30 березня 2026 року
м. Київ
справа №260/7048/25
адміністративне провадження № К/990/13219/26
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Білак М.В.,
суддів: Жука А.В., Уханенка С.А.,
перевіривши касаційну скаргу військової частини НОМЕР_1 на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 14 січня 2026 року та ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 23 березня 2026 року у справі №260/7048/25 за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними і зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до військової частини НОМЕР_1 , у якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 в період з 29 січня 2020 року по 23 жовтня 2020 року грошового забезпечення, а також виплачених за вказаний період: грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, компенсації невикористаної щорічної основної відпустки, додаткової відпустки, одноразової грошової допомоги при звільненні, премії, визначивши їх розмір, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» станом на 01 січня 2020 року на відповідні тарифні коефіцієнти згідно з пунктом 4 Постанови КМУ №704 від 30 липня 2017 року, з урахуванням раніше виплачених сум та із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого Постановою КМУ від 15 січня 2004 року №44;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 здійснити ОСОБА_1 перерахунок грошового забезпечення за період з 29 січня 2020 року по 23 жовтня 2020 року, а також виплачених за вказаний період: грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, компенсації невикористаної щорічної основної відпустки, додаткової відпустки, одноразової грошової допомоги при звільненні, премії, визначивши їх розмір, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» станом на 01 січня 2020 року на відповідні тарифні коефіцієнти згідно з пунктом 4 Постанови КМУ №704 від 30 липня 2017 року, з урахуванням раніше виплачених сум та із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого Постановою КМУ від 15 січня 2004 року №44.
Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 14 січня 2026 року адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено.
Визнано протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 , яка полягає у не застосуванні пункту 4 Постанови КМУ від 30 серпня 2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» в редакції чинній з 29 січня 2020 року, при обчисленні ОСОБА_1 в період з 29 січня 2020 року по 23 жовтня 2020 року включно, розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, а саме: не визначення розміру посадового окладу та окладу за військове звання, шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня відповідного календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт, згідно з додатками 1,14 вказаної постанови.
Зобов'язано військову частину НОМЕР_1 провести перерахунок та доплату ОСОБА_1 за період з 29 січня 2020 року по 23 жовтня 2020 року включно належні, з урахуванням проведених раніше виплат, суми грошового забезпечення, грошової допомоги при звільненні, надбавки за особливості проходження служби, щомісячної премії, грошової компенсації за невикористану щорічну основну та додаткову відпустку, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2020 рік, грошової допомоги на оздоровлення, обчислених із розмірів посадового окладу та розміру окладу за військове звання, визначених з урахуванням пунктом 4 Постанови КМУ від 30 серпня 2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» в редакції чинній з 29 січня 2020 року, шляхом множення прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, а саме, встановленого Законом України «Про державний бюджет України на 2020 рік» на відповідні тарифні коефіцієнти, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року №44.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, військова частина НОМЕР_1 подала до Восьмого апеляційного адміністративного суду апеляційну скаргу.
Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 18 лютого 2026 року апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 14 січня 2026 року у справі №260/7048/25 залишено без руху. Встановлено військовій частині НОМЕР_1 Міністерства оборони України п'ятиденний строк з дня вручення копії ухвали для усунення недоліків апеляційної скарги, а саме для надання оригіналу документа про сплату судового збору в розмірі 1453,44 грн та докази направлення копії апеляційної скарги позивачу. Також в ухвалі роз'яснено особі, яка подала апеляційну скаргу, що у разі не усунення недоліків апеляційної скарги у встановлений строк, відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) така буде їй повернута.
Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 23 березня 2026 року відмовлено у задоволенні клопотання про продовження строку для усунення недоліку апеляційної скарги. Апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 14 січня 2026 року у справі №260/7048/25 повернуто скаржнику на підставі частини другої статті 298, пункту 1 частини четвертої статті 169 КАС України у зв'язку з невиконання вимог ухвали апеляційного суду про залишення апеляційної скарги без руху.
24 березня 2026 року до Верховного Суду через підсистему «Електронний суд» надійшла касаційна скарга військової частини НОМЕР_1 на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 14 січня 2026 року та ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 23 березня 2026 року у справі №260/7048/25. Заявник, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення, ухвалити нове рішення, у якому відмовити к задоволенні позову ОСОБА_1 у повному обсязі.
Перевіривши доводи касаційної скарги та додані до неї матеріали, колегія суддів зазначає таке.
Пункт 8 частини 2 статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Наведеним конституційним положенням кореспондують положення статті 14 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» і статті 13 КАС України.
Щодо рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 14 січня 2026 року.
Відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Аналіз наведеного законодавства дозволяє дійти висновку про те, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку лише у визначених законом випадках.
Оскільки оскаржуване рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 14 січня 2026 року не було предметом перегляду в суді апеляційної інстанції, то воно не може бути оскаржене до суду касаційної інстанції.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
За таких обставин, у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою військової частини НОМЕР_1 на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 14 січня 2026 року необхідно відмовити.
Щодо ухвали Восьмого апеляційного адміністративного суду від 23 березня 2026 року.
Частиною третьою статті 328 КАС України передбачено, що у касаційному порядку можуть бути оскаржені ухвали суду апеляційної інстанції, зокрема, про повернення апеляційної скарги.
Згідно з частиною четвертою статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Вимоги до форми та змісту касаційної скарги встановлено статтею 330 КАС України, відповідно до пункту 4 частини другої якої у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга.
Пунктом 4 частини п'ятої статті 332 КАС України встановлено, що касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.
Так, зі змісту поданої касаційної скарги вбачається, що предметом касаційного оскарження є ухвала суду апеляційної інстанції від 23 березня 2026 року, якою апеляційну скаргу повернуто скаржнику.
Перевіряючи доводи касаційної скарги, Верховним Судом установлено, що відповідачем не наведено жодної підстави касаційного оскарження ухвали суду апеляційної інстанції, не зазначено у чому полягає порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального чи матеріального права при постановленні оскаржуваної ухвали.
Фактично відповідачем у касаційній скарзі викладено незгоду із судовим рішення суду першої інстанції.
Враховуючи викладене, касаційна скарга військової частини НОМЕР_1 правопорядку підлягає поверненню як така, що не містить підстав касаційного оскарження ухвали Восьмого апеляційного адміністративного суду від 23 березня 2026 року.
Керуючись статтею 248, 328, 330, пунктом 4 частини п'ятої статті 332, 333 КАС України,
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою військової частини НОМЕР_1 на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 14 січня 2026 року у справі №260/7048/25 за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними і зобов'язання вчинити певні дії.
Касаційну скаргу військової частини НОМЕР_1 на ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 23 березня 2026 року у справі №260/7048/25 за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними і зобов'язання вчинити певні дії повернути особі, яка її подала.
Роз'яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.
Судді М.В. Білак
А.В. Жук
С.А. Уханенко