимості до керування транспортними засобами у стані будь-якого сп'яніння, що підтверджується законодавчими змінами в частині криміналізації та посилення відповідальності за такі діяння. Зважаючи на підвищену суспільну небезпеку вчиненого, тяжкість наслідків у вигляді множинних відкритих переломів у потерпілого та беззаперечно доведений факт перебування підозрюваного у стані алкогольного сп'яніння, розмір застави, що не стимулює належну процесуальну поведінку особи, яка зневажила як норми права, так і загрозу людському життю, не може вважатись достатнім. З урахуванням наведеного, з метою реального забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків та суспільного інтересу у притягненні до кримінальної відповідальності осіб, які керують транспортними засобами у стані сп'яніння, у разі прийняття судом рішення про застосування застави, її розмір має становити не менше 150 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 499 200 гривень.
Прокурор підтримав подане клопотання, заперечував проти обрання запобіжного заходу не пов'язаного з триманням під вартою.
Захисник підозрюваного просив застосувати запобіжний захід не пов'язаний з триманням під вартою, зазначив, що ОСОБА_4 є інвалідом 3-ї групи та пенсіонером, внаслідок порання отриманого при захисті Батьківщини, просив долучити до матеріалів справи витяги про стан здоров'я ОСОБА_4 , виписку з медичної картки, характеристики за місцем проживання. Раніше до кримінальної чи адміністративної відповідальності не притягувався.
Підозрюваний в судовому засіданні підтримав захисника.
Вислухавши клопотання прокурора, пояснення підозрюваного та його захисника, вивчивши матеріали, додані до клопотання, слідчий суддя вважає, що клопотання слідчого підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 9 Конституції України, чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.
Згідно з ч.2 ст. 8 КПК України принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Крім того, відповідно до ч.5 ст. 9 КПК України, кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Положеннями ст. 5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, а також практикою Європейського суду з прав людини передбачено, що обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
Клопотання слідчого відповідає вимогам ст. 184 КПК України.
Відповідно до ч.1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.
ОСОБА_4 обґрунтовано підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286-1 КК України, а саме порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння, що спричинило потерпілому тяжке тілесне ушкодження, за який законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від трьох до восьми років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк від п'яти до восьми років, одружений, постійного місяця роботи немає, раніше не судимий, має позитивну характерству з місця проживання, є інвалідом 3-ї групи внаслідок війни, після отримання порання.
Згідно п.4 ч.1 ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як: до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
Обґрунтованість підозри на даній стадії підтверджена матеріалами, доданими до клопотання.
Ризики, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені ч.1 ст.177 КПК України, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірності можливості здійснення підозрюваним зазначених дій.
При цьому, КПК України не вимагає доказів того, що підозрюваний обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому, оскільки під поняттям «ризик» - слід розуміти обґрунтовану ймовірність протидії підозрюваного кримінальному провадженню у формах, передбачених ч.1 ст.177 КПК України.
Запобіжний захід застосовується з метою попередження ризиків здійснення такої поведінки підозрюваного та, як наслідок, унеможливлення здійснення негативного впливу на хід та результати кримінального провадження. Тобто в даному випадку, слідчий, прокурор, слідчий суддя чи суд мають зробити висновки прогностичного характеру, коли доказування спрямоване не на подію, яка відбулася в минулому, а на встановлення фактичних даних, які дозволять стверджувати про подію, яка може статися з достатньою долею ймовірності у майбутньому.
Стосовно загрози втечі особи, практика ЄСПЛ виходить з того, що якщо тяжкість покарання, якому може бути підданий підозрюваний, можна законно розглядати, як таку, що може спонукати його до втечі. Для того, щоб ця обставина мала реальний характер потрібно враховувати наявність інших обставин, а саме: характеристики особи, її моральний облік, місце проживання, професію, прибуток, сімейних зв'язків, будь яких зв'язків з іншою країною, або наявність зв'язків в іншому місці.
У рішенні по справі «W проти Швейцарії» від 26.01.1993 року ЄСПЛ вказав, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитись від слідства.
Також, ЄСПЛ у справі «Ілійков проти Болгарії» закріпив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Вирішуючи питання щодо існування ризиків переховування підозрюваного від органу досудового розслідування та суду, суд враховує суворість покарання, передбаченого за вчинення інкримінованого йому злочину у разі визнання його винним у даному кримінальному провадженні.
Таким чином, обставини даного кримінального провадження, в тому числі і дані про особу підозрюваного, на думку суду, дають достатні підстави припускати, що ОСОБА_4 , який на теперішній час підозрюється у скоєнні тяжкого злочину, будучи обізнаним про ступінь тяжкості інкримінованого йому злочину, розуміючи можливість призначення суворого покарання, яке йому загрожує у разі доведеності його вини за результатами розгляду кримінального провадження, може здійснити спроби переховування від органу досудового розслідування чи суду з метою уникнення кримінальної відповідальності, що свідчить про існування ризику визначеного п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Крім того, зважаючи на обставини вчинення даного злочину, суд вважає, що існує ризик, передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме ОСОБА_4 може здійснити спроби незаконно впливати на свідків чи потерпілого, відомості про яких йому відомі. Не виключено, що будучі неізольованим від суспільства, підозрюваний може здійснити дій направленні на спотворення обставин у кримінальному провадження, для уникнення відповідальності або вчинити інше кримінальне правопорушення.
