Дата документу 25.03.2026 Справа № 337/5085/23
Єдиний унікальний № 337/5085/23 Головуючий в 1 інст. ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/807/191/26 Доповідач в 2 інст. ОСОБА_2
Категорія: ч. 2 ст. 309 КК України
25 березня 2026 року м. Запоріжжя
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Запорізького апеляційного суду в складі:
головуючого ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі ОСОБА_5 ,
за участі прокурора ОСОБА_6 ,
захисника обвинуваченого ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_8 ,
розглянувши в апеляційному порядку у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Запорізького апеляційного суду кримінальне провадження за апеляційною скаргою захисника обвинуваченого ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_8 на вирок Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 16 квітня 2024 року, яким
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець м. Запоріжжя, громадянин України, маючий середню освіту, не одружений, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючий за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимий:
1) 24 лютого 2023 року Вільнянським районним судом Запорізької області за ч. 1 ст. 309 КК України до покарання у виді штрафу в розмірі 17000 гривен. Ухвалою Вільнянського районного суду Запорізької області від 7 листопада 2023 року покарання у виді штрафу замінено на покарання у виді 240 годин громадських робіт,
визнаний винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 309 КК України, та йому призначено покарання у вигляді 1 року позбавлення волі.
На підставі ч. 1 ст. 71 КК України, за сукупністю вироків, частково приєднано невідбуту частину покарання за вироком Вільнянського районного суду Запорізької області від 24 лютого 2023 року з урахуванням ухвали Вільнянського районного суду Запорізької області від 7 листопада 2023 року та призначено остаточне покарання у виді 1 року 10 днів позбавлення волі.
Запобіжний захід по кримінальному провадженню не обирався.
Строк відбування покарання постановлено рахувати з моменту фактичного затримання.
Долю речових доказів вирішено відповідно до ст. 100 КПК України, -
Вироком суду ОСОБА_7 визнаний винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 309 КК України, за наступних обставин.
ОСОБА_7 , протягом року після засудження за ст. 309 КК України, а саме 16.08.2023, в період часу з 09 години 50 хвилин по 10 годину 00 хвилин, за допомогою соціального месенджера «Telegram», знаходячись на території Хортицького району м. Запоріжжя на відкритій ділянці місцевості неподалік урочища «Вирва» за точними географічними координатами широта - 47.826373, довгота - 35.034957, незаконно придбав шляхом підняття закладки психотропну речовину, яку поклав у кишеню своєї сумки та став незаконно зберігати її при собі без мети збуту для власного вживання.
У подальшому, 16.08.2023 о 10 годині 10 хвилин, ОСОБА_7 , продовжуючи свій злочинний намір на незаконне зберігання особливо небезпечної психотропної речовини без мети збуту, перебуваючи неподалік буд. № 29 по вул. Героїв 93-ї бригади у м. Запоріжжя, був зупинений співробітниками поліції. В ході проведення огляду місця події, в кишені сумки ОСОБА_7 , було виявлено та вилучено один прозорий зіп-пакет із порошкоподібною речовиною жовтого кольору, яка містить у своєму складі особливо небезпечну психотропну речовину, а саме 1-феніл-2-піролідин-1-іл-пентан-1-он (PVP), маса якої складає 0,5554 грам, в перерахунку на основу, яка віднесена до категорії особливо небезпечних психотропних речовин, обіг яких заборонено, яку ОСОБА_7 незаконно зберігав при собі без мети збуту.
В апеляційній скарзі захисник обвинуваченого - адвокат ОСОБА_8 , не оспорюючи встановлені судом фактичні обставини справи, доведеність вини та кваліфікацію судом дій ОСОБА_7 , вважає вирок суду незаконним у зв'язку з невідповідністю призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого, внаслідок своєї суворості.
