Справа № 592/12975/24
Номер провадження 22-ц/816/1722/26
02 квітня 2026 року м.Суми
Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів:
головуючого Сізова Д.В. (судді-доповідача),
суддів Собини О.І., Щербаченко М.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Кондратенко Світлани Юріївни
на рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 11 жовтня 2024 року (суддя Титаренко В.В.), ухвалене в м. Суми,
у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Котельня північного промислового вузла» до ОСОБА_1
про стягнення заборгованості за договором про надання послуг,
Короткий зміст позовних вимог і рішення суду першої інстанції
31 липня 2024 року ТОВ «Котельня північного промислового вузла» звернулося до суду із вказаним позовом, який обґрунтовано наступними обставинами.
Рішенням виконавчого комітету Сумської міської ради № 627 від 20 жовтня 2021 року позивача визначено виробником та виконавцем послуг з постачання теплової енергії в межах відповідної території обслуговування, зокрема щодо житла за адресою: АДРЕСА_1 , власником та зареєстрованим мешканцем якого є відповідач. У зв'язку з неприйняттям співвласниками будинку рішення про вибір моделі договірних відносин, відповідно до частини 5 статті 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», між сторонами виникли правовідносини на підставі індивідуального договору про надання послуг з постачання теплової енергії як публічного договору приєднання, текст якого був розміщений на офіційному веб-сайті позивача. За умовами такого договору позивач зобов'язувався надавати послуги належної якості, а відповідач - здійснювати їх оплату щомісячно у встановлені строки.
Позивач зазначає, що у період існування спірних правовідносин тариф на послуги з постачання теплової енергії встановлювався рішеннями виконавчого комітету Сумської міської ради № 476 від 27 жовтня 2022 року та № 727 від 19 листопада 2022 року на рівні 1 352,47 грн за 1 Гкал (без ПДВ), а до цього - відповідними рішеннями органу місцевого самоврядування та постановами НКРЕКП.
Позивач посилається на те, що до 01 травня 2019 року послуги з централізованого опалення за вказаною адресою надавалися АТ «Сумське НВО», яке було визначене виконавцем таких послуг рішеннями виконавчого комітету Сумської міської ради № 322 від 20 травня 2011 року та № 322 від 18 червня 2019 року (у різних редакціях), а також діяли тарифи, затверджені рішеннями виконавчого комітету № 831 від 28 грудня 2010 року, № 426 від 23 липня 2019 року, № 436 від 18 серпня 2020 року та постановами НКРЕКП № 664 від 13 червня 2014 року, № 1171 від 31 березня 2015 року, № 1101 від 09 червня 2016 року, № 1352 від 04 серпня 2016 року, № 1392 від 09 листопада 2017 року.
Право вимоги заборгованості, що виникла у відповідача перед АТ «Сумське НВО», перейшло до позивача на підставі договору відступлення права вимоги № 108/2100069 від 29 листопада 2021 року, укладеного між АТ «Сумське НВО» та АТ «СМНВО-Інжиніринг», а також договору відступлення права вимоги № 8/2100036 від 29 листопада 2021 року, укладеного між АТ «СМНВО-Інжиніринг» та ТОВ «Котельня північного промислового вузла», з урахуванням додаткових угод № 5 до зазначених договорів. Відповідно до додатків до цих договорів позивач набув право вимоги до відповідача щодо заборгованості за послуги теплопостачання у сумі 31 496,37 грн за період із березня 2011 року по квітень 2021 року та заборгованості з абонентської плати у сумі 1 803,18 грн за період із лютого 2010 року по липень 2014 року.
Окрім цього, позивач зазначає, що ним безпосередньо надавалися відповідачу послуги з постачання теплової енергії у період із листопада 2021 року по березень 2024 року, за які утворилася заборгованість у розмірі 19 278,88 грн, а також нараховано абонентську плату у сумі 777,56 грн за період з грудня 2021 року по березень 2024 року.
Позивач наголошує, що відповідач здійснював часткові оплати без зазначення призначення платежу, у зв'язку з чим такі платежі були зараховані в рахунок погашення найдавнішої заборгованості у хронологічному порядку відповідно до правової позиції Верховного Суду.
