Справа № 620/7776/25 Суддя (судді) першої інстанції: Олена ЛУКАШОВА
01 квітня 2026 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Ганечко О.М.,
суддів Василенка Я.М.,
Кузьменка В.В.,
розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Міністерства оборони України на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 09 жовтня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся до Чернігівського окружного адміністративного суду з позовом до Міністерства оборони України, в якому просив:
визнати протиправним та скасувати пункт 9 рішення Міністерства оборони України, оформленого протоколом засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 05 травня 2025 року №40/в, в частині відмови ОСОБА_1 у призначенні одноразової грошової допомоги у зв'язку із частковою втратою працездатності без встановлення інвалідності внаслідок травми (поранення, контузії, захворювання), отриманої під час виконання обов'язків військової служби;
зобов'язати Міністерство оборони України повторно розглянути заяву ОСОБА_1 з додатками, прийняти рішення щодо призначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв'язку із частковою втратою працездатності без встановлення інвалідності внаслідок травми (поранення, захворювання, контузії), отриманої під час виконання обов'язків військової служби.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що рішення відповідача є протиправним, оскільки 18.11.2024 позивач отримав довідку про результати визначення у застрахованої особи ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, якою визначено ступінь втрати професійної працездатності 25% із 04.11.2024, одноразово. Отже, саме ця дата є днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги. Одразу після отримання вказаної довідки, 18.11.2024р., в той же робочий день позивач звернувся із відповідною заявою до місцевого ТЦК та СП про виплату одноразової грошової допомоги. Тобто, позивач вчинив всі можливі дії з метою отримання необхідних документів для подання заяви на виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку із втратою працездатності внаслідок поранення, пов'язаного із захистом Батьківщини.
Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 30.07.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами. Ухвалою суду надано термін для подачі відзиву на позовну заяву, відповіді на відзив та заперечень.
Відповідач у відзиві на позовну заяву заперечував проти задоволення позовних вимог та зазначає, що позивач проходив військову службу Збройних Силах України по 12.08.2024 та звільнений з військової служби наказом Командира військової частини НОМЕР_1 , взято на військовий облік ІНФОРМАЦІЯ_1 19.08.2024 та знято з військового обліку ІНФОРМАЦІЯ_1 19.08.2024. Тобто втрату працездатності 25% внаслідок травми, пов'язаної із захистом Батьківщини, що сталася 22.07.2023 було встановлено під час первинного огляду органами МСЕК 18.11.2024 на підставі довідки МСЕК серія 12ААА №111721 від 18.11.2024 після звільнення з військової служби 12.08.2024. Отже, Позивача звільнено з військової служби 12.08.2024, а 18.11.2024 встановлено ступінь втрати працездатності 25% внаслідок травми, пов'язаної із захистом Батьківщини, 22.07.2023 на підставі довідки МСЕК серія 12ААА №111721, тобто понад три місці після звільнення з військової служби. З урахуванням вищевикладеного, відповідно до законодавства України Позивач не має права на призначення та отримання одноразової грошової допомоги, оскільки інвалідності настала пізніше ніж через три місяці після звільнення його з військової служби чи після закінчення тримісячного строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження зазначеної служби.
Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 09 жовтня 2025 року, позов ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про визнання про визнання протиправним та скасування пункту 9 рішення, зобов'язання вчинити певні дії задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано рішення комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, оформлене протоколом від 05.05.2025 року №40/в в частині відмови ОСОБА_1 у призначенні одноразової грошової допомоги у зв'язку із частковою втратою працездатності без встановлення інвалідності внаслідок травми (поранення, контузії, захворювання), отриманої під час виконання обов'язків військової служби.
Зобов'язано Міністерство оборони України повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення одноразової грошової допомоги, відповідно до пункту 7 частини 2 статті 16 Закону № 2011-ХІІ та прийняти рішення з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.
У задоволенні решти позову відмовлено.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, Міністерство оборони України подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі, посилаючись на неповне з'ясування всіх обставин справи та порушення судом першої інстанції норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення спору.
Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 14.11.2025, 16.12.2025 відкрито апеляційне провадження та призначено справу до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження.
Дану справу розглянуто в порядку письмового провадження, оскільки, відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Виконуючи вимоги процесуального законодавства, колегія суддів ухвалила продовжити строк розгляду апеляційної скарги, згідно норм ст. 309 КАС України.
Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга Міністерства оборони України не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_1 проходив військову службу за мобілізацією з 10.10.2022 по 12.08.2024 у військовій частині НОМЕР_1 , що підтверджується військовим квитком НОМЕР_2 .
У період з 14.02.2023 по 11.03.2023, позивач брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, відповідно до довідки від 28.07.2023 №2189 Військової частини НОМЕР_1 .
Згідно з довідкою від 11.02.2024 №5331 Військової частини НОМЕР_1 в період з 13.06.2023 по 22.07.2023, позивач брав безпосередню участь в заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України.
22.07.2023 близько 12 год 09 хв в районі біля н.п. Діброва та н.п. Кузьміне Луганської області, під час виконання бойового завдання, внаслідок ворожого артилерійського обстрілу, отримав бойове поранення. Позивачу, було надано першу медичну допомогу та евакуйовано до медичного закладу. Поранення отримано військовослужбовцем в період проходження військової служби, під час захисту Батьківщини, не пов'язане з вчиненням ним кримінального чи адміністративною правопорушення, недотриманням правил техніки безпеки, та не є наслідком вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження. Поранення пов'язане з виконанням обов'язків військової служби під час захисту Батьківщини, що підтверджується довідкою від 11.08.2023 №1643/1521-2, виданої військовою частиною НОМЕР_1 .
Згідно з довідкою військово-лікарської комісії від 29.08.2023 №949 позивачу проведено медичний огляд ВЛК військової частини НОМЕР_3 29.08.2023, встановлено, що поранення (травма), так, пов'язане із захистом Батьківщини, і на підставі статті 81 графи ІІ Розкладу хвороб, графи ТДВ, поранення (травма), згідно наказу МОЗ №370 від 04.07.2007р., відноситься до тяжких.
Відповідно до довідки військово-лікарської комісії від 03.12.2023 №8272/1 щодо ОСОБА_1 було проведено медичний огляд та встановлено стан після вибухової травми (22.07.2023), травма, так, пов'язана із захистом Батьківщини.
19.06.2024 військово-лікарською комісією КНПД ВМКЦ військової частини № 8272/1 визнаний непридатним до військової служби із зняттям з військового обліку за гр. ІІ ст.42а розкладу хвороб (наказ Міністерства оборони від 2008р №402) та знятий з військового обліку, що підтверджується відповідними записами у військовому квитку.
Відповідно до витягу з наказу командира військової частини ОСОБА_1 від 12.08.2024 №226 позивач виключений зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення.
Направленням від 19.08.2024 №2/727А ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_1 був направлений на обласну медико-соціальну експертну комісію для визначення групи інвалідності та (або) відсотка втрати працездатності в зв'язку з одержаним пораненням, контузією, захворюванням в період проходження військової служби у Збройних Силах України.
Позивач звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_3 із письмовою заявою про виниклі обставини щодо затримки в проходженні МСЕК, з проханням врахувати цей непередбачуваний фактор.
Відповідно до довідки про результати визначення у застрахованої особи ступеня втрати професійної працездатності у відсотках серії 12 ААА №111721 ОСОБА_1 проведено огляд 18.11.2024 та встановлено ступінь втрати професійної працездатності 25% із 04.11.2024.
Згідно з витягом з протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 02.05.2025 №40/в, комісія дійшла висновку про відмову в призначенні одноразової грошової допомоги позивачу. У витягу вказано, що заявника звільнено з військової служби 12.08.2024, а 18.11.2024 встановлено ступінь втрати працездатності внаслідок травми, пов'язаної із захистом Батьківщини, тобто понад тримісячний термін після звільнення з військової служби.
Вважаючи таке рішення протиправним, позивач звернувся до суду з позовом
Суд першої інстанції задовольняючи позовні вимоги частково, виходив із того, що 12.08.2024 позивач виключений зі списків особового складу військової частини, направлення на обласну МСЕК позивач отримав 19.08.2024, огляд МСЕК проведено 18.11.2024 та встановлено ступінь втрати професійної працездатності 25% із 04.11.2024.
