про залишення касаційної скарги без руху
02 квітня 2026 року
м. Київ
справа №620/8523/25
адміністративне провадження №К/990/11869/26
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Єзерова А.А., суддів Кравчука В.М., Стародуба О.П.,
перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 27.10.2025 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 23.02.2026 у справі №620/8523/25 за позовом ОСОБА_1 до Міністерства соціальної політики України, Пенсійного фонду України, третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Державна казначейська служба України про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,
У серпні 2025 року ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до Міністерства соціальної політики України, Пенсійного фонду України, в якому просив:
визнати протиправною бездіяльність Міністерства соціальної політики та Пенсійного фонду України щодо ненадання позивачу чіткої відповіді на питання, поставлені у зверненні до Міністра соціальної політики та Голови правління Пенсійного фонду України від 29.05.2025;
визнати протиправною відмову у виплаті пенсії за минулий час відповідно до рішень судів за період з 01.01.2016 по 31.01.2024;
стягнути з Міністерства соціальної політики та Пенсійного фонду України - суб'єктів владних повноважень на відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної протиправною бездіяльністю на користь позивача, грошову заборгованість за період з 01.01.2016 по 31.01.2024 у розмірі 2655268,02 грн, відповідно до наданих документів Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області.
Чернігівський окружний адміністративний суд рішенням від 27.10.2025, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 23.02.2026, у задоволенні позову відмовив.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції та постановою суду апеляційної інстанції, позивач оскаржив їх у касаційному порядку, просив скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.
Дослідивши зміст касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для залишення її без руху.
Розгляд справи в суді першої інстанції здійснювався за правилами загального позовного провадження.
Згідно з частиною першою статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Стаття 330 КАС України містить вимоги щодо форми та змісту касаційної скарги.
Відповідно до пункту 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначається підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
Згідно з частиною четвертою статті 328 КАС України встановлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
Отже, зміст наведених положень процесуального закону свідчить про те, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у частини першої статті 328 КАС України, в касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов'язково наводитись у взаємозв'язку із посиланням на відповідний пункт частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.
У силу приписів частини третьої статті 334 КАС України в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються, зокрема, підстава (підстави) відкриття касаційного провадження.
Суд касаційної інстанції може відкрити касаційне провадження виключно у випадках, передбачених частини четвертої статті 328 КАС України, зазначених скаржником у касаційній скарзі. Водночас мотиви особи, що подає касаційну скаргу, щодо незгоди з судовим рішенням мають бути викладені з урахуванням передбачених КАС України підстав для його скасування або зміни з вказівкою на конкретні висновки суду, рішення якого оскаржується, із одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які неправильно застосовані цим судом при формуванні відповідного висновку.
У касаційній скарзі скаржник, як на підставу касаційного оскарження посилається на неврахування судом апеляційної інстанції висновку Верховного Суду, наведеного у постанові від 01.12.2020 у справі №465/273/16-а, однак не визначає, які саме норми матеріального права неправильно застосували суди, або щодо якої норми права суди не враховали висновок Верховного Суду.
Верховний Суд звертає увагу, що обов'язковими умовами для оскарження судових рішень на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі: норми матеріального права, яку неправильно застосували суди; постанови Верховного Суду і який саме висновок щодо застосування цієї ж норми у ній викладений; висновки судів, які суперечить позиції Верховного Суду; обґрунтування, в чому полягає подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду i у якій подається касаційна скарга).
Недостатньо самого лише зазначення постанови Верховного Суду, в якій викладений висновок про застосування норми права; потрібною, обов'язковою умовою мотивування скарги є стислий виклад змісту спірних правовідносини у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду і у якій подається касаційна скарга), щоб можна було побачити їхню подібність.
Подібність правовідносин означає, зокрема подібність суб'єктного складу учасників відносин, об'єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин).
Зміст правовідносин з метою з'ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) визначається обставинами кожної конкретної справи. До того ж, обставини, які формують зміст таких правовідносин і впливають на застосування норм матеріального права, самі по собі не формують подібності правовідносин, важливими факторами є також доводи і аргументи сторін, які складають межі судового розгляду справи.
Отже, скаржнику необхідно конкретизувати підстави оскарження постанови суду апеляційної інстанції відповідно до частини четвертої статті 328 КАС України.
Беручи до уваги те, що касаційна скарга подана без дотримання вимог, встановлених КАС України, таку треба залишити без руху на підставі частини другої статті 332 КАС України та надати скаржникові десятиденний строк з дня вручення йому ухвали про залишення касаційної скарги без руху для усунення зазначених вище недоліків, а саме:
- конкретизувати підстави касаційного оскарження постанови суду апеляційної інстанції відповідно до частини четвертої статті 328 КАС України з їх належним обґрунтуванням.
Керуючись статтями 169, 328, 332, КАС України,
Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 27.10.2025 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 23.02.2026 у справі №620/8523/25 залишити без руху.
Надати скаржнику строк у десять днів з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків касаційної скарги.
Роз'яснити, що у разі невиконання вимог цієї ухвали в установлений судом строк касаційна скарга разом із доданими до неї матеріалами буде повернута.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями і не оскаржується.
Суддя-доповідач А.А. Єзеров
Суддя В.М. Кравчук
Суддя О.П. Стародуб