П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
31 березня 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/36547/25
Перша інстанція: суддя Кузьменко Н.А.,
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
судді-доповідача - Шляхтицького О.І.,
суддів: Семенюка Г.В., Федусика А.Г.,
секретар - Божко А.К.,
за участю:
представника позивача - адвоката Назарчук А.В.,
представника відповідача - Стецюренка І.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Благодійної організації “Благодійний фонд “Фрея все може завжди допоможе» на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 10 лютого 2026 року у справі № 420/36547/25 за адміністративним позовом Благодійної організації “Благодійний фонд “Фрея все може завжди допоможе» до Львівської митниці, третя особа Благодійний фонд “Сприяння інвестиціям в будівництві та вирішенні соціальних проблем кадрових військовослужбовців та звільнених в запас», про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії-
До Одеського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Благодійної організації “Благодійний фонд “Фрея все може завжди допоможе» до Львівської митниці, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача: Благодійний фонд “Сприяння інвестиціям в будівництві та вирішенні соціальних проблем кадрових військовослужбовців та звільнених в запас», в якій позивач просить суд:
- визнати протиправними дії Львівської митниці щодо незаконного призупинення та затримки митного оформлення вантажу гуманітарної допомоги, що переміщувався транспортним засобом AC3463HH/BH7656XF; порушення граничних строків перебування товарів у пункті пропуску, визначених частиною 2 статті 199 Митного кодексу України; неправомірного втручання у сферу цільового використання гуманітарної допомоги, що належить до компетенції Міністерства соціальної політики України; безпідставного вилучення усієї партії гуманітарного вантажу; а також порушення встановленого міжнародними договорами України порядку направлення запитів до іноземних суб'єктів з метою отримання інформації, що є підставою для затримки митного оформлення;
- зобов'язати Львівську митницю повернути Благодійному фонду “Фрея все може завжди допоможе» вилучений вантаж гуманітарної допомоги (товар: “одяг жіночий, дитячі іграшки, запчастини автомобільні…», загальною вагою 19195,26 кг), що переміщувався транспортним засобом з реєстраційним номером НОМЕР_1 / НОМЕР_2 , та забезпечити завершення митного оформлення цього вантажу як гуманітарної допомоги згідно з унікальним кодом № 24690554 та випустити його у вільний обіг на митній території України.
26.01.2026 позивач подав до суду заяву про зміну предмета позову, в якій просив суд виключити з позовних вимог частину другу, а саме щодо зобов'язання Львівську митницю повернути Благодійному фонду “Фрея все може завжди допоможе» вилучений вантаж гуманітарної допомоги (товар: “одяг жіночий, дитячі іграшки, запчастини автомобільні…», загальною вагою 19195,26 кг), що переміщувався транспортним засобом з реєстраційним номером НОМЕР_1 / НОМЕР_2 , та забезпечити завершення митного оформлення цього вантажу як гуманітарної допомоги згідно з унікальним кодом № 24690554 та випустити його у вільний обіг на митній території України.
Суд першої інстанції ухвалою від 27.01.2026 повернув без розгляду позивачу заяву про зміну предмета позову.
Одеський окружний адміністративний суд ухвалою від 10.02.2026 закрив провадження у справі № 420/36547/25.
Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, позивач звернувся з апеляційною скаргою.
В апеляційній скарзі зазначено, що рішення судом першої інстанції ухвалене з порушенням норм процесуального та неправильним застосуванням норм матеріального права, неповним з'ясуванням судом обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків суду обставинам справи, недоведеністю обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважав встановленими, у зв'язку з чим просить його скасувати та направити справу на продовження розгляду до суду першої інстанції.
Апелянт, мотивуючи власну правову позицію, акцентує на таких обставинах і причинах незаконності і необґрунтованості оскаржуваного судового рішення:
- суд першої інстанції не врахував, що предметом спору є законність публічно-владних дій митного органу, а не вирішення питання про адміністративну відповідальність особи;
- суд першої інстанції проігнорував, що оскаржувані позивачем у цій справі дії Львівської митниці не можуть бути оцінені в межах справи за ст.483 МК України;
- суд першої інстанції неправильно застосував пункт 1 частини першої статті 238, статті 2, 4, 9, 11, 19 КАС України, що призвело до помилкового висновку про відсутність адміністративної юрисдикції та безпідставного закриття провадження у справі.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для її задоволення.