Крім того, суд першої інстанції врахував, що позивач звертався із письмовою заявою до ІНФОРМАЦІЯ_3 , в якій вказував на причини затримки в проведенні МСЕК, зокрема, необхідність отримання направлення та рішення ЛКК про передачу документів до відповідного органу. Також позивач повідомив, що МСЕК призначено на 08.11.2024, разом з тим, в подальшому позивача повідомлено про перенесення огляду на 18.11.2024.
З огляду на викладене, суд першої інстанції вважав, що вказаними доказами підтверджено те, що позивачем пропущено тримісячний строк, встановлений пунктом 7 частини 2 статті 16 Закону № 2011-ХІІ з поважних причин, які не залежали від волевиявлення позивача.
Суд першої інстанції дійшов до висновку про часткове задоволення позову, шляхом: визнання протиправним та скасування рішення комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, оформлене протоколом від 05.05.2025 року №40/в в частині відмови ОСОБА_1 у призначенні одноразової грошової допомоги у зв'язку із частковою втратою працездатності без встановлення інвалідності внаслідок травми (поранення, контузії, захворювання), отриманої під час виконання обов'язків військової служби та зобов'язати Міністерство оборони України повторно розглянути заяву позивача про призначення одноразової грошової допомоги відповідно до пункту 7 частини 2 статті 16 Закону № 2011-ХІІ та прийняти рішення з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Натомість, апелянт вважає вказані висновки суду необґрунтованими та помилковими, оскільки:
- позивача звільнено з військової служби 12.08.2024, а 18.11.2024 встановлено ступінь втрати працездатності 25 % внаслідок травми, пов'язаної із захистом Батьківщини, 22.07.2023 на підставі довідки МСЕК серія 12ААА № 111721, тобто понад три місяці після звільнення з військової служби;
- суд не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади.
З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
Частиною другою статті 19 Конституції України, передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 41 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», від 25.03.1992 № 2232-ХІІ, виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов'язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
Пунктом 1 статті 16 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 № 2011-XII (далі - Закон №2011), передбачено, що одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.
Статтею 16-1 Закону № 2011, визначений перелік осіб, які мають право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги, визначеної цим Законом у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону.
Відповідно до пункту 2 статті 16-2 Закону № 2011, одноразова грошова допомога у випадках, зазначених у підпунктах 5-9 пункту 2 статті 16 цього Закону, призначається і виплачується залежно від встановленої військовослужбовцю, військовозобов'язаному або резервісту інвалідності та ступеня втрати ним працездатності у розмірі, визначеному Кабінетом Міністрів України. При цьому у випадках, зазначених у підпункті 5 пункту 2 статті 16 цього Закону, розмір одноразової грошової допомоги не може бути меншим за 70-кратний прожитковий мінімум, встановлений законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року.
Згідно з пунктом 2 статті 16-3 Закону № 2011, у випадках, передбачених підпунктами 4-9 пункту 2 статті 16 цього Закону, одноразова грошова допомога призначається і виплачується відповідним військовослужбовцям, військовозобов'язаним або резервістам.
Пунктом 3 статті 16-3 Закону № 2011, визначено, що встановлення інвалідності або визначення ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовцям, військовозобов'язаним та резервістам здійснюється в індивідуальному порядку державними закладами охорони здоров'я відповідно до законодавства.
Відповідно до пункту 6 статті 16-3 Закону № 2011, одноразова грошова допомога призначається і виплачується Міністерством оборони України, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, а також органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів - військовозобов'язаними, проходження служби у військовому резерві - резервістами.
Згідно з пунктами 8-9 статті 16-3 Закону № 2011, особи, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цим Законом, можуть реалізувати його протягом трьох років з дня виникнення у них такого права.
Механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності (далі - одноразова грошова допомога) військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві визначено Порядком призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013р. № 975, зі змінами та доповненнями (далі - Порядок № 975).
Відповідно до пункту 12 Порядку № 975, призначення і виплата одноразової грошової допомоги військовослужбовцям, військовозобов'язаним та резервістам, яких призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, здійснюється Міноборони, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, та іншими органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів - військовозобов'язаними, проходження служби у військовому резерві - резервістами.
