30 березня 2026 року
м. Київ
справа № 340/3031/25
адміністративне провадження № К/990/11101/26
Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Загороднюка А.Г., перевіривши касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Кіровоградобленерго» на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 19 вересня 2025 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 04 лютого 2026 року у справі за позовом Приватного акціонерного товариства "Кіровоградобленерго" до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії та відшкодування шкоди,
Приватне акціонерне товариство "Кіровоградобленерго" звернулося до суду з адміністративним позовом до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (надалі - НКРЕКП), в якому просило:
- визнати протиправними дії НКРЕКП щодо розгляду заяви ПрАТ "Кіровоградобленерго" про встановлення тарифу на 2025 рік та встановлення тарифів на послуги з розподілу електричної енергії на 2025 рік шляхом прийняття постанови №2211 від 19 грудня 2024 року, якою встановлено економічно необґрунтовані тарифи на розподіл електричної енергії для ПрАТ "Кіровоградобленерго" на 2025 рік;
- зобов'язати НКРЕКП встановити для ПрАТ "Кіровоградобленерго" економічно обґрунтований тариф на послуги з розподілу електричної енергії на 2025 рік, у відповідності до затвердженої постановою НКРЕКП від 19 грудня 2024 року №2211 структури тарифів на послуги з розподілу електричної енергії із застосуванням стимулюючого регулювання на 2025 рік та включивши до складу такого тарифу суму недоотриманого доходу (витрат), що зумовлений невідповідністю тарифу на розподіл електричної енергії, встановленого постановою НКРЕКП № 2211 від 19 грудня 2024 року;
- стягнути на користь ПрАТ "Кіровоградобленерго" за рахунок бюджетних асигнувань НКРЕКП 69 879,5 гривень без ПДВ, у рахунок відшкодування шкоди (збитків), завданих протиправними діями НКРЕКП, за встановлення економічно необґрунтованих тарифів на послуги з розподілу електричної енергії за період з 01 січня 2025 року по 31 березня 2025 року.
Ухвалою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 14 травня 2025 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 19 вересня 2025 року, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 04 лютого 2026 року, у задоволенні позовних вимог Приватного акціонерного товариства «Кіровоградобленерго» відмовлено.
11 березня 2026 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга Приватного акціонерного товариства «Кіровоградобленерго».
Не погоджуючись з рішенням судів попередніх інстанцій, позивач просить скасувати рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 19 вересня 2025 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 04 лютого 2026 року та постановити нове рішення, яким позовні вимоги Приватного акціонерного товариства "Кіровоградобленерго" до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії та відшкодування шкоди, задовольнити у повному обсязі.
За правилами частини першої статті 334 КАС України за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.
Перевіривши зміст оскаржуваних судових рішень, доводи касаційної скарги, суд касаційної інстанції виходить з наступного.
Пунктом 8 частини другої статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Наведеним конституційним положенням кореспондує стаття 14 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».
За частиною першою статті 328 КАС України, учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Відповідно до частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до пункту 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України (відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах) скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 4 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається в чому полягає порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень). Зокрема, якщо скаржник вважає, що судами порушено норми процесуального права щодо недослідження зібраних у справі доказів, неповного встановлення обставин справи, або встановлення обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів, у касаційній скарзі має бути конкретно зазначено або обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів та чому, на думку скаржника, останні є недопустимими, або зібрані у справі докази, які судом не досліджені, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права.
У разі подання касаційної скарги на судове рішення, зазначене у частинах другій і третій статті 328 цього Кодексу, в касаційній скарзі зазначається обґрунтування того, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень).
Із системного аналізу наведених положень процесуального закону слідує, що під час касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій статті 328 КАС України, обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення ним (ними) норм процесуального права має обов'язково наводитись у взаємозв'язку із посиланням на відповідний пункт (пункти) частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга.
Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що перелік підстав для касаційного оскарження судових рішень є вичерпним і касаційна скарга повинна бути обґрунтована виключно такими доводами.
Перевіркою змісту поданої касаційної скарги установлено, що скаржник як на підставу касаційного оскарження рішення суду апеляційної інстанцій покликається на пункти 1, 3 частини четвертої статті 328 КАС України.