Крім основної заборгованості, позивач, посилаючись на положення статті 625 ЦК України, просить стягнути з відповідача три відсотки річних у розмірі 1217,80 грн та інфляційні втрати у розмірі 3 534,35 грн, нараховані за період із 21 березня 2017 року по 23 лютого 2022 року, з урахуванням обмежень, встановлених постановою Кабінету Міністрів України № 206 від 05 березня 2022 року.
У зв'язку з викладеним, просив стягнути з відповідача заборгованість за надані послуги у загальному розмірі 53 355,99 грн, з яких:
послуги з постачання теплової енергії у розмірі 31 496,37 грн за період із березня 2011 року по квітень 2021 року,
послуги з постачання теплової енергії у розмірі 19 278,88 грн за період із листопада 2021 року по березень 2024 року,
абонплату у розмірі 1 803,18 грн за період із лютого 2010 року по липень 2014 року,
абонплату у розмірі 777,56 грн за період із грудня 2021 року по березень 2024 року,
За порушенням грошового зобов'язання:
1 217,80 грн три відсотки річних та 3 534,35 грн інфляційних втрат за період із 21 березня 2017 року по 23 лютого 2022 року.
Загальний розмір позовних вимог становить 58 108,14 грн.
Рішенням Ковпаківського районного суду м. Суми від 11 жовтня 2024 року позов ТОВ «Котельня північного промислового вузла» задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Котельня північного промислового вузла» заборгованість за послуги з постачання теплової енергії у розмірі 31 496,37 грн за період із березня 2011 року по квітень 2021 року, заборгованість за послуги з постачання теплової енергії у розмірі 19 278,88 грн за період із листопада 2021 року по березень 2024 року, заборгованість з абонплати у розмірі 1803,18 грн за період із лютого 2010 року по липень 2014 року, заборгованість з абонплати у розмірі 777,56 грн за період із грудня 2021 року по березень 2024 року, 1217,8 грн три проценти річних за період із 21 березня 2017 року по 23 лютого 2022 року, 3534,35 грн інфляційних нарахувань за період із 21 березня 2017 року по 23 лютого 2022 року. Вирішено питання розподілу судових витрат.
Суд дійшов висновку про задоволення позову з огляду на те, що відповідач, як власник квартири, неналежно виконував обов'язок з оплати послуг теплопостачання, у зв'язку з чим утворилась заборгованість, право вимоги якої перейшло за відповідними договорами до позивача, тому права товариства підлягають захисту шляхом стягнення із відповідача загальної суми боргу, а також інфляційних втрат та трьох процентів річних.
Короткий зміст та узагальнені доводи апеляційної скарги
Не погодившись із вказаним рішенням суду, представник ОСОБА_1 - адвокат Кондратенко С.Ю. оскаржила його в апеляційному порядку. В апеляційні скарзі, посилаючись на неповне встановлення обставин, які мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення суду скасувати в частині стягнення з відповідача:
заборгованості за послуги з постачання теплової енергії у розмірі 31 496,37 грн за період із березня 2011 року по квітень 2021 року,
заборгованість з абонплати у розмірі 1803,18 грн за період із лютого 2010 року по липень 2014 року,
1217,8 грн три проценти річних за період із 21 березня 2017 року по 23 лютого 2022 року
та 3534,35 грн інфляційних втрат за період із 21 березня 2017 року по 23 лютого 2022 року,
ухвалити в цій частині нове рішення про відмову у стягненні заборгованості за спливом строку позовної давності, вирішити питання розподілу судових витрат.
Вказує, що враховуючи дату подання позову - 31 липня 2024 року, частина заявленого позивачем до стягнення боргу за послуги з постачання теплової енергії утворилася поза межами трирічного строку позовної давності, тобто до 31 липня 2021 року. Доводить, що у зв'язку із пропуском строку позовної давності, необхідно відмовити у стягненні заборгованості на загальну суму 38 051,70 грн. Зазначає, що відповідач до цього часу не отримував ні копії позовної заяви з додатками, ні ухвали суду про відкриття провадження у справі, а про оскаржуване судове рішення дізнався лише у січні 2026 року.