Постановляючи ухвалу про закриття провадження у справі, суд першої інстанції виходив з того, що даний позов не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.
Закриваючи провадження у справі, суд першої інстанції зазначив, що питання законності вилучення товарів має вирішуватись виключно в межах провадження у справі про порушення митних правил за ст. 483 МК України, яка перебуває на розгляді Галицького районного суду м. Львова.
Колегія суддів не погоджується із таким висновком суду першої інстанції та вважає його передчасним з огляду на таке.
Під час розгляду справи суд першої інстанції встановив, що 22.08.2025 в зону митного контролю пункту пропуску “Краківець-Корчова» митного поста “Краковець» Львівської митниці у напрямку в'їзд в Україну по смузі руху “червоний коридор» під керуванням громадянина України ОСОБА_1 (водій ФОП ОСОБА_2 РНОКПП НОМЕР_3 ) прибув транспортний засіб з реєстраційним номером НОМЕР_1 / НОМЕР_2 , яким переміщувався товар: “одяг жіночий, дитячі іграшки, запчастини автомобільні…», загальною вагою 19 195,26 кг, заявлений як гуманітарна допомога. Як підставу для ввезення товарів, як гуманітарна допомога на митну територію України гр. ОСОБА_3 до митного контролю подав товаросупровідні документи, у тому числі: - митна декларація про перелік товарів, що визнаються гуманітарною допомогою від 20.08.2025 року; - міжнародна товарно-транспортна накладна (CMR) без номера від 20.08.2025; - не комерційний рахунок-фактура (Non-Commercial Invoice) № 180825 від 18.08.2025; - пакувальний лист (Packing List) № 180825 від 18.08.2025.
Відповідно до поданої митної декларації про перелік товарів, що визнаються гуманітарною допомогою, на адресу Благодійної організації “БЛАГОДІЙНИЙ ФОНД “ФРЕЯ ВСЕ МОЖЕ ЗАВЖДИ ДОПОМОЖЕ», переміщуються як гуманітарна допомога товари: “одяг жіночий, дитячі іграшки, запчастини автомобільні…», загальною вагою 19 195, 26 кг, донором (відправником) яких заявлена компанія “TSL BRACIA EXPORT-IMPORT SP. Z O.O.» (ul. Drobiowa 9, 83-304 Zaleze, Польща).
Декларування здійснила керівник Благодійної організації “БЛАГОДІЙНИЙ ФОНД “ФРЕЯ ВСЕ МОЖЕ ЗАВЖДИ ДОПОМОЖЕ» (код ЄДРПОУ 45685609) ОСОБА_4 , про що свідчить наявність кваліфікованого електронного підпису (КЕП) від 20.08.2025 на поданій митній декларації.