В обґрунтування своїх вимог зазначає, що інкриміноване ОСОБА_7 кримінальне правопорушення останній вчинив до постановлення ухвали Вільнянського районного суду Запорізької області від 7 листопада 2023 року про заміну невідбутого покарання у виді штрафу на покарання у виді громадських робіт, тому поглинення, часткове чи повне складання призначених покарань у даному випадку не допускається, а кожний із зазначених вироків підлягає самостійному виконанню.
Крім того, ОСОБА_7 повністю визнав провину, щиро розкаявся, розповів про джерело отримання наркотиків, позитивно характеризується, а тому до нього можуть бути застосовані положення ст. 75 КК України.
Просить вирок суду в частині призначеного покарання змінити та призначити ОСОБА_7 на підставі ст.ст. 71, 72 КК України покарання у виді 1 року позбавлення волі з іспитовим строком на 1 рік, із застосуванням до нього пробаційного нагляду, передбаченого п. 5 ч. 3 ст. 76 КК України, а покарання за вироком Вільнянського районного суду Запорізької області від 24 лютого 2023 року виконувати самостійно.
Обвинувачений ОСОБА_7 неодноразово викликався до судових засідань, але до жодного з них не з'явився. 21 жовтня 2024 року за клопотанням захисника провадження в апеляційному суді було зупинено через мобілізацію обвинуваченого. Разом з тим апеляційним судом було отримано відомості з ТУ ДБР, розташоване у м. Мелітополі, згідно яких слідчими першого слідчого відділу з 20 жовтня 2025 року здійснюється досудове розслідування за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 408 КК України за фактом самовільного залишення 1 вересня 2025 року місця несення служби військовослужбовцем ВЧ НОМЕР_1 солдатом ОСОБА_7 . Станом на 10.02.2026 року досудове розслідування триває, вживаються заходи щодо встановлення місцезнаходження ОСОБА_7 .
Захисник обвинуваченого та прокурор з огляду на вказані обставини не заперечували проти розгляду провадження за відсутністю обвинуваченого.
У судовому засіданні апеляційного суду захисник обвинуваченого ОСОБА_7 - адвокат ОСОБА_8 підтримав апеляційну скаргу та зазначив, що на момент ухвалення вироку ухвала про заміну покарання не набрала законної сили.
Прокурор у судовому засіданні апеляційного суду заперечувала проти задоволення апеляційної скарги та зазначила, що для суду першої інстанції на час постановлення вироку ухвала про заміну покарання набрала законної сили.
Заслухавши доповідь судді по справі, захисника обвинуваченого та прокурора, перевіривши матеріали кримінального провадження, обговоривши доводи, наведені в апеляційній скарзі та провівши судові дебати, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Відповідно до вимог ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Висновки суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, за обставин, викладених у вироку, а також висновки суду про юридичну кваліфікацію дій обвинуваченого за ч. 2 ст. 309 КК України є обґрунтованими, відповідають обставинам справи та підтверджені наявними у справі доказами, які досліджувались за згодою усіх учасників провадження, у тому числі обвинуваченого ОСОБА_7 у порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК України, і в апеляційній скарзі не оспорюються.
Зі змісту апеляційної скарги вбачається, що захисник обвинуваченого фактично порушує питання про недотримання судом визначених законом вимог, що стосуються призначення покарання і пов'язані із суддівським розсудом (дискреційними повноваженнями), зміст та суть яких викладено в постанові Верховного Суду від 22 березня 2018 року у справі № 51-1985км18 (єдиний унікальний номер 207/5011/14-к) та постанові Верховного Суду від 7 листопада 2018 року у справі № 51-329км18 (єдиний унікальний номер 297/562/17), які враховуються колегією суддів під час перегляду вироку суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
У відповідності до ст. 65 КК України, суд призначає покарання у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення, відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинене кримінальне правопорушення призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень.
