01 квітня 2026 року
м. Київ
справа №320/3781/24
адміністративне провадження № К/990/12514/26
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Ханової Р. Ф.,
суддів - Бившевої Л.І., Хохуляка В.В,
перевіривши касаційну скаргу Державної митної служби України
на рішення Київського окружного адміністративного суду від 10 липня 2024 року
та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 02 березня 2026 року
у справі №320/3781/21
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «БФ ЕНД ГХ ТРЕВЕЛ РІТЕЙЛ ЛТД»
до Державної митної служби України, Адміністрації державної прикордонної служби України
про визнання протиправним та скасування наказу,-
До Верховного Суду надійшла касаційна скарга Державної митної служби України на рішення Київського окружного адміністративного суду від 10 липня 2024 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 02 березня 2026 року у справі №320/3781/21, предметом спору у якій є визнання протиправним та скасувати спільний наказ Державної митної служби України та Адміністрації Державної прикордонної служби України від 13 грудня 2023 року №931/1059АГ про зупинення дії дозволу на відкриття та експлуатацію магазину безмитної торгівлі.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 10 липня 2024 року, ухваленим за наслідками розгляду справи в порядку спрощеного провадження, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 02 березня 2026 року, позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано спільний наказ Державної митної служби України та Адміністрації Державної прикордонної служби України від 13 грудня 2023 року №931/1059АГ про зупинення дії дозволу на відкриття та експлуатацію магазину безмитної торгівлі.
У касаційній скарзі скаржник, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення Київського окружного адміністративного суду від 10 липня 2024 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 02 березня 2026 рокуу справі №320/3781/21, та ухвалити нове рішення, яким в задоволені позову відмовити.
При вирішенні питання про відкриття касаційного провадження за зазначеною касаційною скаргою Суд виходить з наступного.
Згідно пункту 8 статті 129 Конституції України, основними засадами судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Відповідно до частини третьої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Згідно з частиною першою статті 13 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Відповідно до частини першої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Аналіз наведених норм дає підстави для висновку про те, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку лише у визначених законом випадках.
В свою чергу, відповідно до пункту другого частини п'ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовної практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
Згідно з положеннями частини четвертої статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України виключно за правилами загального позовного провадження розглядаються справи у спорах: 1) щодо оскарження нормативно-правових актів, за винятком випадків, визначених цим Кодексом; 2) щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб'єкта владних повноважень, якщо позивачем також заявлено вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної такими рішеннями, діями чи бездіяльністю, у сумі, що перевищує сто розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 3) про примусове відчуження земельної ділянки, інших об'єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності; 4) щодо оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує: для юридичних осіб - п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; для фізичних осіб та фізичних осіб - підприємців - вісімдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 5) щодо оскарження рішень Національної комісії з реабілітації у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років"; 6) щодо оскарження індивідуальних актів Національного банку України, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Міністерства фінансів України, Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, рішень Кабінету Міністрів України, визначених частиною першою статті 266-1 цього Кодексу.
Суд звертає увагу на те, що положення частини четвертої статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України є чіткими, зрозумілими та вичерпними. Лише у випадках визначених цією частиною суд зобов'язаний розглядати за правилами загального позовного провадження, в інших випадках суд має можливість здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження.
Підтвердженням цього є частина шоста статті 12 Кодексу адміністративного судочинства, якою визначено, які справи в розумінні цього Кодексу є справами незначної складності. Зокрема, пунктом 10 частини шостої цієї статті визначено, що справами незначної складності є, в тому числі, інші справи, у яких суд дійде висновку про їх незначну складність, за винятком справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження.
Проаналізувавши зміст позовних вимог у взаємозв'язку з частинами четвертою та шостою статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд звертає увагу на те, що правовідносини, які виникли у цій справі дозволяють суду першої інстанції здійснювати розгляд цієї справи за правилами спрощеного позовного провадження, з огляду на те, що предмет позову визначений позивачем у цій справі не зобов'язує суд здійснювати розгляд цієї справи за правилами загального позовного провадження.
У цій справі, суд першої інстанції, врахувавши вимоги частин четвертої та шостої статті 12, частин третьої та четвертої статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України, розглянув справу за правилами спрощеного позовного провадження. Предмет спору цієї справи не містить ознак, за яких її не можна було розглядати за правилами спрощеного провадження.
Держмитслужба зазначає, що дана справа має виняткове значення для Держмитслужби як органу, основними завданнями якого є: забезпечення та здійснення контролю за дотриманням вимог законодавства з питань митної справи; здійснення контролю за провадженням діяльності, зокрема, відкриття та експлуатація МБТ; забезпечення та здійснення контролю за застосуванням митних режимів, цільовим використанням товарів, поміщених у відповідний митний режим; забезпечення справляння митних платежів, контролю правильності обчислення, своєчасності та повноти їх сплати.
Винятковість значення справи для учасника справи можна оцінити тільки з урахуванням особистої оцінки справи таким учасником. Відтак, особа, яка подає касаційну скаргу, має обґрунтувати наявність відповідних обставин у касаційний скарзі.
Оцінивши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що посилання скаржника на положення підпункту «а» і «в» пункту 2 частини п'ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України є необґрунтованими, оскільки предмет спору не містить обґрунтованих фактичних передумов для віднесення справи до категорії винятково значимих. Крім того, наведені скаржником в касаційній скарзі обставини не дають підстав для висновку, що справа має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики.
Згідно з пунктом першим частини першої статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного оскарження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про необхідність відмови у відкритті касаційного провадження.
Керуючись статтями 243, 328, 333, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд, -
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Державної митної служби України на рішення Київського окружного адміністративного суду від 10 липня 2024 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 02 березня 2026 року у справі №320/3781/21 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «БФ ЕНД ГХ ТРЕВЕЛ РІТЕЙЛ ЛТД» до Державної митної служби України, Адміністрації державної прикордонної служби України про визнання протиправним та скасування наказу.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
СуддіР.Ф. Ханова Л.І. Бившева В.В. Хохуляк