Під час здійснення митного контролю, а саме проведення митного огляду, встановлено, що у транспортному засобі крім товарів, які зазначені у товаросупровідних документах (рахунку-фактурі (Non-Commercial Invoice) № 180825 від 18.08.2025), переміщуються товари, які не заявлені у поданих документах та у декларації про перелік товарів, що визнаються гуманітарною допомогою, а саме: 1) плати - передатчики для FPV дронів з маркуваннями (155 1550nm 40km T&R 3.3V; 155 1550nm 60km T&R 3.3V; 155M A T13/R15 20km 3.3V; A 1310nm 40km 3.3V; A 1310 T3R5 nm 3.3V 25km; 155M A T13/R15 120km 3.3V; 155M 15T/13R 20km 3.3V; B 1550nm40km 3.3V; 155M 1310nm 60km T&R 3.3V) загальною кількістю 6680 штук. Частина виявленого товару, а саме дві картонні коробки знаходились у більшій картонній коробці під товаром “жіночі купальні костюми»; 2) антени до FPV дронів з маркуванням “Yetnorson Antenna Freg: 915Mhz» в кількості 320 штук; 3) антени до FPV дронів чорного кольору з маркуванням “Yetnorson 5G (4900-5100) RHCP» в кількості 800 штук; 4) набори щіток для брекетів з захисними ковпачками в комплектах по чотири штуки в кожному, з маркуванням “das experten» в кількості 4896 штук. 5) портативний апарат для ліпосакції з маркуванням “BT Baitang Vibration Electric Device For Biologikal Laboratory USE» в комплекті - 1 шт. 6) висувна вказівна палка “пікмі палка Лабубу» різних кольорів в кількості 7500 штук. Крім цього, у ході проведення митного огляду між коробками з вантажем виявлено комерційний рахунок-фактуру (Invoice) № 20250629 від 29.06.2025 (в пошкодженому стані). Відповідно до виявленого документу відправником частини вантажу є компанія “Beijing Rendaowanteng Intl. Trading Co., Limited» (Room 602, Wan Yuen Building, 149 Queens Road Central), а одержувачем зазначена компанія “Ovan Trade Limited Liability Company» (Code 42059748, Ukraine, Kyiv, Lane Inzhenerny 4). Таким чином, частина товарів, які переміщуються через митний кордон України, не заявлені у товаросупровідних документах та у декларації про перелік товарів, що визнаються гуманітарною допомогою.
Окрім цього, під час митного контролю встановлено, що частина товару, яка заявлена у товаросупровідних документах, а саме: первинні елементи джерела живлення (батареї) з явними ознаками їх пошкодження (витікання електроліту та утворення білого нальоту та солі, крихкість металевого стакану та ізоляційного покриття).
Також встановлено, що заявлений до ввезення товар: “дієтичні добавки» (SUPLEMENT DIETY), також не придатний до споживання, оскільки термін придатності зазначений на упаковці датований березнем 2021 року.
Таким чином, до ввезення на митну територію України заявляються товари не придатні до споживання, які не можуть вважатися гуманітарною допомогою та не підлягають пропуску на митну територію України.
На лист Львівської митниці від 08.09.2025 № 7.4-5/20-01/7/22803 листом Одеської митниці від 12.09.2025 № 7.10-5/20-05/7/13958 (вх. митниці № 31933/7.10-20 від 12.09.2025) отримано пояснення керівника Благодійної організації “БЛАГОДІЙНИЙ ФОНД “ФРЕЯ ВСЕ МОЖЕ ЗАВЖДИ ДОПОМОЖЕ» (код ЄДРПОУ 45685609) ОСОБА_4 .
18.09.2025 за результатами проведеної перевірки, посадовою особою Львівської митниці складено протокол про порушення митних правил № 1358/UA209000/2025 щодо громадянки України ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; керівника Благодійної організації “БЛАГОДІЙНИЙ ФОНД “ФРЕЯ ВСЕ МОЖЕ ЗАВЖДИ ДОПОМОЖЕ» (68001. Одеська обл., м. Чорноморськ, вул. Парусна, буд. 1-О, кв. 63, код ЄДРПОУ 45685609); реєстраційний номер облікової картки платника податків (РНОКПП) НОМЕР_4 ). Даний протокол про порушення митних правил переданий на розгляд до Галицького районного суді м.Львова.
