Справа № 742/869/26 Головуючий у 1 інстанції ФЕТІСОВА Н. В.
Провадження № 33/4823/335/26
Категорія -
02 квітня 2026 року місто Чернігів
Чернігівський апеляційний суд під головуванням судді Заболотного В.М., з участю прокурора - Лазоренка Є.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою захисника Марковича А.Ю. в інтересах ОСОБА_1 на постанову Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 24 лютого 2026 року,
Цією постановою:
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканка АДРЕСА_1 , лікар-ендокринолог експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи в КНП «Прилуцька центральна міська лікарня» Прилуцької міської ради,
притягнута до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.172-6 КУпАП та на неї накладено стягнення у виді штрафу у розмірі п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 грн., на користь держави.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави 665,60 грн. судового збору.
Місцевим судом встановлено, що ОСОБА_1 , будучи лікарем-ендокринологом експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи в Комунальному некомерційному підприємстві «Прилуцька центральна міська лікарня» Прилуцької міської ради, являючись згідно з п.п. «ґ» п.2 ч.1 ст.3 Закону України «Про запобігання корупції» від 14.10.2014 року суб'єктом відповідальності за правопорушення, пов'язані з корупцією, у порушення вимог ч.1 ст.45 несвоєчасно, без поважних причин, подала, шляхом заповнення на офіційному веб-сайті Національного агентства з питань запобігання корупції, щорічну декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за минулий 2024 рік, за формою, що визначається Національним агентством з питань запобігання корупції, а саме подала таку декларацію 21.01.2026, хоча зобов'язана була подати до 01 квітня 2025 року, чим вчинила адміністративне правопорушення, пов'язане з корупцією, відповідальність за яке передбачена ч.1 ст.172-6 КУПАП.
Не погодившись із рішенням суду, захисник Маркович А.Ю. подав в інтересах ОСОБА_1 апеляційну скаргу, в якій просив постанову місцевого суду скасувати. На підставі ст. 22 КУпАП, звільнити ОСОБА_1 від адміністративної відповідальності, передбаченої ч.1 ст.172-6 КУпАП, у зв'язку з малозначністю скоєного правопорушення, обмежившись усним зауваженням. В обґрунтування скарги посилається на те, що місцевий суд не дослідив ретельно усіх обставин справи, не встановив чи мала місце суб'єктивна сторона правопорушення у формі умислу, не врахував, що ОСОБА_1 розкаялась у своєму вчинку та вказала, що не мала наміру уникнути фінансового моніторингу доходів, про що свідчить та обставина, що подання декларацій нею все ж таки було здійснено, хоча і з пропуском значного строку, що є проявом її бажання виправити свій проступок. Вказує, що його підзахисна вину в інкримінованому їй адміністративному правопорушенні визнала повністю, давши в місцевому суді детальні пояснення про обставини вчинення нею адміністративного правопорушення; не оспорює фактичних обставин справи, зазначених у протоколі, щиро розкаюється у скоєному. При вирішенні справи по суті ОСОБА_1 просила врахувати, що протягом 20-ти річного лікарського стажу на неї жодного разу не накладались стягнення та вона не притягувалася до відповідальності. Несвоєчасне подання декларації сталося внаслідок її необізнаності, оскільки вона вперше була включена до переліку лікарів, які мають право проводити оцінювання повсякденного функціонування особи у складі експертних команд.
У судове засідання апеляційної інстанції ОСОБА_1 та її захисник не з'явилися, про час і місце розгляду справи були поінформовані належним чином. При цьому, захисник Маркович А.Ю. надіслав до суду заяву, просив розглянути справу без їх участі, апеляційну скаргу підтримують у повному обсязі.
Відповідно до вимог ч.6 ст.294 КУпАП участь особи, яка подала скаргу, чи інших осіб, які беруть участь у провадженні справи про адміністративне правопорушення, в розгляді справи судом апеляційної інстанції, не є обов'язковою. Наведене положення відповідає практиці Європейського суду з прав людини, аналіз якої свідчить про те, що відсутність особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, під час розгляду справи судом апеляційної інстанції не може автоматично вважатися порушенням п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Заслухавши думку прокурора, який просив постанову місцевого суду залишити без змін; перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, апеляційний суд приходить до наступного висновку.
