Справа № 137/285/26
"01" квітня 2026 р.
Літинський районний суд Вінницької області у складі:
головуючого судді Верещинської Я.С.,
за участю секретаря судового засідання Хижук Л.І.,
сторін у справі: представника позивача-адвоката Сімчука І.А.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в с-щі Літин адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Вінницькій області про оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення у сфері дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі,
Позиція позивача
Представник позивача-адвокат Сімчук І.А. звернувся до суду в інтересах ОСОБА_1 із зазначеним адміністративним позовом про скасування постанови від 14.02.2026 серії ЕНА №06667818 про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.122 КУпАП у зв'язку із відсутністю у його діях складу правопорушення, а провадження по справі про адміністративне правопорушення просив закрити.
В обґрунтування позовних вимог представник посилалася на те, що позивач жодних порушень правил дорожнього руху 14.02.2026 не здійснював, про що і повідомив представників поліції, які складали оскаржувану постанову відносно нього. Працівниками поліції не було надано жодного доказу, який би вказував на вчинення позивачем, описаного в оскаржуваній постанові адміністративного правопорушення. Вважає, що оскаржувана постанова винесена з грубим порушення норм матеріального і процесуального права, та фактично притягнуто до адміністративної відповідальності особу без наявності адміністративного правопорушення. В постанові про притягнення позивача до адміністративної відповідальності вказується на порушення ним п.31.4.7.ї ПДР України. Зазначає, що лише постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності без жодних доказів, що свідчили би про наявність у позивача вини у вчиненні адміністративного правопорушення, не може бути єдиним беззаперечним доказом вчинення правопорушення, оскільки саме по собі описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення особою такого порушення. Диспозиція ч.2 ст.122 КУпАП дає підстави дійти висновку, що даною нормою встановлена відповідальність не за будь-які порушення правил користування попереджувальними сигналами, а лише за ті, які вчинені при початку руху чи зміні його напрямку. При цьому зупинка на вимогу поліцейського не стосується початку руху чи зміни його напрямку, тому порушення вимог п.9.9 (б) ПДР не може бути кваліфіковане за ч.2 ст.122 КУпАП, оскільки в даному випадку відсутній факт порушення правил користування попереджувальними сигналами саме при початку руху чи зміні його напрямку. Вважає, що невиконання водієм вимоги п.9.9 (б) ПДР призводить до притягнення особи до адміністративної відповідальності за ст.125 КУпАП, а не за ч.2 ст.122 КУпАП, що мало місце під час винесення відносно позивача оскаржуваної постанови. Отже, встановлені у даній справі фактичні обставини не дають підстави вважати допущення вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.122 КУпАП, що виключає притягнення її до адміністративної відповідальності за вказаною правовою нормою.
Позиція відповідача
Від представника відповідача Головного управління Національної поліції у Вінницькій області надійшов відзив на позовну заяву, у якому просили у задоволенні позову відмовити в повному обсязі..
Відзив мотивований тим, що 14.02.2026 інспектором ВП №5 ВРУП ГУНП у Вінницькій області лейтенантом поліції Бардіян В.С. винесено постанову про накладення адміністративного стягнення відносно ОСОБА_1 по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху за керування транспортним засобом Volsvagen Sharan 1.9 TDI, р.н. НОМЕР_1 , та не увімкнув аварійну сигналізацію під час зупинки на вимогу працівників поліції, також водій керував ТЗ у якого був відсутній чинний поліс обов'язкового страхування чим порушив п.2.1.г. ПДР України ст.126 ч.1 КУпАП, також керував ТЗ у якого був несправний задній лівий габаритний ліхтар чим порушив п.31.4.7.ї. ПДР України ст.121 ч.1 КУпАП, за що і був зупинений, чим порушив п.9.9.б. ПДР. Твердження позивача про те, що 14.02.2026 йому не було відомо про винесення відносно нього постанови ЕНА №6667818 жодним доказом не підтверджується, так як на відеозаписі долученому до адміністративної постанови вбачається, що працівники поліції повідомили позивачеві про те, що у нього не справний задній лівий габарит та про розгляд справи однак ОСОБА_1 відмовився в грубій формі від розгляду справи та поїхав. Вказане адміністративне правопорушення підтверджується винесеною постановою та наявними матеріалами відеозапису здійсненого на портативну бодікамеру поліцейського під час вчинення правопорушення та винесенні постанови. Крім того перевіривши чинність страхового поліса (автоцивілки) через офіційний сайт МТСБУ за держномером автомобіля встановлено, що станом на 14.02.2026 поліс відсутній. ГУНП у Вінницькій області наголошує, що стягнення, передбачене ч.2 ст.122 КУпАП, накладено поліцейським у межах наданих йому повноважень і під час виконання службових обов'язків та були здійсненні у відповідності до вимог чинного законодавства України, зафіксовані у постанові про накладання адміністративного стягнення серії ЕНА № 6667818 від 14.02.2026.
