02 квітня 2026 року
м. Київ
справа № 160/21871/25
адміністративне провадження № К/990/11643/26
Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Білак М.В., перевіривши касаційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю «Хайат Естейт» на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 11 лютого 2026 року у справі №160/21871/25 за позовом Верхньодніпровської міської ради до Східного офісу Держаудитслужби, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю «Вольт Постач», Товариство з обмеженою відповідальністю «Хайат Естейт», Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 , Приватне підприємство «Рекунов», ОСОБА_2 , про визнання протиправною та скасування вимоги,
У липні 2025 року Верхньодніпровська міська рада звернулася до суду з позовом до Східного офісу Держаудитслужби, у якому просила визнати протиправною та скасувати Вимогу Східного офісу Держаудитслужби про усунення виявлених ревізією порушень законодавства від 11 липня 2025 року № 040420-13/4284-2025.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05 серпня 2025 року відкрито провадження у справі та призначено розгляд за правилами загального позовного провадження.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08 вересня 2025 року задоволено заяву представника Верхньодніпровської міської ради про залучення до участі у розгляді справи третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача;
залучено в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача:
- Товариство з обмеженою відповідальністю «ВОЛЬТ ПОСТАЧ»;
- Товариство з обмеженою відповідальністю «ХАЙАТ ЕСТЕЙТ»;
- Фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 ;
- Приватне підприємство «РЕКУНОВ»;
- Фізичну особу-підприємця ОСОБА_2 .
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05 листопада 2025 року адміністративний позов Верхньодніпровської міської ради задоволено частково.
Визнано протиправними та скасовано пункти 3, 4 та 5 Вимоги Східного офісу Держаудитслужби «Про усунення виявлених ревізією порушень законодавства» від 11 липня 2025 року № 040420-13/4284-2025.
В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Стягнуто на користь Верхньодніпровської міської ради за рахунок бюджетних асигнувань Східного офісу Держаудитслужби судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1816 (одна тисяча вісімсот шістнадцять) грн 80 коп.
Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 11 лютого 2026 року задоволено частково апеляційну скаргу Східного офісу Держаудитслужби. У задоволенні апеляційної скарги Приватного підприємства «Рекунов» відмовлено.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05 листопада 2025 року скасовано в частині задоволених позовних вимог Верхньодніпровської міської ради до Східного офісу Держаудитслужби, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю «ВОЛЬТ ПОСТАЧ», Товариство з обмеженою відповідальністю «ХАЙАТ ЕСТЕЙТ», Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 , Приватне підприємство «Рекунов», ОСОБА_2 , про визнання протиправною та скасування пунктів 3 та 5 вимоги Східного офісу Держаудитслужби «Про усунення виявлених ревізією порушень законодавства» від 11 липня 2025 року № 040420-13/4284-2025 та в цій частині прийнято нове рішення про відмову у задоволенні позову.
В іншій частині рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05 листопада 2025 року у справі №160/21871/25 залишено без змін.
13 березня 2025 року до Верховного Суду через підсистему «Електронний суд» надійшла касаційна скарга Товариство з обмеженою відповідальністю «Хайат Естейт» на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 11 лютого 2026 року у справі №160/21871/25. Заявник, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції щодо визнання протиправною та скасування пунктів 3 та 5 вимоги Східного офісу Держаудитслужби № 040420-13/4284-2025, залишити в силі рішення суду першої істанції.
Дослідивши подану касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для її повернення з таких підстав.
Пунктом 8 частини другої статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Наведеним конституційним положенням кореспондує стаття 14 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».
За правилами частини першої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Імперативними приписами частини четвертої статті 328 КАС України обумовлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
Згідно з пунктом 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України (відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах) скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 4 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається в чому полягає порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень). Зокрема, якщо скаржник вважає, що судами порушено норми процесуального права щодо недослідження зібраних у справі доказів, неповного встановлення обставин справи, або встановлення обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів, у касаційній скарзі має бути конкретно зазначено або обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів та чому, на думку скаржника, останні є недопустимими, або зібрані у справі докази, які судом не досліджені, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права.
У разі подання касаційної скарги на судове рішення, зазначене у частинах другій і третій статті 328 цього Кодексу, в касаційній скарзі зазначається обґрунтування того, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень).
Враховуючи положення процесуального закону необхідно зазначити, що під час касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій статті 328 КАС України, обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення ним (ними) норм процесуального права має обов'язково наводитись у взаємозв'язку із посиланням на відповідний пункт (пункти) частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга.
Під час перевірки касаційної скарги на предмет дотримання вимог статті 330 КАС України встановлено, що у якості підстав касаційного оскарження судових рішень заявник посилається на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України, пункт 1 частини другої статті 353 КАС України.
В обґрунтування пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України заявник посилається на те, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду. При цьому, скаржник зазначає про порушення замовником пункту 2 частини п'ятої статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі» та посилається на постанови Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 03 жовтня 2021 року у справі №910/6790/18, від 23 січня 2020 року у справі №907/788/18, від 02 грудня 2020 року у справі №№913/368/19, від 18 червня 2021 року у справі №927/491/19, від 16 лютого 2021 року у справі №910/6790/18, постанову Великої Палати Верховного Суду від 24 січня 2024 року у справі №922/2321/22 /аркуші 6-7 касаційної скарги/.
Суд касаційної інстанції звертає увагу заявника, що обов'язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі: 1) норми матеріального права, яку неправильно застосовано судами; 2) постанови Верховного Суду і який саме висновок щодо застосування цієї ж норми у ній викладено; 3) висновок судів, який суперечить позиції Верховного Суду; 4) в чому полягає подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду i у якій подається касаційна скарга).