Відповідно до ст.245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Згідно зі ст.280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Статтею 251 КУпАП визначено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису та інше, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
При цьому, з урахуванням вимог ст.252 КУпАП, докази повинні оцінюватися за внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності.
Згідно з ч.1 ст.1 Закону України «Про запобігання корупції», корупційне правопорушення - діяння, що містить ознаки корупції, вчинене особою, зазначеною у частині першій статті 3 цього Закону, за яке законом встановлено кримінальну, дисциплінарну та/або цивільно-правову відповідальність
12 жовтня 2023 року набрав чинності Закон України від 20.09.2023 N? 3384-IX «Про внесення змін до деяких законів України про визначення порядку подання декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, в умовах воєнного стану», яким передбачено відновлення декларування.
Згідно з ч.1 ст.45 Закону України «Про запобігання корупції» особи, зазначені у пункті 1, підпунктах "а", "в"-"'" пункту 2 частини першої статті З цього Закону, зобов'язані щорічно до 1 квітня подавати шляхом заповнення на офіційному веб-сайті Національного агентства декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за минулий рік за формою, що визначається Національним агентством.
Так, частина 1 ст.172-6 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за несвоєчасне подання без поважних причин декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.
При цьому діяння, передбачені ст.172-6 КУпАП, є діяннями з формальним складом, які можуть бути вчинені тільки умисно.
Вирішуючи питання про наявність в діях конкретної особи складу адміністративного правопорушення, крім іншого, необхідно враховувати наявність суб'єктивної сторони даного правопорушення.
Суб'єктивна сторона правопорушень, пов'язаних з корупцією, характеризується наявністю вини у формі прямого чи непрямого умислу; вчинення цього діяння через необережність виключає притягнення особи до адміністративної відповідальності.
Умисною є форма вини, яка характеризується тим, що особа усвідомлює суспільну небезпечність свого діяння, передбачає можливість настання негативних наслідків та бажає настання таких наслідків (прямий умисел), або байдуже ставиться до їх настання чи свідомо допускає їх настання (непрямий умисел).
Згідно з приміткою до статті 172-6 КУпАП, суб'єктами правопорушень у цій статті (крім правопорушень, визначених частинами другою та третьою цієї статті, у частині неповідомлення або несвоєчасного повідомлення про суттєві зміни у майновому стані) є особи, які відповідно до ч.ч.1, 2 ст.45 Закону України «Про запобігання корупції» зобов'язані подавати декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.
Як зазначено у протоколі про адміністративне правопорушення №51/2026 від 30.01.2026, ОСОБА_1 , будучи лікарем - ендокринологом експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи в КНП «Прилуцька центральна міська лікарня» Прилуцької міської ради, являючись згідно з п.п. «ґ» п.2 ч.1 ст.3 Закону України «Про запобігання корупції» суб'єктом відповідальності за правопорушення, пов'язані з корупцією, у порушення вимог ч.1 ст.45 несвоєчасно, без поважних причин, подала, шляхом заповнення на офіційному веб-сайті Національного агентства з питань запобігання корупції, щорічну декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за минулий 2024 рік, за формою, що визначається НАЗК, а саме подала таку декларацію 21.01.2026, хоча зобов'язана була подати до 01 квітня 2025 року, чим вчинила адміністративне правопорушення, пов'язане з корупцією, відповідальність за яке передбачена ч.1 ст.172-6 КУПАП (а.с.5-10).
Отже, протокол про адміністративне правопорушення є документом, що офіційно засвідчує факт учинення неправомірних дій, і є одним із джерел доказів, у силу положень ст.251 КУпАП.
Згідно з п.п. «ґ» п.2 ч.1 ст.3 Закону суб'єктами, на яких поширюється дія цього Закону, є голови та члени експертних команд з оцінювання повсякденного функціонування особи, а також голови, їх заступники, члени та секретарі позаштатних постійно діючих військово-лікарських і лікарсько-льотних комісій, які при цьому не є особами, зазначеними у пункті 1 частини першої цієї статті.