Також суд першої інстанції встановив, що протоколом від 18.09.2025 посадовими особами Львівської митниці в рамках провадження про порушення митних правил ( Протокол № 1358/UA209000/2025 за статею483 МК України) у відповідності до статті. статті 511 МК України вилучено товар, а саме:
- вироби (одяг) з хутра, санітарно-гігієнічні засоби, лікарські засоби, одяг в асортименті, харчові добавки, запасні частини до автомобілів, тканина, товари народного вжитку, з'єднувальні кабелі, іграшки, сонцезахисні окуляри, синтетика, елементи живлення (батареї) та інше (товар, який заявлений у некомерційному рахунку-фактурі (NonCommercial Invoice) № 180825 від 18.08.2025 року);
- плати - передатчики для FPV дронів з маркуваннями (155 1550nm 40km T&R 3.3V; 155 1550nm 60km T&R 3.3V; 155M A T13/R15 20km 3.3V; A 1310nm 40km 3.3V; A 1310 T3R5 nm 3.3V 25km; 155M A T13/R15 120km 3.3V; 155M 15T/13R 20km 3.3V; B 1550nm- 40km 3.3V; 155M 1310nm 60km T&R 3.3V);
- антени до FPV дронів з маркуванням “Yetnorson Antenna Freg: 915Mhz»;
- антени до FPV дронів чорного кольору з маркуванням;
- набір щіток для брекетів із захисним ковпачком в комплекті по 4 штуки у кожному (das experten, interdental, small size);
- портативний апарат для ліпосакції з маркуванням “ВТ Baitang Vibration Electric Device For Biologikal Laboratory USE»;
- висувна вказівна палка “пікмі палка Лабубу» різних кольорів, відповідачем було тимчасово вилучено.
Львівською митницею в листі від 12.01.2026 повідомлено адвоката позивача, що розгляд справи про порушення митних правил № 1358/UA209000/2025 від 18.09.2025 у Галицькому районному суді міста Львова (м. Львів, вул. Чоловського 2) призначено на 10.00 год. 05.02.2026.
Переглядаючи рішення суду першої інстанції, вирішуючи питання щодо правильності застосування судом норм чинного законодавства, а також щодо обґрунтованості поданої апеляційної скарги, колегія суддів виходить з такого.
Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Статтею 5 КАС України гарантовано, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.
Частиною 1 статті 19 КАС України передбачено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Згідно частин 2, ст.19 КАС України, юрисдикція адміністративних судів не поширюється на справи: 1) що віднесені до юрисдикції Конституційного Суду України; 2) що мають вирішуватися в порядку кримінального судочинства; 3) про накладення адміністративних стягнень, крім випадків, визначених цим Кодексом; 4) щодо відносин, які відповідно до закону, статуту (положення) громадського об'єднання, саморегулівної організації віднесені до його (її) внутрішньої діяльності або виключної компетенції, крім справ у спорах, визначених пунктами 9, 10 частини першої цієї статті.
Адміністративні суди не розглядають позовні вимоги, які є похідними від вимог у приватно-правовому спорі і заявлені разом з ними, якщо цей спір підлягає розгляду в порядку іншого, ніж адміністративне, судочинства і знаходиться на розгляді відповідного суду (частина 3)
Статтею 20 КАС України передбачено, що місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні, зокрема адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності.
Відповідно до частини 2 статті 20 КАС України окружним адміністративним судам підсудні всі адміністративні справи, крім визначених частинами першою та третьою цієї статті.
Відносини, що виникають між фізичною чи юридичною особою і представниками органів влади під час здійснення ними владних повноважень, є публічно-правовими і поділяються, зокрема, на правовідносини у сфері управлінської діяльності та у сфері охорони прав і свобод людини і громадянина, а також суспільства від злочинних посягань. Діяльність органів влади, у тому числі судів, щодо вирішення спорів, які виникають у публічно-правових відносинах, регламентується відповідними правовими актами. Конституційне право на оскарження в суді будь-яких рішень, дій чи бездіяльності всіх органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб гарантовано кожному. Реалізація цього права забезпечується у відповідному виді судочинства і в порядку, визначеному процесуальним законом (Рішення Конституційного Суду від 14 грудня 2011 року №19-рп/2011).
Тотожній підхід застосований Великою Палатою Верховного Суду під час розгляду справи №815/3591/17, постанова від 05 грудня 2018 року.