Як вбачається з мотивувальної частини вироку, суд, призначаючи ОСОБА_7 покарання, виконав вимоги ст. 65 КК України, а саме: врахував ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке відноситься до категорії нетяжких злочинів; визнав щире каяття за обставину, що пом'якшує покарання; встановив відсутність обставин, що обтяжують покарання; дав належну оцінку даним про особу обвинуваченого, який раніше судимий, не одружений, на утриманні дітей не має, стійких соціальних зв'язків не має, не працює, має постійне місце реєстрації та проживання, на обліку у нарколога та психіатра не перебуває, однак 14 травня 2018 року оглядався лікарем-наркологом на стан сп'яніння, за висновком якого перебував у наркотичному сп'янінні психостимуляторами.
Судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції з приводу того, що виправлення та перевиховання, а також попередження вчинення нових кримінальних правопорушень обвинуваченим можливо лише з призначенням ОСОБА_7 остаточного покарання у виді позбавлення волі, і підстави для застосування ст. 75 КК України до вказаного покарання відсутні.
Відповідно до положень ст. 414 КПК України, невідповідним ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого визнається таке покарання, яке хоч і не виходить за межі, встановлені відповідною статтею закону України про кримінальну відповідальність, але за своїм видом чи розміром є явно несправедливим через м'якість або через суворість.
Колегія суддів вважає, що розмір призначеного ОСОБА_7 покарання відповідає тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення та даним про його особу, а також відповідає критерію справедливого покарання, відповідає вимогам ст. 65 КК України та його меті.
При цьому, як вбачається з вироку суду, за ч. 2 ст. 309 КК України ОСОБА_7 було призначене покарання не в максимальних межах санкції статті, а призначаючи остаточне покарання на підставі ч. 1 ст. 71 КК України, суд застосував принцип часткового приєднання невідбутої частини покарання, що також не свідчить про несправедливість призначеного остаточного покарання через його суворість.
Що стосується доводів апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції не мав правових підстав для призначення остаточного покарання на підставі ч. 1 ст. 71 КК України, оскільки ОСОБА_7 вчинив кримінальне правопорушення до постановлення ухвали Вільнянського районного суду Запорізької області від 7 листопада 2023 року про заміну невідбутого покарання у виді штрафу на покарання у виді громадських робіт, то колегія суддів вважає їх необґрунтованими з огляду на наступне.
Вироком Вільнянського районного суду Запорізької області від 24 лютого 2023 року ОСОБА_7 був засуджений за ч. 1 ст. 309 КК України до покарання у виді штрафу в розмірі 1000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17000 гривень.
В подальшому, ухвалою Вільнянського районного суду Запорізької області від 7 листопада 2023 року ОСОБА_7 було замінено покарання у виді штрафу на покарання у виді 240 годин громадських робіт.
З апеляційною скаргу на ухвалу Вільнянського районного суду Запорізької області від 7 листопада 2023 року адвокат ОСОБА_8 звернувся лише 9 травня 2024 року, також в апеляційній скарзі було викладено клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження цієї ухвали.
Лише 3 червня 2024 року ухвалою Запорізького апеляційного суду було задоволено вищевказане клопотання про поновлення строку.
Таким чином, станом на день ухвалення оскаржуваного вироку Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 16 квітня 2024 року, для суду першої інстанції ухвала Вільнянського районного суду Запорізької області від 7 листопада 2023 року обґрунтовано вважалася такою, що набрала законної сили.
За таких обставин, колегія суддів не вбачає підстав для скасування або зміни вироку Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 16 квітня 2024 року, оскільки суд першої інстанції в повній мірі встановив та належним чином оцінив і врахував усі обставини, які за законом повинні бути врахованими при призначенні особі покарання.
Істотних порушень органами досудового слідства чи судом норм кримінального процесуального закону, які були б підставою для скасування вироку, колегією суддів не встановлено.
На підставі зазначеного, керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 414, 418, 419 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу захисника обвинуваченого ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_8 залишити без задоволення.
Вирок Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 16 квітня 2024 року у відношенні ОСОБА_7 за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 309 КК України, залишити без змін.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту оголошення.
Касаційна скарга на ухвалу може бути подана протягом трьох місяців з дня її оголошення безпосередньо до Верховного Суду.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4