Національне агентство з питань запобігання корупції підготувало Роз'яснення N? 1 від 28.01.2025 зі змінами та доповненнями до Роз'яснень N? 4 від 13.11.2023 щодо фінансової доброчесності застосування окремих положень Закону України «Про запобігання корупції» стосовно заходів фінансового контролю (подання декларації, повідомлення про суттєві зміни в майновому стані, повідомлення про відкриття валютного рахунку), де чітко зазначено, що особам, яких включено до переліку лікарів ЕКОПФО у період з 01.01.2025 до 31.03.2025 слід подати щорічну декларацію з позначкою «я продовжую виконувати функції держави або місцевого самоврядування» за 2024 рік - до 31.03.2025 включно.
Відповідно до наказу N? 218 від 04.12.2024 затверджено перелік лікарів, які мають право проводити оцінювання повсякденного функціонування особи у складі експертних команд в КНП «Прилуцька центральна міська лікарня», до якого, включено лікаря-ендокринолога ОСОБА_1 .
Отже, ОСОБА_1 , являючись лікарем-ендокринологом експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи в КНП «Прилуцька центральна міська лікарня» у відповідності до п.п. «ґ» п.2 ч.1 ст.3 Закону України «Про запобігання корупції» є суб'єктом відповідальності за правопорушення, пов'язані з корупцією.
За даними Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функції держави або місцевого самоврядування, щорічна декларація особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за минулий 2024 рік, яку подала ОСОБА_1 , зареєстровано в Реєстрі лише 21.01.2026 о 10 год. 42 хв. (яка перебуває у відкритому публічному доступі на веб-сайті Національного агентства з питань запобігання корупції - https://public.nazk.gov.ua).
Про ознайомлення ОСОБА_1 з вимогами Закону України «Про запобігання корупції», зокрема про необхідність подання щорічної декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави свідчить підпис останньої від 14.01.2025 у листку ознайомлення складу експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи в КНП «ПЦМЛ» з наказом N? 33 від 14.01.2025.
Так, згідно з наказом №33 від 14.01.2025 «Про ознайомлення персоналу КНП «ПЦМЛ» з вимогами Закону України «Про запобігання корупції» вбачається, що з метою забезпечення дотримання вимог антикорупційного законодавства, підвищення рівня правової обізнаності працівників та запобігання вчиненню корупційних або пов'язаних із корупцією правопорушень у діяльності КНП «ПЦМД», наказано було ознайомити всіх працівників КНП «ПЦМЛ» з вимогами Закону України «Про запобігання корупції» під підпис, а саме проведення інструктажу щодо основних положень Закону, в тому числі щодо необхідності подання декларації особи, уповноваженої на надання функцій держави у встановленому Законом терміни та визначеним категоріям осіб; вимог до працівників щодо запобігання та врегулювання конфлікту інтересів.
ОСОБА_1 , будучи лікарем-ендокринологом експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи в КНП «Прилуцька центральна міська лікарня», являючись згідно з п.п. «г» п.2 ч.1 ст.3 Закону України «Про запобігання корупції» суб'єктом відповідальності за правопорушення, пов'язані з корупцією, у порушення вимог ч.1 ст.45 несвоєчасно, без поважних причин, подала, шляхом заповнення на офіційному веб-сайті Національного агентства з питань запобігання корупції, щорічну декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за минулий 2024 рік, за формою, що визначається Національним агентством з питань запобігання корупції, а саме подала таку декларацію 21.01.2026, хоча зобов'язана була подати до 01 квітня 2025 року.
Тобто, в діях ОСОБА_1 наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.172-6 КУпАП - несвоєчасне подання без поважних причин декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.
Щодо посилань захисника на відсутність умислу ОСОБА_1 на несвоєчасне подання декларації, та на поважність причини пропуску подачі декларації через її необізнаність, оскільки вона вперше була включена до переліку лікарів, які мають право проводити оцінювання повсякденного функціонування особи у складі експертних команд, слід зазначити наступне.
Конструктивною ознакою правопорушення, передбаченого ч.1 ст.172-6 КУпАП України, є несвоєчасне подання декларації без поважних на те причин. Тобто за наявності останніх відповідальність за даною статтею виключається.
Під поважними причинами слід розуміти неможливість особи подати вчасно декларацію у зв'язку з хворобою, перебуванням особи на лікуванні, внаслідок стихійного лиха (повені, пожежі, землетрусу), технічних збоїв офіційного веб-сайту Національного агентства з питань запобігання корупції, витребуванням відомостей, необхідних для внесення в декларацію, перебуванням (триманням) під вартою.