Верховний Суд зауважує, що у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України недостатньо самого лише зазначення постанови Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права. Обов'язковою умовою є те, що правовідносини у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду і у якій подається касаційна скарга) мають бути подібними.
Подібність правовідносин означає, зокрема, тотожність суб'єктного складу учасників відносин, об'єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з'ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) визначається обставинами кожної конкретної справи.
Перевіряючи доводи, наведені заявником у касаційній скарзі, Суд приходить до висновку про відсутність підстав для відкриття касаційного провадження за пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України, оскільки скаржником лише зазначено про постанови Верховного Суду, проте не обґрунтовано подібність правовідносин у цій справі та у зазначених скаржником справах.
Суд звертає увагу, що посилання на практику Верховного Суду без аналізу та врахування обставин справи, за яких судом касаційної інстанції було зроблено відповідні висновки, без доведення подібності правовідносин у справах щодо оцінки того чи іншого аргументу, які зроблені на підставі встановлених фактичних обставин конкретної справи і наявних в матеріалах справи доказів, не є свідченням застосування судами попередніх інстанцій у цій справі норм матеріального права без урахування висновків Верховного Суду щодо їх застосування.
При цьому, Суд також зазначає, що формальне посилання скаржника на постанови Верховного Суду (зокрема, і цитування окремих абзаців постанов) не може вважатись належним обґрунтуванням підстави касаційного оскарження судових рішень, передбаченої пунктом 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Крім того, Верховний Суду зауважує, що підставою для касаційного оскарження є неврахування висновку Верховного Суду саме щодо застосування норми права, а не будь-якого висновку, зробленого судом касаційної інстанції в обґрунтування мотивувальної частини постанови.
Також Суд зазначає, що доводи касаційної скарги в контексті наявності передбаченої пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України підстави зводяться здебільшого до переоцінки встановлених судами обставин та досліджених ними доказів.
З огляду на викладене, Суд вважає безпідставними посилання заявника на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу касаційного оскарження.
Щодо посилання на пункт 1 частини другої статті 353 КАС України (суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 328 цього Кодексу), Суд зазначає, що такі можуть бути визнані прийнятними при касаційному оскарженні судового рішення за пунктом 4 частини четвертої статті 328 КАС України.
Проте, заявник у касаційній скарзі не посилається на пункт 4 частини четвертої статті 328 КАС України.
Суд зауважує, що відповідно до пункту 4 частини четвертої статті 328 КАС України підставою касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
Згідно з частиною другою статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо:
1) суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 328 цього Кодексу; або
2) суд розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу, яка підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження; або;
3) суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи;
4) суд встановив обставини, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів.
У контексті наведеного Верховний Суд зазначає, що твердження скаржника про те, що суди не дослідили зібрані у справі докази можуть бути враховані при касаційному оскарженні судових рішень (пункт 4 частини четвертої статті 328 КАС України) лише у разі обґрунтованості заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, про що прямо зазначено в пункті 1 частини другої статті 353 цього Кодексу.
Отже, фактично доводи касаційної скарги зводяться до незгоди з судовими рішеннями, цитування норм законодавства, переоцінки встановлених судами обставин та досліджених ними доказів, що виходить за межі касаційного перегляду, які визначені статтею 341 КАС України.
Крім того, Суд зауважує, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Хайат Естейт» просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції також в частині скасування пункту 5 вимоги Східного офісу Держаудитслужби № 040420-13/4284-2025. Проте, касаційна скарга не містить доводів щодо необхідності перегляду рішення апеляційного суду в цій частині з посиланням на підстави касаційного оскарження, передбачені частиною четвертою статті 328 КАС України.
Суд касаційної інстанції не може самостійно визначати підстави касаційного оскарження, такий обов'язок покладено на особу, яка оскаржує судові рішення, натомість, в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина третя статті 334 КАС України), а в подальшому саме в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення (частина перша статті 341 КАС України).
Відповідно до приписів статті 44 КАС України учасники справи, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно строку подання касаційної скарги, її форми та змісту.
Верховний Суд звертає увагу заявника, що на стадії відкриття касаційного провадження касаційній суд не перевіряє законність і обґрунтованість судових рішень, а перевіряє касаційну скаргу на предмет дотримання особою, яка її подає, вимог щодо форми і змісту касаційної скарги, а також дотримання строків реалізації права на касаційне оскарження.
Пунктом 4 частини п'ятої статті 332 КАС України встановлено, що касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.
Отже, касаційну скаргу необхідно повернути особі, яка її подала, на підставі пункту 4 частини п'ятої статті 332 КАС України.
Повернення Верховним Судом касаційної скарги та надання заявнику права в межах розумних строків та при дотриманні всіх інших вимог процесуального закону на повторне звернення до Верховного Суду з такою скаргою, не є обмеженням доступу до суду (зокрема, що гарантовано пунктом 8 частини другої статті 129 Конституції України), та забезпечує практичну можливість реалізації права особи на суд у формі касаційного оскарження судового рішення учасником справи.
Керуючись статтею 248, пунктом 4 частини п'ятої статті 332, 336 КАС України,
Касаційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю «Хайат Естейт» на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 11 лютого 2026 року у справі №160/21871/25 за позовом Верхньодніпровської міської ради до Східного офісу Держаудитслужби, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю «Вольт Постач», Товариство з обмеженою відповідальністю «Хайат Естейт», Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 , Приватне підприємство «Рекунов», ОСОБА_2 , про визнання протиправною та скасування вимоги повернути особі, яка її подала.
Роз'яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею, є остаточною та не може бути оскаржена.
Суддя М.В. Білак