За приписами п.7 Порядку № 975, у разі часткової втрати працездатності без установлення інвалідності одноразова грошова допомога виплачується залежно від ступеня втрати працездатності, який установлюється медико-соціальною експертною комісією, у розмірі, що визначається у відсотках, серед іншого від 70-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому вперше встановлено ступінь втрати працездатності, - військовослужбовцю, який отримав поранення (контузію, травму або каліцтво), захворювання під час виконання ним обов'язків військової служби, що призвело до часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності, а також особі, звільненій з військової служби, яка частково втратила працездатність внаслідок зазначених причин, але не пізніше ніж через три місяці після звільнення її з військової служби.
У контексті доводів апелянта про те, що позивача звільнено з військової служби 12.08.2024, а 18.11.2024 встановлено ступінь втрати працездатності 25 % внаслідок травми, пов'язаної із захистом Батьківщини, 22.07.2023 на підставі довідки МСЕК серія 12ААА № 111721, тобто понад три місяці після звільнення з військової служби, колегія суддів звертає увагу на наступне.
Як вбачається із матеріалів справи, 12.08.2024 позивач виключений зі списків особового складу військової частини, направлення на обласну МСЕК ОСОБА_1 отримав 19.08.2024, огляд МСЕК проведено 18.11.2024 та встановлено ступінь втрати професійної працездатності 25% із 04.11.2024.
Між тим, колегія суддів враховує, що позивач звертався із письмовою заявою до ІНФОРМАЦІЯ_3 , в якій вказував на причини затримки в проведенні МСЕК, зокрема необхідність отримання направлення та рішення ЛКК про передачу документів до відповідного органу. Також позивач повідомив, що МСЕК призначено на 08.11.2024, разом з тим, в подальшому позивача повідомлено про перенесення огляду на 18.11.2024.
Таким чином, на переконання суду апеляційної інстанції, вказаними вище доказами підтверджено те, що ОСОБА_1 пропущено тримісячний строк, встановлений пунктом 7 частини 2 статті 16 Закону № 2011-ХІІ з поважних причин, які не залежали від волевиявлення позивача, тому вказане не може бути перешкодою для позбавлення позивача права на отримання ним одноразової грошової допомоги, передбаченої пунктом 7 частини 2 статті 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" № 2011-ХІІ.
Стосовно доводів апелянта про те, що суд не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади, колегія суддів констатує, що суд першої інстанції не втручався у дискреційні повноваження Міністерства оборони України, а лише зобов'язав суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Принцип диспозитивності покладає на суд обов'язок вирішувати лише ті питання, за вирішенням яких позивач звернувся до адміністративного суду. Суд вирішує лише ті вимоги по суті спору, про вирішення яких клопочуть сторони, і за загальним правилом не повинен виходити за межі цих вимог. Тобто суд зв'язаний предметом і обсягом заявлених вимог (постанова Верховного Суду від 19 лютого 2019 року у справі № 824/399/17-а).
Як виснував Верховний Суд у постановах від 4 вересня 2018 року у справі № 814/2222/17, від 11 вересня 2018 року у справі № 441/564/17, втручанням у дискреційні повноваження суб'єкту владних повноважень може бути прийняття судом рішень не про зобов'язання вчинити дії, а саме прийняття ним рішення замість суб'єкта владних повноважень.
У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.
У той же час, колегія суддів звертає увагу, що завдання правосуддя полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше порушується принцип розподілу влади. Принцип розподілу влади не допускає надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - єдиним критерієм здійснення правосуддя є право. Тому завданням адміністративного суду є контроль за легітимністю прийняття рішень.
Інші доводи апеляційної скарги не спростовують докази, досліджені та перевірені в суді першої інстанції та не впливають на висновки суду, викладені в оскаржуваному рішенні.
За таких обставин, рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, і доводи апелянта, викладені у скарзі, не свідчать про порушення судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які могли б призвести до неправильного вирішення справи.
Отже, при ухваленні оскаржуваного рішення судом першої інстанції було дотримано всі вимоги законодавства, а тому відсутні підстави для його скасування.
Згідно з приписами ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
За правилами статті 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Судові витрати розподілу не підлягають.
Керуючись ст. ст. 243, 244, 311, 316, 321, 322, 325, 328-331 КАС України, суд -
Апеляційну скаргу Міністерства оборони України - залишити без задоволення.
Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 09 жовтня 2025 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст. ст. 329 - 331 КАС України.
Головуючий суддя О.М. Ганечко
Судді В.В. Кузьменко
Я.М. Василенко