Правопорушення та адміністративну відповідальність за їх вчинення визначено низкою нормативно-правових актів, серед яких кодифіковані законодавчі акти - Кодекс України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП), МК України, які містять перелік діянь, класифікованих як правопорушення, та встановлюють порядок застосування адміністративних стягнень. Іншими кодифікованими законодавчими актами - Лісовим, Повітряним, Водним кодексами України - визначено загальнообов'язкові правила поведінки, які держава встановлює з метою дотримання режиму законності, захисту прав і свобод громадян, суспільних і державних інтересів, проте не встановлено адміністративних стягнень за порушення цих правил, що пояснює їх відсильний характер.
Питання застосування адміністративних стягнень у певному виді суспільних відносин урегульовано також низкою законів України, серед яких закони України “Про правовий режим надзвичайного стану», “Про боротьбу з корупцією», “Про державну податкову службу в Україні», “Про ветеринарну медицину», “Про електроенергетику» тощо (див. Довідку Вищого адміністративного Суду України від 29.01.2010 про результати вивчення та узагальнення практики розгляду справ за позовами фізичних осіб із приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності)
Відповідно до частини першої статті 267 КУпАП від 7 грудня 1984 року № 8073-X адміністративне затримання, особистий огляд, огляд речей і вилучення речей та документів, у тому числі посвідчення водія, ліцензійної картки на транспортний засіб, тимчасове затримання транспортного засобу, відсторонення водіїв від керування транспортними засобами, річковими і маломірними суднами та огляд на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння, а також щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, може бути оскаржено заінтересованою особою у вищестоящий орган (вищестоящій посадовій особі) відносно органу (посадової особи), який застосував ці заходи, прокуророві або до суду.
Спори, що виникають з приводу застосування цих заходів, мають публічно-правовий характер, оскільки пов'язані зі здійсненням суб'єктами, визначеними у статтях 234-1, 234-2, 244-4, 262, 264, 265-1, 265-2, 265-3, 266 КУпАП від 7 грудня 1984 року № 8073-X, владних повноважень, та підлягають розгляду за правилами КАС України (див. п.30 постанови Пленуму Вищого Адміністративного Суду від 20.05.2013 № 8 «Про окремі питання юрисдикції адміністративних судів»).
Колегія суддів зазначає, що Верховний Суд також викладав правову позицію щодо юрисдикції спорів про оскарження заходів забезпечення провадження у справах про адміністративне правопорушення.
Так, у пунктах 42-49 постанови Верховного Суду від 20.02.2020 у справі №308/12685/14-а зазначено, що: «Главою 20 КУпАП встановлені заходи забезпечення провадження у справах про адміністративне правопорушення та порядок і підстави їхнього застосування.
Статтею 267 КУпАП передбачено право оскарження, в тому числі до суду, заходів забезпечення провадження у справах про адміністративні правопорушення.
При цьому Верховний суд звернув увагу, що за приписами статей 18 і 171-2 КАС України (в редакції, чинній до 15 грудня 2017 року), як і приписами статей 20 і 286 КАС України (в редакції від 15 грудня 2017 року) адміністративним судам підсудні справи не лише з приводу оскарження рішень суб'єкта владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності, а також щодо оскарження дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності.
У постанові від 21.11.2024 у справі № 380/8102/24 Верховний Суд дійшов висновку, що спори про визнання протиправними дій посадових осіб патрульної поліції щодо адміністративного затримання особи та застосування спеціальних засобів впливу поза межами кримінального провадження підлягають розгляду відповідно до правил КАС України судами адміністративної юрисдикції як такі, що є публічно-правовими за своєю правовою природою.
Підсумовуючи наведене колегія суддів зазначає, що заходи забезпечення провадження у справах про адміністративне правопорушення про накладення адміністративного стягнення можуть бути оскаржені у порядку адміністративного судочинства.
Згідно ч. 1 ст. 4 Митного Кодексу України ( далі МК України) митне оформлення - виконання митних формальностей, необхідних для випуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення; митний контроль - сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку.
Згідно з частиною першою статті 24 Митного кодексу України (Глава 4. Оскарження рішень, дій або бездіяльності митних органів МК України), кожна особа має право оскаржити рішення, дії або бездіяльність митних органів, їх посадових осіб та інших працівників, якщо вважає, що цими рішеннями, діями або бездіяльністю порушено її права, свободи чи інтереси.