Судове рішення в іншій частині в апеляційному порядку сторонами не оскаржується та відповідно апеляційним судом не переглядається.
Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи
Правом на відзив на апеляційну скаргу позивач не скористався.
Фактичні обставини, встановлені судом першої та апеляційної інстанції
На підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 09 липня 2009 року ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_2 , у якій значиться зареєстрованим та на його ім'я відкритий особовий рахунок № НОМЕР_1 (а.с. 26, 27, 28, 34).
Рішеннями Виконавчого комітету Сумської міської ради від 20 травня 2011 року № 322 та від 18 червня 2019 року № 322 ПАТ «Сумське НВО» визнано виробником та виконавцем послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води в межах території обслуговування, визначеної додатками № 1, у тому числі багатоквартирного житлового будинку розташованого по АДРЕСА_3 (а.с. 42, 43-44).
Рішенням Виконавчого комітету Сумської міської ради № 627 від 20 жовтня 2021 року ТОВ «Котельня північного промислового вузла» визначено виробником та виконавцем послуг з постачання теплової енергії в межах території обслуговування, визначеної додатком № 1 до даного рішення, у тому числі, для будинку по АДРЕСА_3 (а.с. 56).
Відповідно до договору відступлення права вимоги № 108/2100069 від 29 листопада 2021 року укладеного між АТ «Сумське НВО» та АТ «СМНВО-Інжиніринг» та договору відступлення права вимоги № 8/2100036 від 29 листопада 2021 року, укладеного АТ «СМНВО-Інжиніринг» та ТОВ «Котельня північного промислового вузла», АТ «Сумське НВО» відступило на користь АТ «СМНВО-Інжиніринг», а АТ «СМНВО-Інжиніринг» відступило на користь ТОВ «Котельня північного промислового вузла» право вимоги по оплаті фізичними особами, що проживають у місті Суми, грошових коштів за послуги централізованого опалення та постачання теплової енергії, надані АТ «Сумське НВО» боржникам, перелік яких наведений в Додатку № 1 до цього Договору.
Згідно додатку № 1 до договору відступлення права вимоги № 108/2100069 від 29 листопада 2021 року, укладеного між АТ «Сумське НВО» та АТ «СМНВО-Інжиніринг», та додатку № 1 до договору відступлення права вимоги № 8/2100036 від 29 листопада 2021 року, укладеного АТ «СМНВО-Інжиніринг» та ТОВ «Котельня північного промислового вузла», останнє набуло права вимоги по оплаті відповідачем ОСОБА_1 заборгованості за послуги з централізованого опалення та постачання теплової енергії, надані АТ «Сумське НВО» (а.с. 62-79).
За наданими позивачем розрахунками за адресою: АДРЕСА_1 , утворилась заборгованість за постачання ПАТ «Сумське НВО» теплової енергії у розмірі 31 496,37 грн за період із 01 березня 2011 року по квітень 2021 року, та заборгованість із абонплати у розмірі 1803,18 грн за період із лютого 2010 року по липень 2014 року, а також за період з 01 листопада 2021 року по 31 березня 2024 року утворилась заборгованість за послуги з постачання теплової енергії у розмірі 19278,88 грн та заборгованість з абонплати у розмірі 777,56 грн (а.с. 32, 33).
Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права
Згідно зі статтею 322 ЦК України власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до змісту статті 526 ЦК України зобов'язання повинно виконуватися належним чином згідно з умовами договору й вимогами ЦК України.
За статтею 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до частини 2 статті 638 ЦК України договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Пунктом 5 частини 1 статті 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначено, що житлово-комунальні послуги - це результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.
Відповідно до вимог статті 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» встановлені обов'язки індивідуального споживача, зокрема оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами. Споживач має право не оплачувати вартість комунальних послуг (крім постачання теплової енергії) у разі їх невикористання (за відсутності приладів обліку) за період тимчасової відсутності у житловому приміщенні (іншому об'єкті нерухомого майна) споживача та інших осіб понад 30 календарних днів, за умови документального підтвердження відповідно до умов договорів про надання комунальних послуг.
