П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
02 квітня 2026 р.м. ОдесаСправа № 400/10339/24
Перша інстанція: суддя Дерев'янко Л.Л.
Судова колегія П'ятого апеляційного адміністративного суду у складі:
Головуючого: Градовського Ю.М.
суддів: Бітова А.І.,
Єщенка О.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м.Одесі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Миколаївського окружного адміністративного суду від 30 січня 2026р. про прийняття звіту про виконання рішення по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
У листопаді 2024р. ОСОБА_2 звернувся до суду із позовом до ГУ ПФУ в Миколаївській області, у якому просив:
- визнати протиправними дії ГУ ПФУ в Миколаївській області щодо вiдмови ОСОБА_1 у перерахунку пенсії виходячи із восьми мінімальних пенсій за віком;
- зобов'язати ГУ ПФУ в Миколаївськiй областi перерахувати та виплатити ОСОБА_1 пенсію починаючи з 1.07.2021р. в розмірі восьми мінімальних пенсій за віком, урахувавши всі передбачені законодавством підвищення і доплати, та з урахуванням раніше виплачених сум.
Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 31 грудня 2024р., яке залишене без змін постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 29.05.2025р., адміністративний позов задоволено частково.
Визнано протиправними дії ГУ ПФУ в Миколаївській області щодо вiдмови ОСОБА_1 у перерахунку пенсії, виходячи із восьми мінімальних пенсій за віком.
Зобов'язано ГУ ПФУ в Миколаївській області перерахувати та виплатити ОСОБА_1 пенсію, починаючи з 1.07.2021р. в розмірі восьми мінімальних пенсій за віком, з урахуванням раніше виплачених сум.
В решті позовних вимог відмовлено.
15.07.2025р. Миколаївським окружним адміністративним судом по даній справі видано виконавчий лист за №400/10339/24, яким: «Зобов'язано ГУ ПФУ в Миколаївській області перерахувати та виплатити ОСОБА_1 пенсію, починаючи з 1.07.2021р. в розмірі восьми мінімальних пенсій за віком, з урахуванням раніше виплачених сум.».
20.10.2025р. ОСОБА_1 звернувся із заявою до суду про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду від 31.12.2024р.
Ухвалою Миколаївського окружного адміністративного суду від 30.10.2025р. заяву ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду- задоволено.
Зобов'язано ГУ ПФУ в Миколаївській області подати до суду звіт про виконання рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 31.12.2024р. у справі №400/10339/24 у тримісячний строк з моменту отримання цієї ухвали.
На виконання вказаної ухвали суду, пенсійним органом подано до суду Звіт про виконання рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 31.12.2024р. по справі за №400/10339/24, яким повідомлено про те, що на виконання рішення від 21.12.2024р. позивачу проведено перерахунок пенсії, передбаченої ст.54 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991р. №796-ХІІ, в розмірі восьми мінімальних пенсій за віком, встановлених Законом про Державний бюджет України на відповідний рік, щомісячно з урахуванням раніше виплачених коштів з 1.07.2021р.
Оскільки судом не покладалось зобов'язань на наступні перерахунки з урахуванням збільшення прожиткового мінімуму, пенсія виплачується в «твердому» розмірі. Станом на 1.07.2021р. прожитковий мінімум в Україні - 1 854грн.
З урахуванням виконання рішення розмір пенсійної виплати станом на склав 16003,2грн. Головним управлінням забезпечено виплату пенсії у перерахованому розмірі.
Розмір доплати по перерахунку за рішенням суду за період з 1.07.2021р. по 30.09.2025р. склав - 64 023,11грн.
Також зазначено, що Головним управлінням не відмовлено ОСОБА_1 у виконанні судового рішення, таке рішення перебуває у процесі виконання.
В подальшому заборгованість буде виплачуватись після відповідного фінансування з Державного бюджету.
Ухвалою Миколаївського окружного адміністративного суду від 30.01.2026р. прийнято звіт ГУ ПФУ в Миколаївській області про виконання рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 31.12.2024р. по справі за №400/10339/24.
Не погодившись із даною ухвалою суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу суду скасувати та прийняти нову ухвалу, якою направити на продовження розгляду справи в суд першої інстанції.
Судова колегія вважає, що у відповідності до п.1 ч.1 ст.311 КАС України, апеляційну скаргу можливо розглянути в порядку письмового провадження, оскільки в матеріалах справи достатньо доказів для вирішення справи по суті.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідь судді-доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про скасування ухвали суду та направлення справи до суду першої інстанції для продовження розгляду, виходячи з наступного.
Відповідно до п.4 ст.320 КАС України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.
За правилами ст.242 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.
Приймаючи ухвалу про прийняття звіту, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем виконано рішення суду від 31.12.2024р. по справі №400/10339/24, оскільки відповідачем надано відповідні документи про виконання судового рішення в повному обсязі.
Проте, з таким висновком суду першої інстанції не може погодитись судова колегія, оскільки вказаного висновку суд дійшов без належного з'ясування обставин по справі, у зв'язку чим допустив порушення норм процесуального права, а тому апеляційний суд на підставі ст.320 КАС України, скасовує ухвалу суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направляє справу для продовження розгляду до суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Положеннями ст.129-1 Конституції України закріплено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Конституційний Суд України, розглядаючи справу №1-7/2013 у рішенні від 26.06.2013р., зазначив про те, що виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (п. 2 мотивувальної частини рішення від 13.12.2012р. №18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (п.3 мотивувальної частини Рішення від 25.04.2012р. №11-рп/2012).