Для цілей застосування цієї глави:
1) предмет оскарження - рішення, дії або бездіяльність митних органів, які оскаржуються;
2) дії митних органів - вчинки посадових осіб та інших працівників митних органів, пов'язані з виконанням обов'язків, покладених на них відповідно до цього Кодексу та інших актів законодавства України;
3) бездіяльність митних органів - невиконання посадовими особами та іншими працівниками митних органів обов'язків, покладених на них відповідно до цього Кодексу та інших актів законодавства України, або неприйняття ними рішень з питань, віднесених до їхніх повноважень, протягом строку, визначеного законодавством;
4) митний орган вищого рівня - центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну митну політику;
5) митний орган, якого стосується предмет оскарження, - митний орган, який прийняв оскаржуване рішення, вчинив оскаржувані дії або допустив бездіяльність (пункт 2 частини другої статті 24 МК України).
3. Положення цієї глави застосовуються у всіх випадках оскарження підприємствами або громадянами рішень, дій або бездіяльності митних органів, крім випадків, якщо законом встановлено інший порядок оскарження таких рішень, дій або бездіяльності ( частина 3 статі 30 МК України)
Відповідно до частин 1, 2 статті 30 МК України посадові особи та інші працівники митних органів, які прийняли неправомірні рішення, вчинили неправомірні дії або допустили бездіяльність при виконанні ними своїх службових (трудових) обов'язків, у тому числі в особистих корисливих цілях або на користь третіх осіб, несуть кримінальну, адміністративну, дисциплінарну та іншу відповідальність відповідно до закону.
Шкода, заподіяна особам та їхньому майну неправомірними рішеннями, діями або бездіяльністю митних органів, відшкодовується у порядку, визначеному законом.
Відповідно до частини 1 статті 511 МК України (у редакції на момент виникнення спірних правовідносин) товари - безпосередні предмети порушення митних правил та відповідні документи, необхідні як докази у справі про порушення митних правил, можуть тимчасово вилучатися. Документи, які перебувають в електронному вигляді, вилучаються разом з відповідними носіями.
Згідно з ч. ч. 4, 5 ст. 511 МК України тимчасово вилучені товари, у тому числі транспортні засоби особистого користування, транспортні засоби комерційного призначення та документи повинні бути перелічені у протоколі, що складається в передбачених цим Кодексом випадках, або в доданому до нього описі з точним зазначенням кількості, міри, ваги та особливих ознак цих товарів, транспортних засобів та документів, а також вартості товарів, транспортних засобів.
Вилучені товари, у тому числі транспортні засоби особистого користування, транспортні засоби комерційного призначення, передаються до митниці, в зоні діяльності якої вони тимчасово вилучені, або до митниці, яка здійснює провадження у справі про порушення митних правил.
Стаття 512 МК України визначає, що тимчасове вилучення товарів, транспортних засобів та документів, зазначених у частині першій статті 511 цього Кодексу, може бути оскаржено в порядку, встановленому главою 4 цього Кодексу та іншими законами України. Подання скарги на рішення про застосування тимчасового вилучення товарів, транспортних засобів та документів, зазначених у частині першій статті 511 цього Кодексу, не зупиняє дію такого рішення.
Статтею 472 МК України передбачена відповідальність за недекларування товарів (крім тих, що переміщуються через митний кордон України громадянами), транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України, тобто незаявлення за встановленою формою точних та достовірних відомостей (наявність, найменування або назва, кількість тощо) про товари, транспортні засоби комерційного призначення, які підлягають обов'язковому декларуванню у разі переміщення через митний кордон України.
