30 березня 2026 року
м. Київ
справа № 400/11235/24
адміністративне провадження № К/990/7576/26
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Шишова О. О.,
суддів: Васильєвої І. А., Яковенка М. М.,
перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДПС у Миколаївській області на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 07 квітня 2025 року та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 11 листопада 2025 року у справі № 400/11235/24 за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Миколаївській області, про визнання протиправним та скасування розпорядження в частині,
установив:
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Головного управління ДПС у Миколаївській області, в якому, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог просила:
- визнати протиправним та скасувати розпорядження № 194-рл від 01 листопада 2024 року Головного управління ДПС в Миколаївській області в частині анулювання ліцензії на роздрібну торгівлю алкогольними напоями реєстраційний номер 14030308202400635, виданої ФОП ОСОБА_1 терміном дії з 20 березня 2024 року по 20 березня 2025 року;
- зобов'язати Головне управління ДПС у Миколаївській області внести до Єдиного реєстру ліцензіатів з виробництва та обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюнової сировини та рідин, що використовуються в електронних сигаретах відомості про те, що ліцензія на роздрібну торгівлю алкогольними напоями реєстраційний номер 14030308202400635, видана ФОП ОСОБА_1 , вважається діючою з 20 червня 2024 року;
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Миколаївській області від 09 грудня 2024 року № 2488614290901 про застосування штрафних санкцій у сумі 1 324 046,00 грн.
Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 07 квітня 2025 року, залишеним без змін постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 11 листопада 2025 року, позов задоволено.
Не погодившись рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою.
Ухвалою Верховного Суду від 05 березня 2026 року зазначену касаційну скаргу залишено без руху у зв'язку з її невідповідністю вимогам статті 329 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) та надано десятиденний строк з дня отримання копії цієї ухвали для усунення недоліків, а саме - подання клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження.
Відповідно до відомостей, наявних у комп'ютерній програмі «Діловодство спеціалізованого суду», ухвалу про залишення касаційної скарги без руху в електронній формі доставлено до електронного кабінету Головного управління ДПС у Миколаївській області в підсистемі «Електронний суд» 05 березня 2026 року о 20 год 43 хв.
На виконання вимог зазначеної ухвали 13 березня 2026 року до Верховного Суду від скаржника надійшло клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження.
Обґрунтовуючи поважність причин пропуску строку на касаційне оскарження, скаржник зазначає, що вже звертався до Верховного Суду з касаційними скаргами у цій справі, однак вони були повернуті. Водночас заявник наголошує, що повернення касаційної скарги не позбавляє його права на повторне звернення до суду.
Крім того, заявник посилається на практику Європейського суду з прав людини, яка, на його думку, підтверджує наявність поважних причин для поновлення процесуального строку.
На думку заявника вказані обставини є поважними підставами для поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження.
Інших поважних причин неможливості звернення до суду касаційної інстанції у строк, встановлений статтею 329 КАС України, скаржником не зазначено.
Розглянувши зазначене клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження, Верховний Суд дійшов висновку, що наведені скаржником підстави для його поновлення не можуть бути визнані поважними з огляду на таке.
Статтею 129 Конституції України однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Аналіз положень статей 5, 13, 328, 329 КАС України дозволяє дійти висновку, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку, яке повинно бути реалізовано у встановлений вказаним кодексом строк.
Згідно з частиною першою статті 45 КАС України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.
Відповідно до пункту шостого частини п'ятої статті 44 КАС України учасники справи зобов'язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.
Законодавче обмеження строку оскарження судового рішення, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах.
Отже, встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій.
Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Суд повторно звертає увагу скаржника, що за змістом процесуального закону поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами.
Отже, тільки наявність об'єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо оскарження судового рішення у касаційному порядку у строк, встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку касаційного оскарження з поважних причин.
Як убачається з матеріалів касаційної скарги, Єдиного державного реєстру судових рішень, а також відповідно до відомостей комп'ютерної програми «Діловодство спеціалізованого суду», відповідач уже неодноразово реалізовував своє право на касаційне оскарження рішень судів першої та апеляційної інстанцій у цій справі.
Однак ухвалами Верховного Суду від 23 грудня 2025 року та від 22 січня 2026 року касаційні скарги було повернуто як такі, що не містили обов'язкових підстав касаційного оскарження.
Верховний Суд, не заперечуючи проти права на повторне звернення з касаційною скаргою після її повернення, водночас зауважує, що таке право не є абсолютним. Клопотання скаржника про поновлення строку на касаційне оскарження не може вважатися обґрунтованим, оскільки невиконання вимог процесуального закону щодо належного оформлення касаційної скарги, та, як наслідок, повернення касаційної скарги, не належать до об'єктивних обставин особливого і непереборного характеру, а тому не свідчить про наявність поважних підстав для поновлення цього строку.
Вчасна первинна подача касаційної скарги не означає, що після її повернення повторне звернення до суду можливе у будь-який довільний строк, без дотримання часових рамок, встановлених процесуальним законом, оскільки у такому разі порушуватиметься принцип юридичної визначеності.
Крім того, скаржник мав достатньо часу для приведення касаційної скарги у відповідність до вимог КАС України, а строк, що минув з моменту ухвалення постанови суду апеляційної інстанції та виготовлення її повного тексту, не може вважатися розумним та обґрунтованим для реалізації права на касаційне оскарження судових рішень.
Наведені скаржником обставини не свідчать про поважність причин пропуску строку на касаційне оскарження та не є об'єктивними істотними перешкодами для своєчасної реалізації процесуальних прав.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на касаційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку касаційного оскарження, визнані судом неповажними.
Ураховуючи те, що наведені скаржником підстави для поновлення строку на касаційне оскарження визнані судом неповажними, у відкритті касаційного провадження у цій справі слід відмовити.
Керуючись статтями 248, 333 КАС України, Верховний Суд
постановив:
У задоволенні клопотання Головного управління ДПС у Миколаївській області про поновлення строку на касаційне оскарження відмовити.
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління ДПС у Миколаївській області на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 07 квітня 2025 року та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 11 листопада 2025 року у справі № 400/11235/24 за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Миколаївській області, про визнання протиправним та скасування розпорядження в частині.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями і оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач О. О. Шишов
Судді І. А. Васильєва
М. М. Яковенко