Частинами 1 та 3 статті 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором.
Згідно зі статтею 24 Закону України «Про теплопостачання» основними обов'язками споживача теплової енергії є, зокрема, додержання вимог договору та нормативно-правових актів і забезпечення безпечної експлуатації систем теплоспоживання.
Статтями 19, 25 Закону України «Про теплопостачання» встановлено, що споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію. У разі відмови споживача оплачувати споживання теплової енергії заборгованість стягується у судовому порядку.
Пунктами 33, 35 Правил надання послуги з постачання теплової енергії, затверджених постановою КМУ від 21 серпня 2019 року за №830 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 08 вересня 2021 року № 1022), передбачено, що плата виконавцю за індивідуальним договором про надання послуги з постачання теплової енергії з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем складається з:
плати за послугу, визначеної відповідно до цих Правил та Методики розподілу, що розраховується виходячи з розміру затвердженого уповноваженим органом тарифу та обсягу її споживання;
плати за абонентське обслуговування, визначеної виконавцем, розмір якої не може перевищувати граничного розміру, встановленого Кабінетом Міністрів України;
плати за технічне обслуговування та поточний ремонт внутрішньобудинкових систем багатоквартирного будинку, що забезпечують надання відповідної послуги, що визначається окремим договором між виконавцем та співвласниками багатоквартирного будинку.
Судом встановлено та не заперечується відповідачем наявність заборгованості за послуги з постачання теплової енергії та заборгованість з абонплати.
Факт переходу до позивача права вимоги стягнення заборгованості за надані послуги постачання теплової енергії та абонплати до ОСОБА_1 підтверджується відповідними договорами про відступлення права вимоги та не заперечується останнім.
Щодо застосування позовної давності
Представник ОСОБА_1 - адвокат Кондратенко С.Ю. в апеляційній скарзі зазначає про необхідність застосування строків позовної давності, обґрунтовуючи це тим, що відповідач не брав участі у розгляді справи та не був належним чином повідомлений судом першої інстанції про час і місце судового розгляду. У зв'язку з цим відповідач був позбавлений можливості заявити клопотання про застосування строків позовної давності.
Із огляду на викладене, представник просить суд апеляційної інстанції визнати зазначені обставини поважними та застосувати строки позовної давності до вимог про стягнення заборгованості в частині, що виникла за межами трирічного строку позовної давності.
Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).
Частиною першою статті 261 ЦК України передбачено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
За змістом статей 256, 261 ЦК України позовна давність є строком пред'явлення позову як безпосередньо особою, право якої порушене, так і тими суб'єктами, які уповноважені законом звертатися до суду з позовом в інтересах іншої особи - носія порушеного права (інтересу).
Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення (частина третя статті 267 ЦК України).
Тлумачення частини 3 статті 267 ЦК України дозволяє зробити висновок, що в ній встановлені суб'єктивні межі застосування позовної давності. Тобто такі випадки, до яких позовна давність не застосовується судом, оскільки відсутня відповідна заява сторони у спорі. Без заяви сторони у спорі позовна давність судом за власною ініціативою застосовуватись не може за жодних обставин.