У постанові від 17.12.2025 у справі № 420/29377/24 Верховний Суд скасовуючи рішення суддів попередніх інстанцій про закриття провадження у адміністративній справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 238 КАС України, зазначив, що судом під час розгляду справи про порушення митних правил розглядалося лише питання наявності або відсутності правопорушень у діях особи під час митного оформлення та не розглядалося питання правомірності дій органу владних повноважень, які призвели до завдання майнової шкоди позивачу. Отже, оскільки у розглядуваній адміністративній справі предметом спору не є питання щодо накладення адміністративного стягнення (п.3 ч.2 ст.19 КАС України) та питання щодо правомірності рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності (п.1 ч.1 ст.20 КАС України), бо в цьому випадку оскаржуються конкретні дії посадових осіб митного органу (в тому числі порушенням строку митного оформлення та застосуванням додаткових процедур митних формальностей), а також заявлено вимогу про відшкодування шкоди.
Повертаючись до обставин цієї справи, колегія суддів звертає увагу, що у даному випадку звернення до адміністративного суду з цим позовом обумовлено незгодою позивача з діями Львівської митниці, а саме: незаконним призупинення митного оформлення гуманітарного вантажу; порушенням граничних строків перебування товарів у пункті пропуску (ч.2 ст.199 МК України); втручанням митниці у сферу компетенції Міністерства соціальної політики України; направленням запитів іноземному суб'єкту господарювання поза межами процедури, встановленої ст.544 МК України; вилученням товару з порушенням вимог ст.511, 491, 494 МК України.
Водночас суд першої інстанції пославшись на приписи статей 483, 486,487 МК України, закцентував увагу, що митний орган під час складання протоколу про порушення митних правил вчиняв виключно процесуальні дії, зокрема, складання протоколу про порушення митних правил, тимчасове влучення товарів транспортних засобів, зазначених у пункті 3 статі 461 цього Кодексу та документів на них не навівши взагалі правового обґрунтування чи відносяться дії, котрі зазначені у позові до останніх.
Далі мотивуючи своє рішення суд першої інстанції здійснивши системний аналіз статей 483 , 487 508 , 511,512, 528, 529 МК України; 264, 265, 283 КУпАП, які унормовують питання вирішення тимчасово вилучених речей (товарів), що стали безпосереднім об'єктом правопорушення та КАС України, висновував, що ці питання мають вирішуватися в межах адміністративно-деліктної відповідальності за адміністративний проступок. У зв'язку з порушенням норм матеріального права, які забороняють вчиняти низку дій, приміром, передбачених статтею 472 МК України, виникають адміністративно-деліктні правовідносини, пов'язані з порушенням норм матеріального права, що зумовлюють застосування вторинних процесуальних норм права, які регламентують здійснення провадження про адміністративні правопорушення, всередині якого, серед іншого, суддя (суд), який розглядає справу повинен вирішити питання долі тимчасово вилучених речей (товарів) - або конфіскувати, коли для цього є підстави, або повернути їх власникові (володільцеві) у разі визнання особи невинною у вчиненні правопорушення, або ухвалити рішення про знищення, якщо ці речі не можуть перебувати в цивільному обороті.
Також суд першої інстанції зазначив , що у справі про порушення митних правил суд (суддя) виносить одну з постанов, передбачених частиною першою статті 527 цього Кодексу (частина друга статті 528 МК України). А саме: 1) про проведення додаткової перевірки; 2) про накладення адміністративного стягнення; 3) про закриття провадження у справі. У разі якщо за результатами перевірки законності та обґрунтованості постанови суду у справі про порушення митних правил ця постанова буде скасована, а справа закрита, або адміністративне стягнення за порушення митних правил буде змінено, конфісковані товари, транспортні засоби, сума штрафу або її відповідна частина повертаються особі, яка притягалася до адміністративної відповідальності за порушення митних правил, або її представникові. Якщо конфісковані товари, транспортні засоби неможливо повернути в натурі, повертається їхня вартість за вирахуванням сум належних митних платежів за ставками, що діяли на день конфіскації. Повернення грошових коштів, зазначених у цій частині, здійснюється органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, з державного бюджету (частина третя статті 528 МК України).
