про повернення касаційної скарги
30 березня 2026 року
м. Київ
справа № 260/5875/24
адміністративне провадження № К/990/11814/26
Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду Шарапи В.М., перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 09.10.2024 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 06.11.2025 у справі №260/5875/24 за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання бездіяльності протиправною,
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо надання оновленої довідки про грошове забезпечення станом на 01.01.2024;
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 надати оновлену довідку станом на 01.01.2024.
Розгляд справи здійснювався за правилами спрощеного позовного провадження.
Закарпатський окружний адміністративний суд своїм рішенням від 09.10.2024, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 06.11.2025, у задоволенні позовних вимог відмовив.
На адресу Верховного Суду 16.03.2026 надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 , в якій скаржник просить скасувати рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 09.10.2024, постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 06.11.2025 та справу направити на новий судовий розгляд.
Під час перевірки зазначеної касаційної скарги на предмет дотримання скаржником вимог статті 330 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) встановлено, що у ній належним чином не викладено передбачені цим Кодексом підстави (підстава) касаційного оскарження оскаржуваних судових рішень у справі №260/5875/24.
Як вбачається з Єдиного державного реєстру судових рішень та комп'ютерної програми "Діловодство спеціалізованого суду", ОСОБА_1 уже звертався до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою у цій справі раніше, яку Верховний Суд ухвалою від 16.02.2026 повернув особі, яка її подала, на підставі пункту 4 частини п'ятої статті 332 КАС України як таку, що не містила належного викладення підстав касаційного оскарження у цій справі.
При цьому, визнавши незмістовним та недостатнім наведене скаржником обґрунтування підстави касаційного оскарження, яку визначено, зокрема, пунктом 4 частини четвертої статті 328 із посиланням на частини другу та третю статті 353 КАС України, суд касаційної інстанції вичерпно та послідовно роз'яснив позивачу вимоги щодо форми і змісту касаційної скарги, яким остання має відповідати при викладенні підстав касаційного оскарження судових рішень, передбачених частиною четвертою статті 328 КАС України, в тому числі, й у випадку подання касаційної скарги на підставі пункт 4 частини четвертої статті 328, частин другої-третьої статті 353 цього Кодексу.
Водночас, під час перевірки повторно поданої скаржником касаційної скарги на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 09.10.2024 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 06.11.2025 у справі №260/5875/24, Верховним Судом установлено, що ОСОБА_1 скеровано до суду ту ж саму касаційну скаргу (з відтиском штемпелю реєстрації Верховним Судом первинно поданої касаційної скарги за №К/990/52898/25 від 17.12.2025), яку позивачем було подано 09.12.2025 та в подальшому повернуто ухвалою Верховного Суду від 16.02.2026.
Також до цієї касаційної скарги позивачем долучено додаток від 10.03.2026 №К/990/11814/26Д1, в якому ОСОБА_1 зазначає, що підставою касаційного оскарження судових рішень є пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України.
Далі за змістом вказаного додатку від 10.03.2026 вбачається, що ОСОБА_1 , аналогічно поданій касаційній скарзі, як на підставу касаційного оскарження, посилається на те, що судами не надано правової оцінки аргументам скаржника та не досліджено наявні в матеріалах справи докази, що призвело до порушення при прийнятті спірних судових рішень принципу офіційного з'ясування обставин справи, що, як стверджує скаржник, свідчить про наявність підстави для їх скасування, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 353 КАС України.
Суд касаційної інстанції ще раз звертає увагу заявника на те, що обов'язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі цього пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі: 1) норми матеріального права, яку неправильно застосовано судами; 2) постанови Верховного Суду і який саме висновок щодо застосування цієї ж норми у ній викладено; 3) висновок судів, який суперечить позиції Верховного Суду; 4) в чому полягає подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду i у якій подається касаційна скарга). В цій частині вимоги процесуального закону скаржником не виконано.
Поряд з цим, суд касаційної інстанції також у черговий раз вважає за необхідне зазначити, що доводи про невстановлення судами істотних обставин справи або недослідження доказів у справі є прийнятними за умови обґрунтованості заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини четвертої статті 328 цього Кодексу.
Крім цього, пункт 4 частини четвертої статті 328 КАС України скаржником належним чином не обґрунтовано і не зазначено, які саме докази залишилися не дослідженими судами попередніх інстанцій та на яку саме встановлену обставину це вплинуло, що могло б давати підстави для висновку про порушення цими судами норм процесуального права.
Доводи позивача щодо цієї підстави касаційного оскарження фактично полягають в оспорюванні встановлених судами першої та апеляційної інстанцій обставин справи та оцінкою судів доказів у справі.
Тобто, обґрунтування доданого до касаційної скарги додатку, зводиться до надання неправильної, як на думку скаржника, правової оцінки встановленим у цій справі обставинам у сукупності з наданими доказами, цитування обставин справи та положень постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 №704, постанови Уряду від 12.05.2023 №481 «Про скасування підпункту 1 пункту 3 змін, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 р. № 103, та внесення зміни до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 р. № 704» з абстрактним зазначенням, що судами рішення ухвалені з порушенням норм матеріального та процесуального права, що не є належним правовим обґрунтуванням підстав касаційного оскарження судових рішень у розумінні частини четвертої статті 328 КАС України та в силу вимог статті 341 КАС України не входить до повноважень Верховного Суду.
Разом з цим, Верховний Суд наголошує, що маючи деталізовані роз'яснення Верховного Суду, які викладені в ухвалі від 16.02.2026 щодо наявних процесуальних недоліків, які унеможливили вирішення питання про відкриття касаційного провадження у цій справі, зазначені мотиви ОСОБА_1 так і не врахував, що свідчить про формальний підхід до оформлення касаційної скарги та ігнорування вимог і роз'яснень суду касаційної інстанції.
Відповідно до приписів статті 44 КАС України учасники справи, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, щодо форми і змісту касаційної скарги. Частиною першою статті 45 КАС України регламентовано, що учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.
Приведення касаційної скарги у відповідність з вимогами КАС України в частині належного викладення підстав для касаційного оскарження судових рішень, передбачених частиною четвертою статті 328 КАС України, є процесуальним обов'язком сторони, яка не погоджується з судовими рішеннями.
На стадії відкриття касаційного провадження, касаційний суд не перевіряє законність і обґрунтованість судових рішень, а перевіряє касаційну скаргу на предмет дотримання особою, яка її подає, вимог щодо форми і змісту касаційної скарги, а також дотримання строків реалізації права на касаційне оскарження.
Отже, відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження або їх некоректне (помилкове) визначення, або визначення безвідносно до предмета спору у конкретній справі, у якій подається касаційна скарга, унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.
При цьому, такий недолік касаційної скарги зумовлює її повернення одноособово суддею, без аналізу колегією суддів дотримання решти вимог, визначених статтею 330 КАС України.
Згідно з пунктом 4 частини п'ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.
За таких обставин касаційна скарга підлягає поверненню особі, що її подала.
Керуючись статтями 328, 330, 332, 334 КАС України,
Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 09.10.2024 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 06.11.2025 у справі №260/5875/24 за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання бездіяльності протиправною - повернути особі, яка її подала.
Копію ухвали про повернення касаційної скарги надіслати учасникам справи. Скаржнику надіслати копію ухвали про повернення касаційної скарги разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами.
Повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не може бути оскаржена.
Суддя В.М. Шарапа