В частині четвертій статті 267 ЦК України передбачено, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 200/11343/14-ц (провадження № 14-59цс18), викладено висновок про те, що створення рівних можливостей учасникам процесу у доступі до суду та до реалізації і захисту їх прав є частиною гарантій справедливого правосуддя, зокрема принципів рівності та змагальності сторін. Відповідач, який не був належним чином (згідно з вимогами процесуального закону) повідомлений про час і місце розгляду справи в суді першої інстанції, не має рівних з позивачем можливостей подання доказів, їх дослідження та доведення перед цим судом їх переконливості, а також не може нарівні з позивачем довести в суді першої інстанції ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх заперечень. Якщо суд першої інстанції, не повідомивши належно відповідача про час і місце розгляду справи, ухвалив у ній заочне рішення, відповідач була вправі заявити про застосування позовної давності у заяві про перегляд такого рішення. Якщо суд першої інстанції відмовив у задоволенні цієї заяви, відповідач могла заявити про застосування позовної давності в апеляційній скарзі на заочне рішення суду першої інстанції. Той факт, що відповідач, який не був належно повідомлений судом першої інстанції про час і місце розгляду справи, не брав участі у такому розгляді, є підставою для вирішення апеляційним судом заяви цього відповідача про застосування позовної давності, навіть якщо така заява не подавалася ним у суді першої інстанції.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 11 жовтня 2023 року у справі № 756/8056/19 (провадження № 14-94цс21), зазначено про те, що суд апеляційної інстанції вправі прийняти до розгляду заяву про застосування позовної давності лише за умови, що відповідач у справі не був належним чином повідомлений судом першої інстанції про день та час судового розгляду справи, чи у разі інших поважних причин, які об'єктивно позбавляли особу зробити в суді першої інстанції таку заяву, внаслідок чого було порушено принцип процесуальної рівності сторін.
Справа, яка переглядається, була призначена до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (а.с. 92).
Відповідач ОСОБА_1 не був обізнаний про розгляд справи місцевим судом, оскільки направлена йому судом копія ухвали про відкриття провадження у справі та копія позовної заяви з додатками, повернулися без вручення із відміткою «за закінченням терміну зберігання» (а.с. 95-96), що в силу положень частини 8 статті 128 ЦПК України не вважається належним врученням поштового відправлення.
Апеляційний суд, установивши, що заявлені позовні вимоги є обґрунтованими, про що не заперечує у своїй апеляційній скарзі сторона відповідача, дійшов висновку про наявність підстав для застосування позовної давності на стадії апеляційного провадження.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 02 липня 2025 року у справі № 903/602/24, вказано що установлення часових меж судового захисту порушеного права забезпечує правову стабільність та сприяє усуненню правової невизначеності. Позовна давність спонукає учасників правовідносин до вчинення дій, спрямованих на захист порушених прав, у чітко визначені строки, які мають бути розумними.
За загальним правилом позовна давність триває безперервно з моменту усвідомлення учасником правовідносин порушення його права і до спливу цього строку звернення до суду.
Законодавство може визначати певні обставини, які впливають на перебіг позовної давності і змінюють порядок її обчислення. До таких обставин відноситься зупинення перебігу позовної давності та її переривання, що передбачено статтями 263 та 264 ЦК України.
Водночас під час дії карантину та воєнного стану законодавець застосував нову конструкцію, якою тимчасово доповнив перелік обставин, які впливають на перебіг позовної давності, а саме продовження позовної давності.
Так, постановою Кабінету Міністрів України «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» від 11 березня 2020 року № 211, із 12 березня 2020 року на всій території України було встановлено карантин.
Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 30 березня 2020 року № 540-IX (далі - Закон № 540-IX) розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено пунктом 12, відповідно до якого під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину. Цей Закон набрав чинності 02 квітня 2020 року.
Тому початок продовження строку для звернення до суду потрібно пов'язувати саме з моментом набрання чинності 02 квітня 2020 року Законом № 540-IX.
Подібний правовий висновок висловила Велика Палата Верховного Суду в постанові від 06 вересня 2023 року у справі № 910/18489/20 (провадження № 12-46гс22).
Строк дії карантину неодноразово продовжувався, а відмінений він був з 24 год 00 хв 30 червня 2023 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» від 27 червня 2023 року № 651.
Отже, під час дії карантину позовна давність була продовжена з 02 квітня 2020 року до 30 червня 2023 року.
Поряд із цим Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022 було введено воєнний стан в Україні із 05 год 30 хв 24 лютого 2022 року строком на 30 діб у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України. Надалі строк дії воєнного стану в Україні неодноразово продовжувався Указами Президента України, цей стан триває до теперішнього часу.
Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» від 15 березня 2022 року № 2120-ІХ (далі - Закон № 2120-ІХ) розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено пунктом 19, згідно з яким у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії. Закон № 2102-IX набрав чинності 17 березня 2022 року.