Разом з тим, слідчий суддя вважає, що слідчим та прокурором не доведено підстав вважати, що існує ризик, передбачений п. 4 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме, що ОСОБА_4 може перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином. Так, вказані в клопотанні обставини, на підтвердження вказаного ризику, лише підтверджують існування ризиків, передбачених п. 1 та 3 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Вказані обставини в сукупності свідчать, про неможливість застосування більш м'яких запобіжних заходів до підозрюваного, які не забезпечать виконання покладених на нього процесуальних обов'язків та запобігання зазначеним ризикам.
Так, особисте зобов'язання не може бути застосовано, у зв'язку з тим, що це найбільш м'який запобіжний захід і він не відповідає тяжкості вчиненого злочину. Особиста порука не може бути застосована в силу того, що не встановлено осіб, які заслуговують на довіру та можуть поручитися за виконання обвинуваченим покладених на нього обов'язків, передбачених ст. 194 КПК України і зобов'язуються за необхідності доставити його до органу досудового розслідування чи в суд на першу вимогу.
Обрати відносно підозрюваного запобіжний захід у вигляді домашнього арешту - недоцільно, оскільки такий захід забезпечення кримінального провадження в цілому не зможе гарантовано запобігти ризикам, зазначеним вище.
При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, перелік яких визначено ст. 178 КПК України.
Визначаючи розмір застави, слідчий суддя виходить з наступного.
Згідно п. 2 ч.5 ст. 182 КПК України розмір застави визначається у таких межах: щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Враховуючи положення ч. 3 ст. 183 КПК України, а також обставини вчинених кримінального правопорушення, слідчий суддя вважає за необхідне визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов'язків, передбачених КПК України. З урахуванням особи підозрюваного, який є особою, отриманої інвалідність внаслідок порання при здійсненні захисту Батьківщини, його віку та стану здоров'я, майнового стану, обставин злочину, слідчий суддя вважає за необхідне визначити розмір застави в межах розмірів, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України, у розмірі 60 650 гривень, що становить 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
У разі внесення застави на підозрюваного покласти обов'язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України.
Відповідно ч. 1, 2 ст. 197 КПК України, строк дії ухвали слідчого судді, суду про тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів. Строк тримання під вартою обчислюється з моменту взяття під варту, а якщо взяттю під варту передувало затримання підозрюваного, обвинуваченого, - з моменту затримання. Разом з цим, запобіжний захід може бути застосований в межах строку досудового розслідування.
ОСОБА_4 було затримано 19.03.2026 року, отже строк утримання в ДУ «Одеський слідчий ізолятор» слід відраховувати з цієї дати.
Підсумовуючи викладене, слідчий суддя вважає, що наявні підстави для часткового задоволення клопотання про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою з визначенням застави.
Керуючись ст. 182, 183 КПК України, -
Клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою із застосуванням альтернативного запобіжного заходу у виді застави - задовольнити частково.
Обрати відносно підозрюваного ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строком 60 діб, з 19 березня 2026 року до 17 травня 2026 року, але в межах строку досудового розслідування.
Взяти під варту в залі суду.
Визначити суму застави у розмірі 66 560 гривень, що становить 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу. Підозрюваний звільняється з-під варти після внесення застави.
У разі внесення застави на підозрюваного ОСОБА_4 покласти обов'язки, передбачені п.п. 1, 2, 3 ч. 5 ст. 194 КПК України, а саме:
1. прибувати до слідчого, прокурора, суду за першою вимогою;
2. не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора або суду;
3. повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;
4. утримуватися від спілкування зі свідками та потерпілим у даному кримінальному провадженні та іншими особами з приводу обставин вчиненого ним кримінального правопорушення;
5. здати на зберігання до Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області чи її структурних підрозділів свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в?їзд в Україну.
Роз'яснити підозрюваному наслідки невиконання вказаних обов'язків, а саме: у разі, якщо підозрюваний, будучи належним чином повідомлений, не з'явиться до слідчого, суду, без поважних причин та не повідомить про причини своєї неявки, або якщо порушить інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов'язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.
У разі звернення застави в дохід держави, суд вирішує питання про застосування до підозрюваного запобіжного заходу у виді застави у більшому розмірі або іншого більш суворого запобіжного заходу.
Підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу на депозитний рахунок для зарахування заставних сум.
Копію ухвали вручити підозрюваному, прокурору та уповноваженій службовій особі - начальнику ДУ «Одеській слідчий ізолятор».
Ухвала щодо застосування запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її проголошення.
Ухвала може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення.
Повний текст ухвали буде проголошено о 15:00 год 01 квітня 2026 року у приміщенні Біляївського районного суду Одеської області, в залі судових засідань № 13, у урахуванням перебування слідчого судді ОСОБА_1 на лікарняному у період з 23.03.2026 по 31.03.2026 року (включно).
Слідчий суддя ОСОБА_1