Справа № 132/2936/25
Провадження № 22-ц/801/666/2026
Категорія: 41
Головуючий у суді 1-ї інстанції Карнаух Н. П.
Доповідач:Копаничук С. Г.
02 квітня 2026 рокуСправа № 132/2936/25м. Вінниця
Вінницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Головуючого: Копаничук С.Г. (суддя - доповідач),
суддів: Оніщука В.В., Рибчинського В.П.,
позивач: ТОВ «Юніт Капітал»
відповідач : ОСОБА_1
розглянувши у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» на рішення Калинівського районного суду Вінницької області від 12.01.2026 року, постановлене під головуванням судді Карнаух Н.П., у справі за позовом ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
встановив:
ТОВ «Юніт Капітал» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Зазначило, що ОСОБА_1 20.05.2021 року шляхом введення на офіційному сайті кредитора www.moneyveo.ua одноразового ідентифікатора MNV988ZG, як електронного підпису, уклала в електронній формі з ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» кредитний договір № 844336996 ,згідно якого отримала кредитні кошти у розмірі 15 440 грн , що були перераховані на зазначену нею банківську картку НОМЕР_1 ,строком до 21.06.2021 року, зі сплатою відсотків за користування кредитом і інших передбачених договором платежів. Позивач свої обов'язки за договором виконав і надав відповідачці зазначені кошти ,а ОСОБА_1 зобов'язання за кредитним договором не виконувала ,в зв'язку з чим станом на 25.06.2025 у неї виникла заборгованість в сумі 55 018,68 грн ,з яких 15 439,08 грн. - заборгованість з тіла кредиту , 39 579,60 грн -заборгованість з відсотків. 28.11.2018 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» укладено договір факторингу № 28/1118-01 ,за яким право вимоги за кредитним договором № 844336996 передано останньому .
У подальшому до вказаного договору укладалися додаткові угоди, у тому числі, щодо продовження терміну його дії.
Зокрема,28.11.2019 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон плюс» уклали додаткову угоду № 19 згідно з якою строк дії договору продовжено до 31.12.2020 року, при цьому умови договору залишаються без змін.
31.12.2020 року між клієнтом та Фактором укладено додаткову угоду № 26 від 31.12.2020 року до договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 року, що продовжила строк договору до 31.12.2021 року. В даній додатковій угоді договір факторингу № 28/118-01 від 28.11.2018 року викладено в новій редакції, проте його дата укладення залишена як 28.11.2018 та № 28/1118-01.31.12.2021 року сторони договору факторингу уклали додаткову угоду № 27, яка продовжила строк дії договору до 31.12.2022 року. При цьому умови договору залишилися без змін, відповідно до договору факторингу в редакції від 31.12.2020 року.31.12.2022 сторони договору факторингу уклали додаткову угоду №31, яка продовжила строк дії договору до 31 грудня 2023 року (Додаток №16). При цьому інші умови договору залишилися без змін, відповідно до договору факторингу в редакції від 31 грудня 2020 року.31.12.2023 сторони договору факторингу уклали додаткову угоду №32, яка продовжила строк дії договору до 31 грудня 2024 року (Додаток №17).
05.08.2020 між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» в свою чергу було укладено договір факторингу № 05/0820-01,за яким право вимоги за кредитним договором № 844336996 передано останньому .
04.06.2025 між ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «Юніт Капітал» укладено договір факторингу № 04/06/25-Ю, за яким право вимоги за кредитним договором №139571136 передано останньому .
ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс», ТОВ «Таліон Плюс» та позивач не здійснювали нарахувань заборгованості боржнику за вказаним кредитним договором.
Просило стягнути з відповідачки ОСОБА_1 на користь позивача вказану заборгованість .
Рішенням Калинівського районного суду від 12.01.2026 року у задоволенні позову ТОВ «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 відмовлено.
В апеляційній скарзі ТОВ «Юніт Капітал» просить вищезазначене рішення скасувати ,а у справі ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити у повному обсязі. Зазначили, що рішення суду про відмову у позові з підстав недоведення переходу за договорами факторингу права вимоги до відповідача , є необгрунтованим , оскільки такий перехід права вимоги підтверджено належними доказами.
Відзив на апеляційну скаргу до суду не надходив.
Дослідивши матеріали справи, рішення суду в межах доводів апеляційної скарги колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.
Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим; законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права; обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Суд першої інстанції встановив, що кредитний договір між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та відповідачем був укладений 20.05.2021 року, тоді як договір факторингу між первісним кредитором та ТОВ «Таліон Плюс» був укладений раніше - 28.11.2018 року, тобто, до виникнення зобов'язання за кредитом. Відмовляючи у задоволенні позову суд виходив із того, що на момент укладення договору факторингу права вимоги щодо ОСОБА_1 ще не існувало і ,відповідно, не могло бути відступлене первісним кредитором на час укладення договору факторингу. У зв'язку з тим, що ТОВ «Таліон Плюс» не набуло права вимоги за кредитним договором, а отже не могло передати його послідуючим факторам,в тому числі й позивачу - ТОВ «Юніт Капітал», останнім не доведено наявності у нього права вимоги до відповідача, як не підтвердженого належними, допустимими доказами.
Однак, із мотивами відмови суду у задоволенні позову погодитись не можна .
Згідно з ч.1 ст.1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона(фактор)передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта)за плату(убудь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Згідно з ч. 2 ст. 1078 ЦК України майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події. У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається.
Отже ,предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Відповідно до статті 1082 ЦК України боржник зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов'язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов'язку перед ним. Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов'язку перед клієнтом.
Як вказує позивач ,право вимоги перейшло до нього на підставі договорів факторингу, укладених між первісним кредитором ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та послідуючими Факторами.
Встановлено, що 28.11.2018 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон плюс» уклали договір факторингу № 28/1118-01, строк дії якого закінчується 28.11.2019 року, згідно п.2.1. якого клієнт зобов'язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних Реєстрах прав вимоги, а фактор зобов'язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених договором.(а.с.43-46)
Згідно п.п. 1.3. договору № 28/1118-01 ,під правом вимоги розуміються всі права клієнта за кредитними договорами, в тому числі ,права грошових вимог до боржників по сплаті суми боргу за кредитними договорами, строк платежу за якими настав, а також права вимоги, які виникнуть в майбутньому. Згідно п. 8.2. Договору строк дії цього договору закінчується 28 листопада 2019 року.
28.11.2019року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон плюс» уклали додаткову угоду № 19 ,згідно якої строк дії договору продовжено до 31.12.2020 року, при цьому умови договору залишаються без змін.(а.с74-зворот)
31.12.2020 року ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» уклали додаткову угоду № 26 до договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року, згідно якої сторони дійшли згоди викласти текст договору у новій редакції.(а.с.49-52)
Пунктом 1.2 договору визначено, що перелік кредитних договорів наводиться у відповідних додатках до договору, а саме у реєстрах прав вимоги.
Відповідно до п. 1.3 договору визначено, що під правом вимоги розуміються всі права грошових вимог клієнта до боржників по сплаті суми боргу за кредитними договорами, строк платежу за якими настав, а також права вимоги, які виникнуть в майбутньому.
Згідно п. 8.2. строк цього договору починає свій перебіг у момент, визначений у п. 8.1 цього договору та закінчується 31.12.2021 року, але в будь-якому випадку до моменту належного та повного виконання сторонами взятих на себе зобов'язань за цим договором.
31.12.2021 ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» уклали додаткову угоду № 27, згідно якої узгодили продовжити строк дії договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року до 31 грудня 2022 року.(а.с.54)
31.12.2022 ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» уклали додаткову угоду №31, згідно якої сторони дійшли згоди продовжити строк дії договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року до 31 грудня 2023 року.(а.с.54-зворот)
31.12.2023 ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» уклали додаткову угоду № 32, згідно якої сторони узгодили продовжити строк дії договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року до 31 грудня 2024 року.(а.с.55)
Таким чином, договір № 28/1118-01 є рамковою угодою, адже він підтверджує згоду двох сторін співпрацювати протягом визначеного проміжку часу, а саме протягом 28.11.2018 -31.12.2024 років.
25.08.2021 року представники ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» на виконання договору факторингу№ 28/1118-01від 28 листопада 2018року підписали реєстр прав вимоги№ 148(а.с.56) , за яким право вимоги до ОСОБА_1 , за якою рахується заборгованість за кредитним договором на суму 36 908,58 грн. передало останньому. Тобто, на 25.08.2021 року вимоги до боржника ,що були включені до реєстру прав вимоги № 148, на час включення до реєстру вже існували за продовженою додатковою угодою №31 від 31.12.2020 року строком дії договору факторингу до 31.12.2021 року.(а.с.56-57)
Відповідно, ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» відступило дійсне право вимоги до ТОВ «Таліон Плюс», оскільки з урахуванням визначених строків дії цього договору та додаткових угод до нього, його виконання здійснювалось не одномоментно, а протягом всього часу дії. На підтвердження факту укладення даного Реєстру та відступлення прав вимоги до відповідача на користь ТОВ «Таліон Плюс», первісним кредитором передані останньому документи, які підтверджують видачу кредиту відповідачу та були долучені позивачем до позовної заяви.