Надалі Законом України «Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо вдосконалення порядку відкриття та оформлення спадщини» від 08 листопада 2023 року № 3450-ІХ (далі - Закон № 3450-ІХ) пункт 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України викладено в новій редакції, відповідно до якої у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану. Закон № 3450-ІХнабрав чинності 30 січня 2024 року.
Таким чином, в умовах дії воєнного стану строк звернення до суду (позовна давність) було продовжено від початку воєнного стану до 29 січня 2024 року, а після 30 січня 2024 року перебіг такого строку зупинився і такий стан триває дотепер (п. 95).
На підставі викладеного, Верховний Суд зазначив, що в разі якщо позовна давність не спливла станом на 02 квітня 2020 року, то цей строк звернення до суду спочатку було продовжено (до 30 червня 2023 року - на строк дії карантину, а надалі до 29 січня 2024 року - на строк дії воєнного стану), а з 30 січня 2024 року перебіг строку звернення до суду зупинився на строк дії воєнного стану (п. 96).
Разом із цим, Законом України «Про внесення зміни до розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України щодо поновлення перебігу позовної давності» від 14 травня 2025 року № 4434-IX, який набрав чинності 04 вересня 2025 року, пункт 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України виключено. У зв'язку з цим із 04 вересня 2025 року перебіг позовної давності здійснюється у загальному порядку.
Оскільки із позовом до суду ТОВ «Котельня північного промислового вузла» звернулося 31 липня 2024 року, а позовна давність була продовжена з 02 квітня 2020 року до 04 вересня 2025 року, тому, враховуючи загальний строк позовної давності у три роки, до стягнення підлягають вимоги позивача, починаючи із 02 квітня 2017 року.
Відповідно до статті 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.
Колегія суддів зазначає, що факт здійснення відповідачем часткової оплати за надані комунальні послуги може свідчити про визнання ним існування заборгованості за попередні періоди. У свою чергу визнання боргу є підставою для переривання перебігу позовної давності, внаслідок чого перебіг такого строку починається заново. За таких обставин суд має правові підстави визначати межі позовної давності, обчислюючи її з урахуванням дати останнього визнання боргу, зокрема шляхом відліку відповідного строку назад від цієї дати.
Щодо абонплати за період із лютого 2010 року по липень 2014 року
Із наданої позивачем довідки про заборгованість за послугу з абонплати за період з 01 листопада 2008 року по 31 жовтня 2021 року вбачається, що у серпні 2017 року боржником було внесено платіж у розмірі 57,71 грн (а.с. 30), який за відсутності на той час щомісячних нарахувань за таку послугу, свідчить про визнання боргу. Таке визнання заборгованості відповідачем вказує на переривання перебігу позовної давності, тому заборгованість має бути стягнута за попередні три роки, що передували події, яка вказує на переривання строку позовної давності. Однак, із наданого розрахунку вбачається, що за цей період абонплата не нараховувалася, а інші платежі, нараховані до серпня 2014 року, знаходяться поза межами позовної давності, тому відсутні підстави для стягнення заявленої заборгованості із абонплати у сумі 1803,18 грн.
Щодо заборгованості за послуги з постачання теплової енергії за період із березня 2011 року по квітень 2021 року
Із наданої позивачем довідки про заборгованість за послугу з постачання теплової енергії за період із 01 жовтня 2004 року по 31 жовтня 2021 року, вбачається, що саме у серпні 2017 року боржником було внесено платіж у розмірі 936,74 грн (а.с. 28), який вказує на визнання боргу, оскільки він був сплачений у розмірі, який перевищував щомісячні нарахування. Таке визнання заборгованості відповідачем вказує на переривання перебігу позовної давності, тому заборгованість має бути стягнута за попередні три роки, що передували події, яка вказує на переривання строку позовної давності.
Тобто, така заборгованість підлягає до стягнення за період із серпня 2014 року по квітень 2021 року і її розмір становить 20 912,51 грн (27 539,99 грн - 6627,48 грн).
Беручи до уваги спосіб зарахування коштів, сплачених відповідачем за спожиті послуги, зокрема наявності від'ємного сальдо по щомісячним платежам поряд із існуванням непогашеної заборгованості за попередні періоди, відсутні підстави вважати, що такі платежі були спрямовані на погашення найдавнішої заборгованості у хронологічному порядку.