Рух справи в суді
Ухвалою Літинського районного суду Вінницької області від 03.03.2026 провадження у справі відкрито у порядку спрощеного позовного провадження, призначено розгляд по суті на 01.04.2026 із викликом сторін.
Розгляд справи
Позивач ОСОБА_1 у судове засідання не з'явився, його представник-адвокат Сімчук І.А. в судовому засіданні заявлені вимоги підтримав з відстав, викладених у позові, просив позов задовольнити. Зокрема зауважив, що відповідачем розглянуто справу без участі позивача, при цьому належних та допустимих доказів надсилання йому копії постанови до відзиву не додано. Крім того, у постанові зазначено дещо пізніший час ніж зафіксований відеореєстраторами поліцейських.
Представник відповідача Головного управління Національної поліції у Вінницькій області у судове засідання не з'явився, про дату та час розгляду справи був повідомлений належним чином.
Встановлені судом обставини
14.02.2026 інспектором ВП №5 ВРУП ГУНП у Вінницькій області лейтенантом поліції Бардіян Володимиром Сергійовичем винесено постанову серія ЕНА №6667818 від 14.02.2026 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.122 КУпАП та накладено стягнення у вигляді штрафу 510,00 грн (а.с.35).
Зі змісту постанови, що 14.02.2026 17:35:50 С-ШЕ ВОРОНОВИЦЯ, ВУЛИЦЯ РОССОХА (МАЯКОВСЬКОГО) водій, керуючи т/з Volsvagen Sharan 1.9 TDI, реєстраційний номер НОМЕР_1 , не ввімкнув аварійну сигналізацію під час зупинки на вимогу працівників поліції, також водій керував т/з у якого був відсутній чинний поліс обов'язкового страхування, чим порушив п.2.1.г. ПДР України, ст.126 ч.1 КУпАП, також керував т/з у якого був несправний задній лівий габаритний ліхтар, чим порушив п.31.4.7.ї. ПДР України, ст.121 ч.1 КУпАП, за що і був зупинений, чим порушив п.9.9.6. ПДР, чим передбачена відповідальність ч.2 ст.122 КУпАП.
Копію постанови серії ЕНА №6667818 від 14.02.2026 скеровано відповідачем ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 , згідно супровідного листа №38254-2026 від 16.02.2026 (а.с.34).
Згідно витягу з офіційного сайту МТСБУ (а.с.33), за державним номерним знаком автомобіля НОМЕР_1 , станом на 14.02.2026, поліс не знайдено.
Судом досліджено надані відповідачем відеозаписи із портативних відеореєстраторів працівників поліції, зі змісту яких зафіксовано як 14.02.2026 17:32 год поліцейський підходить до зупиненого автомобіля Volsvagen Sharan, реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 , у якого не працює задній лівий габаритний ліхтар, про що поліцейський повідомляє водієві, як на підставу зупинки його т/з, аварійна сигналізація на автомобілі не ввімкнена. Далі поліцейський повідомляє про розгляд справи та винесення постанови відносно ОСОБА_1 , однак останній, мотивуючи тим, що поспішає, в грубій формі відмовився від розгляду справи та поїхав. Після чого поліцейський вказує на необхідність перевірки наявності страхового полісу, який не надано водієм.
Оцінка суду та мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права
Згідно ч.1,2 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди, перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дій).
Відповідно до ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Пунктом 11 ч.1 ст.23 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.
Порядок дорожнього руху на території України відповідно до Закону України «Про дорожній рух», встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року за № 1306 «Про правила дорожнього руху» з наступними змінами.