Відомості про обставини, які об'єктивно могли завадити ОСОБА_1 у поданні декларації у встановлений законом строк, в матеріалах справи відсутні та в апеляційній скарзі захисником не наведені.
Крім того, згідно зі ст.68 Конституції України кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України. Незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності.
Зазначені апелянтом причини пропуску встановленого строку, зокрема про необізнаність ОСОБА_1 , оскільки вона вперше була включена до переліку лікарів, які мають право проводити оцінювання повсякденного функціонування особи у складі експертних команд, не є підставою для звільнення її від відповідальності.
За таких обставин, вказані причини поважності несвоєчасної подачі декларації, є непереконливими.
Відтак, апеляційний суд вважає, що ОСОБА_1 легковажно поставилася до виконання покладеного на неї обов'язку щодо подання декларації.
А тому, викладені обставини вказують на те, що місцевий суд дав вірну оцінку доказам та обґрунтовано визнав ОСОБА_1 винною у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.172-6 КУпАП, з чим погоджується і суд апеляційної інстанції.
Також необґрунтованими є твердження апелянта, які зводяться до необхідності застосування щодо ОСОБА_1 положень ст.22 КУпАП.
Відповідно до ст.22 КУпАП при малозначності вчиненого адміністративного правопорушення орган (посадова особа), уповноважений вирішувати справу, може звільнити порушника від адміністративної відповідальності і обмежитись усним зауваженням.
Згідно зі ст.23 КУпАП адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.
Звільнення від адміністративної відповідальності на підставі ст.22 КУпАП є правом, а не обов'язком суду і застосовується лише в сукупності всіх з'ясованих фактів, що вказують на доцільність і необхідність звільнення правопорушника від адміністративної відповідальності, обмежившись усним зауваженням.
При вирішенні питання про те, чи є діяння малозначним, суду необхідно враховувати не тільки фактично заподіяну шкоду, але й те на, що було направлено діяння і до яких втрат могло призвести.
Учинене ОСОБА_1 адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.172-6 КУпАП, є адміністративним правопорушенням, пов'язаним із корупцією, передбачає відповідальність за порушення вимог фінансового контролю, який є обов'язковим для всіх осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що було проігноровано ОСОБА_1 , яка за відсутності поважних причин своєчасно не виконала обов'язок щодо подання декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.
Родовим об'єктом корупційних правопорушень і правопорушень, пов'язаних із корупцією, виступають суспільні відносини, якими визначаються зміст та порядок законної діяльності суб'єктів владних повноважень, установлений відповідними нормативно-правовими актами. Ці правопорушення суперечать принципам запобігання та протидії корупції, можуть мати наслідком підрив авторитету органів державної влади та місцевого самоврядування.
Ураховуючи наведені обставини, суд апеляційної інстанції вважає відсутніми підстави для визнання вчиненого ОСОБА_1 адміністративного правопорушення малозначним, у тому числі з урахуванням тривалості пропущеного строку виконання обов'язку щодо подачі відповідної декларації.
Застосування ст.22 КУпАП з огляду на підвищену суспільну небезпечність адміністративного правопорушення, пов'язаного з корупцією, суттєво знижує ефективність протидії корупції, дозволяє уникнути передбаченої законом відповідальності, а відтак, застосування такої норми є неможливим.
Накладене судом першої інстанції на ОСОБА_1 стягнення у вигляді штрафу, яке, при цьому, є мінімальним, відповідає вимогам ст.23, 33 КУпАП, із урахуванням принципів співмірності, індивідуалізації за своїм видом і розміром законне, справедливе та сприяє меті адміністративного стягнення, тобто є необхідним і достатнім для виховання ОСОБА_1 в дусі додержання законів України, а також запобігання вчиненню нових правопорушень.
За таких обставин, постанова суду першої інстанції відповідає вимогам закону, а доводи апеляційної скарги не дають підстав для її зміни чи скасування.
Керуючись ст.294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд,
Апеляційну скаргу захисника Марковича А.Ю. в інтересах ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а постанову Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 24 лютого 2026 року щодо ОСОБА_1 - без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
СуддяВ. М. Заболотний