В частині обґрунтування підстав касаційного оскарження, передбачених пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України, скаржник стверджує, що судами попередніх інстанцій не взято до уваги та не враховано правові висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 23 березня 2023 року у справі №640/17910/19, від 31 березня 2020 року у справі №826/13735/18, від 27 липня 2023 року у справі №640/18341/20 щодо застосування абзацу 2 частини 4 статті 17 Закону України №1540-VII «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг».
Верховний Суд уважає необхідним указати, що результат вирішення у кожній справі зумовлений конкретними обставинами та оцінкою доказів. Аналіз висновків судів попередніх інстанції у цій справі та наведеним скаржником судовими рішеннями суду касаційної інстанції, свідчить про те, що вони ґрунтуються на різних фактичних обставинах справи, що зумовило різне правозастосування норм, що регулюють спірні правовідносини, а отже й різні висновки, яких дійшли суди.
При цьому, варто зауважити, що під судовими рішеннями в подібних правовідносинах розуміються такі рішення, в яких аналогічними є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, і, відповідно, має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин.
Правовим висновком Верховного Суду є висновок щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, сформульований внаслідок казуального тлумачення цієї норми при касаційному розгляді конкретної справи, та викладений у мотивувальній частині постанови Верховного Суду, прийнятої за наслідками такого розгляду.
При встановленні доцільності посилання на постанови Верховного Суду на які посилається скаржник у касаційній скарзі як підставу для перегляду оскаржуваного рішення за пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України, кожен правовий висновок Верховного Суду потребує оцінки на релевантність у двох аспектах: чи є правовідносини подібними та чи зберігає ця правова позиція юридичну силу до спірних правовідносин, зважаючи на редакцію відповідних законодавчих актів.
За таких умов правовий висновок підлягає аналізу не ізольовано від змісту судового рішення, а у взаємозв'язку з конкретними спірними правовідносинами та з урахуванням редакцій нормативно-правових актів, які підлягали застосуванню у відповідний період.
Верховний Суд наголошує, що обов'язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі: 1) норми матеріального права, яку неправильно застосовано судами; 2) постанови Верховного Суду і який саме висновок щодо застосування цієї ж норми у ній викладено; 3) висновок судів, який суперечить позиції Верховного Суду; 4) в чому полягає подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду i у якій подається касаційна скарга).
Посилання на практику Верховного Суду (без аналізу та врахування обставин справи, за яких судом касаційної інстанції було зроблено відповідні висновки, без доведення подібності правовідносин у справах) щодо оцінки того чи іншого аргументу, які зроблені на підставі встановлених фактичних обставин конкретної справи і наявних в матеріалах справи доказів, не є свідченням застосування судом попередньої інстанції у цій справі норм права без урахування висновків Верховного Суду щодо їх застосування.
Посилаючись на неврахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду, заявник не наводить обґрунтування, які б свідчили про подібність правовідносин у цій справі та у справах, на які посилається скаржник.
Поряд із цим, у контексті ефективного способу захисту прав та інтересів особи в адміністративному суді касант покликається на правовий підхід Верховного Суду, викладений у постановах від 9 листопада 2018 року у справі N 263/15749/16-а, від 20 грудня 2018 року у справі N 524/3878/16-а, від 22 березня 2019 року у справі N 815/6832/15, від 1 жовтня 2019 року у справі N 826/3943/16, від 31 березня 2020 року у справі N 826/14837/16, від 15 червня 2021 року у справі N 200/12944/19-а, від 23 грудня 2021 року у справі N 480/4737/19, від 8 лютого 2022 року у справі N 160/6762/21.
У контексті дотримання судами попередніх інстанцій принципу офіційного з'ясування всіх обставин у справі, покликається на неврахування висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 26 лютого 2019 року у справі №802/721/18-а, від 29 листопада 2019 року у справі №818/154/16 та №818/3263/15, від 20 квітня 2021 року у справі №817/1269/17, від 31 травня 2021 року у справі №826/1581/18 та від 21 жовтня 2021 року у справі №826/16737/18.