Щодо трьох процентів річних та інфляційних втрат за період із 21 березня 2017 року по 23 лютого 2022 року
Згідно із частиною другою статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Такі компенсаційні втрати підлягають нарахуванню враховуючи загальний строк позовної давності у три роки, починаючи із 02 квітня 2017 року, а не з березня 2017 року, як зазначено у позові.
У зв'язку з викладеним до стягнення підлягають три проценти річних у розмірі 1156,19 грн (1217,8 грн - 61,61 грн) та інфляційні втрати у розмірі 3332,52 грн (3534,35 грн - 201,83 грн).
Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги
Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення (частина перша статті 374 ЦПК України).
Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права (пункти 1, 3 та 4 частини 1 статті 376 ЦПК України).
За результатами апеляційного перегляду, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду в частині розміру стягнутої заборгованості за послуги з постачання теплової енергії за період із березня 2011 року по квітень 2021 року, заборгованості за абонплату за період із лютого 2010 року по липень 2014 року, трьох процентів річних, інфляційних втрат за період із 21 березня 2017 року по 23 лютого 2022 року та в частині розподілу судових витрат - зміні. У зв'язку з наведеним мотивувальна частина рішення підлягає викладенню у редакції цієї постанови, а резолютивна частина - у новій редакції.
Дію оскаржуваного рішення суду першої інстанції було зупинено ухвалою Сумського апеляційного суду від 16 березня 2026 року, проте, зважаючи на викладення резолютивної частини цього рішення у новій редакції, підстави для поновлення його дії відсутні.
Висновки суду щодо судових витрат
На підставі частини 13 статті 141 ЦПК України також підлягає зміні розподіл визначених судом першої інстанції судових витрат, тому пропорційно до задоволеної частини позовних вимог, на користь позивача з відповідача підлягає стягненню судовий збір за розгляд справи в суді першої інстанції у розмірі 1 894,3 грн (2422,40 грн х 78,2 %) та витрати на правничу допомогу в сумі 1955 грн (2500 грн х 78,2 %).
Також із позивача на користь відповідача пропорційно задоволеним вимогам апеляційної скарги підлягає стягненню судовий збір у розмірі 307,9 грн (1412,32 грн х 21,8 %).
Керуючись статтями 367-369, 374, 376, 381, 382 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Кондратенко Світлани Юріївни задовольнити частково.
Рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 11 жовтня 2024 року змінити в частині розміру присудженої до стягнення заборгованості за послуги з постачання теплової енергії за період із березня 2011 року по квітень 2021 року, заборгованості за абонплату за період із лютого 2010 року по липень 2014 року, трьох процентів річних, інфляційних втрат за період із 21 березня 2017 року по 23 лютого 2022 року та в частині розподілу між сторонами судових витрат, виклавши мотивувальну частину у редакції цієї постанови, а резолютивну частину в такій редакції:
«Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Котельня північного промислового вузла» задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Котельня північного промислового вузла»:
заборгованість за послуги з постачання теплової енергії у розмірі 20 912,51 грн за період із березня 2011 року по квітень 2021 року,
заборгованість за послуги з постачання теплової енергії у розмірі 19 278,88 грн за період із листопада 2021 року по березень 2024 року,
заборгованість з абонплати у розмірі 777,56 грн за період із грудня 2021 року по березень 2024 року,
три проценти річних у розмірі 1156,19 грн за період із 21 березня 2017 року по 23 лютого 2022 року,
інфляційні втрати у розмірі 3332,52 грн за період із 21 березня 2017 року по 23 лютого 2022 року,
1 894,3 грн судового збору та 1955 грн витрат на професійну правничу допомогу».
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Котельня північного промислового вузла» на користь ОСОБА_1 307,9 грн. судового збору за розгляд справи в суді апеляційної інстанції.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Повна постанова складена «02» квітня 2026 року.
Головуючий (суддя-доповідач) Д.В. Сізов
Судді О.І. Собина
М.В. Щербаченко