Проте, як було зазначено вище, судом під час розгляду справи про порушення митних правил розглядалося лише питання наявності або відсутності правопорушень у діях особи під час митного оформлення та не розглядалося питання правомірності дій органу владних повноважень, які призвели до завдання майнової шкоди позивачу та інших негативних наслідків.
При цьому перерахування судом першої інстанції наслідків розгляду справи про порушення митних правил не дає відповіді по суті заявлених вимог.
Також суд першої інстанції зауважив, що у пункті 3 статі 461 МК України мова йде, з поміж іншого, про товари - безпосередні предмети порушення митних правил.
З огляду на наведене є помилковим висновок суду про закриття провадження у справі відносно товару, котрий не є безпосереднім предметом порушення митних правил.
Колегія суддів зауважує, що під час вирішення справи важливе зазначення має питання чи справді під час провадження про порушення митних правил суд може надати заявникові доступ до суду та своєчасно вирішити його скаргу, чи надає зазначена процедура позивачу можливості безпосереднього та оперативного визначення цих вимог ( див. прикладу п.28, 30 рішення ЄСПЛ Кузьменко проти України від 09.03.2017 , заява № 49526/07).
Також необхідно довести, що кримінальний суд (у даному випадку Галицький районний суд м.Львова) має відповідну компетенцію для відшкодування шкоди по скарзі заявника, у тому числі, при необхідності, шляхом відшкодування збитків або застосування іншого відповідного цивільного засобу правового захисту (див. для прикладу п.31 вказаного рішення ).
При цьому факт наявності/відсутності рішення в межах справи за ст.483 МК України не впливає на право позивача щодо оскарження дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності» (аналогічний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 28.06.2022 у справі № 679/1344/16-а).
Враховуючи викладене, суд першої інстанції належним чином не визначив характер спору, суб'єктний склад правовідносин, предмета й підстав заявлених вимог, унаслідок чого дійшов помилкового висновку про можливість оскарження дій відповідача в межах справи за ст.483 МК України
Отже, висновок суду першої інстанції про те, що вимоги про визнання незаконним призупинення митного оформлення гуманітарного вантажу; порушенням граничних строків перебування товарів у пункті пропуску (ч.2 ст.199 МК України); втручанням митниці у сферу компетенції Міністерства соціальної політики України; направленням запитів іноземному суб'єкту господарювання поза межами процедури, встановленої ст.544 МК України; вилученням товару з порушенням вимог ст.511, 491, 494 МК України не можуть бути розглянуті за правилами адміністративного судочинства є передчасним, оскільки суд першої інстанції не надав оцінки всім обставинам справи та доводам позивача.
Частиною третьою статті 312 КАС України передбачено, що у випадках скасування судом апеляційної інстанції ухвал про відмову у відкритті провадження у справі, про повернення позовної заяви, зупинення провадження у справі, закриття провадження у справі, про залишення позову без розгляду справа (заява) передається на розгляд суду першої інстанції.
Згідно з частиною першою статті 320 КАС України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.
Отже, прийняте рішення підлягає скасуванню, а матеріали адміністративного позову направленню для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Згідно правового висновку Великої Палати Верховного Суду, сформованого у постанові від 10.09.2025 року у справі №367/252/24, постанова апеляційного суду, ухвалена за результатами перегляду ухвали суду першої інстанції, яка перешкоджає провадженню у справі, може бути оскаржена в касаційному порядку незалежно від результату такого апеляційного перегляду.
Оскільки справа направляється для продовження розгляду, тобто вказана постанова не є остаточною та не є рішенням суду по суті позовних вимог, колегія суддів не вирішує питання про судові витрати.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 320, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
Апеляційну скаргу Благодійної організації “Благодійний фонд “Фрея все може завжди допоможе» - задовольнити.
Ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 10 лютого 2026 року - скасувати.
Справу № 420/36547/25 направити до Одеського окружного адміністративного суду для продовження розгляду.
Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Дата складення та підписання повного тексту судового рішення - 02 квітня 2026 року.
Суддя-доповідач О.І. Шляхтицький
Судді Г.В. Семенюк А.Г. Федусик