Закон України «Про дорожній рух» регулює суспільні відносини у сфері дорожнього руху та його безпеки, визначає права, обов'язки і відповідальність суб'єктів - учасників дорожнього руху, міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, об'єднань, підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності та господарювання.
Згідно ст.14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.
Положеннями ст.14 Закону України «Про дорожній рух» від 30.06.1993 № 3353 XII визначено, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримуватися вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.
Пунктом 1.3 Правил дорожнього руху України від 10.10.2001 №1306 затверджених Постановою Кабінету Міністрів (далі - ПДР ) зазначено, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил.
Згідно п.31.1. ПДР України технічний стан транспортних засобів та їх обладнання повинні відповідати вимогам стандартів, що стосуються безпеки дорожнього руху та охорони навколишнього середовища, а також правил технічної експлуатації, інструкцій підприємств-виробників та іншої нормативно-технічної документації.
Відповідно до п.31.4., 31.4.7.ї. ПДР України забороняється експлуатація транспортних засобів згідно із законодавством за наявності таких технічних несправностей і невідповідності таким вимогам: відсутні або несправні фари і задні габаритні ліхтарі транспортного засобу, що перевозить великогабаритний, великоваговий чи небезпечний вантаж, а також проблискові маячки, світлоповертальні елементи, розпізнавальні знаки, передбачені пунктом 30.3 цих Правил.
Згідно п.2.1.ґ. Правил водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі, в тому числі, чинний страховий поліс (договір) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (на електронному або паперовому носії), відомості про який підтверджуються інформацією, що міститься в Єдиній централізованій базі даних щодо обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, або страховий сертифікат «Зелена картка» (на електронному або паперовому носії), виданий іноземним страховиком відповідно до правил міжнародної системи автомобільного страхування «Зелена картка».
Відповідно до п.9.9.б. Правил аварійна світлова сигналізація повинна бути ввімкнена, в тому числі, у разі зупинки на вимогу поліцейського або внаслідок засліплення водія світлом фар.
Згідно з ч.1 ст.121 КУпАП керування водієм транспортним засобом, що має несправності системи гальмового або рульового керування, тягово-зчіпного пристрою, зовнішніх світлових приладів (темної пори доби) чи інші технічні несправності, з якими відповідно до встановлених правил експлуатація його забороняється, або переобладнаний з порушенням відповідних правил, норм і стандартів, тягне за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно до ч.2 ст.122 КУпАП порушення правил проїзду перехресть, зупинок транспортних засобів загального користування, проїзд на заборонний сигнал світлофора або жест регулювальника, порушення правил обгону і зустрічного роз'їзду, безпечної дистанції або інтервалу, розташування транспортних засобів на проїзній частині, порушення правил руху автомагістралями, користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, використання цих приладів та їх переобладнання з порушенням вимог відповідних стандартів, користування під час руху транспортного засобу засобами зв'язку, не обладнаними технічними пристроями, що дозволяють вести перемови без допомоги рук (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання), а так само порушення правил навчальної їзди, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
У відповідності до ч.1 ст.126 КУпАП керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред'явила у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться в посвідченні водія відповідної категорії, реєстраційному документі на транспортний засіб, а також полісі (договорі) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката "Зелена картка"), або не пред'явила електронне посвідчення водія та електронне свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, чинний внутрішній електронний договір зазначеного виду обов'язкового страхування у візуальній формі страхового поліса, а також інших документів, передбачених законодавством, тягне за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Згідно ст.36 КУпАП при вчиненні однією особою двох або більше адміністративних правопорушень адміністративне стягнення накладається за кожне правопорушення окремо. Якщо особа вчинила кілька адміністративних правопорушень, справи про які одночасно розглядаються одним і тим же органом (посадовою особою), стягнення накладається в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених. До основного стягнення в цьому разі може бути приєднано одне з додаткових стягнень, передбачених статтями про відповідальність за будь-яке з вчинених правопорушень.
Відповідно до вимог ст.280 КУпАП, орган (посадова особа) під час розгляду справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують чи обтяжують відповідальність, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена доказами.
