Справа №577/469/26 Головуючий у суді у 1 інстанції - ОСОБА_1
Номер провадження 11-кп/816/909/26 Суддя-доповідач - ОСОБА_2
Категорія - Умисне вбивство
02 квітня 2026 року колегія суддів Сумського апеляційного суду в складі:
головуючого-судді - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
з участю секретаря судового засідання -
ОСОБА_5 ,
учасників кримінального провадження:
прокурора - ОСОБА_6 ,
захисника - ОСОБА_7 ,
обвинуваченого - ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Суми кримінальне провадження за апеляційною скаргою захисника обвинуваченого ОСОБА_8 - ОСОБА_7 на ухвалу Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 26 березня 2026 року про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою,
установила:
Ухвалою Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 26 березня 2026 року клопотання прокурора відділу процесуального керівництва при провадженні досудового розслідування територіальними органами поліції та підтримання публічного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів Національною поліцією України Сумської обласної прокуратури ОСОБА_6 задоволено та обвинуваченому ОСОБА_8 продовжено запобіжний захід у виді тримання під вартою до 22 травня 2026 року без визначення розміру застави.
Не погодившись з вказаним судовим рішенням, захисник ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу місцевого суду як незаконну та необґрунтовану, а також - постановити нову ухвалу, якою відмовити в задоволенні клопотання прокурора про продовження обвинуваченому ОСОБА_8 запобіжного заходу у виді тримання під вартою без визначення розміру застави, застосувавши до ОСОБА_8 запобіжний захід у виді застави в розмірі від 80 до 300 прожиткових мінімумів для працездатних осіб з покладенням обов'язків, передбачених ст. 194 КПК України, а у разі відмови у застосуванні застави обрати обвинуваченому запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту за адресою: АДРЕСА_1 , з покладенням обов'язків, передбачених ст. 194 КПК України.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги захисник ОСОБА_7 вказує на те, що на час розгляду клопотання наведені прокурором ризики, передбачені п.п.1,3 ч.1 ст.177 КПК України, суттєво зменшилися, а ризик, передбачений п.5 ч.1 ст.177 КПК України - зник, що з урахуванням норм КПК України та практики ЄСПЛ дає законні підстави для зміни запобіжного заходу на більш м'який або для застосування застави. Також стверджував, що суд першої інстанції, задовольняючи клопотання прокурора, залишив недослідженими обставини щодо можливості застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у виді цілодобового домашнього арешту або застави з урахуванням таких даних про особу, що обвинувачений в силу ст. 89 КК України не судимий, має міцні соціальні зв'язки, потерпіла була цивільною дружиною ОСОБА_8 , яка на даний час будь-яких претензій до нього не має, проти зміни обвинуваченому запобіжного заходу на більш м'який не заперечувала.
Заслухавши доповідь головуючого судді щодо змісту оскаржуваного рішення та доводів апеляційної скарги, захисника на підтримку поданої апеляційної скарги, обвинуваченого, який підтримав апеляційну скаргу свого захисника, думку прокурора, який щодо задоволення апеляційної скарги заперечував, просив ухвалу місцевого суду залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення, перевіривши матеріали провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Відповідно до ст.404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Відповідно до ч. 3 ст. 331 КПК України за наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування.
Частиною 2 вказаної статті передбачено, що вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
Підставами для продовження строку тримання під вартою згідно ст.199 КПК України є те, що існують обставини, які перешкоджають завершенню судового розгляду до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою та заявлені під час обрання запобіжного заходу ризики (зазначені у ст.177 КПК України) не зменшились або з'явились нові ризики, які виправдовують тримання під вартою.
Як встановлено ч. 1 ст. 194 КПК, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Статтею 177 КПК України передбачено, що підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, тобто: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Крім того, при вирішенні питання про застосування запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, передбачені ст.178 КПК України.
У даному випадку, на переконання колегії суддів, місцевий суд, продовжуючи обвинуваченому ОСОБА_8 запобіжний захід дотримався положень ст.ст.177,178,183,194,331 КПК України.
Як убачається з матеріалів, в провадженні Конотопського міськрайонного суду Сумської області перебуває обвинувальний акт відносно ОСОБА_8 , який обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, передбаченого ч. 2 ст. 15 ч. 3 ст. 27 п. 11 ч. 2 ст. 115 КК України, а саме замаху на умисне вбивство, вчинене на замовлення.
У вказаному кримінальному провадженні до ОСОБА_8 було застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, без визначення розміру застави, який ухвалою Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 26 березня 2026 року продовжено на строк до 22 травня 2026 року до 24-00 год. без визначення розміру застави.