Проте, автор касаційної скарги не зазначає, які саме норми права судами попередніх інстанцій застосовано без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у вищевказаних постановах Верховного Суду.
У контексті викладеного суддя повторно звертає увагу скаржника, що обов'язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі: 1) норми матеріального права, яку неправильно застосовано судами; 2) постанови Верховного Суду і який саме висновок щодо застосування цієї ж норми у ній викладено; 3) висновок судів, який суперечить позиції Верховного Суду; 4) в чому полягає подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду i у якій подається касаційна скарга).
На підставі викладеного Суд робить висновок, що касаційна скарга не містить належних доводів та обґрунтувань щодо підстав оскарження судових рішень у цій справі на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України.
Поряд із цим, обґрунтовуючи підстави касаційного оскарження відповідач покликається на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України та зазначає, що дана касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, оскільки суди першої та апеляційної інстанції при постановленні оскаржуваних рішень не застосували статті 1173 ЦК України до даних правовідносин та частини 1 статті 23 Закону України "Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг».
У контексті викладеного обгрунтування Верховний Суд звертає увагу скаржника, що у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України (відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах) скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися.
Відтак, обґрунтування підстав допуску справи до касаційного перегляду, передбачених пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України, визначає обов'язковою умовою застосування указаних норм судами попередніх інстанцій при постановленні оскаржуваних рішень.
Застосування пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України передбачає обов'язок касатора: визначити конкретну норму права, щодо якої, на його думку, відсутній висновок Верховного Суду; обґрунтувати необхідність формування такого висновку у подібних правовідносинах (усунення колізій норм права, визначення пріоритету однієї норми над іншою, тлумачення норми, визначення норми, що врегульовує спірні правовідносини т.і.); зазначити, у чому саме полягає неправильне застосування відповідної норми судами попередніх інстанцій; викласти власне бачення правильного застосування цієї норми.
Отже, сам по собі факт відсутності висновку Верховного Суду щодо застосування певної норми права не є достатньою підставою для відкриття касаційного провадження у справі. Необхідним є належне й аргументоване обґрунтування як помилки судів щодо її застосування, так і потреби у формуванні відповідного правового підходу.
З огляду на викладене, Суд вважає безпідставними посилання заявника на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу касаційного оскарження.
Інші аргументи касаційної скарги зводяться до часткового опису обставин справи, переоцінки доказів, з посиланням на неповне з'ясування обставин справи судом апеляційної інстанції. Суд зазначає, що за приписами частини другої статті 341 КАС України оцінка доказів, установлення обставин, що не були встановлені або відхилені судом та вирішення питання щодо переваги одних доказів над іншими, не є повноваженнями суду касаційної інстанції, а позивач обґрунтовує свої доводи саме посиланням на обставини справи, що мають оціночний характер у сукупності з іншими обставинами, що не є підставою для відкриття касаційного провадження у справі.
Згідно з пунктом 4 частини п'ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.
При цьому, такий недолік касаційної скарги зумовлює її повернення одноособово суддею, без аналізу колегією суддів дотримання решти вимог, визначених статтею 330 КАС України.
За таких обставин, касаційна скарга підлягає поверненню особі, що її подала.
Повернення Верховним Судом касаційної скарги та надання заявнику права в межах розумних строків та при дотриманні всіх інших вимог процесуального закону на повторне звернення до Верховного Суду з такою скаргою, не є обмеженням доступу до суду (зокрема, що гарантовано пунктом 8 частини другої статті 129 Конституції України), та забезпечує практичну можливість реалізації права особи на суд у формі касаційного оскарження судового рішення учасником справи.
Керуючись статтями 328, 330, 332 КАС України,
Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Кіровоградобленерго» на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 19 вересня 2025 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 04 лютого 2026 року у справі за позовом Приватного акціонерного товариства "Кіровоградобленерго" до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії та відшкодування шкоди - повернути особі, яка її подала.
Роз'яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом.
Копію ухвали про повернення касаційної скарги надіслати учасникам справи. Скаржнику надіслати копію ухвали про повернення касаційної скарги разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
СуддяА.Г. Загороднюк