Попри доводи представника позивача, з долучених до відзиву відеофайлів вбачається, що відеозаписами із нагрудних відеореєстраторів працівників поліції зафіксовано як 14.02.2026 17:32 год поліцейський підходить до зупиненого автомобіля Volsvagen Sharan, реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 , у якого не працює задній лівий габаритний ліхтар, про що поліцейський повідомляє водієві, як на підставу зупинки його т/з, аварійна сигналізація на автомобілі не ввімкнена. Далі поліцейський повідомляє про розгляд справи та винесення постанови відносно ОСОБА_1 , однак останній, мотивуючи тим, що поспішає, в грубій формі відмовився від розгляду справи та поїхав. Після чого поліцейський вказує на необхідність перевірки наявності страхового полісу, який не надано водієм.
Отже, позиція викладена в позовній заяві не відповідає дійсності, оскільки на відеозаписах з відеореєстраторів патрульних поліцейських зафіксовано ОСОБА_1 , який керував автомобілем без полісу (договору) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, з неробочим заднім лівим габаритним ліхтарем, а після зупинки поліцейськими, останній не ввімкнув аварійну сигналізацію.
Судом встановлено, що постанова серії ЕНА №6667818 від 14.02.2026 містить всі обов'язкові відомості, передбачені ст.283 КУпАП.
Щодо доводів представника позивача про те, що диспозиція ч.2 ст.122 КУпАП дає підстави дійти висновку, що даною нормою встановлена відповідальність не за будь-які порушення правил користування попереджувальними сигналами, а лише за ті, які вчинені при початку руху чи зміні його напрямку, а невиконання водієм вимоги п.9.9 (б) ПДР призводить до притягнення особи до адміністративної відповідальності за ст.125 КУпАП, слід зазначити наступне.
На переконання суду, диспозиція ч.2 ст.122 КУпАП включає в себе не лише віповідальність за ті сигнали, які вчинені при початку руху чи зміні його напрямку, а й за саме використання попереджувальних сигналів та порушення правил зупинок транспортних засобів загального користування, а тому такі доводи представника суд відхиляє.
В свою чергу, дотримання Правил дорожнього руху є обов'язком водія. Не створення під час руху автомобіля перешкод або небезпеки іншим учасникам дорожнього руху, не позбавляє водія обов'язку неухильно дотримуватись Правил дорожнього руху та не позбавляє, при цьому, відповідальності.
За змістом статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
При цьому, незважаючи на те, що частиною другою статті 77 КАС України тягар доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на суб'єкта владних повноважень, якщо він заперечує проти адміністративного позову, зазначене положення поширюється на доказування лише правомірності оскаржуваного рішення (дії чи бездіяльності), а не будь-яких обставин. У свою чергу, відповідно до частини першої наведеної статті, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Отже, обов'язок доказування в адміністративному судочинстві розподіляється таким чином, що позивач зобов'язаний довести обставини, якими він обґрунтовує позовні вимоги, тобто підставу позову, а відповідач повинен довести обставини, якими він обґрунтовує заперечення проти позову. І покладений на суб'єктів владних повноважень тягар доказування правомірності їхніх рішень, дій чи бездіяльності не звільняє позивача від обов'язку довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.
У даній справі позивач не довів належними та допустимими доказами обґрунтованість позовних вимог, а судом не встановлено порушень при прийнятті спірної постанови, які могли б вплинути на кінцевий результат розгляду питання про притягнення позивача до адміністративної відповідальності. Тобто тих порушень, які б по суті стали би підставами для визнання накладення штрафу незаконним.
З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку про необґрунтованість заявленого позову до Головного управління Національної поліції у Вінницькій області, у зв'язку з чим відмовляє у його задоволенні в повному обсязі.
Інші доводи сторін на висновки суду не впливають.
При цьому, суд враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (№ 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (№ 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v.Spain) серія A. 303-A; пункт 29).
Щодо судових витрат
У зв'язку з відмовою у задоволенні позовних вимог, відповідно до положень ст.139 КАС України, понесені позивачем судові витрати не відшкодовуються.
Керуючись ст.2, 9, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 262, 286, 295 КАС України, суд
Відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Вінницькій області про оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення у сфері дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду.
Повний текст рішення складено 02.04.2026.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .
Відповідач: Головне управління Національної поліції у Вінницькій області, адреса: вул. Театральна, буд.10, м. Вінниця, Вінницького району Вінницької області, код ЄДРПОУ 40108672.
Суддя : Верещинська Я. С.