Таке своє рішення суд першої інстанції умотивував тим, що обвинуваченому ОСОБА_8 застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою на строк до 03.04.2026 року, але судове провадження не може бути завершене до спливу цього строку, водночас не зменшилися і продовжують існувати ризики, передбачені п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, підстав для зміни обраного запобіжного заходу у виді тримання під вартою на більш м'який на даний час немає і учасниками процесу докази на підтвердження цих підстав суду надані не були.
Колегія суддів вважає, що місцевий суд дійшов правильного висновку про доведеність ризиків, передбачених п.п.1,3,5 ч. 1 ст. 177 КПК України, які на час звернення прокурора з відповідним клопотанням не зменшилися та є актуальними.
Зокрема, судом першої інстанції враховано, що ОСОБА_8 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого насильницького злочину проти життя та здоров'я, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі від десяти до п'ятнадцяти років або довічне позбавлення волі, тому з огляду на характер інкримінованого діяння, спосіб його вчинення та суворість покарання, яке загрожує обвинуваченому у разі визнання його винним, існує об'єктивна ймовірність того, що, перебуваючи на волі, він може ухилятися від судового розгляду з метою уникнення кримінальної відповідальності.
Апеляційний суд погоджується і з висновком суду першої інстанції про наявність реальних ризиків впливу на потерпілу, з якою обвинувачений мав особливі стосунки, а також на свідків в даному кримінальному провадженні, здійснення на них тиску з метою зміни показань або відмови від дачі свідчень, особливо з огляду на початкову стадію розгляду справи, оскільки до моменту безпосереднього отримання судом показань таких осіб, не виключена ймовірність того, що обвинувачений, з метою уникнення покарання, у разі, якщо не буде перебувати під вартою, може вдатись до незаконного впливу на них.
Актуальним залишається й ризик, передбачений п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, оскільки інкримінований злочин не має ознак випадковості, а за версією сторони обвинувачення пов'язаний із попередньою підготовкою та спрямований на позбавлення життя потерпілої. Такі обставини свідчать про стійкість злочинного наміру та об'єктивно підвищують небезпеку вчинення інших суспільно небезпечних дій або доведення злочинного умислу до кінця.
При цьому, колегія суддів звертає увагу на те, що КПК України не вимагає доказів того, що обвинувачений обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому, оскільки під поняттям «ризик» - слід розуміти обґрунтовану ймовірність протидії кримінальному провадженню у формах, передбачених ч.1 ст.177 КПК України.
Запобіжний захід застосовується з метою попередження ризиків здійснення такої поведінки обвинуваченим та, як наслідок, унеможливлення здійснення негативного впливу на хід та результати кримінального провадження.
На переконання колегії суддів, у даному випадку суд першої інстанції достатньо врахував всі обставини, надав їм правильну оцінку та дійшов обґрунтованого висновку про неможливість на даний час застосування до обвинуваченого будь-якого іншого більш м'якого запобіжного заходу.
Обставини, про наявність у обвинуваченого міцних соціальних зв'язків та відсутність судимості в силу ст. 89 КК України, на які посилалась сторона захисту, були враховані судом, однак самі по собі не спростовують встановлених ризиків та не є безумовними підставами для зміни запобіжного заходу. Зазначені обставини оцінювались місцевим судом у сукупності з тяжкістю інкримінованого злочину, характером обвинувачення та конкретними фактичними даними провадження.
Доводи захисту про можливість застосування запобіжного заходу у виді цілодобового домашнього арешту та застави є необґрунтованими, оскільки відсутні об'єктивні гарантії того, що такі запропоновані стороною захисту заходи будуть дієвими і здатні запобігти встановленим ризикам, з огляду на характер обвинувачення, тяжкість наслідків інкримінованого діяння та реальність встановлених ризиків.
За таких обставин апеляційний суд дійшов висновку, що ухвала суду першої інстанції постановлена з дотриманням вимог кримінального процесуального закону, містить належну мотивацію та підстави для подальшого тримання обвинуваченого під вартою, а зазначені в апеляційній скарзі обставини не спростовують висновків суду першої інстанції.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що відсутні підстави для скасування ухвали місцевого суду, як і підстави для обрання обвинуваченому ОСОБА_8 запобіжного заходу у виді цілодобового домашнього арешту чи застави.
Керуючись ст. 404, 405, 407, 418, 419 і 422-1 КПК України, -
постановила:
Ухвалу Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 26 березня 2026 року про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо ОСОБА_8 залишити без змін, а апеляційну скаргу його захисника ОСОБА_7 на цю ухвалу - без задоволення.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4