Відтак, умови зазначених договорів факторингу передбачали можливість передачі права вимоги, які виникнуть в майбутньому. Такі умови договорів не суперечать нормам чинного законодавства та в установленому законом порядку судом недійсними не визнавалися, а отже, виходячи із презумпції правомірності правочину, є правомірними, тобто такими, що породжують певні цивільні права та обов'язки.
Відтак , ті висновки і мотиви суду першої інстанції, що предметом вказаного договору факторингу не могли бути вимоги до відповідачки за договором кредиту, укладеним пізніше ,є безпідставними.
Разом із тим, висновки суду про відмову у позові є по суті правильними, а факт переходу права вимоги до позивача від первісного кредитора не доведено позивачем з інших підстав ,а тому доводи апеляційної скарги позивача ТОВ «Юніт Капітал» в цій частині є необгрунтованими.
Згідно з висновком Верховного Суду, що викладений у постанові від 18 жовтня 2023 року у справі № 905/306/17, для підтвердження факту відступлення права вимоги заінтересована сторона повинна надати до суду докази переходу права вимоги від первісного до нового кредитора на кожному етапі такої передачі. Належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються, за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором.(постанови Верховного Суду від 29.06.2021 року у справі №753/20537/18, від 21.07.2021 року у справі №334/6972/17, від 27.09.2021 року у справі №5026/886/2012 тощо).
Щодо необхідності повної оплати новими кредиторами на користь минулих кредиторів за договором факторингу, то Верховний Суд неодноразово зазначав, що належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються, за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором. Аналогічні висновки викладений у постановах Верховного Суду від 29.06.2021 у справі №753/20537/18, від 21.07.2021 у справі №334/6972/17, від 27.09.2021 у справі №5026/886/2012 тощо.
Частиною 1ст. 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Процесуальний закон містить вимоги щодо доказів, на підставі яких суд встановлює обставини справи, а саме: докази повинні бути належними (стаття 77 ЦПК), допустимими (стаття 78 ЦПК), достовірними (стаття 79 ЦПК), а у своїй сукупності - достатніми (стаття 80 ЦПК).
Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування(ч. 2 ст. 78 ЦПК України).
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Згідно зі ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Результати оцінки доказів суд відображає в рішенні, в якому наводяться мотиви їх прийняття чи відмови у прийнятті.
Згідно із практикою Європейського суду з прав людини за своєю природою змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і відповідно правомочностей головних суб'єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства, суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об'єктивно призводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов'язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.
Відповідно, для підтвердження факту відступлення права вимоги, позивач повинен надати до суду належні? достатні, допустимі докази набуття права вимоги від первісного до нового кредитора на кожному етапі такої передачі.
З матеріалів справи вбачається, що на підтвердження факту набуття за договором факторингу від первісного кредитора позивачем права вимоги до боржника, позивач надав засвідчені копії відповідних документів щодо оплати ним права вимоги лише товариству ФК «Онлайн Фінанс».(а.с. 76-79)Доказів оплати набуття права вимоги іншими набувачами на кожному етапі такої передачі не надані.
Оскільки відповідних доказів оплати за договорами на кожному етапі такої передачі позивач не надав ,ним відповідно не доведено переходу до нього права вимоги допустимими, достовірними і достатніми доказами ,що наведені у постанові Верховного Суду від 18.10.2023 року у справі № 905/306/17.
Згідно п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України апеляційний суд за результатами розгляду апеляційної скарги має право, зокрема, скасувати судове рішення та ухвалити нове.
Підставою для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права (частина 1 статті 376 ЦПК України).
Оскільки суд , при вірних висновках по суті позову , неправильно застосував норми матеріального і порушив норми процесуального права , апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню ,а мотивувальна частина рішення суду - зміні апеляційним судом із залишенням висновку суду про відмову у позові без змін.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 382-384 ЦПК України, -
Постановив:
Апеляційну скаргу ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» задовільнити частково.
Рішення Калинівського районного суду Вінницької області від 12.01.2026 року змінити та викласти мотивувальну частину рішення у тексті цієї постанови.
В іншій частині рішення залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною, касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п. 2 ч.3 ст. 389 ЦПК України.
Головуючий С.Г. Копаничук
судді: В.В.Оніщук
В. П. Рибчинський