Конституційний Суд України зазначив, що бере до уваги практику Європейського суду з прав людини, який, зокрема, в рішенні у справі "Шмалько проти України" від 20.07.2004р. вказав, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду (п. 43).
Право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов'язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист.
Відповідно до ч.2-3 ст.14 КАС України постанови і ухвали суду в адміністративній справі, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання на всій території України. Невиконання судових рішень тягне за собою відповідальність, установлену законом.
Згідно ст.370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Отже, у відповідності до зазначених правових норм, рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 31.12.2024р., яке набрало законної сили, є обов'язковим до виконання на всій території України.
Як вже зазначалось вище, важливою конституційною гарантією забезпечення обов'язковості судового рішення, є судовий контроль за його виконанням.
З цією метою, КАС України, визначає систему процесуальних засобів, які адміністративні суди вправі застосовувати для забезпечення своєчасного, точного, неухильного та повного виконання судового рішення.
Узагальнюючи загальні аспекти/критерії захисту права на розгляд справи та виконання судового рішення, слід виходити з того, що: 1) засіб є ефективним, якщо його можна використати для прискорення ухвалення рішення судом, що розглядає справу; 2) найбільш ефективними є засоби, спрямовані на попередження, а не на компенсацію за затримку розгляду справи чи виконання судового рішення; 3) поєднання пришвидшувального та компенсаторного засобів захисту є найкращим варіантом тощо.
Аналіз положень КАС України, дає підстави виокремити такі основні процесуальні засоби, за допомогою яких адміністративний суд забезпечує належне виконання судового рішення, яке набрало законної сили: 1) роз'яснення судового рішення (ст.254); 2) судовий контроль за виконанням судового рішення (ст.ст.382, 383); 3) заміна сторони виконавчого провадження (ст.379); 4) поновлення пропущеного з поважних причин строку пред'явлення виконавчого листа до виконання (ст.376); 5) відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, зміна чи встановлення способу і порядку виконання (ст.378); 6) зупинення виконання судових рішень лише у виключних випадках (ст.375); 7) застосування як преюдиційних обставин, встановлених у судовому рішенні, що набуло законної сили, під час судового розгляду іншої справи (частини четверта - сьома ст.78) тощо.
Стосовно сутності судового контролю, колегія суддів звертає увагу на тому, що ст.ст.382-383 КАС України, визначено такі види судового контролю за виконанням судового рішення, як зобов'язання суб'єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення та визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду. Зазначені правові норми КАС України мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування, є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача, та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, пов'язаних із невиконанням судового рішення в цій справі.
Одним із видів судового контролю за виконанням рішення суду, який передбачений КАС України, є встановлення судом обов'язку суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалено судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення (ст.382 КАС України).
Суд першої інстанції, прийнявши звіт відповідача та не встановивши новий строк для подання звіту, фактично припинив здійснення судового контролю, не дивлячись на те, що судове рішення відповідачем, на якого судом покладено обов'язок щодо виконання цього рішення, фактично виконано не було.
При цьому, суд першої інстанції послався на наявність поважних причин (відсутність бюджетного фінансування) невиконання рішення суду.
Судом першої інстанції не враховано того, що судове рішення підлягає обов'язковому та безумовному виконанню, і наявність будь-яких поважних чи неповажних причин не може звільнити особу, відповідальну за виконання рішення суду, від такого обов'язку.
Вказані висновки суду щодо поважності причин невиконання рішення суду, можуть бути застосовані при вирішення питання про накладення штрафу за не виконання рішення суду, а не при вирішенні питання щодо прийняття звіту відповідача.
Якщо суд прийняв звіт про виконання судового рішення, але суб'єктом владних повноважень відповідне судове рішення виконано не в повному обсязі, суд одночасно встановлює новий строк для подання звіту відповідно до ч.3 ст.382-1 цього Кодексу (ч.11 ст.382-3 КАС України).
Враховуючи обставини у цій справі, які свідчать про те, що відповідачем (боржником) рішення суду не було виконано в повному обсязі, суд першої інстанції був зобов'язаний встановити новий строк для подання звіту.
За таких обставин, колегія суддів вважає, оскаржувана ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню, а справа направленню до суду першої інстанції для продовження розгляду заяви встановлення нового строку подання звіту про виконання рішення суду та накладення на відповідача штрафу.
Що стосується посилань апелянта та пенсійного органу щодо нарахування та виплати пенсії позивача у «твердому розмірі», то судова колегія зазначає, що у позивача наявне право звернутись до суду першої інстанції із заявою або про роз'яснення судового рішення, або про зміну способу та порядку виконання рішення суду.
Керуючись ст.ст.242,243,250,308,312,315,320,321,322,325,328 КАС України, колегія суддів
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.
Ухвалу Миколаївського окружного адміністративного суду від 30 січня 2026р. про прийнятті звіту Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області скасувати та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Головуючий: Ю.М. Градовський
Судді: А.І. Бітов
О.В. Єщенко